У нас уже
242733
рефератов, курсовых и дипломных работ
Сделать закладку на сайт
Главная
Сделать заказ
Готовые работы
Почему именно мы?
Ценовая политика
Как оплатить?
Подбор персонала
О нас
Творчество авторов
Быстрый переход к готовым работам
Контрольные
Рефераты
Отчеты
Курсовые
Дипломы
Диссертации
Мнение посетителей:
Понравилось
Не понравилось
Книга жалоб
и предложений
Название
УНІФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА В ЄС
Количество страниц
188
ВУЗ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Год сдачи
2007
Содержание
ПЕРЕЛІК умовних позначень......................................................................
ВСТУП.............................................................................................................
Розділ 1. УНІФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА КРАЇН ЄС ЯК ПРАВОВА РЕФОРМА......................................
1.1. Загальне поняття уніфікації європейського міжнародного приватного права.............................................................................................
1.1.1. Структура єдиного європейського приватного правопорядку та можливі колізії окремих правопорядків в та поза межами ЄС...................
1.1.2. Предмет європейського міжнародного приватного права, принципи, орієнтири та визначення поняття його уніфікації....................
1.2. Уніфікація юридичної термінології приватного права як офіційна політика ЄС......................................................................................................
1.3. Структура поняття та правова природа уніфікації європейського міжнародного приватного права....................................................................
Висновок до 1-го розділу................................................................................
Розділ 2. ШЛЯХИ УНІФІКАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА ЄС.....................................................................
2.1. «Вертикальна» та «горизонтальна» історія уніфікації міжнародного приватного права в Європі.............................................................................
2.1.1. «Вертикальна» історія уніфікації: правова політика 1952-2006 рр..
2.1.2. «Горизонтальна» історія уніфікації: практичний результат
порівняльних досліджень національного міжнародного приватного
права країн ЄС.................................................................................................
2.2. Інструментарій уніфікації європейського міжнародного приватного права з точки зору взаємного визнання судових і інших рішень в ЄС.....
2.3. Конкретизація поняття уніфікації міжнародного приватного права в ЄС...................................................................................................................
Висновок до 2-го розділу.............................................................................................
Розділ 3. ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА НА ПІДСТАВІ СТ. 293 ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА.................
3.1. Уніфікація міжнародного цивільного процесу в ЄС............................
3.2. Уніфікація колізійного права в ЄС........................................................
Висновок до 3-го розділу................................................................................
Розділ 4. ЄВРОПЕЇЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА НА ПІДСТАВІ СТ. 249 РАЗОМ ІЗ СТ. 61 (с), 65 ТА 67 ДОГОВОРУ ПРО ЗАСНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА.....................................................................................
4.1. Зближення конфліктного права (ст. 65 (b) Договору) та цивільно-процесуального права (ст. 65 (с) Договору) країн ЄС.................................
4.2. Зближення колізійного права країн ЄС (ст. 65 (b) Договору)............. 4.3. Зближення матеріального приватного права країн ЄС........................
Висновок до 4-го розділу................................................................................
ВИСНОВКИ...................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. За своєю природою уніфікація міжнародного приватного права в Європейському Союзі (ЄС) є правовою реформою, орієнтири якої суттєво змінилися у зв’язку з досягненням «критичної маси» нормативного матеріалу європейського права в останні 5-10 років [8] , особливо після 2003 року.
Ці зміни відбуваються в рамках європейського виміру (dimension) загалом та правового виміру. Останній полягає в створенні єдиного європейського правового простору в рамках широкої програми заходів з формування в Європі простору свободи, безпеки і права (area of freedom, security and justice), зокрема в частині не тільки реалізації принципу взаємного визнання і виконання судових рішень та аналогічного визнання публічних і приватних документів, які винесені або підготовлені в державах-членах ЄС, а ще й гарантування ефективного захисту у формі прийняття відповідних колізійних, матеріальних, процесуальних норм та норм щодо конфлікту юрисдикцій (конфліктних норм). Це все можливо в рамках формування європейської правової культури, інституціями якої стають мережа освітніх програм та загальноєвропейська мережа цивільних та торгових судів держав-членів ЄС. Таким чином досягається політика сприяння формуванню внутрішнього ринку ЄС різними правовими засобами.
Склалася нова правова ситуація, яка полягає в тому, що джерелом уніформованого європейського Міжнародного приватного права (колізійного та конфліктно-процесуального) надалі стають не міжнародні угоди, що укладалися з 1968 р. на підставі ст. 293 (колишня ст. 220) Договору про заснування Європейського Співтовариства, а нормативні джерела, передбачені ст. 249 (колишня ст. 189), переважно регламенти, які є способом зближення правопорядків країн ЄС у сфері внутрішнього ринку (ст. 61 с та ін. названого Договору). Переспрямування уваги зі ст. 293 на 249 можна охарактеризувати як перехід від інтернаціоналізації до європеїзації (супранаціоналізації) міжнародного приватного права в ЄС, яке за своєю суттю і походженням раніше було національним правом держав-членів ЄС.
Новим процесом, який потребує дослідження, є також формування когерентного (coherent) європейського матеріального приватного права, насамперед підготовка «Загальної системи координат» (Common Frame of Reference, CFR). Цей правовий інструмент розглядається як реалізація офіційної політики ЄС, яка полягає в тому, що в третьому тисячолітті цілі та задачі, які стоять перед європейськими народами, можна краще досягнути за допомогою матеріально-правової, а не колізійно-правової уніфікації. Отже, колізійна уніфікація в ЄС, як і уніфікація конфліктного права, має зворотний бік і доповнюється уніфікацією у формі створення мінімальних стандартів у галузі загальноєвропейського цивільного процесуального права.
Стан дослідження проблеми уніфікації європейського міжнародного приватного права у вітчизняній юридичній літературі не тільки не враховує згадані тенденції розвитку найбільш сучасного європейського міжнародного приватного права та приватного права загалом, але й залишає поза увагою розвиток цієї сфери в останні кілька десятиліть. Для порівняння, захищена в Російській Федерації (РФ) у 1992 р. кандидатська дисертація О.О. Маковської на тему «Уніфікація міжнародного приватного права в рамках Європейського Економічного Співтовариства», яка була написана під науковим керівництвом професора М.М. Богуславського, само собою розуміється, не могла врахувати ті новели, які мають місце в останній час, та вирішує тільки проблеми, пов’язані із застосуванням ст. 220, редакція якої збережена нині у ст. 293 Договору про заснування Європейського Співтовариства. Враховуючи шлях, пройдений об’єднаною Європою після 1992 р., сучасним етапом якого є процес ратифікації Договору про ухвалення Конституції ЄС (надалі – Конституція ЄС), потрібно врахувати не тільки дані факти, але й спрогнозувати, зокрема, чи зможуть держави-члени ЄС прийти до ухвалення єдиних європейського цивільного кодексу (ЦК) та цивільного процесуального кодексу (ЦПК), які б створили умови для того, щоб між згаданими країнами (inter partes) міжнародне приватне право як колізійне право та право про конфлікт юрисдикцій і про визнання та виконання судових рішень (документів) перестало застосовуватися. Потребують також уточнення загальні положення щодо особливостей уніфікаційного процесу в ЄС. Захищені в останній час в Україні дисертації або стосуються окремих питань міжнародного приватного права ЄС (наприклад, підсудності [130] ), або європейського приватного права в цілому [122] , а не права ЄС.
У Німеччині та ін. країнах ЄС існують як дисертації, наприклад, А. Вебер «Успівтовариснення міжнародного приватного права» (2004 р.) [155] (ця робота є немовби доповненням аналізу згаданого російського автора), так і, само собою зрозуміло [141] , відповідні статті, які враховують найновіші досягнення на поприщі, яке аналізується в нашій дисертації.
Утвердження права ЄС як загальновизнаної правової системи (правопорядоку) sui generis, з одного боку, та політика добросусідства ЄС та України – з іншого, вимагає встановлення на основі порівняльного аналізу особливостей еволюції європейського міжнародного приватного права. Це стає ще актуальнішим з огляду на необхідність виконання Україною зобов’язань щодо адаптації внутрішнього приватного права згідно із ст.51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (УПС УЄ) та прагнення нашої держави стати у майбутньому повноправним членом ЄС.
Отже, аналіз європейського міжнародного приватного права дає можливість констатувати недостатній рівень дослідження будь-яких аспектів цієї правової системи у вітчизняній науці. Водночас у зарубіжній літературі (зокрема, таких країн як Франція, Німеччина, Англія тощо чи РФ) відсутні такі наукові дослідження узагальнюючого та спеціального характеру, які без застереження могли бути б використані вітчизняною міжнародно-приватноправовою доктриною, що і зумовило актуальність вибору теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» і планової теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного універси¬тету імені Тараса Шевченка «Міжнародні правові, політичні та еконо¬мічні засади розвитку України» (ТЗ НДР № 01БФ048-01), а також науко¬во-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного пра¬ва Інституту міжнародних відносин Київського національного універси¬тету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи було виявлення особ¬ливостей уніфікації норм міжнародного приватного права в ЄС та розроб¬ка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази України для гармонізації відносин з ЄС та його державами-членами.
Для досягнення зазначеної мети визначені такі завдання:
– здійснити порівняльний аналіз тлумачень сутності процесу уніфі¬кації права різними авторами та сформулювати на його основі авторське ставлення щодо змісту цього поняття;
– розробити систему критеріїв для оцінки процесу уніфікації норм міжнародного приватного права;
– на основі запропонованої системи критеріїв провести аналіз норм колізійного та конфліктного права ЄС на фоні уніфікації відповідних йому норм матеріального та процесуаль¬ного права ЄС для виявлення сучасних тенденцій усіх зазначених сфер права в рамках ЄС;
– на основі проведених досліджень розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо гармонізації українського законодавства з міжнарод¬ним приватним правом ЄС.
Об’єктом дослідження є правова реформа міжнародно-приватнопра¬во¬во¬го регулювання в ЄС.
Предметом дослідження є законодавство ЄС та уніфіковані міжна¬родні акти.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають: метод порівняльного правознавства (порівняльно-правовий метод), за до¬по¬могою якого досліджувався досвід регулювання міжнародних при¬ват¬них відносин у сферах конфліктного, колізійного та матеріаль¬ного прବва країн ЄС; історичний метод, який використано для дос¬лідження «вер¬тикальної» та «горизонтальної» історії уніфікації між¬на¬родного пр謬ватного права в ЄС; метод логічної семантики, який надав мож¬ли¬вість з’ясувати зміст досліджуваних термінів і понять, дати їх су¬час¬не тлу¬мачення тощо.
Теоретичну основу дослідження склали праці сучасних вчених-юристів України, країн СНД та країн-членів ЄС, таких як: А.І. Абдулін, В.М. Аверков, В.А. Астапенко, Ю. Базедов, Н.К. Барчукова, С.А. Беляєв, М.М. Богуславський, Л.Г. Варшаломідзе, Н.Г. Вілкова, Г.Вінтер, Г.Дейпенброк, А.С. Довгерт, Л.М. Ентін, Г.Г.Іванов, Е.В. Кабатова, А.Я. Капустін, В.І. Кисіль, А.В. Клемін, С.Е. Корнєєв, М. Круше, Л.А. Лунц, О.О.Маковська, В.Обвексер, А.А. Попов, Ю.Д.Притика, О.К. Прокоф’єва, Р.Cтрейнз, Ю.А. Тихоміров, Б.Н. Топорнін, В.В.Трутень, Т.К Хартлі, А.Г. Хачатурян, В.Хьюмер, М.Швейцер та ін.
Основною нормативною базою дисертації слугували нормативні акти ЄС, опубліковані в „Офіційному журналі Європейських Співтовариств”, а починаючи з 2003 р. – в „Офіційному журналі Європейського Союзу” та на офіційному сайті ЄС (www.europa.eu.int/eur-lex). Дисертантом здій¬снений влас¬ний переклад більшості нормативних матеріалів.
Наукова новизна одержаних результатів. Автором розроблено та обґрунтовано власну дефініцію поняття «уніфікація міжнародного приватного права». Спираючись на останню, а також на узагальнення літературних даних, запропоновано систему критеріїв для оцінки процесу уніфікації в ЄС. Ефективність запропонованої дефініції та системи критеріїв процесу уніфікації апробована на прикладі дослідження нормативних актів різних галузей міжнародного приватного права ЄС.
Таким чином, на основі проведеного автором дослідження досягнуті такі результати, що характеризуються науковою новизною та виносяться на захист:
1. Уперше запропоновано розрізняти уніфікацію міжнародного приватного права в ЄС та в рамках ЄС на основі критерію поділу правопорядків на супра-, інтер-, транс- та інтранаціональні. Під супра¬на¬ці¬о¬нальним правопоряд¬ком автор розуміє європейський правопорядок зага¬лом; під інтернаці¬о¬нବльним – міжнародний правопорядок, який склада¬ється в рамках ЄС; під транснаціональним – своєрідний правопорядок (sui generis), локалі¬зо¬ва¬ний у кордонах ЄС, тобто такий правопорядок, який загалом прий¬ня¬то називати «soft law», «lex mercatoria», «загальні прин¬¬¬ципи права» тщо; під інтранаціональним – національні правопо¬ряд¬ки держав-членів ЄС.
2. Обґрунтовано поділ уніфікації міжнародного приватного права в ЄС та в рамках ЄС на уніфікацію у вузькому, широкому та технічному сенсі. Пред¬ме¬том уніфікації міжнародного приватного права ЄС у вузькому сен¬сі дисертант вважає уодноманітнення європейського колізійного пра¬ва, в технічному сенсі – колізійного та конфліктного права, а в широ¬кому сенсі – європейського колізійного, конфліктного, матеріаль¬но¬го та процесуального права. При цьому автором доведено, що уніфіка¬ція в ЄС у вузькому сенсі є супрауніфікацією, а в технічному сенсі – ще й інтеруніфікацією, в той час як уніфікація в рамках ЄС охоплює по¬ряд із попе¬редніми двома типами уніфікації ще й трансуніфікацію (уніфі¬ка¬цію в широ¬кому сенсі) та інтрауніфікацію (уніфікацію в найширшому сен¬сі) між¬на¬род¬ного приватного права.
3. Дано нове визначення сучасної тенденції розвитку міжнародного приват¬ного права в ЄС як поступового переходу від інтернаціоналізації до європеїзації.
При цьому уперше після 1992 р., враховуючи зміни, які відбулися в європейському праві (Амстердамський Договір від 1997 р. та Ніццький Договір від 2001 р.), встановлено, що якщо до Амстердамського Договору уніфікація міжнародного приватного права, по-перше, відбувалася у формі інтеруніфікації на основі ст.293 (колишньої ст. 220) Договору про заснування Європейського Співтовариства, то після 1997 р. уніфікація відбувається у формі супрауніфікації на основі ст. 249 (колишньої ст.189) в поєднанні зі ст. 61, 65 та деякими іншими статтями цього Договору. Отже, має місце поступовий перехід від інтернаціоналізації (на основі ст. 293) до європеїзації (на основі ст. 249, ст. 61, 65 та ін.). Останнє також означає, що якщо до 1997 р. єдиним джерелом уніфікації міжнародного приватного права була міжнародна конвенція, то після цієї дати стандартним джерелом уніфікації стає регламент.
Нами вперше встановлено, що спільним знаменником для як, з одного боку, інтернаціоналізації, так, з іншого боку, європеїзації міжнародного приватного права є офіційна політика ЄС взаємного визнання, в першу чергу, судових рішень, а в широкому сенсі – опосередковано й іноземних правопорядків, з тією лише відмінністю, що раніше йшлося про створення спільного ринку, а нині про створення внутрішнього ринку в ЄС.
4. Обґрунтовано, що з 2003 р. у ЄС відбувається перео¬рієнтація з уні¬фікації матеріального приватного права на уніфікацію колі¬зійного пра¬ва та в замороженому стані залишається уніфі¬кація єдиного європей¬сь¬ко¬го процесуального права, що має своїм наслід¬ком розвиток європейського міжна¬родного цивільного процесуального права (конфліктного права).
5. Виявлені три сучасні вимоги, які на сьогодні висуваються до між¬нବрод¬ного приватного права ЄС: транспарентність (прозорість, ясність), сім¬плі¬цитність (простота) та когерентність (взаємопов’язаність).
Встановлено, що такі вимоги до колізійних, конфліктних, а також власне матеріальних та процесуальних правових норм реалізуються у рамках загальної політики ЄС щодо модифікації та актуалізації європейського права взагалі та європейського приватного права, частиною якого є європейське міжнародне приватне право, в межах, у першу чергу, процесу ухвалення Регламентів Брюссель І та Рим І.
6. Вперше з’ясовано, що з 2001 р. практична уніфікація матеріального права ЄС відбувається не у формі створення єдиного європейського ЦК, а у формі створення Загальної системи координат, яка обіймає три складові – принципи, дефініції та зразкові норми. Вона, у випадку завершення її розробки, в запропонований строк до 2009 р., буде застосовуватися або на основі вільного вибору (Opt-in-Рішення) або на основі Opt-out-Рішення. Обидва рішення є різновидом застосування традиційних колізійних норм міжнародного приватного права, особливо перше рішення, яке ґрунтується на основі колізійного принципу lex voluntatis.
Крім того, вперше констатовано, зважаючи на події, які характерні для розвитку уніфікації приватного права в ЄС після 2003 р., в першу чергу, опираючись на відмову від створення європейського цивільного кодексу (ЦК) та стагнацію процесу створення єдиного європейського цивільного процесуального кодексу (ЦПК), позитивну тенденцію, відповідно до якої європейському міжнародному приватному праву в вузькому сенсі та технічному сенсі, тобто європейському колізійному та конфліктному праву, нічого нині в ЄС не загрожує. Це, зокрема, проявляється в тому, що в рамках політики взаємного визнання доповненнями до конфліктних Регламентів-Брюссель І та Брюссель ІІІ є колізійна Конвенція Рим І та готуються Регламенти Рим І, ІІ та ІІІ.
7. Показано, що на даний момент адаптація українського приватного права до європейського права відбувається у формі пристосування не до певної усталеної ситуації, а до процесу правової реформи, що потребує постійного та оперативного аналізу її нових тенденцій і змін.
Зокрема, проведена систематизація нині діючих джерел міжнародного приватного права ЄС за виділеними рівнями уніфікації, а також дана оцінка їх співвідношення на сьогоднішній день.
Так, уперше, розрізняючи поняття колізії законів та конфлікту юрисдикцій (колізійних та конфліктних норм), встановлено, що:
– колізії законів вирішуються наступним чином:
у рамках інтеруніфікації – за допомогою міжнародної Конвенції Рим І;
у рамках супрауніфікації – за допомогою Проекту Регламенту Рим ІІ та Проекту Регламенту Рим ІІІ.
– конфлікту юрисдикцій – за допомогою Регламенту Брюссель І, який замінив міжнародну Конвенцію Брюссель І, та Регламенту Брюссель ІІІ, який замінив Регламент Брюссель ІІ.
У кінцевому рахунку аналіз джерел уніфікації міжнародного приватного права дозволяє зазначити, що уніфікація на рівні супра- витісняє уніфікацію на рівні інтернаціонального правопорядку, а трансуніфікація міжнародного приватного права стає основою, минаючи інтеруніфікацію, супрауніфікацію міжнародного приватного права в ЄС. Інтрауніфікація міжнародного приватного права, таким чином, нині визначається супрауніфікацією на основі загальних принципів європейського права – субсидіарності та пропорційності. В останньому випадку, інтра- та супрауніфікації є тотожними поняттями.
Уперше виявлені сьогочасні тенденції уніфікації різних галузей міжнародного приватного права ЄС:
– європейського колізійного права – а) перехід від уніфікації колізійних норм у формі міжнародної конвенції до уніфікації у формі регламенту; б) незалежність створення ширшого кола колізійних норм (Рим І, ІІ, ІІІ) від процесу уніфікації матеріальних норм.
– європейського конфліктного права – а) аналогічний процес переходу як і в колізійному праві; б) розширення предмету визнання – не тільки судових рішень в цивільних і торгових справах, але й публічних та приватних документів, тобто охоплення сфери латинського нотаріату. в) доповнення уніфікації конфліктних норм уніфікацією у формі мінімальних стандартів цивільних процесуальних норм.
– європейського матеріального приватного права – а) практична уніфікація матеріального права відбувається не у формі створення єдиного європейського ЦК, а у формі створення Загальної системи координат тощо. б) ця Загальна система координат має застосовуватися на основі колізійних норм про вибір права.
– європейського процесуального приватного права – цивільний процес є найменш розвиненою формою уніфікації, яка нагадує форму уніфікації вимог щодо захисту споживачів в ЄС (мінімальні стандарти).
Уперше запропоновано таке визначення ключового поняття дисертації: уніфікація міжнародного приватного права в ЄС – це процес правової реформи, яка, ґрунтуючись на принципах повного або часткового зближення (апроксимації) європейського приватного колізійного, конфліктного, матеріального та процесуального права, орієнтується на інтернаціоналізацію або європеїзацію міжнародного приватного права в межах держав-членів ЄС.
Уніфікація міжнародного приватного права – це процес створення єдиних норм міжнародного приватного права, а також забезпечення їх однакової імплементації, який здійснюється при постійній взаємодії та узгодженні воль контрагентів, які репрезентують держави-члени, що пов’язані певною формою міжнародно-правового співробітництва, і спрямований на гармонізацію правовідносин між фізичними та юридичними особами цих держав у визначених сферах.
Уніфікація у вузькому сенсі міжнародного приватного права в ЄС буде мати місце в двох випадках: по-перше, коли в найменуванні відповідного нормативного акту європейського права вживається термін «уніфікація», по-друге, тоді, коли відповідний процес традиційно прийнято називати уніфікацією, наприклад, на основі ст. 293 Договору про заснування Європейського Співтовариства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють зрозуміти специфіку процесу уніфікації в рамках ЄС, її відмінність і навіть унікальність. Комплексний підхід, який охоплює дослідження уніфікації всіх ланок МПрП (колізійного та конфліктного, а в найширшому сенсі – й матеріального та процесуального), сприяє формуванню цілісного уявлення про дану правову систему, про взаємозамінність її елементів і взаємодію між ними. Практичне значення роботи полягає також в аналізі ряду нормативних актів, розроблених у рамках ЄС протягом останнього десятиріччя і вперше перекладених українською мовою. Це дозволить спрямувати удосконалення нормативної бази МПрП України у відповідності з новими тенденціями, які намітились останнім часом у рамках ЄС, що сприятиме зближенню обох правових систем.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та кафедри міжнародного права Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Основні положення, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право» (Луцьк, 30 вересня – 1 жовтня 2004 р.), науково – теоретичних конференціях молодих учених Інституту міжнародних відносин (Київ, жовтень 2003 р., жовтень 2004 р.), науково-теоретичному семінарі юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (жовтень 2006 р.), XIII регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 8 – 9 лютого 2007 р.).
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Чернівецького національного університету при читанні курсів «Міжнародне приватне право» та «Право міжнародних організацій».
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлені в 9-ти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та у 3-х тезах доповідей.
Структура та обсяг дисертації. Структура роботи визначена метою та завданнями досліджень. Дисертація складається зі вступу, переліку основних скорочень, 4-х розділів, висновків, списку використаних джерел літератури (155 найменувань). Загальний обсяг дисертації 173 сторінки.
Список литературы
ВИСНОВКИ
По-перше, необхідно розрізняти уніфікацію міжнародного приватного права в ЄС і в рамках ЄС на основі критерію поділу правопорядків на супра-, інтер-, транс- та інтранаціональні правопорядки. Уніфікація в ЄС на основі запропонованого критерію у вузькому сенсі є супрауніфікацією, а в технічному сенсі – ще й інтеруніфікацією. Уніфікація міжнародного приватного права в рамках ЄС на основі того самого критерію охоплює поряд із попередніми двома типами уніфікації ще й трансуніфікацію (уніфікацію в широкому сенсі) та інтрауніфікацію (уніфікацію в найширшому сенсі) міжнародного приватного права.
По-друге, на основі аналізу джерел європейського права, керуючись критерієм законодавчої спеціалізації, потрібно розрізняти уніфікацію міжнародного приватного права в широкому сенсі і вузькому сенсі. У першому випадку уніфікація включає такі різновиди: зближення (апроксимація), гармонізація, координація та уніфікація у вузькому сенсі.
Уніфікація міжнародного приватного права у вузькому сенсі – це такий різновид правової реформи європейського приватного права, який відбувається на такій нормативній основі як міжнародна конвенція.
По-третє, враховуючи зміни, які відбулися в європейському праві (Амстердамський від 1997 р. та Ніццький від 2001 р. Договори), встановлено, що якщо до Амстердамського Договору від 1997 р. уніфікація міжнародного приватного права, по-перше, відбувалася у формі інтеруніфікації на основі ст. 220 Договору про заснування Європейського Співтовариства, то після 1997 р. уніфікація відбувається у формі супрауніфікації на основі ст. 249 (колишньої 189) у поєднанні зі ст. 61 Договору про заснування Європейського Співтовариства з одночасною поступовою відмовою від інтеруніфікації на основі ст. 293 (колишньої 220) Договору про заснування Європейського Співтовариства. Коротко сучасну тенденцію розвитку міжнародного приватного права в ЄС можна охарактеризувати як поступовий перехід від інтернаціоналізації (на основі ст. 293) до європеїзації (на основі ст. 249) в поєднанні зі ст. 61 та деякими іншими статтями Договору про заснування Європейського Співтовариства). Останнє також означає, що якщо до 1997 р. єдиним джерелом уніфікації міжнародного приватного права була міжнародна конвенція, то після цієї дати стандартним джерелом уніфікації стає регламент.
Нами вперше встановлено, що спільним знаменником для, з одного боку, інтернаціоналізації, та, з іншого боку, європеїзації міжнародного приватного права є офіційна політика ЄС взаємного визнання, в першу чергу, судових рішень, а в широкому сенсі – опосередковано й іноземних правопорядків, з тією лише відмінністю, що раніше йшлося про створення спільного ринку, а нині про створення внутрішнього ринку в ЄС.
По-четверте, уніфікація міжнародного приватного права в ЄС у розвиток прагматичної політики взаємного визнання визначається завданням формування з 1968 р. юридичної визначеності в певних сферах раніше спільного, а нині – внутрішнього ринку ЄС.
По-п’яте, зважаючи на приватноправову природу колізійних і конфліктних норм, яка проявляється в тому, що ці два типи норм є зворотним боком матеріальних і процесуальних норм приватного права в ЄС з 2003 р. відбувається переорієнтація з уніфікації матеріального приватного права на уніфікацію колізійного права та в замороженому стані залишається уніфікація єдиного європейського процесуального права, що має своїм наслідком розвиток європейського міжнародного цивільного процесуального права (конфліктного права).
По-шосте, розрізняючи поняття колізії законів і конфлікту юрисдикцій (колізійних і конфліктних норм), установлено, що:
– колізії законів вирішуються:
у рамках інтеруніфікації – за допомогою міжнародної конвенції Рим І;
у рамках супрауніфікації – за допомогою Регламенту Рим ІІ та Проекту Регламенту Рим ІІІ.
– конфлікту юрисдикцій – за допомогою Регламенту Брюссель І, який замінив міжнародну Конвенцію Брюссель І, та Регламенту Брюссель ІІІ, який замінив Регламент Брюссель ІІ.
У підсумку аналіз джерел уніфікації міжнародного приватного права дозволяє зазначити, що уніфікація на рівні супра- витісняє уніфікацію на рівні інтернаціонального правопорядку, а трансуніфікація міжнародного приватного права стає основою, минаючи інтеруніфікацію, супрауніфікацію міжнародного приватного права в ЄС. Отже, інтрауніфікація міжнародного приватного права нині визначається супрауніфікацією на основі загальних принципів європейського права – субсидіарності та пропорційності. В останньому випадку, інтра- та супрауніфікації є тотожними поняттями.
По-сьоме, в рамках загальної політики ЄС щодо модифікації й актуалізації європейського права взагалі та європейського приватного права, частиною якого є європейське міжнародне приватне право, зокрема, реалізуються в межах, у першу чергу, процесу ухвалення Регламентів Брюссель І та Рим І, такі вимоги до міжнародного приватного права ЄС, як транспарентність, сімпліцитність і когерентність, тобто вимога щодо прозорості (ясності), простоти та взаємопов’язаності, в першу чергу, колізійних і конфліктних норм, а також власне матеріальних і процесуальних правових норм.
По-восьме, встановлені такі характеристики уніфікації:
– європейського колізійного права – а) перехід від уніфікації колізійних норм у формі міжнародної конвенції до уніфікації у формі регламенту; б) незалежність створення ширшого кола колізійних норм (Рим І, ІІ, ІІІ) від процесу уніфікації матеріальних норм;
– європейського конфліктного права – а) аналогічний процес переходу як і в колізійному праві; б) розширення предмету визнання – не тільки судових рішень в цивільних і торгових справах, але й публічних та приватних документів, тобто охоплення сфери латинського нотаріату; в) доповнення уніфікації конфліктних норм уніфікацією у формі мінімальних стандартів цивільних процесуальних норм;
– європейського матеріального приватного права – а) практична уніфікація матеріального права відбувається не у формі створення єдиного європейського ЦК, а у формі створення Загальної системи координат тощо; б) ця Загальна система координат має застосовуватися на основі колізійних норм про вибір права;
– європейського формального приватного права – цивільний процес найменш розвинена форма уніфікації, яка нагадує форму уніфікації вимог щодо захисту споживачів у ЄС (мінімальні стандарти).
По-дев’яте, зважаючи на події, які характерні для розвитку уніфікації приватного права в ЄС після 2003 р., в першу чергу, опираючись на відмову від створення європейського цивільного кодексу (ЦК) та стагнацію процесу створення єдиного європейського цивільного процесуального кодексу (ЦПК), встановлено позитивну тенденцію, відповідно до якої європейському міжнародному приватному праву в вузькому сенсі та технічному сенсі, тобто європейському колізійному та конфліктному праву, нічого нині в ЄС не загрожує. Це, зокрема, проявляється в тому, що в рамках політики взаємного визнання доповненнями до конфліктних Регламентів-Брюссель І та Брюссель ІІІ є колізійні Регламенти Рим І та ІІ та готується Рим ІІІ.
Додатковим аргументом щодо позитивної тенденції розвитку європейського традиційного міжнародного приватного права є той факт, що з 2001 р. створення когерентного договірного права в ЄС має відбуватися у формі Загальної системи координат, які, якщо вони будуть створені в запропонований строк до 2009 р., будуть застосовуватися або на основі їх вільного вибору (Opt-in-Рішення) або на основі Opt-out-Рішення. Обидва рішення є різновидом застосування традиційних колізійних норм міжнародного приватного права, особливо перше рішення, яке ґрунтується на основі колізійного принципу lex voluntatis.
По-десяте, запропоновано таке визначення ключового поняття дисертації: уніфікація міжнародного приватного права в ЄС – це процес правової реформи, яка, ґрунтуючись на принципах повного або часткового зближення (апроксимації) європейського приватного колізійного, конфліктного, матеріального та процесуального права, орієнтується на інтернаціоналізацію або європеїзацію міжнародного приватного права в межах держав-членів ЄС.
Уніфікація міжнародного приватного права – це процес створення єдиних норм міжнародного приватного права, а також забезпечення їх однакової імплементації, який здійснюється при постійній взаємодії та узгодженні воль контрагентів, які репрезентують держави-члени, що пов’язані певною формою міжнародно-правового співробітництва, і спрямований на гармонізацію правовідносин між фізичними та юридичними особами цих держав у визначених сферах.
Уніфікація у вузькому сенсі міжнародного приватного права в ЄС буде мати місце в двох випадках: по-перше, коли в найменуванні відповідного нормативного акту європейського права вживається термін «уніфікація», по-друге, тоді, коли відповідний процес традиційно прийнято називати уніфікацією, наприклад, на основі ст. 293 Договору про заснування Європейського Співтовариства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативні матеріали:
1. Брюссельская конвенция по вопросам юрисдикции и принудительного исполнения судебных решений в отношении гражданских и коммерческих споров от 27 сентября 1968 г. // Вестник ВАС РФ. – 1999. № 3. – C. 11-26.
2. Конвенция о юрисдикции и приведении в исполнение судебных решений по гражданским и коммерческим делам (Лугано) // Приложение к Вестнику Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2000. – № 10. – С. 29.
3. Конституция Европейского Союза: Договор, устанавливающий Конституцию для Европы (с комментарием). – М.: ИНФРА-М, 2005. – 622 с.
4. Постанова ЄС № 290/2001 [3] Програма стимулів та обмінів для юристів-практиків у галузі цивільного права (Grotius civil) // OJ L 43, 14.2.2001, p. 1.
5. Регламент Ради (ЄЕС) № 743/2002 від 25 квітня 2002 року про створення загальної структури діяльності Співтовариства для сприяння у здійсненні судового співробітництва в цивільних справах // Official Journal of the European Communities. – L 115/1, Volume 45.– 1.5. 2002.
6. Commission working document – Mutual recognition of decisions on parental responsibility /COM/2001/0166 final/ //www.europa.eu.int/eur-lex
7. Communication from the Commission – Follow-up to the Green Paper on copyright and related rights in the information society, Brussels, 20 November 1996 // COM (96). – 568 final.
8. Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on european contract law /COM/2001/0398 final/ – COM(2001)398 – C5-0471/2001 – 2001/2187(COS). //www.europa.eu.int/eur-lex
9. Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on european contract law /COM(2001) 398–C5-0471/2001–2001/2187(COS) //www.europa.eu.int/eur-lex
10. Communication from the Commission to the Council and the European Parliament – Area of Freedom, Security and Justice: Assessment of the Tampere programme and future orientations // COM/2004/0401 final/ //www.europa.eu.int/eur-lex
11. Communication from the Commission to the European Parliament and the Council - A more coherent European contract law - An action plan /COM/2003/0068 final // Official Journal C 063, 15/03/2003 P. 0001 – 0044 − COM(2003) 68 – 2003/2093(INI), p.7. //www.europa.eu.int/eur-lex
12. Communication from the Commission to the European Parliament and the Council - A more coherent European contract law - An action plan / COM/2003/0068 final – COM (2003) 68 – 2003/2093 (INI) // Official Journal C 063, 15/03/2003. – P. 0001 – 0044.
13. Communication from the Commission to the European Parliament and the Council – European Contract Law and the revision of the acquis: the way forward // COM/2004/0651 final//www.europa.eu.int/eur-lex
14. Council Directive 2003/8/EC of 27 January 2003 to improve access to justice in cross-border disputes by establishing minimum common rules relating to legal aid for such disputes // Official Journal L 026, 31/01/2003 P. 0041-0047.
15. Council Directive 93/13/EEC of 5 April 1993 on unfair terms in consumer contracts // Official Journal L 095, 21/04/1993 P. 0029-0034.
16. Council Regulation (EC) No 1206/2001 of 28 May 2001 on cooperation between the courts of the Member States in the taking of evidence in civil or commercial matters // Official Journal L 174, 27/06/2001 P. 0001-0024.
17. Council Regulation (EC) No 1347/2000 of 29 May 2000 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in matrimonial matters and in matters of parental responsibility for children of both spouses // Official Journal L 160, 30/06/2000 P. 0019-0036.
18. Council regulation (EC) No 1348/2000 of 29 May 2000 on the service in the Member States of judicial and extrajudicial documents in civil or commercial matters // Official Journal L 160, 30/06/2000 P. 0037-0052.
19. Council Regulation (EC) No 2201/2003 of 27 November 2003 concerning jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in matrimonial matters and the matters of parental responsibility, repealing Regulation (EC) No 1347/2000 // Official Journal L 338, 23/12/2003 P. 0001-0029.
20. Council Regulation (EC) No 44/2001 of 22 December 2000 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters // Official Journal L 012, 16/01/2001 P. 0001–0023.
21. Council Resolution On «A More Coherent European Contract Law» // Official Journal C 246, 14/10/2003. – P. 0001-0002.
22. Directive 1991/250/EEC of 14 May 1991 on the legal protection of computer programs // Official Journal. - L 122 , 17/05/1991.- P. 0042 – 0046.
23. Directive 1996/9/EC of the European Parliament and of the Council of 11 March 1996 on the legal protection of databases //Official Journal – L 077, 27/03/1996.- P. 0020 – 0028.
24. Directive 1999/44/EC of the European Parliament and of the Council of 25 May 1999 on certain aspects of the sale of consumer goods and associated guarantees // Official Journal L 171, 07/07/1999 P. 0012-0016.
25. Directive 2001/29/EC of the European Parliament and of the Council of 22 May 2001 on the harmonisation of certain aspects of copyright and related rights in the information society // Official Journal.- L 167 , 22/06/ 2001. - P. 0010 – 0019.
26. Directive 2002/47/EC of the European Parliament and of the Council of 6 June 2002 on financial collateral arrangements // Official Journal L 168, 27/06/2002 P. 0043-0050.
27. Directive 2002/65/EC of the European Parliament and of the Council of 23 September 2002 concerning the distance marketing of consumer financial services and amending Council Directive 90/619/EEC and Directives 97/7/EC and 98/27/EC // Official Journal L 271 , 09/10/2002 P. 0016-0024.
28. Directive 2002/83/EC of the European Parliament and of the Council of 5 November 2002 concerning life assurance // Official Journal L 345, 19/12/2002 P. 0001-0051.
29. Directive 94/47/EC of the European Parliament and the Council of 26 October 1994 on the protection of purchasers in respect of certain aspects of contracts relating to the purchase of the right to use immovable properties on a timeshare basis // Official Journal L 280, 29/10/1994 P. 0083-0087.
30. Directive 96/71/EC of the European Parliament and of the Council of 16 December 1996 concerning the posting of workers in the framework of the provision of services // Official Journal L 018, 21/01/1997 P. 0001-0006.
31. Directive 97/7/EC of the European Parliament and of the Council of 20 May 1997 on the protection of consumers in respect of distance contracts – Statement by the Council and the Parliament re Article 6 (1) – Statement by the Commission re Article 3 (1), first indent // Official Journal L 144, 04/06/1997 P. 0019–0027.
32. European Parliament Resolution on European contract law and the revision of the acquis communautaire: the way forward // COM (2005) – 2005/2022 (INI) //www.europa.eu.int/eur-lex
33. European Parliament Resolution on intents for approximation of the civil law procedure in EU. 12.02.2006 / A 5-0041/2004 // www.europa.eu.int/eur-lex
34. European Parliament Resolution on intents for approximation of the civil law procedure in EU. 12.02.2006 / A 5-0041/2004 // www.europa.eu.int/eur-lex
35. European Parliament resolution on the approximation of the civil and commercial law of the Member States (COM(2001) 398 – C5-0471/2001 – 2001/2187(COS)) //www.europa.eu.int/eur-lex/
36. Follow-up to the Green Paper - Working programme of the Commission in the field of copyright and neighbouring rights. / COM(90) 584 final, 17 January 1991.
37. Green Paper – Succession and wills /COM/2005/0065 final/ //www.europa.eu.int/eur-lex
38. Green Paper on applicable law and jurisdiction in divorce matters / COM/2005/0082 final / //www.europa.eu.int/eur-lex
39. Green Paper on copyright and the challenge of technology – copyright issues requiring immediate action. Communication from the Commission //COM (88) 172 final. – Brussel, 7 June 1988.
40. Green paper on the conversion of the Rome Convention of 1980 on the law applicable to contractual obligations into a Community instrument and its modernisation / COM/2002/0654 final / − COM(2002) 654 final // www.europa.eu.int/eur-lex.– Р. 10.
41. Haague Program on the increase of freedom, security and law in the EU / (2005/С 53/01) // www.europa.eu.int/eur-lex
42. Rechtssache C-376/98. Sammlung der Rechtsprechung 2000, S. 1-8419.
43. Regulation (EC) No 2320/2002 of the European Parliament and of the Council of 16 December 2002 establishing common rules in the field of civil aviation security // Official Journal. – L 355/21, 30.12.2002.
44. Regulation (EC) No 805/2004 of the European Parliament and of the Council of 21 April 2004 creating a European Enforcement Order for uncontested claims // Official Journal L 143, 30/04/2004 P. 0015–0039.
45. Regulation (EC) No 889/2002 of the European Parliament and of the Council of 13 May 2002 amending Council Regulation (EC) No 2027/97 on air carrier liability in the event of accidents (Text with EEA relevance) // Official Journal. – L 140 , 30/05/2002. – P. 0002 – 0005.
46. Resolution on action to bring into line the private law of the Member States // Official Journal C 158, 26/06/1989. – P. 0400..
47. Resolution on the harmonization of certain sectors of the private law of the Member States //Official Journal C 205, 25/07/1994. – P. 0518.
48. Single European Act // Official Journal L 169 , 29/06/1987 P. 0001.
49. The EU Green Paper Commission of European Communities. Copyright and Related Rights in the Information Society, Brussels, 19 July 1995. // COM(95). – 382 final.
50. The Maastricht Treaty. Treaty on European Union. Maastricht 7 February 1992 // http://www.eurotreaties.com/maastrichteu.pdf
51. Treaty establishing the European Economic Community, EEC Treaty - original text (non-consolidated version) //http://europa.eu/scadplus¬/treaties/eec_en.htm
52. Treaty of Nice amending the Treaty on European Union, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts 2001 // OJ C 80, 10.3.2001, p. 87.
Використана література:
53. Абдуллин А.И. Право Европейских Сообществ: К вопросу о классификации источников / А.И. Абдуллин // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 177-197.
54. Абдуллин А.И. Унификация правовой охраны интеллектуальной собственности в Европейском Союзе: Автореф. дис. ... канд. наук; Юридические науки: 12.00.10, 12.00.03 / Казан. гос. ун-т. – Казань, 1997. – 25 с.
55. Аверков В.М. Теоретические проблемы унификации // Московский журнал международного права. – 2000. – № 3. – С. 69-82.
56. Аннерс Э. История Европейского права / Перев. со швед. П. Л. Валинский, А. М. Волков, М. А. Исаев и Т. Л. Шенявская; ред. В. Н. Шеняев. – М.: Наука, 1996. – 395 с.
57. Астапенко В.А. Эволюция Европейс¬кого Союза (Амстердамский договор 1999 года). – Автореф… канд. юрид. наук. – М.: 2000. – 17 c.
58. Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское договорное право и его элементы // Государство и право. – 2000. – № 2. – C. 64-69.
59. Бахин С.В. Субправо (международные своды унифицированного контрактного права). – СПб: Юридический центр Пресс, 2002. – 311 с.
60. Бердина М.П. Унификация международного частного права. – В кн.: Юридическая энциклопедия / Под общ. ред. акад. Б.Н.Топорнина. – М.: Юристъ, 2001. – 1272 с.
61. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 408 с.
62. Большая советская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия. – 1974, Т.16. – С. 472.
63. Большая советская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия. – 1977, Т. 27. – С. 539.
64. Варшаломидзе Л. Г. Унификация норм международного частного права в рамках УНИДРУА: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Киевский ун-т им. Тараса Шевченка. Институт международных отношений. - К., 1998. - 203 c.
65. Варшаломидзе Л.Г. Унификация норм международного частного права в рамках УНИДРУА: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. універ. – К., 2001. – 17 с.
66. Великий тлумачний словник сучасної української мови // Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 c.
67. Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. – М.: Статут, 2004. – 511 с.
68. Вилкова Н.Г. Методы унификации права международных коммерческих контрактов // Государство и право, 1998. – № 7. – С. 73-78.
69. Винник М.П. Вопросы международной подсудности исков, затрагивающих недвижимое имущество // Вестник Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2003. – № 9. – С. 4-9.
70. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища школа, 1980. – 318 с.
71. Гаврилов В.В. Международный механизм контроля за имплементацией универсальных актов о правах человека // Московский журнал международного права. – 1995. – № 4. – С. 24-37.
72. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір. Концепція та сучасні проблеми. – К.: Промені, 2005. – 224 с.
73. Грингольц И.А. Унификация и сближение законодательства стран-членов СЭВ в процессе социалистической экономической интеграции (теоретические проблемы) // Советское государство и право. – 1975. – № 10. – С. 84-93.
74. Довгерт А.С. Дія колізійних норм у сфері міжнародних трудових відносин // Вісн. Київ. ун-ту. Суспільно-політичні науки. – 1991. – Вип. 4 – С. 41-45.
75. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений: Учебн.пособие – К.: УМК ВО, 1992. – 248 с.
76. Довгерт А.С. Система приватного права та структура проекту нового Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – № 1. – С. 16-27.
77. Европейское право. Право Європейського Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: Ученик для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред. д.ю.н., проф. Л.М. Энтин. – 2-е изд., пересмотр. и доп. – М.: Норма, 2005. – 960 с.
78. Европейское право: Учебник для вузов / Под общ. ред. д.ю.н. проф. Л.М. Энтина. – М.: Норма, 2001. – 720 с.
79. Жеребкін В.Є. Логіка: Підруч. для юрид. вузів та фак. – Х.: Основа, 1995. – 256 с.
80. Звеков В.П. Некоторые вопросы толкования международных коммерческих договоров и практика международного коммерческого арбитражного суда // Международный коммерческий арбитраж. – 2005. – № 2 – С. 17-31.
81. Иванов Г.Г., Маковский А.П. Международное частное морское право. – Л.: Судостроение, 1984. – 217 с.
82. Капустин А.Я. Европейский союз: интеграция и право – М.: Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 2000. – 436 с.
83. Капустин А.Я. Общая характеристика ос¬новных принципов институционной системы Европейского Союза// Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 214.
84. Кисіль В.І. Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві: Автореф. дис. … докт. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т. – Київ, 2001. – 39 с.
85. Клемин А.В. “Европейское право”: Последнее табу // Московский журнал международного права. – 2001. – № 3. – С. 212-218.
86. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
87. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 448 с.
88. Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2004. – 320 с.
89. Кручинина И.А., Печеркин А.С. Принципы организации и функционирования пулов по страхованию крупных промышленных рисков. – М.: НТЦ "Промышленная безопасность", 2001. – 143 с.
90. Лукашук И.И. Функционирование международного права. – М.: Наука, 1992. – 126 с.
91. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т. Т. 1: Общая часть. – М.: Юрид. литер., 1973. – 384 с.
92. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т. – М.: Спарк, 2002. – 1007 с.
93. Маковская А.А. Унификация международного частного права в рамках Европейского экономического сообщества: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. / Рос. Акад. Наук Ин-т госуд. и права – М., 1992. – 180 c.
94. Мамулян А.С., Кашкин С.Ю. Англо-русский полный юридический словарь. – М.: Рэббит, 1993. – 400 с.
95. Марусин И.С. Процессуальный порядок рассмотрения дел в Суде Европейских Сообществ // Правоведение. – 2004. – № 1 (252). – С. 131-143.
96. Международное частное право: Иностранное законодательство / Сост. и науч. ред. А.Н. Жильцов, А.И. Муранов. – М.: Статут, 2000. – С. 156.
97. Международное частное право: современные проблемы. – М.: ТЕИС, 1994. – 507 с.
98. Мережко О.О. Теорія та принципи транснаціонального торгового права (Lex Mercatoria): Автореф. дис. … докт. наук: 12.00.11 / Київ. нац. ун-т. – Київ, 2002. – 39 с.
99. Мирошник А. Определение подсудности спора, вытекающего из внешнеэкономического контракта // Вестник Высшего Хозяйственного Суда Республики Бєларусь. – 2004. – №16. – С. 5-9.
100. Ніццький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівнял. права; за наук.ред.С.Шевчука.– К.: Логос, 2001.-196 с.
101. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу: Підручник для вищих навч. закладів. – К., КНЕУ, 2002. – 460 с.
102. Петросян Р.А. Международно-правовые способы сближения и унификации национальных правовых норм стран-членов СЭВ – В кн.: Правовые формы руководства социалистической экономической интеграцией. – М.: Юрид. лит., 1983. – С. 151-160.
103. Попов А.А. Международное частное право. – Харьков: РА, 1999. – 220 с.
104. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учебное пособие. / Под. ред. проф. В.Б. Безбаха, А.Я. Капустина, В.К. Пучинского. – М.: Зерцало, 1999. – 400 с.
105. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под. ред. Кашкина С.Ю. – М.: Юристъ, 2002. – 925 с.
106. Притика Ю.Д. Альтернативні способи вирішення цивільних спорів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2005. – Т.1. - С. 510 – 515.
107. Притика Ю.Д. Теоретичні проблеми захисту учасників цивільних правовідносин в третейському суді: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03/ Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка.– Київ, 2006. – С.32.
108. Притика Ю.Д. Посередництво як нова форма вирішення приватно-правових спорів // Вісник Вищого господарського суду України. 2005. - №1 – С. 231 – 237.
109. Притика Ю.Д. Рішення третейського суду (ознаки, функції, види) // Вісник Вищого господарського суду України. 2005. - №2. – С. 180 – 186.
110. Прокофьева Е.К. Унификация правового регулирования условий внешнеэкономических контрактов в международном частном праве: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.03. – Харьков, 2000. – 17 с.
111. Руденко О.В. Нові аспекти правового регулювання міжнародних перевезень у межах ЄС // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 212: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 74-78.
112. Руденко О.В. Особливості уніфікації норм міжнародного приватного права в ЄС // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 172: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 18-23.
113. Руденко О.В. Поняття та класифікація уніфікації норм міжнародного приватного права // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 154: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 66-69.
114. Руденко О.В. Порівняльний аналіз основоположних актів колізійного права ЄС // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 286: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 58-65.
115. Руденко О.В. Роль Зелених Книг у вдосконаленні норм авторського права в рамках ЄС // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 282: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 63-67.
116. Руденко О.В. Роль Суду Європейського Союзу у забезпеченні однорідної імплементації уніфікованих норм міжнародного приватного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірн. наук. праць. Вип. 47 (Част. І). – К., 2004. – С. 141-146.
117. Руденко О.В. Уніфікація міжнародного приватного права країн ЄС як правова реформа // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 311: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 61-65.
118. Руденко О.В. Уніфікація норм авторського права в директивах ЄС // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 180: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 68-72.
119. Руденко О.В. Уніфікація норм трудового права в рамках ЄС // Держава і право: Збірн. наук. праць. Юрид і політ. науки. Вип. 20. – К.: Ін-т держ і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 448-453.
120. Суворова В.Я. Обеспечение реализации договорных норм международного права (Юридическая природа) // Сов. государство и право. 1991. № 9. – С. 116-119.
121. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник. – К.: Абрис, 1998. – 424 с.
122. Теуш С.К. Приватноправові конвенції Ради Європи: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. / Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 22 с.
123. Трутень В.В. Дистинкція понять встановлення та встановлювання іноземного права в міжнародному приватному праві // Проблеми міжнародного приватного права. - К., 2001. – С.78-94.
124. Трутень В.В. Українська теорія пандектного права: екзегетичні, історичні, практичні, догматичні та філософські елементи як окремі ступені розвитку нової пандектистики та їхня органічна всеповнота // Суспільство. Держава. Право: Науково-практичний журнал Одеської Національної юридичної академії. –Одеса, 2002. – Вип. 2. Цивільне право. – С. 11-14.
125. Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. – 2-е видан., допов. – К.: Юрінком, 2000. – 416 с.
126. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. — К.: А. С. К, 2001. – С. 39.
127. Хартли Т.К. Основы права Еропейского сообщества: Пер. с англ. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 703 с.
128. Хачатурян А.Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве. – К.: Наук. думка, 1993. – 127 с.
129. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т. − Т. I. Основы: Пер. с нем. − М.: Междунар. отношения, 1995. – 480 с.
130. Черняк Ю.В. Інститут підсудності в міжнародному приватному праві країн Європейського Союзу та України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т. ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 20 с.
131. Энтин М.Л. Суд европейских сообществ: правовые формы обеспечения западно-европейской интеграции. – М.: Международные отношения, 1987. – 176 с.
132. Busek E. Europa und sein Osten. Versuch einer Neuorientierung. // Europäische Rund Schau, Vierteljahreszeitschrift für Politik, Wirtschaft und Zeitgeschichte. 30. Jahrgang, 2002. – S. 3-11.
133. Cerexhe E. Le droit europee: Les institutions. – Leuven: Nauwelaerts, 1979. – P. 339.
134. East Central Europe and the European Union: from Europe Agreements to a Member Status / Edited by P.-C. Müller- Graff. – Baden-Baden: Nomos Verl. – Ges., 1997. – 367 р.
135. Fallenböck M., Gruber K., Venturelli P. The Organizational Complexity and Power of the European Union: How Member States Institutions Can Contribute to Closing the Gap Between the Union and its Citizens // ZfRV. – 1999. – Heft 2. – S.41-51.
136. Fletcher J. Conflict of Laws and European Community Law: with spec. Ref. To the Community Conventions on Private International Law // Problems in private international law. – Amsterdam, 1982. – Vol. 3. – P.11-17.
137. Gandemet – Tallon H. Le nouveau droit international prive europeen des contraes: Commentaire de la Convention C. E. E. // Rev. Trimestrielle droit europ. 1981. – № 2. – Р. 251.
138. Griller S. Verfassungsfragen der österreichischen EU-Mitgliedschaft // ZfRV. – 1995. – Heft 3. – S. 89 – 115.
139. Hartkamp A.S., Hesselink M.W., Houdins E.H. Towards a European Civil Code. – Dordrecht, 1994. – P.10.
140. Höll O. Österreichs Außenbeziehungen gegenüber Zentral – und Osteuropa seit 1995 // Europäische Rund Schau. – 2002. – № 2. – S. 41-50.
141. Internationales Privatrecht: ein Studienbuch / von Gerhard Kegel und Klaus Schurig. – 8., neubearb. Aufl. – München: Beck, 2000. – 1032 S.
142. Kropholler, Jan: Internationales Privatrecht: auf der Grundlage des Werkes von Paul Heinrich Neuhaus: Die Grundbegriffe des Internationalen Privatrechts / von Jan Kropholler. – 3., neubearb. Aufl. – Tübingen: Mohr, 1997. – 625 c.
143. Krusche M. Neue EU-Partner – mit grenzenlosem Harmonisierungsbedürfnis? // ZfRV. – 2000, №5. – S. 173-177.
144. Lazarakos G. Gemeinsame europäische Prinzipen zum Schutz des allgemeinen Persönlichkeitsrechts am Beispiel Deutschlands, Österreichs, Griechenlands und Großbritanniens // ZfRV (Zeitschrift für Rechtsvergleichung). – 2002. – Heft 1. – S.1-10.
145. Making European Policies Work. The implementation of community legislation in the member states / Edited by H. Siedentopf, J. Ziller. European Institute of Public Administration, 1988. – 752 р.
146. Matthias Pechstein (Frankfurt, Oder). Osterweiterung und Zukunftsperspektiven der Europäischen Union // ZfRV, 37. Jahrgang, Heft 3, 1996. S. 108-118.
147. Michael Dauderstädt, Das differenzierte Europa differenziert erweitern. – Internationale Politik und Gesellschaft, Heft 3, 1998, S. 257.
148. Neisser H. Die Rolle der Kleinstaaten in der Europäischen Union // ZfRV.- 1995. – Heft 6. – S. 244-255.
149. Remien O. Denationalizierung des Privatrechts in der Europäischen Union? — Legislative ind gerichtliche Wege // ZfRV. – 1995.- Heft 3. – S. 116-133.
150. Sources and Categories of European Law: A Comparative and Reform Perspective / Edited by G. Winter. – 1. Aufl. – Baden-Baden: Nomos Verl. – Ges., 1996. – 767 р.
151. Stankovsky J. Österreich in der Europäischen Integration // Europäische Rund Schau. – 1998. – № 2. – S. 39-57.
152. Stüwe K. Der Staatenbund als europäische Option //Aus Politik und Zeitgeschichte. – 1999. – B. 1-2. – S. 22-31.
153. Unterberger A. Österreich und seine Nachbarn // Europäische Rund Schau.- 2002. – № 2. – S. 33-41.
154. Von Hoffmann, Bernd: Internationales Privatrecht / Begrundet von Karl Firsching. Fortgef. Von Bernd von Hoffmann. – 6., neubearb. Aufl. – Munchen: Beck, 2000. – 544 c.
155. Weber A. Die Vergemeinschaftung des internationalen Privatrechts // Juristische Reihe TENEA: Bd. 68. Zugleich Europa-Universitat Viadrina Frankfurt (Oder) Dissertation, 2004. // www.jurawelt.com
Стоимость доставки работы, в гривнах:
(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Найти готовую работу
ЗАКАЗАТЬ
Обратная
связь:
Связаться
Вход для партнеров
Регистрация
Восстановить доступ
Материал для курсовых и дипломных работ
25.03.24
Іміджування в процесі функціонування державної влади
25.03.24
Політичний імідж як складова публічної взаємодії
25.03.24
Методологія сучасних іміджевих досліджень
Архив материала для курсовых и дипломных работ
Ссылки:
Счетчики:
© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.