У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВО ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ УКРАЇНИ: СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Количество страниц 211
ВУЗ ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Год сдачи 2007
Содержание Вступ .......................................................................................................…

Розділ І.
Теоретико-методологічні засади права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.........................................................

1.1 Аналіз проблеми права громадян на участь у місцевому самоврядуванні у вітчизняних та зарубіжних наукових дослідженнях ........................................................................................
1.2 Історичний аспект розвитку права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України ...................................................
1.3 Поняття та сутність права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України ......................................................................
1.4 Міжнародний досвід реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні....................................................................

Розділ ІІ.
Реалізація права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.........................................................................................................
2.1 Форми реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України ...........................................................................
2.2 Повноваження депутата місцевої ради-юридична гарантія права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України....................
2.3 Система інституцій, що забезпечують реалізацію права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України ....................................
2.4 Шляхи вдосконалення реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України .......................................................

Висновок ....................................................................................................

Додатки .......................................................................................................

Список використаних джерел ..................................................................

В С Т У П
Актуальність теми. Із прийняттям Декларації про державний суверенітет та проголошенням незалежності України в державі постала надзвичайно складна проблема реформування організації та здійснення публічної влади. На перший план стали питання децентралізації державної влади та передачі її частини органам місцевого самоврядування. Основним змістом повинно було стати залучення широких верств населення до цих демократичних процесів, закріплення на найвищому рівні права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, утвердження форм та методів його реалізації. Відродження в Україні інституту місцевого самоврядування стало визначальним етапом у творенні демократичної правової держави із стабільним громадянським суспільством. Воно є однією з необхідних умов практичної реалізації прав і свобод людини та громадянина на місцевому рівні.
Досвід країн з стабільним громадянським суспільством та правовою державою свідчить, що в умовах становлення демократичних традицій, як це має місце в Україні, забезпечення реальної участі громадськості в політичному житті держави та суспільства, зокрема – у вирішенні питань місцевого самоврядування, стає однією з необхідних умов практичного врегулювання проблеми впливу населення (територіальних громад міст, селищ та сіл) на формування місцевої політики.
Реальна участь громадян у вирішенні питань місцевого значення має стати передумовою формування ефективної політики місцевого самоврядування з метою забезпечення прав та потреб територіальної громади в цілому та кожного її представника зокрема. Аналіз суспільно–політичної ситуації в країні, прогнози соціологічних опитувань свідчать про підвищення рівня зацікавленості громадян у вирішенні місцевих проблем як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування. З кожним роком ідея реального вирішення власних інтересів через органи місцевого самоврядування набуває все більшої вагомості. Прагнення громадян, які у своїй сукупності утворюють громаду, добре жити у власному місті, селі чи селищі, позитивно вирішувати особисті проблеми, а також питання загального соціально-економічного розвитку населеного пункту як адміністративної одиниці, а громади як її суспільного наповнювача, зумовлює розвиток місцевої демократії. Власне ці процеси ми намагаємось дослідити у своїй роботі.
Активна інтеграція України в європейські структури обумовлює необхідність підняття рівня і ефективності місцевого самоврядування, реального забезпечення громадянам прав на участь у місцевому самоврядуванні шляхом вдосконалення чинного законодавства. Правозастосовча практика та діяльність органів місцевого самоврядування свідчать про наявність значного кола невирішених практичних проблем.
Тому особливої актуальності сьогодні набувають дослідження теоретичних та особливо практичних моментів реалізації громадянами їх права на участь у місцевому самоврядуванні України. Мова йде про форми безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні, які є складовою частиною особливої системи інституційних форм місцевої демократії, за допомогою якої громадяни реалізують своє право на участь в управлінні місцевими справами.
З початку здобуття незалежності в Україні пожвавився науковий інтерес до проблематики місцевого самоврядування, зокрема реалізації права на участь у ньому населення. Якісно нового значення для розвитку демократичних процесів набули ці питання після прийняття Конституції України 28 червня 1996 року, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” 21 травня 1997 року. Конституційне та законодавче закріплення права громадян на участь у місцевому самоврядуванні заклало фундамент для ефективного розвитку демократії на місцях. Це, в свою чергу, зумовило підвищення відповідальності місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування та їх посадових осіб щодо гарантування належних населенню прав та свобод.
З часу прийняття Основного Закону України вітчизняна наука конституційного права, державного управління підготувала близько 60 кандидатських дисертаційних досліджень, які містять теоретичний та практичний аналіз окремих аспектів місцевого самоврядування та участі у ньому громадян. Окремі висновки цих дисертаційних робіт, а також досліджень з адміністративного, фінансового, екологічного права, історії, філософії, соціальної психології використовувались під час підготовки даної наукової роботи.
Велике значення для розробок окресленої проблематики мають праці вчених: В.Б.Авер’янова, О.Ф. Андрійко, М.О.Баймуратова, О.В.Батанова, П.Д.Біленчука, О.М.Бикова, В.І.Борденюка, С.П.Бритченка, Л.К.Воронової, С.Б.Гавриша, Р.К.Давидова, В.С.Журавського, О.В.Зайчука, В.М.Кампо, Б.В.Калиновського, О.Л.Копиленка, В.В.Кравченка, П.М.Любченка, І.Л.Литвиненко, А.Р.Мацюка, Н.М.Мироненко, Н.А.Мяловицької, Н.Р.Нижник, М.П.Орзіха, Ю.Панейка, М.В.Пітцика, В.Ф.Погорілка, Д.М.Притики, М.О.Пухтинського, Н.І.Рудої, А.О.Селіванова, В.Ф.Сіренка, В.М.Скрипничука, Є.А.Тихонової, П.А.Ткачука, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фрицького, Г.В.Чапали, О.Н.Ярмиша, О.О.Яцунської.
Водночас питання участі громадян у місцевому самоврядуванні розроблялись у працях російських авторів: Г.Барабашева, М.Бондаря, А.Кокотова, О.Кутафіна, Ю.Казанцева, В.Фадєєва, В.Чиркіна, Є.Шугриної та ін.
Що стосується останніх дисертаційних досліджень, захищених в Україні протягом 2004-2006рр., то увага їх авторів сконцентрована в основному на дослідженні окремих аспектів реалізації права громадян на участь у вирішенні місцевих проблем: історичному, соціальному тощо.
Актуальність дослідження теоретико-методологічних засад права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України зумовлена особливістю інституту місцевого самоврядування як різновиду публічної влади, наявністю великої кількості форм та способів взаємодії між жителями – членами територіальної громади та органами і посадовими особами місцевого самоврядування. Тому особливого значення набувають питання дослідження сутності права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, наявних та можливих (ще не виписаних в нормативних документах) форм безпосередньої демократії, розуміння самої участі – як юридично-психологічної дії людини. При дослідженні особливої уваги потребує інститут депутата місцевих рад, що, на нашу думку, являється інститутом правової гарантії реалізації представницьких повноважень громадян на участь у місцевому самоврядуванні.
Саме тому дослідження сучасного стану та шляхів вдосконалення реалізації права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні є актуальним напрямом вітчизняної юридичної науки. Власне, недосконалість правового інституту права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України і зумовила вибір даної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану роботи відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою “Організація моніторингу ефективності чинного законодавства та прогнозування наслідків його застосування ”(державний реєстраційний № РК 0104U006941).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні змісту права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України, розробці науково обґрунтованих теоретичних та практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.
Для реалізації вказаної мети було сформовано ряд конкретних завдань:
- систематизувати сучасні теоретико-методологічні підходи до аналізу проблеми права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;
- проаналізувати проблему права громадян на участь у місцевому самоврядуванні у вітчизняних та зарубіжних наукових дослідженнях
- розглянути історію розвитку права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;
- визначити поняття та розкрити сутність права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;
- проаналізувати міжнародний досвід реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні ;
- розкрити основні форми реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України;
- визначити систему інституцій, що забезпечують реалізацію права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України
- розробити практичні пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового забезпечення реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією та вдосконаленням права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.
Предметом дослідження є право громадян на участь у місцевому самоврядуванні.
Методи дослідження, їх види та застосування зумовлені характером та особливістю предмету дисертаційної роботи, що визначили необхідність комплексного застосування методологічних прийомів правознавства з урахуванням принципів всебічного вивчення процесів та явищ, що відбуваються на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.
Для проведення дослідження поставлених завдань використовуються загальнонаукові і спеціальні наукові методи: діалектичний – для всебічності вивчення права громадян на участь у місцевому самоврядуванні як суспільно-правового явища, його сутності, форм реалізації в системі взаємовідносин між громадянином, територіальною громадою та місцевою владою; логічний – для визначення юридичних понять, категорій, здійснення їх класифікації; історичний – для аналізу етапів становлення і розвитку права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України; юридичний – для з’ясування обсягу і змісту нормативно-правового регулювання досліджуваного права; системний – для аналізу права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України як правового інституту; порівняльно-правовий метод – для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів, визначення їх загальних та спеціальних ознак; для дослідження співвідношення досліджуваного права з іншими політичними правами; статистичний метод – для аналізу кількісних факторів, що використовувались у процесі дослідження.
Нормативно-правовою основою дослідження є Конституція України, чинне законодавство України у сфері місцевого самоврядування та правові акти органів місцевого самоврядування, а також нормативно-правові акти, що стосуються теми дослідження.
Емпірична база дослідження складається з аналізу теоретико-практичних аспектів участі громадян у місцевому самоврядуванні міста Івано-Франківська та Івано-Франківської області, міст Львова та Кам’янця-Подільського.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на теоретичному рівні на основі аналізу практики дається поняття та розкривається сутність права громадян на участі у місцевому самоврядуванні України, органiзацiйно-правовi проблеми реалізації права громадян на місцеве самоврядування. Досліджуються складові елементи системи інституцій, за допомогою яких громадяни реалізовують своє право на участь у місцевому самоврядуванні України. Проаналізовано сам інститут місцевого самоврядування, що дало можливість переосмислити деякі теоретичні положення комплексу проблем правового забезпечення права громадян на участь у місцевому самоврядуванні.
На основі проведеного дослідження сформульовано комплекс положень, узагальнень, висновків та пропозицій, наступні з яких на захист виносяться вперше:
1. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні визначається як природна здатність громадянина, який є представником відповідної територіальної громади, брати участь у вирішенні місцевих справ, впливати на формування та реалізацію політики в межах та порядку, визначеному Конституцією та законами України.
2. Існування самоврядування як юридичного інституту без реального здійснення громадянами свого права на участь у ньому може перетвориться на формальний інститут прийняття управлінських рішень місцевими органами влади.
3. Обґрунтовано положення, що в основу діяльності, пов’язаної з реалізацією права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, покладені два фактори: правовий (юридичний) та соціально-психологічний.
4. Проведено класифікацію форм місцевої демократії, шляхом застосування яких громадяни реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні. Визначено п’ять груп цих форм: за джерелом закріплення, за способом здійснення демократії, за кількістю суб’єктів, за приналежністю особи до громадянства, за юридичними наслідками.
5. Обґрунтовано авторське положення поступового становлення і розвитку права громадян на участь у місцевому самоврядуванні в Україні, яке відбувалося шляхом утвердження і розвитку окремих форм безпосередньої і представницької місцевої демократії відповідно до історичних етапів українського державотворення. Як самостійний конституційно-правовий інститут, воно склалося лише на етапі сучасної незалежної України.
6. Сформульовано положення про те, що право на участь у місцевому самоврядуванні в Україні реалізується громадянами через відповідну систему, яка являє собою множину елементів – інституцій місцевої демократії – що знаходяться у відношеннях і зв’язках одне з одним і створюють певну цілісність, єдність. Вона включає в себе існування певного роду органічно взаємопов’язаних елементів, що діють як комплексний механізм, основним завданням якого є створення необхідних передумов для реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані для розвитку науки конституційного права. Результати наукової роботи сприяють розширенню існуючих меж розуміння можливостей права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.
Висновки та пропозиції, зроблені в результаті дослідження, можуть мати практичне застосування для вдосконалення законодавства України в частині регулювання правовідносин у галузі конституційного права, зміцнення основ місцевого самоврядування, підвищення ефективності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, підвищення активності й ініціативи місцевого населення щодо реалізації свого права на участь у місцевому самоврядуванні.
Запропоновані в дисертації теоретичні положення, рекомендації та висновки також можуть бути використані :
- для подальших досліджень в галузі конституційного права, державного управління, місцевого самоврядування;
- в освітніх програмах навчальних закладів, зокрема при підготовці фахівців у галузі конституційного права та процесу, державного управління та адміністративного права
- в діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з метою підвищення ефективності діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорені у відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Наукові ідеї, основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичній конференції “Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання студентів та аспірантів” (м.Хмельницький, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2003 р.), Регіональних міжвузівських наукових конференціях молодих вчених та науковців: “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 2003р,. 2004р.), IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2007 р.).
Результати дослідження використовувались на засіданнях постійних комісій Івано-Франківської обласної ради (м. Івано-Франківськ, січень 2005р.). Дисертантом підготовлено та подано до Івано-Франківської міської ради для обговорення проект положення “Про громадські слухання в м. Івано-Франківську”. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані в Івано-Франківському інституті менеджменту Тернопільської Академії народного господарства, де були включені до курсу лекцій предмету “Основи права” за окремим модулем “Муніципальне право. Участь громадян у місцевому самоврядуванні” (м. Івано-Франківськ, лютий 2005р.). Отримані практичні результати та пропозиції дисертаційної роботи використовувались при організації та проведенні програм ТРК “Вежа” (м. Івано-Франківськ) “Від першої особи” та “Депутатський канал” (м. Івано-Франківськ, січень-лютий 2005р.). Результати наукової роботи застосовувались під час проведення соціологічного дослідження в рамках проекту “Органи самоорганізації населення як дієвий інструмент демократизації та розвиток міського самоврядування” (м. Івано-Франківськ, січень-лютий 2005р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в семи наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків, двох додатків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, у тому числі: основного тексту – 175 сторінок, бібліографії – 19 сторінок (220 найменувань), додатків 5 сторінок.
Список литературы В И С Н О В О К


З часу проголошення України демократичною та правовою державою розпочались процеси відродження та формування суспільно-політичних інститутів, що покликані реалізовувати основні засади демократії в нашій країні.
Розвиток аналогічних процесів в інших державах свідчить про те, що визначальну роль у цих процесах відіграє місцева політика. Європейська хартія місцевого самоврядування, що є основним міжнародним документом для країн – членів Ради Європи, містить норми та правила щодо організації місцевого самоврядування. Україна ратифікувала Хартію в повному обсязі, а отже її принципи є складовою частиною національного законодавства. Основоположним інститутом демократичної правової держави з міцним та стабільним громадянським суспільством є місцеве (муніципальне) самоврядування. Конституція України закріпила принцип, за яким у країні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Його визначальним критерієм є безпосередня реалізація громадянами України свого права на участь у вирішенні питань місцевого значення.
Існування місцевої демократії забезпечується реалізацією публічної влади. Тобто місцеве населення, яке в своїй сукупності складає територіальну громаду, не володіє всією повнотою суверенітету на відміну від народу України. Місцеве самоврядування є особливою частиною публічної влади, що склалася в суспільно-політичному устрої нашої держави, яка характеризується певною самостійністю територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування у реалізації їх прав та свобод. Територіальні об’єднання громадян є характерною ознакою локального самоврядування в будь-якій країні. Вони являють собою сукупність мешканців, що проживають на певній території, обмеженій адміністративним кордоном. В різних країнах ці об’єднання мають різні назви. В Україні – це територіальні громади, основним завданням яких є вирішення спільних проблем та питань, що стосуються життєдіяльності громади, шляхом реалізації різних форм безпосередньої демократії на місцях.
Одним з напрямків дослідження проблематики реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні в Україні є аналіз, вивчення та узагальнення питань історично-правового розвитку місцевого самоврядування на теренах України. Адже вивчення історичного досвіду розвитку та становлення в Україні місцевого самоврядування дозволить більш глибоко дослідити природу участі громадян у місцевому самоврядуванні. Історичні форми безпосередньої демократії допомагають зорієнтуватися у виборі сучасних шляхів реалізації місцевого самоврядування. Еволюція розвитку місцевого самоврядування на всіх етапах становлення української держави дає можливість зробити висновок, що спільне проживання громадян в межах окресленої території зумовлювало розвиток процесів, які ми тепер називаємо місцевим самоврядуванням.
Дослідження поняття та сутності права громадян на участь у місцевому самоврядуванні є і повинно бути невід’ємною частиною вивчення цього демократичного інституту. Безумовно, творення місцевої демократії без залучення громадян неможливе. Це єдиний нерозривний процес. Саме реалізація громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні є його визначником.
Реалізація цього права досягається за допомогою наявних форм місцевої демократії, які можна розділити на кілька груп в залежності від джерела закріплення; способу здійснення; кількості суб’єктів муніципальних правовідносин; юридичних наслідків.
До основних форм локальної демократії слід віднести вибори до місцевих рад, місцеві референдуми, загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання, індивідуальні та колективні звернення до органів та посадових осіб місцевого самоврядування, участь у роботі органів самоорганізації населення, перебування на муніципальній службі (посадові особи місцевого самоврядування) тощо.
Дослідження юридичної природи цих форм дало можливість вивести нові та підтвердити існування уже відомих принципів участі громадян у місцевому самоврядуванні: свобода волевиявлення громадян, рівноправність, поєднання безпосередньої та представницької демократії, свобода агітації, гласність та публічність, неупередженість з боку органів місцевого самоврядування та посадових осіб, невтручання з боку органів місцевого самоврядування, посадових осіб при волевиявленні громадян, гарантованість прав громадян на участь у місцевому самоврядуванні.
Необхідною передумовою створення та існування демократичної країни, що характеризується правовою державою з міцним громадянським суспільством, в тому числі реальним місцевим самоврядуванням, є існування відповідного рівня довіри до органів місцевого самоврядування, до представників рад всіх рівнів. Важливе місце у досягненні цієї мети належить депутатам місцевих рад.
Проблема взаємозв’язку депутата місцевої ради з населенням відповідної територіальної громади, конкретного виборчого округу є визначальною у процесі творення такого необхідного на сьогоднішній день взаємодоповнюючого діалогу між представницьким органом місцевого самоврядування і громадою. Тому не меншого значення на сучасному етапі становлення інституту місцевого самоврядування, забезпечення конституційних прав громадян, набуває існування інституту відповідальності виборних осіб місцевого самоврядування. На нашу думку, це досягається кількома шляхами: завдяки періодичності виборчого процесу, наявності контролю самих виборців, дотримання обмежень щодо виконання повноважень депутата місцевої ради.
Таким чином, інститут відкликання депутата місцевої ради може мати місце у передбачених чинним законодавством випадках, а також носить характер санкції, оскільки стосується позбавлення людини займати певні посади та виконувати відповідні функції.
Ще одним важливим висновком, що був зроблений у процесі підготовки дисертаційної роботи, є необхідність запровадження та законодавчого закріплення системи інституцій, що забезпечує реалізацію права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України. До її складових елементів повинні входити ті, що передбачені системою місцевого самоврядування, а також процесуальні форми локальної демократії. Ця система інституцій являє собою множину вказаних елементів, що знаходяться у взаємозв’язку одне з одним і створюють певну цілісність, єдність. Вона регулює відносини щодо реалізації громадянами свого права на участь у місцевому самоврядуванні, включає в себе існування такого роду органічно взаємопов’язаних елементів, які повинні бути покладені в основу вивчення предмету муніципального права як галузі національного права.
Життєво важливого значення в контексті дослідження права громадян на участь у місцевому самоврядуванні в Україні набувають аналіз та вивчення міжнародного досвіду розвитку місцевого самоврядування. Основоположними міжнародними документами в цій галузі є Європейська хартія місцевого самоврядування та Всесвітня декларація місцевого самоврядування. Ще одним вагомим документом у царині вивчення самоврядування є Європейська Хартія Міст, яка до цього часу достатньо не досліджувалась у вітчизняній науці.
Отже, наявність міжнародних документів, що регулюють в цілому питання місцевого самоврядування в національному законодавстві України забезпечує виконання нею ряду зобов’язань перед міжнародним співтовариством. Крім того, міжнародний досвід регулювання суспільних відносин в сфері реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні дає можливість українським законодавцям, політикам, науковцям, представникам територіальних громад спільно досягти мети по створенню ефективного інституту місцевого самоврядування в Україні, що забезпечується реальною участю громадян у цих процесах.
За результатами дисертаційного дослідження хочу запропонувати своє бачення вдосконалення шляхів реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Їх можна умовно розділити на дві категорії. До першої слід віднести вирішення загальнонаціональних проблем, пов’язаних із збільшенням рівня довіри до держави. Цього можна досягти, завершивши розпочаті реформи, забезпечивши належні умови життя громадян, гарантовані їм Конституцією України. Іншим, можливо, ще більш вагомим шляхом є підняття рівня здійснення місцевої політики, оскільки більша частина проблем населення починається безпосередньо на місцях. Дотримання законодавства про звернення громадян, чітке розмежування комунальної власності (об’єктів нерухомості та землі) територіальних громад, зміна політики формування та наповнення місцевих бюджетів – ось короткий перелік основних питань, які слід вирішити найближчим часом. І це вже пропозиції не тільки до законодавців та центральних органів влади, а, перш за все, до представників територіальних громад. Адже саме від них повинні виходити ініціативи, конкретні пропозиції щодо бачення вирішення того чи іншого проблемного питання відповідної місцевості.
Вдосконалення участі населення у місцевому самоврядуванні потребує рішучих кроків: внесення змін до існуючих законодавчих актів та прийняття ряду нових нормативно-правових документів, необхідних для зміцнення місцевого самоврядування. Про необхідність вдосконалення чинних законодавчих норм свідчать і висновки міжнародних організацій, на думку яких дуже велика кількість питань, що стосуються місцевого самоврядування, в Основному Законі не вирішена, тому слід створити належну законодавчу базу.
На нашу думку, першочерговими завданнями для українських законотворців, представників державної влади та місцевого самоврядування, територіальних громад, а також всіх інших учасників місцевого самоврядування, є наступні:
- прийняття нової редакції Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, де слід більш чітко регламентувати основні форми участі громадян у місцевому самоврядуванні в Україні;
- прийняття Типового положення про громадські слухання, прийняття нової редакції Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, про місцеві ініціативи;
- проведення кодифікації законодавства про місцеве самоврядування, розділивши окремо акти прямого народовладдя та ті, що приймаються представницькими органами місцевого самоврядування;
- запровадження програми підготовки висококваліфікованого персоналу, здатного розуміти загальну філософію та нюанси нової структури самоврядування;
- запровадження інституту місцевих уповноважених із прав людини. Інститут омбудсмана належить до числа ефективних правозахисних інституцій;
- наукова обґрунтованість прийняття нормативних документів (загальнодержавного та місцевого характеру) щодо вдосконалення інституту місцевого самоврядування та участі у ньому населення. Наукова обґрунтованість означає розробку зазначених актів на підставі рекомендацій спеціалістів;
- розробка та запровадження Регіональної програми правового всеобучу населення територіальних громад: як реалізувати своє право на участь у місцевому самоврядуванні;
- розробка та запровадження курсу “Значення ефективного місцевого самоврядування для населення територіальних громад та держави в цілому”
- розробка та утвердження на вищому законодавчому рівні рекомендацій щодо прийняття статутів територіальних громад.
На мою думку, у законодавстві України необхідно більш детально регламентувати власні та делеговані повноваження як органів місцевого самоврядування, так і державних органів виконавчої влади на місцях. Всі питання місцевого значення слід закріпити за органами місцевого самоврядування, а за місцевими адміністраціями залишити контрольні функції, таким чином провівши чіткий перерозподіл владних повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування.
Отже, можна висловити думку, що з розвитком і вдосконаленням правової бази щодо реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні муніципально-правові норми набудуть все більшого значення для ефективнішої участі громадян у процесах місцевого самоврядування.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – ст. 141.
2. Український муніципальний рух: 10 років поступу: Зб. матеріалів та док. VІ Всеукр. муніцип. слухань (29 червня. – 2 лип. 2000р.), Міжрегіон. муніцип. слухань в м. Бердянську (15 17 верес. 2000 р.), Громад. Слухань 1 груд. 2000р./Упоряд. М.Пухтинський . – К.: Логос, 2001. – с. 413; Збірник матеріалів Координаційно-методологічної наради “Сучасні проблеми місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи та регіональної політики” та виїздного засідання Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (9-13 квіт. 2001р., Гаспра – Ялта, АРК). – К.: Логос, 2001. – с. 147.
3. Із виступу голови Комітету ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування А.Матвієнка на виїзному засіданні в м. Івано-Франківську 2003 р.
4. http://www.kmu.gov.ua/document/19204051/, /19204118/, 19204172.
5. Матеріали громадських обговорень проекту Закону України “Про територіальний устрій України”. – К, 2005.; Розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11.05.2005 р. № 183 “Про громадське обговорення законопроекту “Про територіальний устрій України”.
6. Шиба О.М. Крайове самоврядування на Буковині (1861-1914 роки). Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня к.ю.н. – К., 1995. – с.3-4.
7. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики.– Чернівці: Рута, 1998. – с. 7.
8. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – с. 260.
9. Рішення Конституційного Суду N 12-рп/2002 від 18.06.2002.
10. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – ст. 254.
11. Кравченко О.О., Пітцик М.В. Муніципальне право України. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2003. – с. 181.
12. Рішення Львівської міської Ради народних депутатів від 04.07.1990р. “Про створення муніципальної міліції міста Львова”. – Поточний архів Львівської міської ради.
13. Науково-практичний коментар до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. – К, 1999. – с. 11.
14. Саханенко С. Міська територіальна громада: проблеми дефініції // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 2. – с. 365-374.
15. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. – Мюнхен, 1963.–с.17.
16. Шилз Э. Общество и общества: макросоциологический подход: Пер. с англ. (Американская социология). – М., 1972. – с. 345.
17. Руда Н. Необхідно створити, нарешті, сприятливі умови, за яких наші громадяни зможуть самостійно розв’язувати завдання місцевого значення // Людина і влада. – 1999. - №11-12. – с. 56-59.
18. Харченко Т.О. Становлення місцевих органів виконавчої влади та самоврядування в Українській державі (квітень – грудень 1918 р.). – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Харків, 2000.
19. Присташ Л.Т. Апарат управління Західною Україною у складі Польщі (1921-1939р.р.). – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Львів, 1998.
20. Плаксій Т.М. Міське самоврядування Середньої Наддніпрянщини в другій половині ХIХ – на початку ХХ століть.-Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Запоріжжя, 2001.
21. Паньонко І.М. Апарат управління Запорізької Січі (середина XVI ст. – 1775р.): Дисертація ...к.ю.н.: 12.00.01. – Л., 2000. – с. 71.
22. Мартинюк Я.М. Становлення та діяльність органів місцевого самоврядування на Волині (1919-1939рр.). – Автореферат дисертації...к.і.н.: 07.00.01. – Л., 2001.
23. Іваник М.М. Органи місцевого самоврядування на Західній Україні у 1919 – 1939 роках. – Автореферат дисертації...к.і.н.: 07.00.01. – Л., 2003.
24. Ринажевський Б.М. Становлення національної державності в Закарпатті (1918-1939р.р.)-Автореферат дис. к.ю.н.: 12.00.01. – Л., 2004.
25. Юхимюк О.М. Правовий статус органів місцевого самоврядування на території Західної України у складі Польщі (1918 –1939 р.р.) – Автореферат дисертації...к.ю.н.: 12.00.04. – Л., 2004.
26. Яцунська О.О. Світовий досвід місцевого самоврядування та перспективи його інституціонально-системного втілення в Україні. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук. – Одеса, 2001.
27. Любченко П.М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Харків, 1998.
28. Грабильніков В.В. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами: проблеми теорії і практики: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02. - Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 2006. — 19 с.
29. Посібник для депутата міської ради (із залученням канадського досвіду). – Лубни, 2001.
30. Довідник депутата Лубенської районної ради / Упоряд. В.М.Алєксєєнко, І.В.Козюра. – Лубни, 2002. – с. 108.
31. Абетка місцевого самоврядування: Тлумач. словн. термінів і понять / Укл. І.В.Козюра. – Полтава: АСМІ, 2003. – с. 32.
32. Місцеве самоврядування в Україні. Загальні збори громадян. Місцеві ініціативи. Громадські слухання: Зб. типових місц. нормат. актів / А.Ткачук, В.Кампо, В.Прошко, Ю.Ганущак, М.Гументик. – К.: Ін-т громадян. сусп-ва, 2001. – с. 44.
33. Куйбіда В. За європейською шкалою цінностей // Урядовий кур’єр. – 2003. – №138.
34. Черник И.Д. Основные теории местного самоуправления: происхождение и развитие. – М.,1996. – с. 4.
35. Свешников М.И. Основы и пределы самоуправления. Очерк критического обзора основных вопросов местного самоуправления в законодательстве важнейших европейских государств.-СПб,1882-с.109.
36. Елистратов А.И. Очерк административного права. – М.,1922. – с.47.
37. Лазаревский Н.И. Лекции по русскому государственному праву. – СПб.,1910. – Т.2. – с. 40.
38. Ашлей П. Местное и центральное управление. Сравнительный обзор учреждений Англии, Франции, Пруссии и Соединенных Штатов. – СПб,1910. – XII. – с. 1.
39. Штейн Л. Учение об управлении и право управления с сравнением литературы и законодательств Франции, Англии и Германии. – СПб.,1874. – с. XIV.
40. Мицан К. Самоврядування в Станіславському воєводстві в 20-30-х роках ХХ століття. – Магістерська робота. – Л., 1999. – с. 56.
41. Чичерин Б. О народном представительстве. – М., 1866. – с. 517.
42. Градовский А. История местного управления в России // Собр. соч. – СПб.,1899. – Т. 2. – с.70.
43. Нольде Б. Очерки русского государственного права.-СПб.,1911.-с. 266.
44. Ященко А. Теория федерализма: Опыт синтетической теории права и государства. – Юрьев, 1912. – с. 342.
45. Дитятин И.И. Устройство и управление городов России.-СПб.,1873.-507с;Дитятин И.И. Городское самоуправление в России.-Яросл., 1877.-с.555.
46. Семенов Д.Д. Городское самоуправление: Очерки и опыты. – СПб., 1901. – с. 389.
47. Щепкин М.П. Опыты изучения общественного хозяйства и управления городов. – М.,1882. – Ч.1. – с. 417;Щепкин М.П.Опыты изучения общественного хозяйства и управления городов.-М.,1884.-Ч.2.-с.334; Щепкин М.П.Общественное самоуправление в Москве.-М.,1906.-с. 221.
48. Кизеветтер А.А. Местное самоуправление в России IX–XIX ст. Историч. очерк. – М.: Тип. Моск. ун-та, 1910. – с. 3, 155.
49. Кобалевский В.Л. Советское административное право.– Х.,1929. – с.63.
50. Пискотин М.И. Местные Советы в системе государственных отношений // Советы депутатов трудящихся. - М.,1961. - № 1. - с. 13-19.
51. Владимирский М.Ф. Организация Советской власти на местах: Лекции. – Краснодар: Госиздат, 1920. – с.79; Владимирский М.Ф. Советы, исполкомы и съезды Советов: (Материалы к изучению строения и деятельности органов местного управления).-М.: Госиздат,1920-1921.-Вып.1.
52. Власенко С.М. Горсоветы на Украине (их работа и ближайшие задачи).-Х.: Пролетар,1927. с.47.
53. Берман Я., Шостак Г. Советы на новом этапе. Доклады на Первом Всесоюзном съезде марксистов-государственников. – М.;Л.: Соцэкгиз, 1931. – с. 80.
54. Постышев П.П. Перевыборы Советов на Харьковщине в 1927 году.-Х.:Пролетарист,1927.– с. 72.
55. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.,1950. – с. 244.
56. Григорян Л.А. Советы – органы власти и народного самоуправления. – М.,1965. - с. 235.
57. Пертцик В.А. Проблемы местного самоуправления в СССР. – Иркутск,1963. – с. 6.
58. Дыльнов Г.В. Представительные органы власти – главное звено социалистического самоуправления // Под ред. Листвина В.Ф. – Саратов,1986. – с. 18.
59. Бондарь Н.С. Личность в системе социалистического самоуправления: конституционный аспект // Изв. вузов. Правоведение. – Л.,1987. – № 6. – с. 3-12; Варламова Н.В. Человеческий фактор в развитии социологического самоуправления народа // Политическая система: вопросы демократии и самоуправления. – М.,1988. – с. 70-75; Орлова О.В. Личность и социалистическое самоуправление народа // Политическая система: вопросы демократии и самоуправления. – М.,1988. – с. 75-83.
60. Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. – М.: Зерцало,1998.-с.426-428.
61. Конституційне право України / За заг. ред. Погорілка В.Ф. – К.: Наукова думка. – 2000. – с. 632.
62. Кампо В.М. Відносини між місцевою владою і територіальною громадою: від взаємовідчуження до партнерства // Економічний часопис. – 2000. – № 5. – с. 21-22.
63. Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії і практики // Українське право. – 1995. - №1. – с. 68.
64. Фостун С.М. Над Галичем гримить. Історична повість з княжих часів. – Лондон: Союз українців у Великій Британії, 1973. – с. 116.
65. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990. – с. 29.
66. Субтельний О. Україна.Історія. – К.: Либідь, 1991. – с. 52.
67. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С.Грабовський, С.Ставрояні, Л.Шкляр. – К., 1995. – с.98, Власть народа: Украинский парламентаризм: от Вече Киевской Руси до Верховной Рады // Украина. – 1997. – №1 – 2 (3 – 4). – с.7.
68. Єрмолаєв В. Віче в Київській Русі – важлива складова державного механізму // Право України. – 2003. – №3. – с. 137.
69. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов на Дону, 1996.
70. Грушевський М. Історія України-Руси. – т. ІІ. – с. 295.
71. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – Л., 1999. – с. 156-157.
72. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т.- Т. 1. (до середини XVIII століття). – К.: Либідь, 1995. – с. 355.
73. Кулиш П.А. История воссоединения Руси. – Т.1. – СПб, 1874. – с.363.
74. Енциклопедія українознавства. – К., 1994. – Т. 2. – с. 442.
75. Гураль П. Поняття і сутність місцевого самоврядування в Україні // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24-25 червня 1999р.). – Л.: Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999.-с. 7 (208).
76. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. – Л., 1990. – Т.1. – с. 131.
77. Происхождение запорожского козачества // Киевская старина. – 1884. – Т.9. – с. 587.
78. Олійник О.Л. Запорозький зимівник. – Запоріжжя: Тандем - У, 1997. – с. 46.
79. Васильчиков А.И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений. – СПб., Тип. Пратца, 1869–1871. – Т. 1-3.
80. Лешков В.Н. Опыт теории земства // День. – 1865. – №№42-44.
81. Кизеветтер А.А. История России XIX века; Курс, читанный в Московском университете в 1908–1909 гг. – М.,1909. – Разд. паг.
82. Грушевський М. Історія України - Руси. – К., 1993. – Т 3. – с. 536.
83. Конституційні акти України 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – с. 68.
84. Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад-грудень 1918 року) // Україна модерна. – Львівський державний університет ім. Івана Франка. Ін-тут іст. досліджень.-Л.,1999.– № 2–3.–с.149.
85. Станиславівський Голос. – 1918. – 19 падолиста. – Ч. 5. – с. 2-3.
86. Ставничий І. Від повітового міста до столиці ЗУНР... – с. 130.
87. Парадиз А.Исторический опыт местного самоуправления. Всероссийское Общественно-политическое движение "Духовное наследие". – №4. – с. 4.
88. Бориславська О.М. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні. Їх реалізація. – Автореферат дисертації ... к.ю.н. – 12.00.02. – Харків, 2004. – с. 9.
89. Ярмиш О.Н., Головко О.М. До питання про типи місцевого самоврядування //Вісник Запорізького юридичного інституту.-1999.-№1.-с.7.
90. Місцеве самоврядування в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – №10. – с. 10.
91. Чапала Г. Місцеве самоврядування і громадянське суспільство: проблема співвідношення // Право України. – 2004. – №2. – с. 129.
92. Данилишин Б. Як прорахувати стабільність // Урядовий кур’єр. – 2005. – №148. – с. 6.
93. Нагребецька І. Підмурівки європейської демократії: погляд із Страсбурга // Урядовий кур’єр. – № 99. – с. 6.
94. Батанов О. Місцевий уповноважений з прав територіальної громади в механізмі захисту прав людини // Право України. – 2001. – № 2. – с. 43-46.
95. Поливанов М. На черзі – модернізація самоврядування // Віче. – 2002. – № 9. – с. 21.
96. Марцеляк О. Статус і функціонування регіональних представницьких омбудсманів: світовий досвід // Право України. - 2004.-№1. - с. 149-153.
97. Кампо В. Право громади на участь у місцевому самоврядуванні: законодавство і практика // Людина і влада. – 1999. – № 1. – с. 49-50.
98. Авер'янов В.Б. Державне управління: теорія і практика. – К.:Юрінком Інтер, 1998. – с. 2.
99. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку. Навчальний посібник / Кол. авт.: Нижник Н.Р., Дубенко С.Д., Плахотнюк Н.Г. та ін. / За заг. ред. Н.Р.Нижник. – К .: ЗАТ "НІЧЛАВА", 2003. – с. 7-8.
100. Кучеренко О. Місцеве самоврядування не антипод державної влади // Український муніципальний рух: 10 років поступу: Зб. матеріалів та док. VІ Всеукр. муніцип. слухань (29 червня. – 2 лип. 2000р.), Міжрегіон. муніцип. слухань в м. Бердянську (15 17 верес. 2000 р.), Громад. слухань 1 груд. 2000р./Упоряд. М.Пухтинський . – К.: Логос, 2001. – с. 227.
101. Чапала Г.В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади. Автореферат дисертації ... к.ю.н. – Харків, 2004. – с. 15.
102. Англо-русский словарь / Сост.Г.И. Бункин, О.В.Буренкова и др. – М.:Русский язык, 1988. – с. 362.
103. ПрошкоВ.Чути громаду//Аспекти самоврядування.-2003.-№2(18).-с. 19.
104. Кравченко О.О., Пітцик М.В. Муніципальне право України. Навчальний посібник. - К.: Атіка. – 2003. – с. 44;
105. Пархоменко В.Г. Навіщо і як брати участь у виборах до місцевих рад. – К., Ін-т гром. сусп-ва, 2001. – с. 7.
106. Мазур Л. Національна освіта та розвиток місцевого самоврядування в Україні // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24-25 червня 1999р.). – Л.: Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999. – с. 16.
107. Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б.Мещеряков, В.Зинченко, - СПб.: Пройм – ЕВРО ЗНАК, 2003. – с. 124.
108. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник.-К.:Либідь,2002.-с. 6.
109. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А.Роменця. – 2-ге вид., стереотип. – К.:Либідь, 1996. – с. 233.
110. Горинь Г. Громадське самоврядування: Народні традиції і сучасні проблеми українського села // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24-25 червня 1999р.). – Л.: Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999. – с. 22.
111. Бакунин М.А. Коммунизм // М.А.Бакунин. Избранные философские сочинения и письма. – М, 1987. – с. 235.
112. Володимир Андрощук. Магдебурзьке право: самоврядування чи самовтішання?.. - www.ukrslovo.kiev.ua/istoria
113. Аналітичний звіт №1 за результатами дослідження думки громадян серед мешканців мікрорайонів та будинків м. Івано-Франківська, де створено органи самоорганізації населення. – МГЦ “Еталон”. – м. Івано-Франківськ. – 2003. – с. 10; Аналітичний звіт №2 за результатами дослідження думки громадян серед мешканців мікрорайонів та будинків м. Івано-Франківська, де не створено органи самоорганізації населення. – МГЦ “Еталон”. – м. Івано-Франківськ. – 2003. – с. 10.
114. Батанов О. Органи самоорганізації населення. Як вони бачаться в Києві // Віче. – 2002. – № 10. – с.5.
115. Вовк С. Місцеве самоврядування: сенс, тенденції, перспективи // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24-25 червня 1999р.). – Л.:Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999. – с. 126
116. Токвиль А. Демократия в Америке.-В 2-х томах. Т.1. – К.,1860.–с. 122.
117. Ейхельман О. Реформа місцевого самоврядування на підставі демократично-республіканської державності: Ювілейний збірник на честь професора, доктора Станіслава Дністрянського. – Прага, 1923. – с. 173.
118. Казанчев Ю.Д., Писарев А.Н. Муниципальное право России. – М., 1998. – с. 138,165; Комментарий к Федеральному закону “Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации” / Рук. авт. кол. и отв. ред. Ю.А.Тихомиров. – М., 1997. – с. 32; Кутафин О.Е., Фадеев В.И. Муниципальное право Российской Федерации: Учеб. пособие для вузов. – М.: Новый юристь,1997. – с. 252.
119. Батанов О.В. Функції територіальних громад як суб’єктів місцевого самоврядування в Україні: Дисертація ...к.ю.н.: 12.00.02. – К., 2000. – с. 220.
120. Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24. – ст. 170;
121. Мельник А, Монастирський Г. Яку модель оберемо? / Урядовий кур’єр. – 2005. – №106. – с. 6; Обговорення суті і завдань реформи триватиме / Урядовий кур’єр. – 2005. – №121. – с. 4; Данилишин Б. Як прорахувати стабільність // Урядовий кур’єр. – 2005. – №148. – с. 6; Ватаманюк Д. Більше застережень, ніж схвалень / Галичина. – 2005. – №101. – с. 2; Сто раз відміряй / Галичина. – 2005. – №86. – с. 2; Три рівні адмінустрою / Галичина. – 2005. – № 78. – с.4.
122. Культура міського самоврядування. Навчальний посібник за редакцією С.Вобленка. – Миколаїв: Тетра, 1997. – с. 192 .
123. Андресюк Б.П. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми і перспективи / НАН України; Інститут національних відносин і політології. – К.: Інформаційно-видавничий центр. – 1997. – с. 33.
124. Виноградов В. Європейская Хартия Городов – стратегия и практика для российского города // Городское управление. – 2001. – №11. – с.45-49.
125. Рада Європи. Європейська Хартія Міст // Городское управление. – 2001. – №1. – с. 41-42.
126. Рада Європи. Європейська Хартія Міст // Городское управление. – 2001. – №2. – с. 37.
127. Баймуратов М.О. Міжнародна співпраця органів місцевого самоврядування: Дисертація ... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Одеський держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. — Одеса, 1996. — с. 63.
128. Орзіх М.П., Баймуратов М.О. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування: навчальний посібник / Наук. редактор к.ю.н. Ю.В.Крилов. – Одеса.: АТ “Бахва”, 1996. – с. 5, 62.
129. Рубцов В. Європейська хартія місцевого самоврядування – стандарт місцевої демократії для країн -членів Ради Європи // Голос України. – 1995. – 21 грудня.
130. Медведчук В. Місцеве самоврядування і як його доцільно організувати в Україні // Урядовий кур'єр. – 1995. – 28 грудня.
131. Пухтинський М. Прийняття в Україні головних засад Європейської Хартії про місцеве самоврядування//Юридический вестник.-1995.-№1.-с.139.
132. Лаврик В. Удаляемся от Хартии, пытаясь присоединиться к ней? // Голос Украины. - 1996. - 26 января.
133. Бланкенбург Э. Правовая культура и шансы институциональных социально-правовых инноваций // Политическая социология. – 1997. – № 5. – с.103-117.
134. Регульська Й., Регульські Є. Реформи місцевого самоврядування в Центральній та Східній Європі: успіхи та невдачі // Аспекти самоврядування. Часопис українсько-американської програми “Партнерство громад”. – 1999. – №3. – с. 12-13.
135. www.sweemb.kiev.ua/ukr/fac_lokgov.htm.
136. Яцунська О. Чотири кити реформування. Європейський досвід оптимізації самоврядності // Віче. – 2002. – №7. – с. 23.
137. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4 т. Т. 4 Часть Особенная: страны Америки и Азии / Отв. ред. проф. Б.А.Страшун. – М.: Норма. – 2001. – с. 150.
138. Клепацький М.М. та інші. Роль громадських організацій та інших неурядових структур у становленні та розвитку місцевого самоврядування в Україні // Товариство науковців по сприянню муніципальній реформі. – К.:Атіка. – 2003. – с. 145.
139. www.cpp.org.ua/clients/cpp.nsf.
140. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. – К., 1996. – с.27.
141. Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 р.
142. Бондарь Н.С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации.-Автореферат дисс. на соискание ученой степени доктора юрид. нук. – Саратов: Саратовская государственная академия. – 1996. – с. 34.
143. Офіційний вісник України. – 1998. – № 7. – с. 1341.
144. Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – с. 22.
145. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – ст. 256
146. Урядовий кур’єр. – 1997. – 22 березня.
147. Зібрання постанов уряду. – 1997. – № 4. – Ст. 202.
148. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №33. – Ст. 175.
149. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Начально-методичний посібник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р.Нижник. – К.: Ін Юре, 1999. – с. 95.
150. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – N52. – Ст. 490.
151. Мартьянов В.І. Шляхи вдосконалення адміністративного законодавства. Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. Травень 1996 р., Київ. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – с. 123.
152. Мягченко М. Загальнотеоретичні засади діяльності органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 2000. – №7. – с. 18.
153. Грабовецький В. Нариси історії Княгинина. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2000. – с. 63.
154. Микитин А. Слово про Івано-Франківськ//Місто для людей.–Івано-Франківськ.:Лілея-НВ,1999.-с.40.
155. Положення про Територіальний комітет мікрорайону Княгинин м. Івано-Франківська. – Рішення №426 від 21.10.1999р. – Поточний архів виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
156. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – N35. – Ст. 303.
157. Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про порядок організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” від 28 липня 1988 року.
158. Дайте нам депутата. Люди. vechirka.com.ua.
159. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №33. – ст. 433.
160. Чернега Р. Типове положення про громадські слухання – як один із шляхів вдосконалення участі громадян у місцевому самоврядуванні України // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”. – Хмельницький: В-во ХІУП, 2003. – с . 66; Чернега Р. Громадські слухання – ефективний спосіб участі громадян у місцевому самоврядуванні // Перспективи. – Одеса.: 2003. – с. 83.
161. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права. – М.,1995. – с. 65.
162. Осика І.В. Правова культура у формуванні правової, соціальної держави.: Автореферат дисертації ...к.ю.н. – К. – 2004. – с. 16.
163. Брус В. Працюємо з громадою заради самої ж громади. // Галичина. –2003 р. – 2 грудня. – с. 4.
164. Опришко В. Якою має бути єдність системи органів місцевого самоврядування / Актуальні проблеми управління територіями в Україні. – Матеріали науково-практичної конференції. 26-27 листопада 1992 р. – К.,1993. – с. 296.
165. Статут територіальної громади міста Івано-Франківська. – Івано-Франківськ.: Лілея-НВ,2002.– с. 18.
166. Рішення Івано-Франківської міської ради від 07 травня 1999 року. – Поточний архів Івано-Франківської міської ради.
167. Шара Люба. Кращий досвід громадських слухань в Україні. – К.:Фонд “Європа ХХІ”, 2002. – с. 60-87.
168. Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №89 від 26.03.2002р. – Поточний архів виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
169. Розпорядження міського голови м. Болехова від 11 липня 2000 року № 241-р “Про групу позаштатних радників міського голови”. - Поточний архів Болехівського міськвиконкому.
170. Ткачук Д. Місцеві органи самоврядування в Угорській республіці: вибори, функціонування, фінансування (досвід посттоталітарної доби). – Людина і політика. - 17.10.2002 р. www.lp-ua.info/index.php.
171. Кампо В., Пухтинський М. Муніципальна політика Президента України. Науково-популярне видання. – К.: Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України.– 2002. – с. 44.
172. Голос України. –– 2002. – №142. – 7 серпня.
173. Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №30-31. – ст. 382.
174. Лабенська Л.Л. Правовий статус депутатів місцевих рад. – Автореферат дисертації ... к.ю.н.: 12.00.02. – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К, 2004. – с. 10.
175. Горшков Д.М., Кампо В.М., Петренко Є.М. Політичні партії та місцеві вибори. – К., 2002. – с. 7
176. Лабенська Л. Взаємодія депутата місцевих рад із сільським, селищним, міським головою // Право України. – 2003. – №11. – с. 23.
177. Шинкаренко Людмила: “Багато можемо зробити самі: були б бажання і розуміння, що ніхто інший нам не допоможе...” О.Верстюк, vechirka.com.ua.24.12.2002
178. Депутат допомагає виборцям, або як самим зробити власний побут кращим. О.Верстюк, vechirka.com.ua. 19.08.2003
179. Орел С. Якщо громадянин підштовхуватиме владу, вона працюватиме краще. Vechirka.com.ua. 22.09.2003
180. Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1960. – № 40. – с. 587.
181. Закон РСФСР от 12.12.1979 г. “О порядке отзыва депутата местного Совета народных депутатов”. Москва.- – Окреме видання. – с. 3.
182. Рішення КСУ у справі про статус депутатів рад від 13 травня 1998 р. № 6-рп/98 // Конституційне законодавство України. – с. 738-743.
183. Кутафин О.Е., Фадеев В.И. Муниципальное право Российской Федерации: Учеб. пособие для вузов. – М.: Новый юристь,1997. – с. 160-174.
184. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 24 декабря 1996 г. № 21-П // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1997. – № 2. – с. 348
185. Муниципальное право Российской Федерации. Основные законодательные акты. 2-е изд., перераб. и доп./ Перм. ун-т.; Авт. и сост. А.В. Москалев. – Пермь. – 2000. – с. 151-173.
186. Ясюнас В.А.. Местное самоуправление: Комментарии. Разьяснения. – 2-е изд. – М: Ось, 89. – с. 176.
187. Абз. 3 п. 5, абз. 2 п. 6 рішення Конституційного Суду у справі щодо статусу депутатів рад // Конституційне законодавство України. – с. 741
188. Выдрин И.В., Кокотов А.Н. Муниципальное право России. – Учебник для вузов. – М.: Норма-ИНФРА, 1999. – с. 190-192.
189. Абз. 6 п. 2, абз. 5 п. 3 рішення КСУ у справі про запити народних депутатів України від 19 травня 1999 р. № 4-рп/99 // Конституційне законодавство України. – с. 815, 816
190. Пп. 1.1, 1.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 19.05.1999 р. № 4-рп/99 // Конституційне законодавство України – с. 817.
191. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров; редкол.: А.А. Гусев и др. – Изд. 4-е. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – с.1600.
192. Kommunale Selbstverwaltung. Местное самоуправление. Сборник международных терминов из области права и управления. Серия Р – Том 2. – Мюнхен: Баварськая школа управления. – 1995. – с. 25.
193. Культура міського самоврядування. Навчальний посібник за редакцією С.Вобленка. – Миколаїв: Тетра. – 1997. – с. 237.
194. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. Посібник. – Київ: “Заповіт”. – 1997. – с. 86.
195. Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – ст. 552.
196. Ткачук П.А. Участь громадян у місцевому самоврядуванні: Дисертація... к.ю.н.:12.00.02 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2003. – с. 156.
197. Руда Н. Необхідно створити, нарешті, сприятливі умови, за яких наші громадяни зможуть самостійно розв’язувати завдання місцевого значення // Людина і влада. – 1999. – №11-12. – с. 56-59; Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. – с. 63
198. Відомості Верховної Ради України.-1998.-№ 3-4.-Ст.15;1999.-15.-ст. 85.
199. Литвиненко І.Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: Дисертація ... к.ю.н. – 12.00.02. – Хмельницький, 2003. – с. 144.
200. Лазор О.Д., Лазор О.Я. Місцеве самоврядування: поняття, терміни, визначення: Словник-довідник / Наук.ред. М.Д.Лесечко. – Львів: ЛРІДУ УАДУ; 2003. – с. 44-45.
201. Місцеве самоврядування. - Кн.2. Організація роботи міського голови/За загальною редакцією А.О.Чемериса. – Львів: Ліга-Прес,2004. – 129.
202. Калиновський Б.В. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Дисертація к.ю.н. – К, 2003. – с. 106.
203. Кравченко О.О., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права). Навчальний посібник. – Київ: Арарат-Центр. – 2001. – с. 61 с.
204. Мішина Н.В. Муніципальне управління в США та Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії: порівняльно-правове дослідження // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кан. юрид. наук. – Одеса, 2002. – с. 1.
205. Офіційник вісник України. – 2001 – №43. – ст. 1921.
206. Тарасюк В. Кодифікація законодавства про місцеве самоврядування: теоретичні питання // Право України. – 2000. – №11. – с. 74.; Концепція ефективного місцевого самоврядування в Україні (коротка версія). – Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування в Україні. – 2004. – с. 15; Негода В.А. Стенограма координаційно-методологічної наради “Сучасні проблеми місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи та регіональної політики” (Витяги). – 2001. – Гаспра-Ялта, АРК. – с. 37
207. Афонін А. Закони слабкі без звичаїв // Місцеве самоврядування. – 1998. – №1-2(9). – с. 39-40.
208. Ключковський Ю. Особливості структурування нинішнього парламенту та нові можливості для лобіювання інтересів місцевого самоврядування // Вісник Програми сприяння парламентові України. – 1998. – №4 (35). - С. 9.
209. Урядовий кур’єр. – 2001. – №3. – 10 січня.
210. Рішення Луганської обласної ради від 02.03.1999р.– Поточний архів Луганської обласної ради.
211. Нескоромний О., Ведута І. Практика підготовки рішень та інших нормативних актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування Луганської області // Поточний архів Верховної Ради України, Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування апарату Верховної Ради України.
212. Мороз Г. Визначення поняття “громадськість” у контексті природоохоронної діяльності // Право України. – 2004. – №8. – с. 100.
213. Рішення Київської міської ради від 11.07.2002р. – Поточний архів Київської міської ради 2002р.
214. Хрещатик. – 2004. – №37. – 16 березня.
215. Рішення Івано-Франківської обласної ради від 16.12.2003р.№300-9/2003 “Про план роботи Івано-Франківської обласної ради на 2004 рік” // Вісник Івано-Франківської обласної ради. – 2004. – №17. – с. 70.
216. Пітцик М.. На перехрестях влади // Українське місто. – 1998. – с. 7.
217. Кравченко В. Фінансові основи місцевого самоврядування // Вісник Програми сприяння парламентові України. – 1998. – №4(35). – с. 31.
218. Батанов О. Статут територіальної громади – основний нормативний документ місцевого самоврядування // Право України. – 2004. – №7. – с. 32.
219. Іщенко О.М., Дайнеко Л.І., Іоффе Ю.Я. Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (нова редакція).
220. Концепція ефективного місцевого самоврядування в Україні (коротка версія). – Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування в Україні. – 2004. – с. 15


Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.