У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРОФЕСІЙНО-ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА (ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)
Количество страниц 215
ВУЗ Київський національний університет внутрішніх справ
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................
Розділ 1. ІСТОРІЯ ПОГЛЯДІВ НА ПРОФЕСІЙНУ ТА ПОЛІТИЧНУ
КУЛЬТУРИ ЮРИСТА У ФІЛОСОФІЇ ПРАВА…………………
1.1. Професійна культура юриста — складова культури його особистості ………………………………………………………….
1.2. Політична культура юриста у філософсько-правовому
вимірі……………………………………. ………………………….
Висновки до розділу 1...................................................................................
Розділ 2. КОНЦЕПЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
ЮРИСТА В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА
2.1. Теоретико-методологічні засади та сутність професійно-політичної культури юриста………………………………………
2.2. Детермінанти професійно-політичної культури юриста………….
2.3. Принципи професійно-політичної культури юриста ……………...
2.4. Функції професійно-політичної культури юриста ………………...
Висновки до розділу 2...................................................................................
Розділ 3. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
ПРОФЕСІЙНО-ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЮРИСТА………..
3.1. Вплив духовної культури на формування професійно-політичної свідомості юриста……………………………………..
3.2. Регулятивний вектор дії правової культури на професійно-політичну поведінку юриста ………………………………………
3.3. Дія національної політичної культури на формування професійно-політичної культури юриста…………………………
3.4. Модель професійно-політичної культури українського
юриста ХХІ ст……………………………………………………….
Висновки до розділу 3...................................................................................
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………........
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….……………………………..
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..

ВСТУП
Актуальність теми. Право базується на традиціях культури. Нині процес реалізації волі сучасного суспільства щодо правового захисту себе від небезпек внутрішніх деструкцій, як свідчить світова юридична практика, багато в чому залежить від рівня професійної культури юриста в цілому та її політичної складової зокрема. Саме належний рівень політичної культури юриста в професійному вимірі — професійно-політична культура юриста — може прискорити еволюційний вихід суспільства зі стану соціокультурної кризи, що пов’язана, перш за все, з відсутністю належного правового вирішення політичних проблем, характеризується неефективним позитивно-правовим регулюванням політичної системи, проявом правового нігілізму, послабленням нормативно-регулятивної функції позитивного права, недостатньо раціональною дією відповідних його механізмів.
Стосовно сучасної Української держави, яка відзначила 15-річчя своєї незалежності, слід зауважити, що процес деполітизації державних установ, проведення конституційної та політичної реформ, необхідність усунення конкретних недоліків у чинному законодавстві, які хибно впливають на політичну систему, потребують відповідного рівня професійно-політичної культури юриста.
Необхідність розробки теми дисертації посилюється й у зв’язку з тим, що професійні дії українських юристів на початку ХХІ ст. пов’язуються як із політичною владою, так із політичною діяльністю та ще знаходяться під впливом ідеології тоталітаризму, що в першу чергу характеризується подвійною мораллю, адміністративно-силовим примусом держави за практичної відсутності впливу традицій національної духовної культури та українського звичаєвого права.
Сучасні тенденції розвитку правової соціальної української державності вказують на особливу роль у цьому процесі впливу юриста на політичну сферу і впливу цієї сфери на право. Усвідомлюючи досвід Євросоюзу, окремо слід зазначити й складність тлумачення сутності участі юриста у політичній діяльності. Вона залежить, насамперед, від його конкретних службово-функціональних обов’язків, а поза межами його професійних дій, більшою мірою, від особистісної політичної культури юриста.
Разом з цим, недостатній рівень професійно-політичної культури юриста під час побудови в незалежній і суверенній Україні правової демократичної держави, закріпленої Конституцією України, може спричинити ситуацію, коли юридичний конфлікт переростає в загальнодержавну політичну кризу і ставить суспільство на межу розколу та громадянської війни.
Вивчення стану розробленості проблеми політичної культури юриста в професійному вимірі потребувало проведення аналізу відповідних наукових розвідок, зокрема таких авторів, як І.В. Бризгалов [54] , В.М. Горшеньов [81], О.Ф. Скакун [310], С.С. Сливка [315] та ін.
Деонтологічні аспекти формування як професійної культури юриста в цілому, так і політичної культури юриста зокрема, окреслили Р.С. Бєлкін [45]; С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров [89], В.С. Зеленецький [123]; В.Н. Казаков [133]; О.С. Кобліков [142]; В.О. Лозовий [193] Т.С. Ткаченко [350], В.Т. Темченко [345], Б.Ф. Чміль [379] та ін.
Звертались до проблем, пов’язаних з професійною свідомістю юриста, що має діалектичний зв’язок з його політичною свідомістю в професійному вимірі як ціле з частиною, Н.Л. Гранат [82], А.Е. Жалинський [112], Р.Х. Макуєв [206], С.В. Ситін [338], М.Я. Соколов [326], Т.С. Ткаченко [350], С.М. Фомічов [367] та ін. Висвітлили аспекти проблеми професійної та політичної культур юриста в ракурсі західних філософсько-правових концепцій В.Б. Брюггер [55], В.М. Кукушкін [178], Д. Коммерс [416], Ю.І. Римаренко [299] та ін.
Всебічний теоретичний аналіз різноманітних правових та політичних проблем, які тісно пов’язані з феноменом професійно-політичної культури юриста, міститься також у нижченаведених працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених різних історичних епох з: філософії права — В.Д. Бабкіна [32]; О.О. Бандури [34]; В.А. Бачиніна [41]; О.І. Гвоздіка [67]; Г.-В.-Ф. Гегеля [68]; М.М. Гуренко [87]; А.А. Козловського [152–154]; М.І.Козюбри [155]; М.В. Костицького [167; 168]; О.Є. Манохи [212]; В.В.Шкоди [393]; політичної культури — Г. Алмонда [405; 406]; В.М. Бебика [44]; В.І. Бурдяк [57]; Б.Л. Кухти [182]; В.К. Липинського [189]; Б. Сутюра [337]; філософії — В.М. Свінціцького [29]; І.В. Бичка [50]; Г.І. Горак [72]; І.Ф. Надольного [222]; В.С. Соловйова [328]; філософії юридичної освіти — В.І. Андрейцева [6]; О.В. Батанова [39]; О.М.Литвинова [191]; М.Ф. Орзіха [234]; В.М. Синьова [308]; Г.Х. Яворської [402]; теорії держави та права — В.К. Лисиченка [190]; О.Г. Мурашина [138], Н.М. Оніщенко [231]; П.М. Рабіновича [292; 293]; С.М. Стахівського [334]; М.Є. Шумила [398]; політології права — С.С. Дністрянського [100]; Я.Ю. Кондратьєва [159]; В.Ф. Погорілка [257]; В.М. Селіванова [305]; О.В. Скрипнюка [313]; Ю.С. Шемшученка [384] ; М.Є. Шумила [398].
Нормативну базу дослідження складають: Конституція України [161]; Загальна декларація прав людини [119]; відповідні Конвенції [5; 109; 110; 158; 276]; кодекси [143 – 148; 220]; закони [274 – 278; 281– 285; 287 – 288].
Віддаючи належне окресленим вище науковим дослідженням та правовим документам, слід зазначити, що в них відсутнє поняття ‘‘професійно-політична культура юриста’’, відповідно, не розглядаються філософсько-правова сутність цього поняття, його основоположні засади формування в цілому та в умовах України ХХІ ст. зокрема.
Отже, тема дисертаційного дослідження була обрана у зв’язку з її актуальністю, теоретичним і практичним значенням, а також недостатньою науковою розробленістю визначеної проблематики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст роботи відповідає ст. 7 Закону України ‘‘Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки’’ від 11 липня 2001 року та ‘‘Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 2002-2005 рр.’’, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року.
Дисертація є складовою науково-дослідницької роботи Київського національного університету внутрішніх справ ‘‘Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 – 2005рр.’’. Вона виконана в межах плану науково-дослідних робіт кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ, узгоджується із темою вищезазначеного плану — ‘‘Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі’’.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення загальнотеоретичних засад професійно-політичної культури юриста шляхом здійснення її філософсько-правового аналізу, це й зумовило, з урахуванням потреб реформування правової та політичної систем України, концепцію дисертаційної роботи.
Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:
визначити витоки та дати філософсько-правове обґрунтування поняття ‘‘професійно-політична культура юриста’’;
встановити та охарактеризувати філософсько-правові детермінанти, принципи та функції професійно-політичної культури юриста;
розглянути вплив духовної культури на формування професійно-політичної свідомості юриста;
виявити вплив правової культури на політичну поведінку юриста в професійному вимірі;
проаналізувати дію чинників національної політичної культури на формування професійно-політичної культури юриста;
окреслити модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.;
запропонувати практичні заходи, спрямовані на формування моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. та загальні напрями їх юридичного забезпечення.
Об’єктом дослідження є професійна культура юриста.
Предметом дослідження є професійно-політична культура юриста у філософсько-правовому вимірі.
Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є систематизована сукупність відрефлексованих пізнавальних засобів, що дозволяють досліджувати професійно-політичну культуру юриста в її різноманітних зв’язках зі світовим суспільним буттям взагалі та правовою реальністю зокрема, це комплекс філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних підходів та методів.
У процесі роботи, насамперед, використовувалися:
культурологічний підхід — при визначенні впливу духовної, правової та національної політичної культур на формування професійно-політичної культури юриста;
антропологічний та аксіологічний підходи — при аналізі того, яким чином, за
допомогою яких засобів можливе формування професійно-політичної культури юриста;
гносеологічний підхід – при розумовому відтворені аспектів професійно – політичної культури юриста;
діяльнісний підхід – при розгляді професійно – політичної культури юриста в службово – функціональному вимірі;
системно – структурний підхід – при конкретизації, об’єднанні та з’ясуванні складових професійної та професійно – політичної культур юриста у їх зв’язку та взаємодії;
метод теоретичного моделювання — при окресленні моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.;
історичний метод — при визначенні філософсько-правової генези професійно-політичної культури юриста;
метод герменевтики (тлумачення) права — при з’ясуванні змісту правових норм, які регламентують професійну діяльність юриста стосовно вирішення політико-правових проблем і формування професійно-політичної культури юриста;
порівняльно-правовий метод — при зіставленні українського національного права з правом інших держав;
методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, абстрагування, поєднання історичного та логічного використані при систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше:
впроваджено поняття ‘‘професійно – політична культура юриста’’ як службово-функціональна складова його політичної культури;
окреслено ґенезу та філософсько – правові детермінанти професійно – політичної культури юриста як найзагальніші категорії, що обумовлюють її виникнення, існування, зміст та перетворення;
з’ясовано принципи професійно – політичної культури юриста як її важливі ідейно-фундаментальні відмінні ознаки та політико-правові основні засади;
обґрунтовано функції професійно-політичної культури юриста як важливих напрямків юридичного впливу на правові та політичні системи;
визначено вплив духовної культури як найважливішої складової культури на формування професійно-політичної свідомості юриста;
виявлено регулятивно-політичний вектор дії правової культури як суспільно правового феномену, що включає в себе найсуттєвіші результати сукупного правового досвіду суспільства та правову поведінку юриста в професійному вимірі;
досліджено дію національної політичної культури як сукупності притаманних представникам певної нації ціннісно-насичених форм і проявів політичного життя на формування професійно-політичної культури юриста;
окреслено модель професійно-політичної культури українського юриста XXI ст., спроможного творчо використовувати правові засоби при участі в правовому регулюванні української політичної системи XXІ ст., передусім, на засадах природного права, політичного імунітету та демократії;
визначено загальну спрямованість юридичного забезпечення практичних заходів щодо формування моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст.;
удосконалено:
концепцію професійної культури юриста як складову культури його
особистості;
концепцію політичної культури юриста у філософсько – правовому вимірі;
набуло подальшого розвитку:
використання ідей метафізично – правового концептуального підходу, природно – правової методологічної парадигми та методології юридичного позитивізму під час філософсько – правового аналізу професійно – політичної культури юриста.
Практичне значення одержаних результатів. Аналітичний матеріал дисертації використовувався протягом 2002-2006 р.р., в практичній діяльності органів внутрішніх справ м.Краснодон при організації та проведенні виборів до органів державної влади та місцевого самоврядування (довідка Краснодонської міської ради №33/5101-6 )[Додаток А].
Сформульовані в роботі положення, висновки, пропозиції можуть стати основою для подальшої розробки загальнотеоретичної концепції професійно-політичної культури юриста, її філософсько-правової характеристики, а також для дослідження проблем професійно-політичної культури юриста окремих фахових груп юристів (адвокатів, прокурорів, слідчих, суддів, юрисконсультів та ін.).
Матеріали дослідження можуть бути корисні під час підготовки навчальних курсів з філософії права, юридичної деонтології, історії політичних та правових вчень, теорії держави та права, політології права, спрямованих не на інформаційно-репродуктивне навчання, а на духовно-практичне опанування змісту цих курсів.
Результати дослідження використовувалися автором при читанні лекцій та під час семінарських занять з курсу „Юридична деонтологія” (акт про впровадження Краснодонського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом від 18.11.06) )[Додаток Б].
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження повідомлялися та обговорювалися на 12 наукових конференціях:
міжнародних: „Молода гвардія – 60 років” (Краснодон, 2002); „Голодомор 1932 – 1933 років як величезна трагедія українського народу” (Київ, 2002); „Голодомор 1932 – 1933 років: основні дійові особи і механізми здійснення” (Київ, 2003); „Співробітництво без меж” (Донецьк (Росія) 2004); „Смертна кара та евтаназія: громадська думка і право ”( Краснодон, 2004); “Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону”(Луганськ, 2006 р.).
всеукраїнських: „Формування культури майбутніх юристів у вищих навчальних закладах” (Краснодон, 2003); „Політична свідомість молоді України” (Краснодон, 2003); „Соціально–психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2004); “Духовність українства ХХІ ст.” (Кіровоград, 2005); “Апостол свободи. Концепція свободи Бердяєва як основа розуміння свободи в сучасному українському суспільстві” (Краснодон, 2005);
регіональній: „Національний дух українського права” (Краснодон, 2004). Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 18 публікаціях, 6 з яких — статті, надруковані у фахових виданнях з юридичних наук, 12 — матеріали і тези конференцій.
Список литературы ВИСНОВКИ
Наукові та практичні результати нашого дослідження, наведені в розгорнутих висновках у кінці кожного розділу дисертації, дають підстави зробити такі загальні висновки:
1. Професійну культуру юриста можна виокремити завдяки особливостям юридичних дій як складову культури його особистості. Як категорія антропології права, вона є комплексом різних видів культур особистості юриста, її формування відбувається впродовж усього життя юриста, перш за все, на засадах духовності, поваги до права та патріотизму.
2. Політична культура юриста — у найширшому розумінні, політична культура його особистості, що включає в себе політико-правові аспекти свідомості, відносин та поведінки й ділиться на компонент політичної культури особистості юриста, який не позначається на його професійній діяльності (характеризує його особистість як суб’єкт політичної системи поза професійною діяльністю), та політичну культуру юриста в професійному вимірі (характеризує рівень його професійної діяльності, яка пов’язана з вирішенням політичних проблем).
3. Професійно-політична культура юриста — категорія антропології права, політична культура юриста в професійному вимірі, яка характеризує рівень його професійної підготовленості та службової діяльності, пов’язаної з правовим регулюванням політичної системи, і складається з наступних компонентів: основоположного, який не залежить від виду юридичних службових обов’язків та формується, передусім, під впливом чинників духовної культури; варіативно-практичного, який змінюється залежно від конкретних службово-функціональних обов’язків юриста й формується, у першу чергу, під впливом правової та національної політичної культур.
4. Філософсько-правовими детермінантами професійно-політичної культури юриста, категоріями, які вказують на ті її елементи, що уможливлюють виникнення, існування, зміст та перетворення предмета нашого дослідження, є: професійно-політична свідомість юриста (компонентами якої виступають: національний дух права, юридична професійна відповідальність за національну політичну дійсність та власна політична орієнтація юриста в професійному вимірі); культура професійно-політичної поведінки юриста (компонентами якої виступають: належна службово-функціональна політична участь у визначених формах політичної поведінки в системі визначених політичних відносин, професійна здатність юриста передбачати наслідки своєї участі в правовому регулюванні політичної системи та виробити відповідний політичний імунітет).
5. Принципи професійно-політичної культури юриста діляться на :
1) ідейно-фундаментальні, які несуть у собі найзагальніші, стрижневі ідеї, здатні стати основою теоретичної побудови професійно-політичної культури юриста (духовність, моральність, справедливість, культура дискурсу);
2) політико-правові, які слугують досягненню цілей правового регулювання політичної системи на основі креативної професійно-політичної діяльності юриста (демократизм, державотворча ідеологія, національна ідейність, політичній імунітет та політичний консенсус). Ці принципи між собою пов’язані й утворюють систему.
6. З’ясовано, що функції професійно-політичної культури юриста: аксіологічно-інтеграційна, гносеологічно-індефікаційна, оцінно-прогностична, орієнтаційно-виховна та регулятивно-нормативна — є конкретні службово-функціональні характеристики можливих професійних дій юриста в правовому полі, які пов’язані з регулюванням політичної системи. Вони формуються, перш за все, під впливом відповідних детермінант та принципів професійно-політичної культури юриста, що обумовлюється основоположною дією чинників духовної, правової та національної політичної культур.
7. Формування професійно-політичної культури юриста може відбуватися як на макрорівні — це стихійний вплив на особистість юриста всіх умов соціального середовища, які можуть включати як позитивні, так і негативні чинники впливу, походження яких пов’язано, насамперед, з правовою та політичною системами, так і на мікрорівні — як цілеспрямована організована діяльність, метою якої є досягнення високого рівня професійно-політичної культури юриста. У цій роботі більш детально розглядався процес формування предмета дослідження на мікрорівні.
8. Природно-правовий аспект впливу духовної культури на формування професійної культури юриста є такою дією чинників духовної культури (релігійної етики, філософії, правового та політичного мистецтв), яка містить у собі ідеї природно-правових нормативно-ціннісних принципів, і здатна сприяти, у першу чергу, виникненню відповідної професійно-політичної свідомості юриста та справедливим професійним діям юриста при правовому регулюванні політичної системи.
9. Регулятивно-політичний вектор дії правової культури, у контексті нашого дослідження, — її чинники (професійно-політичне правове виховання юриста; природно-правова детермінація правового регулювання політичної системи та морально-правова регламентація виборчої системи), філософсько-правові категорії, які спрямовані на формування професійно-політичної культури юриста, існування яких обумовлене, перш за все, природним правом та креативним впливом його ідей на національне позитивне право.
10. Державотворчий компонент дії національної політичної культури як владного аспекту національної культури, своїми чинниками (ідейно-державний вектор національного звичаєвого права, державотворча дія національного патріотизму, аксіологічні орієнтири національних позитивно-правових норм), на основі сприяння відповідним політико-правовим професійним діям юриста, шляхом впливу на його професійно-політичну свідомість та діяльність, має можливість об’єднати багато етнокультурних спільнот, розташованих на території держави, які мають політичні, виховні, економічні, мовні та інші відмінності, на засадах національної ідеї, шляхом відповідного правового регулювання політичної системи, націленого на демократичне національне державотворення та толерантне креативне ставлення до вищезгаданих відмінностей.
11. Модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. — знакова система, яка має основоположний та варіативно-практичний елементи, відтворює внутрішню організацію та функціонування цієї системи, формування якої з різною інтенсивністю може відбуватися протягом усього життя юриста. З іншого боку, це особистісні професійно-політичні якості еталона українського юриста ХХІ ст., які вказують на: ступінь духовно-практичної універсальності юриста як суб’єкта правової творчості при юридичному регулюванні української політичної системи; сукупність цінностей, знань, переконань, навичок, умінь, здібностей та можливостей юриста в професійно-політичному вимірі; його професійно-політичну орієнтацію, сутність якої залежить від конкретних службових обов’язків, покладених на юриста під час його професійної діяльності, пов’язаної, насамперед, з правовим регулюванням політичної системи в межах демократичного, українського, соціального, правового державотворення ХХІ ст.
12. Основоположний елемент моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. має такі компоненти:
1) природно-правову політичну значущість — елемент професійного образу юриста, який має глибокий зміст, ставить на передній план фундаментальне антропологічне положення про те, що професійно-політичний розвиток його як особистості ґрунтується на морально-аксіологічній, теоретико-пізнавальній та природно-правовій активності;
2) професійне державотворче політичне самовизначення — здатність юриста ставити мету, розробляти, втілювати й захищати свої життєві позиції стосовно професійного вирішення політико-правових проблем з урахуванням свободи вибору й відповідальності за цей вибір на основі українського національного характеру (головні риси: емоційність, чуттєвість, цілісність, інтуїтивність, волелюбність), який сприяє формуванню українського національного патріотизму та втіленню принципів українського звичаєвого права;
3) професійна політико-правова відповідальність юриста — морально-психологічна установка його як суб’єкта, який здійснює правове регулювання української політичної системи, що ґрунтується на глибокому розумінні сенсу й наслідків його професійно-політичної діяльності, основою якої є боротьба з наслідками руйнації української культури (передусім, духовного, правового та національно-політичного її компонентів).
13. Варіативно-практичний елемент моделі професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. має наступні компоненти, які є практичними професійно-політичними якостями його особистості й тісно пов’язані між собою:
1) прихильність до духовності, моральності, справедливості та демократизму при професійному юридичному регулюванні політичної системи, основою якої є відповідні професійно-політичні орієнтації та почуття, узгодженні з українським національним духом права;
2) відданість правовій політиці держави, верховенству закону, поділу влади, формуванню громадянського суспільства, деліберативній демократії на основі прагнення до втілення ідей природного права в нормативні акти українського позитивного права;
3) можливість максимально сприяти правовими засобами українській національній консолідації, політичній стабільності, політичному плюралізму та консенсусній демократії, в українському національному правовому просторі, на основі здатності до практичного впровадження ідей філософії права, як самосвідомості нації, в політико-правові процеси.
14. Для практичного формування належного рівня професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. пропонуємо внести зміни до відповідних українських нормативно-правових актів, що забезпечить наступне:
1) введення факультативного вивчення релігійної етики, перш за все, християнської, в усіх навчальних закладах юридичного профілю, що буде сприяти, зокрема, формуванню належної професійно-політичної етики юриста;
2) вивчення навчальних дисциплін у профільних юридичних класах загальноосвітньої школи з позиції права та політології на засадах відповідних духовних цінностей;
3) поступовий перехід від сцієнтистського спрямування професійно-політичного правового виховання та освіти до більш демократичного — антисцієнтистького, який необхідно здійснювати планово, відповідно до темпу відродження духовного компонента національної культури;
4) науково-практичне співробітництво юридичних навчальних закладів з ВАФПСФ;
5) обов’язкове вивчення майбутніми та діючими юристами філософії права (державний іспит); юридичної деонтології (іспит); політології права та філософії політики;
6) функціонування в юридичних навчальних закладах центрів популяризації творів правового та політичного мистецтв (відповідні: музичні твори, образотворче мистецтво, скульптура, архітектура та художня література);
7) креативну участь студентів, на засадах політичного імунітету, у роботі українських державних та суспільних установ, які займаються вирішенням політичних проблем;
8) дискусійне обговорення шляхів вирішення важливих політико-правових проблем на ідейних основах природного права в регулярних спеціальних програмах телебачення, радіо, на сторінках юридичних газет та журналів, в Інтернеті за участю, по-перше, визнаних українських філософів права, а також діючих та майбутніх юристів, які займаються науковими дослідженнями політико-правових проблем (інформація про ці дискусії повинна доводитись державними інформаційними каналами до всіх майбутніх та діючих юристів);
9) залучення діючих юристів та студентів старших курсів юридичних навчальних закладів до структуризації, систематизації, уніфікації, кодифікації норм виборчого законодавства — створення Виборчого кодексу України та практичної реалізації його на засадах ідей природного права та відродженої української національної культури;
10) включення до виборчих комісій представників української регіональної юридичної еліти, найперше, кращих студентів юридичних вузів, на сході – “західних”, на заході – “східних”;
11) робота в юридичних навчальних та інших закладах, українських національних культурно-просвітницьких центрів, гуртків по дослідженню регіональних та загальнонаціональних історичних пам’яток політичної та правової культур, організації регіонального та загальнонаціонального туризму патріотичного спрямування, що уможливить усвідомлення юристами історико-ідейного успадкування представників української національно-патріотичної еліти, незалежно від їх регіональної належності та політичних уподобань;
12) присудження у вищих українських юридичних навчальних закладах освіти стипендії “За патріотизм” — студенту-відміннику за кращу науково-практичну пропозицію щодо юридичного забезпечення процесу, спрямованого на: виховання поваги і любові до своєї родини, дому, вулиці, місця проживання, держави; активну громадсько-патріотичну діяльність, пов’язану зі сприянням місцевій та загальнонаціональній політичній консолідації та українському національному демократичному державотворенню, яке уможливлює для України перспективи справедливої євроінтеграції;
15. Висновки цього дисертаційного дослідження можуть бути корисними, у першу чергу, при організації підготовки юристів у країнах, які знаходяться на початковій фазі розбудови громадянського суспільства й демократичного національного державотворення, наприклад, Україна ХХІ ст.
16. Перспективу дослідження вбачаємо в пошуку шляхів удосконалення процесу формування професійної культури українського юриста взагалі та його професійно-політичної культури зокрема в умовах євроінтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. — М.: Знание, 1988. — 145 с.
2. Акт проголошення незалежності України: схвалений Верховною Радою України 24. 08. 1991. — Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
3. Александров Д.Н. Актуальные проблемы правовой реформы в России и процесс интерактивного обучения студентов-юристов в начале XXI века. // Право и образование.— 2001. — № 5. — С. 70 – 88.
4. Алексеев С. С. Философия права. — М.: Норма, 1997. — 336 с.
5. Американская конвенция о правах человека от 1969р. // Права человека: Сб. универсальных региональных междунар. док. 1 / Сост. Л.Н. Шестаков — М.: Изд-во МГУ, 1990. — С. 143 – 166.
6. Андрейцев В. Проблеми реформування юридичної освіти в Україні // Право України. — 1998. — № 12. — С. 15 – 21.
7. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О. Які якості вимагаються від працівників міліції: методологічні засади розбудови професіограм та кваліфікаційних характеристик // Наук. віс. Укр. академії внутр. справ. — К.: Укр. акад. внутр. справ України. — 1996. — № 1. — С. 105 – 116.
8. Антонов Г. Юристів має бути більше // Укр. юрист. — 2004. — № 11. — С. 46 – 47.
9. Ануфриенко А.А. Духовность и моральность — главные принципы политической культуры юриста: философско-правовое обоснование // Сотрудничество без границ: Юбилейный сб. науч. тр.— Ростов-н/Д.: Ин-т управления, бизнеса и права, 2004. — С. 189 – 197.
10. Ануфриенко А. А. „Молодая гвардия” и воспитание студенческой молодежи в Украине // „Молодая гвардия” — 60 лет: Междунар. науч.-практ. конф. — Краснодон, 2002. — С. 44 – 46.
11. Ануфриенко А.А. Технология управления непрерывно-модульным оценива- нием качества знаний студентов (на примере Краснодонского региональ - ного подразделения МАУП): Автореф. дис. ... д-ра. филос. в обл. образования: 13.00.04 / МАУП. — К., 2000. — 19 с.
12. Ануфрієнко О.А. Вплив національної культури на формування політичної культури юриста // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України. — К.: НАВСУ, 2005. ―№ 5. — С. 38 – 46
13. Ануфрієнко О.А. Голодомор 1932 – 1933 років і проблеми виховання сучасних юристів // Голодомор 1932 – 1933 років як величезна трагедія українського народу: Матеріали Всеукр. Наук. конф. — К., 2003. — С. 194 – 197.
14. Ануфрієнко О.А. Механізм здійснення Голодомору 1932 – 1933 років на Луганщині і сучасна адміністративна реформа в Україні // Голодомор 1932 – 1933 років: основні дійові особи і механізми здійснення: Матеріали Другої Міжнар. наук. конф. — К., 2004. — С. 310 – 314.
15. Ануфрієнко О.А. Політична культура юриста: аспекти історіографії // Наук. вісн. Нац. академії ДПС України. — 2003. — № 3. — С. 148 – 157.
16. Ануфрієнко О.А. Політична модель правознавця ХХІ століття // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України. — К.: НАВСУ, 2005. — № 4. — С.45 – 51.
17. Ануфрієнко О.А. Політична модель українського юриста ХХІ століття // Теоретичні і прикладні проблеми психології: Зб. наук. пр. — Луганськ: Східноукр. нац. ун-т, 2004. — № 3 (8). — С. 135 – 139.
18. Ануфрієнко О.А. Природно-правовий аспект впливу духовної культури на формування професійно-політичної свідомості юриста // Правова реформа у масовій свідомості мешканців в Луганському регіону: Матеріали круглого столу ‘‘Захист прав людини в Луганському регіоні: шлях до європейських стандартів’’ (15 грудня 2005 р.) і науково-практичної конференції ‘‘Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону’’(16 лютого 20006 р.) — Луганськ, 2006. — С. 114-116.
19. Ануфрієнко О.А. Формування професійно-політичної культури майбутніх юристів чинниками правової культури та правова філософія М. Бердяєва // Апостол свободи. Концепція свободи Бердяєва як основа розуміння свободи в сучасному українському суспільстві: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. ― Краснодон: КФ МАУП, 2005. ― С. 6 – 13.
20. Ануфрієнко О.А. Філософські витоки поняття „політична культура” // Політична свідомість молоді України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — Краснодон: КФ МАУП, 2003. — С. 7 – 12.
21. Ануфрієнко О.А. Філософські детермінанти політичної культури юриста // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України.— К.: НАВСУ, 2004. — № 5. — С. 164 – 171.
22. Ануфрієнко О.А. Філософсько-правовий аналіз функцій політичної культури юриста // Право і безпека. — 2004. — № 3, 4. — С. 10 – 14.
23. Ануфрієнко О.А. Формування політичної культури юриста засобами національної культури // Національний дух українського права: Матеріали міжрегіон. наук.-практ. конф. — Краснодон: КФ МАУП, 2005. — С. 5 – 14.
24. Ануфрієнко О.А. Формування політичної культури майбутніх юристів у вищих навчальних закладах в Україні на початку XXI століття // Формування культури майбутніх юристів у вищих навчальних закладах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — Краснодон: ТОВ „Центр”, 2003. — С. 62 – 63.
25. Ануфрієнко О.А. Модель професійно-політичної культури українського юриста ХХІ ст. та філософія покарання людини // Смертна кара та евтаназія: громадська думка і право: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. ― Краснодон: КФ МАУП, 2005. ― С. 13 – 16.
26. Ануфрієнко О.А. Формування професійних якостей юриста засобами духовної культури // Наук. вісн. Нац. академії внутр. справ України.— К.: НАВСУ, 2005.— № 1. — С. 63 – 69.
27. Ануфрієнко О.А. Християнська етика, філософія, мистецтво як засоби формування політичної культури юриста // Духовність українства: Зб. наук. пр. — Вип. 9 / Ред. кол. Ю.М. Білодід та ін. — Кіровоград — Житомир: 2005. — 214 с.
28. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. — Мн.: Литература, 1998. — 1392 с.
29. Арутюнов В.Х., Свінціцький В.М. Філософія глобальних проблем сучасності: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін. — К.: КНЕУ, 2003. — 90 с.
30. Аптекарь Р.М., Аптекарь М.Д., Никитенко А.Г. ‘‘Огонь памяти’’: Сб. ист. очерков о героях ‘‘Молодой гвардии’’. — Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2003. — 256 с.
31. Афанасьева О.В., Пищелко А.В. Этика и психология профес¬сиональной деятельности юриста: Учеб. пособие. — М.: Юридическая лит.,2001.— 224 с.
32. Бабкін В.Д. Взаємозв’язок філософії права та загальної теорії держави і права // Проблеми філософії права.— Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 56 – 60.
33. Бакланова Н.М. Політична культура — складова частина загальнонаціональної культури // Виховання і культура. — 2002. — № 1. ― С. 24 – 26.
34. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини в праві: Автореф. дис.... д-ра. юрид. наук: 12.00.12/ Національний ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2003. — 38 с.
35. Бандура О. О. Деякі аспекти взаємного зв’язку цінностей та істини у праві // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 111 – 115.
36. Бандурка О. М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підручник. — Х.: Вид-во НУВС, 2002. — 336 с.
37. Баранівський В.Ф., Горбатенко В.П. Філософія права // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 6. — С. 276.
38. Баранов П.П. Профессиональное правосознание работников органов внутренних дел: теоретические и социологические аспекты. Монография. — М.: Академия МВД России, 1991. — 185 с.
39. Батанов О.В., Кудлай Т.П. Правове виховання // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 5. — С. 40.
40. Батлер У.Е., Шемшученко Ю.С. Порівняльне правознавство // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — Т. 1. — С. 596.
41. Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Підручник для юрид. спец. вищ. навч. закладів. — К.: „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — 472 с.
42. Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Словник. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — 408 с.
43. Бачинин В.А. Философия права: Конспект лекций. — Харьков: Концум, 2002. — 368 с.
44. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: Монографія. — К.: МАУП, 2003. ― 424 с.
45. Белкин Р.С. Професия следователь: Введение в юридическую специальнисть. — М.: Юрист, 1998. — 168 с.
46. Бігун В.С. Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 126 – 128.
47. Бігун В.С. Положення громадської організації ‘‘Всеукраїнська асоціація філософії права і соціальної філософії’’ (Проект) // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 206.
48. Білоус А.О., Рублюк О.В. Політична стратегія вирішення державно-церковних відносин у період системної трансформації українського суспільства // Держава і право. ― 2002. ― № 16. — С. 492 – 494.
49. Бигич О. Реформа правова // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т.
/ Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 931.
50. Бичко І. Свідомість // Філософський енциклопедичний словник. — К.: Абрис. — 2002. — С. 567.
51. Болотова В.О. Професійна ідентифікація особистості (соці¬ологічний аспект аналізу): Автореф. дис. ... канд. соціол. наук: 22.00.03 / Ун-т внутрішніх справ. — X., 1998. — 18 с.
52. Братасюк В.М. Інтелектуальний консенсус епохи і розвиток правового мислення // Проблеми філософії права.— Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 116 – 121.
53. Братасюк М.Г. Природноправова парадигма в постмодерній філософсько- правовій думці // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 167 – 172.
54. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія.— К.: МАУП, 2000. ― 48 с.
55. Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини // Проблеми філософії права. — Т. I. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 136 – 146.
56. Бряник Н.В. Право и власть: философские акценты // Философия права: Науч.-теор. журн. — 2001. — № 2.— С. 51– 53.
57. Бурдяк В.І., Ротар Н. Ю. Політична культура, ідеологія, психологія: Навч. посібник. — Чернівці: Рута, 2000. — 105 с.
58. Бурлай Є.В. Дуалізм „природного” та „позитивного” в праві як філософсько-правова проблема // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 83 – 85.
59. Васильчук В.О. Формальна та реальна справедливість у концепції прав людини // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 154 – 156.
60. Венская декларация о преступности и правосудии: ответы на вызовы XXI века (принята на Десятом Конгрессе Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Вена, 10—17 апреля 2000 года) // Для юридических вузов и факультетов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины Скакун О.Ф. — Харьков: Эспада, 2002. — С. 24 – 30.
61. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і голов. ред.
В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун’’, 2004. — 1440 с.
62. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ун-т внутрішніх справ. — Х., 2000. — 19 с.
63. Воронов І.О. Трансформаційні процеси у сучасній політичній системі України: суть, місце і роль у становленні правової держави // Наук. записки: Зб. — К.: ІПіЕНД, 2003. — С. 5 – 17.
64. Вятр Е.Н. Социология политических отношений. — М.: Прогресс, 1979. — 463 с.
65. Гайдулін О.О. Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 86 – 88.
66. Гальперіна В.О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис. … канд. філос. наук: 09.00.03 / Ін-т вищої освіти Академії пед. наук України. — К., 2003. — 17 с.
67. Гвоздік О.І. Логічні числення: принципи побудови та застосування юриспруденції: Монографія. — К., : ‘‘Поліграфцентр’’ТАТ’’, 2003. —348 с.
68. Гегель Г. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра. — К.: Юніверс, 2000. — С. 336.
69. Гегель Г. Сочинения. — М., 1959. — Т. 2. — 450 с.
70. Головін А. Реалізація принципу верховенства права у діяльності міліції
// Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко,
Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „ Ін Юре”, 2003. — С. 927 – 928.
71. Голяков И. Т. Суд и законность в художественной литерату¬ре. — М., 1959. — 356 с.
72. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій — К.: Вибір, 1998. — 272 с.
73. Горбатенко В.П., Бушанський В.В. Консерватизм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 3. — С. 267, 268.
74. Горбатенко В.П. Плюралізм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 5. — С.578.
75. Горбатенко В.П. Політична еліта // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 2. — С. 355 – 356.
76. Горбатенко В.П. Реформа // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 5. — С.303.
77. Горбатенко В.П. Справедливість як соціально-правова цінність // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 150 – 153.
78. Горбатенко В.П. Соціалізм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 5. — С. 550.
79. Горбатенко В.П. Тоталітарізм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 6. — С. 111– 112.
80. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. — М.: Высшая шк., 1980. — 569 с.
81. Горшеньов В.М., Беледик І.В. Юридична деонтологія: Навч. посібник. — К.: УМК ВО, 1988. — 80 с.
82. Гранат Н.Л. Профессиональное сознание и социалистическая законность деятельности органов внутренних дел. — М., 1982. — 264 с.
83. Грищенко К. Г. Правове регулювання видатків на вищу освіту: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 1999. — 19 с.
84. Губар О.М. Індивідуальні творчі завдання як метод активізації студентів у вивченні курсу філософії права // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 187 – 189.
85. Гудима Д.А. Філософсько-антропологічний підхід — методологічний фундамент сучасної юридичної науки // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 122 – 125.
86. Гуревич П.С. Культурология: Учеб. пособие. — М.: Знание, 1996. — 288 с.
87. Гуренко М. М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина : Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2004. – 448 с.
88. Гурова О.М. Українська козацька педагогіка про духовний розвиток особистості // Виховання і культура: Міжнар. наук.-практ. журн. (альманах). — 2001. —№ 1 — С. 51 – 57.
89. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. — К.: Знання, 2005. — 655 с.
90. Давыдов А.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма // Государство и право. — 1992. — № 4. — С. 73 – 82.
91. Данільян О.Г. Філософія права: Навч. посібник / О.Г. Данільян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін.; За заг. ред О.Г. Данільяна. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 272 с.
92. Данілюк Л. М. Національно-політична свідомість суспільства і формування особистості: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 / Ін-т. філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. — К., 1999. — 19 с.
93. Декларація про державний суверенітет України: прийнята Верховною Радою УРСР 16.07. 1990. // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
94. Дементьєва В.В. Трансформація політичних функцій церкви у контексті сучасного державотворення в Україні: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Ін-т. держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — К., 2003. — 18 с.
95. Дем’яненко В.М. Політична свідомість українського суспільства в умовах демократичної трансформації: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Ін-т. політ. та етнолог. досліджень НАН України.— К., 2003. — 17 с.
96. Державна національна програма ‘‘Освіта: Україна XXI століття’’. Прийнята Першим з’їздом педагогічних працівників України і затверджена Президентом України 3 листопада 1993 р. // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
97. Джонгман А., Шмід А. Громадянське суспільство // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 107.
98. Джонгман А., Шмід А. Плюралізм політичний // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 512.
99. Джужа О.М. Криміналізація економіки України: сучасний стан, тенденції, напрями протидії // Право України. — 2005. — № 12. — С. 35 – 40.
100. Дністрянський С.С. Загальна теорія права і політики // Антологія української юридичної думки. В 6 Т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; відп. редактори В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко.— Т.1. — К.: Вид. Дім „Юрид. книга”, 2002. — С. 384 – 408.
101. Додіна Є.Є. Адміністративно-правовий статус громадянських організацій в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юрид. академія. — Одеса, 2002. — 21 с.
102. Документ Копенгагенского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ (29.06.1990 г.). // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
103. Донченко О.П. Методологічна функція категорії свободи в праві // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 157 – 158.
104. Дроботя В. Этические стандарты работников правоохранительных органов и судов США // Юрид. вестн. — 2000.— №3. — С. 110 – 112.
105. Дрожжина С.В., Тодоров И.Я. Основы государства и права. — Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 2004. — 256 с.
106. Дудаш Т.І. До питання про етимологію праворозуміння // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 163 – 166.
107. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учеб. пособие. — СПб.: Питер, 2004. — 480 с.
108. Этика полицейского ФРГ // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины О.Ф. Скакун. — Харьков: Эспада, 2002.— С. 131.
109. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 p. — К., 1996. — С. 108 – 123.
110. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. — Кн. 2: Правова охорона культурних цінностей.— К., 1997. — С. 295 – 298.
111. Єрмоленко А. Консенсус // Філософський енциклопедичний словник. — К.: Абрис, 2002. — С. 296.
112. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособие для студ. — М.: БЕК, 1997. — 330 с.
113. Жолковський К.Е. Анархізм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — Т. 1. — К.: Укр. енцикл., 1998. — С. 106 – 107.
114. Жоль К.К. До питання про предметну область і методи сучасної філософії права // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 37 – 40.
115. Жоль К.К. Философия и социология права: Учеб. пособие. — К.: Юринком Интер, 2000. — 480 с.
116. Журне Ш. Христианские требования в политике / Пер. с франц. В. Андрущенко, С. Желдак, В. Каденко. — К.: Литера, 1998. — 462 с.
117. Заблоцький В. Консерватизм // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов. А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. ― С. 296 – 297.
118. Заблоцький В. Плюралізм соціальний // Філософський енциклопедичний словник. — К.: Абрис, 2002. — С. 489.
119. Загальна Декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини: Основні міжнародно-правові документи. — К., 1989. — С. 9 – 14.
120. Загальні правила поведінки державного службовця (затверджено Головним управлінням Державної служби України, наказ № 58 від 23.10.2000 р.) // Юрид. вісн. України. — 2000. — № 48. — С. 17 – 19.
121. Закомлистов А.Ф. Юридическая философия. — СПб.: Изд-во „Юрид. центр Пресс”, 2003. — 548 с.
122. Свод принципов защиты всех лиц, подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было форме. Утвержден резолюцией 43/173 Генеральной Ассамблеи от 9 декабря 1988 г. // Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины Скакун О.Ф. — Харьков: Эспада, 2002. — С. 54 – 63.
123. Зеленецкий B.C. Компетентность специалиста (о теоретической компетентности практиков и практической компе¬тентности теоретиков) // Весы Фемиды. —2000. — №4(16). — С. 48 – 57.
124. Івановська О.П. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект: Навч. посібник. — К.: ТОВ „УВПК „ЕксОб”, 2002. — 264 с.
125. Іванюк Р.В. Юридико-соціологічний підхід до вивчення правотворчого процесу // Проблеми філософії права.— Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 182 – 183.
126. Інструкція про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України (затверджена наказом МВС України від 23.02.2001 р.) // Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины Скакун О.Ф. — Харьков: Эспада, 2002. — С. 435 – 443.
127. Іордаки Н.А. Методологічні засади і виховання духовності: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 / Військовий ун-т. — Х., 2003. — 18 с.
128. Іщенко А.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів: Монографія / А.В. Іщенко, І.П. Красюк, В.В. Матвієнко. — К.: Нац. академія внутр. справ України, 2002. — 212 с.
129. Ибрагимов М.М., Куличенко В.В., Съедин Б.Г. Профессиональная этика и этическая культура сотрудников органов внутренних дел. — К.: Політвидав, 1990. — 213 с.
130. Иконникова Г.И., Ляшенко В.П. Основы философии права. — М.: Изд-во ‘‘Весь мир’’, 2001. — 251 с.
131. История философии и культуры / B.C. Горский, Ю.В. Кушаков, В. Ферстер и др. Ред кол.: А.Т. Гордиенко (отв. ред.), B.C. Горский, Ю.В. Кушаков, В.В. Лях, Е.Н. Сырцова. — К.: Наук. думка, 1991. — 228 с.
132. Йолон П. Методологія // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 374.
133. Казаков В.Н. Гуманистические основы формирования правомерного поведения сотрудников правоохранительных органов // Право и образование. — М.: Совр. гуманит. ун-т. — 2002. — № 6. — С. 63 – 69.
134. Кампо В.М. Класики української політичної філософії і права людини.// Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: Зб наук. пр. — К., 1999. — С.66 – 68.
135. Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура. Методологические проблемы. — М.: Прогресс, 1993. — С. 14.
136. Канигін Ю. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе. — К.: Україна, 1997. — 170 с.
137. Карпачова Н.И. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. — К., 2002. — 371 с.
138. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. — Л.: „Новий світ”, 2003. — 584 с.
139. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). — М.: Аванта, 2000. — 560 с.
140. Керимов Д.А. Филисофские проблемы права. ― М.: Мысль, 1972. — 472 с.
141. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В. В. Сокова — СПб.: РХГИ, 1999. — 800 с.
142. Кобликов А.С. Юридическая этика: Учебник для вузов. — 2-е изд., с изм. — М.: Изд. НОРМА, 2003. — 176 с.
143. Кодекс деонтологии национальной полиции Франции // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины О.Ф. Скакун. — Харьков: Эспада, 2002. — С. 133.
144. Кодекс Поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка. Принято резолюцией 34/169 генеральнй Асамблеи от 17 декабря 1979 г. // Международная защита прав и свобод человека: Сб. док-тов. — М.: Юрид. лит., 1990. — С. 319 – 325.
145. Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 р. // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины Скакун О.Ф. —Харьков: Эспада, 2002. — С. 8 – 11.
146. Кодекс професійної етики суддів, прийнятий 24.10.2002 V з’їздом суддів України // Вісн. Верховного Суду Украї¬ни. — 2002. — № 5. — С. 24.
147. Кодекс честі працівника внутрішніх справ України // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины О.Ф. Скакун. — Харьков: Эспада, 2002. — С. 117.
148. Кодекс чести рядового и начальствующего состава органов внутренних дел Росийской Федерации // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины О.Ф. Скакун. — Харьков: Эспада, 2002. — С. 127.
149. Козерацька О.А. Свідомість // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 5. — С. 437.
150. Козловський А.А. Герменевтика права // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 1. — С. 84.
151. Козловський А.А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз): Автореф. дис. ... д- ра юрид. наук: 12.00.12 / Київський нац. ун-т. ім. Т. Шевченка. — К., 2000. — 40 с.
152. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносіології права. — Чернівці: Рута, 1999. — 295 с.
153. Козловський А.А. Філософія права: Навч.-метод. посібник / Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2003. — 128 с.
154. Козловський А.А. Філософія права як самосвідомість нації // Проблеми філософії права. — Т.1. — К. -Чернівці: Рута, 2003. — С. 12 – 16.
155. Козюбра М.І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права) // Проблеми філософії права.— Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 27 – 32.
156. Колодій А.М. Принципи права України. — К.: Вид-во ‘‘Хрінком Інтер’’, 1998. — 208 с.
157. Комплексна програма підвищення рівня політичної культури та правової освіти національних меншин та релігійних громад України // Інформ. зб. М-ва освіти України. — 1989. — № 10. — С. 29 – 31.
158. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984р. // Права людини: Основні міжнародно-правові документи. — К., 1989. — С. 97 – 112.
159. Кондратьєв Я.Ю. Забезпечення прав людини міліцією в аспекті реалізації політичної реформи в Україні // Актуальні питання правового забезпечення політичної реформи суспільства: Тези доп. наук.-практ. конф. (Київ, 8 квіт. 2003 р.) — К., 2003. — С. 4 – 7.
160. Конопельський В.Я. Конституювання української політичної нації у перехідному суспільстві: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Нац. юрид. академія. — Одеса, 2002. — 16 с.
161. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Вид-во ‘‘Сталкер’’, 2004. — 64 с.
162. Копейчиков В.В. Гуманізм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енцикл., 1998. — Т. 1. — С. 660.
163. Копейчиков М. Соціальна держава як політична реальність // Вісн. Акад. правов. наук. — 2001. — № 2 (25). — С. 216 – 227.
164. Коренєв О. Правосвідомість // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 858.
165. Корецька А.І. Соціально-освітні чинники формування духовності особистості у сучасному українському суспільстві: Автореф. дис. … канд. філос. наук: 09.00.03 / Ін-т вищої освіти Академії пед. наук України. — К., 2003. — 19 с.
166. Костенко О.М. Основне питання правознавства з позицій соціального натуралізму // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 72 – 78.
167. Костицький М.В. Українська політико–правова доктрина як основа реформування судових і правоохоронних органів // Наук. вісн. Укр. акад. внутр. справ. — 1996. — № 1. – С. 78 – 82.
168. Костицький М.В. Філософія права як наука і навчальна дисципліна // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 17– 21.
169. Котляревський С.А. Власть и право: проблемы правового государства. — СПб.: Лань: Фонд. ‘‘Университет’’, 2001. — 368 с.
170. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2005. — 592 с.
171. Коул М. Культурно-историческая психология: Наука будущего. — М.: Кошто-Центр, 1997. — 432 с.
172. Коэн Д., Арто Э. Гражданское общество и политические теории. — М.: 2003. — 311 с.
173. Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права: Навч. посібник. — К.: ВД „Професіонал”, 2004. — 398 с.
174. Кудрявцев В.Н. Юридический конфликт // Государство и право. — 1995. — № 9. — С. 9-14.
175. Кузнецов В.І. Розуміння права: Методи та моделі філософії права. // Укр. наук.-теор. часопис ‘‘Філософська думка’’ — К. — 2003. — № 6. ― С. 135 – 147.
176. Кузнецов В.І. Типи складності права // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 79 – 82.
177. Кузнецов В.І. Філософія права: Способи поведінки // Укр. наук.-теор. часопис ‘‘Філософська думка’’ ― К. — 2003. ― № 5. — С. 118 – 141.
178. Кукушкин В.М. Полицейская деонтология: Социологичес¬кий анализ зарубежных концепций. — М.: Академия МВД России, 1994. — 132 с.
179. Кукушкін В. М., Римаренко Ю. Професійна етика поліцейських у ФРН // Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 902 – 903.
180. Кулик А.Н. „Всемирная паутина” для политической науки, образования и политического участия // Политическая наука. Современное состояние: Тенденции и перспективы: Сб. науч. тр. / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. политологии и правоведения, Ин-т сравнит. Политологии, Рос. ассоц. полит. науки; Ответ. ред. и сост. Верченов Л.Н. — 2002. — С. 101– 119.
181. Култаєва М. Д. Культурна антропологія // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 315.
182. Кухта Б.Л. Політична свідомість і культура // Основи політичної науки: курс лекцій. — Л.: Кальварія, 1998. — Ч. ІІІ.— 554 с.
183. Лабенко И. С. Интеллектуальная культура специалистов и средства ее формирования // Интеллектуальная культура специалиста — Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1988. — 238 с.
184. Ліпкан В.А. Сучасний зміст української національної ідеї // Держава і право. ― 2002. ― № 17. ― С. 463 – 466.
185. Лісовий В. Г. Демократія // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 146 – 147.
186. Лісовий В. Г. Еліта // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. ― С. 193 – 194.
187. Лісовий В.Г. Ідеологія // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 235.
188. Лісовий В.Г. Політика // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 494 – 495.
189. Липинський В. Листи до братів — хліборобів. — К.-Філадельфія, 1995. — С. 91 – 106.
190. Лисиченко В.К., Шеховцов Р.М. Основи подолання протидії розслідуванню корисливо-насильницьких злочинів, вчинених організованими групами та злочинними організаціями: Навч. посібник для вузів. — Луганськ: РВВЛАВС, 2004. — 176 с.
191. Литвинов О. М. Проблеми історії філософії права як навчальної дисципліни в контексті відродження вітчизняної філософії права // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 184 – 186.
192. Лозовой В.Н., Семеренко Л.М. Становление политической науки в США. Ростов-н/Д.: Изд-во СКИЦ ВШ, 2000. — 26 с.
193. Лозовий В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. — Х.: Право, 2004. — 176 с.
194. Лосев А.Ф. История античной эстетики. Софисты. Сократ. Платон. — М.: Искусство, 1969. — 344 с.
195. Лугань // Сборник научных трудов, посвященный 200-летию города Луганска. Юбилейное издание. — Луганск: Изд-во АО ‘‘ЛКТ-Электроникс’’, 1995. — 200 с.
196. Луць Л. Сучасна правова система України // Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 992 – 995.
197. Луць Л. Європейські міждержавні правовідносини та проблеми інтеграції з ними правової системи України. — К.: Вид-во Ін-ту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — 304 с.
198. Ляпіна Л.А. Роль політичних і громадських інститутів у формуванні культури міжетнічного спілкування в Україні на сучасному етапі: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.05 / Ін-т. політ. та енонац. досліджень НАН України. — К., 2003. — 20 с.
199. Макеев В., Працко Г. Общение и творчество в контексте политической деятельности (филисофско-правовой анализ) // Философия права. — 2001. — № 2. — С. 18 – 22.
200. Макиавелли Н. Избранные сочинения. — М.: Худ. лит., 1982. — 503 с.
201. Максимов С. І. Природне і позитивне право як елементи правової реальності // Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 891– 892.
202. Максимов С.І. Філософія права як сфера співпраці юристів і філософів // Проблеми філософії права. — Т. I. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 33 – 36.
203. Максимов С.И. Право и политика в поисках баланса // Проблеми філософії права.— Т. 1. — К.-Чернівці.: Рута, 2003. — С. 190 – 195.
204. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. Монография. — Харьков: Право, 2002. — 328 с.
205. Максимюк О.Д. Соціально-філософські засади невідворотності кримінальної відповідальності неповнолітніх // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 107 – 110.
206. Макуев Р.Х. Профессиональная культура в правоприменительной деятельности органов внутренних дел. — М., 1994. — 228 с.
207. Макушев П.В. Професійна правосвідомість і правова культура дільничного інспектора міліції (шляхи формування і удосконалювання): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2004. — 23 с.
208. Малахов В.П. Етика // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 204 – 205.
209. Малахов В.П. Моральність // Філософський енциклопедичний словник / Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 399 – 400.
210. Малахов В.П. Философия права: Учеб. пособие для вузов. Академический проект. — М., 2002. — 447 с.
211. Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посібник. — Вид. 2-ге, доп. та перероб. — К.: Атіка, 2003 — 576 с.
212. Маноха О.Є. Системний аналіз в кримінології // Наук. вісник УАВС: Наук.- теор. журн. — К., 1996. — № 1. — С. 165 – 182.
213. Мартышин О.В. Национальная, политическая и правовая культура в контексте глобализации // Государство и право. —2005. — № 4 ― С. 9 – 17.
214. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Автореф. дис. ... д-ра. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т. внутр. справ. — Х., 2002. — 38 с.
215. Мережко А.А. Юридическая герменевтика и методология права // Проблеми філософіі права. — Т. 1. — К. – Чернівці: Рута, 2003. — С. 159 – 162.
216. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.
// Права людини: Основні міжнародно-правові документи. — К., 1989. —
С. 28 – 49.
217. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини: Основні міжнарод¬но-правові документи.
— К., 1989. — С. 15 – 27.
218. Монтескье Ш. Избранные произведения. — М.: Госполитиздат, 1955. — 798 с.
219. Морально-этический кодекс полицейского США // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины О.Ф. Скакун. — Харьков: Эспада, 2002. — С. 130.
220. Мурашин О.Г. Роль правової культури у прийнятті і реалізації активів прямого народовладдя //Держава і право: Зб. наук. пр. юрид. і політ науки. — К.: Ін-т НАН України: Спілка юристів України: 2001. — С. 157 – 164.
221. Муромцев Г.И. Право и культура: Аспекты соотношения // Право как социокультурная ценность: Материалы науч.-практ. конф. – М.: Рос. правов. акад. М-во юстиции Рос. федерации, 2001. — С. 189 – 193.
222. Надольний І.Ф. Трансформація культурного потенціалу особистості в контексті глобалізаційних парадигм // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князева. — К.: Вид-во НАДУ, 2003. — Т. 1. — С. 60 – 61.
223. Нарский И.С. Западноевропейская философия XVII в. — М.: Высшая шк., 1974. — 379 с.
224. Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 р. № 1697) // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
225. Незнакова З.А. Роль государственных стандартов юридического образования в подготовке юристов // Правоведение. — 2001. — № 1. — С. 217 – 221.
226. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. — М.: Изд-во НОРМА, 2001. — 652с.
227. Оборотов Ю.М. Філософія права і методологія юриспруденції // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 41– 43.
228. Огірко О.В. Християнська етика: Навч. посібник. — Л.: ЛІ МАУП, 2003. — 174 с.
229. Озадовська Л. Діалог // Філософський енциклопедичний словник. — К.: Абрис. — С. 161 – 162.
230. Олійник А. Правове виховання як засіб підвищення рівня правосвідомості та правової культури // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 751
231. Оніщенко Н.М. Деякі аспекти проблеми співвідношення права і держави // Проблеми філософії права. — Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С.61– 63.
232. Оніщенко Н.М. Правової культури суспільства структура // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. — К.: Концерн „Вид. Дім „Ін Юре”, 2003. — С. 792.
233. Ониськів М.М., Рижко В.А. Як можливі „дві” філософії права? // Проблеми філософії права. — Т. I. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 48 – 51.
234. Орзих М.Ф. Юридическая деонтология: Учеб.-метод. пособие М.Ф. Орзих, А.Р. Крусян; Одес. нац. юрид. акад. — Одесса: Юрид. лит., 2002. — 116 с.
235. Орлик П. Вивід прав України // Філософія політики: Хрестоматія: у 4 т. / Авт. упоряд.: В.П. Андрущенко та ін. — К.: Знання України, 2003. — Т. 1. — С. 359 – 363.
236. Осадчий В. Правоохоронній діяльності — спеціальний кримінально-правовий захист // Право України. — 1996. — № 11. — С. 71-75.
237. Основи філософії культури. Словник. / Н.Г. Джинчарадзе, М.А. Ожеван, А.В. Толстоухов та ін. — К.: Знання України, 2004. — 254 с.
238. Основні засади професійної етики юристів України. Затверджені V з’їздом Спілки юристів України 16 травня 2001 р. // Юрид. вісн. України. — 2001. — № 23 (9 – 15 червня). — С. 18 – 20.
239. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку. Восьмий Конгрес організації Об’єднаних Націй попередження злочинності та поводження з правопорушниками // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
240. Основні принципи незалежності судових органів. Схвалені резолюціями 40/2 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 р. // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
241. Основні принципи, що стосуються ролі юристів, прийняті Восьмим Конгресом ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Гавана, 27 серпня – 7 вересня 1990 р. // Юрид. вісн. України. — 2002. — № 40.
242. Основные принципы этики полицейской службы, утверждены 9 мая 1979 г. Парламентской Ассамблеей Совета Европы. Резолюция № 690 // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартнах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины Скакун О.Ф. — Харьков: Эспада. — 2002. — С. 34 – 39.
243. Остапенко М.А. Політична культура сучасної студентської молоді в Україні: Автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.03 / Ін-т. держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — К., 2000. — 19 с.
244. Павлишин О.В. Філософсько-правовий аналіз розробки і використання електронних експертних систем у правозастосовчій діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2005. — 16 с.
245. Пазенок В.С. Філософія і право (проблеми і дилеми взаємозв’язку) // Проблеми філософії права. — Т.1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 52 – 55.
246. Палій Г. Формування української політичної нації // Політичний менеджмент: Укр. наук. журн. ― 2003. ― № 1. — С. 93 – 101.
247. Панченко Л.М. Формування ціннісних орієнтацій молоді в період системної трансформації українського суспільства: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.03 / Ін-т. вищої освіти АПН України. — К., 2003. — 19 с.
248. Пацурківський П.С. Суще та належне у фінансовому праві: основні типи доктринальних вирішень // Проблеми філософії права.— Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 91 – 102.
249. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. — СПб., 1910. — Т. 2. — 758 с.
250. Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми філософії права (філософсько – правовий дискурс): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Нац. юрид. академ. України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 1998. — 36 с.
251. Петрова Л.В. Якій філософії права навчають у вищих закладах освіти. // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Вип. 21. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. — С. 9 – 16.
252. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навч. посібник для студ. вищ. закладів освіти I – IV рівнів акредитації. — К.: „Каравела”, Л.: „Новий світ — 2000”, 2001. — 448 с.
253. Пєтков В.П. Управління виховно-виправним процесом: Автореф. дис. ... д-ра. юрид. наук: 12.00.07 / Ун-т. внутр. справ. — Х., 1998. — 41 с.
254. Півнева Л.М. Політична етика в ракурсі політичної культури: особливості дихотомії // Наук. вісн. Серія „Філософія” / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. — Х.: „ОВС”, 2002. — Вип. 11. — С. 39 – 45.
255. Писарєва Є.А. Організаційно-правові основи діяльності університетів російської імперії другої половини XІX століття: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. ун-т. внутр. справ. — Х., 2001. — 20 с.
256. Платон. Государство // Платон. Соч. в 3 т.— М.: Мысль, 1971. — Т. 3 (1). — 564 с.
257. Погорілко В.Ф., Ставнійчук М.І. Виборче право // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: „Укр. енцикл.”, 1998. — Т. 1. — С. 362 – 363
258. Подольська Є.А., Лихвар В. Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник: Вид 2-ге, перероб. та доп. — К.: Центр навч. л-ри, 2005. — 392 с.
259. Полезные ссылки по избирательному праву. // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
260. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник / За ред. проф. Керелюка Ф.М. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 704 с.
261. Политология для юристов: Курс лекций / Под ред. проф. Н.И. Матузова и проф. А. В. Малько. — М.: Юристъ, 2002. — 774 с.
262. Поліщук Н. Плюралістична демократія // Філософський енциклопедичний словник/ Гол. ред.: В.І. Шинкарук; Ред. кол.: Є.К. Бистрицький, М.А. Булатов, А.Т. Муратов та ін. ― К.: Абрис, 2002. — С. 489.
263. Положение об этических принципах полицейской службы Великобритании // Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. (междунар., отечеств., заруб.) об основных стандартах профес. деятельности юристов (с общими комментариями к разделам): для юрид. вузов и фак-тов / Сост. и общ. ред. д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. АпрН Украины, засл. юрист Украины О.Ф. Скакун. — Харьков: эспада, 2002. — С. 136.
264. Пономарева И.В. Формирование профессионального правосознания студентов-юристов как основа национальной идеи России // Право и образование. ― 2001. ― № 3. — С. 106 – 111.
265. Попович М.В. Право з погляду філософа // Проблеми філософії права.— Т. 1. — К.-Чернівці: Рута, 2003. — С. 10 – 11.
266. Постанова Президії Академії педагогічних наук України „Про концепцію виховання дітей і молоді” від 19 квітня 2000 р. Протокол № 1-7/4-49 // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
267. Правила адвокатської етики. Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. Протокол від 1 – 2 жовтня 1999 р. № 6/ VI // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2001. — № 2. — С. 125 – 155.
268. Правила професійної етики нотаріуса. Міжнародна конференція нотаріусів, яка відбулася Полтаві 15 – 17 травня 2002 р., своєю резолюцією доручила Раді Української нотаріальної палати професійної етики нотаріусів України і запропонувала даний проект для розгляду // Нотаріат для вас. Науково-практичний журнал Української нотаріальної палати. — 2002. — № 7–8 (липень-серпень). — С. 2 – 4.
269. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко; За заг. ред. В.С. Журавського. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 296 с.
270. Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства: затверджено наказом МОН України від 26.07.2005 р. № 437 // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
271. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в систему вищої освіти і науки України: затверджена наказом МОН України від 23.01.2004 р. № 49 // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
272. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “На зустріч людям” // Урядовий кур’єр. — 2005. — № 26. — С. 7.
273. Програма проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III – IV рівнів акредитації: затверджена наказом МОН України від 23.01. 2004 р. № 48 // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
274. Про громадянство України: Закон України в редакції від 16 квітня 1997 р. // Программа ‘‘Експерт-Юрист’’: інформаційно-правова бібліотека. — К.: Експерт-Софт, 2006. — № 4.
275. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Чинне законодавство України: За станом на 1 липня 2003 р. / Уклад. Ю. П. Єлісо -венко. — К.: Махаон, 2003. — С. 240 – 246.
276. Про захист людини та основних свобод: Конвенція від 4. 11. 1950 р., ратифікована Законом України від 17.07.97 № 475/97 — ВР // Международные документы по правам человека. — Харьков: РИФ “Арсис, ЛТД”, 2002. — С. 62 – 64.
277. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996р // Закони країни в 11 т.: Офіційне видання Інституту законодавства Верховної Ради України / Ред. кол. В.Ф. Опришко (голова), Л. Є. Горьовий, А.І. Осауленко, М. О. Теплюк, П. А. Чеберяк, О
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.