ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ Бесплатно скачать, заказать диплом, курсовую, диссертацию

У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ

Сделать закладку на сайт

Заказать диплом, курсовую, диссертацию

Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Книга жалоб
и предложений

Название	ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Количество страниц	196

ВУЗ	ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ і ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

Год сдачи	2007

Содержание	З М І С Т ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3 ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ГРОМАДСЬКОГО 13 ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ 1.1. Розвиток наукових досліджень правових проблем громадського 13 екологічного контролю 1.2. Поняття та види громадського екологічного контролю 23 1.3. Історія розвитку інституту громадського екологічного контролю 50 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ 84 ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ 2.1. Сучасний стан правового регулювання громадського 84 екологічного контролю і шляхи його вдосконалення 2.2. Здійснення контрольної діяльності громадськими інспекторами 103 з охорони довкілля, галузевими громадськими екологічними інспекторами 2.3. Здійснення громадського екологічного контролю громадськими 135 організаціями екологічного спрямування ВИСНОВКИ 168 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176 В С Т У П Актуальність теми дослідження. Проблема збереження довкілля є однією з доленосних проблем, від розв'язання якої значною мірою залежить майбутнє нашої планети. Вплив екологічних реалій на всі без винятку аспекти політичного, економічного, демографічного, соціального та духовного розвитку нашого суспільства є настільки масштабним, що нехтування ним виглядає недалекоглядним і безвідповідальним. Одним із принципово важливих аспектів сучасного етапу взаємовідносин суспільства та природи в Україні є формування ефективної екологічної політики. За роки становлення незалежності суверенної України в основному сформовано головні засади державної екологічної політики, визначено довгострокову стратегію розв'язання екологічних проблем, що має стати невід'ємною складовою сталого розвитку нашого суспільства. З переходом України до ринкових відносин та нового рівня демократизації суспільства роль громадськості у формуванні екологічної політики та практичному вирішенні екологічних проблем суттєво підвищилась. Одним із найважливіших правових інститутів, з функціонуванням якого пов'язаний розвиток демократичних засад в правовому регулюванні охорони довкілля, є громадський контроль у відповідній галузі. Громадський екологічний контроль є тим інструментом, який за певних умов дозволяє ефективно вирішувати екологічні проблеми і попереджати виникнення нових. Інститут громадського контролю є традиційним інститутом екологічного права, що був "успадкований" правом України з радянського права. При цьому в праві УРСР громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону природи та раціональне використання природних ресурсів був ледь не єдиний приклад ефективного функціонування механізму контролю з боку громадськості. І хоча громадський природоохоронний контроль радянської доби фактично стояв на сторожі державної власності, вже в той період було започатковано й апробовано часом форми, методи контрольної діяльності, особливості її організації та здійснення, що можуть бути використані й сучасною правовою системою України в процесі становлення й розвитку інституту громадського екологічного контролю. Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на працях та висновках вітчизняних і зарубіжних вчених, що працюють в галузі екологічного права, загальної теорії права, теорії соціального управління, а також з історії держави і права, екології та юридичної психології. Науковою базою дослідження є праці провідних українських і зарубіжних учених. Науково-теоретичні дослідження В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, М. М. Бринчука, С. О. Боголюбова, М. І. Васильєвої, А. П. Гетьмана, О. К. Голіченкова, О. Л. Дубовик, Л. М. Здоровко, Н. Р. Кобецької, О. С. Колбасова, В. В. Костицького, С. І. Кравченко, М. В. Краснової, Н. Р. Малишевої, В. Л. Мунтяна, В. В. Петрова, К. В. Попова, Б. Г. Розовського, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги стали основою для формування основних закономірностей функціонування та розвитку громадського контролю в галузі охорони довкілля. Громадський екологічний контроль став спеціальним предметом дослідження багатьох українських та російських вчених – Г. В. Анісімової, О. Бєлякова, О. С. Заржицького, В. Крисаченка, Г. А. Ларіонова, М. І. Малишка, Г. В. Мороз, О. Мостяєва, М. А. Орлова, Д. В. Скрильнікова, О. Г. Тарнавського, Н. І. Тітової, Е. В. Позняк, С. В. Шарапової та інших. Крім того, практично всі правознавці екологічного профілю у своїх працях, присвячених дослідженню інших еколого-правових питань, як правило, приділяють певну увагу проблемам екологічного контролю, в т.ч. громадського. Значна частина наукових висновків і положень дисертанта сформульована під впливом фундаментальних досліджень вітчизняних вчених в галузі теорії держави і права, теорії управління, конституційного, адміністративного права: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, В. В. Копєйчикова, В. Ф. Погорілка та ін. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу земельного, аграрного та екологічного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України "Проблеми систематизації екологічного законодавства України" (№ державної реєстрації РК 0105V000749). Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз закономірностей становлення та розвитку інституту громадського екологічного контролю в Україні, виявлення умов підвищення ефективності його здійснення на основі вдосконалення правового регулювання відповідних суспільних відносин та поліпшення застосування правових норм. Відповідно до поставленої мети у дисертаційному дослідженні автором зроблена спроба вирішити наступні завдання: – розкрити юридичну природу громадського екологічного контролю; – дати наукове визначення правовому статусу громадських інспекторів в галузі охорони довкілля; – визначити засади та перспективи розвитку відносин між виразниками інтересів громадськості та іншими суб'єктами природоохоронного контролю; – дослідити специфіку застосування норм законодавства в процесі реалізації природоохоронного контролю; – сформулювати пропозиції і практичні рекомендації щодо вдосконаленню законодавства, яким регулюються відносини в сфері громадського екологічного контролю. Об'єктом дисертаційного дослідження виступають правовідносини, які виникають у процесі організації та здійснення громадського екологічного контролю. Предметом дисертаційного дослідження є нормативні акти України, зокрема ті, які складають основу функціонування правового інституту громадського екологічного контролю, норми законодавства зарубіжних країн з відповідних питань, а також практика їх застосування. Методи дослідження. Тематика даної дисертації обумовила необхідність застосування всього методологічного апарату науки екологічного права з урахуванням принципів всебічного та повного вивчення процесів та явищ; цілісності та комплексності дослідження. Методи, які були використані у процесі роботи, можна умовно поділити на дві групи: загальнонаукові методи пізнання (діалектичний, історичний, формально-логічний, статистичний, комплексний) та спеціальні правові методи (метод тлумачення правових норм, порівняльно-правовий метод та ін.). Основним з використаних методів є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дозволив дисертанту послідовно, з урахуванням всієї системи зв'язків, дослідити стан законодавства України в частині регулювання громадського екологічного контролю. Застосування історичного методу дало можливість вивчити в динаміці процес становлення та розвитку національного законодавства, що регулює інститут громадського контролю в галузі охорони довкілля, а також еволюцію форм та методів здійснення громадського контролю у відповідній сфері. Порівняльно-правовий метод був використаний для вивчення існуючих в Україні та зарубіжних країнах правових, організаційних особливостей формування та здійснення громадського екологічного контролю, його аналізу на предмет можливого використання в правовому регулюванні відповідного інституту в Україні. За допомогою формально-логічного методу проводився аналіз змісту нормативно-правових актів, які регулюють громадський контроль в галузі охорони довкілля та механізми захисту порушених прав у цій сфері. При виконанні практичної частини дисертаційного дослідження були використані статистичні методи дослідження, з допомогою яких була узагальнена практика діяльності громадських природоохоронних об'єднань, які діють в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає у формулюванні оновленої концепції правового інституту громадського екологічного контролю в Україні, а саме – в обґрунтуванні висновків і пропозицій, спрямованих на розвиток теоретичних засад організації та здійснення громадського контролю в галузі охорони довкілля, поліпшення сучасного стану законодавства про громадський екологічний контроль, реформування правового статусу громадських екологічних інспекторів, підвищення ефективності практичної діяльності фізичних та юридичних осіб в сфері громадського екологічного контролю. Дослідження було здійснене шляхом вивчення та аналізу національного законодавства, що регулює громадський екологічний контроль, порівняння його із законодавством інших держав; проаналізовано механізми реалізації громадського екологічного контролю як в сучасних умовах, так і в історичній ретроспективі. До найбільш істотних результатів, що відбивають наукову новизну дисертації, віднесені наступні теоретичні положення і практичні пропозиції: 1. Пропонується розрізняти поняття "громадського екологічного контролю" у вузькому та в широкому розумінні. Громадський екологічний контроль у вузькому розумінні є контролем, що здійснюється громадськими інспекторами в галузі охорони довкілля відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регулюють їх статус. Під громадським екологічним контролем у широкому значенні розуміється контроль за додержанням екологічного законодавства з боку різних ланок громадянського суспільства, в першу чергу громадських природоохоронних організацій, окремих громадян та їх цільових груп. 2. Визначене поняття громадського екологічного контролю як виду екологічного контролю, який здійснюють громадські інспектори з охорони довкілля та природних ресурсів, громадські організації та окремі громадяни, заінтересовані у безпечному стані навколишнього природного середовища, з метою перевірки дотримання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, державними органами, їх посадовими особами, а також громадянами вимог екологічного законодавства. 3. Зроблений висновок про те, що встановлений чинним законодавством порядок затвердження громадських інспекторів в галузі охорони довкілля органами державного екологічного контролю суперечить правовій природі громадської інспектури, надає їй залежного від держави "допоміжного" статусу позавідомчого помічника державних контролюючих органів. Необхідно повернутися до правового регулювання, що існувало в цій частині з радянських часів аж до 1999 р., згідно з яким громадські інспектори готувались і затверджувались самими громадськими організаціями. Тільки підзвітність і підконтрольність громадських інспекторів об'єднанням громадян може забезпечити незалежність відповідного виду контролю, створити своєрідну "противагу" з боку громадськості над державною діяльністю в галузі охорони довкілля. 4. Запропоновано надати громадським організаціям право мати у своєму складі підрозділ громадської інспектури в галузі охорони довкілля; встановити норму, згідно з якою організація або громада, яка рекомендує особу для виконання обов'язків громадського інспектора, брала б на себе витрати, пов'язані із проведенням громадського контролю (витрати на фото і відео-зйомку, друк та розсилку інформаційних повідомлень, розповсюдження матеріалів законодавства, листування з органами державної влади та посадовими особами установ, підприємств, організацій, транспортні витрати). 5. Вперше зроблений висновок про подвійне значення екологічної правосвідомості в забезпеченні громадського екологічного контролю: по-перше, як передумови виникнення громадського екологічного інтересу, що є причиною громадської активності в сфері охорони довкілля, і, по-друге, як чинника, що змушує громадського контролера діяти певним чином, а саме не допускати правопорушень у сфері охорони довкілля. 6. Зроблений висновок про причини низького застосування заходів юридичної відповідальності за порушення, виявлені в сфері громадського екологічного контролю: – високий рівень корумпованості органів, які приймають екологічно значимі рішення; – низький рівень еколого-правової культури населення; – перешкоди та обмеження доступі до правосуддя (складність, довготривалість і висока вартість судових витрат за відповідною категорією справ). 7. Зроблений висновок про необхідність створення при Кабінеті Міністрів України дорадчо-консультативного органу – Вищої екологічної ради України, до складу якої будуть, серед інших, делегуватись представники екологічної громадськості, завданням якої буде надання експертно-консультативної допомоги органам виконавчої влади, місцевого самоврядування у їх правотворчій та правозастосовчій діяльності. Створення такої інституції має бути закріплено постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Вищої екологічної ради України". 8. Зроблений висновок про необхідність внесення до проекту Екологічного кодексу, який зараз розробляється, розділу "Екологічний контроль" і виділення у ньому окремої глави "Громадський екологічний контроль" з метою узагальнення і конкретизації усіх чинних на поточний період норм, якими регулюються відносини у галузі громадського екологічного контролю. Глава має врегулювати, зокрема, такі питання: мета і завдання громадського екологічного контролю, його об'єкт, суб'єкт, перелік сфер, де є можливою реалізація громадського екологічного контролю (охорона земель, лісів, вод тощо); суб'єкти громадського екологічного контролю – їх права та обов'язки; правовий статус громадських екологічних інспекторів; права громадських організацій у сфері здійснення екологічного контролю тощо. Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні шляхів удосконалення правового регулювання громадського екологічного контролю, у розробці оптимальних для України умов діяльності громадських організацій та громадських інспекторів, визначенні шляхів удосконалення чинного законодавства у даній сфері. Методологічні підходи, порівняльний аналіз та отримані теоретичні результати можуть бути основою для подальшої розробки проблематики громадської участі в рішенні екологічних проблем, а також при викладенні курсів "Екологічне право України", "Громадські об'єднання" у вищих навчальних закладах, при підготовці спецкурсів еколого-правового спрямування. В процесі здійснення дисертаційного дослідження розроблені численні пропозиції з оптимізації чинного законодавства та практики його застосування. Висновки та рекомендації, зроблені в результаті проведеного дослідження, можуть мати практичне застосування при розробці установчих документів громадських організацій, удосконаленні правовідносин, що складаються між громадськістю та органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та комерційними структурам. Крім того, отримані дисертантом результати можуть бути використані органами законодавчої та виконавчої влади при подальшому формуванні нормативно-правової бази громадського екологічного контролю. Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано автором самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки базуються на особистих дослідженнях автора. Результати наукового дослідження обговорювались на засіданнях відділу земельного, аграрного та екологічного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Дисертант виступала з науковими доповідями та повідомленнями за темою дисертації на науково-практичних конференціях: "Наука і вища освіта" (Запоріжжя, 16-17 травня 2002 р.); "Перші всеукраїнські осінні юридичні читання студентів та аспірантів" (Хмельницький, 10-11 листопада 2002 р.); "Юридичні читання молодих вчених" (Київ, 23-24 квітня 2004 р.); "Забезпечення екологічної безпеки – обов'язок Української держави" (Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.); "Треті осінні юридичні читання молодих вчених" (Хмельницький, Україна-Росія-Білорусь-Польща-Узбекистан, 5-6 листопада 2004 р.,); "Другі юридичні читання" (Київ, 18 травня 2005 р.); "Формування правової системи в Україні на сучасному етапі" (Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 р.). Тези всіх виступів опубліковано. Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли відображення у шести статтях, опублікованих у фахових виданнях наукових праць та семи тезах наукових доповідей на конференціях.

Список литературы	ВИСНОВКИ Узагальнюючи викладені положення, можна зробити наступні висновки: 1. Правовою основою здійснення громадського екологічного контролю є закріплені в Конституції України права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, право вільного доступу до інформації про стан довкілля (ст. 50), право звернення до органів державної влади (ст. 40), право на звернення до суду (ст. 55), а також право на свободу об'єднання (ст. 36, 37). У Законі України "Про охорону навколишнього середовища" 1991 р. визначено, що громадський контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища згідно з нормами спеціального Положення (ст. 36), а також встановлено право громадських об'єднань здійснювати природоохоронний контроль (ст. 21). 2. З урахуванням законодавчого закріплення різноманітних можливостей громадськості здійснювати екологічний контроль, доцільно говорити про існування в галузі екологічного права окремого правового інституту – інституту громадського екологічного контролю. Цей інститут включає в себе норми, які визначають механізми громадського контролю в галузі охорони довкілля. Хоча до складу даного правового інституту входять норми конституційного та адміністративного права, основу його складають норми екологічного права, і тому громадський екологічний контроль слід віднести до інститутів екологічного права. 3. Зміст громадського екологічного контролю полягає у реалізації законодавчо закріпленої можливості його суб'єктів здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування їх посадовими особами, підприємствами, організаціями та громадянами норм екологічного права. 4. Право на доступ до екологічної інформації є невід'ємною передумовою розвитку інституту громадського контролю в галузі охорони довкілля, оскільки без екологічної інформації неможливо здійснювати громадський екологічний контроль. 5. Громадський екологічний контроль можна визначити як вид екологічного контролю, який здійснюють громадські інспектори з охорони довкілля та природних ресурсів, громадські організації та окремі громадяни, зацікавлені у нормальному стані навколишнього природного середовища, з метою перевірки дотримання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, державними органами, їх посадовими особами, а також громадянами вимог природоохоронного законодавства. 6. Громадський інспектор з охорони довкілля є тим суб'єктом, правовий статус якого у сфері здійснення контролюючої діяльності чітко визначений у Положенні "Про громадських інспекторів з охорони довкілля". У той же час цей статус потребує подальшого удосконалення шляхом розширення прав та обов'язків громадського інспектора, а також визначення обсягів його відповідальності. 7. Підвищення рівня правової підготовки громадських інспекторів є необхідною умовою здійснення ефективного екологічного контролю. З цією метою варто було б запровадити при Мінприроди підготовчі курси для осіб, які мають бажання працювати громадськими інспекторами. 8. Громадські природоохоронні організації є найбільш активним суб'єктом громадськості, і для них законодавством передбачені ширші можливості при вирі¬шенні питань охорони довкілля порівняно з окре¬мими громадянами. Такі об'єднання мають більше практичних можливостей для здійснення природоохоронного контролю у порівнянні з громадським інспектором з охорони довкілля. Тому вкрай необхідно, щоб громадські інспектори могли працювати у складі громадських природоохоронних організацій: це значно підвищить ефективність громадського екологічного контролю. 9. Аналіз правових аспектів функціонування громадських природоохоронних організацій дав можливість визначити основні форми їх діяльності: - ініціювання та проведення громадських слухань з екологічних питань; - громадське обговорення проектів екологічно значимих рішень; - правова просвіта молоді; - надання правової допомоги громадянам, які екологічні права яких було порушено; - робота в складі експертних та робочих груп, комісій, комітетів по розробці планів, програм, проектів нормативно-правових актів; - ініціювання та проведення громадської екологічної експертизи, участь у проведенні державної екологічної експертизи; - проведення зборів, мітингів, пікетувань, демонстрацій, вуличних походів; - звернення до суду. Під формами діяльності громадських природоохоронних організацій слід розуміти види їх діяльності, які здійснюються передбаченими у законодавстві способам, використовуючи які громадська організація може ефективно контролювати дотримання норм природоохоронного законодавства громадянами, громадськими об'єднаннями, органами державної влади, місцевого самоврядування, установами, підприємствами, організаціями та їх посадовими особами, а також приймати міри щодо усунення допущених порушень закону. 10. Громадський екологічний контроль є реальним та дієвим засобом подолання корупції в сфері охорони довкілля. Можливість зробити такий висновок дає екологічна правосвідомість та зацікавленість у нормальному стані довкілля, які є основними рисами суб'єктів громадського екологічного контролю. 11. Найбільшим недоліком практичної реалізації закріпленого у законодавстві громадського екологічного контролю є розрив між правовою нормою та її виконанням. На перший план тут виходять питання правозастосування та реалізації права. Механізм реалізації права має бути закладений у тексті самої норми закону. У суб'єктів відносин громадського екологічного контролю не завжди є можливість реалізувати права, гарантовані їм у законодавстві. Не маючи достатнього рівня правової, підготовки громадськість нерідко виявляється безпорадною перед посадовими особами органів державної влади та комерційних структур. Одним із способів подолання вказаних проблем в Україні може стати створення координаційних екологічних рад при органах місцевого самоврядування, до яких ввійдуть представники органів влади, громадських організацій, наукових установ, виробничого сектору. Також, на нашу думку, є необхідною розробка Регіональних програм з охорони довкілля та використання природних ресурсів, а також щоквартальне звітування представників місцевих органів влади перед населенням територіальної одиниці про виконання програми. 12. З метою підвищення рівня ефективності громадського екологічного контролю необхідним є створення дорадчо-консультативного органу – Вищої екологічної ради України, завданням якого буде надання експертно-консультативної допомоги органам державної влади у їх законотворчій діяльності. 13. Проведене дослідження дає підстави запропонувати внесення наступних змін до законодавства: 1) до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": - у ст. 15 зазначити: покласти на місцеві Ради обов'язок щодо інформування населення про затверджені Кабінетом Міністрів України екологічні нормативи, ліміти використання природних ресурсів, викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів; - у ст. 36 зазначити, що громадський екологічний контроль здійснюється громадськими інспекторами з охорони довкілля, громадськими інспекторами з охорони природних ресурсів чи об'єктів, громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян відповідно до їх статутів, а також окремими громадянами відповідно до законодавства; - ст. 36 доповнити наступним положенням: "Громадські організації екологічного спрямування можуть мати у своєму складі громадських інспекторів з охорони довкілля, якщо це передбачено їх статутом"; 2) до Положення "Про громадських інспекторів з охорони довкілля", затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.02.02 р. № 88: - надати громадським організаціям право мати у своєму складі громадських інспекторів з охорони довкілля; - встановити норму, згідно з якою організація або громада, яка рекомендує особу для виконання обов'язків громадського інспектора, брала б на себе витрати, пов'язані із проведенням громадського контролю (витрати на фото і відео-зйомку, друк та розсилку інформаційних повідомлень, розповсюдження матеріалів законодавства, листування з органами державної влади та посадовими особами установ, підприємств, організацій, транспортні витрати), а також оплачувати інші необхідні витрати, пов'язані зі здійсненням громадського контролю в галузі охорони довкілля; - зобов'язати інспекторів щоквартально інформувати територіальну громаду, на території якої вони працюють (наприклад, на зборах громади), про результати своєї діяльності; - зобов'язати інспекторів звітувати перед Мінприроди щоквартально (звітування раз на рік є недостатнім); - додати до закріплених у Положенні обов'язків громадського інспектора в галузі охорони довкілля наступні: виявляти порушників діючого природоохоронного законодавства і вживати заходів щодо попередження правопорушень; роз'яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства та їхні екологічні права; інформувати населення території, на якій працює громадський інспектор, про дії органів влади та місцевого самоврядування в сфері охорони довкілля, будівництво нових об'єктів, появу джерела негативного впливу на навколишнє середовище та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації; звітувати перед громадою про свою діяльність в сфері охорони довкілля; - ч.5 п.5 Положення викласти у такій редакції: "Громадські інспектори мають право перевіряти документи на право полювання, на використання об'єктів тваринного світу та порубку дерев, а також проводити огляд речей, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів за наявності достатніх підстав вважати, що особа, чиї документи та майно підлягають перевірці, має безпосереднє відношення до порушення норм законодавства"; 3) до Закону України "Про місцеве самоврядування": - ст. 8 доповнити наступним положенням: "У випадку, коли рішення загальних зборів громадян спрямоване на реалізацію їх законних прав, воно є обов'язковим для виконання органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами". - ст. 13 доповнити наступним положенням: "Резлюція, прийнята за результатами громадських слухань шляхом відкритого голосування, яка не суперечить нормам чинного законодавства та сприяє реалізації екологічних прав громадян, є обов'язковою до виконання органами місцевого самоврядування."; 4) до Закону України "Про боротьбу з корупцією": - встановити, що у випадку зловживання громадським інспектором з охорони довкілля своїми правами, якщо таке зловживання спричинило значну шкоду охоронюваним законом інтересам, на громадського інспектора з охорони довкілля має розповсюджуватись дія Закону України "Про боротьбу з корупцією"; 5) до Закону України "Про екологічну експертизу": - у ст. 16 зазначити, що "громадська екологічна експертиза може проводитись, серед іншого, по відношенню до тих об'єктів, щодо яких здійснюється державна екологічна експертиза, за винятком тих об'єктів, відомості про які становлять державну, комерційну або іншу охоронювану законом таємницю"; - до Гл. ХІ включити статтю "Висновок громадської екологічної експертизи", у якій зазначити: "Висновок громадської екологічної експертизи направляється центральному органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, замовнику відповідної експертизи, а також органам, які приймають рішення про реалізацію об'єктів екологічної експертизи та органам місцевого самоврядування. Висновок громадської екологічної експертизи є обов'язковим для розгляду органом державної екологічної експертизи. Висновок громадської екологічної експертизи є відкритим, може бути опублікований в засобах масової інформації, а також наданий зацікавленим особам. Висновок громадської екологічної експертизи набуває юридичної сили з моменту його затвердження центральним органом державної виконавчої влади в галузі екологічної політики."; 6) при внесенні змін до Закону України "Про об'єднання громадян": встановити для усіх громадських об'єднань (а не тільки політичних партій) заборону на отримання коштів та іншого майна від: - державних органів, державних підприємств, установ та організацій України та іноземних держав; - підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків. 7) до Кодексу України про адміністративні правопорушення: - до Гл. ХІV кодексу включити статтю "Невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог громадських інспекторів з охорони довкілля, земель, лісів, рибоохорони, громадських мисливських інспекторів", у якій зазначити: "Невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог громадських інспекторів з охорони довкілля, земель, лісів, рибоохорони, громадських мисливських інспекторів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян". 14. Найбільш ефективним шляхом удосконалення правового регулювання громадського екологічного контролю є кодифікація, тобто внесення до Екологічного кодексу розділу "Екологічний контроль" і виділення у ньому окремої Глави "Громадський екологічний контроль". Ця глава має узагальнити і конкретизувати всі чинні на поточний період норми, якими регулюються відносини у галузі громадського природоохоронного контролю. Глава має охоплювати наступні питання: мета і завдання громадського екологічного контролю, його об'єкт, суб'єкт; перелік усіх сфер, де є можливою реалізація громадського екологічного контролю (охорона земель, лісів, вод тощо); хто має право здійснювати громадський екологічний контроль; права суб'єктів громадського екологічного контролю; обов'язки суб'єктів громадського екологічного контролю; правовий статус громадських екологічних інспекторів; права громадських організацій щодо здійснення екологічного контролю; обов'язки державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб щодо сприяння здійсненню громадського екологічного контролю; відповідальність посадових осіб за порушення прав суб'єктів громадського екологічного контролю (ненадання інформації, перешкоджання діяльності тощо); відповідальність суб'єктів громадського екологічного контролю за зловживання наданими їм правами. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Аграрное, земельное и экологическое право Украины: Общие части учебных курсов: Учебное пособие / Под ред. А.А. Погребного и И.И. Каракша. – Х.: Одиссей, 2001. – 400 с. 2. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1995. – 320 с. 3. Алексієвець М.О. Екологічний рух в Україні. – Тернопіль: Лілея, 1999. – 275 с. 4. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. Загальна частина. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с. 5. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с. 6. Андрийко О.Ф. Производство и экология: государственный и общественный контроль // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины; Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 51-52. 7. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. – К.: 2000 р. – 216 с. 8. Бандурка А.М. Психология управления. – Х.: Фортуна-пресс, 1998. – 464 с. 9. Барбашова Н.В. Екологічне право України: Навч. посібник. – Донецьк: Апекс, 2003. – 391 с. іл. 20 с. 10. Бегека А.Д. Охорона природи в Україні з найдавніших часів до кінця XVIII ст.: Навч. посібник. – К., 1997. – 110 с. 11. Берг О.В. О праве граждан на осуществление общественного контроля за органами власти // Юрист. – 2003. – №5. – С. 55. 12. Бєляков О. О. Масова комунікація та екологічна політика: Монографія. – К.: Київський університет, 2001. – 149 с. 13. Білявський Г.О. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. –130 с. 14. Бобкова А.Г. Контроль за соблюдением режима рекреационных террирорий // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Під ред. Шемшученко Ю.С., Малишевої Н.Р. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1999. – С. 72-80. 15. Богачова О. Удосконалення законодавства – основна мета законотворчого процесу // Юридична Україна. – 2006. – №5. – С. 10-15. 16. Боголюбов С. А. Правовые проблемы общественного контроля в области охраны природы // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины, Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 169-171. 17. Борейко В.Е. История охраны природы Украины Х век – 1980. – 2-е изд. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2001. – 544 с. 18. Борейко В.Е. Прорыв в экологическую этику. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2003. – 228 с. 19. Борейко В.Е. Философия дикой природы и природоохраны. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2002. – 160 с. 20. Борецкий А.В. и др. Правовое регулирование контроля и надзора за исполнением законодательства об охране природы на водном транспорте: Учеб. пособие. – М.: Изд-во МНЄПУ, 1996. – 117 с. 21. Бринчук М.М. О понятийном аппарате экологического права // Государство и право. – № 9. – 1998. – С. 20-28. 22. Бринчук М.М. Теоретические основы экологических прав человека // Государство и право. – 2004. – №5. – С. 5-15. 23. Бринчук М.М. Экологическое право: Учебник. – М.: Юристъ, 2003. – 669 с. 24. Васильева М.И. Проблемы защиты общественного интереса в экологическом праве // Государство и право. – 1999. – №8. – С. 49-62. 25. Васильева М.И. Экологический контроль как гарантия реализации права граждан на здоровую окружающую среду // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины, Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 18-19. 26. Васюта О.А. Екологічна політика України на зламі тисячоліть: Монографія. – К.: КиМУ, 2004. – 307 с. 27. Великанова М.М. Аграрне та екологічне право України. – Ніжин: Ніжинський державний педагогічний університет ім. М. Гоголя, 2001. – 48 с. 28. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічне управління: Навч. посібник. – К.: Науковий світ, 2001. – 193 с. 29. Вершок И.Л. Об экологическом правосознании // Государство и право. – №3. – 2003. – С. 42-49. 30. Веселов А.К. Общественный экологический контроль в России: правовое регулирование и практика (пособие для общественных инспекторов). – М.: Международный социально-экологический союз, 2005. – 200 с. 31. Власов Ю.Л. Окремі проблеми реалізації норм права у практичній діяльності органів судової влади // Держава і право: Зб. наук. праць. – Вип. 29 – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 22-26. 32. Водний кодекс України // ВВР. – 1995. – № 24. – Ст. 189 33. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. – К.: Ін-т законодавства України, Верховна Рада України, 2002. – 643 с. 34. Гардашук Т.В. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. – К.: ТОВ "ВПЦ "Техпринт", 2000. – 126 с. 35. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України. – АПрНУ, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Основа, 1998. – 205 с. 36. Гетьман А.П. Процесуальний порядок здійснення екологічного контролю // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Під ред. Шемшученко Ю.С., Малишевої Н.Р. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1999. – С. 17-31. 37. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория, практика правового регулирования. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 136 с. 38. Грінчак І. Сила громадськості – в єдності // Рідна природа. – 2004. – № 5-6. – С. 13. 39. Грибанов Д.В. Информация как объект правового регулирования. Теоретический аспект // Юрист. – 2003. – №1. – С. 14-15. 40. Гринчак И.Л., Нестеренко Н.П. Формы и методы контрольной деятельности Украинского общества охраны природы в условиях перестройки // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины; Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 166-169. 41. Губська О.П. Деякі аспекти формування екологічної культури студентів вузів при вивченні курсу "Основи соціальної екології" // Екологічні проблеми та перспективи їх вирішення в регіонах України / Матеріали виступів учасників міжнародної конференції та всеукраїнського екологічного ярмарку. – Черкаси, 2001. – С. 68-69. 42. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. д.ю.н., проф. Авер'янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с. 43. Джеймс Лалл. Медіа, комунікації, культура. Глобальний підхід. Пер. з англійської. – К.: К.І.С. – 2002. – 264 с. 44. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с. 45. Доступ до правосуддя з питань довкілля: Посібник / З. Козак, І. Тустановська. – Львів: Мета, 2002. – 200 с. 46. Дубовик О.Л. Экологические преступления: Комментарий к Главе 26 Уголовного кодекса Российской Федерации. – М.: Изд-во "Спарк", 1998. – 352 с. 47. Екологічна енциклопедія: у 3 т. / Редколегія: А.В. Толстоухов (гол. редактор) та ін. – К.: ТОВ "Центр екологічної освіти та інформації". – 2006. – Т. 1. – 432 с. 48. Екологічне законодавство України / За ред. О.О. Погрібного. – Х.: ТОВ "Одіссей", 2002. – 928 с. 49. Екологічне право: теорія, історія, практика: Зб. праць / За ред. М.І. Малишка. – К.: НАУ, 2004. – 60 с. 50. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. – 848 с. 51. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів. / За ред. В.К. Попова, А.П. Гетьмана. – Х.: Право, 2001. – 480 с. 52. Екологічне управління: Підручник. В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський, В.М. Навроцький, В.В. Гетьман. – К.: Либідь, 2004. – 432 с. 53. Екологічний контроль: питання теорії і практики / За ред. Ю. С. Шемшученка, Н. Р. Малишевої. Наукове видання. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1999. – 109 с. 54. Еколого-економічний словник-довідник / Толстоухов А.В., Волкова Л.А., Лустюк М.Г., Білоус Н.М. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2003. – 256 с. 55. Ерофеев Б.В. Экологическое право: Учебник для вузов. – 5-е изд. – М.: Юриспруденция, 1999. – 448 с. 56. Єрофеєв М.І. Питання кодифікації екологічного законодавства // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. – 2004. – №1. – С. 5-15. 57. Завальнюк В.В. Загально-теоретичні основи державно-правового управління якістю навколишнього середовища: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Одеський держ. ун-т ім. І.І. Мечникова. – Одеса, 1994. – 20 с. 58. Закон Республики Беларусь "Об охране окружающей среды" от 26 ноября 1992 года № 1982-XII (в редакции закона от 17 июля 2002 г.) / Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х книгах. – Кн. 1. Космос. Экология. Природные ресурсы Земли / Ответст. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Аттика, 2005. – 528 с. 59. Закон Республики Казахстан "Об охране окружающей среды" от 15.07.97 № 160-1 / Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х книгах. – Кн. 1. Космос. Экология. Природные ресурсы Земли / Ответст. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Аттика, 2005. – 528 с. 60. Закон Республики Казахстан "Об экологической экспертизе" от 18 марта 1997 г. № 85-1 / Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х книгах. – Кн. 1. Космос. Экология. Природные ресурсы Земли / Ответст. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Аттика, 2005. – 528 с. 61. Закон СССР "О народном контроле в СССР" от 30 ноября 1979 г. // ВВС СССР. – 1979. – № 40. – Ст. 840. 62. Закон УРСР "Про охорону природи Української РСР", прийнятий Верховною Радою УРСР 30 червня 1960 р. // ВВР УРСР. – 1960. – № 23. – Ст. 175. 63. Закон УССР "Об утверждении уголовного кодекса Украинской ССР" от 28 декабря 1960 г. // ВВС УССР. – 1961. – № 2. – Ст. 14 64. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5.10.95 № 356/95-ВР // ВВР. – 1995. – № 34. – Ст. 266. 65. Закон України "Про відходи" // ВВР. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242. 66. Закон України "Про всеукраїнський та місцевий референдуми" // Відомості Верховної Ради України. // ВВР. – 1991. – № 33. – Ст. 443. 67. Закон України "Про звернення громадян" // ВВР. – 1996. – № 47. – Ст. 256. 68. Закон України "Про екологічну експертизу" // ВВР. – 1995. – № 8. – Ст. 54. 69. Закон України "Про інформацію" // ВВР. – 1992. – № 48. – Ст. 650. 70. Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.00 № 1478-III // ВВР. – 2000. – № 18. – Ст. 132. 71. Закон України "Про місцеве самоврядування" // ВВР. – 1997. – № 24. – Ст. 170. 72. Закон України "Про об'єднання громадян" // ВВР. – 1992. – № 34. – Ст. 504. 73. Закон України "Про охорону земель" від 19.07.03 № 962-IV // ВВР. – 2003. – № 39. – Ст. 349. 74. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" // ВВР. – 1991. – № 41. – Ст. 546. 75. Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 112. 76. Заржицький О.С. Проблеми вдосконалення правових засад регіональної екологічної політики. // Право України. – № 3. – 2003. – С. 75-79. 77. Збірник методичних рекомендацій про державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. – Чернівці: Зелена Буковина, 1996. – 248 с. 78. Здоровко Л.М. Правові питання регіонального екологічного контролю в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Нац. юрид акад. ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 17 с. 79. Земельний кодекс України від 25.10.01 № 2768-III // ВВР. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27. 80. Зуєв В.А. Правове регулювання реалізації екологічного управління в Україні та шляхи його вдосконалення // Управління в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: ВЕГО "Мама-86", 2003. – С. 51-91. 81. Инструкция об организации и деятельности советов (штабов) общественной рыбоохраны при бассейновых управлениях по охране и воспроизводству рыбных запасов и регулированию рыболовства и в подведомственных им инспекциях рыбоохраны: Утверждена Главрыбводом 10 декабря 1965 г. / Охрана природы. Сборник нормативних материалов. – М., "Юридическая литература", 1971 г. – С. 346-347. 82. Инструкция о порядке выплаты премий и вознаграждений за ведение охотничьего надзора: Издана Главным управлением охотничьего хозяйства и заповедников при Совете Министров РСФСР 17 ноября 1969 г. на основании Положения об охоте и охотничьем хозяйстве РСФСР, утвержденного постановлением Совета Министров РСФСР от 10 октября 1960 г., № 1548 / Охрана природы. Сборник нормативних материалов. – М., "Юридическая литература", 1971 г. – С. 358-359. 83. Инструкция по организации и деятельности общественной рыбоохраны: Утверждена Главрыбводом 12 февраля 1967 г. № 30–1–02 / Охрана природы. Сборник нормативних материалов. – М.: Юридическая литература, 1971. – С. 344-346. 84. Казанцев В. Право граждан на информацию об окружающей среде // Российская юстиция. – 2000. – № 1. – С. 19-21. 85. Канцір В.С. Правова охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів: Тексти лекцій. – Львів: Світ, 1995. – 28 с. 86. Кельман М.С. Теорія права: Навч. посібник. – Тернопіль, 1998. – 382 с. 87. Кобецька Н.Р. Екологічні права громадян України: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 1998. – 16 с. 88. Ковальчук А. Про необхідність наукового розуміння базових категорій правознавства і юриспруденції // Право України. – 2006. – № 9. – С. 103-106. 89. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30 декабря 2001 г. № 195-ФЗ // Официальный веб-сайт Государственной Думы Российской Федерации: http://www.duma.gov.ru 90. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР). – 1984. – № 51. – Ст. 1122. 91. Колбасов О.С. Завещание экологам // Экологическое право. – 2001. – №3. – С. 11. 92. Колбасов О.С. Экологическая политика Советского Союза // Советское государство и право. – 1982. – № 3. – С. 77-85. 93. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с. 94. Колесничеко К., Мартинюк О. Трансформація екологічної політики та екологічного права // Право України. – 2006. – №10. – С. 91-95. 95. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля // ВВР. – 1999. – № 34. – Ст. 296. 96. Конох М., Хрідочкін А. Правова свідомість і правова культура студентської молоді у дзеркалі громадської думки // Право України. – 2006. – №3. – С. 82-85. 97. Конституція України // Голос України. – 1996. – 27 червня. – № 138. 98. Кораблева А.И. и др. Экологическая экспертиза и экологическая инспекция: Учебное пособие для вузов. – 2-е изд. – Днепропетровск: Издательство ООО "Днепррост", 2004. – 232 с. 99. Костицкий В.В. Аксиолого-правовые аспекты расширения общественного контроля в области охраны окружающей среды // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины; Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 173-174. 100. Костицький В.В. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля // Право України. – 2004. – № 1. – С. 147-148. 101. Костицький В.В. Екологічне законодавство України. – К.: ЗАТ НІЧ ЛАВА, 1998. – 116 с. 102. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економічно-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). – К.: ІЗП і ПЗ, 2003. – 772 с. 103. Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський університет ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 16 с. 104. Крисаченко В.С., Мостяєв О.І. Україна: природа і люди. – К.: Ін-т філософії НАН України, 2000. – 492 с. 105. Курикін С. До питання вдосконалення управління охороною довкілля та використанням природних ресурсів // Управління в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: ВЕГО "Мама-86", 2003. – С. 18-50. 106. Кушакова Н. Конституційне право на інформацію в Україні: cучасний підхід // Право України. – 2006. – № 12. – С. 51-55. 107. Лазаренко Я. Формування еколого-правового світогляду суспільства як засіб подолання кризового стану природного середовища (етапи та їх особливості) // Право України. – 2006. – № 9. – С. 111-114. 108. Лапечук П.І., Коробка В.Г. Контроль за використанням і охороною поверхневих вод // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Під ред. Шемшученко Ю.С., Малишевої Н.Р. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1999. – С. 32-45. 109. Ларионов Г.А. Общественный экологический контроль // Государство и право. – 1996. – №2. – С. 65-74. 110. Лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 5772-к/124-3,12 від 30.06.05. 111. Лист Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 149/1676 від 10.06.05. 112. Лист Обухівської районної санітарно-епідеміологічної станції Київської області МОЗ України № 651 від 19.05.2005. 113. Лісовий кодекс України в редакції Закону України "Про внесення змін до Лісового кодексу України" від 08.02.2006 № 3404-IV (3404-15) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 21. – Ст. 170. 114. Лозанський В.Р. Екологічне управління в розвинутих країнах світу в порівнянні з Україною. – Х.: Укр. НДІЕП, 2000. – 68 с. 115. Лосев А.В., Провадкин Г.Г. Социальная экология: Уч. пособие для вузов / Под ред. В. И. Жукова. – М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1998. – 312 с. 116. Майданник О. Про роль контролю у здійсненні державної влади // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 4-9. 117. Малышева Н.Р. Демократизация процесса принятия экологически значимых решений // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины, Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 27-29. 118. Малышева Н.Р. Деякі теоретичні аспекти організації і здійснення екологічного контролю // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Під ред. Шемшученко Ю.С., Малишевої Н.Р. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1999. – С. 5-16. 119. Малышева Н.Р., Ерофеев Н.И., Петрина В.Н. Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса. – К.: Наукова думка, 1993. – 156 с. 120. Малишева Н.Р. Прийняття екологічно важливих рішень: тенденції демократизації / Правова держава. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 65-72. 121. Малишева Н.Р. Табу на некомпетентність // Віче. – 1992. – № 2. –С. 85-98. 122. Малишко М.І. Екологічно-правовий статус людини в Україні. – К.: УНА, 2001. – 18 с. 123. Малишко М.І. Управління і контроль в екологічній сфері. – К.: УНА. 2001. – 32 с. 124. К. Маркс и Ф. Энгельс о праве. Мысли и отрывки, подобранные А. Панферовым. Под ред. П. Разумовского. – М.: Изд-во коммунистической академии, 1925 г. – 488 с. 125. Микитюк О. Механізми участі громадськості у плануванні, реалізації та контролі над виконанням екологічної політики в Україні // Управління в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: ВЕГО "Мама-86", 2003. – С. 92-114. 126. Мороз Г.В. Визначення поняття "громадськість" у контексті природоохоронної діяльності // Право України. – 2004. – №8. – С. 100-103. 127. Мороз Г.В. Інститут референдуму: значення при вирішенні питань у сфері охорони довкілля // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – Вип. ХI. – С. 140-146. 128. Мороз Г.В. Окремі форми участі територіальних громад у вирішенні питань охорони довкілля // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених "Другі осінні юридичні читання". – Хмельницький: В-во ХІУП, 2003. – С. 194-195. 129. Мороз Г.В. Право на об'єднання в громадські природоохоронні формування // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали VI Регіональної міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 116-119. 130. Мороз Г.В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 20 с. 131. Мунтян В.Л. Правові основи охорони природи. – К.: Товариство "Знання" Української РСР, 1979. – 48 с. 132. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – К.: Вища школа, 1982. – 232 с. 133. Мусієнко М.М. Екологія: тлумачний словник. – К.: Либідь, 2004. – 376 с. 134. Наказ Державного комітету лісового господарства України "Про затвердження Положення про громадських мисливських інспекторів" від 01.03.02 № 27 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 290/6578 (22.03.02). 135. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Державного комітету України по земельних ресурсах матеріалів про адміністративні правопорушення" від 18.05.2004 № 147 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 710/9309 (09.06.2004). 136. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України "Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля" від 20.02.02 р. № 88 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 276/6564 (20.03.2002). 137. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України "Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля" від 18.12.03 р. № 168 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 155/8754 (04.02.2004). 138. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України "Про затвердження Інструкції щодо стимулювання працівників та розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази спеціально уповноважених державних органів, стимулювання громадських інспекторів у галузі охорони природи та раціонального використання природних ресурсів" від 20.10.97 № 167/97/24/105 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 531/2335 (05.11.97). 139. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про затвердження Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища" від 04.08.94 р. № 81 // Офіційний вісник України. – 1994. – № 229/439 (27.09.94) – п. 10. 140. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації" від 18.12.2003 № 169 // Офіційний вісник України. – 2004. – №156/8755 (04.02.2004). 141. Непийвода В.П. Проблеми вдосконалення української термінології в галузі екологічного права // Право України. – 2003. – № 11. – С. 76-81. 142. Новикова Е.В. Экологический контроль как средство предупреждения вреда природной среде // Тезисы республиканской научно-практической конференции под ред. Ю. С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины, Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 22-23. 143. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 360 с. 144. Огляд результативності природоохоронної діяльності: Україна / Губар С.І. та ін. (пер.). Європейська економічна комісія. Комітет екологічної політики. – Нью-Йорк; Женева: ООН, 2000. – 232 с. 145. Орлов Н.А. Правовые проблемы охраны окружающей среды в Украине. – Симферополь: Таврия, 2001. – 192 с. 146. Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для вузов. – М.: изд-во БЕК, 1995. – 557 с. 147. Письменна О. Захист довкілля / Protection of environment. – К., 2002. – 36 с. 148. Позняк Е.В. Організація громадської екологічної експертизи як функція управління в галузі екології (соціально-правовий аспект) // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. – Вип. 44. – С. 31-35. 149. Позняк Е.В. Правові аспекти громадської екологічної експертизи // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2000. – Вип. 37. – С. 38-42. 150. Позняк Е.В. Правові аспекти здійснення громадської екологічної експертизи в Україні: Автореферат дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. / К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2005. – 19 с. 151. Позняк Е.В. Проблеми вдосконалення законодавства про участь громадськості у природоохоронній діяльності // Держава і право: Зб. наук. праць. – Вип. 29 – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2001. – С. 316-321. 152. Полешко А. Правові проблеми доступу до інформації і правосуддя у контексті міжнародних конвенцій // Право України. – 2002. – № 11. – С. 156-157. 153. Положение о порядке премирования государственных и общественных инспекторов и других работников органов рыбоохраны: Утверждено Министерством рыбного хозяйства СССР от 30 августа 1966 г. № 257 // Охрана природы: Сборник нормативних материалов. – М.: Юридическая литература, 1971 г. – С. 355. 154. Положення про добровільні народні дружини по охороні громадського порядку в Українській РСР, затверджене постановою ЦК Компартії Україні і Ради Міністрів УРСР від 28.05.58 р. № 292 // Охрана природы (сборник законодательных актов). / Составитель Шемшученко Ю.С. – К.: Урожай, 1976. – С. 78. 155. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення Регіонального екологічного центру "РЕЦ-Київ" від 24 квітня 2000 р. № 689 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 17, стор. 57, стаття 707 (12.05.2000). 156. Постановление Совета Министров СССР "Об утверждении Положения об охране рыбных запасов и о регуливании рыболовства в водоёмах СССР" от 15.09.58 р. № 1045 // Охрана природы: Сборник нормативних материалов. – М.: Юридическая литература, 1971 г. – С. 320-321. 157. Приказ Министерства природных ресурсов и охраны окружающей среды Республики Беларусь "Об утверждении Положения об общественном инспекторе охраны природы" от 05.04.99 г. № 87 // 22.04.1999 № 8/279. 158. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общ. ред. члена-корр. РАН, доктора юрид. наук, проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательсткая группа НОРМА-ИНФРА М., 1999. – 832 с. 159. Разметаев С.В. Совершенствование правовой основы общественного природоохранительного контроля // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Институт государства и права АН Украины, Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 171-179. 160. Розовский Б.Г., Ворсинов Г.Т. Экологическое право. – Луганск: Восточно-украинский университет, Луганский ин-т внутренних дел МВД Украины, 1994. – 88 с. 161. Россинский Б.В. Административное право. Словарь-справочник: Учеб. пособие для вузов. – М: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 271 с. 162. Рыжак Л.В. Общественное мнение в механизме социального контроля охраны окружающей среды // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины, Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 177-178. 163. Рябець К. Адміністративно-правове регулювання охорони навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів: актуальні проблеми // Право України. – 2006. – № 3. – С. 97-100. 164. Самбор М. Інтерес у праві: поняття, сутність, структура // Право України. – 2006. – № 1. – С. 116-120. 165. Сидоренко В.Ф. Проблема интереса в государственном управлении. – К.: Наукова думка, 1980. – 180 с. 166. Ситник Г. До питання взаємоузгодження інтересів особи, суспільства і держави / Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 трав. 2004 р.: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1. – С. 117-119. 167. Сівак В.К., Солодкий В.Д. Природоохоронне інспектування: Навч. посібник. – Чернівці: Зелена Буковина. – 2003. – 200 с. 168. Скрильніков Д.В. Громадський контроль в галузі охорони довкілля // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Під ред. Шемшученко Ю.С., Малишевої Н.Р. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1999. – С. 93-111. 169. Социальное управление: теория и методология. В 2-х частях. Учеб. пособие / А. Г. Гладышев, В. Н. Иванов, А. В. Иванов и др. Под ред. В. Н. Иванова. Ч. 1 – М.: Муниципальный мир, 2004. – 320 с. 170. Статут Українського товариства охо¬рони природи: Затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 жовтня 1973 р. № 489 // ЗП УРСР, 1973, № 10, ст. 83 / Охрана природы (сборник законодательных актов). Сост. Шемшученко Ю.С. – К.: Урожай, 1976. – С. 68-77. 171. Стек С., Звєп К., Боуман М. Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою закону. – К., 1997. – 160 с. 172. Стеценко М.П., Гвоздик П.О., Попович С.Ю., Яременко Л.П. Контроль за охороною природно-заповідного фонду // Екологічний контроль: питання теорії і практики. / Під ред. Шемшученко Ю.С., Малишевої Н.Р. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. – С. 81-92. 173. Страутманис Я.Я. Роль права в активизации общественного контроля в области охраны окружающей среды // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Институт государства и права АН Украины; Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 174-175. 174. Тарнавский А.Г. Охрана природы и общественные организации: правовые вопросы. – М.: Наука, 1990. – 128 с. 175. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с. 176. Тимочко Т. Всеукраїнська екологічна ліга // Рідна природа. – 2004. – № 5-6. – С. 12 177. Ткаченко О.М., Шарапова С.В. Екологічне право України: питання та відповіді: Навч. посібник. – Х.: Торнадо, 2004. – 76 с. 178. Ухвала колегії Верховного Суду України в кримінальних справах № 2002-64 від 02.01.2001. Архів Верховного Суду України. Рішення в кримінальних справах. Розгляд справ про злочини окремих категорій. Посадові злочини. // Офіційний веб-сайт ВС України: http://www.scourt.gov.ua 179. Федеральный Закон Российской Федерации "Об охране окружающей среды" от 10 января 2002 г. № 7-ФЗ (в редакции Федерального закона от 22 августа 2004 г.) / Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х книгах. – Кн. 1. Космос. Экология. Природные ресурсы Земли / Ответст. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Аттика, 2005. – 528 с. 180. Федеральный Закон Российской Федерации "Об экологической экспертизе" от 23 ноября 1995 г. № 174-ФЗ (в редакции Федерального закона от 22 августа 2004 г.) / Космическое законодательство стран мира: Тематическое собрание (на русском и английском языках). – Том 3: В 2-х книгах. – Кн. 1. Космос. Экология. Природные ресурсы Земли / Ответст. ред. Н.Р. Малышева, Ю.С. Шемшученко. – К.: Аттика, 2005. – 528 с. 181. Федоровська О.Б. Громадський контроль в галузі охорони довкілля: питання правничої лінгвістики // Право України. – 2006. – № 2. –С. 113-116 182. Федоровська О.Б. Діяльність громадських інспекторів з охорони довкілля: проблеми правового регулювання // Держава і право: Зб. наук. праць. – Вип. 31 – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – С. 367-373 183. Федоровська О.Б. Розвиток інституту громадського контролю в галузі охорони довкілля за законодавством України: історія питання // Держава і право: Зб. наук. праць. – Вип. 29 – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 478-484. 184. Философский словарь. Под ред. М.М. Розенталя. 3-е изд. – М.: Политиздат, 1972. – 496 с. 185. Хом'яченко С.І. Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2004. – 19 с. 186. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М.: ДТД, 1993. – 377 с. 187. Цивільний кодекс України // ВВР. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. 188. Цивільний процесуальний кодекс України // ВВР УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 546. 189. Чаусова Л. Принципи у сфері стимулювання незалежної еколого-правової діяльності громадян та організацій // Право України. – 1998. – № 6. – С. 42-46. 190. Честертон Г.К. Рассказы. – М.: Правда, 1981. – 464 с., ил. 191. Шемшученко Ю.С. Державний і громадський контроль у галузі охорони навколишнього середовища. – К.: Знання, 1980. – 48 с. 192. Шемшученко Ю.С. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР. – К.: Наукова думка, 1976. – 275 с. 193. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / Отв. ред. В.Л. Мунтян. – К.: Наукова думка, 1989. – 232 с. 194. Шемшученко Ю.С. Принципы экологического контроля и их практическая реализация. // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права АН Украины, Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 6-8. 195. Шеремет Л.Г. Про формування екологічного світогляду та безперервність екологічної освіти різновікових категорій населення // Екологічні проблеми та перспективи їх вирішення в регіонах України: Матеріали Міжнародної конференції та всеукраїнського екологічного ярмарку. – Черкаси: Черкаський держ. ін-т. ім. Б.Хмельницького, 2001. – С. 65-67. 196. Щербак А.И. Обжалование решений органов контроля в области охраны природы // Тезисы республиканской научно-практической конференции / Под ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ин-т государства и права НАН Украины; Украинское общество охраны природы, 1988. – С. 29-32. 197. Экологическое право Украины: Курс лекций. / Под ред. Каракаша И.И. – Одесса: ЛАТСТАР, 2001. – 478 с. 198. Экология и охрана окружающей среды: Толковый терминологический словарь / С.М. Вишнякова, Г.А. Вишняков, В.И. Алешукин, Н.Г. Бочарова. – М.: Всемирный следопыт, 1998. – 480 с. 199. Экология. Юридический энциклопедический словарь / Под ред. проф. С.А. Боголюбова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 442 с. 200. Юридична енциклопедія: B 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. "Українська енциклопедія", 1998. – Т. 1. – 672 с. 201. Юридична енциклопедія: B 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. "Українська енциклопедія", 1999. – Т. 2. – 744 с. 202. Юридична енциклопедія: B 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. "Українська енциклопедія", 2001. – Т. 3. – 792 с. 203. Юридична енциклопедія: B 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. "Українська енциклопедія", 2003. – Т. 5. – 736 с. 204. Юридична енциклопедія: B 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. "Українська енциклопедія", 2004. – Т. 6. – 768 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах: (при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)	50

Найти готовую работу

ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:

Связаться

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ

25.03.24 Іміджування в процесі функціонування державної влади

25.03.24 Політичний імідж як складова публічної взаємодії

25.03.24 Методологія сучасних іміджевих досліджень

Архив материала для курсовых и дипломных работ

Ссылки:

Счетчики:

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.