У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ
Количество страниц 201
ВУЗ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Податковий облік як складова податкового обов’язку..... 10

1.1. Місце податкового обліку серед елементів податкового обов’язку... 10
1.2. Правова природа податкового обліку та його складові....................... 33
Висновки до розділу 1.................................................................................... 50

РОЗДІЛ 2. Види податкового обліку......................................................... 56

2.1. Облік фізичних осіб-платників податків............................................... 61
2.2. Облік юридичних осіб-платників податків............................................ 74
2.2.1. Податковий облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів........................................................................................................ 78
2.2.2. Податковий облік великих платників податків.................................. 92
2.2.3. Податковий облік неприбуткових організацій................................... 97
2.2.4. Податковий облік юридичних осіб-платників податку на додану вартість та єдиного податку........................................................................... 116
2.2.5. Податковий облік юридичних осіб-платників страхових внесків.... 122
2.2.6. Податковий облік юридичних осіб в розрізі категорій платників окремих податків............................................................................................. 126
2.3. Облік при визначенні об’єкту та бази оподаткування.......................... 131
Висновки до розділу 2.................................................................................... 169

ВИСНОВКИ................................................................................................... 174

Список використаної літератури............................................................... 188

Вступ
Актуальність теми дослідження. Реформування економічної, соціальної, політичної та інших сфер життєдіяльності суспільства включають у себе й необхідність узагальнення багатьох проблем оподаткування, однією з найважливіших серед яких є забезпечення виконання податкового обов’язку. Невід’ємною частиною економіки держави є ефективно діюча система оподаткування. Податкові платежі при цьому виступають не лише головним джерелом бюджетних доходів, а й регулятором, який координує логічність побудови всієї системи суспільних пропорцій. Чинна система оподаткування України потребує суттєвого доопрацювання, деякі податки та збори характеризуються низькою результативністю через недоліки їх законодавчого відображення.
Аналізу категорії юридичного (правового) обов'язку приділялася значна увага у фундаментальних наукових дослідженнях провідних фахівців у теорії права. Центральними в теорії податкового права є проблеми, пов'язані як із самою категорією „податковий обов'язок”, так і з визначенням її поняття та складових. Така інтерпретація виступатиме підґрунтям дослідження, але слід зазначити, що загальнотеоретичні розробки у сфері правового регулювання, правового обов'язку, правовідносин і дослідження цивільно-правового терміна „зобов'язання” також використовуються.
У роботі увага приділяється аналізу сутності, поняттю та змісту податкового обов’язку, його складових. І вже після цього, базуючись на вихідних положеннях податкового права, досліджується одна зі складових податкового обов’язку – податковий облік. Дослідження цього кола фінансово-правових відносин отримало певний розвиток на межі ХІХ-ХХ століть (фундаментальні праці А. Гурьєва, О. Ісаєва, В. Лебедєва, Д. Львова, Ф. Нітті, І. Озерова, К. Рау, А. Сміта, І. Тарасова, М. Тургенєва, І. Янжула та інших). Довгий час після цього питання правового регулювання податкового обов’язку залишалося поза увагою дослідників. Лише в середині ХХ століття намітилися певні зрушення. Вони пов’язані з появою досліджень М.І. Піскотіна, Ю.А. Ровинського, С.Д. Ципкіна.
На сучасному етапі ці проблеми знаходяться в сфері наукових інтересів вчених України, Російської Федерації та інших пострадянських держав. На початку 90-х років ХХ століття з’являються видання, що наближаються до розгляду саме цього питання. На формування тенденцій і напрямків даної дисертаційної роботи беззаперечний вплив мали праці і публікації вчених Російської Федерації: Бризгаліна А.В., Горбунової О.М., Грачової О.Ю., Гурєєва В.І., Козиріна О.М., Крохіної Ю.О., Кучерова І.І., Пепеляєва С.Г., Петрової Г.В., Пушкарьової В.М., Хімічевої Н.І. Серед досліджень українських фахівців необхідно відзначити праці Бекерської Д.А., Воронової Л.К., Воротіної Н.В., Кадькаленка С.Т., Кучерявенка М.П., Пацурківського П.С., Федосова В.М. Їх праці стали базою цього дисертаційного дослідження й будуть використані при тлумаченні поняття „податковий обов'язок”, виокремленні його складових, їх класифікації, вивченні розвитку (виникнення, зміни і припинення) розглядуваної категорії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національного університету внутрішніх справ України 24 лютого 2006 року (протокол № 2).
Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., а також пп. 2.1, 3.1, 6.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.
Мета і завдання дослідження. В роботі здійснена спроба провести комплексний аналіз, порівняти процеси, зробити деякі прогнози. З приводу цього ми вважаємо за необхідно звернути увагу на головну мету дослідження. Найчастіше сьогодні аналізується податковий обов’язок взагалі, саме тому метою дослідження є визначення змісту, видів та підстав класифікації податкового обліку як елементу податкового обов’язку в цілому.
У відповідності з вказаною метою дисертаційного дослідження в роботі поставлені такі завдання:
- аналіз чинної системи податкового законодавства України, її недоліків і напрямків удосконалення;
- вивчення досвіду функціонування податкового законодавства і обґрунтування можливостей його використання з метою усунення недоліків чинного податкового законодавства України;
- розкриття поняття податкового обов’язку та місця в ньому податкового обліку;
- аналіз особливостей правового регулювання обліку платників податків;
- розкриття підстав класифікації податкового обліку відносно видів зобов’язаних осіб: фізичних та юридичних;
- характеристика податкового обліку, об’єкту та бази оподаткування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що регулюють податковий облік при виконанні податкового обов’язку в Україні.
Предметом дослідження є фінансово-правові норми, які регулюють податковий облік платників податків та елементів об’єкту і бази оподаткування, визначають їх місце в реалізації податкового обов’язку в широкому сенсі.
Джерелами дисертаційного дослідження є закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, законодавчі акти Кабінету Міністрів України, акти Державної податкової адміністрації та практика їх застосування, проекти законодавчих актів, публікації періодичних видань, довідкова література, статистичні матеріали. В роботі проаналізовано законодавство України, проведено порівняльний аналіз окремих аспектів законодавства України й Російської Федерації. В процесі дослідження було використано не лише юридичну, але й економічну літературу, в якій розглядаються проблеми правового регулювання обліку платників та об’єкту оподаткування.
Методи дослідження включають сукупність загально- та спеціально-наукових методів пізнання. На базі загальнонаукового діалектичного методу пізнання (який виступає основним у цій системі) проблеми вирішуються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Доповненням цього методу є системний підхід, який визначає проблемні питання правового регулювання податкового обов’язку, шляхи його реалізації. Компаративний метод передбачає узагальнення зарубіжного досвіду у галузі оподаткування, формування висновків щодо його застосування у вітчизняній практиці. Порівняльно-правовий метод застосовувався при проведенні порівняльного аналізу законодавства України, Російської Федерації, інших держав. За допомогою історико-правового методу аналізується становлення системи оподаткування, розвиток законодавства, що регулює податковий облік.
Висновки дисертаційної роботи базуються на Конституції України, аналізі чинного законодавства України, інших нормативно-правових актів органів державної податкової адміністрації. Це дозволило зробити узагальнюючі висновки на основі всебічного дослідження проблем як у просторі, так і в часі.
Наукова новизна отриманих результатів визначається як постановою проблеми дослідження, так і тим, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правового регулювання податкового обліку.
Елементи наукової новизни містяться у наступних положеннях:
1. По-новому аналізується зміст податкового обов’язку, який, залишаючись імперативним велінням, не виключає того, що держава пропонує вибір, окремі угоди стосовно його реалізації, допускає окремі прояви диспозитивності. Але в даному випадку йдеться про диспозитивність форми безумовної імперативної конструкції.
2. Вперше досліджується зміст фінансово-правового підпорядкування, яке має характер не формального, а змістовного, при якому платник податку організаційно не підпорядковується податковим або іншим контролюючим органам.
3. По-новому обгрунтовується необхідність зміни конституційної норми, яка регламентує лише обов’язок зі сплати податку, і не встановлює необхідність виконання інших дій, пов’язаних з оподаткуванням (комплексу обов’язків з податкового обліку та податкової звітності).
4. По-новому аналізується дволанковий зміст податкового обов’язку, як обов’язку зі сплати податку та податкової звітності, яка виступає заключною стадією, при реалізації якої платник повідомляє податкові органи про своєчасне виконання першочергового обов’язку зі сплати податку.
5. Вперше податковий облік аналізується в широкому й вузькому значенні: широке значення охоплює процес фіксації майна платника податків, чинених їм господарських операцій і їх результатів, тоді як вузьке значення податкового обліку припускає використання спеціалізованої облікової системи, яка використається винятково з метою оподатковування, для визначення суми податку або збору.
6. Вперше залежно від ступеня участі бухгалтерського обліку в системі податкового обліку виокремлюються три види податкового обліку: а) переважно бухгалтерський податковий облік, при якому показники податкового обліку формуються переважно, а під час й винятково за рахунок даних бухгалтерського обліку; б) змішаний податковий облік, який обумовлює існування показників, які формуються на основі даних бухгалтерського обліку, але з використанням певних методів оподатковування; в) абсолютний податковий облік, що припускає самостійне існування й застосування показників податкового обліку, які формуються без участі бухгалтерських способів обліку операцій і майна, винятково за рахунок методик, що склалися в сфері оподатковування.
7. Вперше акцентується увага на співвідношення бухгалтерського й податкового обліку, при якому бухгалтерський облік стосується другої частини податкового обліку (облік об'єктів оподатковування), тоді як облік платників здійснюється за рахунок спеціальних процедур, у спеціалізованих формах і до бухгалтерського обліку відношення не має.
8. По-новому аргументовано зміст податкового обліку зобов’язаних осіб - платників податків, які класифікуються залежно від вихідного положення щодо визначення та деталізації податкового обов’язку та суми податку – критерію резидентства.
9. Вперше здійснено класифікацію системи реєстрів, за рахунок яких здійснюється податковий облік зобов’язаних фізичних осіб, обов’язок яких виникає на загальних підставах та платників, для виникнення обов’язку зі сплати податків яких необхідні спеціальні умови.
10. По-новому класифіковано чинну податкову реєстраційну систему України, яка обумовлює деталізацію реєстрів юридичних осіб-платників податків за двома ознаками: а) за ознакою платника; б) за ознакою виду податку чи збору.
11. Вперше виокремлюються ряд послідовних етапів процесу організації обліку: 1) попередній – на якому підприємство визначає свою об¬лікову політику; 2) акумулюючий – на якому відбувається збір та обробка первинної інформації про всі витрати підприєм¬ства, понесені за звітний період, і розподіл їх між усіма підрозділами підприємства; 3) розподіляючий – етап, коли на рахунках обліку буде зібрано всі витрати, безпосе¬редньо понесені цими підрозділами; 4) калькуляційний – етап, на якому визначається калькуляція собівартості продукції (послуг) допоміжних підрозділів.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації положення мають як науково-теоретичне, так і практично-прикладне значення. В науково-дослідницької сфері матеріали дисертації можуть бути використані для подальшої розробки найсуттєвіших проблем як Загальної частини податкового права. У сфері правотворчої діяльності вони можуть застосовуватися як результат дослідження при внесенні змін в низку законодавчих актів України. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані в ході підготовки проекту Податкового кодексу України і законів про оподаткування. В правозастосовчій діяльності одержані висновки дозволять удосконалити механізми обліку платників податків та обліку елементів об’єкту оподаткування. В навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути використані в ході підготовки підручників, навчальних посібників та інших публікацій з курсів “Податкове право” та “Фінансове право”.
Апробація, реалізація та публікація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі адміністративного права та процесу Національного університету внутрішніх справ України. Основні положення та теоретичні висновки дисертації оприлюднені дисертантом у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: „Правові аспекти практики вирішення спорів і перегляду в касаційному порядку судових рішень щодо сплати податків та обов‘язкових платежів суб‘єктами господарювання” на науково-практичній конференції, м. Ірпінь, грудень 2003 року; „Проблемы развития аудита в странах с переходной экономикой” на международной научно-практической конференции, г. Баку, 2004 год; „Таможенно-правовая политика России в условиях вступления в ВТО”, що відбулася в м. Саратові 14-15 квітня 2006 року.
Основні складові дисертації викладені в статтях, виданих автором самостійно в 2005 та 2006 роках. Головні положення дисертації і висновки висвітлені в восьми наукових публікаціях (п’ять наукових статей, із них три – у фахових виданнях та троє тез доповідей на науково-практичних конференціях).
Список литературы ВИСНОВКИ
В ході дослідження проблем, які увійшли до дисертаційної роботи, ми дійшли наступних висновків:
Аналіз змісту податкового обов’язку повинен виходити з того, що дослідженню підлягає різновид родової конструкції обов’язку взагалі. Характеристика обов’язку в галузі оподаткування не виключає наявності загальних рис, притаманних обв’язку в цілому. Обов’язок традиційно розуміють як коло дій, покладених на кого-небудь і безумовних для виконання. Безумовність виконання – одна з основоположних рис, які визначають сутність будь-якого обов’язку, в тому числі й юридичного. На наш погляд, участь держави в цих відносинах передбачає особливий статус її як організатора та контролера відносин зі сплати податків і зборів, інших безумовних обов’язкових платежів, власника грошових коштів, що акумулюються через механізми оподаткування, не дає підстав характеризувати податкові правовідносини як зобов’язальні.
В податкових відносинах навряд чи можна говорити про договірне регулювання, взаємні права та обов’язки, що властиво зобов’язальним відносинам. Безумовно, у владних органів є певні обов'язки щодо цільового й раціонального використання коштів, які сформувалися за рахунок надходжень від податків та інших обов’язкових платежів. Але за невиконання таких обов’язків передбачена відповідальність окремих посадових осіб, а не органів, що представляють владну сторону податкових правовідносин. Крім цього, відносини з використання бюджетних коштів вже виходять за межі податкових правовідносин і відносяться до сфери бюджетного регулювання.
Більш логічно в цьому випадку аналізувати диспозитивні форми, методи виконання імперативного податкового обов’язку. Залишаючись за змістом імперативним велінням, податковий обов’язок не виключає того, що держава пропонує вибір, окремі угоди стосовно реалізації цього обов’язку, допускає окремі прояви диспозитивності. Але, на наш погляд, може йтися про диспозитивність форми безумовної імперативної конструкції. Ніхто не передбачає ніяких форм угод стосовно безумовного податкового обов’язку, але можлива диспозитивна форма його виконання. Відносини зі сплати податків і зборів та інших обов’язкових платежів як платником, так і його представником забезпечуються конкретними імперативними податково-правовими засобами, і тут може йти мова лише про делегування безумовних правових обов’язків.
При регулюванні певної сфери відносин практично неможливо обійтися лише термінами та інструментами, поняття яких розкривається в нормативних актах виключно податкового законодавства. Однак слід також мати на увазі, що з огляду на природу й особливості відносин, що регулюються податковим правом і податковим законодавством, усі перелічені вище терміни та поняття мають специфічні риси, які пов’язані з імперативним методом, неможливістю змінювати об’єм чи характер обов’язків або прав. У передбачених законом випадках такі поняття можуть набувати додаткових відтінків, обумовлених особливостями регульованих податковим правом відносин, при цьому свого галузевого змісту не змінювати.
Законодавче закріплення діючої конструкції передбачає в цьому випадку формування не виключно податкових механізмів і навіть не виключно фінансово-правових. Безумовно, застосування конструкції обов’язку передбачає, в першу чергу, чітке конституційне веління, що спрямоване на галузь оподаткування. Саме тому, на наш погляд, вихідним повинне бути положення відповідної статті конституції, що передбачає підстави обв’язку зі сплати податків. Виділення саме обов’язку, а не зобов’язання обумовлює деталізацію цього на наступній сходинці законодавчого впливу – загальному податковому законі. В цьому випадку податковий обов’язок може бути уточнено, деталізовано через сукупність обов’язків зобов’язаних осіб (платників податків та зборів) та правах податкових органів. Таким чином, побудована конструкція має бути уточнена по окремих податках і зборах та відповідних актах застосування права.
Зміст правосуб’єктності платників податків визначається саме спрямованістю на виконання правового обов’язку, владних велінь держави та її органів як владних суб’єктів податкових правовідносин. Але цим, безумовно, її значення не вичерпується - правосуб’єктність платників податків побудована не тільки на обов’язках, а й на пов’язаних з ними правах. Важливо лише підкреслити при цьому, що здійснення цих прав можливе лише за умови закріплення першочергових імперативних обов’язків.
Державне регулювання відносин у сфері фінансів неможливе без чіткого виконання владних наказів, підпорядкування одних суб’єктів іншим, насамперед - платників податків податковим та іншим органам, що втілюють державну політику у сфері оподаткування. Хотілося б зробити наголос стосовно того, що в цьому випадку йдеться про специфічне, характерне виключно для фінансово-правового регулювання підпорядкування. Загальне публічне підпорядкування (перш за все, адміністративне) суб’єктів найчастіше передбачає певну організаційну залежність, коли нижчий за організаційною ієрархією суб’єкт відносин підпорядковується вищому. Переважно така організаційна підпорядкованість та залежність будується на розподіленні та делегуванні компетенції суб’єктів відносин, залежить від місця даного учасника в системі суб’єктів управління.
Фінансово-правове підпорядкування в цьому випадку є не формальним, не організаційним, а змістовним. Платник податку ніяким чином організаційно не підпорядковується податковим або іншим контролюючим органам, але безумовність податкового обов’язку формує всі підстави доцільності та законності аналізу останніми всіх дій платників, що можуть бути пов’язані з оподаткуванням їх майна, доходів, діяльності. Відповідно до цього зміст податкового обов'язку визначається насамперед імперативними методами фінансово-правового регулювання, орієнтований на однобічні владні приписи державних органів щодо суб'єктів, що беруть участь у цій сфері. Владність приписів державних органів полягає насамперед у прийнятті цими органами рішень, обов'язкових для іншої сторони правовідносин, та в забезпеченні їх виконання примусовою силою держави.
Одним із суттєвих недоліків конституційного положення, закріпленого в ст. 67, є відсутність чіткої визначеності кола її адресатів. Незрозуміло, що чи кого мав на увазі законодавець, використовуючи просте, але втім нечітке формулювання „кожен” в якості суб’єкта обов’язків зі сплати податку. Якщо намагатися знайти відповідь на це запитання виходячи з розташування ст. 67, то навряд чи можна значно наблизитися до успіху. Ст. 67 міститься в Розділі ІІ Конституції України „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, що ставить перед нами низку інших питань - наприклад, чи стосується „кожен” людини чи громадянина? Якщо говорити про податковий обов’язок людини немає сенсу, то мова в даному випадку може йти про закріплення податкового обов’язку на підставі громадянства. Але таке розуміння призводить до виникнення досить складної законодавчої колізії. Оподаткування в Україні побудоване на принципі не громадянства, а податкового резидентства, закріпленого законами, по відношенню до яких Конституція має вищу юридичну силу.
Неточність положення ст. 67 Конституції України стосується суттєвого звуження розуміння податкового обов’язку. По-перше, конституційна норма регламентує лише обов’язок зі сплати податку, і не встановлює необхідність виконання інших дій, пов’язаних з оподаткуванням, без яких неможливе нормальне функціонування податкової системи – комплексу обов’язків з податкового обліку та податкової звітності. Крім цього, податковий обов'язок зводиться майже цілком до необхідності виконання певних дій лише платниками податків. Однак, важко не погодитися з тим, що податковий обов’язок, має більш загальний характер, наскрізне й системоутворююче значення. Регулювання податкового обов'язку в Україні засноване на відповідних механізмах державного управління оподаткуванням. Виходячи з цього необхідно при регулюванні податкового обов’язку в якості суб’єктів його бачити не тільки платників податків, а й інших учасників податкових відносин, які впливають на процеси, що відбуваються в процесі оподаткування.
Таким чином, при аналізі податкового обов’язку слід мати на увазі дві видові форми цієї родової категорії – податковий обов'язок зобов’язаних осіб (у першу чергу платників податків) та податковий обов’язок владних органів, уповноважених державою на управління сферою оподаткування. Безумовно, значення регулювання обов’язку платників податків і зборів складно переоцінити, адже саме за рахунок коштів, акумульованих через механізми реалізації податкового обов’язку, створюється більша частина бюджетів, з яких фінансується життєдіяльність держави. Але в процесі реалізації цього обов'язку платники діють не виключно з власної ініціативи. На їх поведінку значний уплив справляють органи, що здійснюють регулювання та контроль у сфері оподаткування. У цій діяльності податкові органи також наділені певними обов'язками, сукупність яких можна звести до іншого видового прояву цієї родової категорії. Отже, податковий обов'язок, будучи категорією, яка виражає зміст податкового регулювання, містить у собі два видових прояви - податковий обов'язок платників податків і зборів, інших обов’язкових платежів та податковий обов'язок владного органу, що полягає у здійсненні покладених на нього державою функцій у сфері оподаткування.
Основою, стрижнем податкового обов’язку є, безумовно, обов’язок зі сплати податку, а податкова звітність – його доповненням, заключною стадією, при реалізації якої платник повідомляє податкові органи та інших владних суб’єктів податкових правовідносин про своєчасне виконання першочергового обов’язку зі сплати податку. Такий саме підхід відбито й у ст. 67 Конституції України, ч. 2 якої встановлює: „Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом” [81]. Не звертаючи уваги на деякі неточності конституційного положення, на яких ми зупинялися вище, слід зазначити, що акцент на необхідності виконання комплексу обов’язків з податкової звітності є дуже доречним. Щоправда, цей комплекс не зводиться виключно до подачі декларації – існують і інші форми податкової звітності.
Що стосується обов’язку з податкового обліку, який також є одним із найважливіших серед усього комплексу обов’язків платників податків, то навряд чи слід повністю включати його до змісту поняття „податковий обов’язок”, хай і в широкому значенні. Скоріше можна говорити про податковий облік як про певну підготовчу стадію в податковому процесі, на якій формуються передумови виникнення податкового обов’язку. Методами податкового обліку визначаються відповіді на два найголовніші запитання відносно виконання основоположного обов’язку зі сплати податку: „хто?” і „скільки?”. Податковий обов’язок не може виникнути „взагалі”, без указівки на якогось учасника податкових правовідносин; він завжди чітко персоналізований, тобто неминуче прив’язаний до певного суб’єкта. А це, в свою чергу, неможливо до отримання ним статусу платника податків, що не відбувається без залучення механізмів податкового обліку.
Виникнувши спочатку як індивідуальна фіксація майнового стану, облік поступово охоплює відносини між суб'єктами, визначає співвідношення майнових інтересів різних учасників господарських відносин. У цих умовах різні облікові операції формалізуються, одержують закріплення й фіксацію на папері. Торговці, ведучи облік обороту товарів і грошей, починають оформляти зі своїми контрагентами документи про виконання угод, щоб захистити свої права й інтереси при виникненні майнових суперечок.
Фактично, з появою поняття обліку й пов'язується виникнення безпосередньо бухгалтерського обліку. Цим починається сукупність цього якісного розвитку й зміни облікових операцій з позицій бухгалтерського обліку:
1. Перший етап пов'язується з появою бухгалтерського балансу й подвійного запису. На цьому початковому етапі переважав вузький практицизм, прагненням звести весь облік до форми. Характерними ознаками цього періоду в історії бухгалтерського обліку була відсутність теоретичних узагальнень, вироблених практикою; невміння авторів розібратися в сутності явищ, що відбуваються, у взаємозв'язку з економічним життям тої або іншої держави.
2. Другий етап у розвитку бухгалтерського обліку пов'язується з періодом з другої половини XIX до початку XX століття. Принциповою відмінністю даного періоду є те, що в більшості країн Європи починає формуватися бухгалтерське законодавство, складовою частиною якого був бухгалтерський баланс і звіт про прибутки й збитки. Законодавства в багатьох випадках закріплюють безумовний обов'язок підприємців публікувати свої бухгалтерські звіти.
3. Третій етап у розвитку облікових операцій відображає загальносвітову тенденцію у формуванні глобальної економіки в умовах міжнародної конкуренції, що призводить як до перегляду змісту, так і складового бухгалтерського обліку й методології фінансової звітності. У даних умовах створюються передумови формування міжнародних стандартів, формування й розвитку глобальної системи бухгалтерського обліку й звітності. Модель бухгалтерського обліку, відповідного відображення податкових операцій повинна відповідати макро- і мікроекономічним вимогам, забезпечувати єдиний підхід до задоволення потреб користувачів.
Досліджуючи зміст й порядок проведення дій в умовах податкового обліку акцентується увага на тому, що він являє собою встановлену податковим законодавством послідовність дій податкових органів по здійсненню реєстрації, перереєстрації або зняття з реєстрації осіб, що підлягають податковому обліку, а також діяльність податкових органів по веденню Єдиного державного реєстру платників податків. При такому підході податковий облік, фактично, виступає винятково як сукупність дій контролюючих органів. У цьому випадку зникає ще одна важлива складова в змісті податкового обліку - дії зобов'язаних осіб - платників податків. Насамперед, вони зводяться до надання певних відомостей для податкового обліку, дії по організації й здійсненню облікових операцій.
Поняття «податковий облік» чинним законодавством не визначене й, фактично, не використається. Виходячи зі змісту й підходів податкового законодавства, категорій і понять, що перебувають на його стику із законодавством, що регулює бухгалтерський облік, податковий облік можна характеризувати як бухгалтерський облік, що здійснюється з метою оподатковування, як систему збору, фіксації й обробки інформації, необхідної для правильного обчислення податкового обов'язку платника.
Податковий облік можна аналізувати в двох аспектах: податковий облік у широкому й вузькому значенні. Розгорнуте значення податкового обліку охоплює процес фіксації майна платника податків, вчинених їм господарських операцій і їх результатів. Податковий облік у широкому значенні означає практично будь-який облік, здійснюваний (у тому числі статистичний і бухгалтерський облік) з метою оподатковування. У цих умовах бухгалтерський облік використається для обчислення суми податку й реалізує обліково-фінансову й обліково-податкову функції.
Вузьке значення податкового обліку припускає використання спеціалізованої облікової системи, використовуваної винятково з метою оподатковування, для визначення суми податку або збору. Даний аспект податкового обліку затребуваний тоді, коли мова йде про ситуацію, в умовах якої бухгалтерський облік не можливо застосувати для розрахунку сум податків. У чистому вигляді податковий облік застосовується досить рідко, у той час як методологія податкового обліку практично скрізь заснована на обліку бухгалтерському.
Незважаючи на різні варіанти співвідношення податкового й бухгалтерського обліку безумовною особливістю й обличием податкового обліку є те, що він реалізується з метою оподатковування. Однак бухгалтерський облік бере участь у цьому по-різному. У той же час виділення окремих моделей співіснування систем бухгалтерського обліку й оподатковування є умовним. На практиці важко, а іноді неможливо однозначно ідентифікувати модель, що визначає співвідношення облікових операцій в області бухгалтерії й оподатковування.
Залежно від ступеня участі бухгалтерського обліку в системі обліку податкового можна виділити три види податкового обліку:
1. Переважно бухгалтерський податковий облік. Цей вид характеризується тим, що показники податкового обліку формуються переважно, а під час й винятково за рахунок даних бухгалтерського обліку.
2. Змішаний податковий облік. Даний вид податкового обліку обумовлює існування показників, які формуються на основі даних бухгалтерського обліку, але з використанням певних методів оподатковування.
3. Абсолютний податковий облік. Даний метод припускає самостійне існування й застосування показників податкового обліку, які формуються без участі бухгалтерських способів обліку операцій і майна, винятково за рахунок методик, що склалися в сфері оподатковування.
Порушувати питання про порівнянність, взаємодію їх можна тільки в тому випадку, якщо ми порівнюємо бухгалтерський облік і одну зі складових податкового обліку. Справа в тому, що бухгалтерський облік охоплює рух матеріально-речових благ, коштів, визначає їх стан і співвідношення на різних етапах цього руху. У той же час, податковий облік припускає як облік зобов'язаних осіб (фактично, платників податків), ведення відповідних реєстрів, так і облік об'єктів оподатковування. Виходячи з такого розуміння, говорити про співвідношення бухгалтерського й податкового обліку, можна тільки щодо другої частини податкового обліку (облік об'єктів оподатковування). Облік платників здійснюється за рахунок спеціальних процедур, у спеціалізованих формах і до бухгалтерського обліку відношення не має.
Облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби. Це пояснюється тим, що податковий облік зобов’язаних осіб створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів. В якості зобов’язаних осіб виокремлюються платники податків, які класифікуються залежно від вихідного положення щодо визначення та деталізації податкового обов’язку та суми податку – критерію резидентства.
Особливості податкового обліку визначаються послідовністю дій щодо його здійснення, етапами певних облікових процедур. Залежно від цього в науковій літературі виділяють кілька етапів здійснення облікових дій:
а) постановка на облік платника податків, як процес легалізації суб'єкта, наділеного податковими правами й обов'язками, який зобов’язаний їх реалізовувати;
б) уточнення, корегування відомостей про платника податків – подібні дії пов'язані з необхідністю зміни територіальності податкового обліку й реалізуються в знятті платника з обліку в одному територіальному податковому органі й постановці в іншому;
в) зняття з податкового обліку – як дії, пов'язані або зі зміною місця обліку платників податків, або з припиненням його діяльності й зникненням умов, що припускають оподатковування даної особи.
Постанова на облік платників податків податковими органами забезпечується застосуванням двох способів. Перший спосіб передбачає використання "єдиних реєстраційних офісів". Вони утворюються у виконавчих комітетах міських рад міст обласного значення або в районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях, де працюють державні реєстратори та в яких виділено робочі місця для працівників підрозділів з обліку платників податків органів державної податкової служби.
Інший спосіб узяття на облік зобов’язаних осіб здійснюється шляхом обміну документами, відомостями між державними реєстраторами та органами державної податкової служби. Він застосовується відповідно до нормативних актів щодо порядку взаємодії державних реєстраторів та органів державної податкової служби з питань надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Податковий облік виник як відповідне дослідження та констатація окремих показників, що характеризували об’єкт оподаткування. Лише в подальшому облікові функції та підходи розповсюджуються і на коло зобов’язаних осіб. На початку становлення податків як сталих, деталізованих конструкцій часто-густо застосовувались механізми, коли податковий обов’язок встановлювався стосовно групи платників (міста, селища), яка була єдиним носієм податкового обов’язку. Яким чином здійснювалась внутрішня подальша індивідуалізація з позиції владного суб’єкта було не так важливо.
Сучасний розвиток законодавчого регулювання процесів оподаткування передбачає таку конструкцію обліку, яка на перше місце виокремлює облік саме зобов’язаних осіб, а вже потім облік об’єктів. Нам здається, що стосовно цього є декілька аргументів. По-перше, деталізація будь-яких аспектів оподаткування передбачає першочергове визначення саме зобов’язаної особи, особи, стосовно якої і спрямовуються всі імперативні веління. Саме тому, сукупність реєстрів зобов’язаних осіб останнім часом досить жваво розвивається. По-друге, конституційна норма, що встановлює обов’язок із сплати податків спрямовується кожному, а хто є цим кожним і визначає облік платників податків. По-третє, Законом України „Про систему оподаткування” спочатку регулюються особливості обліку платників податків і зборів, а вже потім серед всіх обов’язків платників податків і зборів виокремлюється обов’язок з ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про фінансово-господарську діяльність.
Класифікація системи реєстрів, за рахунок яких здійснюється податковий облік зобов’язаних фізичних осіб, будується шляхом розмежування режимів оподаткування. Найбільш принциповий розподіл зобов’язаних фізичних осіб передбачає виокремлення кола платників податків, обов’язок яких виникає на загальних підставах та платників, для виникнення обов’язку зі сплати податків яких необхідні спеціальні умови. Загальний режим оподаткування є підставою формування єдиних загальних реєстрів фізичних осіб платників податків. Він передбачає сукупність даних про потенційно зобов’язаних осіб.
Деякі особливості характеризують податковий облік фізичних осіб –платників податків. Як правило, він здійснюється за їх місцем проживання, хоча не можна забувати й значення облікових дій за місцем перебування нерухомого майна й транспортних засобів, що належать фізичним особам на праві власності. Однак, фактично, у цьому випадку облікові операції пов'язані з об'єктом оподатковування. При цьому, обліку дії щодо самого платника податків носять залежний, опосередкований характер. Може скластися враження про існування самостійної форми обліку платників податків за місцем здійснення їх діяльності. Однак у цьому випадку деталізується облік платника за місцем проживання, або облік об'єкта оподатковування за місцем його реалізації у зв'язку з визначенням розміру податкового обов'язку конкретного платника.
В окремих випадках застосовується податковий облік зобов’язаної особи, який можна відносити лише до окремих осіб, яким притаманні специфічні ознаки, специфічна діяльність. В цьому разі йдеться про фізичних осіб, які платниками податку на додану вартість або платниками єдиного податку. В будь-якому випадку аналізуються дії особи, яка здійснює діяльність з певною метою і саме ця діяльність є підставою як відповідного режиму оподаткування, так і, виходячи з цього, особливих підстав обліку таких осіб.
Трохи пізніше в порівнянні з обліком фізичних осіб виник законодавчо врегульований механізм обліку платників податків-юридичних осіб. При цьому певні проблеми залишаються і сьогодні. Здається, що регулювання такої змістовної складової податкового обов’язку як облік повинне здійснюватись виключно законами. Це безумовно здійснюється відносно фізичних осіб, але регулювання обліку юридичних осіб закріплено на сьогодні на рівні підзаконних актів. Мабуть таке положення і може бути, але в цьому випадку вельми необхідне акт, який би в цілому встановлював загальні підходи до обліку зобов’язаних осіб, незалежно від того, відносяться вони до юридичних або до фізичних осіб.
Податковий облік юридичних осіб здійснюється шляхом застосування облікових документів, ведення спеціальних реєстрів. Існуючи як система, сукупність реєстрів юридичних осіб-платників податків передбачає і певну їх класифікацію. Чинна податкова реєстраційна система України обумовлює деталізацію реєстрів юридичних осіб-платників податків за двома ознаками:
а) за ознакою платника. При класифікації реєстрів на цих підставах можна виділити як реєстри, орієнтовані на юридичну особу – загального суб’єкта (реєстр юридичних осіб-платників податків), так і реєстри, які передбачають податковий облік юридичних осіб із спеціальними ознаками (великий платник, неприбуткова організація тощо);
б) за ознакою виду податку чи збору. Податковий облік юридичних осіб цьому випадку залежить від виду податку, облікові дії щодо якого законодавець вважає найбільш важливими чи особливими і тому виокремлює в самостійний реєстраційний блок. Це стосується реєстрів, де обліковуються платники податку на додану вартість, пенсійних внесків. Чинне податкове законодавство України передбачає і податковий облік в розрізі окремих видів податків.
Аналіз обліку об’єктів оподаткування, його складових, елементів бази оподаткування здійснюється шляхом застосування принципів та методів бухгалтерського обліку в режимі та з метою оподаткування. Систематизація підходів з податкового обліку складових об’єкту чи бази оподаткування дозволяє виокремити деякі особливості в регулюванні обліку основних системо утворюючих конструкцій об’єкту оподаткування. До них відносяться: дохід (прибуток), заробітна плата, валові витрати, амортизаційні відрахування тощо.
Найважливішим елементом об’єкту оподаткування є визначення доходів (прибутків). Такий висновок полягає в тому, що за рахунок доходів, фактично, і сплачуються податки, тобто вони є основним (а іноді і єдиним) джерелом сплати податків. Проблеми, пов'язані з розподілом прибутку мають принципові особливості при визначенні підсумків господарювання акціонерних товариств. Прибуток стає тим ключовим по¬казником, від якого зале¬жить підтримка належного рівня обігових коштів.
Після реформування бухгалтерського обліку кла¬сифікація витрат за джерелами фінансування (собі¬вартість або прибуток) виключена. Тепер витрати класифікують за видами діяльності від здійснення якої отримано дохід: операційна, інша операційна, фінансова тощо. Втім, як і раніше, деякі витрати і далі вважають витратами, здійсненими за рахунок прибутку. Частіше такими витратами називають ви¬трати, які під час визначення оподатковуваного при¬бутку не включають до складу валових витрат.
Систему обліку на підприєм¬стві регламентовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підприємство самостійно визначає облікову по¬літику, форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарчого (управ¬лінського) обліку, звітності та контролю господар¬ських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додат¬кову систему рахунків і регістрів аналітичного об¬ліку.
Можна виділити ряд послідовних етапів процесу організації обліку допоміжних і підсоб¬них підрозділів:
1. Попередній – на цьому етапі підприємство визначає свою об¬лікову політику (статті калькуляції основних і допоміжних підрозділів, калькуляційні одиниці для основних і допо¬міжних підрозділів, методи розподілу витрат допоміжних підроз¬ділів, базу розподілу і методи визначення ставки розподілу витрат допоміжних підрозділів тощо).
2. Акумулюючий – на цьому етапі відбувається збір та обробка первинної інформації про всі витрати підприєм¬ства, понесені за звітний період, і розподіл їх між усіма підрозділами підприємства.
3. Розподіляючий – етап, коли на рахунках обліку допоміж¬них підрозділів буде зібрано всі витрати, безпосе¬редньо понесені цими підрозділами. Розподіл цих витрат дещо ускладнюєть¬ся, коли вони також надають послуги один одному та іншим підрозділам, а не лише основним цехам.
4. Калькуляційний – етап, на якому визначається калькуляція собівартості продукції (послуг) допоміжних підрозділів. Цей етап може передувати третьому етапу в тому випадку, коли підприємство обрало метод прямого розподілу витрат, тому що при прямому методі до собівартості допоміжних цехів не включатимуться послуги, які вони надають один одному. На цьому етапі відбувається розрахунок собівартості калькуляційної одиниці, яку для себе визна¬чило підприємство.






Список використаної літератури:


1. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. Т.2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.
2. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. –Т.1. –Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. –396 с.
3. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: Норма, 2001. – 176 с.
4. Башняк О.С. Принципи оподаткування та їх реалізація в податковому законодавстві України. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2004. – 207 c.
5. Бекерская Д. А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие. – Одесса, Юрид. лит., 2000. – 224 с.
6. Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. – М.: Юристъ, 1994. –208 с.
7. Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства, 2003. – 05. – №5.
8. Бобров Р.Л. Основные проблемы теории международного права. – М.: Междунар. отношения, 1968. –234 с.
9. Бухгалтерія. – 2001. – №39/1. – С. 26.
10. Бухгалтерія. – 2002. – №25. – С. 46.
11. Бухгалтерія. – 2005. – №13. Юрій Іванов. Документи й облік вплинуть до доход. – С. 43-46.
12. Бухгалтерія. – 2005. – №17. Олена Бондаренко. ПДВ-реєстрація: режим тільки для платника. – С. 7.
13. Бухгалтерія. – 2005. – №22. Тетяна Каменська. Облік витрат основних і допоміжних підрозділів. – С. 58-60.
14. Бухгалтерія. – 2005. – №30. Тетяна Деркач. Статутна амортизація: важливо не тільки що, але й коли. – С. 44-47.
15. Бухгалтерія. – 2005. – №32. Наталія Тарасова. Облікові особливості діяльності нерезидентів через агентів. – С. 51-54.
16. Бухгалтерія. – 2006. – №21. Оксана Шаповал. Бухгалтерське середнє. – С. 54.
17. Бухгалтерія. – 2006. – №24. Іван Чалий. Визнання доходу в бухобліку: незвичайні випадки. – С. 55-58.
18. Бухгалтерія. – 2006. – №25. Олександр Золотухін. Особливості нарахування амортизації нематеріальних активів. – С. 60-61..
19. Бухгалтерія. – 2006. – №41. Володимир Батіщев. Куди зникає прибуток. – С. 54-58.
20. Бухгалтерія. – 2006. – №44. Ірина Назарбаєва. Амортизація у податковому обліку платника податку на прибуток. – С. 10.
21. Бухгалтерія. – 2006. – №50. Олена Кушина. Внесок до статутного капіталу: бухгалтерський облік. – С. 28.
22. Бухгалтерія. – 2006. – №9. Галина Коваленко. Облік товарів на складах. – С. 57-61.
23. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. -2001. - №37-38. - Ст.189.
24. Весельський М.М. Правові основи справляння податків в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.07 /Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 27 c.
25. Вильямс Ян. Справочник СААР с комментариями. — М.: Инфра-М, 2000. – 346 с.
26. Винницкий Д.В. Российское налоговое право: проблемы теории и практики. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2003. – 229 c.
27. Вісник податкової служби України. – 2004. - № 1.
28. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. М.: Изд-во МГУ, 1972. – 298 с.
29. Воронова Л.К., Бекерська Д.А. Фінансове право. Київ, 1995. – 271 с.
30. Галицькі контракти – Дебет–Кредит, 2005. – 04. – №17-18.
31. Гензель П.П. Прямые налоги. Очерк теории и практики. – Л.: Фин. изд-во НКФ СССР, 1927. –108 с.
32. Господарський кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2003. – №18-22. – Ст. 144.
33. Гражданский кодекс Украины (с изм. и доп. по состоянию на 15.01.1999г.). – Харьков.: Одиссей. – 398 с.
34. Гуреев В.И. Российское налоговое право. Учебник. – М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1997. – 383 с.
35. Декрет Кабинета Министров Украины «О налоге на промысел». Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 19. – Ст. 208.
36. Закон Республики Казахстан ”О налогах и других обязательных платежах в бюджет” (Налоговый кодекс). – Алматы: ЮРИСТ, 2001.
37. Закон Украины «О государст¬венном реестре физических лиц — плательщиков налога и других обязательных платежей». Відомості Верховної Ради України, 1995. – №2. – Ст. 10.
38. Закон України „Про господарські товариства”. Відомості Верховної Ради України, 1991. – №49. – Ст. 682.
39. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України". Відомості Верховної Ради України, 2005. – №17-19. – Ст. 267.
40. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". Відомості Верховної Ради України, 2003. – №31-32. – Ст. 263.
41. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відомості Верховної Ради України, 2003. – №49-51. – Ст. 376.
42. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 11. - Ст.205.
43. Закон України „Про державну податкову службу в Україні”. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 6. - Ст. 37.
44. Закон України „Про об’єднання громадян”. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. - Ст.504.
45. Закон України „Про оплату праці». Відомості Верховної Ради України, 1995. – №17. – Ст. 121.
46. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств». Відомості Верховної Ради України, 1995. – №4. – Ст. 28.
47. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб». Відомості Верховної Ради України, 2003. – №37. – Ст. 308.
48. Закон України „Про податок на додану вартість». Відомості Верховної Ради України, 1997. – №21. – Ст. 156.
49. Закон України „Про систему оподаткування». Відомості Верховної Ради України, 1991. – №39. – Ст. 510.
50. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації». Відомості Верховної Ради України, 1997. – №46. – Ст. 292.
51. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відомості Верховної Ради України, 1999. – №40. – Ст. 365.
52. Закон України «Про власність». Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. – №20. – Ст. 249.
53. Закон України «Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників». Відомості Верховної Ради України, 1998. – №6. – Ст. 207.
54. Закон України «Про заставу». Відомості Верховної Ради України, – 1992. – N 47. – Ст. 642.
55. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». Відомості Верховної Ради України, 1991. – №42. – Ст. 551.
56. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями. Урядовий кур'єр, 1997. – 06. – №105-106.
57. Закон України «Про податок на додану вартість». Відомості Верховної Ради України, 1997. – №21. – Ст. 156.
58. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відомості Верховної Ради України, 2001. – №10. – Ст. 44.
59. Закон України «Про систему оподаткування». Відомості Верховної Ради України, 1991. – №39. – Ст. 510.
60. Закон України від 01.07.2004р. № 1957-1У «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відомості Верховної Ради України, 2004. – №52. – Ст. 563.
61. Закон України від 24.12.2002 р. № 349-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відомості Верховної Ради України, 2003. – №12. – Ст. 88.
62. Закон України від 25.03.2005 р. № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік. "Відомості Верховної Ради України, 2005. – №17-19. – Ст. 267.
63. Зібрання постанов Уряду України, 1995. – №4. – Ст. 111.
64. Иловайский С.И. Косвенное обложение в теории и практике. - Одесса, 1892. - 192 с.
65. Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованим у Мін'юсті України від 27.01.2004р. за № 114/8713
66. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Офіційний вісник України, 1999. – №52. – Ст. 2606.
67. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.99р. №291, зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 21.12.99р. під №893/4186. Офіційний вісник України, 1999. – №52. – Ст. 2606.
68. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492. Офіційний вісник України, 2003. – № 51. – Ст. 2707.
69. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П-6.
70. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, зат¬верджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66р. № П-7.
71. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 350 с.
72. Качалин Б.. Финансовий учет и отчетность в соответствии со стандартами ОААР. — М.: Дело, 1998. – 342 с.
73. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 181 с.
74. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харьков. – 2002. – 18 с.
75. Кобильнік Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні: Дис. … канд. юрид. наук. – Харків. – 2002. – 176 с.
76. Ковалев Д.А. Конституционный принцип: его понятие, реальность и фиктивность //Жур. рос. права. –1997. –№9. – С.70-76.
77. Ковалева Н.А. Понятие и классификация финансового контроля // Вопр. адм. и фин. права в свете решения ХХVII съезда КПСС.: Сб. научн. тр. ВЮЗИ. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1983. – С. 81-90.
78. Кодекс України про Адміністративні Правопорушення. Відомості Верховної Ради УРСР, 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
79. Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Казахстан про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи ратифіковано Законом України від 15.11.96 р. № 508/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1997. – №3. – Ст. 8.
80. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001: Кн. 1 /Відп. ред. П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
81. Конституція України. Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст. 141.
82. Кустова М.В., Ногина О.А., Шевелева Н.А. Налоговое право России. Общая часть: Учебник/Отв. ред. Н.А. Шевелева. – М.: Юристъ, 2001. – 327 c.
83. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций. – М.: Учеб. конс. центр «ЮрИнфоР», 2001. – 360 с.
84. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: У 6 т. Т. I: Генезис податкового регулювання: У 2 ч. Ч. 1. – Х.: Легас, 2002. – 665 с.
85. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. ІІІ. Учение о налоге. – Х.: Легас, 2005. – 668 c.
86. Кучерявенко М.П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: НЮАУ. – Харків, 1997. 35 с.
87. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас, 2001. – 285 с.
88. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права: Учеб. пособие. – Харьков: Легас, 2001. –304 с.
89. Кучерявенко Н.П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине. – Х.: Консум, 1997. – 256 с.
90. Л. Пачоли. Трактат о счетах и записях. М., «Финансы и статистика», 1983.
91. Лист Державної податкової адміністрації України від 5.04.2005 №7325/7/15-1217.
92. Лист ДПАУ від 04.11.2002 р. № 16966/7/15-2317. Баланс-Бюджет, 2005. – №4.
93. Лист ДПАУ від 06.03.2001 р. № 1087/6/15-1116. Опубліковано: Необоротні активи та місце бухгалтерському та податковому обліку: Збірник систематизованого законодавства. — 2001. — 23 липня. — С. 72.
94. Лист ДПАУ від 20.10.2003 р. № 16282/7/15-1317. Вісник податкової служби України, 2006. – №35.
95. Лист ДПАУ від 27.10.2006 р. №12238/6/15-0516. Бухгалтер, 2006. – 12. – №47.
96. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения. – М., ЮНИТИ, 1997. – 196 с.
97. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1987. – 186 c.
98. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь: Акад. ДПС України, 2001. –362 с.
99. Миляков Н.В. Налоги и налогообложение: Курс лекций. – М.: ИНФРА-М, 2000. –348 с.
100. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій)". Офіційний вісник України, 2000. – №31. – Ст. 1328.
101. Наказ Державної податкової адміністрації України №80 від 19.02.98 „Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків”. Офіційний вісник України, 1998. – №11. – Ст. 431.
102. Наказ Державної податкової адміністрації України №80 від 19.02.98 „ Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) ». Офіційний вісник України, 1998. – №11. – Ст. 431.
103. Наказ ДПАУ «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу». Офіційний вісник України, 2003, N 44 (14.11.2003), ст. 2322.
104. Налоги и налоговое право: Учебник / Под ред. А.В. Брызгалина. – М.: Аналитика-Пресс, 1998. – 198 с.
105. Налоговое право: Учеб. пособие / Под ред. С. Г. Пепеляева – М.: ИД ФБК – ПРЕСС, 2000. – 608 с.
106. Налоговое право: Учебник / Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Юристъ, 2003. – 680 с.
107. Налоговый кодекс Российской Федерации. Общая часть (проект). Комментарии С.Д. Шаталова – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 580 c.
108. Налоговый кодекс Российской Федерации. Часть первая. Собрание законодательства Российской Федерации. 1998. № 31. Ст. 3824.
109. Общая теория государства и права: Акад. курс в 2-х т. – Т.2: Теория права / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1998. – 639 с.
110. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой, изд. 4-е. – М.: Русский язык, 1997. – 846 с.
111. Оплата праці: Збірник систематизованого законодавства. — 2005. — Вип.5. — С.42-46.
112. Орлов М.Ю. Основные вопросы теории налогового права как подотрасли финансового права: Дис. ... канд. юрид. наук. – М.: Моск. гос. юрид. акад., 1996. –154 с.
113. Основы налогового права: Учеб. пособие / Под ред. Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2003. – 384 с.
114. Патлаевский И. Курс финансового права. – Одесса: Одесский вестник, 1885.- 394с.
115. Пепеляев С.Г. Общие принципы налогообложения и сборов //Налог. вестн. –1997. –№7. – С.16-18.
116. Перепелица М.А. Правовое регулирование статуса плательщиков налогов и сборов в Украине: Монография / Под ред. проф. Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2003. – 116 с.
117. Перепелиця М.О. Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: Харків, 2002. – 18 с.
118. Петрова Г.В. Налоговое право. Учеб. пособие для вузов. – М.: Изд. гр. ИНФРА.М – НОРМА, 1997. – 271с.
119. Податки та бухгалтерський облік, 2002. – № 101. – С. 38-42.
120. Податкова система України: Підручник. За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - 464 с.
121. Податкова система. Хрестоматія: Збірник систематизованого законодавства. — 2006. — Вип. 1. — С. 125-157.
122. Пожидаєва М.А. Правове регулювання єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва // Дис. ... канд.. юр. наук. Київ, 2005. - 204 с.
123. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 08.10.99 р. № 237, зареєстроване в Мін'юсті України 25.10.99 р. за № 725/4018. Офіційний вісник України, 1999. – №43. – Ст. 2166.
124. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 290, зареєстроване в Мін'юсті України 14.12.99 р. за № 860/4153. Офіційний вісник України, 1999. – №50. – Ст. 2503.
125. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318, зареєстрованим у Мін'юсті України 19.01.2000 р. за № 27/4248. Офіційний вісник України, 2000. – №3. – Ст. 102.
126. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Мінфіну України від 28.12.2000 р. № 353, зареєстрованим Мін'юстом України 20.01.2001 р. за № 47/5238.Бухгалтерія. — 2005. — № 29 — С.87—90
127. Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 10.09.96р. № 120/190. Урядовий кур'єр, 1996. – 10. – №186 – 187.
128. Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ. Офіційний вісник України, 1997. – число 32. – №с. 94.
129. Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу №490. Офіційний вісник України, 2003. – №44. – Ст. 2322.
130. Порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій). Офіційний вісник України, 2000. – №31. – Ст. 1328.
131. Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування. Офіційний вісник України, 2001. – №20. – Ст. 862.
132. Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів). Офіційний вісник України, 1998. – №11. – Ст. 431.
133. Порядок обчислення середньої заробітної плати. Зібрання постанов Уряду України, 1995. – №4. – Ст. 111.
134. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078. Офіційний вісник України, 2003. – №29. – Ст. 1471.
135. Порядок складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво №274. Офіційний вісник України, 1997. – число 35. – №201.
136. Порядок узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як платників страхових внесків. Офіційний вісник України, 2006. – №45. – Ст. 3026.
137. Посередницькі операції// Господарські операції та податкові події. — К.: Бліц-Інформ , 2004. — С.186 — 205.
138. Постанова Кабінету Міністрів України „Деякі питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття”. Офіційний вісник України. – 2006. – №12. – Ст. 815.
139. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Зібрання постанов Уряду України, 1995. – №4. – Ст. 111.
140. Правовая бухгалтерия. Ответственный редактор доктор юридических наук, профессор С.Г. Чаадаев. М., 2001. – 420 с.
141. Проблемы общей теории государства и права: Учебник /Под ред. В.С. Нерсесянца. -М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 320 c.
142. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М.: Госюриздат. – 1960. –193 с.
143. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Дис. ... д-ра юрид. наук. – Акад. держ. подат. служби України. – Ірпінь, 2002. – 445 с.
144. Самарченко О. Проблеми та особливості сплати податку на прибуток філіями // Своє діло — 2: філії, представництва та інші відокремлені підрозділи: Збірник систематизованого законодавства. — 2003. — Вип.5. — С.144-150.
145. Сборник по финансовому законодательству. / Под ред. Т.В. Конюховой. - М.: Юридическая литература, 1980. - 664 с.
146. Свєчнікова О.Г. Правові засади оподаткування фізичних осіб-підприємців: Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.07 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 29 c.
147. Сергєєва В.В. Способи забезпечення виконання податкового обов’язку. Дис. … канд. юрид. наук. – Ірпінь. – 2005. – 207 c.
148. Сібільов М.М. Наслідки використання правових засобів приватного права при регулюванні публічно-правових відносин // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. збірник / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: НЮАУ, 2001. – Вип..50. – С.61
149. Соглашение об информацион¬ном сотрудничестве между Пенсионным фондом Украины и Государственной налоговой администрацией Украины от 24 апреля 1999 года.
150. Суханов Е.А. Гражданское право: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 2000. – 460 c.
151. Тарасова N. Облік та звітність представництв, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні // Бухгалтерія. — 2005. — № 31. – С.57- 61.
152. Тарасова Н. Представництво нерезидента: особливості обліку та звітності // Бухгалтерія. — 2005. — № 26. — С.37-42
153. Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 7 серпня 1998 р.// Офіційний вісник України. – 1998. - № 32.- Ст. 1202
154. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” №746 //Офіційний вісник України.-1998.-№27.-Ст.1.
155. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн.-К.: Вища школа, 1994. - 464с.
156. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Химичева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 600 с.
157. Финансовое право: Учебник / Под ред. проф. О. Н. Горбуновой. – М., 1996. – 400с.
158. Финансы / В.М. Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И. Гончаренко и др.; Под ред. В.М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика, 1995. – 432 с.
159. Фінансове право: Підручник / Є. О. Алісов, Л. К. Воронова, С. Т. Кадькаленко та ін.; Кер. авт. кол. і відп. ред. Л. К. Воронова. — X., 1998. – 496 с.
160. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юридическая литература, 1974. – 351 с.
161. Хендриксен З.С., Ван Бреда М.Ф.. Теория бухгалтерского учета. — М.: Финансьі и статистика, 2000. – 570 с.
162. Химичева Н.И. Налоговое право: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 525 с.
163. Храбров А.О. Правове регулювання виникнення, зміни і припинення податкового обов’язку. Дис. ... канд.. юр. наук. Харків, 2004. – 213 с.
164. Худяков А.И. Налоговое право Республики Казахстан. Общая часть: Учебник. – Алматы: ТОО «Издательство «НОРМА-К»», 2003. – 224 с.
165. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2003. – №40-44. – Ст. 356
166. Цыпкин С.Д. Правовое регулирование налоговых отношений в СССР.- М.: Госюриздат, 1955. - 76 с.
167. Янжул И. И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах. – М.: Статут, 2002. – 498 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.