У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПОРУШЕННЯ ВСТАНОВЛЕНОГО ЗАКОНОМ ПОРЯДКУ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ АБО ТКАНИН ЛЮДИНИ: ПІДСТАВИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Количество страниц 218
ВУЗ Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ


Вступ…………………………………………..…………………………….……….4
Розділ 1
Загальні положення ..…..………....................................……..………………….12
1.1. Соціальна обумовленість кримінальної
відповідальності за порушення встановленого законом порядку
трансплантації органів або тканин людини….……………………......………….12
1.2. Юридична регламентація трансплантації органів
і тканин людини: історичний аналіз………………....…………………...……….33
Висновки до розділу 1………………..……………………………….…..………..43
Розділ 2
Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів
або тканин людини (аналіз складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143
КК України)………………………………………………………….……....….…46
2.1. Об’єкт порушення встановленого законом порядку
трансплантації органів або тканин людини…………………………....…………47
2.2. Об’єктивна сторона порушення встановленого законом порядку
трансплантації органів або тканин людини…………………………….……...…78
2.3. Суб’єктивна сторона порушення встановленого законом
порядку трансплантації органів або тканин людини………………...…………119
2.4. Суб’єкт порушення встановленого законом порядку
трансплантації органів або тканин людини………………………………..……129
Висновки до розділу 2…………...……………………….……………….....……135
Розділ 3
Незаконне вилучення у людини її органів або тканин з метою їх трансплантації (аналіз складів злочинів, передбачених ч. 2, 3, 5 ст. 143
КК України)..................……..……………………………………………………139
3.1. Вилучення у людини шляхом примушування або обману
її органів або тканин з метою їх трансплантації………………………...........…139
3.2. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки
вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів
або тканин з метою їх трансплантації…………………………….………..……161
3.3. Участь у транснаціональних організаціях, які займаються
незаконним вилученням у людини її органів або тканин
з метою їх трансплантації……………………………………………………...…168
Висновки до розділу 3…………...……………………….……...…………..……176
Загальні висновки ……...…………………...…………………...………..……179
Список використаних джерел..................…...………………………….……...183
Додаток А…………………….………………...…………………...…………….212
Додаток Б…………….…………………………...………………..……………..216

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Медична діяльність є однією з найважливіших складових життєдіяльності суспільства. Враховуючи її соціальні функції та завдання, держава повинна всіляко сприяти розвитку такої діяльності й активно протидіяти злочинним проявам і правопорушенням у цій сфері.
В умовах дестабілізації соціально-політичної та економічної ситуації в Україні значного поширення набули медичні злочини, які останнім часом мають тенденцію до зростання. Так, за даними Державного департаменту інформаційних технологій МВС України стосовно медичних працівників за неналежне виконання ними своїх професійних обов’язків у 2003 році було порушено 69 кримінальних справ [66], 2004 – 86 справ [67], а 2005 – 93 кримінальні справи [68].
Привертає увагу організований характер цих злочинів, що суттєво підвищує ступінь їх суспільної небезпечності, а наслідки негативно впливають на життєдіяльність суспільства і держави в усіх їх сферах.
Проте притягти до кримінальної відповідальності медичних працівників, які вчинили злочини, надзвичайно складно. Кругова порука лікарів дає змогу їм уникнути відповідальності. Це свідчить про високий рівень латентності зазначених злочинів й істотно ускладнює оцінку їх реального стану. А якщо врахувати, що тільки незначна кількість кримінальних справ про злочини у сфері медичної діяльності доходить до судового розгляду, то можна дійти висновку, що в державі недостатньо дійових засобів боротьби з такими злочинами.
Для посилення боротьби зі злочинами у медичній сфері Кримінальний кодекс України 2001 р. (далі – КК України) був доповнений низкою норм, які встановлюють відповідальність за такі посягання. Новелою у вітчизняному законодавстві, зокрема, є ст. 143 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Відтак актуальним є аналіз складів злочинів, передбачених ст. 143 КК України.
Слід відзначити, що рівень наукового дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини є недостатнім, що викликає на практиці низку питань під час вирішення конкретних кримінальних справ. Аналіз незаконної трансплантації, запропонований науковцями на рівні монографій, статей, а також науково-практичних коментарів КК України, має фрагментарний характер і багато в чому суперечливий.
Значну увагу цій проблемі приділено в дисертації Г.В. Чеботарьової «Кримінально-правові проблеми трансплантації органів або тканин людини та донорства крові» (2003 р.). Проте в цій роботі, поряд із розглядом питань кримінальної відповідальності за незаконну трансплантацію, досліджується відповідальність за насильницьке донорство – злочин, передбачений ст. 144 КК України. Як наслідок, склади злочинів, передбачені ст. 143 КК України, розглянуті недостатньо повно.
Дослідження підстав кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини має не лише наукове, а й практичне значення, адже в умовах застосування нових методів лікування набуває особливо важливого значення охорона та захист інтересів донора і реципієнта.
Зазначені обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначили її актуальність і значимість з погляду як загальної доктрини кримінального права, так і застосування норм кримінального законодавства на практиці.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності» (номер державної реєстрації 0186.0.070883). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 7 від 21 грудня 2001 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо підстав кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, а також вироблення рекомендацій для вдосконалення кримінального законодавства України і практики його застосування.
Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання: 1) встановити фактори, які обумовлюють існування кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері трансплантації органів або тканин людини; 2) виявити та дослідити законодавство, яке регулює порядок трансплантації органів або тканин людини; 3) розкрити зміст основних правових понять у сфері трансплантації органів або тканин людини; 4) проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених ст. 143 КК України; 5) визначити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки незаконної трансплантації, передбачені частинами 3 та 5 ст. 143 КК України; 6) провести відмежування незаконної трансплантації від суміжних злочинів; 7) розробити пропозиції щодо кваліфікації злочинів, передбачених ст. 143 КК України.
Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини, які вчиняються у сфері медичної діяльності й передбачені розділом ІІ «Злочини проти життя та здоров’я особи» Особливої частини КК України.
Предметом дослідження є підстави кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини.
Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних науковців у галузі кримінального права, присвячені загальнотеоретичним кримінально-правовим проблемам, питанням кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я особи і, зокрема, кримінальній відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини.
Сформульовані в дисертації практичні рекомендації і висновки ґрунтуються на працях учених: М.І. Авдєєва, М.І. Авербаха, П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, Л.С. Бєлогриць-Котляревського, В.І. Борисова, Я.М. Брайніна, Л.Д. Гаухмана, В.К. Глистіна, В.О. Глушкова, І.І. Гореліка, В.К. Грищука, О.П. Громова, Н.О. Гуторової, П.С. Дагеля, М.І. Загороднікова, М.Й. Коржанського, А.М. Красікова, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, Р.А. Лєвєртової, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, Н.А. Маргацької, С.Ф. Мілюкова, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, Б.С. Нікіфорова, І.Ф. Огарькова, М.І. Панова, А.А. Піонтковського, С.В. Познишева, М.Д. Сергієвського, В.Д. Спасовича, В.В. Сташиса, М.С. Таганцева, В.Я. Тація, С.С. Тихонової, А.Н. Трайніна, Є.В. Фесенка, М.Д. Шаргородського та ін.
Окрім цього, були використані праці з філософії, логіки, психології, теорії права, цивільного права, а також інших галузевих юридичних наук.
Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові методи дослідження та спеціальні методи, які характерні для досліджень у галузях правових наук. Зокрема, з використанням філософського (діалектичного) методу пізнання досліджувалися елементи й ознаки складів злочинів, передбачених ст. 143 КК України. Завдяки застосуванню історичного (генетичного) методу встановлено фактори, які зумовили криміналізацію незаконної трансплантації органів або тканин людини, а також проаналізовано об’єкт порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Юридичний (догматичний) метод дозволив встановити дійсний зміст законодавчих положень про трансплантацію органів або тканин людини. Системно-структурний і функціональний методи використовувалися під час дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів, передбачених ст. 143 КК України, з погляду з'ясування їх змісту та виявлення можливості вдосконалення чинного законодавства. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано ст. 143 КК України та відповідні статті КК таких пострадянських республік, як Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Узбекистан. Метод соціологічного опитування (були анкетовані більш як 200 працівників правоохоронних органів, суддів, адвокатів) дозволив з’ясувати ставлення практичних працівників до необхідності вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст. 143 КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним монографічним дослідженням, яке спеціально присвячене аналізу підстав кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Елементи новизни містять такі положення:
1. На дисертаційному рівні вперше досліджуються соціально-економічні, медичні, нормативні та кримінологічні фактори криміналізації посягань у сфері трансплантації органів або тканин людини.
2. По-новому визначено безпосередній об’єкт незаконної трансплантації як суспільні відносини, що забезпечують життя, здоров’я донора і реципієнта, а також тілесну недоторканність особи у сфері трансплантації органів або тканин людини.
3. Одержало подальший розвиток положення про відмінність порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини від незаконної торгівлі органами або тканинами людини. Відтак пропонується виділити незаконну торгівлю органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143 КК України) в окрему статтю КК України.
4. Сформульовано авторське поняття трансплантації органів або тканин людини як спеціального методу лікування, що являє собою медичну операцію з вилучення органів або тканин у донора й пересадки їх реципієнтові на умовах і в порядку, визначених законодавством України.
5. Розвинуто положення, що порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини слід диференціювати на такі групи: а) порушення, вчинені щодо реципієнта; б) порушення, вчинені щодо тіла померлої особи /ex mortuo/; в) порушення, вчинені щодо живого донора /ex vivo/.
6. Вперше обґрунтовано необхідність доповнення ч. 1 ст. 143 КК України вказівкою на умисне порушення встановленого законом порядку трансплантації.
7. Наведено додаткові аргументи, що суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК України, є медичний працівник. У зв’язку з цим висловлена пропозиція доповнити зазначену норму вказівкою на спеціального суб’єкта.
8. З метою уніфікації кримінального законодавства України, що встановлює відповідальність за злочини в медичній сфері, уперше запропоновано в ч. 2 ст. 143 КК України замінити поняття «примушування» на «насильство».
9. Вперше аргументовано необхідність вилучення з кваліфікованого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 143 КК України, таких ознак, що характеризують потерпілого, як безпорадний стан і матеріальна чи інша залежність від винного та доповнення ними основного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України.
10. Вперше висловлено пропозицію про виключення кримінальної відповідальності за участь в транснаціональних організаціях, які займаються незаконною трансплантацією, що передбачено ч. 5 ст. 143 КК України.
11. Вперше запропоновано доповнити ч. 5 ст. 143 КК України такою особливо кваліфікуючою ознакою, як «дії, вчинені щодо неповнолітньої особи».
12. Сформульовано нову редакцію диспозицій ст. 143 КК України.
13. Вперше пропонується доповнити ч. 2 ст. 115 і ч. 2 ст. 121 КК України такими кваліфікуючими ознаками, як «вбивство з метою використання органів або тканин потерпілої особи» та «умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою використання органів або тканин потерпілої особи».
Практичне значення отриманих результатів. Викладені у дисертації положення, узагальнення, висновки і рекомендації можуть бути використані в: 1) науково-дослідницькій сфері – як основа для подальшої розробки теоретичних питань кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини; 2) правотворчості – при опрацьовуванні пропозицій щодо змін і доповнень до чинного кримінального законодавства для його подальшого вдосконалення; 3) правозастосовчій діяльності – як рекомендації для кваліфікації злочинів, учинених у сфері трансплантації органів або тканин людини; 4) навчальному процесі – як матеріал під час викладання Особливої частини кримінального права, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних вказівок, науково-практичних коментарів до КК України, у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження обговорено і прорецензовано на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків). Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції «Питання застосування нового Кримінального кодексу України» (м. Харків, 25-26 жовтня 2001р.), науковій конференції молодих учених «Проблеми розвитку юридичної науки в новому столітті» (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.), науково-практичному семінарі «Основні риси сучасної злочинності неповнолітніх: стан та шляхи її попередження» (м. Харків, 27 листопада 2003 р.), науковій конференції молодих учених і здобувачів «Нове законодавство України та питання його застосування» (м. Харків, 26-27 грудня 2003 р.), науково-практичній конференції «Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи» (м. Харків, 22-23 квітня 2004 р.), ХІІ міжвузівській студентській науковій конференції «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в дев’яти наукових працях, а саме: трьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, а також шести тезах наукових доповідей і повідомлень.
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які разом містять дев’ять підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел (304 найменування) та додатків.
Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, із них основного тексту – 182 сторінки, список використаних джерел – 29 сторінок, додатки – 7 сторінок.
Література та законодавство використані станом на 15 листопада 2006 р.
Список литературы ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження ознак складів злочинів, передбачених ст. 143 КК України, дозволяє сформулювати наступні основні висновки:
1. Криміналізація порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини обумовлена системою факторів, головними серед яких є соціально-економічні, медичні, нормативні та кримінологічні.
2. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК України є суспільні відносини, які забезпечують життя, здоров’я донора та реципієнта, а також їх тілесну недоторканність у сфері трансплантації органів або тканин людини. Предметом цього злочину є органи або тканини людини. Ця ознака є обов’язковою в даному складі злочину, отже незаконна трансплантація відноситься до так званих предметних злочинів.
3. Потерпілими від незаконної трансплантації може бути як донор так і реципієнт.
4. Трансплантація – це спеціальний метод лікування, який являє собою медичну операцію з вилучення органів або тканин у донора й пересадки їх реципієнту на умовах і в порядку, визначених законодавством України.
5. Порушення порядку трансплантації анатомічних матеріалів може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності.
6. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини найбільш доцільно диференціювати на такі групи:
а) порушення порядку трансплантації, вчинені щодо реципієнта (здійснення трансплантації без наявності медичних показань консиліуму лікарів; здійснення трансплантації без попереднього надання реципієнту повної та об’єктивної інформації про майбутнє оперативне втручання; здійснення трансплантації без попереднього отримання від реципієнта згоди на таке оперативне втручання; здійснення трансплантації анатомічних матеріалів людини в закладах охорони здоров’я, наукових установах чи інших організаціях, які не мають права на такі оперативні втручання; проведення трансплантації за участю медичного працівника, який не має права брати участі в такому оперативному втручанні; трансплантація реципієнту органів або тканин, які заборонено пересаджувати; інші порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, вчинені щодо реципієнта);
б) порушення порядку трансплантації, вчинені щодо тіла померлої особи /ex mortuo/, яке використовується як донор анатомічних матеріалів (вилучення органів або тканин в донора-трупа без отримання згоди на такі дії; вилучення в донора-трупа органів або тканин, які заборонено вилучати; інші порушення порядку трансплантації органів або тканин людини, вчинені щодо донора-трупа);
в) порушення порядку трансплантації, вчинені щодо живого донора /ex vivo/ (вилучення органів або тканин у живого донора без попереднього надання йому об’єктивної інформації, яка стосується вилучення фрагментів людського організму; вилучення органів або тканин у живого донора без попередньої згоди на таке вилучення; вилучення гомотрансплантатів без висновку консиліуму лікарів; вилучення в донора органів або тканин, які заборонено вилучати; вилучення органів або тканин в осіб, у яких заборонено їх вилучати; порушення принципу оптимального захисту донора; порушення порядку констатації факту смерті людини; інші порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, вчинені щодо живого донора).
7. Незаконна трансплантація вважається закінченою з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння, тобто є злочином з формальним складом.
8. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини може бути вчинене як умисно, так і через необережність. Мета і мотив не є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони цього злочину.
9. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК України, – спеціальний. З усього кола медичних працівників ним може бути тільки лікар, який здобув відповідну освіту, має атестацію на визначення знань і практичних навичок з конкретної лікарської спеціальності або допущений до лікарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством України, і безпосередньо здійснюючи діяльність, пов’язану з трансплантацією органів або тканин людини, порушує порядок її проведення.
10. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ч. 1 ст. 143 КК України) та вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації (ч. 2 ст. 143 КК України) є окремими складами злочинів, які співвідносяться між собою як загальний і спеціальний.
11. Безпосереднім об’єктом незаконного вилучення органів або тканин людини є суспільні відносини, які забезпечують життя та здоров’я донора у сфері трансплантації органів або тканин людини. Предметом цього злочину є органи або тканини живого донора. Потерпілим від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України, може бути тільки донор.
12. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації є злочином з формальним складом, обов’язковими ознаками об’єктивної сторони якого є суспільно небезпечна дія (вилучення) та спосіб (примушування або обман) вчинення злочину.
13. Незаконне вилучення органів або тканин людини може бути вчинене лише з прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України, є мета – подальша трансплантація анатомічних матеріалів реципієнту.
14. Суб’єктом незаконного вилучення органів або тканин людини є лікар.
15. Наведено аргументи про необхідність виділення в окрему статтю КК незаконної торгівлі органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143 КК).
16. З урахуванням викладеного, з метою подальшого удосконалення чинного кримінального закону та практики його застосування вважаємо за доцільне запропонувати нову редакцію диспозицій статті 143 КК України:


Стаття 143. Порушення порядку проведення трансплантації
1. Умисне порушення встановленого законом порядку чи умов трансплантації органів або тканин людини, вчинене медичним працівником, –
карається…
2. Вилучення у людини її органів або тканин для трансплантації, поєднане із застосуванням насильства, обману чи зловживання довірою або вчинене щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані, матеріальній чи іншій залежності від винного, –
карається…
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а також вчинені щодо неповнолітньої особи, –
караються…

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Акопов В.И., Маслов Е.Н. Право в медицине. – М.: Книга-сервис, 2002. – 352 с.
2. Акутаев Р.М. Латентная преступность: актуальность проблемы и понятие // Государство и право. – 1997. – № 12. – С. 79-87.
3. Амосов Н.М. Спорное и бесспорное // Литературная газета. – 1968. – №8.
4. Андреев А.А. Уголовно-правовая ответственность за нарушение порядка проведения трансплантации в Украине // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Наук.-теоретич. журнал. – Спец. вип.: У 4-х част. – Ч. 3. – Луганськ: Інститут внутрішніх справ МВС України. – 1999. – С. 123-126.
5. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Проблеми підготовки Кримінального кодексу України (порівняльно-правовий аналіз) // Вісник. Юридичні науки. Вип. 37. – К.: Київ. державний ун-т ім.Т. Г. Шевченка, 2000. – C.22-25.
6. Анісімов Г.М. Зловживання довірою як спосіб вчинення злочину: кримінально-правове значення: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2003. – 20 с.
7. Анісімов Г.М. Обман і зловживання довірою як способи вчинення шахрайства (ст.. 190 КК): поняття і співвідношення // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 67. – С. 96-105.
8. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Х.: Право, 2000. – 128 с.
9. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Конспект лекций. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 168 с.
10. Байда А.О. Відповідальність за незаконну лікувальну діяльність за КК України (аналіз складу злочину, питання кваліфікації): Дис...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац.юрид.акад. України. – Х., 2006. – 180 с.
11. Бантышев А. Некоторые проблемные вопросы совершенствования действующего Уголовного Кодекса Украины (статья печатается в порядке обсуждения) // Юридичний Радник. – 2005. – № 5. –C. 86-90.
12. Баран Є.Я. Аритмія серця (Трансплантація органів в Україні) // Урядовий кур’єр. –2001. –21 квітня (№72). – С . 4,5.
13. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная части: Учебник. – Киев-Петербург-Харьков: Южно-русское книгоиздательство Ф.А. Иогансона, 1903. – 620 с.
14. Бердичевский Ф. Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей. – М.: Юрид. лит., 1970. – 128 с.
15. Бізнес на людських органах // Урядовий кур’єр. – 2003.- 3 вересня (№ 163).
16. Бойко А.И. Преступное бездействие. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 320 с.
17. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2002. – 775 с.
18. Большая медицинская энциклопедия: В 30-ти т. / АМН СССР. – 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1976. – Т. 4. – 548 с.
19. Большая медицинская энциклопедия: В 30-ти т. / АМН СССР. – 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1977. – Т. 7. – 548 с., с илл.
20. Большая медицинская энциклопедия: В 30-ти т. / АМН СССР. – 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1981. – Т. 17. – 512 с., с илл.
21. Большая медицинская энциклопедия: В 30-ти т. / АМН СССР. – 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1985. – Т. 25. – 544 с., с илл.
22. Борисов В.И., Гизимчук С.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения. – Х.: Консум, 2001. – 160 с.
23. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Х.: Консум, 1995. – 104 с.
24. Борисов В.І. Загальна характеристика Особливої частини нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. ( Харків, 25-26 жовтня 2001 р.) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.- Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 100, 101.
25. Бородин С.В. Преступления против жизни. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс», 2003. – 467 с.
26. Бородин С.В. Преступления против жизни. –М.: Юристъ, 1999. - 356 с.
27. В Мариуполе врачи занимались незаконной трансплантацией. А «материал» получали из Харькова // Время.– 2005. – 8 вересня.
28. Введение в клиническую трансплантологию / Под ред. С.Л. Дземешкевич. – М., 1993. – 392 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
30. Возіанов О.Ф., Москаленко В.Ф., Наєнко В.Ф., Баран Є. Я. Проблеми трансплантології в Україні та шляхи їх вирішення // Трансплантологія. – 2000. - № 1. – С. 7,8.
31. Войціховський А.В. Міжнародне співробітництво держав у боротьбі з фальшивомонетництвом: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.11. – Х., 2004. – 217 с.
32. Володіна О.О. Кримінальна відповідальність за викрадення людини (аналіз складу злочину): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2003. – 20 с.
33. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.
34. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 316 с.
35. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1979. – 128 с.
36. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравохранения. – К.: “Вища школа”, 1987. – 200с.
37. Глушков В.А. Уголовно-правовые аспекты пересадки органов // Сов. гос. и право. – 1983. – № 11. – С. 68-73.
38. Глушков В.О. Проблеми удосконалення кримінального законодавства України щодо відповідальності за злочини у сфері медичного обслуговування населення // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : Матер. наук.-практ. конф. (Харків, 22-23 квітня 2004 р.) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К.-Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 90-93.
39. Горб Н.О. Наруга над могилою: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Академія адвокатури України. – К., 2005. – 17 с.
40. Горелик И.И. Правовые аспекты пересадки органов и тканей. – Минск: «Вышэйшая школа», 1971. – 91 с.
41. Горелик И.И. Правовые аспекты трансплантации органов и тканей // Сов. гос. и право. – 1968. -№ 9. – С. 88-93.
42. Гринчак С.В Вбивство з метою використання органів або тканин потерпілого: проблеми кримінальної відповідальності // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті (До Міжнародного дня науки за мир і розвиток): Тези наук. доп. та повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.) / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – С. 142-144.
43. Гринчак С.В. Деякі питання правового регулювання трансплантації органів і тканин людини // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 61. – С. 185-190.
44. Гринчак С.В. Кримінальна відповідальність за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків,25-26 жовт. 2001 р.) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.- Х.: “Юрінком Інтер”, 2002. – С. 123-126.
45. Гринчак С.В. Кримінально-правовий аспект незаконної трансплантації органів або тканин неповнолітніх / Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. –Х.: Акад. Прав. наук. та Ін-тут вивчення проблем злочинності, 2004. –Вип. 8. – С. 64-67.
46. Гринчак С.В. Незаконна торгівля органами або тканинами людини // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 квітня 2004 р.) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.:“Юрінком Інтер”, 2004. – С.103-105.
47. Гринчак С.В. Порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за незаконну трансплантацію // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 67. – С. 105-112.
48. Гринчак С.В. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини // Право і безпека. – 2004. – Т. 3. – № 2. – С. 40-46.
49. Гринчак С.В. Фактори криміналізації порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини // Наука і вища освіта: Тези доп. Учасників ХІІ міжвуз. наук. конф. (Запоріжжя, 20 травня 2004 р.): У 2 ч. – Ч.2. – Запоріжжя: ГУ„ЗІДМУ”, 2004. – С.74.
50. Гринь М.В. Понятие оконченного и неоконченного преступления // Энциклопедия уголовного права. – Т. 5: Неоконченное преступление. – СПб.: Издание В.Б. Малинина, 2005. – С. 3-91.
51. Громов А. П. Права, обязанности и ответственность медицинских работников. – М.: Медицина,1976. – 227 с.
52. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 320 с.
53. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
54. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 244 с.
55. Декларація стосовно трансплантації людських органів // Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів / Упор. і наук. ред. Н.Б.Болотіна. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2001. – С.395, 396.
56. Демидова Л.М. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації: Монографія. – Х.: Видавець СПДФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 256 с.
57. Десятникова И. В. Украине все работы, связанные с пересадкой клеток и эмбрионов, на 100 процентов незаконны, утверждают специалисты // Факты. – 2005. – 30 апреля.
58. Десятникова И. Из интервью Директора координационного центра трансплантации Украины В. Бугаева // Факты. – 2002. – 9 апреля.
59. Десятый Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями: Сборник документов / Сост. А.Г. Волеводз. – М.: “Юрлитинформ”, 2001. – 496 с.
60. Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини»: Постанова Кабінету міністрів України № 695 від 24 квітня 2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 17. – Ст. 711.
61. Дискуссии по поводу законодательства о трансплантации в ФРГ. (Обзор) // РЖ. Государство и право. –1998. -№ 4. – С. 184-189.
62. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників: Вип. 78: «Охорона здоров’я» / Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство праці та соціальної політики України. – К., 2002. – 372 с.
63. Долбин А.В. Морально-этические и юридические положения трансплантологии в России // Трансплантология. Руководство /Под ред. В.И. Шумакова. – М.: Медицина; Тула: Репроникс Лтд, 1995. – С. 9-21.
64. Дргонец Я., Холлендер П. Современная медицина и право: Пер. со словац. – М.: Юрид. лит., 1991. – 336 с.
65. Єдиний звіт «Про злочинність на території України за 12 місяців 2002 р.». Розділ 2. Злочини проти життя та здоров’я особи // К.: Департамент інформаційних технологій МВС України, 2003: Неопублікований документ, знаходиться в архіві МВС України.
66. Єдиний звіт «Про злочинність на території України за 12 місяців 2003 р.». Розділ 2. Злочини проти життя та здоров’я особи // К.: Департамент інформаційних технологій МВС України, 2004: Неопублікований документ, знаходиться в архіві МВС України.
67. Єдиний звіт «Про злочинність на території України за 12 місяців 2004 р.». Розділ 2. Злочини проти життя та здоров’я особи // К.: Департамент інформаційних технологій МВС України, 2005: Неопублікований документ, знаходиться в архіві МВС України.
68. Єдиний звіт «Про злочинність на території України за 12 місяців 2005 р.». Розділ 2. Злочини проти життя та здоров’я особи // К.: Департамент інформаційних технологій МВС України, 2006: Неопублікований документ, знаходиться в архіві МВС України.
69. Жалинская А.А. Дискуссии по поводу законодательства о трансплантации в ФРГ. (Обзор) // РЖ. Государство и право. –1998. – № 4. – С. 184-188.
70. Жалинская-Рерих А.А. Закон ФРГ о трансплантации органов 1997 г.: конституционные и уголовно-правовые следствия // Право и политика. – 2000.- № 7. – С. 94-101.
71. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. – М.: Юрид. лит., 1961. – 279 с.
72. Загородников Н.И. Преступления против здоровъя. – М.: Юрид. лит., 1969. – 168 с.
73. Загородников Н.И. Советское уголовное право. Общая и Особенная части. – М.: Юрид. лит., 1975. – 568 с.
74. Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України.– Х., 2006. – 20 с.
75. Зелинская Н.А. Транснациональное преступление и транснациональное право // Актуальні проб. політики. Вип. 15: Зб. наук. пр. – Одесса: Юр. лит., 2002. – С. 287-293.
76. Иващенко В. Торговля человеческими органами и тканями: правовые проблемы // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 7. – С. 58,59.
77. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации преступлений: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 169с.
78. Иойрыш А.И. Научно-технический прогресс и новые проблемы права. – М.: «Международные отношения», 1981. – 168 с.
79. Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин та їх компонентів у донора-трупа: Затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1804.
80. Інструкція щодо вилучення органів людини у донора-трупа: Затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1804.
81. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку: Затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1804.
82. Какие «дела» - такая хвала // Голос України. – 2001. – 30 жовтня (№199).
83. Капинус О.С. Убийства: мотивы и цели. – М.: ИМПЭ-ПАБЛИШ, 2003. – 312 с.
84. Капинус О.С. Эвтаназия в свете права на жизнь. – М.: Издат.дом “Камерон”, 2006. – 480 с.
85. Касынюк В.И. Уголовная ответственность за транспортные преступления. – К.: “Вища школа”, 1977. – 32с .
86. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права. Часть общая. – 3-е изд. – К.: Издание Книгопродавца-Издателя Ф.А. Иогансона, 1891. – 862 с.
87. Кобяков Д.П. Правовые проблемы трансплантологии: Дис…к.ю.н.: 12.00.08 / Институт государства и права РАН. – М., 2000. – 161 с.
88. Кодекс України про адміністративні правопорушення / Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1984. Додаток до № 51. – Ст. 1122.
89. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми (аналіз склад злочину): Дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац.юрид.акад. України. – Х., 2002. – 196 с.
90. Козлов А.П. Понятие преступления. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004. – 819 с.
91. Козлов И. В Хабаровском крае хирурги вырезали у пациентов более 100 почек, чтобы продать их по 40 тысяч долларов за каждую // Факты. – 2004. – 9 апреля.
92. Коломієць О. Філософсько-гуманістичні проблеми медичної біоетики // Філософська думка. – 2002. –№ 6. – С. 105-120.
93. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Ю.В. Грачева, Л.Д. Ермакова и др. / Отв. ред. А. И. Рарог. – М.: ТК Велби, Проспект, 2004. – 640 с.
94. Комментарий к Уголовному Кодексу Российской Федерации. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996. – 736 с.
95. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину), прийнята Радою Європи 4 квітня 1997 р. Ратифікована Україною 22 березня 2002 р. Неопублікований документ. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www. nau. kiev. ua.
96. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відом. Верх. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
97. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
98. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, 2001. – 656 с.
99. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
100. Коробеев А.И. Некоторые тенденции советской уголовно-правовой политики на современном этапе // Вопросы уголовной ответственности и наказания: Межвузовский сборник. – Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1986. – С. 9-15.
101. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика. – Владивосток: Изд-во ДВГУ, 1987. – 268 с.
102. Коробцова Н. Тілесна недоторканість людини та правові аспекти трансплантації органів і тканин // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. -№ 7. – С. 33-35.
103. Костін М. Необхідність кримінально-правової заборони незаконного вивезення за межі України анатомічних матеріалів людини // Право України. – 2006. – № 5. – С. 100-102.
104. Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1976. – 121 с.
105. Красиков А.Н. Уголовно-правовое значение согласия „потерпевшего” при аллотрансплантации // Труды Высшей школы МВД СССР, 1971. – Вып. 32. – С.142-146.
106. Красновский Г.Н. Биоэтические и уголовно-правовые проблемы в законе Российской Федерации о трансплантации органов и (или) тканей человека // Государство и право. –1993. –№ 12. – С. 69-75.
107. Краткая медицинская энциклопедия /Отв. ред. А.Н. Шабанов. – Т. 1: А-Корхорозит. – М.: Советская энциклопедия, 1972. – 584 с., с илл., 10 л.
108. Криминальное донорство // Киевские ведомости. – 2001. – 16 августа.
109. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива: Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
110. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін. / За ред. П.С.Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
111. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / М.І.Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.-Х.: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
112. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / М.І.Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Право, 1997. – 368 с.
113. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В.Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін. / За ред. М.І.Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юрид. думка, 2004. – 656 с.
114. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / М.І.Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. / За ред. М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
115. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / М.І.Бажанов, В.Я.Тацій В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.; За ред. М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 496 с.
116. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І.Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
117. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України . – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
118. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. / За ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. 2-е, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 1152 с.
119. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-є вид., переробл. та доповн. – Х: ТОВ «Одіссей», 2006. – 1184 с.
120. Крылова Н.Е. Уголовная ответственность за преступления, совершаемые в сфере трансплантологии: проблемы юридической техники // Международное и национальное уголовное законодательство: проблемы юридической техники: Матер. ІІІ Межд. научн.-практ. конф., юрид. фак-т МГУ им. М.В. Ломоносова, 29-30 мая 2003 г. / Отв. ред. Комисаров В.С. и др. – М.: Лекс Эст., 2004. – С. 231-243.
121. Крылова Н.Е. Уголовное право и биоэтика: проблемы, дискуссии, поиск решений. – М.: ИНФРА–М, 2006. – 320 с.
122. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: Юристъ, 2004. – 304 с.
123. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юристъ, 2001. – 364 с.
124. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
125. Кудрявцев В.Н. Понятие состава преступления // Энциклопедия уголовного права. – Т. 4: Состав преступления. – СПб.: Издание В.Б Малинина, 2005. – С. 3-86.
126. Кузнецова Н.Ф. Избранные труды. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 834 с.
127. Кузнецова Н.Ф. Признаки (свойства) преступления // Энциклопедия уголовного права. – Т. 3: Понятие преступления. – СПб.: Издание профессора Малинина, 2005. – С. 47-109.
128. Кузнецова Н.Ф., Злобин Г.А. Социальная обусловленность уголовного права и научное обеспечение нормотворчества // Сов. гос. и право. – 1976. – № 8. – С. 76-83.
129. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
130. Курс российского уголовного права. Особенная часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: Спарк, 2002. – 1040 с.
131. Курс советского уголовного права. Часть Общая. – Т. 1. / М.Д. Шаргородский, И.И. Солодкин, С.А. Домахин и др. / Отв. ред. Н.А. Беляев и М.Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – 646 с.
132. Курс советского уголовного права. Часть общая. – Т. 2: Преступление / А.А. Пионтковский / Ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
133. Курс советского уголовного права. Часть особенная. –Т. 5: Преступления против личности, её прав. Хозяйственные преступления / А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, Г.Л. Кригер. / Ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе.– М.: Наука, 1971. – 572 с.
134. Курс уголовного права. Общая часть: Учебник / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, И.М.Тяжковой. – Т. 1: Учение о преступлении. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 624 с.
135. Курс уголовного права. Особенная часть: Учебник / Под ред. Г.Н.Борзенкова, В.С.Комисарова. – Т. 4. – М.: ИКД«Зерцало-М», 2002. – 672 с.
136. Кушнір Б. Новое дело врачей. Почки жертв автоаварий сбывали подпольно // Киевские ведомости. – 2001. – 16 августа.
137. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України, – К., 2005. – 20 с.
138. Левертова Р.А. Ответственность за психическое насилие по советскому уголовному праву. – Омск: ВШ МВД СССР, 1978. – 102 с.
139. Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004. – 339 с.
140. Лунев В.В. Субъективное вменение. – М.: Спарк, 2000. – 70 с.
141. Малая медицинская энциклопедия / Отв. ред. В.Х. Василенко. – М.: Советская энциклопедия, 1967. – Т. 7: Отравления-Полиурия. – 1200 столб. с илл., 9 л. илл.
142. Малая медицинская энциклопедия / Отв. ред. В.Х. Василенко. –М.: Советская энциклопедия, 1968. – Т. 10: Спру-Фторотан. –1200 столб. с илл., 9 л. илл.
143. Малеин Н.С. Право на медицинский эксперимент // Сов. гос. и право. – 1975. – № 11. – С. 35-41.
144. Малеина М.Н. Человек и медицина в современном праве: Учебн. и практич. пособие. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 272 с.
145. Малеина М.П. Право индивида на телесную (физическую) неприкосновенность // Государство и право. – 1993. – № 4. – С. 97-106.
146. Малинин В.Б., Парфенов А.В. Объективная сторона преступления. – СПб.: Изд. Юрид. ин-та, 2004. – 310 с.
147. Маргацкая Н. А. Гражданско-правовые проблемы донорства и трансплантации: Дис…канд. юрид. наук : 12. 00. 03 / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Юридический факультет. – М., 1984. – 180 с.
148. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 224 с.
149. Матишевський П.С. Преступления против собственности и смежные с ним преступления. – К.: Юринком Интер, 1996. – 239 с.
150. Милюков С.Ф. Отзыв официального оппонента о диссертации Тихоновой С.С. «Уголовно-правовое регулирование посмертного и прижизненного донорства в Российской Федерации», представленной на соискание степени кандидата юридических наук (специальность 12.00.08) // Уголовное право. – 2000. - № 2. – С. 65-67.
151. Мислива О. Криміналізація трансплантології в Україні з позицій міжнародного досвіду // Вісник Хмельницького ін-ту регіонального управління та права. – 2001. – № 2. – С. 218-219.
152. Мислива О.О. Про деякі питання криміналізації діянь у сфері трансплантології // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – Х., 2000. – Спецвипуск. – С. 35-40.
153. Мислива О.О. Проблеми кримінального захисту трансплантології. Склад злочину // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 476-479.
154. Михеев Р.И., Корчагин А.Г., Шевченко А.С. Уголовная ответственность юридических лиц: за и против. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 76 с.
155. Мукашев М.Ш., Набиев В.В. Современное состояние законодательства Кыргызской Республики по вопросам трансплантации органов, тканей, эвтаназии и ряду других проблем // Государство и право. –1999. – № 10. – С. 111-114.
156. Мусієнко А.В. Констатація смерті при вилученні донорських органів і тканин. Правові та морально-етичні аспекти // Вісник прокуратури. – 2003. – № 8 (26). – С. 96-100.
157. Мусієнко А.В. Проблемні аспекти правового регулювання в Україні трансплантації органів та тканин // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2002. – № 1. – С. 72-75.
158. Мусієнко А.В. Формування правової бази трансплантології // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2000. – № 6 (9). – С. 2-18.
159. Навроцький В.О. Злочини проти особи: Лекції. – Львів: Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1997. – 48 с.
160. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Під ред. М.Й. Коржанського. – К., 2001. – 656 с.
161. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
162. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч. Особлива частина / П.П. Андрушко, Т.М. Арсенюк, О.Г. Атаманюк та ін. / Під заг. ред. М.О. Потебенька та В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – 944 с.
163. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-є вид., переробл. та доповн. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
164. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника та М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
165. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 560.
166. Нерсесян В.А. Ответственность за неосторожные преступления. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2002. – 223 с.
167. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 230 с.
168. Новаторська медицина чи звичайне шахрайство // Голос України. – 2006. – 25 жовтня (№ 199).
169. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001. – 208 с.
170. Нуркаева Т.Н. Личные (гражданские) права и свободы человека и их охрана уголовно-правовыми средствами. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 254 с.
171. О порядке проведения медицинских операций: Постановление Совнаркома СССР от 15 сентября 1937 г. // Сборник организационно-методических материалов по судебно-медицинской экспертизе / Сост. В.П. Прозовский, Э.И.Контер. – 2-е изд. – М.:МЕДГИЗ, 1960. – С. 212.
172. О предоставлении институтам травматологии и институтам переливания крови некоторых тканей от трупов умерших людей: Письмо Главного судебно-медицинского эксперта Министерства здравоохранения СССР № 392 от 12 апреля 1957 г. // Сборник организационно-методических материалов по судебно-медицинской экспертизе / Сост. В.П. Прозовский, Э.И.Контер. – 2-е изд. – М.: МЕДГИЗ, 1960. – С. 215-216.
173. О широком внедрении в практику окулистов операциии пересадки роговиц: Приказ Министра здравоохранения СССР от 16 февраля 1954 г. // Сборник организационно-методических материалов по судебно-медицинской экспертизе / Сост. В.П. Прозовский, Э.И.Контер. – 2-е изд. – М.:МЕДГИЗ, 1960. – С. 213.
174. Об использовании глаз умерших людей для операции пересадки роговицы слепым: Инструкция Министерства здравоохранения СССР от 16 февраля 1954 г. // Сборник организационно-методических материалов по судебно-медицинской экспертизе / Сост. В.П. Прозовский, Э.И.Контер. – 2-е изд. – М.: МЕДГИЗ, 1960. – С. 214.
175. Огарков И.Ф. Врачебные правонарушения и уголовная ответственность за них. – Л.: Медицина, 1966. – 196 с.
176. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – 23-е изд., исправл. – М.: Русский язык, 1991. – 917 с.
177. Організований наркобізнес (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.В. Дорош та ін.; За заг. ред. Ю.В. Бауліна, Л.В. Дорош. –Х.: Право, 2005. – 256 с.
178. Орымбаев Р.М. Специальный субъект преступления. - Алма-Ата: Наука, 1977. – 151 с.
179. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
180. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о здравохранении // Ведом. Верх. Совета СССР. – 1969. – № 52. Ст. 466.
181. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. – СПб.: Лань, Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 2000. –192 с.
182. Панов Н.И. Квалификация преступлений, совершаемых путём обмана. – Х.: Юридический институт, 1980. – 88 с.
183. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982. – 160 с.
184. Пащенко О.О. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки: соціальна обумовленість і склад злочину: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 /Нац.юрид.акад. України. – Харків, 2004. – 220 с.
185. Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фекальних матеріалів дозволених до вилучення у донора-трупа: Затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 226 від 25 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1804.
186. Перелік органів людини, дозволених до вилучення у донора-трупа: Затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. –Ст. 1804.
187. Пинаев А.А. Курс лекций по общей части уголовного права. Книга первая: О преступлении. – Х.: Харьков юридический, 2001. – 289 с.
188. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР: Часть общая. – М., 1925. – С. 129-130.
189. Піщенко Г., Мінченко С., Тищенко О. Торгівля людськими органами – протиправна діяльність і надприбутковий бізнес // Право України. – 2005. – № 11. – С. 67-70.
190. Погоріло В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини та громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
191. Под нож! Почки Украины самые-самые…// Еженедельник Пік-Собеседник. – 2003 г. – 29 октября-4 ноября (№ 40).
192. Познышев С.В. Основные начала науки уголовного права. Общая часть уголовного права. – 2-е изд., исправл. и доп. – М.: Издание А.А. Карцева, 1912. – 675 с.
193. Положення про атестацію середніх медичних працівників: Додаток до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23. 10. 1991 р. № 146 // Зб. нормат.-директ. документів з охорони здоров`я. – 2004. – № 1. – С. 14.
194. Положення про порядок проведення атестації лікарів: Затверджене Наказом Міністерства охорони здоров’я № 359 від 19 грудня 1997 р. // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 3. Ст. 127.
195. Положення про торгівлю живими органами: Прийняте Всесвітньою медичною асамблеєю в жовтні 1985 р. // Збірник нормативно-правових актів / Упоряд. і наук. ред. Н.Б. Болотіна. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – С. 396-397.
196. Полунин А.И., Дземешкевич С.Л. Иммуногенетика для трансплантолога / Введение в клиническую трансплантологию / Под ред. Б.А. Константинова, С.Л. Дземешкевича. – М., 1993. – С. 243-270.
197. Правила судебно-медицинского исследования трупов: Утв. Народным комиссариатом здравоохранения РСФСР 19 декабря 1928 г. и Народным комиссаром юстиции РСФСР 3 января 1928 г. // Сборник организационно-методических материалов по судебно-медицинской экспертизе / Сост. В.П. Прозовский, Э.И.Контер. – 2-е изд. – М.:МЕДГИЗ, 1960. – С. 109-157.
198. Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23 червня 1995 р. // Відом. Верх. Ради України. – 1995. – № 23. – Ст. 183.
199. Про затвердження Державної програми розвитку трансплантації на 2002-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України № 1339 від 12 вересня 2002 р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 37. – Ст. 1735.
200. Про затвердження нормативно-правових актів з питань трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини: Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 96 від 4 травня 2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 41. – Ст. 1756.
201. Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю: Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25. 12. 1992 р. № 195: [Електронний ресурс] // Режим доступу: www. nau. kiev. ua.
202. Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 15 квітня 2005 р. // Вісн. Верх. Суду України. – 2005. – № 5. – С. 9-12.
203. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрі): Закон України від 4 лютого 2004 р. // Відом. Верх. Ради України. – 2004. – № 19. – Ст. 263.
204. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1.– С. 37–42.
205. Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду № 12 від 7 жовтня 1994 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду в кримінальних справах. – Х.: «Одіссей», 2000. – 448 с.
206. Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини: Постанова Пленуму Верховного суду України № 4 від 27 березня 1992 р. // Постанови Пленуму Верховного суду України в кримінальних справах / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 91-92.
207. Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 3 червня 2005 р. // Вісн. Верх. Суду України. – 2005. – № 6 . – С. 10-13.
208. Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 р. // Постанови Пленуму Верховного суду України в кримінальних справах / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
209. Про схвалення Концепції Державної програми «Трансплантація» на 2006-2010 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 416-р від 20 листопада 2006 р. // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 30. – Ст. 2151.
210. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини: Закон України від 16 липня 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 377.
211. Про Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин: Указ Президента України від 19 листопада 1994 р. № 694 // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 183. – С. 2.
212. Програма подання громадянам гарантованої державної безоплатної медичної допомоги // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1324.
213. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 136 с.
214. Пшеничний І.В. Організована транснаціональна злочинність та роль правоохоронних органів у протидії їй: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2000. – 210 с.
215. Пясковський В. Згода донора на взяття у нього анатомічних матеріалів для потреб трансплантації як гарантія тілесної недоторканності особи // Юридичний вісник України. – 2000. – 9-15 листопада (№45). – С. 31-32.
216. Пясковський В. Цивільно-правові аспекти взяття гомотрансплантантів після смерті донора // Юридичний вісник України. – 2001. – 5-11 травня (№18). – С. 5.
217. Рабинович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Х.: Право, 1997. – 64 с.
218. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 182 с.
219. Рарог А.И. Вина и квалификация преступлений: Учебн. пособ. – М., 1982. – 64 с.
220. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. –СПБ.: «Юридический центр Пресс», 2002. – 304 с.
221. Расторопов С. Понятие объекта преступления: история, состояние, перспектива // Уголовное право. – 2002. – № 1. – С. 37-40.
222. Резолюция Комитета министров Совета Европы «О приведении в соответствие законодательств государств-участников по вопросам изъятия, пересадки и трансплантации материалов организма человека» № (78)29 от 11 мая 1978 г // Закон і бізнес. - 1996. - № 21 – С. 3.
223. Репецкая А.Л. Транснациональная организованная преступность: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / Институт государства и права РАН. – М., 2001. – 37 с.
224. Романов С., Мислива О. Новий Кримінальний кодекс України: чи обґрунтована криміналізація трансплантології // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – № 8. – С. 101-104.
225. Российское уголовное право. Общая часть: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Спарк, 2000. – 478 с.
226. Российское уголовное право: В 2–х т. - Т. 2: Особенная часть / Под ред. А.И. Рарога. – М.: Профобразование, 2001. – 872 с.
227. Руководящие начала по уголовному праву РСФСР 1919 г. // СУ РСФСР. – 1919. – № 66. – ст. 590.
228. Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. — 640 с.
229. Саенко В.Ф., Костенко А.А. Современное состояние трансплантации органов в Украине // Doctor. Журнал для практикующих врачей. – 2004. – № 4. – С. 14-16.
230. Сальников В.П., Стеценко С.Г. Общие принципы правового регулирования трансплантации органов и тканей человека // Юрист. – 2000. – № 6. – С. 38-40.
231. Самощенко И.В. Понятие и признаки угрозы в уголовном праве: Монографія. – Х.: Изд. СПД ФЛ Вапнярчук Н.М., 2005. – 120 с.
232. Сапронов О.В. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутрішніх справ України, МВС України. – К., 2005. – 16 с.
233. Сапронов О.В. Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутрішніх справ України, МВС України. – К., 2005. – 193 с.
234. Сенаторов М.В. Об’єкт злочину та його відображення в законі про кримінальну відповідальність // Питання боротьби зі злочинністю. – Вип. 7. – Х.: Право, 2003. – С. 133-145.
235. Сергиевский Н.Д. Русское уголовное право. Часть общая: Пособие к лекциям. – 10-е изд. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1913. – 396 с.
236. Серова А.В. Професиональный риск медицинских работников как вид обоснованного риска: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Уральская госуд. юрид. акад. – Екатеринбург, 1999. – 159 с.
237. Сиднейская декларация относительно смерти // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. – К.: Сфера, 1999.
238. Смирнова Е. Получивших ожоги горняков можно будет лечить, выращивая из сантиметрового лоскутка уцелевшей кожи… двухметровые «заплаты»! // Факты. – 2002. – 25 июля.
239. Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. Г.А. Кригера, Б.А. Куринова, Ю.М. Ткачевского. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981.- 517с.
240. Спасович В.Д. Учебник уголовного права: Учебник. – Т. 1. Вып. 1. – СПб.: Типография Иосафата Огризко, 1863. – 428 с.
241. Статистичні дані Державного департаменту судової адміністрації України за 2001-2005 рр.
242. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность – под охраной уголовного закона. – Симферополь: Таврида, 1996. – 236 с.
243. Сташис В.В., Панов Н.И. Непосредственный объект и его значение для квалификации преступлений // Проблемы правоведения: Респ. межвед. науч. сб. – К.: Вища школа, 1989. - № 50. – С. 83-91.
244. Степанова Е.Н. Социологическая оценка правового регулирования органного донорства для трансплантации в России // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 18. Социология и политология. – 2002. -№ 4. – С. 174-178.
245. Стеценко С.Г., Пищита А.Н., Гончаров Н.Г. Очерки медицинского права. – М.: ЦКБ РАН, 2004. – 170 с.
246. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. – Т. 1. – Тула: Автограф, 2001. – 800 с.
247. Таций В., Сташис В. Новый Уголовный кодекс Украины // Право України. – 2001. – № 7. – С. 3-9.
248. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Вища школа, 1988. – 198 с.
249. Темирова И. Медики пересадили сразу восемь органов шестимесячной девочке // Факты. – 2004. – 3 марта (№ 51).
250. Тер-Акопов А.А. Ответственность за нарушение специальных правил поведения. – М.: Юридическая литература, 1995. – 176 с.
251. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 1977. – 216 с.
252. Тихонова С.С. Прижизненное и посмертное донорство в Российской Федерации: Вопросы уголовно-правового регулирования. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2002. –321 с.
253. Тищенко А.М., Смачило Р.М. Ортотопическая трансплантация печени // Международный медицинский журнал. – 2000. – № 1. – С. 64-67.
254. Тобес Брижит. Право на здоровье: Теория и практика. – М.: Устойчивый мир, 2001. – 370 с.
255. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. – Свердловск: Сред.- Урал. кн.. изд.-во, 1983. – 176 с.
256. Толковый словарь живаго великорускаго языка: В 4-х т. – М.: Русский язык, 1982. – Т.3: П. – 555 с.
257. Толпекин В.Е., Онищенко Н.А., Хубутия А.Ш., Богданова Н.Б. Ксеноорганы и ткани в трансплантологии // Трансплантология. Руководство / Под ред. В.И. Шумакова. – М.: Медицина; Тула: Репроникс Лтд, 1995. – С. 92-107.
258. Трайнин А.Н. Избранные труды / Сост. Н.Ф. Кузнецова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004. – 898 с.
259. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. – 364 с.
260. Угода про співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в боротьбі з торгівлею людьми, органами та тканинами, ратифікована Україною 25 листопада 2005 р. Неопублікований документ. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www. nau. kiev. ua.
261. Уголовное право России. Особенная часть: Учебник / Под ред. И.Э. Звечаровского. – М.: Юристь, 2004. – 590 с.
262. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Е. Л. Стрельцова. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. – 672 с.
263. Уголовное право Украины: Общая часть: Учебник / Под ред. Клименко В.А., Мельника Н.И. – К.: Атіка, 2002. – 448 с.
264. Уголовное право. Общая часть. –4-е изд., перераб. – М.: Юриздат Минюст СССР, 1948. – 576 с.
265. Уголовный кодекс Азербайджанской республики: Пер. с азербайджан. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. – 325 с.
266. Уголовный кодекс Кыргизской Республики 1997 г. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2002. – 352 с.
267. Уголовный кодекс Латвийской республики: Пер. с латыш. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. – 313 с.
268. Уголовный кодекс Республики Армения: Пер. с армян. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004. – 450 с.
269. Уголовный кодекс Республики Беларусь 1999 г. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. – 474 с.
270. Уголовный кодекс Республики Казахстан 1997 г. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. – 466 с.
271. Уголовный кодекс Республики Молдова. – Кишинев, 2002. – 111 с.
272. Уголовный кодекс Республики Таджикистан 1998 г. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. – 410 с.
273. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с измен. и доп. на 15 июля 2001 г.). – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. – 338 с.
274. Уголовный кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 25. – Ст. 2954.
275. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Х.: Вища школа, 1989. – 104 с.
276. Ушаков Е.В. Права и гарантии в системе медицинской помощи. Что нужно знать каждому пациенту. – М.: ТК Велби КноРус, 2004. – 200 с.
277. Феоктистов М., Бочаров Е. Квалификация убийств: некоторые вопросы теории и практики // Уголовное право. – 2000. - № 2. – С. 65-67.
278. Фесенко Є.В. Проблеми систематизації статей КК щодо відповідальності за злочини проти здоров’я особи та населення // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я: Матер. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 квітня 2004 р.) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.:“Юрінком Інтер”, 2004. – С. 137-140.
279. Фесенко Є.В. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75-78.
280. Фефелов П.А. Критерии установления уголовной наказуемости деяний // Сов. гос-во и право. – 1970. – №11. – С. 101-105.
281. Филимонов В.Д. Криминологические основы уголовного права. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1981. – 214 с.
282. Фойницкий И.Я. Курс уголовного права. Часть особенная: Посягательства личные и имущественные: Учебник.– 6-е изд. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1912. – 451 с.
283. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления // Сб. учен. тр. – Свердловск: Изд-во Свердловск. гос. ун-та, 1969. – Вып. 10. – С. 184-225.
284. Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 504 с.
285. Цивільний кодекс України // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
286. Цымбалюк В.И., Гридько А.Н., Рыбакова Е.В. О нормативно-директивных документах, регулирующих деятельность, связанную с трансплантацией // Doctor. Журнал для практикующих врачей. – 2004. – № 4. – С. 50-56.
287. Чеботарева Г.В. Торговля человеческими органами и уголовно-правовые проблемы обеспечения безвозмездного донорства органов и тканей // Предпринимательство, хозяйство и право. –2002. – №11. – С. 97-100.
288. Чеботарьова Г.В. Кримінально-правові проблеми трансплантації органів або тканин людини та донорства крові: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 18 с.
289. Чеботарьова Г.В. Кримінально-правові проблеми трансплантації органів або тканин людини та донорства крові: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 219 с.
290. Чеботарьова Г.В. Правова регламентація трансплантації органів і тканин людини (порівняльний аналіз законодавства деяких країн – членів СНД) // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 325-330.
291. Чеботарьова Г.В. Проблема правового регулювання донорства органів в Україні // Часопис Київського університету права. – 2002. – №4. – С. 54-59.
292. Шаргородский М.Д. Научный прогресс и уголовное право // Шаргородский М.Д. Избранные работы по уголовному праву. – СПб.: “Юридический центр Пресс”, 2003. – С. 385-399.
293. Шаргородский М.Д. Прогресс медицины и уголовное право // Шаргородский М.Д. Избранные работы по уголовному праву. – СПб.: “Юридический центр Пресс”, 2003. – С. 400-412.
294. Шведские врачи впервые в Европе пересадили одной пациентке сразу шесть жизненно важных органов / Факты. – 2003. – 29 ноября (№ 222).
295. Шумаков В.И. Перспективы развития трансплантологии // Трансплантология. Руководство / Под ред. В.И. Шумакова. – М.: Медицина; Тула: Репроникс Лтд, 1995. – С. 389, 390.
296. Шумаков В.И. Предисловие // Трансплантология. Руководство / Под ред. акад. В.И. Шумакова. – М.:Медицина; Тула:Репроникс Лтд, 1995. – С. 5-9.
297. Шумаков В.И., Казаков Э.Н., Кормер А.Я. Трансплантация сердца // Трансплантология. Руководство / Под ред. В.И. Шумакова. – М.: Медицина; Тула: Репроникс Лтд, 1995. – С. 212-238.
298. Шумаков В.И., Мойсюк Я.Г. Томилина Н.А., Ермакова И.П. Трансплантация почки // Трансплантология. Руководство / Под ред. В.И. Шумакова. – М.: Медицина; Тула: Репроникс Лтд, 1995. – С. 183-212.
299. Щепельков В.Ф. Толкование уголовного закона // Энциклопедия уголовного права. – Т. 2: Уголовный закон. – СПб.: Издание В.Б. Малинина, 2005. – С. 261-446.
300. Экштайн К. Основные права и свободы по российской Конституции и Европейской Конвенции: Учебн. пособ. – М.: NOTA BENE, 2004. – 496 с.
301. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енциклопедія, 2002. – Т. 4: Н-П. – 720 с.
302. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енциклопедія, 1999. – Т. 2: Д-Й. – 744 с.
303. Язухин, А. Н. Медицинский персонал как специальный субъект в преступлениях, связанных с нарушением профессиональных обязанностей: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Свердловский юрид. ин-т им. Р. А. Руденко. – Свердловск, 1986. – 218 с.
304. Ярмыш Н.Н. Уголовная ответственность за доведение до самоубийства: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 1992. – 223 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.