У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ'ЯЗКУ З ЇЇ ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ
Количество страниц 204
ВУЗ Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ
Вступ....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЙОВОГО КАЯТТЯ ЯК ПІДСТАВИ ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ...................................................................................13
1.1 Юридична природа дійового каяття в кримінальному праві.…………………………...........................................................................13
1.1.1 Історично-правовий нарис становлення і розвитку дійового каяття у вітчизняному кримінальному законодавстві……………………...14
1.1.2 Дійове каяття як елемент кримінально-правових підстав застосування заохочувальних норм КК...........................................................31
1.2 Ознаки і значення дійового каяття як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності.........................................................................35
1.3 Поняття звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям ……………………………………………………………....64
Висновки до розділу 1.....................................................................................73
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ..........................................................74
2.1 Попередні зауваження.................................................................................74
2.2 Характеристика кримінально-правової норми, яка передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям................................................................................................................75
2.3 Юридичні факти в правовідношенні при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям................................................................................................................89
2.4 Правовідносини, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям.............................................98
2.5 Застосування норми про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям..............................................................................................................104
Висновки до розділу 2...................................................................................118
РОЗДІЛ 3. ПЕРЕДУМОВА, ПІДСТАВА І КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇЇ ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ………………..............................................................................120
3.1 Попередні зауваження...............................................................................120
3.2 Передумова звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям................................................................................125
3.3 Елементи дійового каяття, що передбачені ст. 45 КК України, як підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності..................143
3.3.1. Щире каяття.................................................................................147
3.3.2 Активне сприяння розкриттю злочину......................................156
3.3.3 Повне відшкодування завданих збитків....................................161
3.3.4 Усунення заподіяної шкоди........................................................168
3.4 Кримінально-правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям ..............................................173
Висновки до розділу 3...................................................................................180
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .............................................................................182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................183










ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Правова держава зобов'язана забезпечувати права людини, охороняти і поважати його свободи, честь і гідність. Ці загальнолюдські цінності носять пріоритетний характер в будь-якій правовій системі. Особливого значення вони набувають тоді, коли виникають труднощі, пов'язані із зіткненням інтересів людини і суспільства, людини і держави.
У сучасній правовій науці питання, пов'язані з дійовим каяттям, носять достатньо проблемний характер і тому вимагають свого повного і послідовного дослідження. Це має значення саме зараз, коли діє Кримінальний кодекс України 2001 р. (далі КК), де вперше в історії вітчизняного кримінального права передбачена можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям.
Відповідно до статті 45 КК України «особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо воно після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду».
Існування в КК України зазначеної статті свідчить про те, що держава готова за певних умов застосовувати заохочення до осіб, які вперше вчинили злочин невеликої тяжкості. Не дивлячись на це, опублікована практика правозастосування свідчить, що дане положення не використовується належним чином . Уявляється, що причинами цього є, зокрема, певне нерозуміння органами кримінальної юстиції України сучасної кримінально-правової політики держави, недооцінка змін, що мають місце в інституті звільнення від кримінальної відповідальності, нестабільність судової практики щодо звільнення осіб від кримінальної відповідальності, певна недосконалість законодавства, а також недостатність науково обґрунтованих висновків і рекомендацій для правокористувача з приводу застосування відповідних положень КК України. Саме тому теоретичне обґрунтування і розробка питань, пов'язаних із звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, є своєчасним і актуальним. Це підтверджується і тим, що новий КК України 2001 року вніс зміни не тільки в спеціальні норми, а і в загальні положення про звільнення від кримінальної відповідальності, виділяючи їх окремо в розділ IX Загальної частини Кримінального кодексу. Проблема звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям знайшла своє відображення і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності». Названа постанова усунула певні прогалини в регулюванні проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності. Зокрема, визначила умови та підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності взагалі та у зв’язку з дійовим каяттям, а також дала визначення і коротку характеристику кожному елементу дійового каяття.
В проекті Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності)», який був внесений до Верховної Ради України, зроблено перший крок до розширення передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, а саме визначено, що може бути також звільнена від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила необережний злочин середньої тяжкості.
Відомо, що окремі аспекти даної проблеми досліджувалися в роботах
Х.Д. Алікперова, С.Г. Келіної, В.М. Кудрявцева, О.С. Міхліна,
А.В. Наумова, К.А. Панько, Р.А. Сабітова, О.В. Савкіна, В. Сверчкова,
О. Чувільова, С.П. Щерби та інших. У даному дослідженні автором також використовувалися роботи Ю.В. Бауліна, Б.Г. Віттенберга, В.М. Галкіна, Ю.В. Голіка, Л.В. Головка, В.А. Єлеонського, І.Е. Звечаровського,
Л.В Іногамової-Хегай, С.О. Комарова, Т.В. Кленової, Л.М. Кривоченко, Л.Л. Круглікова та інших криміналістів, які присвячені загальним проблемам звільнення від кримінальної відповідальності. Використовувалися також загальнотеоретичні положення науки кримінального права, які визначені в роботах М.І. Бажанова,
М.Й. Коржанського, П.С. Матишевського, М.І. Панова, В.В. Сташиса,
В.Я. Тація та інших.
Суттєвий внесок у висвітлення проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям вніс
О.О. Житний, який в своєму дисертаційному дослідженні (2003 р.) розглянув питання розвитку інституту звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві і законодавстві зарубіжних країн, визначив поняття і дав загальну характеристику звільнення від кримінальної відповідальності, показав соціально-правову обумовленість встановлення звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, охарактеризував підстави і умови такого звільнення від кримінальної відповідальності, об'єктивні та суб'єктивні ознаки дійового каяття. Слід погодитися з тим, що історичний розвиток кримінального законодавства сприяв введенню до КК статті про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності на сучасному етапі знайшов свій новий аспект в інституті заохочення соціально корисної поведінки. Разом з тим в роботі О.О. Житного не знайшли відображення питання механізму кримінально-правового регулювання відносин, що виникають при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, психологічної характеристики дійового каяття, кримінально-правових наслідків звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям тощо.
Актуальність даного дослідження обумовлена також необхідністю підвищення рівня правової культури населення. Змін вимагає і юридичне мислення працівників правоохоронних органів, їх перш за все необхідно орієнтувати на забезпечення прав людини у сфері кримінального і кримінально-процесуального права. Цьому повинно сприяти і дослідження принципових питань даної проблеми.
Таким чином, дослідження проблем, пов'язаних із звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, є актуальним для науки кримінального права, має важливе значення для подальшого вдосконалення положень КК про звільнення від кримінальної відповідальності та для практики його застосування.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми «Проблеми ефективності кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого законодавства і системи попередження злочинності» (номер державної реєстрації 0186.0.070883), по якій працює кафедра кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема цього дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 27 жовтня 1998 року (протокол №2).
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є формулювання теоретично обгрунтованих висновків щодо поняття і юридичної природи дійового каяття, передумови, підстав і кримінально-правових наслідків звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, а також розробка рекомендацій по вдосконаленню чинного кримінального законодавства України і практики його застосування.
Для досягнення визначеної мети були поставлені такі завдання:
1. Визначити юридичну природу і поняття дійового каяття.
2. Дослідити механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
3. Визначити передумову і підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
4. Визначити кримінально-правові наслідки даного виду звільнення від кримінальної відповідальності.
5. Обґрунтувати, вивчити і узагальнити судову практику у справах про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям.
6. Сформулювати рекомендації по вдосконаленню законодавства України про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
Об'єктом дослідження є звільнення від кримінальної відповідальності згідно КК України. Предметом дослідження є один із видів такого звільнення, а саме звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям у вчиненні злочину.
Нормативно-правовою базою дослідження є положення вітчизняного законодавства, законодавства окремих зарубіжних країн щодо звільнення від кримінальної відповідальності, а також практика його застосування. Теоретичну базу дослідження склали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених минулого та сучасності в галузі кримінального права. Крім того, були використані роботи з психології, філософії, теорії права, конституційного права, інших галузевих юридичних наук.
Методи дослідження. У роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також спеціальні методи, які застосовуються для дослідження в окремих правових науках. З використанням філософського (діалектичного) методу пізнання, відповідно до якого всі предмети (явища) вивчаються в єдності і боротьбі їх протилежностей, досліджувалося поняття дійового каяття в єдності і зміні його змісту і форми. Широко застосовувався системно-структурний метод, за допомогою якого здійснена наукова обробка правового матеріалу: показана юридична природа дійового каяття, досліджені передумова і підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і т.д. За допомогою догматичного методу проаналізований зміст законодавчих положень, що передбачають дійове каяття. Застосування порівняльно-правового методу дозволило порівняти положення законодавства України з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн, а історичного і порівняльно-історичного – досліджено окремі діючі положення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям порівняно з раніше існуючим, вже не чинним законодавством України; соціологічним опитуванням (було опитано 120 суддів) – досліджено позицію практичних працівників відносно необхідності вдосконалення в КК України приписів щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям.
Наукова новизна одержаних результатів. На думку авторки, з досягнутих нею результатів дослідження новими для науки кримінального права є такі:
1. Вперше визначена юридична природа дійового каяття як самостійної категорії, яка використовується не тільки при звільненні від кримінальної відповідальності, але й як елемент, що знижує ступінь суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, при пом'якшенні покарання (як обставина, яка пом'якшує покарання, при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом); при її звільненні від кримінального покарання (при звільненні від кримінального покарання з випробуванням); при звільненні від подальшого відбування покарання (умовно-достроковому звільненні від відбування покарання), при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким і при достроковому знятті судимості.
2. Вперше досліджено механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, який включає: правові норми, юридичні факти, правовідносини і правозастосовчі акти.
3. По-новому досліджено дійове каяття як складний юридичний факт, що змінює зміст кримінально-правових відносин.
4. На відміну від підходів, що мали місце в науці, досліджена динаміка і зміст правовідносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
5. Наведені додаткові аргументи на користь визначення норми про дійове каяття як двочленної заохочувальної кримінально-правової норми, визначені її гіпотеза та диспозиція.
6. Отримало подальший розвиток запропоноване в літературі виділення передумови (вчинення вперше злочину невеликої тяжкості) і підстави звільнення від кримінальної відповідальності (дійове каяття).
7. На відміну від поглядів, поширених в літературі, запропонована класифікація на три групи злочинів невеликої тяжкості, що виступають передумовою звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, досліджено кримінально-правове значення такої класифікації.
8. Розвинуті положення щодо зміни змісту кожного елементу дійового каяття, передбаченого КК, як підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а саме: щире каяття пропонується замінити явкою з повинною; активне сприяння розкриттю злочину – сприянням розкриттю злочину; повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди – загладжуванням шкоди, заподіяної злочином.
9. Багато в чому по-новому визначені кримінально-правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям для основних інститутів Загальної частини кримінального права.
10. Сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення практики, пов’язаної зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
11. Запропонована нова редакція статті про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України).
Практичне значення одержаних результатів. Дане дослідження, на думку автора, має як теоретичне, так і практичне значення. Зокрема, уявляється, що воно могло б реалізуватися в таких сферах:
- у законотворчості – на думку автора з прийняттям КК України 2001 року процес вдосконалення кримінального законодавства ще не закінчився, тому окремі положення цієї роботи могли б бути використані для подальшого вдосконалення положень КК України.
- у правозастосуванні – для поліпшення практики застосування положень КК про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
- у наукових дослідженнях – як певний етап розвитку в пізнанні такого кримінально-правового явища, як звільнення від кримінальної відповідальності і використання його для подальшого дослідження проблем кримінальної відповідальності.
- у педагогічній сфері – положення даного дослідження могли б бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів курсу Загальної частини кримінального права України.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення даного дослідження були викладені в наукових публікаціях автора, доповідалися і обговорювалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях: науковій конференції молодих учених і аспірантів «Права людини в умовах реформування правової системи України» (До 50-річчя Загальної декларації прав людини) (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 20-21 квітня 1998 р.), науковій конференції молодих учених і аспірантів «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (До 50-річчя Конвенції про захист прав людини і основних свобод) (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 13-14 лютого 1999 р.), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування» (м. Запоріжжя, Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного і муніципального управління», 10 - 11 жовтня, 2002 р.); науково-практичній конференції «Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 5-6 жовтня 2005 р.).
Окрім цього, робота пройшла обговорення і рецензування на кафедрі кримінального права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2006 р.). Окремі з сформульованих в ній положень використовувалися автором при проведенні практичних занять по Загальній частині кримінального права України із студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1999-2006 р.р.).
Публікації. Результати даного дослідження відображені в шести опублікованих дисертанткою наукових роботах, з них три наукові статті опубліковані у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук.
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які разом містять 12 підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел. Загальний об'єм роботи складає 205 сторінок, з них основного тексту 183 сторінки. Кількість використаних джерел - 282. Законодавство і наукова література використані за станом на 10 вересня 2006 року.
Список литературы ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Позитивність післязлочинної поведінки особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям, полягає в тому, що вона втрачає суспільну небезпечність, оскільки повністю визнає свою вину, сприяє повноті, всебічності дослідження обставин справи в ході дізнання, попереднього слідства і судового розгляду, загладжує наслідки вчиненого злочину, тим самим відновлює суспільні відносини, які були порушені в результаті злочину.
2. Наявність в КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям за своєю сутністю виконує стимулюючу функцію, яка передбачає надання цій особі, яка діє у вказаних законодавцем межах, певних заохочень (пільг) при вирішенні питання про кримінальну відповідальність і призначення покарання. Підстави і порядок надання цих пільг строго регламентовані законодавством.
3. Значення дійового каяття як підстави звільнення від кримінальної відповідальності полягає в можливості досягнення при цьому цілей покарання.
4. З урахуванням викладеного стаття 45 КК України могла б бути викладена в такій редакції:
«1. Звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо вона з'явилася з повинною, сприяла розкриттю злочину та загладила шкоду, заподіяну злочином.
2. Не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особа, яка раніше була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 45 цього Кодексу, якщо з дня набрання законної сили постанови (ухвали) суду про припинення провадження у справі не закінчилися строки давності, передбачені пунктами першим та другим частини першої статті 49 цього Кодексу».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александров Г., Танасевич В. Понятие раскрытия преступления // Социалистическая законность. – 1978. – № 6. – С. 63-64.
2. Александрова З.Е. Словарь синонимов русского языка. – М.: «Русский язык», 1986. – 600 с.
3. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах. Том 1. – Свердловск: Юрид. ин-т, 1972.- 395 с.
4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
5. Аликперов Х.Д. О стимулировании деятельного раскаяния лиц, совершивших кражу социалистического имущества // Советское государство и право. – 1988. - №4. – С.87-90.
6. Аликперов Х.Д. Освобождение от уголовной ответственности несовершеннолетних // Законность. – 1999. - №9. – С.13-15.
7. Аликперов Х.Д. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием // Законность.– 1999. - №5. – С. 18-21.
8. Аликперов Х.Д. Уголовно-правовые нормы, допускающие компромисс в борьбе с преступностью // Государство и право. – 1992. – №3. – С. 75-77.
9. Аликперов Х.Д., Курбанова К.Ш. УК РФ и некоторые проблемы освобождения от уголовной ответственности // Государство и право. – 2000. - №1. – С.54.
10. Алюшкин П.В. К вопросу о разграничении деятельного раскаяния и иных оснований освобождения от уголовной ответственности // Дифференциация ответственности и вопросы юридической техники в уголовном праве и процессе / Под ред. проф. Л.Л. Кругликова – Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2001. – С. 91-94.
11. Антонов А.Г. Деятельное раскаяние. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2002. – 118 с.
12. Антонов А.Г. Деятельное раскаяние как основание освобождения от уголовной ответственности: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Томск, 2000. – 20 с.
13. Базылев Б.Т. Сущность санкций в советском праве // Правоведение. – 1976. - №5. – С. 32-38.
14. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права / Под ред. проф. М.И. Брайнина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1978. – 146 с.
15. Барков А. Уголовный закон и раскрытие преступлений. – Минск: Изд-во БГУ, 1998 – 123 с.
16. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К.:Атіка, 2004. – 296 с.
17. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: «Стелс»,1995. –286 с.
18. Библия. - М.: Изд-во Московской патриархии, 1997. – 1318 с.
19. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика). – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 86.
20. Бойцов А.И. Действие уголовного закона во времени и пространстве. – СПб.: СПб ун-т, 1995. – 158 с.
21. Бойцов А.И., Кропачев Н.М. Юридическая природа освобождения от уголовной ответственности // Вопросы уголовной ответственности и наказания. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – С. 76-119.
22. Борисов В.І. Необережність та її види. Текст лекції. – Х.., Юридичний інститут, 1991. – 27 с.
23. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. М.: Юридическая литература, 1963. – 275 с.
24. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юридическая литература, 1967. – 240 с.
25. Братко А.Г. Юридические факты. – Общая теория права и государства. / Под ред. Лазарева В.В. – М.: Юрист, 1994. – 216 с.
26. Брусницын Л.В. Правовое обеспечение безопасности лиц, содействующих правовому правосудию: временной и субъективный аспекты // Государство и право. – 1996. -№9. – С. 76-83.
27. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: Наукова думка, 1969. – 268 с.
28. Бюллетень Верховного суда СССР. – 1984. -- №3. – С13-18.
29. Васильев А.М. Правовые категории. – М.: Юридическая литература, 1976. – 232 с.
30. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. – № 1. – С. 6.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1718 с.
32. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1974. – № 44. – Ст. 445.
33. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1987. – № 35. – Ст. 674.
34. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992. – № 35. – Ст.511.
35. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1993. – № 46. – Ст. 427.
36. Відомості Верховної Ради УРСР. – 2000. – № 45. – Ст. 389.
37. Виттенберг Г.Б. Совершенствование законодательства о наказании // Советское государство и право. – 1980- №6. – С.73-78.
38. Войшвилло Е.К. Понятие.–М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. –188 с.
39. Волженкин Б.В. Общественная опасность преступника и основание уголовной ответственности. // Известия вузов. Правоведение. –1963. -№ 3. – С. 96.
40. Волков Б.С. Мотивы преступления. – Казань, Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 130 с.
41. Волков Б.С. Нравственные начала в назначении наказания // Правоведение. – 2000. - №1. – 120-128 с.
42. Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление. – Свердловск: Изд-во Свердловского ун-та, 1973. – 134 с.
43. Галкин В.М. Система поощрения в советском уголовном праве // Советское государство и право. – 1977. - № 2. – С. 91-96.
44. Гальперин И.М. Взаимодействие государственных органов и общественности по борьбе с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1972. – 184 с.
45. Голик Ю.В. Метод уголовного права // Российское право. – 2000. - № 1. – С. 73-78.
46. Голина В.В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву. – Х.: «Вища школа», 1979. – 128 с.
47. Головко Л.В. Новые основания освобождения от уголовной ответственности и проблемы их процессуального применения // Государство и право. – 1997. - №8. – С. 71-79.
48. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 542 с.
49. Головко Л.В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования: соотношение понятий // Государство и право. –2000. –№6. – С. 41-51.
50. Гревцов Ю.И. Понятие правового отношения. // Общая теория государства и права. – М.: Зерцало, 1998. – 322 с.
51. Гредескул Н.А. К учению об осуществлении права. Интеллектуальный процесс, требующийся для осуществления права. – Харьков: Тип. Адольфа Дарре, 1900. – 235 с.
52. Гришаев П. И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1959. – С. 202 с.
53. Гродецький Ю.В. Добровільна відмова при співучасті: Автореф. дис… канд. юрид. наук – Харків, 2002 – 20 с.
54. Дагель П.С. Неосторожное преступление // Проблемы борьбы с преступной неосторожностью/ Межвузовский тематический сборник. Вып. 2. – Владивосток: ДВГУ, 1978. – С. 10-11.
55. Даль В. Толковый словарь великорусского языка. – М., 1982. – Т.4. – 420 с.
56. Дело № 1-810 от 18 июля 2003 г. местного суда Червонозаводского района города Харькова.
57. Дело № 1-340 от 30 октября 2002 г. местного суда Червонозаводского района города Харькова.
58. Дело № 1-213 от 22 августа 2003 местного суда Червонозаводского района города Харькова.
59. Дело № 1-718 от 5 октября 2001 г. местного суда Орджоникидзевского района города Харькова.
60. Дорошков В.В. Частное обвинение: правовая теория и судебная практика. – М.: Норма, 2000. – 134 с.
61 Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1967. – 319 с.
62. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления. // Советское уголовное право. Часть общая. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1969. – 378 с.
63. Дубинин Т.Т. Состав преступления и состав освобождения от уголовной ответственности // Уголовно-правовые и процессуальные проблемы реализации уголовной ответственности. – Куйбышев: Куйбышевский гос. ун-т, 1986. – С. 5-13.
64. Дядько Д.Е. Добровольный отказ от совершения преступления по советскому уголовному праву / Автореф. дис. …к.ю.н. – Х., 1974. – 20 с.
65. Дядько Д. Е. Добровольный отказ от совершения преступления по советскому уголовному праву. – Дис. ... к.ю.н. - Харьков, 1973. – С. 183.
66. Елеонский В.А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел. – Хабаровск: ХВШ МВД СССР, 1981. – 108 с.
67. Ендольцева А.В. Практика применения судами института деятельного раскаяния // Закон и право. – 2001. - №1.– С.23-27.
68. Ераксин В.В., Помчалов Л.Ф. Погашение и снятие судимости в советском уголовном праве. – М.: МГУ, 1963. – С. 33.
69. Ефимов М.А. Условно-досрочное освобождение от лишения свободы и замена неотбытой части его более мягким наказанием. – Свердловск, 1960. – С. 11.
70. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям –Х.: Вид-во Нац.ун-ту внутр. справ, 2004. – 198с.
71. Житный А. Деятельное раскаяние. Сравнительный анализ законодательства Беларуси, России и Украины // Российская юстиция. – 2002. -№10. – С. 55-56.
72. Загородников Н.И. О пределах уголовной ответственности // Советское государство и право. – 1967. – №7. – С. 39-46.
73. Звечаровский И.Э. Уголовно-правовые нормы, поощряющие посткриминальное поведение личности. – Иркутск: Изд-во Иркутского университета, 1991. – 158 с.
74. Зелинский А.Ф. Соучастие в преступлении. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1971. – 156 с.
75. Иванов В.Д. Понятие добровольного отказа от начатой преступной деятельности // Правоведение. – 1992. – №1. – С. 60-68.
76. Иванов В. Д. Деятельное раскаяние и его правовые последствия // Социалистическая законность. – 1991. - №6. – С. 22-24.
77. Иванов Н.Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1991. – 148 с.
78. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция норм при освобождении от уголовной ответственности // Правоведение. – 2001. – №6. – С.116-128.
79. Исаев И.А., Золотухина И.М. История политических и правовых учений России ХІ – ХХ в. – М.: Политиздат, 1995. – 256 с.
80. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: «Юридическая литература», 1984. – 68 с.
81. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
82. Кабалкин А.Ю. Социально-экономические права советских граждан (в отраслях права цивилистического профиля) / Отв. ред. В.М. Чхиквадзе; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1986. – 207 с.
83. Карпеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. – М.: Юридическая литература, 1971. – 224 с.
84. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1959. – 188 с.
85. Карпушин Н.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юридическая литература, 1974. – 229 с.
86. Келина С.Г. Освобождение от ответственности по уголовному праву социалистических стран // Советское государство и право. – 1975. – № 1. – С. 70-76.
87. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М.: Наука, 1974. – 232 с.
88. Келина С.Г. Освобождение от уголовной ответственности как правовое последствие совершения преступления // Уголовное право: новые идеи. – М.: Юристъ, 1994. – 186 с.
89. Киселева О.М., Малько А.В. Институт правового поощрения в России: историко-юридический аспект // Правоведение. – 1999. - №3. – С.30-38.
90. Кленова Т.В. Структура уголовно-правовой нормы и выражение ее предписаний в законодательстве // Советское государство и право. - 1988. - №11. – С. 80-84.
91. Ковалев М.И. О роли научных понятий в уголовном праве и криминологии // Правоведение. – 1980. - № 5. – С. 53-58.
92. Ковітіді О.Ф. Звільнення від кримінальної відповідальності за нормами Загальної частини КК України: Навчальний посібник. – Сімферополь: ВД «Квадранал», 2005. – 224 с.
93. Коган В.М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия. – М.: Политиздат, 1983. – 210 с.
94. Колоколов Г. К учению о покушении. – М., 1884. – 320 с.
95. Коломеец В.К. Явка с повинной: новая трактовка // Российская юстиция. – 1997. – №10. – С. 35-38.
96. Комаров С.А. Общая характеристика механизма правового регулирования. – Общая теория государства и права. – Том 2. – М.: «Зерцало», 1998. – 549 с.
97. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР. – М.: Изд-во Спарк, 1995. – 876 с.
98. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации, Общая часть / Под общ. ред. Ю.А. Скуратова и В.А. Лебедева. – М.: Юристъ, 1996. – 896 с.
99. Корольков А.А. О понимании нормы в биологии и медицине // Философские вопросы современной биологии – М., Л., 1966. – С. 78.
100. Коржанський М. Й. Популярний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Наукова думка, 1997. – 798 с.
101. Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини. – К.: Атіка, 2004. – 238 с.
102. Краткая философская энциклопедия. – М.: А/О «Издательская группа «ПРОГРЕСС», 1994. – 564 с.
103. Кривоченко Л.Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия. – Х.: Юридический институт, 1981. – 51 с.
104. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Харьков: Вища школа, 1983. – С. 129 с.
105. Кригер Г.А. Наказание и его применение. – М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1962. – 188 с.
106. Кригер Г.А. Условное осуждение и роль общественности в его применении. – М.: Изд-во Московского унив-та, 1963. – С. 98 с.
107. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 358 с.
108. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. –Харків: Право, 1997. – 386 с.
109. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ.юрид.спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.: За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація- Київ-Харків: Юрінком Інтер-Прав, 2002. – 496 с.
110. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник / за ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Правові джерела, 2002. – 390 с.
111. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін. / Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002. – 420 с.
112. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін юре», 2003. – 1196 с.
113. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 1152 с.
114. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року./ за ред. М. І. Мельника. - К.: А.С.К., 2001. – 238 с.
115. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. – М.: СПб, 1998. – 256 с.
116. Кримінологія. Загальна та Особлива частини / За ред. проф. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 2003. – 288 с.
117. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система. – СПб: Санкт-Петербургский гос. Ун-т, 1999. – 262 с.
118. Кругликов Л.Л. Правовая природа квалифицирующих обстоятельств, или средства дифференциации уголовной ответственности // Уголовная ответственность: проблемы создания, установление, реализации. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1989. – 238 с.
119. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в сов. уголовном праве. – Ярославль: Ярослав. гос. унив-т, 1979. – 268 с.
120. Кругликов Л.Л., Васильевский А.В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. – СПб: Юрид. центр. Пресс, 2002. – 300 с.
121. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право зарубежных стран. – М.: Зерцало, 1998. – 264 с.
122. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. – М.: «Наука», 1986. – 126 с.
123. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М.: Юридическая литература, 1978. – 206 с.
124. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Юридическая литература, 1982. – С. 236.
125. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М.: Наука, 1976. – 198 с.
126. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юристъ, 1999. – 226 с.
127. Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение по советскому уголовному праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1953. – 20 с.
128. Кузнецова Н.Ф., Цзян Хуэйлинь. Реформа уголовного законодательства Китая // Вестник Московского университета. Серия 11. Право, 1998, № 4. – 128 с.
129. Кузнецова Н.Ф. Новый Уголовный кодекс Франции // Вестник Московского университета. Серия 11. Право, 1994, № 2. – С. 37.
130. Курс Российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М.: СПАРК, 2001. – 688 с.
131. Курс советской криминологии. – М.: Юридическая литература, 1985. – 288 с.
132. Курс советского уголовного права. Часть общая. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – 290 с.
133. Курс советского уголовного права. – М.: Наука, 1970 – Т. 2. – 348 с.
134. Кушнарев В.А. Деятельное раскаяние в уголовном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2002. – 20 с.
135. Кушнарев В.А. О необходимости совершенствования института деятельного раскаяния // Рос. следователь. – 2001. – №2. – С. 18-22.
136. Левитов Н.Д. О психологических состояниях человека. – М.: Наука, 1991. – 210 с.
137. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: Норма, 2000. – 296 с.
138. Леонтьев А.Н. Мотивы // БСЭ. – 3-е изд.- М., 1988. – Т. 17. – 1358 с.
139. Лист Ф. Учебник уголовного права. Общая часть/ Пер. Ф. Ельяшевича, предисловие автора и проф. М.В. Духовского. – М.: Товарищество типографии А.И. Мамонтова, 1903. – 238 с.
140. Ломако В.А. Отсрочка исполнения наказания. – Киев: УМК ВО, 1992. – 64 с.
141. Лумпова И.А. К вопросу о совершенствовании института освобождения от уголовной ответственности / Проблемы защищенности личности в уголовном судопроизводстве Сб. науч. трудов. – Ярославль: Изд-во Ярославского ун-та, 1991. – 234 с.
142. Малько А.В. Поощрение как правовое средство // Правоведение. – 1996. - №3. – С. 25-32.
143. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве // Правоведение. – 1998. - №3. – С. 138-146.
144. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. – К.: Атіка, 2004. – 168 с.
145. Марцев А.И. Преступление как конфликтное отношение // Актуальные проблемы применения уголовного законодательства в деятельности органов внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1987. – 162 с.
146. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник. – К.: А.С.К., 2001. – 378 с.
147. Матузов Н.И. Общие правоотношения и их специфика // Правоведение. – 1976. – №3. – С. 30-38.
148. Матюшенко Р. Закриття кримінальної справи у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим // Право України. – 2002. - № 4. – С.92-94.
149. Мельник М. Кримінально-правова норма чи соціальна аномалія? // Право України. – 2004. - №9. –С.117.
150. Меньшикова Н.А. Деятельное раскаяние в уголовном праве (проблемы теории и практики): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Владивосток, 2002. – 20 с.
151. Миренский Б.А. Законодательная техника и проблемы уголовного права // Советское государство и право. – 1986. - № 12. – С. 108.
152. Михайлов В. Признаки деятельного раскаяния // Российская юстиция. – 1998. – № 4 . – С. 5-8.
153. Михайлов А., Сергеев Л. О раскрытии преступления // Советское государство и право. – 1971. – № 4. – С. 112.
154. Мицкевич А.В. Нормы права // Общая теория государства и права. – Том 2. – М.: Зерцало, 1998. – 224 с.
155. Наден О.В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. – Х.: Право, 2003. – 224 с.
156. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. –С. 90.
157. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. –С. 63.
158. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. –С. 217.
159. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (За заг. ред. Ген. Прокурора України Потебенька М.О., ректора Інституту Генеральної прокуратури України Гончаренка В.Г. Загальна частина). – К.: Форум, 2001. – С. 238.
160. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 560 с.
161. Наумов А.В. Применение уголовно-правовых норм (По материалам следственной и прокурорско-следственной практики). – Волгоград: Вісшая следственная школа МВД СССР, 1973. – 173 с.
162. Немировский Э.Я. Основные начала уголовного права. – Одесса: Тип. «Техник», 1917. – 644 с.
163. Никулин С. Уголовный закон о деятельном раскаянии // Социалистическая законность. – 1982. - № 3. – С.62-64.
164. Никулин С.И. Деятельное раскаяние и его значение для органов внутренних дел в борьбе с преступностью: Учебное пособие. – М.: МВШМ МВД СССР, 1985. – 186 с.
165. Николюк В.В., Дочия Р.М., Шаламов В.Г. Прекращение уголовного преследования в связи с деятельным раскаянием: Учебно-практическое пособие. – М.: Профессиональный союз адвокатов России, 2002. – 138 с.
166. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Под ред. д.ю.н., проф. А.С. Пиголкина. – М.: МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1996. – 380 с.
167. Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в уголовном праве. – Рязань: Рязан. высш. школа, 1976. – 206 с.
168. Остроумов С., Панченко С. Критерии оценки раскрытия преступления // Социалистическая законность. – 1976. – №9. – С. 52;
169. Ошерович Б.С. Очерки из истории русской уголовно-правовой мысли. – М.: Госиздат,1946. – 228 с.
170. Палиюк В.П. Возмещение морального (неимущественного) вреда. – К.: Право, 2000. – 298 с.
171. Панов Н.И. О точности норм уголовного права и совершенствовании законодательной техники // Правоведение. – 1987. -№4. – С. 79-82.
172. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: «Вища школа», 1982. – С. 73.
173. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж, Изд-во Воронежского ун-та, 1975. – 232 с.
174. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Саратов, 1972. – 20 с.
175. Перепадя О.І. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (Кримінально-правовий аналіз законодавства України і ФРН): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Київ, 2003. – 20 с.
176. Песлякас В. Ч. Уголовная ответственность и освобождение от нее. – Минск: МВД СССР, Минская высшая школа, 1988. – 126 с.
177. Петрова Г.О. Норма и правоотношение – средства уголовно-правового регулирования. – Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 1999. – С. 136.
178. Петрухин И. Гуманность или трезвый расчет? // Российская юстиция. – 1999. – №9. – С. 24-26.
179. Пикуров Н.И. Уголовное право в системе межотраслевых связей. – Волгоград: ВЮИ МВД России, 1998. – 146 с.
180. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. – Книга первая «О преступлении»: Харьков: Юридический Харьков, 2001. – 289 с.
181. Пионтковский А.А. Правоотношение в уголовном праве. // Правоведение. – 1962. – №2. – С. 86-96.
182. Пионтковский А.А. О понятии уголовной ответственности // Советское государство и право. – 1967. – № 12. – С. 40-48.
183. Пионтковский А.А. Учение о преступлении в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1961. – 648 с.
184. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990. – 166 с.
185. Поляков И. Вопрос о возмещении ущерба решен неудовлетворительно // Советская юстиция. – 1989. – №4. – С.9.
186. Проект Кримінального Кодексу України, внесений на розгляд Верховної Ради України Комісією з питань правопорядку та боротьби зі злочинністю // Іменем закону. – 1998. – 28 жовтня.
187. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо гуманізації кримінальної відповідальності) », внесений Кабінетом Міністрів України у Верховну Раду України 24 січня 2007 року// http://gfka2.rada.gov.ua/plf/zweb_n/webproc4_1?іd=&pf3511=29306
188. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності: Постанова Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року // Вісник Верховного Суду України – 2006. –. №2. – С. 13-16.
189. Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття справ // Вісник Верховного Суду України – 2004 – №2 (42). – С. 27.
190. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка.- К.: Вища школа, 1982. – 456 с.
191. Психология. Словарь. – М.: Политиздат, 1990. – 586 с.
192. Пузиков П.Д. Понятия и их определение. – Минск: Наука и техника, 1970. – 146 с.
193. Радищев А.Н. О законоположении // Избранные философские сочинения. – М.: Госиздат, 1949. – 520 с.
194. Ретюнских И.С. Условное осуждение к лишению свободы с обязательным привлечением осужденного к труду. – Воронеж: Изд-во Воронежского унив-та, 1977. – 156 с.
195. Ривлин А.Л. Об уголовно-правовых и уголовно-процессуальных отношениях // Правоведение. – 1959. – №2. – С. 105-112.
196. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканість): Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. - № 14. – С. 34.
197. Розгляд судами загальної юрисдикції справ різних категорій // Вісник Верховного Суду України – 2005 - №5. – С. 12-26.
198. Российское законодательство Х – ХХ веков: В 9 т. - М: Юридическая литература, 1984. - Т. 1: Законодательство Древней Руси.– 346 с.
199. Российское законодательство Х – ХХ веков: В 9 т. - М: Юридическая литература, 1985. - Т. 3: Акты Земских Соборов.– 426 с.
200. Российское законодательство Х – ХХ веков: В 9 т. - М: Юридическая литература, 1986. - Т. 4: Законодательство периода становления абсолютизма.– 458 с.
201. Российское законодательство Х – ХХ веков: В 9 т. - М: Юридическая литература, 1987. - Т. 6: Законодательство первой половины XIX века.– 398 с.
202. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – С. 324.
203. Сабитов Р.А. Посткриминальное поведение. – Томск, Изд-во Томского ун-та, 1985. – 192 с.
204. Сабитов Р.А. Квалификация поведения лица после совершения им преступления. – Омск: Высшая школа милиции МВД СССР, 1986. – 198 с.
205. Сабитов Р.А. Уголовно-правовое регулирование посткриминального поведения // Совершенствование правовых мер борьбы с преступностью: Межвузов. тематич. сб. - Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1986. – 234 с.
206. Савкин А. Деятельное раскаяние – свобода от ответственности // Российская юстиция. – 1997. – № 12. – С.34-36.
207. Савченко А.А. Мотив і мотивація злочину. – К.: Атіка, 2002. – 214 с.
208. «Саксонское зерцало»: памятник, комментарии, исследования / Под ред. В.М Корецкого. – М.: Наука, 1985.– 569 с.
209. Саламатов Е. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием // Правовая реформа в Казахстане, 1999. - № 3 .- С. 50.
210. Санталов А.И. Об уголовной ответственности и ее процессуальном выражении. // Вестник Ленинградского университета. – 1972. - № 23. – С. 125-127.
211. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: ЛГУ, 1982. – 97 с.
212. Санталов А.И. Уголовно-правовые отношения и уголовная ответственность. // Правоведение. – 1974. – №5. – С. 122-128.
213. Сафронов А.Д. Добровольный отказ от совершения преступления и деятельное раскаяние преступника: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М.: Изд-во МГУ, 1977. – 23 с.
214. Сахаров А.Б. Предупредительная функция советского уголовного закона // Актуальные проблемы уголовного права. – М.: ИГПАП, 1988. – 286 с.
215. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. – М.: Юридическая литература, 1953. –517 с.
216. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР (1953-1991). Часть 1. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1992. – 488 с.
217. Сверчков В.В. Актуальные вопросы освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием // Государство и право. – 1999. - № 12.– С. 52-56.
218. Сверчков В. Место добровольного отказа от преступления в системе уголовного законодательства // Уголовное право. – 2001. – №2. – С.24-28.
219. Свод законов Российской империи. Устав о наказаниях, налагаемых мировыми судьями. – Петроград: Государственная типография, 1914. – 566 с.
220. Семенов О.В. Временное революционное правительство в планах декабристов. – М.: Мысль, 1982. – 230 с.
221. Сенаторов М.В. Поняття потерпілого від злочину в кримінальному праві // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №1 (32). – С. 208.
222. Скибицький В.В. Умовне засудження за законодавством Української РСР – Київ: Наукова думка, 1971. – 181 с.
223. Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1989. – 624 с.
224. Словарь по этике. – М.: Зерцало, 1983. – 348 с.
225. Смирнов С.Д. Психология образа: проблемы активности психического отражения – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 256 с.
226. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1965. – 188 с.
227. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. – 1923. – № 1. – 347 с.
228. Советское уголовное право. Общая часть. (Н.А. Беляев, М.Д. Шаргородский, В.С. Прохоров и др. / Под ред. Н.А. Беляева, М.И. Ковалева) – М.: Юридическая литература, 1977. – 543 с.
229. Современное зарубежное уголовное право. / Под ред. А.А. Пионтковского. – М.: Изд-во Иностранной литературы, 1957. – 386 с.
230. Соловьев И. Деятельное раскаяние в совершении налоговых преступлений // Российская юстиция.– 2002. – №2. – С. 48-50.
231. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Изд-во полит. лит-ры., 1992. – 486 с.
232. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М.: «Проспект», 1999. – 280 с.
233. Спиридонов Л.И. Социология уголовного права. – М.: Юридическая литература, 1986. – 220 с.
234. Сташис В.В. Передача на поруки и некоторые вопросы советского уголовного права // Об усилении роли общественности в укреплении социалистического правопорядка: Материалы республиканской конференции. – Харьков, 1961. – С. 27-30.
235. Столин В.В. Самосознание личности – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 188 с.
236. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968.- Т.1. – 470 с.
237. Таганцев Н.С. Российское уголовное право: В 2 т. – М.: Наука, 1994. – Т. 2. – 393 с.
238. Тарханов И.А. Поощрение позитивного поведения в уголовном праве. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 2001. – 285 с.
239. Тарханов И.А. Замена наказания по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 102 с.
240. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Вища школа, 1988. – 196 с.
241. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юридическая литература, 1974. – 168 с.
242. Тер-Акопов А. Христианские начала и их развитие в российском праве // Российская юстиция. – 2001. – №7. – С.67.
243. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М.: Юристъ, 1997. – С. 473.
244. Тихонов К.Ф. Субъективная сторона преступления. Проблема социального содержания вины в советском уголовном праве. – Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1967. – 102 с.
245. Ткачевский Ю.М. Замена неотбытой части наказания более мягким // Вестник МГУ. Сер. 12. Право. – 1966. – №1. – С. 50-58.
246. Толчинский Б.А. Политический компромисс: современная проблематика // Государство и право. – 1992. – №12. – С. 85-93.
247. Томашевский Н.П. О структуре правовой нормы и классификации ее элементов // Вопросы общей теории советского права. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960. – 194-254.
248. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. – 363 с.
249. Трайнин А.Н. Учение о соучастии. – М.: Юридическое изд-во НКЮ СССР, 1941. – 220 с.
250. Тютюгин В.И. Условно-досрочное освобождение от наказания. – Х.: Юрид. институт, 1981. – 89 с.
251. Уголовное право России. Общая часть./ Отв ред. Б.В. Здравомыслов. – М.: Юристъ, 1996. – С. 431.
252. Уголовное право. Словарь-справочник. Автор-составитель Т.А. Лесниевски-Костарева. – М.: НОРМА – ИНФРА, 2000. – 432 с.
253. Уголовное право. Общая часть./ Отв. ред. И.Я. Козаченко и З.А. Незнамова. – М.:ИНФРА. М – НОРМА, 1997. – С. 486 с.
254. Уголовное право Украинской ССР / Под ред. В.В. Сташиса и А.Ш. Якупова. – Киев: Вища школа, 1984. – С. 180.
255. Уголовный кодекс Республики Беларусь – СПб: «Юридический центр Пресс», 2001. – 474 с.
256. Уголовный кодекс Республики Узбекистан – СПб: «Юридический центр Пресс», 2001. – 338 с.
257. Уголовный кодекс Республики Таджикистан – СПб: «Юридический центр Пресс», 2001. – 294 с.
258. Уголовный кодекс Испании. – М.: Зерцало, 1998. – 394 с.
259. Уголовный кодекс Российской Федерации: Постатейный комментарий. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1997. – 960 с.
260. Уголовный кодекс Украинской ССР: Научно-практический комментарий / Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф.Г. Бурчак и др. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 890 с.
261. Уголовный кодекс Чехии. – М.: Иностранная литература, 1999. – 426 с.
262. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / Под ред. Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 880 с.
263. Угрехелидзе М.Г. Проблемы неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси, Мецниереба, 1976. – 156 с.
264. Угрехелидзе М.Г. О сфере уголовно-наказуемой неосторожности. – Проблемы борьбы с преступной неосторожностью. Межвузовский тематический сборник. – Владивосток, ДВГУ, 1981. – 330 с.
265. Улицкий С.Я. Условно-досрочное освобождение из исправительных учреждений. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 2002. – 256 с.
266. Ус О.В. Інститут співучасті в кримінальному законодавстві України: порівняльно-правовий аспект // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 115 - 116.
267. Усатий Г.О. Кримінально-правовий компроміс – К.: Атіка, 2001. – 128 с.
268. Филатов А. Практика применения судами ст. 391 Основ Уголовного законодательства // Социалистическая законность. –1978. – №7. – С. 16-19.
269. Флетчер Дж., Наумов А.В. Основные концепции современного уголовного права. – М.: Юристъ, 1998. – 568 с.
270. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юридическая литература, 1974. – 351 с.
271. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под ред.З.М. Черниловского. – М.: Юридическая литература, 1984. –568 с.
272. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Хрестоматия. – М.: Зерцало, 1998. – 488 с.
273. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М.: «Юрайт», 1999. –424 с.
274. Чувилев А. Деятельное раскаяние: проблемы и решения // Российская юстиция. – 1998. – № 6. – С. 10-14.
275. Чугаев А.П. Малозначительное преступление и товарищеский суд. – Казань.: Изд-во Казанского ун-та, 1966. – 146 с.
276. Шапиев С.М. Понятие и содержание уголовной ответственности // Вестник Ленинградского университета. – 1981. – №23. Экономика, философия, право. – Вып.4 – С. 70-74.
277. Шаргородский М.Д. Уголовный закон. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 178 с.
278. Шиминова М.Я. Компенсация вреда гражданам. Гражданско-правовое регулирование. – М.: Наука, 1979. – 297 с.
279. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1958. – 216 с.
280. Щерба С.П., Савкин А.В. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении. – М.: Спарк, 1997. – 110 с.
281. Яковлев А.М. Основания уголовной ответственности и личность преступника // Актуальные вопросы современного уголовного права, криминологии и уголовного процесса. – Тбилиси: Мецниереба, 1986. – С. 35-49.
282. Якуб М.Л. Освобождение от уголовной ответственности // Вестник Московского ун-та. Серия 11, Право. – 1981 – №3 – С. 15-21.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.