У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Дивідендна політика як складова сучасної корпоративної моделі розвитку підприємства
Количество страниц 100
ВУЗ
Год сдачи 2010
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ СУЧАСНОЇ КОРПОРАТИВНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Сутність дивідендної політики
1.2. Основні складові дивідендної політики
1.3. Вплив дивідендної політики на формування сучасної корпоративної моделі розвитку підприємств
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП ВАТ “КИЇВХЛІБ”ХЛІБОКОМБІНАТ №2
2.1 Загальна характеристика підприємства стану ДП ВАТ “Київхліб”хлібокомбінат №2
2.2 Основні техніко-економічні показники
2.3 Аналіз фінансового стану підприємства
РОЗДІЛ 3. ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОЇ КОРПОРАТИВНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №2
3.1. Необхідність використання інструментів дивідендної політики на підприємстві в умовах ринкової економіки
3.2. Аналіз дивідендної політики підприємства
3.3. Аналіз впливу дивідендної політики на розвиток підприємства
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ НА ДП ВАТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №2
4.1. Можливі напрямки удосконалення дивідендної політики на підприємстві
4.2. Пропозиції щодо удосконалення дивідендної політики на підприємстві
4.3. Оцінка впливу запропонованих заходів на основні фінансові показники підприємства
Висновки до розділу 4
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

 
ВСТУП

Вираженням грошових нагромаджень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності є прибуток. Як економічна категорія він характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємств. Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів щодо науково-технічного й соціально-економічного розвитку, збільшення фонду оплати праці.
Таким чином, будучи головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Якщо підприємство отримує прибуток, то воно має можливість вчасно розплачуватися з постачальниками сировини, матеріалів, енергії, із кредиторами; сплачувати податки; поповнювати оборотні кошти; освоювати випуск нової продукції, яка користується попитом на ринку.
Тому ефективне керування процесами формування, а також доцільний розподіл і раціональне використання прибутку є факторами, які прямо пропорційно впливають на розмір прибутку підприємства.
Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і деякою мірою сигналізують їм про те, що підприємство, в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно. З теоретичної позиції вибір дивідендної політики припускає вирішення двох ключових питань: чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства акціонерів? Якщо так, то яка повинна бути оптимальна їхня величина?
Дивідендна політика повинна розглядатися у світлі загального фінансового завдання компанії, яке міститься в максимізації багатства акціонерів. Це не завжди означає виплату максимальних дивідендів, оскільки може бути знайдене більш прибуткове застосування для дивідендів усередині самої компанії. Дивідендна політика має велике значення, тому що вона впливає на структуру капіталу й фінансування компанії, а у випадку з акціонерними компаніями й на інформаційну цінність.
Згідно чинного законодавства, джерелами дивідендів можуть виступати: чистий прибуток звітного періоду, нерозподілений прибуток минулих періодів і спеціальні фонди, створені для цієї мети (останні використовуються для виплати дивідендів по привілейованих акціях у випадку недостатності прибутку або збитковості підприємства). Тому теоретично підприємство може виплатити загальну суму поточних дивідендів у розмірі, який перевищує прибуток звітного періоду. Однак базовим є варіант розподілу чистого прибутку поточного періоду.
Формування ефективної дивідендної політики підприємства передбачає встановлення розміру дивідендних виплат на рівні, що, з одного боку, задовольняє права акціонерів на частину прибутку підприємства, а з іншого - дозволяє залишити власні інвестиційні ресурси для подальшого розвитку підприємства.
Необхідність ефективної реалізації корпоративних прав всіма власниками підприємства, в т.ч. міноритарними акціонерами, обумовлює специфіку підходу до формування дивідендної політики в процесі прийняття як стратегічних, так і тактичних фінансових рішень. Тому тема дисертаційного дослідження є актуальною, має важливе теоретичне та практичне значення і потребує подальшої розробки.
Дослідження проблем корпоративних фінансів знайшли своє відображення в роботах українських вчених: І.О. Бланка, О.Д. Василика, А.О. Єпіфанова, В.І. Міщенка, В.П. Москаленка, С.В. Науменкової, А.М. Поддєрьогіна, М.І. Сав-лука, В.М. Суторміної, а також російських економістів І.Т. Балабанова, Є.С. Сто-янової, Л.М. Павлової та ін.
Значний внесок у вирішення проблем корпоративних фінансів зробили зарубіжні вчені: Р. Брейлі, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хорн, М. Гордон, Д. Дюран, М. Дональд, Дж. Лінтнер, С. Майєрс, М. Міллер, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц та ін.
Необхідність ефективної реалізації корпоративних прав всіма власниками підприємства, в т.ч. міноритарними акціонерами, обумовлює специфіку підходу до формування дивідендної політики в процесі прийняття як стратегічних, так і тактичних фінансових рішень. Тому тема дисертаційного дослідження є актуальною, має важливе теоретичне та практичне значення і потребує подальшої розробки.
Дослідження проблем корпоративних фінансів знайшли своє відображення в роботах українських вчених: І.О. Бланка, О.Д. Василика, А.О. Єпіфанова, В.І. Міщенка, В.П. Москаленка, С.В. Науменкової, А.М. Поддєрьогіна, М.І. Сав-лука, В.М. Суторміної, а також російських економістів І.Т. Балабанова, Є.С. Сто-янової, Л.М. Павлової та ін.
Значний внесок у вирішення проблем корпоративних фінансів зробили зарубіжні вчені: Р. Брейлі, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хорн, М. Гордон, Д. Дюран, М. Дональд, Дж. Лінтнер, С. Майєрс, М. Міллер, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц та ін.
Необхідність ефективної реалізації корпоративних прав всіма власниками підприємства, в т.ч. міноритарними акціонерами, обумовлює специфіку підходу до формування дивідендної політики в процесі прийняття як стратегічних, так і тактичних фінансових рішень. Тому тема дисертаційного дослідження є актуальною, має важливе теоретичне та практичне значення і потребує подальшої розробки.
Дослідження проблем корпоративних фінансів знайшли своє відображення в роботах українських вчених: І.О. Бланка, О.Д. Василика, А.О. Єпіфанова, В.І. Міщенка, В.П. Москаленка, С.В. Науменкової, А.М. Поддєрьогіна, М.І. Сав-лука, В.М. Суторміної, а також російських економістів І.Т. Балабанова, Є.С. Сто-янової, Л.М. Павлової та ін.
Значний внесок у вирішення проблем корпоративних фінансів зробили зарубіжні вчені: Р. Брейлі, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хорн, М. Гордон, Д. Дюран, М. Дональд, Дж. Лінтнер, С. Майєрс, М. Міллер, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц та ін.
Необхідність ефективної реалізації корпоративних прав всіма власниками підприємства, в т.ч. міноритарними акціонерами, обумовлює специфіку підходу до формування дивідендної політики в процесі прийняття як стратегічних, так і тактичних фінансових рішень. Тому тема дисертаційного дослідження є актуальною, має важливе теоретичне та практичне значення і потребує подальшої розробки.
Дослідження проблем корпоративних фінансів знайшли своє відображення в роботах українських вчених: І.О. Бланка, О.Д. Василика, А.О. Єпіфанова, В.І. Міщенка, В.П. Москаленка, С.В. Науменкової, А.М. Поддєрьогіна, М.І. Сав-лука, В.М. Суторміної, а також російських економістів І.Т. Балабанова, Є.С. Сто-янової, Л.М. Павлової та ін.
Значний внесок у вирішення проблем корпоративних фінансів зробили зарубіжні вчені: Р. Брейлі, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хорн, М. Гордон, Д. Дюран, М. Дональд, Дж. Лінтнер, С. Майєрс, М. Міллер, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц та ін.
Проблеми формування дивідендної політики було широко розглянуто в роботах українських вчених: І.О. Бланка, О.Д. Василика, А.О. Єпіфанова, В.І. Міщенка, В.П. Москаленка, С.В. Науменкової, А.М. Поддєрьогіна, М.І. Савлука, В.М. Суторміної, а також російських економістів І.Т. Балабанова, Є.С. Стоянової, Л.М. Павлової та ін. Значний внесок у вирішення проблем корпоративних фінансів зробили зарубіжні вчені: Р. Брейлі, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хорн, М. Гордон, Д. Дюран, М. Дональд, Дж. Лінтнер, С. Майєрс, М. Міллер, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц та ін.
Разом з тим подальших досліджень потребує вплив дивідендної політики підприємства на інвестиційну привабливість його акцій на вітчизняному фондовому ринку і можливості підприємств шляхом формування ефективної дивідендної політики залучати максимальний обсяг інвестиційних ресурсів. Актуальність і недостатня розробленість цих питань вітчизняними вченими і практиками зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та задачі.
Метою дипломної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо формування дивідендної політики ВАТ «Київхліб», що дозволяє ефективно розподілити прибуток між споживанням і реінвестуванням, що забезпечить збалансування інтересів всіх учасників корпоративних відносин і сталий розвиток підприємства.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано і вирішено такі задачі:
- уточнено сутність та зміст поняття «дивідендна політика»;
- узагальнено теоретичні підходи щодо формування дивідендної політики підприємства і виділено актуальні положення в сучасних умовах;
- обґрунтовано необхідність відповідності формування дивідендної політики українськими підприємствами;
- проаналізовано дивідендну політику обраного підприємства та її вплив на розвиток даного підприємства;
- проаналізовано можливі напрямки удосконалення дивідендної політики підприємства;
- оцінено вплив запропонованих заходів на основні фінансові показники підприємства.
Об’єктом дослідження є процес формування дивідендної політики відкритого акціонерного товариства.
Предметом дослідження є економічні відносини з приводу формування та перегляду дивідендної політики відкритого акціонерного товариства.
Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, законодавчі акти України, наукові публікації та праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем управління корпоративними фінансами і формування дивідендної політики.
Кваліфікаційна дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Список литературы ВИСНОВКИ

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між при¬бутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.
Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід вра¬ховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фі¬нансово-господарської діяльності підприємства: величину са¬мофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впли¬ває на його вартість.
Зв'язок між дивідендною політикою і ринковим курсом кор¬поративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний про¬центній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.
Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати пози¬тивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоратив¬них прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвес¬тори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.
Важливим є також обернений зв'язок між ринковим курсом корпоративних прав і фінансово-господарською діяльністю емі¬тента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час за¬лучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринко¬вого курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мініма¬льним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує за¬лучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.
До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:
- виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;
- визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;
- оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;
- визначення оптимальної для підприємства величини статут¬ного і власного капіталу;
- узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим за¬конодавством;
- вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і ви¬плати дивідендів;
- оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підпри¬ємства.
Принциповим питанням, яке стоїть в основі теоретичних досліджень, присвячених дивідендній політиці, є питання вза¬ємозв'язку між напрямом використання чистого прибутку (ди¬віденди чи тезаврація) та вартістю підприємства. Інакше ка¬жучи, чи існує оптимальне співвідношення використання чистого прибутку, за якого мінімізуються витрати на залучен¬ня капіталу, чи дивідендна політика жодним чином не впливає на оптимізацію структури капіталу і вартість підприємства? Залежно від характеру відповіді на це запитання рекоменду¬ється приймати ті чи інші рішення в галузі виплати дивіден-дів.
Рішення щодо розподілу прибутку, а отже, вибору тих чи ін¬ших пріоритетів при реалізації дивідендної політики приймають¬ся зборами власників підприємства. Завданням менеджменту в цілому і фінансового менеджменту зокрема є обґрунтування не¬обхідності прийняття того чи іншого рішення в галузі дивіденд¬ної політики. Для цього слід проаналізувати фактори впливу на неї. До основних з таких факторів належать:
1. Стадія життєвого циклу підприємства (для нещодавно створених підприємств доцільним є максимальне реінвестування прибутку).
2. Наявність у підприємства прибуткових інвестиційних проектів. Якщо в підприємства відсутні обґрунтовані плани щодо прибуткового реінвестування прибутку, то найраціональнішим буде максимальний розподіл прибутку (виплата диві¬дендів).
3. Альтернативні джерела капіталу. Цей чинник пов'язаний з доступністю і вартістю залучення коштів із зовнішніх джерел, які можна використати для покриття потреби в капіталі, що за¬лежить від:
- кредитоспроможності підприємства та наявності в нього кредитного забезпечення;
- вартості залучення позичкового капіталу;
- інвестиційної привабливості та можливостей залучення до¬даткового акціонерного чи пайового капіталу (шанси розміщення нової емісії);
- накладних витрат, пов'язаних із залученням власного капі¬талу із зовнішніх джерел.
Стандартною формою виплати дивідендів є грошова. З при¬йняттям зборами власників рішення про нарахування дивідендів частина власного капіталу перетворюється на позичковий. Забор¬гованість підприємства його власникам, пов'язана з нарахуван¬ням дивідендів, відображається за статтею «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками». Виплачуючи дивіденди, підпри¬ємство погашає згаданий борг.
На практиці досить часто приймається рішення про виплату дивідендів у негрошовій формі: корпоративними правами, іншими фінансовими інструментами, товарами, знижками на товари тощо. Найпоширенішою негрошовою формою є випла¬та дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокре¬ма акцій.
Специфічною формою виплати дивідендів у негрошовій фор¬мі, до якої досить часто вдаються підприємства в економічно розвинутих країнах, є дивіденди у формі цінних паперів інших емітентів, які є в інвестиційному портфелі підприємства.
Характерною рисою дивідендної політики багатьох вітчиз¬няних підприємств є те, що дивіденди досить часто виплачу¬ються у товарній формі. її використовують як підприємства, що виробляють товари народного споживання, так і ті, які ці товари отримують за бартерними схемами. Зазвичай дивіден¬ди товарами отримують дрібні акціонери, які не можуть впли¬вати на фінансову політику підприємств. Великі акціонери, які контролюють такі підприємства, формально не отримують ні¬яких дивідендів або віддають перевагу корпоративним правам. Досить часто реальні власники таких підприємств отримують приховані дивіденди за різного роду схемами ухилення від оподаткування.

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV// Відомості Верховної Ради. –2003. —№18-22. —Ст.144.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV // Відомості Верховної Ради. –2003. – №40. – Ст. 356.
3. ро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України вiд 16.07.1999 № 996-XIV.
4. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р., №1576-XII // Відомості Верховної Ради України. —1991. —№49. —Ст. 682.
5. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року N 1560-XІІ // Відомості Верховної Ради України. —1991. —№ 47. —Ст. 646.
6. Акціонерна власність в умовах ринкової трансформації економіки України : Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.01.01 /С.І. Кудин С.І. Кудин ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2003. — 20 с. — укp.
7. Бланк И.А. Стратегия и тактика управлення финансами. – К.: ИТЕМлтд, АДЕФ-Украина, 1996. – 534 с.
8. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: «Ника-Центр», 1998. – 544 с.
9. 15. Бойко О. Корпоративне управління: нормативи та практика // Цінні папери України. – 1999. - №48. – С. 3.
10. Вплив внутрішньої організації управління на позицію корпорації на фондовому ринку / Е.Н. Коренєв // Культура народов Причерноморья. — 2005. — N59. — С. 123-124.
11. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. – 240 с.
12. Грідчина М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч. посіб. –2-ге вид., стереотип. –К.:МАУП, 2002. –232 с.
13. Державне регулювання розвитку фондового ринку в Україні: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Р.Є. Демчак; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — К., 2005. — 20 с.
14. Десятнюк О.М. Дивідендна політика: формування й аспекти оподаткування // Фінанси України. – 2003. - №2. – С. 21-27.
15. Дивідендна політика як складова сучасної моделі корпоративного розвитку : Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Наталія Георгіївна Пігуль; Українська академія банківської справи. — Суми, 2002. — 19 с.
16. Дивідендна політика як складова сучасної моделі корпоративного розвитку : Дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Наталія Георгіївна Пігуль; Українська академія банківської справи. — Суми, 2002. — 214 с.
17. Задихайно Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. –Х.:Еспада, 2003. –688 с.
18. Клоченок Л.В. Методичні підходи до обґрунтування рівня дивідендних виплат // Регіональні перспективи. – 2000. - №2-3. – С. 243-245.
19. Ковалев В.В. Финансовый анализ .– М.: Финансы и статистика, 1998. – 511 с.
20. Кожанова Є. П., Отенко І. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с.
21. Концепція розвитку корпоративного управління в Україні (проект) // Цінні папери України. – 2001. - №34. – С.10.
22. Лудченко Я.О. Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів: Навчальний посібник. –К.:Ельга, Ніка-Центр, 2004. –208 с.
23. Міщенко В.І., Науменкова С.В. Проблеми вдосконалення управління державними корпоративними правами // Економіка України. – 2002. - №5.- С.29-36.
24. Пігуль Н.Г. Запровадження ефективної моделі корпоративного управління у фінансово-банківському секторі // Механизм регулирования экономики, экономика природопользования, экономика предприятия и организации производства: Збірник наукових праць Сумського державного університету. – 2001. - № 3-4. – С. 104-109.
25. Пігуль Н.Г. Основні засади формування дивідендної політики акціонерних товариств в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т.6. – Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД, 2002.- С. 179-186.
26. Прибуток підприємницьких структур в умовах ринкової трансформації економіки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Ю.Л. Субботович; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2002. — 20 с. — укp.
27. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підруч-ник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Прокопенка І.Ф. – М.: Харків: Легас, 2004. – 384 с.
28. Румянцев С. Міжнародний досвід корпоративного управління // Цінні папери України. – 2002. - №16. – С. 6.
29. Румянцев С. Розробка вітчизняного кодексу корпоративного управління // Цінні папери України. – 2002. - №22. – С. 6.
30. Стахорская С. Украинские АО: дивидендная политика в период становления. // Бизнесинформ. – 1997. - №21. – С. 56-59.
31. Степаненко А. Участь у розподілі прибутку АТ // Цінні папери України. – 2002. - №15. – С. 24-25.
32. Стеценко Б. Дивідендна політика акціонерного товариства: українські реалії в контексті світового досвіду. // Цінні папери України. – 2000. –№ 11. – С. 6-7.
33. Стеценко Б. Політика залишкового дивіденду: можливості використання в Україні // Цінні папери України. – 2002. – №12. – С. 20-21.
34. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посіб./ За ред. В.М.Федосова. –К.:Либідь, 1993. –247 с.
35. Тараторін Ю.М., Шуберт Т.Р. Реструктуризація господарських товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації державного майна // Економіка та держава. – 2004. – №1. – С. 34–42.
36. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств : Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / В.Г. Суржик; Нац. акад. держ. податк. служби України. — Ірпінь, 2004. — 17 с.
37. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств : Дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / В.Г. Суржик; Нац. акад. держ. податк. служби України. — Ірпінь, 2004. — 237 с.
38. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навчальний посібник. –Київ: Центр навчальної літератури, 2005. –160 с.
39. Шеремет А.Д. Удосконалення корпоративного управління // Економіка України. – 2004. – №1. – С. 32–37.
40. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.:ИНФРА-М, 1995. –176 с.
41. Шим Дж.К., Сигел Дж. Г. Финансовый менеджмент. – М.: Филинъ, 1996. – 395 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 400





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.