У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Сутність, стан та особливості формування професіоналізму державних службовців
Количество страниц 103
ВУЗ Сумский Государственный университет
Год сдачи 2011
Бесплатно скачать 22184.doc 
Содержание РОЗДІЛІ 1.
ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
В ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

1.1. Професіоналізм державних службовців як наукова категорія: сутність та понятійний зміст
1.2. Стан професіоналізму державних службовців України
1.3. Професійна деформація державних службовців

РОЗДІЛ 2.
ФОРМУВАННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ
2.1. Фактори впливу на розвиток професіоналізму державних службовців
2.2. Особливості формування професіоналізму державних службовців України





ВСТУП

Актуальність теми. Побудова демократичного суспільства в Україні відбувається складно й суперечливо у зв’язку з тим, що Українська держава проходить період зламу старої управлінської системи та потребує нових кадрів-професіоналів, здатних компетентно, відповідально виконувати свої функціональні обов’язки.
Реформування системи державного управління та державної служби супроводжується не лише складними колізіями соціального характеру, радикальними перетвореннями у сфері державотворення, але й зміною норм та цінностей у свідомості людей, їх настроями, баченням власної перспективи.
У суспільстві вирішальним стає усунення суперечності, яка існує між потребою залучення до виконання поставлених завдань професійно підготовлених державних службовців та недостатньо якісним забезпеченням їх професійного розвитку, що знижує ефективність державної служби та суттєво впливає на темпи розпочатих у країні перетворень.
Усе це актуалізує необхідність розкриття сутності професіоналізму державних службовців, виявлення факторів, які стримують і, які стимулюють процес розвитку дієздатності управлінських кадрів в контексті реформування державної служби.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить. що стан розроблення зазначеної проблеми має певну обмеженість, яка зумовлює необхідність системних досліджень щодо формування професіоналізму державних службовців та визначення на цій основі органами виконавчої влади, особисто кожним державним службовцем сукупних послідовних дій, спрямованих на професійне розв’язання конкретних ситуацій, які виникають в процесі надання державних послуг населенню.
Методологічні засади дослідження професіоналізму закладено в Україні школою теорії державотворення під керівництвом доктора юридичних наук, професора Н.Р. Нижник [60; 64; 65; 157; 158] та її послідовниками (С.Д. Дубенко [60; 75; 76], В.М. Олуйком [65; 171] та іншими).
Комплексний підхід до розв’язання проблем активізації професійного розвитку службовців притаманний роботам С.Д. Дубенко [75; 76], В.К. Майбороди [136], В.І. Мельниченка [146; 147], Н.Р. Нижник [60; 64; 65; 157; 158], В.М. Олуйка [65; 171], О.Ю. Оболенського [165; 166; 167].
На відміну від світового досвіду, в Україні професіоналізм державних службовців ще не повною мірою розглядається як принцип державної служби, як найважливіший чинник ефективності управління державними органами, як основа надання високоякісних послуг населенню.
Залишається невирішеним завдання щодо осмислення ролі загальнолюдської культури у формуванні професіоналізму службовців, в подоланні службових аномалій, зростанні престижу професійної державної служби, підвищенні її соціальної ефективності, що в кінцевому результаті стимулюватиме розвиток громадянського суспільства та сприятиме формуванню позитивного іміджу державних службовців.
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є теоретичне обгрунтування сутності, стану та особливостей формування професіоналізму державних службовців, визначення факторів, засобів і шляхів його розвитку.
Досягнення визначеної мети передбачає виконання наступних завдань:
– здійснити системний огляд українських і зарубіжних науково-теоретичних джерел та розкрити ступінь розроблення теми у науковій літературі;
– розкрити сутність професіоналізму державних службовців як наукового поняття й соціального явища;
– розглянути взаємозв’язок понять: професія, професіоналізм, професійна компетентність, професіоналізація, професійна гідність та професійна честь;
– виділити, уточнити та систематизувати основні фактори, що стимулюють процес формування професіоналізму державних службовців, обгрунтувати можливості їх впливу на ефективність державної служби та результативність державного управління;
Об’єкт дослідження – проблема становлення професіоналізму державних службовців в Україні.
Предмет дослідження – особливості формування професіоналізму державних службовців в Україні.
Методи дослідження. Відповідно до мети та характеру поставлених завдань у дослідженні використовувалися наступні методи :
а) теоретичні: вивчення педагогічної, психологічної, історичної, філософської, соціологічної, економічної, культурологічної літератури та інших джерел з досліджуваної проблеми; порівняння та узагальнення передового педагогічного досвіду; б) емпіричні: діагностичні (інтерв'ювання, бесіди); обсерваційні (пряме і непряме спостереження); прогностичні (моделювання, експертні оцінки).
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
- здійснено комплексне дослідження сутності професіоналізму державних службовців як основи ефективності управлінських рішень та успішності соціальних перетворень, обгрунтовано його роль у забезпеченні довіри громадян до влади, що виникають в процесі службових відносин;
- визначено, що поняття “професіоналізм державних службовців” – якісно-ціннісний комплекс поєднання глибоких різносторонніх знань, умінь, професійних управлінських навиків, практичного досвіду, загальнолюдської культури, що відображає ступінь самоорганізації особи, рівень її професійної діяльності, забезпечує ефективність державної служби та сприяє зростанню її авторитету;
- доведено залежність рівня професіоналізму від внутрішніх факторів, детермінованих специфікою державної служби, і зовнішніх чинників, спричинених політичними, економічними, соціальними й культурними умовами розвитку суспільства;
Практичне значення дослідження полягає в тому, що:
- розроблені й науково обгрунтовані теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у викладацькій та науково-дослідній роботі, у практичній діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, в процесі подальшої розробки моделі державного службовця-професіонала.
Апробація основних положень дослідження здійснювалась на вузівській науковій конференції для магістрантів «Від творчого пошуку – до професійного становлення: Збірник матеріалів вузівської науково-практичної конференції. – Суми: СОІППО, 2009. – 292 с.
Структура та обсяг дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи - 98 сторінок.
Список литературы ВИСНОВКИ

У магістерській роботі здійснено дослідження актуального для державної служби наукового завдання, яке полягає в науково-теоретичному обгрунтуванні концептуального аналізу сутності, стану та особливостей формування професіоналізму державних службовців, виявленні та визначенні факторів, які стримують і тих, що стимулюють його розвиток. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань та дозволяють зробити такі висновки:
1. Визначено, що професіоналізм державних службовців – це якісно-ціннісний комплекс соціального буття службовців – першооснова ефективності державної служби, яка вимагає від службовців принципово нового мислення, підвищеної персональної відповідальності за результати діяльності, від якої суттєво залежить не тільки надійність, стабільність і прогресивність суспільного розвитку, але й авторитет держави.
2. Акцентовано, що на існуючу систему формування професіоналізму державних службовців суттєво впливає наявна структура професійного розвитку кадрів органів державної влади, що поєднує в собі планування, організацію та реалізацію кар’єри службовця з метою підготовки їх до розв’язання значно складніших завдань шляхом інтенсивного розвитку їх професійної компетенції.
3. Проведене дослідження стану та проблем професіоналізації кадрів на місцях засвідчило, що сьогоднішній рівень забезпечення кадрами -професіоналами не відповідає потребам держави для вирішення щоденних службових завдань. Наголошено, що основу професіоналізму державних службовців складає, з одного боку, властивість особистості, що формується у процесі діяльності (проходженні державної служби), а з іншого – результат цієї діяльності, що передбачає найвищий рівень ефективності управлінської праці (найбільш якісне надання послуг населенню), повнота яких розкривається в процесі соціально-управлінського функціонування.
4. До основних факторів стимулювання ефективної професіоналізації державних службовців відносять:
־ створення необхідних умов для реалізації рівних прав громадян на доступ до державної служби у відповідності з професійною підготовкою;
־ постійне оцінювання стану професійної підготовки державних службовців на основі моніторингу кадрових служб;
־ координацію діяльності державних органів влади, які вирішують завдання щодо забезпечення професіоналізації державної служби;
־ контроль діяльності всіх суб’єктів реалізації кадрової політики в сфері державної служби, включаючи при цьому заклади освіти;
־ розвиток інфраструктури, яка забезпечує освітній процес державних службовців, а також системи навчально-методичного забезпечення всіх форм навчання;
־ організацію розробок та реалізацію місцевих та загальнодержавних програм професіоналізації державної служби;
־ поєднання фундаментальних і прикладних наукових досліджень в галузі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, розробку навчальних програм та використання інноваційних технологій в навчальному процесі;
־ забезпечення підготовки педагогічних кадрів для навчання державних службовців за всіма її формами;
־ постійний контроль за використанням матеріальних і фінансових ресурсів у сфері підготовки державних службовців та якісного рівня діяльності навчальних закладів;
־ вивчення міжнародного досвіду з проблем розвитку професіоналізму державних службовців та використання цієї практики в нашій державі.
Урахування цих особливостей та пропозицій сприяло б удосконаленню всієї системи по формуванню професіоналізму державних службовців.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболіна Т.Г. Моралісна культура в контексті соціокультурної динаміки (філософсько-етичний аналіз): Дис. д-ра філос. наук. – К.: Київський ун-т ім. Т. Шевченка, 1999. – 401 с.
2. Абрамов В.Л. Кадровая служба: функции и структура / Управление персоналом государственной службы: Учебно-методологическое пособие. – М.: Изд-во РАГС, 1997. – С. 335-357.
3. Авер’янов В., Коваленко В. та ін. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 130 с.
4. Актуальні питання організації навчання і методики викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців: Матер. наук.-практ. конф. 4-5 груд. 1997 р. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 437 с.
5. Актуальні проблеми реформування державного управління: Матер. щоріч. наук.-практ. конф. наук.-пед. персоналу, слухачів, докторантів, аспірантів Української Академії державного управління при Президентові України, 29 трав. 1997 р. / За ред. В.Князєва. – К.: УАДУ, 1997. – 312 с.
6. Анисимов О.С. Основы общей и управленческой акмеологии: Учебн. Пособие. – М.: РАГС, 1995. – 268 с.
7. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность / В.Б. Аверьянов, В.В. Цветков, Н.Р. Нижник и др. – К.: Наукова думка, 1993. – 165 с.
8. Артюшин Л.М., Машков О.А., Сивов Н.С. Теорія управління. – К., 1995. – 628 с.
9. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. – М: ОАО “НПО”, Экономика,
2000. – 303 с.
10. Атаманчук Г.В. Конституционные основы государственной службы и кадровой политики. – М., 1997. – 338 с.
11. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрид. лит. 1997. – 400 с.
12. Ашин Г.К., Охотский Е.В. Курс элитологии. – М.: Спартак-демпрс, 1999. – 368 с.
13. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 320 с.
14. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Х.: ООО “Фортуна-пресс”, 1998. – 464с.
15. Бизюкова И.В. Кадры: подбор и оценка. – М.: Прогресс, 1984. – 159 с.
16. Блейк Р.Р., Мутон Дж.С. Научные методы управления. – К.: Перент, 1992. – 157 с.
17. Блюмкин В.А. Моральные качества. – Воронеж: Изд-во ВГУ ГУММ, 1974. – 154 с.
18. Бойков В. Государственная служба. Взгляд изнутри и извне // СОЦИС – 2003. – № 9. – С. 85-90.
19. Бойков В.Э. Профессиональная культура и этика государственных служащих // Социология власти: Инф.-аналит. бюл. – 1997. – № 1-4. – (Мониторинг кадровой государственной службы). – С. 10-22.
20. Большой юридический словарь / В.А.Белов, В.В.Бойцова, Л.В.Бойцова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 703 с.
21. Білорусов С.Г. Регіональна кадрова політика щодо залучення талановитої молоді до державної служби // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика: Матеріали щорічної наук.-практ. конф. 23 січня 2003 р. / За заг. ред. А.Чемериса. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Ч.1. - 432 с.
22. Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
23. Веснин В.Р. Основы менеджмента. Учебник. – М.: „Триада, ЛТД”,
1996. – С.5.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.:, Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
25. Виханский О.С., Наумов О.И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс. – М.: “Фирма Гардика”, 1996. – 416 с.
26. Вичев В. Нравственная культура руководителя. – М.: Политиздат,
1988. – 158 с.
27. Волков И.П. Руководителю о человеческом факторе. – Л.: Лениздат,
1989. – 168 с.
28. Воробьёв А.В. Эволюция системы подготовки государственных служащих в Российской Федерации (на примере РАГС при Президенте РФ) // Вест. Моск. ун-та. – 1998. - № 1. – С. 102-114.
29. Воронько О.А. Керівні кадри: державна політика та система управління. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 150 с.
30. Воронько О., Северин А., Олійник І. Деякі актуальні питання атестації державних службовців // Вісн. УАДУ. – 1998. – № 3. – С. 48-57.
31. Вуд Д., Серре Ж. Дипломатический церемониал и протокол. – М.: Политиздат, 1974. – 445 с.
32. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: Організаційний аспект: [Монографія]. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 144 с.
33. Гаман-Голутвина О.В. Определение основных понятий элитологии // Полис. – 2000. - № 3. – С. 97-103.
34. Гарберт Е.И. Методы диагностики профессиональных способностей // Сб. Прикладные проблемы психологии личности. – Саратов, 1985. – С. 63.
35. Гегель. Сочинения: Т. 4. – М.: Соцэкгиз, 1959. – 440 с.
36. Гельвецій К.А. Про людину, її розумові здібності та її виховання / Пер. з франц. Валер’яна Підмогильного. – К.: Основи, 1994. – 416 с.
37. Герет Томас М., Клоноскі Ричард Дж. Етика бізнесу / Пер. з англ.
О.Ватаманюк. – К.: Основи, 1997. – 124 с.
38. Головатий М.Ф. До проблеми професіоналізації державної служби в сучасній Україні // Зб. наук. пр. УАДУ, 2000. – Вип. 2. – Ч. ІІІ. – С. 213-217.
39. Государственная кадровая политика и механизм ее реализации: Кадроведение: Курс лекций / Под ред. Е.В.Охотского. Изд. 2-е, доп. и перераб. – М.: Изд-во РАГС, 1998. – 467 с.
40. Государственная кадровая политика: концептуальные основы, приоритеты, технологии реализации / Под общ. ред. д.э.н., проф. С.В.Пирогова – М.: Изд-во РАГС, 1996. – 253 с.
41. Государственная служба. Вопросы этики: Зарубежный опыт. – М.: Изд-во РАГС, 1995. – Вып. 5. – 79 с.
42. Государственная служба и кадровый потенциал России: история, современность, будущее: Материалы науч.-прак. конф., г. Москва, 22.03.02. / Науч. ред. А.И.Турчинов. – Курск: МАП, Курская городская типография, 2002. – 213 с.
43. Государственная служба. Карьера и профессиональный рост: Зарубежный опыт. – М.: РАГС, 1996. – Вып. 14. – 416 с.
44. Государственная служба (комплексный подход): Учебное пособие. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 440 с.
45. Государственная служба: культура поведения и деловой этикет. / Под общ. ред. Е.В. Охотского. – Изд. 2-е. – М.: Изд-во РАГС, 1999. – 335 с.
46. Государственная служба: организация, кадры, управления: Сб. статей / Ред. кол.: Б.Т. Пономаренко (рук.), В.С. Нечепоренко, Г.П. Вернигора: РАГС при Президенте Российской Федерации. – М.: РАГС, 2001. – 179 с.
47. Государственная служба. Проблемы профессиональной этики. Зарубежный опыт // Реферативный бюл., 1998. – № 2 (22). – 117 с.
48. Государственная служба России: становление и развитие: Материалы методического семинара / Предисл. А.И.Турчинова; РАГС при Президенте Российской Федерации. – М., 2001. – 288 с.
49. Государственная служба теория и организация. Курс лекций / Ред. кол. Охотский Е.В., Игнатов В.Г., Лытов Б.В. – Ростов-н /Д: Феникс, 1998.- 640 с.
50. Государственное и муницыпальное управление: Справочник / Ред.: Н.И.Глазунов, Ю.М.Забродина, А.Г.Поршнева. – М.: Магистр, 1997. – 497 с.
51. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. / Под ред. Козбенко В.А. – М.: Статут, 2000. – 912 с.
52. Граждан В. Государственная служба как политико-административная власть // Власть. – 2001. – № 2. – С. 18-24.
53. Граждан В.Д. Государственная служба как профессиональная деятельность. – М.: Квадрат, 1997. – 128 с.
54. Грінівецька Н.М. Проблема формування сучасного типу державного службовця в Україні: Канд. дис. канд. наук з державного управління. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 155 с.
55. Грінівецька Н. Нові підходи до типології державної служби в Україні // Вісн. УАДУ. – 1999. - № 3. – С. 220-225.
56. Гусева Т.А. Формирование ценностных ориентации служащих: Канд. дис. по психологии. – М., 1999. – 160 с.
57. Гурне Б. Державне управління / Пер. з франц. В. Шовкуна. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
58. Гьоффе Р. Вибрані праці. – К.: Основи, 1995. – 110 с.
59. Дейнеко О.А. Загальна схема структури кваліфікації організатора. –
М.: Економіка; ФМ, 1997. – 243 с.
60. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. проф. В.Б.Авер’янова; кол авт. В.Б.Авер’янов, С.Д.Дубенко, Н.Р.Нижник та ін. – К.: Ін-Юре, 1999. – 273 с.
61. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Кол. авт.; Відп. ред. Н.Р. Нижник.- К.: Вид-во УАДУ, 1997.- 448 с.
62. Державне управління: Словн.-довід./Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О.Безноско, І.В.Варвар, В.М.Князєв, С.О.Кравченко, Л.Г.Штика; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
63. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
64. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / За заг. ред. Н.Р.Нижник. – К.: Ін-Юре, 1998. – 272 с.
65. Державне управління в України (пошук моделі): наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник. / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйко. – М.: Вид-во Національного університету “Львівська поліфтехніка”, 2003. – 300 с.
66. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування // За заг. ред. В.Б.Авер’янова, І.Б.Коліушко. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 49 с.
67. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. – М., 1994. – С.68-83.
68. Десслер Г. Управление персоналом / Пер с англ. – М.: Бином, 1997.– 432 с.
69. Дзвінчук Д. Актуалізація якості державних службовців і підвищення їх кваліфікації // Зб. наук. праць УАДУ. – К., 2000. – Вип. 2: В 4 ч. – Ч.4. – С. 320-327.
70. Дорньє А. Основні принципи успішного керівництва установою. – К.: Вид-во УАДУ, 1995. – 80 с.
71. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Посіб. для студ. гуманіт. факул. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий дім “Км Academia”, 1997. – 192 с.
72. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизм и защита. – М.: Че Ро: Изд-во Моск. ун-та, 1997. – 344 с.
73. Дробницький О.Г. Понятие морали. – М.: Наука, 1974. – 420 с.
74. Друкер П.Ф. Эффективный управляющий. – М., 1994. – 268 с.
75. Дубенко С. Державна служба в Україні: Навч. посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 168 с.
76. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. – К.: „USAID”, видавничий дім „Ін-Юре”, 1999. – 235 с.
77. Дудко С. Концепція стратегічного планування професійного навчання державних службовців // Вісн. держ. служби України. – 2003. – № 3. – С. 72-79.
78. Дьомін О., Леліков Г., Сороко В. Державна кадрова політика: система роботи з кадрами державної служби // Вісн. держ. служби України. – 2001. – № 2. – С. 65-84.
79. Егоршин А.П. Управление персоналом. – Н. Новгород: НИМБ, 1997.–
607 с.
80. Емельянова А. Уровни профессионализма и управленческой деятельности // Менеджмент в России и за рубежом. – 1998. – № 5. – С.67-77.
81. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка, М.П.Лукашевич та ін. – К.: МАУП, 1999. – 204 с.
82. Етика: Навчальний посібник / Т.Т.Аболіна, В.В.Єфименко, О.М.Лінчук та ін. – К.: „Либідь”, 1992. – 328 с.
83. Етика поведінки державних службовців під час виборів. – К.: Асоц, держ. служб., 1999. – 39 с.
84. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2002. – 74 с.
85. Європейське визнання академії // Уряд. кур’єр. – 2004. – 3 вер. –
№ 165. – С. 4.
86. Європейські принципи державного управління. – К.: Вид-во УАДУ,
2000. – 52 с.
87. Жакунова Т.С. Взаимоотношение политики и нравственности: Дис. канд. филос. наук. – М.: РАГС, 1992. – 170 с.
88. Загальні правила поведінки державного службовця / Вісн. держ. служби України. – № 4. – 2000. – С.5-9.
89. Закон України “Про боротьбу з корупцією” // Вісн. держ. служби України. – 1995. – № 3-4. – С. 60-67.
90. Закон України “Про державну службу” // Вісн. держ. служби України. – 1995. – № 1. – С. 9-28.
91. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” // Уряд. кур’єр . – 2004. – 4 лип. – № 116. – С. 1-5.
92. Зверева І.Д., Коваль Л.Г., Фролов П.О. Діагностика моральної вихованості школярів. – К.: ІСДО, 1995. – 154 с.
93. Зигерт В., Ланг Л. Руководство без конфликтов. – М.: Прогресс, 1990. – 334 с.
94. Иванова Е.М. Основы психологии изучения профессиональной деятельности. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1987. – 207 с.
95. Игнатов В.Г., Белолипецкий В.К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст истории и современности. Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Изд. центр „МАРТ”, 2000. – 256 с.
96. Інтегрування системи менеджменту людських ресурсів у процесі реформування державної служби / Пер. з англ. Л.В.Ільченко-Сюйви,
Ю.Д. Полянського, В.В. Ростопіри, С.В. Соколик. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 552 с.
97. История государственного управления. / Под ред. проф. А.Н. Марковой. – М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1997. – 279 с.
98. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і злагода: основи теорії конфліктів. – К.: Наукова думка, 1996. – 189 с.
99. Кадровая политика в государственной службе. Социология власти. – М., 1997. – 437 с.
100. Кадровое обеспечение государственной службы / Игнатов В.Г.,
Сулемов В.А., Радченко А.И., Ивлев И.А., Беклелицев Е.П. – Ростов-н/Д.: Изд-во РГУ, 1994. – 238 с.
101. Кадры управления: проблемы и система работы в России и зарубежом: Материалы международной конференции, 18-21 мая 1992 г. / Ред.-сост.
В.Я.Ермаков, В.В.Берсенева. – М.: Луч, 1992. – 218 с.
102. Калачёва Т.Г. Профессионализм государственных служащих субъекта федерации: Методологический и методический подход к анализу проблем. –
Н. Новгород: Изд-во ВВАГС, 1998. – 189 с.
103. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – 288 с.
104. Кнорринг В.И. Искусство управления: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 288 с.
105. Князєв В. Кадрове забезпечення регіонального розвитку (співдоповідь) // Вісн. УАДУ. – 2001. – № 2. – Ч.І. – С. 25-26.
106. Коваленко В. Новий підхід до регулювання поведінки державних службовців // Вісн. держ. служби України. - 1999. - № 3. – С. 92-98.
107. Колосов В.В. Ценностные ориентации как професиональное качество государственных служащих: Дис… канд. психол. наук. – М.: Изд-во РАГС, 1994. – 152 с.
108. Комаров Е. Откуда берутся непрофессиональные руководители? // Управление персоналом. – 2001. - № 9. – С. 58-61.
109. Коментар до Загальних правил поведінки державного службовця // Вісн. держ. служ. України. – № 4. – 2000. – С. 92-106.
110. Коментар до Конституції України. – К.: Ін-т законодавства ВРУ, 1996. – 376 с.
111. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1996. – 80 с.
112. Концепція адміністративної реформи в України. – К., 1998. – 59 с.
113. Копейников В.В. Державне управління: Теорія і практика. – К.: Юрінком, 1998. – 209 с.
114. Корниенко В.И. Формирование управленческих команд нового поколения. – М.: Изд-во РАГС, 2000. – 262 с.
115. Коуп Р. Тотальний менеджмент: Пер з англ. – Хмельницький: Вега, 1993. – 210 с.
116. Кравченко А.И. Прикладная социология и менеджмент: Учебное пособие. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – С.3
117. Краткий акмеологический словарь / Сост. В.Г. Зазыкин // http: //akmeolog. narod. ru/termin.html.
118. Кредісов А.І., Понченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Знання, КОО, 1999. – 556 с.
119. Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций: Пер. с англ.: В 2 т. – Т.I. – М.: Прогресс, 1981. – 445 с.
120. Курашвили Б. Очерк теории государственного управления. – М.: Наука, 1987. – 295 с.
121. Кучеренко О. Концептуальні засади державної регіональної політики України // Вісн. УАДУ. – 2000. - №3. – С. 16-20.
122. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Л.: Кальварія, 1997. – 224 с.
123. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки. – К.: Генеза, 1994. – 361 с.
124. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
125. Лебедев М.М. Уметь вести переговоры: Практические рекомендации по подготовке и проведению переговоров. – М.: МП “Гамма”, 1991. – 70 с.
126. Леліков Г.І. Організаційно-правові засади формування і функціонування державної служби України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 1999. – 161 с.
127. Лисицин А., Попов Г. О кадрах управления // Плановое хозяйство. – 1996. – № 5. – С.37-48.
128. Ліпенцев А.В. Формування етики державних службовців України // Вісн. УАДУ. – 1997. – № 2. – С. 91-95.
129. Логунова М. Культурно-гуманітарна підготовка державних службовців як чинник підвищення ефективності управлінської діяльності // Вісн. УАДУ. – 1997. – № 1. – С. 21-27.
130. Луговий В. Кадрове забезпечення регіонального розвитку // Вісн. УАДУ. – 2001. - № 2. – Ч.І. – С. 21-24.
131. Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ. –1997.– № 3-4. – С. 9-12.
132. Луговий В. На службі професіоналізації державного управління // Вісн. держ. служби України. – № 2. – 2003. – С.18-24.
133. Луговий В. Шляхи вдосконалення керівного персоналу державної служби (аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду). – К.: Вид-во УАДУ,
1999. – 247 с.
134. Лукьяненко А.Е. Персонал государственного аппарата: проблемы управления и стабилизации. – М., 1997. – 280 с.
135. Майборода В.К. Наукові засади підвищення кваліфікації державних службовців в Україні // Вісник УАДУ. – 1997. - №2 – С. 121-127.
136. Майборода С.В. Вища освіта України в умовах інтеграції у світовий освітній простір // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 150-151.
137. Мальцев В.А. Государственный служащий современного типа. – М.; Н. Новгород, 1995.
138. Мальцев В.А. Современный тип государственного служащего: Регионально-управленческий аспект: Дис. д-ра соц. наук. – М.: Pare, 1995. – 360 с.
139. Мамишев А. Критерії професіоналізму державного службовця – працівника державної служби в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред.
В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – В 4 ч. – Ч. І. – С. 322-327.
140. Марченко И.П. Какой руководитель нам нужен. – М.: Экономика, 1993. – 173 с.
141. Матирко В.И. Критерии придатности // Федеральная государственная служба: кадровый состав, его профессиональное должностное развитие. – М., 1997. – С.214-215.
142. Маусов Н.К., Безделов Д.Е. Управление карьерой: Учебное пособие. – М.: Рос. экон. акад., 1999. – 92 с.
143. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: АТІКА, 2001. – 304 с.
144. Мельников О. Проблеми підготовки кадрів державної служби і місцевого самоврядування: історичний досвід та сучасність // Актуальні проблеми державного управління. – 2000. - № 1. – С. 58-69.
145. Мельниченко В.И. Деполитизация и профессионализация госслужбы как фактор стабильности государственного управления // Зб. наук. пр./За заг.ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2003. – Вип. 1. – С. 136-140.
146. Мельниченко В.І. Реформування державної кадрової політики як чинник стабілізації державного управління // Вісн. Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – Спецвип. № 2. – С. 125-129.
147. Меньшиков Л.И. Деловая оценка работника управления. – М.: Экономика, 1974. – 159 с.
148. Мескон М.Х., Альберт М., Хедори Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
149. Модин А. Как обучать управленцев: Проблемы теории и практики. – Томск, 1992. – 405 с.
150. Мотренко Т. Основні підсумки виконання Головним управлінням державної служби України Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2003 році та завдання на 2004 рік // Вісн. держ. служби України. – 2004. - № 1. – С. 4-10.
151. Навчальний процес у закладах системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів: досвід та проблеми: Зб. наук. та наук.-метод. пр. / Кол. авт.; За заг. ред. В.І.Лугового, І.В.Розпутенка, В.Г.Понеділко. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – 184 с.
152. Надолішній П.І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 264 с.
153. Надольний І. Духовна аура особистості як соціальна домінанта становлення громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю 30 травня 2001 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – Т.2. – С.409-411.
154. Назимко П.С. Систематичне підвищення кваліфікації – обов’язок кожного державного службовця // Україна: поступ у ХХІ століття: наук. метод. зб. / І.Ф. Надольний, В.А. Ребкало, Н.Р. Нижник та ін. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – С. 89-102.
155. Нижник Н.Р. Державна служба в Україні як фактор державотворення // Вісн. держ. служ. України. – 1995. - № 1. – С. 47-53.
156. Нижник Н.Р. Державний службовець в Україні: удосконалення підвищення кваліфікації (організаційно-правовий аспект) / Н.Р.Нижник, В.М.Олуйко, В.А.Яцюк. – Л.: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”, 2003. – 300 с.
157. Нижник Н. Організаційно-правові питання кадрового забезпечення апарату виконавчих органів // Командор. – 1999. – № 3/4. – С. 2-5.
158. Нижник Н. Політична культура державних службовців // Вісн. держ. служби України. – 1998. – № 3. – С. 64-70.
159. Нинюк І.І. Управлінські особливості формування професійної культури державних службовців // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2003. – Вип. 1. – С. 251-258.
160. Нинюк І.І. Як стати професійним урядовцем (державним службовцем) (досвід Республіка Польща) // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 93-102.
161. Нинюк М. Сутність етики державного службовця України та проблеми її формування // Вісн. УАДУ, 1997. - № 3-4. – С. 44-50.
162. Нинюк І. Міжнародна співпраця на регіональному рівні як один із шляхів формування професіоналізму державних службовців (на прикладі Волині та Люблінського воєводства Республіки Польща) // Вісн. Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Львів: Львівська політехніка, 2003. – Спецвип. 2. – С. 147-157.
163. Нинюк І. Особливості аналізу професіоналізму державних службовців // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 93-102.
164. Оболенський О.Ю. Державна служба: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 344 с.
165. Оболенський О. Принципи професіоналізму в державній службі // Вісн. держ. служби України. – 1998. - № 1. – С. 54-61.
166. Оболенський О.Ю. Державна служба України: реалізація системних поглядів щодо організації та функціонування: Монографія. – Хмельницький: “Поділля”, 1998. – 294 с.
167. Одегов Ю.Г., Журавлев П.В. Управление персоналом. – М.: Финстатинформ, 1997. – 878 с.
168. Ожёгов С.И. Словарь русского языка / Под ред. член.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 20-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1998. – 750 с.
169. Олуйко В.М. Кадри в регіоні України: становлення та розвиток: Монографія / За ред. Н.Р. Нижник та Г.І. Лелікова. – К.: Науковий світ, 2001. – 237 с.
170. Олуйко В. Особливості формування кадрової політики: регіональний аспект // Командор. – 2000. – № 1. – С. 29-32.
171. Словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / Рук. авт. кол. Н.И.Панов. – М.: Основа, 1997. – 188 с.
172. Социологический энциклопедический словарь / Под ред. Г.В. Осипова. – М.: ИНФРА-М: НОРМА, 1998. – 488с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 300
Скачать бесплатно 22184.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.