У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Удосконалення системи управління кадрами в державній службі (на прикладі Харківської області)
Количество страниц 89
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ 6
1.1. Організаційні засади державної служби в Україні 6
1.2. Кадрова політика та кадрова робота у сфері державної служби 10
1.3. Кадровий склад державних службовців Харківської області 16
РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ДОБОРУ КАДРІВ НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ 19
2.1. Особливості відбору персоналу на державну службу в Україні 19
2.2. Умови прийому персоналу на державну службу в європейських країнах 23
РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 27
3.1. Цілі та завдання кадрового менеджменту 27
3.2. Розвиток персонал-менеджменту та методи підбору персоналу 30
3.3. Аналіз процесу управління персоналом 32
3.4. Вимоги до фахівців по управлінню персоналом 37
3.5. Планування кадрів та службова кар’єра в державній службі 41
РОЗДІЛ 4 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ КАДРОВОЇ РОБОТИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 46
4.1. Мотивація праці – найважливіший елемент ефективної роботи державних службовців 46
4.2. Основні напрямки підвищення ефективності кадрової роботи 50
4.3. Методи проведення аналізу необхідності проходження підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців 56
4.4. Основні проблеми удосконалення системи підвищення кваліфікації державних службовців 66
ВИСНОВКИ 75
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 78




ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні Україна перебуває у трансформаційному періоді, який характеризується докорінною зміною соціальних, економічних, політичних відносин. У такій ситуації вихід нашого суспільства із системної кризи небезпідставно пов’язують з радикальною зміною системи державного управління, що потребує проведення широкомасштабної адміністративної реформи. При чому на думку багатьох фахівців, найважливішими з напрямків здійснення адміністративної реформи в Україні є:
– забезпечення чіткого розподілу повноважень між гілками державної влади;
– розмежування повноважень між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування;
– впровадження демократичних стандартів державного управління;
– реорганізація управлінських структур, інструментів і методів державного управління;
– удосконалення кадрового забезпечення державного управління.
Формування нової державної кадрової політики в сфері державного управління в Україні розпочалося з часу прийняття “Декларації про державний суверенітет України”, “Акта про незалежність України”. Важливим етапом на шляху її становлення стало прийняття у 1993 році Закону України “Про державну службу”, В середині 1990-х рр. з’явилися важливі Укази Президента України “Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій” і “Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців”, низка постанов Кабінету Міністрів України по їх виконанню.
Ці нормативні документи заклали підґрунтя для подальшого розвитку державної служби в Україні. Між тим, вони не стали основою загальнодержавної стратегії кадрової політики у сфері державного управління та місцевого самоврядування, не визначили напрямів реформування роботи з кадрами на рівні кожного окремого органу державної влади.
Між тим, будівництво демократичної правової держави, розв’язання складних політичних та соціально-економічних проблем вимагає постійної уваги до кадрової роботи в органах державного управління. В сучасних умовах вирішення кадрових питань є однією з найактуальніших проблем державного будівництва в Україні, визначальним аспектом формування та функціонування демократичних відносин в Україні. Адже від державних службовців, їх компетенції і професіоналізму, нового мислення і вміння працювати в сучасних умовах, залежать перспективи розвитку нашої країни.
В сучасній літературі приділяється велике значення питанням реформування державної служби та стану кадрової роботи. Багато авторів в своїх книгах, статтях, монографіях звертають увагу на ці питання.
З кінця 80-х та проблема реформи державної служби набуває поширення в наукових роботах вчених А.П.Альохіна, Г.В.Атаманчука, Д.М.Бахраха, І.Л.Бачило, Ю.М.Козлова, Б.М.Лазарєва, Г.В.Мальцева, Ю.О.Розенбаума, Ю.М.Старілова та інших. В Україні цим проблемам приділяли увагу В.Б.Авер’янов, Ю.П.Битяк, С.Д.Дубенко, О.Д.Крупчан, Г.Леліков, В.Луговий, В.Маліновський, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенський, О.В.Петришин, С.О. Серьогін, В.В.Цвєтков та ін.
Між тим, питання впровадження методик персонал-менеджменту в діяльність органів державного управління ще не знайшли належного висвітлення у працях вітчизняних вчених.
Мета дослідження – визначення напрямів удосконалення системи добору та розташування кадрів в державній службі на основі використання сучасних технологій персонал-менеджменту.
Виходячи з мети було сформульовано такі основні завдання дослідження:
– узагальнення методик персонал-менеджменту, які використовуються в розвинених Європейських країнах;
– визначення теоретичних та методичних основ управління персоналом в державних організаціях;
– з’ясування особливостей роботи з кадрами в органах виконавчої влади Харківської області;
– аналіз стану професійного навчання державних службовців;
– встановлення існуючих механізмів добору і розташування кадрів в органах державного управління;
– визначення перспективних методів роботи з персоналом на державній службі з використанням сучасних розробок персонал-менеджменту.
Об’єктом дослідження є система роботи з кадрами в державній службі.
Предметом дослідження – напрями практичного застосування сучасних форм управління персоналом органів державної влади, які дозволяють підвищити ефективність їхньої соціально-економічної діяльності.
Методи дослідження. Під час дослідження зазначених проблем в магістерській роботі були використані такі методи, як аналогія, аналіз і синтез, узагальнення, порівняльний економічно–статистичний аналіз тощо. Нормативну та практичну основу дослідження складають Конституція України, чинне законодавство України, укази та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативні акти, що стосуються теми дослідження.
Новизна отриманих результатів полягає у вдосконаленні існуючих методів добору і розташування кадрів на рівні місцевих органів державної виконавчої влади.
Практична значущість результатів дослідження. Висновки і рекомендації дослідження можуть слугувати основою для розробки Концепції законодавства України про державну службу, модернізації державної служби в України з урахуванням сучасних світових стандартів, використовуватися як у практичній діяльності органів державного управління, так і в навчальному процесі спеціалізованих державних навчальних закладах з підготовки державних службовців.
Список литературы ВИСНОВКИ

1. Проблеми державної служби та кадрового забезпечення органів виконавчої влади належать до найбільш вагомих, таких, що визначають подальшу долю української державності, тому що для втілення будь-яких політичних чи економічних перетворень потрібні відповідні інститути, органи та підготовлені кадри. Сьогодні основна увага має бути приділена вдосконаленню системи державної служби відповідно до вимог нової соціальної, політичної та економічної ситуації в Україні. Дана система повинна відповідати вимогам ефективної та досконалої роботи з кадрами з урахуванням міжнародних стандартів.
2. Функціонуючі зараз кадрові служби вже не відповідають новим вимогам кадрової політики. Їх діяльність часто обмежується в основному вирішенням питання прийняття та звільнення працівників, оформлення кадрової документації. Відсутня єдина система роботи з кадрами, поперед усього в межах науково-обумовленого вивчення схильностей державних службовців, професійного і посадового просування робітників відповідно до їх ділових і особистих якостей. Структура кадрових служб, якісний склад та рівень оплати праці кадрових працівників не відповідає завданням реалізації активної кадрової політики. Слабка робота з кадрами – одна з головних причин неефективності системи управління органами виконавчої влади.
Загалом, можна відзначити, що основними характерними ознаками кадрової системи України сьогодні є:
– нестабільний склад управлінських кадрів, порушення спадкоємності в роботі;
– непрозорість діяльності органів державної влади в роботі з кадрами;
– недосконала система професійного навчання кадрів та недостатнє ресурсне забезпечення цього процесу;
– не престижність державної служби (низький рівень соціальної мотивації та соціального захисту державних службовців);
– відсутність цілісної системи кадрової роботи на рівні держави;
– немає належного громадського та державного контролю за діяльністю персоналу органів виконавчої влади, критеріїв та механізму об’єктивної оцінки їх роботи.
3. Управління людськими ресурсами включає в себе усі функції, пов’язані з: плануванням кар’єри, залученням, добором, соціалізацією, професійним розвитком, оцінюванням показників діяльності, оплатою праці, мотивацією, підтримкою робочих відносин з метою максимального використання людського потенціалу. Проте сьогодні в органах державного управління відсутні відділи які б займались плануванням кар’єри службовця, розробкою системи підвищення кваліфікації державних службовців, проведенням аналізу роботи відділів та службовців даної установи.
Отже ефективне управління персоналом в багатьом залежить від стану кваліфікації, підготовки кадрів, професіоналізму, державних службовців, які відповідають за кадрову роботу в організації.
4. Кадрова служба установи системи державної служби повинна забезпечувати стабільність колективу, сприяти поліпшенню показників роботи організації та створенню відповідної соціальної обстановки. Як свідчить проведений аналіз, система роботи державних служб, та зокрема з кадрами, в Європейських країнах почав суттєво змінюватися з 80-х років. Було проведено ряд реформ щодо впровадження методик менеджменту в. Сучасна системи державної служби Європейських країнах суттєво відрізняється від тієї, що існує сьогодні в Україні. Характерними ознаками цієї системи є:
– стабільний склад державних службовців (забезпечення фінансових премій та стабільної роботи для тих, хто досяг особистих чи організаційних цілей діяльності);
– постійне удосконалення механізму розподілу обов’язків, чітке визначення відповідальності та контролю; економія, дієвість, ефективність та якість це основні ознаки управлінської діяльності;
– престижність державної служби (високий рівень соціальних гарантій та соціальний захист посадовців);
– наявність чітких критеріїв оцінки діяльності, залежно від типу послуг (використання критеріїв оцінювання діяльності включає функції менеджменту, які йдуть далі простого моніторингу і включають в себе прийняття рішень, контроль і навіть забезпечення звітності).
5. Виходячи з проведеного можна запропонувати такі напрями вдосконалення системи роботи з кадрами в державній службі:
– реорганізація кадрових служб (сучасне управління персоналом не адекватне поняттю роботи з кадрами, потрібно створити такі кадрові служби, які, крім відомих класичних задач адміністрування кадрів, виконували б також основну стратегічну концепцію по керівництву організацією);
– створення банку даних про психологічні типи працівників (це дозволить належно визначити сумісність людей, а також допоможе формувати найбільш стійкі колективи з оптимальним соціально психологічним кліматом та високою працездатністю);
– розробка нового мотиваційного механізму (який поставить державного службовця перед необхідністю постійного оновлення своїх професійних знань, вмінь та навичок);
– встановлення чіткого та прозорого механізму зв’язку між висновками атестаційної комісії (рівнем кваліфікації, компетенції, діловими якостями, освітою) та службовим просуванням і рівнем заробітної плати.
Ці та інші заходи повинні служити досягненню основної мети – створенню в Україні дійсно стабільної, політично незалежної, професійної державної служби, яка спроможна ефективно та результативно формулювати політику щодо суспільного розвитку та надавати гарантовані державою послуги населенню.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – С. 490.
3. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – С. 190.
4. Указ Президента України “Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ та організацій” від 10 листопада 1995 року № 1035/95 // Вісник державної служби. – 1995. – № 3-4. – С. 7-25.
5. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій” від 19 травня 1995 року № 381/95 // Вісник державної служби. – 1995. – № 2. – С. 29-30.
6. Указ Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 року № 810/98 // Вісник державної служби. – 1998. – № 3. – С. 5-15.
7. Указ Президента України “Про заходи щодо реалізації стратегії реформування системи державної служби в Україні” від 26 липня 2000 року // Вісник державної служби. – 2000. - № 3. – С. 43-50.
8. Указ Президента України “Про Комплексну Програму підготовки державних службовців” від 9 листопада 2000 року № 1212/2000. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46. – С. 43-45.
9. Указ Президента України “Про Положення про Раду по роботі з кадрами” від 24 липня 1995 року № 642/95. // Вісник державної служби. – 1995. – № 2. – С. 32-37.
10. Указ Президента України “Про підвищення ефективності державної служби України” // Вісник державної служби. – 2000. – № 1. – С. 15-16.
11. Указ Президента України “Про систему підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації державних службовців” від 30 травня 1995 року №398/95. // Вісник державної служби. – 1995. - № 2. – С. 33-32.
12. Указ Президента України “Про Стратегію реформування державної служби в Україні” від 14 квітня 2000 року № 599. // Праця та зарплата. – 2000. – № 17. – С.2-4.
13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах” від 1 грудня 1994 року № 804. // Довідник державного службовця. – К. – 1999. – 576 с.
14. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України” від 8 вересня 1994 року № 631. // Довідник державного службовця. – К. – 1999. – 576 с.
15. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” від 4 жовтня 1995 року № 782. // Вісник державної служби. – 2002. – № 1. – С. 80 – 82.
16. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій” від 8 лютого 1997 року № 167. // Довідник державного службовця. – К. – 1999. – 576 с.
17. Постанова Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців” від 16 квітня 1998 року № 499 // Довідник державного службовця. – К. – 1999.– 576 с.
18. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців” від 28 грудня 2000 року № 1922. // Вісник державної служби України. – 2000. – № 4. – С. 60-65.
19. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” від 15 лютого 2002 року № 169. // Вісник державної служби. – 2002. – № 1. – С. 60-65.
20. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади” від 20 вересня 1995 року № 747. // Вісник державної служби України. – 1995. – № 2. – С. 45-49.
21. Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців органів державної виконавчої влади” від 27 липня 1995 року № 560. // Вісник державної служби України. – 1995. – № 2. – С. 51-59.
22. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про ранги державних службовців” від 19 червня 1996 року № 658. // Вісник державної служби України. – 1996. – № 2. – С. 29-33.
23. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади” від 2 серпня 1996 року № 912. // Вісник державної служби України. – 1996. – №3.– С.34-37.
24. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади” від 14 серпня 1996 року № 950. // Довідник державного службовця. – К. – 1999. – 576 с.
25. Постанова Кабінету Міністрів України “Про центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій” від 19 лютого 1996 року № 224. // Довідник державного службовця. – К. – 1999. – 576 с.
26. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Заходи щодо підвищення престижу службовця” від 25 жовтня 1995 року № 645. // Вісник державної служби України. – 1995. – № 3-4. – С. 90-92.
27. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Питання кадрового забезпечення державної служби” від 4 березня 1993 року № 23/93-рп. // Довідник державного службовця. – К. – 1999. – 576 с.
28. Концепція адміністративної реформи в Україні (Проект). – К. – 1996.
29. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – Харків: Право, 1998.
30. Авер’янов В. Концепція адміністративної реформи як науково-практичне обґрунтування комплексного удосконалення державного управління в Україні. // Вісник державної служби України. – 1997. – С. 64-69.
31. Авер’янов В. Як надавати управлінські послуги// Людина і влада. – 2000. – № 3-4. – С. 28.
32. Аксенова Е.А., Базаров Т.Ю., Беков Х.А., Лукьянова Н.Ф., Талан М.В. Управление персоналом в системе государственной службы. Учебное пособие. М.: 1997. – 355 с.
33. Алюшина Н.О. Психологічна служба в системі органів виконавчої влади // Фінансовий контроль. – 2003. – № 1. – С. 59-61.
34. Андрушко А. Конкурсні начала прийому на державну службу // Вісник УАДУ. – 2001. – №2. – Ч.1 – С. 395-403.
35. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций, - М.: Юр. лит., 1997. – 68 с.
36. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управления: Учебник.– Харьков: Ун-т внутр. дел. 1999. – 528 с.
37. Батчиков С.А., Глазьев С.Ю. Эффективность государственного управления. – М.: АО «Консалтдантир», 1998. – 848 с.
38. Биков Л. Організаційно-кадрові питання кадрового забезпечення апарату виконавчих органів. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України, 1999. – № 2. – С. 3-5.
39. Будко М. Кадрова домінанта державного менеджменту в трансформаційний період. // Вісник державної служби України. – 2006. – № 4. – С. 37-42.
40. В.Я.Малиновський. Державна служба теорія і практика. Навчальний посібник. – К.: Атика, 2003. – 398 с.
41. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учебное пособие. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М., 2000. – 328 с.
42. Вишневський А., Хмельницька О. Застосування моделі та профілів компетентності для управління персоналом в системі державної служби. // Вісник державної служби України. – 2004. – № 4. – С. 38-44.
43. Воронкова В.Г. Кадровий менеджмент: Навчальний посібник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 192 с.
44. Государственная служба (комплексный подход): Учебное пособие. – М.: Дело, 1999. – 440 с.
45. Д.Боссарт, К.Деммке. Державна служба в країнах – кандидатах до вступу до ЄС: нові тенденції та вплив інтеграційного процесу (пер. з англ. О.М.Шаленко). – К.:Міленіум, 2004. – 128 с.
46. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / Кол. авт. За заг. ред. Проф. О.Ю. Оболенського. – Хмельницький: “Поділля”, 1999. – 570 с.
47. Дубенко С.Д. Державна служба в Україні: Навч. посібник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 168 с.
48. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч. метод. посібник. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р.Нижний – К.: Ін. Юре, 1999. – 244 с.
49. Загорська Г. Роль Центру підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій в реалізації державної кадрової політики на регіональному рівні. // Вісник державної служби України. – 2000. – № 3. – С. 84-88.
50. Ільянов Р., Купенко В., Ралдугін Є. Застосування технології дистанційного навчання у підготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців. // Вісник державної служби України. – 1998. – № 3. – С.77-91.
51. Інтегрування системи менеджменту людських ресурсів у процесі реформування державної служби. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – 552 с.
52. Комінко С., Курант Л., Самборська О., Фетодюк Т., Ніколенко С., Психологія в менеджменті. Навчальний посібник. – Тернопіль, 1999. – 74 с.
53. Концепція сучасної державної кадрової політики України. Наукове видання. – Київ, видавництво НАДУ, 2006. – 54 с.
54. Крылова И.С. Аппарат государственного управления современной Франции. – М.: Наука, 1982. – 128 с.
55. Лендьел М.О. Сучасні методи управління персоналом: Теоретичні та практичні аспекти. – Ужгород, 1998. – 50 с.
56. Леліков Г., Нижник Н. Нові технології у професійній діяльності кадрів державної служби. // Вісник державної служби України. – 1999. – № 1. – С.56-57.
57. Ликов В., Мальована С. Досвід Донецького обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації щодо психологічної оцінки професійно значущих особливостей кадрового резерву. // Вісник державної служби. – 2006. – № 4. – С. 50-52.
58. Луговий В. Актуальні проблеми підготовки і використання керівних кадрів державної служби. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 1. – С. 46 – 57.
59. Луговий В. Про деякі принципи підготовки керівного складу державної служби. – К.: Видавництво УАДУ, 1996. – №1. – С. 14-23.
60. Луговий В.І. Адміністративна реформа в Україні і політична культура. // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1998.- № 2. – С. 73 – 78.
61. Луговий В.І. Реформування системи підготовки управлінських кадрів. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 1. – С. 44 – 51.
62. Луговий Г. Удосконалення підготовки керівних кадрів – актуальне завдання державної служби. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 3. – С. 10-13.
63. Малишев А. Критерії професіоналізму державного службовця – працівника державної служби в Україні. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / за заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Видавництво Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – Вип.2 – ч.1. – 322 с.
64. Мельник О. Адміністративна реформа в Україні та державна служба: проблеми, пошуки, перспективи. // Вісник державної служби України. – 1999. – № 2. – С. 63-72.
65. Мельников О.Ф. Системний підхід до аналізу потреб у професійному навчанны. // Актуальні проблеми державного управління. – 2001. – №1. – С. 110-115.
66. Мельніков О. Навчально-методичні аспекти та форми професійного навчання державних службовців. // Вісник державної служби України. – 1998. – № 1. – С. 61-67.
67. Мостовая И. Экспериментальные методы изучения кандидата на должность. // Довідник кадровика. – 2006. – № 1 – С. 90-92.
68. Мотренко Т. Виступ начальника Головного управління державної служби України на Міжнародному регіональному семінарі “Державна служба та адміністративна реформа”. // Вісник державної служби України. – 2006. – № 4. – С. 6-9.
69. Мэннинг Н., Парисон Н. Реформа государственного управления: международный опыт. / Пер. с англ. – М.: Изд-во “Весь Мир”, 2003. – 68 с.
70. Наукові засади реформування державної служби в Україні: наукова доповідь. / За заг. ред. проф. В.Б.Авер’янова. – К.: Юрнаукацентр, 2000. – 52 с.
71. Науменко Г., Сокольська Н. Про організацію самостійного навчання державних службовців та керівників державних підприємств, установ і організацій. // Вісник державної служби України. – 1997. – № 3. – С. 46 – 48.
72. Нижник Н., Мосов С. Підхід до формування змісту якостей керівників в системі державного управління. // Вісник державної служби України. – 1999. – № 1. – С. 69-75.
73. Нижник Н. Деякі аспекти адміністративної реформи в Україні: стан та перспективи. Програма "Україна-2010". Консолідація українського суспільства: реалії, перспективи: Науково-методичний посібник. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 200 с.
74. Оболенський О. Завдання розвитку державної служби в контексті адміністративної реформи. // Вісник державної служби України. – 1997. – № 3. – С. 73-78.
75. Оболенський О., Присенко М., Гриненко В., Мельниченко О. Концептуальні основи формування професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців. // Вісник державної служби України. – 1998. – № 2. – С. 62-68.
76. Оболенський О., Рач В, Щедрова Г. Концептуальні аспекти структури програми та змісту професійного навчання державних службовців. // Вісник державної служби України. – 1998. – № 1. – С. 91-100.
77. Олуйко В. Нормативно-правові заходи формування регіональної кадрової політики. // Вісник державної служби України. – 2000. – № 2. –
С. 64-70.
78. Олуйко В. Про результати соціологічних досліджень проблем регіональної кадрової політики. // Вісник державної служби України. – 2000. – № 3. – С. 89-92.
79. Опанасюк Г. Підготовка державних службовців як соціальна проблема. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 1. – С. 251-258.
80. Полтавський В. Напрями і засоби вдосконалення управління кар’єрою державних службовців в Україні. // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. – № 2. – С. 133-140.
81. Полтавський В. Система службового просування державних службовців у Франції. (80-90 рр.).// Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 1. – С. 214-220.
82. Протасова Н. Особливості процесу навчання в системі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 2. – С. 41-43.
83. Рачинський А. Питання управління персоналом в органах державної влади. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 3. – С. 71-81.
84. Рачинський А. Кадрове забезпечення – необхідна умова становлення та розвитку державної служби в Україні. // Збірник наукових праць УАДУ. – К.: Видавництво УАДУ, 1998. – Вип. 1. – С. 48-50.
85. Серьогін С. Кадрові проблеми адміністративної реформи. Системний підхід до керівництва організацією: функція мотивації. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 1. – С. 51.
86. Сіцінський А. Відповідність індивідуально-психологічних якостей керівника у державному органі місії державної служби. // Вісник державної служби України. – 2004. – № 1. – С. 36-39.
87. Система підготовки державних службовців у зарубіжних країнах/ Пер. з англ. Ю.Д.Полянського. – К.: Видавництво Української Академії державного управління при Президентові України, 2000. – 415 с.
88. Смиц О. Основні напрями вдосконалення механізмів добору, атестації кадрів та просування по їх службі в процесі реформування системи державної служби. // Вісник УАДУ. – 2001 – №2 – Ч.1 – С. 387-390.
89. Сороко В.М. Підхід і напрями формування науково-технічної програми розвитку державної служби і її кадрове забезпечення. // Вісник державної служби України. – 1999. – № 2. – С. 70-73.
90. Сурмін Ю.П. Концептуально-методологічні аспекти сучасної кадрової політики в Україні. // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. – № 3. – С. 107-114.
91. Удосконалення підвищення кваліфікації державних службовців / Кол. авт.: П.С.Назимко (кер.), Л.М.Гогіна, Л.А.Ліщенюк та ін. – К: Вид-во НАДУ, 2003. – 312 с.
92. Черемис А.О., Ліпенцев А.В. Проблеми кадрового забезпечення державної служби. // Актуальні проблеми державного управління. – 2000. – № 1. – С.74-82.
93. Шаховой В.А. Кадровый потенциал системы управления. – М.: Мысль, 1985. – 127 с.
94. Щекин Г.В. Кадровые службы: организация и развитие. Учебно-методическое пособие. – К.: Всесоюзный заочный университет управления персоналом, 1992. – 92 с.
95. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. Как делать карьеру, как строить организацию. – К.: Вища школа, 1994. – 186 с.
96. Щекин Г.В. Профессия – менеджер по кадрам. // Персонал, 1993. – № 1. – С. 5-23.
97. Яковенко О. Державна регіональна політика як складова адміністративної реформи. // Вісник державної служби України. – 2000. – № 3. – С. 96-101.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 150





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.