СІМ’Я, ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ Бесплатно скачать, заказать диплом, курсовую, диссертацию

У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ

Сделать закладку на сайт

Заказать диплом, курсовую, диссертацию

Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Книга жалоб
и предложений

Название	СІМ’Я, ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Количество страниц	102

ВУЗ	НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ

Год сдачи	2011

Содержание	Зміст. Стор. Вступ. 3 Розділ 1. Сутність структура і функції родини. 6 1.1. Поняття родини і шлюбу, їхні історичні типи. 6 1.2. Функції родини 15 Розділ 2. Девіантна поведінка як прояв дисфункцій родини. 22 2.1 Девіантна поведінка як соціальний феномен. 22 2.2 Родина, як середовище прояву основних форм девіантної поведінки 36 Розділ 3. Конфлікти в сім’ї, як фактор стимуляції девіантної поведінки 51 3.1 Конфлікти в сім’ї: основні характеристики і причини. 51 3.2 Профілактика і вирішення конфліктів, як засіб оптимізації сімейних відносин. 72 Висновки. 94 Список використаної літератури. 99 Вступ. Актуальність данної теми обумовлена тим, що девіація в різних формах є дуже поширеним явищем. Тенденція до відхилення від загальноприйнятих правил поведінки має давню історію, вона з'явилася одночасно з зародженням людства. Уже тоді суспільство ставило на її шляху якісь перешкоди, що утримували людей від учинків, що суперечать уявленням людей про правила поведінки. На мій погляд, вивчення причин виникнення конфліктів у родині є необхідним і дуже важливим. І в даній роботі ми вивчаємо природу конфліктів у молодій родині в період первинної адаптації. Динамізм соціальних процесів у період трансформації, кризова ситуація в багатьох сферах громадського життя, аномічний стан українського суспільства, неминуче приводять до збільшення девіацій, що проявляються в поведінкових формах, що відхиляються від норм. Поряд з ростом позитивних девіацій (політична активність населення, економічна заповзятливість, наукова і художня творчість) підсилюються девіації негативні – насильницька і корислива злочинність, алкоголізація і наркотизація населення, підліткова делінквентність, аморальність. Значну роль у регулюванні цих питань відіграє сім’я. Об'єктом даного дослідження є сучасна сім’я. Предметом дослідження – особливості впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді. Мета – розкрити специфіку особливостей впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді. Досягнення мети припускатиме рішення наступних задач: • розглянути теоретико – методологічних основ аналізу сім’ї; • описати систему функцій, які виконує сім’я, особливостей їх реалізації в сучасних умовах; • проаналізувати та розкрити основні форми девіантної поведінки; • розглянути конфлікти в сімейних відносинах та їх вплив на виникнення девіацій в сім’ї. Багато соціологів говорять, що інститут шлюбу в західних країнах за останні 40 років сильно ослабшав. Як аргументи вони називають легкість і частоту розводів, вступ у шлюб у більш пізньому віці, збільшення числа людей, що ніколи не складалися в шлюбі, ріст кількості незареєстрованних шлюбів, приступність контрацептивів, розглядаючи ці фактори як сили, що підточують основи родини і зводять на немає її головну функцію – продовження роду. Якщо така тенденція збережеться, застерігають соціологи і демографи, то індустріальні суспільства висохнуть, оскільки не зможуть відтворювати самі себе. Багато українців теж виражають стурбованість із приводу того, у яких напрямках розвивається сімейне життя в останні десятиліття. Вони вважають, що інститут родини переживає кризу, і приводять багато ознак, толкуємі як симптоми упадку і дезинтеграцї: кількість розводів катастрофічно зріс; рівень народжуваності знизилася; збільшилося число матерів, що не складаються в шлюбі; виросла кількість неповних родин; матері, що мають маленьких дітей, істотно поповнюють трудову армію країни. Без сумніву, значення шлюбу змінилося, а разом з ним змінився й інститут родини, але правомірно припустити, що родина буде продовжувати адаптуватися до існуючих умов зовсім непередбаченим образом, а дослідження родини і її трансформацій в умовах сучасного суспільства будуть продовжуватися і поглиблюватися. Сімейна політика всіх цивілізованих держав своєю пріоритетною задачею вважає зміцнення інституту родини. Однак у сучасних системах виховання й утворення більшості країн практично відсутня спеціальна підготовка до шлюбу і виконання подружніх обов'язків. Молоді люди одружуються, знаходячись у владі сентиментальних, романтичних представлень, не знаючи правил і закономірностей подружнього життя. Багато хто з них потім досить швидко розходяться. Більшість молодих людей одружуються після декількох місяців знайомства. І схема таких шлюбів проста. Начебто б любили. Тому й одружилися. Незабаром розлюбили. Тому і розлучилися. Сама по собі тема «природа конфліктів у родині» не одержала належної розробки як у вітчизняній педагогіці і психології, так і в закордонній (у даний час публікації на цю тему в нас одиничні і являють собою, головним чином, огляд закордонних досліджень). Звичайно, існують спроби в педагогіці, соціології, психології і сексології проникнути в інтимний світ людей. Створюється необхідна література про родину і шлюб. Виникають різні центри молодої родини, клуби знайомств, консультації й ін. Але сьогодні цього недостатньо. Людям необхідно знати не тільки етику і психологію, але і педагогіку подружнього життя, уміти побачити різницю між закоханістю, любов'ю і пристрастю; розібратися у своєму почутті, врахувати особливості психології чоловіка і жінки, щоб не помилятися або, принаймні, менше помилятися і страждати, щоб уміти витягати корисне з допущених помилок, виправляти них. У попередженні і подоланні сімейних конфліктів дуже багато чого залежить від мистецтва спілкування в родині, основу якого складає прагнення згладити назріваючий сімейний конфлікт, а не розпалювати його; уміння сприймати дружину або чоловіка такими, які вони є, бачити в них насамперед позитивне, не випинати їх недоліки, перебільшуючи їх значення; прагнення бачити джерело свого роздратованого стану насамперед у собі самому, а не в чоловіку. Дуже важливо не дозволити собі опуститися до вживання образливих виражень стосовно близького до тебе людини.

Список литературы	Висновки. Девіантна поведінка – це відхилення від загальновизнаної, неодноразово перевіреної практикою норми поведінки, вона завжди несе в собі елемент непередбачуваності, невідомості, можливої небезпеки. Тому девіація і ризик – сторони однієї медалі, соціальної мутації. Стан ризику – свого роду границя, риса, що розділяє хаос і порядок, інновацію й устояну нормативно-рольову форму поведінки. Чим менше ризик, тим більш передбачувана поведінка системи в цілому. Кожна девіація містить у собі руйнівний і творчий початок, для процесу соціальної еволюції важливо, який компонент переважає. Позитивними девіації є тоді, коли сприяють прогресові системи, підвищують рівень її організованості, допомагають перебороти застарілі, консервативні або навіть реакційні стандарти поведінки. Межі між позитивною і негативною формами девіантної поведінки рухливі в часі і соціальному просторі. Під новою соціальною реальністю ми розуміємо ситуацію, при якій виникає дихотомія сформованих у суспільстві цілей і засобів (неможливість задоволення старими способами колишньої потреби), а також виникнення нових потреб. Найбільш чітко думка про вічність девіацій, як соціального явища виразив французький соціолог Э.Дюркгейм, який вважав, що не можна представити суспільство без девіацій; вони, на його думку, є елементом будь-якого здорового суспільства. У періоди швидких суспільних змін люди перестають розуміти, чого чекає від них суспільство, і відчувають труднощі в узгодженні своїх вчинків з діючими нормами. «Старі норми» вже не вважаються підходящими, а нові, що зароджуються, ще занадто мрячні і не чітко сформульовані, щоб служити ефективними і значимими орієнтирами в поведінці. У такі періоди можна чекати різкого зростання кількості випадків девіації. Девіантний шлях вибирають насамперед люди, що не мають легальної можливості для самореалізації в умовах сформованої соціальної ієрархії, чия індивідуальність придушується, фруструюча енергія блокується. Вони не вважають загальноприйняті норми порядку природними і справедливими, не можуть зробити кар'єру, змінити свій соціальний статус через легітимні канали соціальної мобільності. Усе це неминуче приводить їх до внутріособистісного конфлікту. В Україні на стан різних форм девіантної поведінки великий вплив робить перехід до ринкових відносин і поява таких феноменів, як конкуренція, безробіття, інфляція. Дисфункції політичних інститутів, що виростають з дезорганізації суспільства, часто зв'язані зі зміною форм державного правління, в умовах ослаблення легітимності державної влади можуть викликати ріст політичних, тобто протидержавних, злочинів (насильницьке захоплення або утримання влади, насильницька зміна конституційного ладу, публічні заклики до такої зміни, тероризм і т.п.). Ступінь досконалості закону відносна, оскільки суспільство мінливе. Соціальні ідеали (цінності), чекання, загальноприйняті правила, норми, як і критерії девіантної поведінки, згодом міняються. Якщо процес соціалізації і соціальний контроль відповідають за збереження соціокультурного коду, функцію соціального спадкування в процесі суспільного розвитку, то девіація – за функцію соціальної мінливості, пристосовності індивіда і всього суспільства до нових умов. Саме в родині закладаються основи моральності людини, формуються норми поводження, розкриваються внутрішній світ і індивідуальні якості особистості. Родина сприяє не тільки формуванню особистості, але і самоствердженню людини, стимулює його соціальну, творчу активність, розкриває індивідуальність. Так склалося, що з розвитком цивілізації родина переклав частину своїх турбот на інші соціальні інститути й організації, тим самих батьки одержали більше вільного часу, а діти більш велику можливість до соціалізацію в суспільстві. Взаємозв'язок родини й інших соціальних інститутів виявляється із самого моменту народження дитини і чим цей зв'язок більш налагоджений, тим легше дитині проходити всі етапи становлення повноцінної особистості. Соціальне середовище сприяє засвоєнню суспільних соціальних норм і культурних цінностей, причому базисною основою є родина, де закладається фундамент особистості, подальше будівництво якої потім здійснює школа, потім наступний навчальний заклад, потім робочий колектив і т.д. Дитина, як я уже висловлювався неодноразово, починає свою соціалізацію в родині, однак родина зіштовхується з необхідністю спілкування з лікарнями, школами, дитячими установами, школами, трудовим колективом, спортивними секціями, установами культури, з державними відомствами, з неформальними об'єднаннями, церквою, друзями і безліччю інших організацій, саме у взаємодії всіх цих організацій і установ і проходить становлення юної особистості, і чим взаємини в родини з цими організаціями краще налагоджені, тим виростає більш соціалізована, більш успішна особистість. Родина є одним із самих древніх соціальних інститутів. Вона виникла набагато раніш релігії, держави, армії, утворення, ринку. Родина – єдиний і незамінний виробник самої людини, продовження роду. Але, на жаль, виконує вона цю головну функцію зі збоями. І залежить це не тільки від неї, але і від суспільства. Родина виникає з потреби задовольнити особисті потреби й інтересів індивідів. Будучи частиною суспільства, вона з'єднує їх із суспільними інтересами. Особисті потреби організуються на основі прийнятих у суспільстві норм, цінностей, зразків поведінки і часто відбувається так, що безцеремонне втручання суспільства в життя родини руйнувало її і життя людей її складових, доводило неї до злидарського існування. Причин людей, що спонукують, об'єднаються в сімейні групи, створювати стійкі зв'язки і взаємодії багато, але основою в першу чергу є потреби людини. Говорячи науковою мовою, духовні, фізіологічні і сексуальні потреби чоловіка і жінки спонукують їхній об'єднаються для спільного здійснення цілей: відтворення людського роду, створення матеріальних умов існування - житла, одягу, харчування; задоволення потреби в дітях, біологічній залежності дітей від батьків, потреби в сексі. Хіба людина не може задовольнити цю потребу поза родиною? Звичайно, може. Але чи не повчальний досвід предків? Звернувши свій погляд у минуле, ми усвідомлюємо, що суспільство в цілому, а значать і люди, його складові, зацікавлені в тім, щоб ці біологічні потреби здійснювалися в рамках родини. Тільки виявивши ці специфічні особливості в реалізації потреб людини в умовах родини, можна зрозуміти сутність родини як соціального інституту, а разом з цим і джерела живучості родини, її життєстійкості, привабливості для людини. У чому ж невигубна сила родини? Сила і привабливість родини, її сутність полягає в тій цілісності, що властива родині і соціальній спільності, і як малій соціальній групі, і як соціальному інститутові. Цілісність родини утвориться за рахунок взаїмопритяжіння і взаїмодоповнюванності статей, що створюють єдине, якусь цілісність. Отже, родина як осередок суспільства є невіддільною складовою частиною суспільства. І життя суспільства характеризується тими ж духовними і матеріальними процесами, як і життя родини. Суспільство складається з людей, що є батьками і матерями у своїх родинах, а також їхніх дітей. У цьому зв'язку дуже важливі ролі батька і матері в родині, а зокрема виховна функція родини. Адже від того, як батьки привчають своїх дітей до праці, повазі до старших, любові до навколишньої природи і людей, залежить те, якої буде суспільство, у якому будуть жити наші діти. Чи буде це суспільство, побудоване на принципах добра і справедливості або ж навпаки? У цьому випадку дуже важливе спілкування в родині. Адже спілкування є одним з основних факторів формування особистості дитини, члена суспільства. І тому в сімейному спілкуванні дуже важливі моральні принципи, головним з яких є - повага іншого. Наслідками дурного спілкування в родині можуть бути конфлікти і розводи, що наносять велику соціальну шкоду суспільству. Чим менше розводів у родинах, тим здоровіше суспільство. Таким чином, суспільство (а його теж можна назвати великою родиною) прямо пропорційно залежить від здоров'я родини, так само як і здоров'я родини від суспільства. В роботі було розкрито специфіку особливостей впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді та вироблено рекомендації щодо подолання цього кризового явища. Список використаної літератури. 1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика. - М.,1980. 2. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. – Г.: Аспект Пресс, 2000. 3. Авсиевич М.Т., Мельник Л.И. Супружеские конфликты и пути их преодоления. – М.: Материал в помощь лектору, 1988.-22с 4. Андреева И.С., Гулыга А.В. – Семья: Книга для чтения. Кн. 2. – М: Политиздат, 1991.-527с 5. Аргайл М. Психология счастья. / Пер. с англ. / Общ. ред. М.В. Кларина. – М.: Прогресс, 1990.-336с. 6. Афанасьева Т.М. Семья: учебное пособие для 9-10 кл. сред. шк. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1988.-285с 7. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучения влияния воспитания в семейных отношениях. – Г.: Апрель Пресс, Изд-во Эксмо-пресс, 1999. 8. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. – Г.: Изд-во "Институт практической психологии", Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. 9. Богданов Г.Т., Богданович Л.А., Полеев А.М. и др. Супружеская жизнь: гармония и конфликты / сост. Л.А. Богданович. – 2-е изд. – М.: Профиздат, 1991.-175с. 10. Вековая и педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. Под ред. проф. А.В. Петровского. Г., "Образование", 1973. 11. Витек К. Проблемы супружеского благополучия. / Пер. с чеш. / Общ. ред. и предисл. М.С. Мацковского. – М.: Прогресс, 1988.-138с. 12. Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Нечипуренко В. Н., Попов А. В. Социология: Учебник. – М.: Гардарики, 2000. 13. Волков Ю.Г., Мостовая И.В. Социология. – М.: Гардарики, 1998. 14. Выготский Л.С. Педология подростка. Соб. соч. Г., 1984, том 4. 15. Габиани А.А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. М., 1990. С. 156 16. Габиани А.Л. Наркотики в среде учащейся молодежи // Социологические исследования. - 1990. - № 9. - С.90-91 17. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения и социального контроля // Социология в России / Ред. В.А. Ядов. 2-е изд. - М., 1998. 18. Гилинский Я.И., Смолинский Л.Г. Социодинамика самоубийств // Социологические исследования. 1988. № 5. С. 62 19. Говако Б.И. Студуенческая семья. / Редкол.: Э.К. Васильева (пред.) и др. – М.: Мысль, 1988.-158с. 20. Голод С.И. Проституция в контексте изменений половой морали // Социологические исследования. 1988. № 2. С. 66 21. Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. – М., 1995 22. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учеб. пособие для пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1991.-157с. 23. Грэйс Крайг Психология развития. – Спб.: Издательство "Питер", 2000.40 24. Гуревич П.С. Психология.- М:Знание,1999. 25. Данилин А., Данилина И. Героин. – "Врачи предупреждают" – М.:ЗАО Изд-во Центрполиграф", 2000. 26. Данилин А., Данилина И. Как спасти детей от наркотиков. – "Врачи предупреждают". – Г.:ЗАО Изд-во "Центрполиграф", 2000. 27. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – Спб.: Питер Ком, 1999. 28. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд. М., 1994. 29. Еникеева Д. Несчастливый брак. – М.: «РИПОЛ КЛАССИК», 1998.-224с. 30. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебн. пособие. – Ростов н\Д.: Изд-во "Феникс", 1997. 31. Иванов В.Н. Девиантное поведение: причины и масштабы // Социально-политический журнал. – 1995. - № 2. 32. Каблуков В.А. Проблемы студенческих семей. – К.: О-во «Знание» УССР, 1989.- 48.-(Сер. 7 «Педагогическая», №4) 33. Карнеги Д. Как быть счастливым в семье. / Пер. с англ. П. Петрова. – Мн.: Попури, Г.К.М., 1996.-431с. 34. Ковальова А.И., Луков В.А. Соціологія молоді: Теоретичні питання. – Г.: Социум, 1999. 35. Комісаров Б.Г., Фоменко А.А. SOS: наркоманія.- Ростов н\Д: вид-во "Феникс", 2000. 36. Коэн А. Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняющегося поведения//Социология сегодня. - М., 1965. 37. Коэн А. Содержание делинквентной субкультуры // Социология преступности. М., 1966 38. Курганов С.М. Мотивы действий несовершеннолетних правонарушителей // Социологические исследования. 1989. № 5. С.61 39. Окружающая среда и здоровье населения Украины". (http://sci.aha.ru/ATL/) 40. Ланцова Л.А., Шурупова М.Ф. Социологическая теория девиантного поведения // Социально-политический журнал. – 1993. - № 4. 41. Лунеев В.В. Преступность в XXI веке: Методология прогноза//Социологические исследования. - 1996. - № 7. 42. Льюис К.С. Христианское поведение // Иностранная литература. 1990. № 5. С. 208 М.: Юрид. Лит., 1988. - 176 с. 43. Н.П. Дубинин, И.И. Карпец, В.Н. Кудрявцев. Генетика, поведение, ответственность. М.: Политиздат., 1982. - 301 с. 44. Осипова О.С. Девиантное поведение: благо или зло? // Социологические исследования. – 1998. - № 9. 45. Петелин Б.Я. Организованная преступность несовершеннолетних // Социологические исследования. 1990. № 9. С.94 46. Проблемы, дискуссии, предложения. Проституция и преступность. Психология. – М: Проспект, 1999. 47. Радугин К. А. Социология: курс лекций. – М.: Центр, 2000. 48. Разумихина П.П. Мир семьи: Книга для учащихся старших классов по курсу «Этика и психология семейной жизни». – М.: Просвещение, 1986.-208с. 49. Разумовская Т. Узы брака, узы свободы. – М.: Мол. Гвардия, 1990.-222с. 50. Сатир В. Как строить себя и свою семью. Заметки психолога. – М.: Педагогика-Пресс, 1992.-192с. 51. Семейно-бытовая культура. – Минск, 1987.-106с 52. Сизанов А.Н., Быков В.М., Тюхлова И.Н., Смирнова Е.С. Безопасное и ответственное поведение: Цикл бесед, практических и тренинговых занятий с учащимися I-XI классов о ВИЧ-инфекции и наркотической зависимости: Пособие для класс. рук., воспитателей, психологов и соц. педагогов / под ред. А.Н. Сизанова. – Мн.: «Тессей», 1998. Ч. III.-176с. 53. Симеонова Л. Маленькая книжка о любви: О сложных проблемах взаимоотношений супружеских пар. – М.: Республика, 1992.-173с. 54. Смидович С.Г. Самоубийства в зеркале статистики // Социологические исследования. - 1990. - №4. 55. Социология. - Ростов-н/Дону: Феникс, 1999. 56.Социология. Учебник. /Под ред. Кравченко А.И. - Арсофт, 2005. 57.Социология: Учебник/Под ред. проф. Ю.Г. Волкова.– Изд. 2-е, испр. и доп.– М.: Гардарики, 2003 58.Психология семейных отношений / Ковалёв С.В.- М.: Педагогика, 1987. 59.Социология: 3 том: Социальные институты и процессы. Добреньков В.И., Кравченко А.И. 60.Семья и общество / Отв. ред. А.Харчев. - М.: Наука, 1992. 61.Социология / Осипов Г.В., Коваленко Ю.П. - М.: Мысль, 1990.- С.281. 62Стариков Е. Маргиналы, или размышление на старую тему: «Что с нами происходит?» // Знамя. 1989. № 10. С. 133 63.Тощенко Ж.Т. Социология. - М: Прометей, 1994. - 383 с. 64.Шихирев П.Н. Жить без алкоголя? Социально-психологические проблемы пьянства и алкоголизма. М., 1988. С. 4 65. Шапошников Е.А. 1000+1 совет семейного психотерапевта. – М.: Олимп: ООО «Фирма «Издательство АСТ». 66. Шуман С.Г., Шуман В.П. Конфликты в молодой семье: причины, пути устранения. – Мн.: Университетское, 1989.-80с. 67. Юркевич Н.Г., Красовский А.С., Бурова С.Н и др. Этика и психология семейной жизни: Кн. для учителя. – Мн.: Нар. асвета, 1989.-286с 68. Юрчук В.В. Современный словарь по психологии. – Мн.: Элайда, 2000.-704с.

Стоимость доставки работы, в гривнах: (при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)	300

Найти готовую работу

ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:

Связаться

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ

25.03.24 Іміджування в процесі функціонування державної влади

25.03.24 Політичний імідж як складова публічної взаємодії

25.03.24 Методологія сучасних іміджевих досліджень

Архив материала для курсовых и дипломных работ

Ссылки:

Счетчики:

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.