У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ: ПРОБЛЕМИ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ, 2005 - 2010 рр. (ЗА ОПУБЛІКОВАНИМИ ДОКУМЕНТАМИ ООН)
Количество страниц 77
ВУЗ ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Год сдачи 2012
Содержание ЗМІСТ
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
РОЗДІЛ 1. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ООН НАПРИКІНЦІ 2005 РОКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
16
РОЗДІЛ 2. ЗМІЦНЕННЯ ЗАКОННОСТІ І РЕФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТІВ КАРНОГО ПРАВОСУДДЯ . . . . . . . . .
23
РОЗДІЛ 3. РЕФОРМА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМІСІЇ ООН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
28
РОЗДІЛ 4. ПІДТРИМКА МІЖНАРОДНОГО МИРУ: РОЛЬ РБ ООН В ПІДТРИМЦІ РЕФОРМИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

35
РОЗДІЛ 5. РАДА БЕЗПЕКИ: ПИТАННЯ СПРАВЕДЛИВОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА І РОЗШИРЕННЯ ЇЇ ЧЛЕНСЬКОГО СКЛАДУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

47
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
ЛІТЕРАТУРА ТА ДОКУМЕНТАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ . . . . . . . . . . 64




ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних міжнародних відносинах міжнародним організаціям приділяється значна роль. Світ у XXI-му столітті став глобальним і взаємозалежним, на світову арену вийшли нові недержавні актори, стали з'являтися нові норми міжнародно-правового регулювання, що вступають у протиріччя зі старими та з’являється необхідність створення нової форми міжнародного співробітництва. З часу закінчення Другої світової війни у світі відбулися великі зміни, що зумовили необхідність адаптації ООН до нових умов.
Так, принцип невтручання у внутрішні справи вступає в протиріччя з гуманітарним втручанням, нові концепції «превентивного втручання» і «нелегітимність авторитарних режимів», активно використовуються у зовнішній політиці Західних держав, порушуються базові принципи державного суверенітету та непорушності кордонів. Яскравими прикладами протиріччя норм є ситуації навколо Косово та Іраку.
Відбувається перебудова світової політичної системи, її відхід від Вестфальської моделі. ООН створювалася для регулювання міждержавних відносин, і тепер потребує оновлення задля її адаптації до нових реалій сьогодення попри значимості ролі ООН, на її адресу лунає справедлива критика стосовно неспроможності вирішувати конфлікти, які все частіше спалахують на теренах сучасного світу. У результаті стара миротворча тактика, націлена на вирішення конфліктів між державами, виявилася неефективною у випадках конфліктів і масових лих у межах окремих держав, таких як Сомалі, Руанда, Боснія, Ангола, Сьєрра-Леоне. Важливе значення для підвищення ефективності та авторитету ООН є складний і довготривалий процес реформування, який було розпочато одразу після створення самої Організації. Посівши на посаду Генерального секретаря ООН в 1997 році К. Аннан визначив реформу ООН пріоритетним напрямком своєї діяльності, зазначивши: «головна мета нинішніх реформаторських зусиль - це створення нової культури керівництва і нової структури управління в Організації Об'єднаних Націй, які дозволять швидше реагувати на невідкладні потреби міжнародного співтовариства…». Проблема удосконалення системи функціонування ООН та її поступове вирішення стали питанням номер один особливо активно після призначення на пост Генеральним Секретарем Кофі Аннана. Реформування Організації – необхідне явище, яке стимулюватиме до злагоджених дій в процесі співробітництва держав. Але реформування Організації було б простим у вирішенні, якщо б не бажання кожної з країн-учасниць бачити процес реформування ООН через призму своїх власних інтересів, однак керівництву ООН потрібно ретельно роздивитись представлені проекти і кваліфіковано прийняти рішення. Адже кількість членів ООН з часів її утворення збільшилося до 193, і поступово виникло питання про розширення числа постійних членів Ради Безпеки ООН, де країни, що розвиваються, в тому числі ісламські, зовсім не представлені.
Організація існує виключно на основі норм міжнародного права, черпає в ньому сили і підтримує його дієвість, на мою думку, спроможна задовольнити потреби світової спільноти в подоланні неминучих непорозумінь на спільному шляху прогресу в усвідомленні свободи і братерства. Ефективність організації в подоланні внутрішніх протиріч, її спроможність організувати виконання її головних місій – все це потребує значних зусиль після реформування Організації.
Тому, проблематика, пов’язана з історією реформування ООН, на сьогоднішній день характеризується великою мірою актуальності.
Стан вивчення проблеми дослідження. Історія реформування ООН привернула увагу величезної кількості вчених. Не оминула увагою цю проблему і українська наукова громадськість. Переважна більшість праць вітчизняних дослідників присвячена дипломатичним та міжнародно-правовим аспектам історії Організації Об’єднаних Націй. Серед вчених, які присвятили час вивченню цих питань можна згадати С.В.Віднянського, Л.Ф.Гайдукова, Б.М.Гончара, О.Івченко, О.А.Коппель, О.В.Крапівіна, Ю.В.Крушинського, С.С.Трояна, В.С.Бруза, М.Й.Марущака та багатьох, багатьох інших.
В якості особливої групи робіт з даної проблематики можна назвати магістерські дослідження та дипломні проекти, які виконувалися на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин протягом останніх років. Серед них можна згадати роботу Аліни Дем’янчук, яка влітку 2011 року представила дослідження «Реформування Організації Об’єднаних Націй: проблеми та їх вирішення, 1997 – 2005 рр.». Дана робота освітлює перший етап реформування ООН в рамках програми, запропонованої К.Аннаном у 1997 році й деякі підсумки цього дослідження. В результаті проведених консультацій з виконавицею роботи, було використано в рамках нашої роботи. Разом два дипломних проекти являють собою логічно і хронологічно пов’язані між собою частини програми вивчення новітньої історії ООН, започаткованої к.і.н., доц. І.В.Грицьких у 2006 році на базі кафедри всесвітньої історії та міжнародних відосин ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка». Торкалися проблеми реформування ООН і магістранти, які завершували магістратуру ЛНУ імені Тараса Шевченка в 2006 – 2008 роках. Тут можна згадати магістерські дослідження Н.В.Олімпієвої «Політика Росії в Організації Об’єднаних Націй по проблемі боротьби з міжнародним тероризмом, 2000 – 2005 (за опублікованими документами ООН та МЗС Російської Федерації)» (2007 рік) та О. Міщенко «Реформування ООН » (за опублікованими документами ООН) (2009 рік). Ці роботи виявилися корисними не тільки з огляду на матеріал, який вони містять в собі, а й з точки зору опанування методики роботи з документальними матеріалами, що містяться в базі даних ООН.
Російська історіографія також представлена чималою кількістю робіт, переважно міжнародно-правової спрямованості.
Окремі аспекти реформування ООН, такі як реформування її Устава, Ради Безпеки, ЭКОСОР, миротворчого та правозахисного механізмів у своїх статтях аналізують В.Ф. Заємський , С.В. Кортунов, В.Б. Пядишєв, К.Р. Шликов, Н.В. Мурашкін, Е.М. Прімаков, Э.С. Кривчікова, В. Н. Фьодоров, А. Г. Задохін, А. А. Орлов, С. В. Черніченко, В. А. Карташкін та багато інших. Правовим і міжнародно-політичним питанням реформування ООН присвячені й інші роботи російських дослідників, а також учених – вихідців з країн світу, або таких, що вели дослідження в рамках російських академічних структур. Серед числа цих авторів можна згадати А.Х.Абашидзе [1], Н.Н. Аркад’єва [4], А.Ю.Борзову [5], А.Я.Капустіна [10], Ф.Лук’янова [14], С.В.Черніченко [25] та інші.
Частина із згаданих робіт торкається періоду, який не входить до предметного поля даного дослідження. Та існують і такі роботи, які містять відомості з подій, що відбувалися саме в досліджуваний період (2005 – 2010 рр.) . Тут можна згадати низку робіт авторів, які взяли участь в конференції, присвячені 60-річчу Організації Об’єднаних Націй, яка відбулася в 5 - 6 жовтня 2005 року, та ряд інших дослідників, які звертали увагу на досліджувані питання [95].
Цих авторів цікавив доволі специфічний аспект проблеми, а саме – ставлення окремих країн та їх угруповань до проекту реформування ООН. Так, А.Ю.Борзова вивчала ставлення до реформування ООН країн Латинської Америки [5]; Стаття М.Л.Вишневського присвячена присвячена вивченню американського бачення проблеми реформування Організації [6]; І.Кривенко порівнює позиції Росії та країн Латинської Америки в цьому питанні [11]; питання модернізації ООН в політиці Китаю і Японії розкрив в своєму матеріалі Тхі Бік Нгок Нгуен [23] і т.д..
Розглядалися на цій конференції й більш загальні питання, пов’язані з нашою темою. Так, А. Ерпулева зосередила увагу на аналізі обговорення проблеми реформування ООН на Всесвітньому Саміті 2005 року [7]; А.Я.Капустін торкнувся з проблеми реформування Уставу ООН на рубежі XX- XXI віків [10]; Т.Кулієв розкрив зміст дискусії держав з питань реформування Ради Безпеки [13] і т.д.
Необхідно також згадати Дипломатичний щорічник - 2005, який є збіркою наукових статей, випущеним на честь 60-річчя Організації Об’єднаних Націй. У рамках Дипломатичного щорічника [28] здійснено спільний російсько-українсько-білоруський проект, присвячений Ювілею ООН – публікуються дослідження з оонівської проблематики російських, українських і білоруських дипломатів, учених і політиків. У даних роботах аналізуються питання, пов’язані з історією ООН, основні проблеми , що стоять перед Організацією, в тому числі і її реформа, а також діяльність Росії, України і Білорусії в ООН. Випуск продовжую серію «Щорічників», які Дипломатична академія МЗС Росії видає з 1998 року. Що стосується російської історіографії, особливо слід зупинитися на аналізі матеріалів російської версії Вільної енциклопедії – Вікіпедії [19], яка містить статтю, присвячену реформуванню ООН, яка, між іншим, відображає сучасне бачення російськими вченими досліджуваної проблеми. Зокрема, серед проблем реформування автор статті згадує нестачу представництва країн, що розвиваються, привілейований стан постійних членів Ради Безпеки ООН (очевидно, на думку автора, з цим слід боротися в першу чергу), тенденція до створення однополярної структури світу при домінування США, необхідність вирішення фінансової кризи через знов-таки – розширення представництва в РБ ООН.
Разом з тим, як це не дивно, серед напрямків реформування ООН зазначаються зовсім інші питання. Серед них звільнення ООН від політичної кон’юнктури, збільшення оперативності реагування на кризи і конфлікти, розширення повноважень миротворців і перенос організаційної роботи, і, передусім, Департаменту з миротворчих операцій, з Нью-Йорка на місця подій.
Таким чином, в результаті аналізу доступної історіографії, можна дійти висновку, що в існуючих відомих нам працях головну увагу було приділено:
• історії та перспективам реформування Ради Безпеки ООН, як органу, що дозволяє здійснювати вирішальний вплив на поточні проблеми в світовій політиці.
• вивченню думок та позицій конфліктуючих сторін із зазначеного питання, а також бачення країнами та їх угрупованнями можливих перспектив загальної перебудови Організації;
• правовим та міжнародно-політичним аспектам існуючих проектів реформування ООН.
Змістовна, або, іншою мовою – фактологічна сторона ходу, не запланованих, а реально здійснених результатів процесу реформування ООН, в існуючій і доступній нам літературі не відображена. У зв’язку з цим виникла необхідність розширення інформаційної бази дослідження за рахунок документальних матеріалів.
Джерельна база дослідження. Дослідження засноване на досить широкій джерельній базі. В основу класифікації використаних в роботі джерел покладено принцип спільності їх походження, змісту і призначення. Загалом їх можна поділити на декілька категорій.
Основну масу документів складають доповіді Генерального секретаря та звіти спеціальних органів ООН, які можуть містити доволі широке коло матеріалів, серед яких - змістовні «додатки», призначені для інформування членів спеціальних органів ООН. Прикладами такого роду документів може слугувати доповідь Генерального Секретаря К. Аннана «За більшої свободи: до розвитку , безпеки і прав людини для всіх» [41], представлений 23 березня 2005 року, який є фактично звітом про підсумки перших п’яти років здійснення Декларації Тисячоліття, а також програмою дій з перебудови всієї системи міжнародних відносин і самої ООН на основі ідей Групи високого рівня.
У Доповіді Генеральний Секретар закликав держави-члени перетворити ООН так, «як про це ніхто раніше і не мислив і з небаченим колись сміливістю й оперативністю» [38]. Також необхідно згадати і доповідь «Більш безпечний світ : наша спільна відповідальність» [81] у якому Група високого рівня виклала нове бачення системи колективної безпеки в двадцять першому столітті. У доповіді дається аналіз сучасних проблем миру і безпеки, оцінка колективних дій при вирішенні цих проблем, огляд функціонування основних органів ООН [55]. У доповіді робиться більше ста рекомендацій, спрямованих на зміцнення ООН шляхом зміни концептуальних основ її діяльності [75].
Ці доповіді, з урахуванням особливостей внутрішньої процедури розгляду проектів документів, мають не стільки декларативний, скільки «констатуючий» характер. Їх проголошення має скоріш ритуальне, аніж дискусійне значення. Майже в повному обсязі без значних змін по суті пропозиції використані Доповіді були підкріплені відповідними резолюціями.
Необхідно окремо згадати Підсумковий документ, прийнятий державами-членами на Ювілейному саміті ООН у вересні 2005 року, який представляє собою програму дій з реформування ООН [67]. Підсумковий документ можна оцінити неоднозначно, оскільки містить як ряд нових домовленостей, так і прогалини, пов’язані з нездатністю держав-членів ООН прийти до консенсусу у таких основоположних питаннях як визначення тероризму, реформа Ради Безпеки, а також роззброєння і її нерозповсюдження [78].
Резолюції ГА ООН складають другу підгрупу офіційних документів ООН. Ці матеріали, щоправда, важливі для нас лише як «фактичне підтвердження» втілення того чи іншого програмного елемента в реальну практику Організації. Самі по собі вони майже не містять інформаційних матеріалів, але за ними можна якісно відслідковувати динаміку подій. Прикладом такого роду документів в дані роботі може бути Резолюція, прийнята ГА по доповіді П’ятого комітету «Укріплення системи Організації Об’єднаних Націй: програма подальших перетворень» [86]. Щоправда, зрідка в додатках до резолюцій містяться довідкові матеріали, які, тим не менш, майже завжди дублюють інформацію, яка міститься в матеріалах підготовчого циклу роботи, «дорезолюційні» матеріали.
Серед корисних для даного дослідження документів можна виокремити особливий тип – Офіційні записки Генерального секретаря. Вони також можуть мати як звітний, так і програмний характер, в залежності від історичного моменту. Як приклад можна привести документ «Віддача від реформи управління людськими ресурсами» [70]. Цей документ носить ярко виражений звітний характер, або характер матеріалів самоаналізу. А наступні два документа – навпаки, носять програмний характер, що випливає навіть з їх назви. Це записка Генерального секретаря «Наступні міри за підсумками Саміту тисячоліття» [74] та записка Генерального секретаря з пункту 59 порядку денного п’ятдесят восьмої сесії ГА ООН з питань укріплення Організації Об’єднаних Націй [44]. Останній з наведених документів взагалі містить констатацію подій та процесів чисто інформаційному плані. Це записка Генерального секретаря «Укріплення координації в області безпеки в системі ООН» [79].
Загалом характеризуючи джерельну базу, слід привернути увагу до об’єктивності інформації, зведеної в них. Незважаючи на те, що серед держав-членів ООН немає повноцінної згоди щодо загроз міжнародному миру і безпеці та ролі ООН, все ж таки доповіді, резолюції, програми були затверджені [76]. Одним словом – позиції країн-членів ООН з усіх досліджуваних питань і з головного питання – реформи ООН – в даних документах представлені як результат компромісів [96]. Разом з тим охарактеризовані матеріали доволі можна визнати інформаційно багатими, такими, що в сукупності не залишають «провалів» у висвітленні досліджуваної проблематики, хоча й у специфічному ключі. Отже, якісні і кількісні характеристики джерельної бази дозволяють поставити і вирішити певні дослідницькі задачі [94].
Таким чином, узагальнюючи результати аналізу історіографії і джерельної бази роботи, можна зробити наступні висновки:
1. Наявна історіографія не містить систематизованого історичного викладення подій в рамках програми реформування ООН, яка виконувалася в 2005 - 2010 роках.
2. Доступні документальні матеріали дозволяють створити науково-історичну реконструкцію в світлі опублікованих офіційних документів, які народилися в результаті діяльності цієї міжнародної структури. Отже, характер інформаційної бази роботи дозволяє поставити завдання, які можуть бути вирішені в рамках даної роботи.
Виходячи з цього було визначено мету дослідження – зробити науково-історичну реконструкцію офіційного ходу реформування ООН в 2005 - 2010 роках в світлі опублікованих документів ООН.
Реалізація мети роботи планується в рамках наступних завдань:
1. Встановити хронологічну послідовність найважливіших подій, які стосуються висування та реалізації заходів з реформування ООН в 2005 - 2010 роках;
2. Охарактеризувати зміст реалізованих новацій в організації діяльності ООН в період, що досліджується;
3. Спробувати, за наявності, виявити фази розгортання досліджуваного фрагменту історичної дійсності, і, в підсумку, фактологічно обґрунтувати відповідну періодизацію.
Відповідно до задач дослідження, об’єктом дослідження є історія Організації Об’єднаних Націй в обраний період часу. Предметом дослідження виступає процес реформування ООН в 2005 - 2010 роках в світлі опублікованих офіційних документів цієї організації.
Хронологічні межі дослідження визначені природним ходом подій. Нижня хронологічна межа (2005 рік), а саме з 21 березня 2005 року, –закiнчення першого етапу реформи ООН, започаткованої Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном, та проведення Ювілейної Конференцiї присвяченнiй 60-річчy ООН, а з іншого боку – початок підготовки передачі посади Генерального секретаря новій людині. Верхня межа (2010 рік) відповідає завершенню другого етапу реформування в історії ООН, підведення підсумків стану та визначення подальших перспектив реформ.
Методологія і методи дослідження. Робота ґрунтується на методології позитивізму, в рамках якої дослідник не ставить перед собою задачу порівняти реальний план подій з його ідеальною проекцією (нормою), а обмежується встановленням фактів та їх хронологічної послідовності на основі вивчення документальних матеріалів. Певною мірою, виходячи зі специфіки предмету дослідження, в роботі було використано методологічні прийоми так званої «мікроісторії», оскільки виконавця магістерської роботи цікавить лише один, доволі вузький аспект історичної дійсності в дуже вузьких хронологічних рамках – це відображення процесу реформування ООН в документах цієї організації.
Головним методом, який використовується в роботі, слід визнати метод аналізу документів, оскільки переважна частка використаного для композиції тексту матеріалу – інформація, яка міститься у відповідних документах.
Наукова новизна дослідження Оонівськая проблематика в українській науковій літературі висвітлюється досить бідно, що є парадоксальним, з огляду на ту ступінь важливості, яку Україна надає ролі ООН у веденні свого зовнішньополітичного курсу , а також у вирішенні міжнародних проблем. Дана робота – одна з перших у вітчизняній історіографії спроба зробити реконструкцію ходу реформування ООН в 2005 - 2010 роках в світлі опублікованих документів цієї організації, переважна більшість з яких введено до наукового обігу вперше.
Практична значущість роботи полягає, передусім, в її націленості на формування дидактичної бази в рамках підготовки фахівців зі спеціальностей «Історія» та «Міжнародні відносини».
Крім цього, результати дослідження можуть бути корисними та бути використані для подальших науково-історичних розвідок, передусім у зв’язку з тим, що в дослідження побудоване виключно на основі вперше введених до наукового обігу документальних матеріалів, а отже – відкриває нову сторінку у всесвітній історії.
Структура роботи включає Вступ, Список умовних скорочень, п’ять Розділів, Висновки, список літератури і документальних матеріалів.
Список литературы ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки першого десятиліття XXI століття, мимоволі замислюєшся про майбутні перспективи. Посилення інтеграційних тенденцій дає підстави припускати, що найбільш вірогідним образом майбутнього світу передбачає розмивання національних кордонів і формування повноважного транснаціонального органа управління інтегрованим світом. Однак, такий результат може розвиватися різними сценаріями, і від теперішньої готовності світової спільноти до колективних дій залежить, завершиться глобалізація утворенням світового уряду на базі окремої, найбільш впливової держави, чи на основі міжнародної солідарності, в рамках організації ООН.
Ідея реформування ООН, яка цілком може вважатися однолітком самої Організації, в своїй історії мала численних прихильників, що пропонували всілякі, деколи, і взаємовиключні її інтерпретації на основі ворожих ідеологічних платформ. Та все ж, за рідкими виключеннями, Статут ООН був і залишається дієвим механізмом, що містить в собі величезний, і, на сьогоднішній день, не повною мірою задіяний потенціал. Чинниками, які заважають повною мірою реалізувати потенціал ООН в її нинішній структурі, виступають незрілість політичного мислення лідерів національних держав, невирішеність ряду найважливіших проблем, які стосуються всього людства, а також наростаюча до кінця XX – початку XXI століття інструментальна неспроможність самої організації адаптуватися до змінного світу, старіюча адміністративна система, «старе» інформаційно-технічне і недостатнє матеріальне забезпечення. Саме на ці, як тепер з'ясовується, важливі і небезпечні для здоров'я Організації «хвороби» і було спрямовано вістря реформ, які в руках Генерального секретаря ООН Кофі Аннана отримало властивості хірургічного інструменту.
Перший етап реформування ООН, ініційованого Генеральним секретарем з надією зробити Організацію Об'єднаних Націй менш громіздкою, ефективнішою, дієвішою і такою, що більш оперативно відкликається на побажання і потреби її членів, а також реалістичнішою в своїх цілях і зобов'язаннях, може вважатися завершеним в 2005 році, коли вже можна було підводити деякі підсумки, але все ж таки зроблені кроки можна розглядати лише як «вступ» в реформування, розвиток якої є питанням майбутнього.
У вересні 2005 року Генеральна Асамблея ООН прийняла підсумкову декларацію саміту, в якій йдеться про необхідність реформування ООН. Це чергова спроба реанімувати найбільшу і найбільш авторитетну міжнародну організацію. Аналогічні резолюції приймалися і десятиріччя тому. Протягом останніх десятиліть США і ряд інших держав намагаються змусити ООН змінитися. Заходи щодо реформування Організації Об'єднаних Націй повинні розвинути досягнуті успіхи і розвернути роботу по розширенню фронту перетворень.
В той же час, необхідно відзначити, що в розглянутий період на порядку денному стояли зовсім не питання політичного домінування або представництва в ключових органах ООН. В даному випадку ці питання опинилися на другому плані. Очевидною особливістю плану перетворень і особистою заслугою Генерального секретаря Кофі Аннана, який розпочав реформування, а також його послідовника Пана Гі Муна, на якого лягла відповідальність за продовження реформування ООН, необхідно визнати націленість реформ на додання організації більшої ефективності та значущості. Адже Організація почала втрачати свій вплив і популярність у світовому суспільстві.
ООН була створена для запобігання міждержавних конфліктів та для підтримки міжнародного миру та безпеки. Незважаючи на свою унікальність, ООН дискредитувала себе недоробками і скандалами. Організація показала, що вона не завжди здатна вчасно адаптуватися відповідно до швидко мінливим світовим політичним реаліям.
У розглянутий період з 2005 по 2010 роки на порядку денному послідовно виникали питання, пов’язані з поглибленням перетворень в областях, яких вже торкнулися реформатори, а також нових кроків, націлених на подальший рух реформ. Серед таких найбільш вагомих питань стали і зміцнення законності, і реформування інститутів карного правосуддя, реформа європейської економічної комісії ООН і підтримка міжнародного миру і безпеки та визначення ролі Ради Безпеки в цій важливій справі. Нарешті, не залишилося без уваги і найбільш резонансне питання, пов’язане з визначенням більш справедливого представництва і розширення членського складу Ради Безпеки ООН.
ООН є загальновизнаним центром координації діяльності держав та міжнародних організацій у боротьбі зі зростаючою злочинністю. Тому Боротьба зі злочинністю є однією з найголовніших задач Організації, яка досягається шляхом встановлення єдиних стандартів і норм прийняття уніфікованих міжнародних кримінально-правових актів. Зусилля ООН на цьому напрямку – не перша спроба міжнародного співтовариства розробити звід керівних принципів у галузі кримінального правосуддя. Вагомим внеском цих п’яти років реформування стала Бангкогская декларація, що представляє собою важливий політичний документ, який закладає основу для зміцнення міжнародної координації та співробітництва з метою попередження злочинності та боротьби з нею, і формулює основні напрямки цього співробітництва.
Саме в зазначений період часу ООН приділила особливу увагу країнам, що знаходяться в пост-конфліктній ситуації. Була проведена реформа інститутів кримінального правосуддя, що виявилося дуже вагомою реформою для деяких країн.
Документ «Зміцнення Комітету з торгівлі ЄЕК ООН», прийнятий на 61-й Конференції, докладно викладає всі кроки реформи, згідно з яким ЄЕК необхідно було активізувати діяльність з питань перетину кордонів та спрощення процедур торгівлі у співпраці з Комітетом з внутрішнього транспорту і представити пропозиції Виконавчому комітету. Крім того, був заснований Виконавчий комітет ЄЕК ООН, який відповідав за здійснення загальних вказівок Комісії. Основним істотним досягненням стала переорієнтація її програми роботи із зазначенням чітко визначених пріоритетних областей. Тим самим ЄЕК продемонструвала свою здатність реагувати на мінливі потреби держав-членів та надавати їм високоякісні спеціалізовані послуги в визнаних областях накопиченого нею досвіду.
Найважливіше питання - питання забезпечення миру та підтримання безпеки на всій планеті, також неодноразово розглядалося в плані реформ ООН. На жаль, «найпопулярнішою» темою цих зустрічей стала тема зростаючого тероризму і великою необхідністю боротьби з ним. Другим питанням, не менш важливим і довготривалим у своєму вирішенні стало питання справедливого представництва в Раді Безпеки. Саме за вирішення цього питання розгорнулася справжня битва між країнами, особливо мріючими посісти на постійні місця та мати «право вето». Але ці питання, найважливіші не тільки для самих країн - учасниць, але і для всього світового співтовариства, не були вирішені за зазначений період часу і скоріш за все для вирішення його потрібно ще декілька років.
На жаль, невдачі ООН багато в чому були зумовлені в момент створення цієї організації. Спочатку, вона конструювалася як децентралізована структура, влада в якій розподілялася між Секретаріатом і спеціалізованими агентствами. З роками система ООН стала охоплювати набагато більш широкий спектр агентств, фондів, програм та заходів, ніж могли собі уявити засновники цієї організації. Багато з цих груп мають власні органи управління та джерела фінансування. Кожна має певну автономію.
Децентралізований характер системи допоміг відокремити функціональну та гуманітарну роботу ООН від політичних дебатів. З іншого боку, Генеральні секретарі ООН втратили багато важелів, що дозволяли їм керувати всією системою, а функції багатьох підрозділів ООН перетинаються. Їх співробітники витрачають масу сил та енергії на «підкилимну» боротьбу за вплив.
Якщо розглянути долю ООН на майбутні декілька років, то ми можемо констатувати два сценарія. Перший - це інституціоналізація впливу США за рахунок введення критеріїв демократичності, наприклад, при формуванні ради з прав людини. Саме це зробить демократичні країни, в розумінні США, більш впливовими на світовій арені. Хоча досягти цього буде дуже непросто, адже селективність у підборі країн до органів ООН автоматично підриває саму ООН. Але, певний крок в цьому напрямку вже зроблено. Так, поступово основні центри прийняття рішень будуть переміщатися в більш компактні органи ООН, в той час як роль самої Організації в цілому буде все більше поступатися, і ООН буде все більше перетворюватися в клуб для двох- і багатосторонніх переговорів.
Вплив ООН і надалі буде падати - якщо і раніше воно не було зобов'язуючим, то зараз стане ще більш декларативним. Для США це означатиме лише те, що в документах ООН буде менше неприємних і спірних для США оцінок, а самі декларації ООН можуть бути використані для посилення пропагандистського впливу на інші країни. Прозахідна риторика може помітно підсилитися, а ООН стане одним з інструментів легітимації дій США в очах світового співтовариства.
Другий сценарій - це подальший розвиток кризи ООН, коли реформа буде стагнувати, а США як найбільш активний гравець на світовій арені все частіше буде приймати рішення самостійно, не вдаючись до санкцій ООН. А саме це призведе до повного краху Світового Парламенту і зникне будь-яка необхідність у її існуванні.
У будь-якому випадку очевидно, що протистояння Півночі і Півдня буде рости як при першому варіанті, коли країни, що розвиваються будуть фактично витіснені з процесу прийняття рішень, так і при другому варіанті, коли цей вплив в дійсності не буде мати ніякого значення із-за зростаючого зниження ролі ООН у міжнародних процесах.
Але, незважаючи на все це, ООН повинна існувати в будь-якому стані, і саме для цього потрібна реформа. Можливо, сенс ООН зовсім не у вирішенні якихось нагальних проблем людства (хоча саме це було б ідеальним варіантом), а в тому, щоб ці проблеми ставити на порядок денний, знову і знову привертаючи до них увагу світової спільноти.
Отже, після вивчення обраного питання на матеріалах ООН, цілком прийнятно було б розділити предмет дослідження на елементи, відповідні різним напрямам критики реформування ООН, що сформувало б ряд відносно самостійних тем для подальших досліджень. Правда, їх розробка передбачатиме використання додаткових матеріалів, які б відображали «внутрішню» дискусію з даної проблеми в правлячих кругах національних держав.
Врешті-решт, подальші дослідження важливі і можливі вони шляхом розширення хронологічних рамок, наприклад, починаючи з 2011 і закінчуючи 2016 роком, коли можна підводити підсумок першого терміну перебування Пан Ги Муна на посту Генерального секретаря, і будувати подальші перспективи реформування Світового Парламенту на чолі, можливо, іншої людини. Адже саме він буде нести відповідальність за продовження реформування ООН за програмою, що стартувала ще в 1997 році.
 

ЛІТЕРАТУРА
І ДОКУМЕНТАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

ЛІТЕРАТУРА

1. Абашидзе А.Х. Реформа правозащитных механизмов ООН // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч-ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек-сеенко, О.В. Андреева. - М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.16-30.
2. Андреев М.В. Современные стратегии реформирования Совета Безопасности ООН. – Казань: 2002.
3. Аннан К. Проблема вмешательства ООН. – М.: 1999.
4. Аркадьев Н.Н. Свежий ветер в ООН. – М., 1961.
5. Борзова А.Ю. Реформирование ООН и позиция стран Латинской Америки // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч¬ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек¬сеенко, О.В. Андреева. - М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.16-30.
6. Вишневский М.Л. США и реформа ООН // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч¬ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек¬сеенко, О.В. Андреева. - М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.49-52.
7. Ерпулева А. Обсуждение проблемы реформирования ООН на Саммите 2005 года // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч¬ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек¬сеенко, О.В. Андреева. - М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.153-155.
8. Ефимов Г.К. Устав ООН – инструмент мира. – М., 1986.
9. Жуков Г.П., Соловьева Р.Г., Назаркин Ю.К. ООН и современные международные отношения. – М., 1986.
10. Капустин А.Я. Проблема реформы Устава ООН на рубеже столетий // ООН и международный правопорядок в глобализирующемся мире, 24 октября 2000 г. - М. : Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 2001. - С. 41–58.
11. Кривенко И. Позиция Российской Федерации и стран Латинской Америки по вопросу о реформе ООН // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч¬ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек¬сеенко, О.В. Андреева. - М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.175-178.
12. Крылов С. Б. История создания ООН. Разработка текста Устава ООН (1944-45). – М., 1960.
13. Кулиев Т. Дискуссия государств по вопросу реформирования Совета Безопасности // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч¬ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек¬сеенко, О.В. Андреева. - М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.182-190.
14. Лукьянов Ф. Реформа ООН: последняя попытка // Россия в глобальной политике (http://www.globalaffairs.ru/articles/4325.html).
15. Мальський М. 3., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 461 с.
16. Организация Объединенных Наций в будущем (проект реорганизации управления и системы принятия решений ООН, подготовлен Ассоциацией Содействия ООН США) – Реферат/ АН СССР. ИНИОН. Отдел капиталистических стран Европы и Северной Америки, - М.: ИНИОН, 1988;
17. Орлов А. Реформа ООН: мифы и реальность // Обозреватель - Observer. - 2004. - № 3. - C. 33-45; То же [Электронный ресурс]. - URL: http://www.rau.su/observer/N3_2004/3_05.htm (09.12.08).
18. Плоскова А.Б. Реформирование ООН и пересмотр ее Устава. Реформа Совета Безопасности / Плоскова А.Б. ; М-во нар. образования РФ, Междунар. ун-т в Москве, Юрид. фак. - М. : Диалог-МГУ, 1998. - 94 с. Шифр РНБ: 99-6/383.
19. Реформа ООН [Электронный ресурс] // ВикипедиЯ - Свободная энциклопедия. - 08.12.08. - URL: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0_%D0%9E%D0%9E%D0%9D (09.12.08).
20. Роль международного права в глобализированном мире. Реформа ООН : [сб. ст.] : пер. с нем. / Фонд им. Генриха Белля. – М. : Звенья, 2006. - 176 с. - Библиогр. в конце ст. Шифр РНБ: 2006-8/2535.
21. Справочник по практике Совета Безопасности ООН, 2004-2007, 2007-2010 [Электронный ресурс] // Энциклопедия: http://www.un.org/en/sc/repertoire/index/.shtml.
22. Трофимов В.А. ООН в современном мире и проблема ее реформирования // Проблемы новой и новейшей истории зарубежных стран : сб. науч. тр. - М., 2004. - Вып. 3. - C. 87-97.
23. Тхи Бик Нгок Нгуен. Проблема модернизации ООН в политике Китая и Японии // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч¬ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек¬сеенко, О.В. Андреева. - М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.222-225.
24. Устав ООН//Действующее международное право. – М.: Московский независимый институт международного права, 1996. Т.1.
25. Черниченко С.В. Возможные пути реформирования ООН // Актуальные международно-правовые и гуманитарные проблемы : сб. ст. - М., 2002. - Вып. 3. - C. 197-204.
26. Чупрова И. Некоторые вопросы модернизации ООН // ООН: история и вызовы современности. К 60-летию Организации Объединенных Наций: Доклады и выступления. Международная науч¬ная конференция, 5-6 октября 2005 года, г. Москва / Отв. ред. Ан.А. Громыко, В.Г. Джангирян; ред. Л.П. Атаманенко. Сост. В.К. Алек-сеенко, О.В. Андреева. – М.: Изд-во РУДН, 2005. – С.245-248.
27. Цыганков П.А. Политический идеализм в теории международных отношений: иллюзии и реальность. Теория международных отношений: Хрестоматия / Сост., науч. ред. и коммент. П.А. Цыганкова. – М.: Гардарики, 2002. С. 111–114.
28. Uited Nations. Inside 2005 Yearbook of the United Nations, New York, [Электронниый ресурс] - 2005 - URL: http://unyearbook.un.org/unyearbook.html?name=2005index.html
29. Uited Nations. Inside 2006 Yearbook of the United Nations, New York, [Электронный ресурс] – 2006 - URL: http://unyearbook.un.org/unyearbook.html?name=2006index.html
30. Journal of the United Nations; № 2005-2011, Latest UN documents. Programmе of meetings and Agenda.- General Assembly, Security Council, Economical & Social Council, New York, - [Электронный ресурс] - URL: http://www.un.org/en/documents/journal.asp





ДОКУМЕНТАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

31. Активизация работы Генеральной Ассамблеи. Доклад Генерального секретаря. Пятьдесят восьмая сессия. Пункт 55 повестки дня. Активизация работы Генеральной Ассамблеи (A/58/864) . – Нью-Йорк, ООН. – 30 июля 2004 года.
32. Активизация работы Генеральной Ассамблеи. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей (A/RES/58/126). – Нью-Йорк, ООН. – 13 января 2004 года. – 5 с.
33. Бангкокская декларация «Взаимодействие и ответные меры: стратегические союзы в области предупреждения преступности и уголовного правосудия», 11-й Конгресс ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию. – Бангкок. - 18–25 апреля 2005 года.
34. Более безопасный мир: наша общая ответственность. Доклад Группы высокого уровня по угрозам, вызовам и переменам (A/59/565). - Нью-Йорк, ООН. – 2 декабря 2004 года. – 119 с.
35. Вклад Департамента по вопросам управления в дело совершенствования методов управления и план с указанием четких сроков для уменьшения дублирования, сложности и бюрократизма административных процессов и процедур в Организации Объединенных Наций. Доклад Генерального секретаря (A/60/342). - Нью-Йорк, ООН. – 8 сентября 2005 года.
36. Вопросы, связанные с предлагаемым бюджетом по программам на двухгодичный период 2004–2005 годов. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей ООН по докладу Пятого комитета (A/58/573). Пятьдесят восьмая сессия. Пункт 121 повестки дня (A/RES/58/270). - Нью-Йорк, ООН. – 19 марта 2004 года. – 38 с.
37. Дальнейшие меры по активизации работы Генеральной Ассамблеи. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей (A/RES/58/316). – Нью-Йорк, ООН. – 13 июля 2004 года. – 7 с.
38. Доклад Генерального секретаря «Безопасность и защита персонала Организации Объединенных Наций» (A/55/494) – Нью-Йорк, ООН. – 18 октября 2000 года. – 29 с.
39. Доклад Генерального секретаря «План осуществления Декларации тысячелетия Организации Объединенных Наций» (A/56/326). – Нью-Йорк, ООН – 6 сентября 2001 года. – 74 с.
40. Доклад Генерального секретаря ООН «Глобальное видение — местное звучание: стратегическая программа Организации Объединенных Наций в области коммуникации» (A/AC.198/1997/CRP.1). – Нью-Йорк, ООН. – 27 июня 1997 года.
41. Доклад Генерального секретаря ООН «При большей свободе: к развитию, безопасности и правам человека для всех» (A/59/2005). – Нью-Йорк, ООН. – 21 марта 2005 года. – 80 с.
42. Доклад Генерального секретаря, представляемый в ответ на доклад Группы видных деятелей по вопросу отношений между Организацией Объединенных Наций и гражданским обществом (A/59/354) . – Нью-Йорк, ООН. – 13 сентября 2004 года. – 16 с.
43. Доклад Генерального секретаря ООН «Глобальное видение — местное звучание: стратегическая программа Организации Объединенных Наций в области коммуникации» (A/AC.198/1997/CRP.1). – Нью-Йорк, ООН. – 27 июня 1997 года.
44. Доклад Генерального секретаря об укреплении и координации деятельности ООН в сфере верховенства права. (А/64/298) – Сальвадор, Бразилия. – 12-19 апреля 2010 года.
45. Доклады за четырехгодичный период 2007-2010 годов, представленные неправительственными организациями, имеющими консультативный статус при Экономическом и Социальном Совете, через Генерального секретаря в соответствии с резолюцией 1996/31 Экономического и Социального Совета. Записки Генерального Секретаря (Е/C.2/2012/2Add.19).- Нью-Йорк, ООН. – 21 октября 2011 года.
46. Достижение целей Картахенского плана действий : Пномпенский доклад о ходе работы за 2010-2011 годы. – Совещание государств-участников Конвенции о запрещении применения, накопления запасов, производства и передачи противопехотных мин и об их уничтожении по рассмотрению действия Конвенции (APLC/Msp.11/2011/WP/10).- Пномпель, 28 ноября - 2 декабря 2011 года. - 10 с.
47. Законность и развитие: укрепление законности и реформы институтов уголовного правосудия, включая постконфликтное восстановление, Доклад Генерального секретаря, Вена. –28 апреля 2006 года. – 27.
48. Записка Генерального секретаря. Последующие меры по итогам Саммита тысячелетия (A/59/565). - Нью-Йорк, ООН. – 2 декабря 2004 года. – 119 с.
49. Записка Генерального секретаря. Пятьдесят восьмая сессия ГА ООН. Пункт 59 повестки дня. Укрепление системы Организации Объединенных Наций (A/58/817) . – Нью-Йорк, ООН. – 11 июня 2004 года. – 110 с.
50. Заява Заступника Постійного Представника Сполучених Штатів Америки на засіданні Робочої групи відкритого складу, від 10 квітня 2008 року.
51. Использование и применение стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия, Вена, 24–28 апреля 2006 года. – 4 с.
52. Итоговый документ Всемирного Саммита 2005 года. Укрепление Организации Объединенных Наций, [принят резолюцией 60/1 Генеральной Ассамблеи], Нью-Йорк, ООН. - 16 сентября 2005 года.
53. Идентичные письма Генерального секретаря от 21 августа 2000 года на имя Председателя Генеральной Ассамблеи и Председателя Совета Безопасности. Всестороннее рассмотрение всего вопроса об операциях по поддержанию мира во всех их аспектах (A/55/305–S/2000/809). – Нью-Йорк, ООН. – 21 августа 2008 года. – 9 с.
54. Комиссия по предупреждению преступности и уголовному правосудию. Доклад Генерального секретаря . - Вена, Экономический и Социальный Совет. – 16 - 24 апреля 2009 года. – 26 с.
55. Международное сотрудничество в борьбе
с транснациональной преступностью. Экономический и Социальный Совет. - Вена, 23–27 мая 2005 года. – 4 с.
56. Меры по укреплению системы подотчетности в Организации Объединенных Наций. Доклад Генерального секретаря (A/60/312). - Нью-Йорк, ООН. – 30 августа 2005 года. – 27 с.
57. Обзор технического сотрудничества в Организации Oбъединенных Наций. Доклад Генералього секретаря. Пятьдесят восьмая сессия. Пункт 59 повестки дня «Укрепление системы Организации Объединенных Наций» (A/58/382). – Нью-Йорк, ООН, 19 сентября 2003 года. – 213 с.
58. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Доклад Генерального секретаря. Учреждение должности Первого заместителя Генерального секретаря (А/51/950/Add.1). - Нью-Йорк, ООН. – 7 октября 1997 года. – 4 с.
59. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Доклад Генерального секретаря. Рационализация деятельности вспомогательного механизма Экономического и социального совета (А/51/950/Add.2). - Нью-Йорк, ООН. – 7 октября 1997 года. – 7 с.
60. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Доклад Генерального секретаря. Добавление о разоружении (А/51/950/Add.3). - Нью-Йорк, ООН. – 14 октября 1997 года. – 3 с.
61. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Доклад Генерального секретаря. Оборотный кредитный фонд (А/51/950/Add.4) . – Нью-Йорк, ООН. – 31 октября 1997 года. – 4 с.
62. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Доклад Генерального секретаря. Создание дивиденда для развития (А/51/950/Add.5). – Нью-Йорк, ООН. – 31 октября 1997 года. – 5 с.
63. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Доклад Генерального секретаря. Составление бюджетов, ориентированных на конечные результаты (А/51/950/Add.6). – Нью-Йорк, ООН. – 12 ноября 1997 года. – 8 с.
64. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Доклад Генерального секретаря. Ассамблея тысячелетия (А/51/950/Add.7). – Нью-Йорк, ООН. – 9 декабря 1997 года. – 3 с.
65. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей ООН (A/RES/52/12). – Нью-Йорк, ООН. – 14 ноября 1997 года. – 2 с.
66. Обновление Организации Объединенных Наций. Программа реформы. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей ООН (A/RES/52/12 В). – Нью-Йорк, ООН. – 2 января 2008 года. – 5 с.
67. Организация работы сессии, Комиссия по правам человека. Экономический и Социальный Совет. – 2005. – 2 с.
68. Осуществление реформы ЕЭК ООН и другие вопросы, вытекающие из решений Европейской и Экономической Комиссии, Экономического и Социального Совета, записки секретаря. – Женева. – 6 – 8 февраля 2007. – 6 с.
69. Осуществление реформы ЕЭК ООН и другие вопросы, возникающие в святи с шестьдесят первой сессией комиссии. – 18 – 20 сентября 2006 года. – 10 с.
70. Осуществление Декларации тысячелетия Организации Объединенных Наций. Доклад Генерального секретаря (A/57/270). - Нью-Йорк, ООН. – 31 июля 2002 года. – 52 с.
71. Осуществление Реформы ЕЭК ООН и другие вопросы, вытекающие из решений Европейской Экономической Комиссии, Экономического и Социального Совета, а также других органов и конференций Организации Объединенных Наций, Записка секретариата, Комитет по внутреннему транспорту, Женева, 6–8 февраля 2007 года.
72. Осуществление реформы, записка Исполнительного секретаря, Шестьдесят вторая сессия, Женева, 25-27 апреля 2007 года.
73. Осуществление реформы ЕЭК ООН и последующая деятельность в связи с 61-й сессией ЕЭК ООН, - Комитет по Торговле, - Женева, 21-23 июня 2006 года.
74. Отдача от реформы управления людскими ресурсами. Записка Генерального секретаря. Пятьдесят девятая сессия ГА ООН. Пункты 114 и 118 повестки дня (A/59/253). – Нью-Йорк, ООН. – 24 сентября 2005 года. – 38 с.
75. Письмо Генерального секретаря от 3 ноября 2006 года
на имя Председателя Генеральной Ассамблеи. Доклад Генерального секретаря о работе Организации (A/58/612). – Нью-Йорк, ООН. – 28 ноября 2006 года. – 3 с.
76. Письмо постоянного представителя Франции при Организации Объединенных Наций от 1 ноября 2011 года на имя председателя Совета Безопасности (S/2011/508). - 16 ноября 2011. - 9 с.
77. Проект реформы «Окружающая среда для Европы», записки секретаря, - 27- 29 января 2009 года. – 12 с.
78. Предварительный отчет Совета Безопасности о поддержании мира и безопасности. Шестьдесят шестое заседание (S/pv. 6663).- Нью-Йорк, ООН.- 22 ноября 2011 года.- 2 с.
79. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей [по докладу Первого Комитета (А/60/455)]. Осуществление Декларации об объявлении Индийского океана зоной мира.- Нью-Йорк, ООН.- 6 января 2006.- 2 с.
80. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей на пятьдесят седьмой сессии ГА ООН по пункту 52 повестки дня «Укрепление системы Организации Объединенных Наций: программа дальнейших преобразований» (A/RES/57/300). – Нью-Йорк, ООН, 7 февраля 2007 года. – 7 с.
81. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей. Запрещение разработки и производства новых видов оружия массового уничтожения и новых систем такого оружия: доклад Конференции по разоружению.[По докладу Первого комитета А/60/453].- Нью-Йорк, ООН.- 6 января 2006.- 2 с.
82. Реформа Департамента по делам Генеральной Ассамблеи и конференционному управлению. Доклад Генерального секретаря (A/60/112). - Нью-Йорк, ООН. – 8 июля 2005 года. – 82 с.
83. Реформа управления людскими ресурсами. Доклад Генерального секретаря (A/59/263) . – Нью-Йорк, ООН. – 13 августа 2006 года. – 62 с.
84. Реформа управления людскими ресурсами. Доклад Генерального секретаря. Добавление (Система контрактов) (A/59/263/Add.1) . – Нью-Йорк, ООН. – 9 сентября 2004 года. – 23 с.
85. Реформа управления людскими ресурсами. Доклад Генерального секретаря. Добавление (Выравнивание представленности мужчин и женщин в Секретариате) (A/59/263/Add.2). – Нью-Йорк, ООН. – 21 сентября 2004 года. – 11 с.
86. Трехгодичный всеобъемлющий обзор политики в области оперативной деятельности в целях развития в рамках системы Организации Объединенных Наций: выводы и рекомендации (A/59/387). – Нью-Йорк, ООН. – 28 сентября 2004 года.
87. Укрепление системы Организации Объединенных Наций: программа дальнейших преобразований. Межправительственный обзор среднесрочного плана и бюджета по программам. Доклад Генерального секретаря по 52 пункту повестки дня на Пятьдесят седьмой сессии ГА ООН. – Нью-Йорк, ООН, 15 апреля 2005 года (A/57/786). – 5 с.
88. Укрепление системы Организации Объединенных Наций: программа дальнейших преобразований. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей по докладу Пятого комитета (A/58/587). Пятьдесят восьмая сессия. Пункт 59 повестки дня. (A/RES/58/269). – Нью-Йорк, ООН. – 3 марта 2007 года. – 4 с.
89. Укрепление сотрудничества между Организацией Объединенных Наций и всеми соответствующими партнерами, в том числе частным сектором. Доклад Генерального секретаря (A/58/227). – Нью-Йорк, ООН. – 18 августа 2008 года. – 26 с.
90. Усиленная и объединенная система обеспечения безопасности в Организации Объединенных Наций. Доклад Генерального секретаря (A/59/365) . – Нью-Йорк, ООН. – 11 октября 2008 года. – 29 с.
91. Усиленная и объединенная система обеспечения безопасности в Организации Объединенных Наций. Доклад Генерального секретаря. Добавление (A/59/365/Add.1) . – Нью-Йорк, ООН. – 30 сентября 2004 года. – 90 с.
92. Укрепление координации в области безопасности в системе Организации Объединенных Наций. Записка Генерального секретаря (A/C.5/54/56). – Нью-Йорк, ООН. – 3 мая 2000 года. – 4 с.
93. Ход осуществления мер, изложенных в докладе Генерального секретаря под названием «Укрепление системы Организации Объединенных Наций: программа дальнейших преобразований». Доклад Генерального секретаря, Пятьдесят восьмая сессия. Пункт 60 предварительной повестки дня «Укрепление системы Организации Объединенных Наций» (А/58/351). – Нью-Йорк, ООН. - 5 сентября 2003 года. – 25 с.
94. Ход осуществления мер, изложенных в докладе Генерального секретаря под названием «Укрепление системы Организации Объединенных Наций: программа дальнейших преобразований». Доклад Генерального секретаря (A/58/351). - Нью-Йорк, ООН. – 5 сентября 2003 года. – 25 с.
95. 2005 United Nations World Summit of General Assembly, United Nations Headquarters, 60th Anniversary of the United Nations, Inside 2005 Yearbook of the United Nations, New York, р. 47-79; To же [Электронный ресурс]. - URL: http://unyearbook.un.org/unyearbook.html?name=2005index.html
96. Development policy and international economic cooperation. - Economic & Social Council. - Yearbook 2006 of the United Nations. - Chapter I, p. 975-1022.
97. Disarmament. - Political and Security questions.- UN-I-Quе. - Yearbook 2005 of the United Nations. - Chapter VII, p. 578-653.
98. Report of the Secretary-General on the Work of the Organization (29/ EE/Dd/01). - New York, UN. - 2005, р. 3-43.
99. Report of the Secretary-General on the work of the Organization. Introduction. - Yearbook 2005 of the United Nations. - 29 September 2005, p. 3-43.
100. Strengthening and restructuring of the United Nations system. Programme of reform. General aspects. – Yearbook 2005 of the United Nations. – Chapter I, p. 1467-1481.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 300





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.