У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Історія правового регулювання трудових відносин в період непу в СРСР
Количество страниц 103
ВУЗ КГТУ
Год сдачи 2015
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ В ПЕРІОД НЕПУ В СРСР 8
1.1. Загальна характеристика джерел правового регулювання праці в період НЕПУ 8
1.2. Стан наукової розробки правового регулювання праці в період непу 19
Висновки до першого розділу 25
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ В ПЕРІОД НЕПУ В СРСР 26
2.1 Розвиток трудового законодавства у зв’язку з переходом до НЕПу 26
2.2 Впровадження нового трудового законодавства на державних підприємствах 39
2.3. Застосування законодавства про працю на приватних підприємствах 54
Висновки до другого розділу 68
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ (ПОРІВНЯЛЬНІ АСПЕКТИ) 69
3.1. Порівняльні аспекти розвитку трудових правовідносин в період непу та в роки незалежності України 69
3.2. Напрями удосконалення трудового законодавства з урахуванням досвіду регулювання праці в період НЕПу 77
Висновки до третього розділу 88
ВИСНОВКИ 89
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 97








ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Сьогодні, у період розбудови незалежної правової держави, історичне минуле, правова спадщина українського народу відіграють особливо важливу роль. Велике значення, зокрема, набуває дослідження історії трудового права України.
Розгортання процесів приватизації створює принципово нові стосунки між роботодавцями і трудящими, вимагає напрацювання нових форм співпраці з метою уникнення небажаних конфліктів, щоб реалізувати в нашій державі привабливі гасла суспільної солідарності і соціального партнерства. Надзвичайно болюча проблема безробіття. Вона сьогодні має планетарний характер. Гостро постали питання охорони праці, виробничого травматизму і профзахворювань. Про те, як важко приймати нове трудове законодавство, свідчить вже досвід законотворчої роботи в незалежній Україні.
Цікавим, важливим і повчальним є вивчення та узагальнення досвіду розробки і застосування законодавства про працю й діяльності органів щодо регулювання трудових відносин в період НЕПу в Україні. Цей період багато в чому нагадує сучасні реалії в нашій країні. Тому він привертає увагу не тільки правознавців, але й політологів, економістів, соціологів, психологів.
Це закономірно, оскільки велика кількість проблем становлення, розвитку і застосування трудового права перекликається з сучасним часом, коли в нашій державі відбувається певне зростання соціальної напруженості.
Варто зауважити, що окремі аспекти досліджуваної проблеми були предметом вивчення окремими вітчизняними юристами та істориками, але комплексного дослідження так і не було створено.
Тому актуальним і важливим як в науковому, так і практичному відношенні є дослідження основних напрямків становлення та розвитку вітчизняного законодавства про працю в період НЕПу, позитивного досвіду його застосування на підприємствах і виробництвах як державного, так і приватного секторів економіки. Викликає значну зацікавленість вивчення взаємодії спеціально створених у цей час державних органів по регулюванню трудових відносин, а також судів, органів юстиції та професійних спілок з роботодавцями, їх спільної участі в розробці та впровадженні трудового законодавства, боротьбі з його порушеннями.
Об’єктом дослідження є трудові відносини, що склалися в період непу. в СРСР.
Предмет дослідження – законодавче регулювання трудових відносин та його організаційне забезпечення.
Мета і наукові задачі дослідження визначені з врахуванням актуальності і практичного значення теми. Виходячи з цього, головною метою роботи є комплексне дослідження основних напрямків становлення та розвитку вітчизняного трудового законодавства і його практичного застосування на державних і приватних підприємствах України в перод НЕПу. Мета дослідження обумовила такі основні наукові конкретно-дослідницькі задачі:
 з’ясувати вплив трудового права провідних, промислово розвинених країн світу та Російської імперії на процес становлення вітчизняного законодавства про працю;
 на підставі проведеного аналізу, з сучасних позицій розкрити процес створення вітчизняного трудового законодавства після проголошення України незалежною державою у 1918 р., під час громадянської війни та в період впровадження нової економічної політики;
 вивчити діяльність урядів УНР, Української держави гетьмана П. Скоропадського та УСРР щодо створення спеціальних державних органів по регулюванню трудових відносин;
 простежити взаємозв’язок між розвитком трудових відносин та законодавством про працю УНР періоду Центральної Ради і Директорії, Української держави та УСРР в 1917-1929 рр.
 розкрити особливості та співвідношення об’єктивних та суб’єктивних чинників у розвитку трудового законодавства і його застосування на державних та приватних підприємствах;
 розробити й сформулювати рекомендації, які випливають з досвіду розвитку та впровадження законодавства про працю і діяльності органів по регулюванню трудових відносин у досліджуваний автором період для нашого часу.
Методологічна база роботи поєднує в собі загальні та спеціальні методи наукового дослідження. Теоретико-методологічною основою проведення дослідження стали вивірені часом та визнані науковцями різних правових шкіл принципи об’єктивності, орієнтації на загальнолюдські цивілізаційні цінності, історизму, що дало можливість найбільш повно і всебічно зрозуміти складні процеси розвитку трудових відносин у досліджуваний період.
Автор використовував у процесі дослідження теми загальні методи – історичний та логічний. Щодо спеціально-наукових методів, то основне застосування знайшли порівняльний і історико-порівняльний, що дало можливість підійти до вивчення й дослідження теми, аналізу її найбільш важливих проблем з позицій не статики, а динаміки, вивчити взаємозв’язки фактів і подій в усіх їх проявах і багатогранності. Дослідження мети і причин створення державних органів по регулюванню трудових відносин, змін у їх діяльності обумовило використання структурно-функціонального методу. Автором широко використовувались методи статистичного і соціологічного аналізу зібраних матеріалів. Це дозволило вивчити вплив різних соціальних процесів в Україні на створення законодавства про працю, проаналізувати результати його застосування як на державних, так і приватних підприємствах. Останнє вимагало формування широкої емпіричної бази дослідження, яка забезпечила необхідну репрезентативність його висновків. Формально-юридичний метод став підгрунтям для аналізу найбільш важливих законодавчих й інших нормативних актів, що були прийняті у досліджуваний період, зокрема, стосовно їх відповідності рівню тодішньої законотворчої техніки. Вивчення законодавчих новел, які постійно вносились у законодавство про працю, вимагало використання також системного, історико-генетичного, граматичного методів.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є однією з небагатьох у вітчизняній науці наскрізним комплексним історико-правовим дослідженням процесу становлення і розвитку трудового законодавства у період НЕПУ, його втілення в життя, особливостей застосування в умовах громадянської війни та “воєнного комунізму”, а потім – за товарно-ринкових відносин періоду непу. При цьому автор спирався на архівно-документальні джерела та матеріали періодичного друку, переважна більшість яких вперше залучається до наукового обігу.
У результаті дослідження отримані нові положення, основними з яких є наступні:
1. Вперше здійснено комплексний історіографічний аналіз наукової літератури за темою обраного дослідження і окреслено проблеми, що потребують подальшого вивчення.
2. Доведено, що становлення і розвиток вітчизняного законодавства відбувались під впливом трудового законодавства передових, промислово розвинутих країн світу, з використанням законодавства Російської імперії, а в УСРР – Радянської Росії. Встановлено, що це законодавство у досліджуваний період відповідало світовому рівню розвитку.
3. Встановлено місце, роль і значення створення й діяльності органів по регулюванню трудових відносин в УНР, Українській державі П. Скоропадського і УСРР, зроблено порівняльний аналіз їх здобутків і невирішених проблем. Доведено, що недооцінка проблем розвитку цих органів було одним із чинників падіння урядів УНР і гетьманату Скоропадського. І навпаки, велика увага, яка приділялась їх діяльності в УСРР, сприяла утвердженню і зміцненню Радянської влади.
4. Детально показано, що організаційний розвиток системи органів в сфері праці в УСРР був складним, суперечливим і сповненим вад; структура невиправдано часто зазнавала змін, котрі, як правило, не відбивались позитивно на їх роботі. Разом з тим, на початку 1920-х рр., швидко і успішно, в короткий період у республіці була проведена велика робота щодо зміцнення органів праці всіх ланок, покращений якісний склад їх працівників. Новим явищем стало залучення до цієї діяльності органів юстиції та щойно створених органів прокуратури.
Практичне значення роботи можна окреслити трьома головними аспектами:
 дослідження буде сприяти подальшому розширенню і поглибленню наукових пошуків у вивченні її багатьох важливих проблем;
 матеріали роботи можуть бути використані при підготовці та викладанні навчальних курсів: “Історія держави та права України”, “Трудове право України”, вітчизняної історії та економіки й інших;
 наукові рекомендації можуть бути корисними для відповідних державних органів та профспілок з метою покращення і активізації їх діяльності по захисту трудових та соціальних прав трудящих на державних підприємствах і інших форм власності; а також для більш успішного і швидшого подолання негативних наслідків переходу до товарно-ринкових відносин.
Структура роботи. Об’єкт, мета та науково-дослідницькі завдання, поставлені автором, визначили структуру роботи. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (93 найменувань). Загальний обсяг роботи 104 сторінки.
Список литературы ВИСНОВКИ


Результати проведеного дослідження свідчать, що період з 1917 по 1929 рр. в розвитку вітчизняного законодавства займає важливе місце.
Узагальнимо основні особливості розвитку законодавства про працю в цей період. В розвитку трудового законодавства того часу чітко можна виділити три періоди.
Перший охоплює 1917-1918 рр., коли в нього внесли великий вклад всі українські уряди, які діяли в цей час. Законодавство про працю розвивалось в напрямку збагачення й розширення свого змісту. Законодавчі акти про працю, що приймаються в той час, охоплюють все нові аспекти трудових відносин.
Однак з початку 1919 р. в розвитку трудового законодавства розпочинається новий період. Це пов’язано з тим, що радянська влада утверджується на більшій території України. І тепер вже в УСРР починає домінувати радянське трудове законодавство. Одночасно в країні також вводиться політика “воєнного комунізму”. В регулюванні трудових відносин у цей час в УСРР слідом за РСФРР з’являється все більше елементів примусового характеру. Починає здійснюватись принцип впровадження загальної трудової повинності. Радянська держава відмовляється від багатьох норм декларованого й прийнятого нею трудового законодавства. Наприклад, вводяться обов’язкові понаднормові роботи, скорочується кількість святкових днів і днів відпочинку, відміняються щорічні відпустки та інше.
Третій період розвитку законодавства про працю охоплює період переходу і впровадження нової економічної політики (1921-1929 рр.). В цей час в Україні був вперше прийнятий КЗпП УСРР 1922 р. Він як і інші законодавчі акти, запроваджені в цей період в різних галузях права, допускав в обмежених рамках як державну, так і приватну власність. Багатоукладність економіки привела до необхідності прийняття також низки законодавчих і нормативних актів, які регулювали умови праці окремих категорій трудящих.
Підводячи підсумки вивчення нами розвитку вітчизняного трудового законодавства у 1917-1929 рр. можна зробити наступні висновки.
Власне, законодавство про працю в Україні виникає з проголошенням ІІІ Універсалу Центральної Ради. Як відомо у відповідності з ним була утворена Українська Народна Республіка. З проголошенням УНР Україна отримала таку важливу ознаку державності, як право видавати закони, які стали обов’язковими на території держави. Уряди Центральної Ради, Української держави гетьмана П. Скоропадського і Директорії УНР розпочали активну розробку законодавства про працю. Паралельно таку ж активну роботу в цій галузі права проводили уряди УСРР.
При розробці українського законодавства про працю активно використовувались досягнення в розвитку трудового права провідних в промисловому відношенні країн світу та дореволюційної Росії. Проголосивши революційні перетворення в галузі трудових відносин українські уряди на практиці не наважилися приступити до їх здійснення, за що виступали прибічники парламентської демократії. Вбачаючи згубність для України політики орієнтації на один робітничий клас, лідери УНР намагалися спрямувати суспільний розвиток у реформістське русло, тобто фактично реалізувати ліберальну доктрину.
Соціально-економічна політика всіх українських урядів носила переважно декларативний характер. Незважаючи на окремі конкретні кроки у проведенні цієї політики, вони не змогли вирішити такі глобальні питання, як організація роботи промислових підприємств, їх фінансування, забезпечення сировиною, а фабрично-заводських колективів – продуктами харчування, запровадити робітничий контроль над виробництвом, через що переважна частина трудящих і особливо робітництва України ставилась до них критично.
Законодавча і практична діяльність українських урядів, коли закони іноді приймались поспіхом і без належної підготовки, захищаючи інтереси робітничого класу, ігноруючи при цьому інтереси промисловості, або, навпаки, висуваючи на перше місце інтереси підприємців, створювала таку обстановку, яка вела до загострення суспільних антагонізмів. Це приводило до падіння їх авторитету серед широких верств трудящих і зрештою до втрати ними влади.
Водночас соціальна програма більшовиків, які обіцяли задовольнити потреби широких мас у соціальній справедливості, незважаючи на свою утопічність, оскільки вона була необгрунтованою, не відповідала економічним можливостям держави, викликала довіру, у першу чергу, в широких верствах робітництва і за умови пропагування, навіть, окремих конкретних справ давала їм велику кількість прихильників.
Однією з таких конкретних справ більшовицької партії стала розробка законодавства про працю. В короткий період ними була прийнята велика кількість законодавчих актів в галузі трудових відносин, в тому числі і Кодекс законів про працю 1918 р. Більшовицьке трудове законодавство багато в чому носило декларативний характер. По суті це були тільки наміри про впровадження в життя багатьох норм трудового права найбільш розвинутих країн Європи і США. Однак, воно допомогло вирішити їх прагматичну мету завоювати прихильність широких верств суспільства не тільки в РСФРР, а й в інших радянських республіках, включаючи й Україну.
Результатом цього стало утвердження Радянської влади не тільки в Росії, а й в Україні та в інших національних регіонах. Причому, коли виникали труднощі з впровадженням в життя прийнятих по ініціативі більшовицької партії вищими представницькими і виконавчими органами радянських республік законів в галузі праці, то вони просто ігнорувались. Це ще одне підтвердження популізму й демагогії в політиці і діяльності партії більшовиків.
Новим в розвитку трудових відносин, до речі вперше у світі, було те, що спочатку Тимчасовим урядом, а після проголошення незалежності в Українській державі, пізніше в УСРР були утворені спеціальні органи по впровадженню в життя норм законодавства про працю. Ними в Україні були Міністерства праці, які утворювались і діяли в складі всіх українських урядів. В УСРР ці функції і завдання виконував Народний комісаріат праці. На місцях в УНР спочатку діяли органи колишніх царського та Тимчасового урядів: фабричні інспекції, біржі праці, примирюючі камери й ін. В УСРР всі ці інституції були ліквідовані, а замість них були створені відділи праці, що організовувались при Радах, пізніше при виконкомах, та місцеві комісаріати праці.
В регулюванні трудових відносин швидко зростає роль найбільш масових організацій трудящих – професійних спілок. Важливість впливу і ролі профспілок на соціально-економічну політику, особливо в регулюванні трудових відносин між трудящими, в першу чергу, робітниками й підприємцями-роботодавцями, розуміли всі українські уряди. Вони застосовували найрізноманітніші методи: від загравання з профспілками, фінансової та іншої підтримки до репресій і гоніння. Більшовики, розуміючи важливість впливу на профспілки, розпочали активний наступ на їх незалежність з метою “одержавлення”. Процес цей розпочався у 1917-1920 рр. і завершився вже у 20-ті роки. Профспілки повністю були підпорядковані партійним і державним органам Радянської держави.
Зміни у трудовому законодавстві, що відбулись в УСРР в період непу, привели до значних досягнень у діяльності органів по регулюванню трудових відносин. В короткий період в республіці була проведена велика робота по зміцненню органів праці всіх рівнів, підвищенню кваліфікації їх працівників. Це значно покращило їх діяльність по регулюванню трудових відносин і впровадженню нового трудового законодавства в життя. Як і раніше органи праці спирались на допомогу трудових колективів, громадських організацій, в першу чергу, профспілок. Особливо це стосується підприємств приватного сектору. На відміну від державних підприємств, де профспілки повинні були основну увагу в своїй діяльності приділяти організації виробництва, надавати допомогу в цьому відповідним державним органам, адміністраціям фабрик і заводів, на приватних вони вирішували принципово інші завдання.
Головним серед них була організація трудового та соціального захисту працюючих в приватному секторі економіки.
Новим в роки нової економічної політики стало залучення до цієї діяльності судів, органів юстиції та створення в республіці прокуратури.
В цілому, завдяки діяльності всіх органів і організацій, що приймали участь в регулюванні трудових відносин в УСРР, впровадження і застосування законодавства про працю на промислових підприємствах незалежно від того були вони державними чи приватними, як свідчать зібрані матеріали, відбувалось досить успішно.
Результати проведеного дослідження, на думку автора, мають не тільки науково-пізнавальний характер. Вони набувають особливого значення сьогодні, коли в нашій державі відбуваються процеси глибокого реформування економіки. Ведеться велика робота по перетворенню державної економіки в багатоукладну, приділяється значна увага розвитку всіх форм приватного підприємництва. В цих умовах підвищується роль законодавства про працю в регулюванні трудових відносин між роботодавцями і трудящими, в зменшенні соціального антагонізму між ними.
Це дозволяє нам висловити окремі свої міркування, пропозиції і рекомендації відносно можливих заходів по пом’якшенню тієї соціальної напруженості, що існує сьогодні в Україні.
1. Соціально-економічна політика всіх існуючих у 1917-1920 рр. українських урядів була малоефективною. Історія не простила українській революції того, що її повело дещо в бік від проголошених ідеалів, коли не вдалося запровадити великі принципи національного та соціального визволення до української реальності і визначити, який тип людей, здатних відродити українську державність, згодом визвав до життя нових борців за волю України, які відштовхнулися від доктрини інтегрального націоналізму Д. Донцова, що не бачив жодної різниці у соціальній структурі суспільства, а замість авангардної ролі робітництва виводив в абсолют націю.
2. Останнім часом в Україні значна увага приділяється формуванню більш справедливої соціально-економічної політики, підвищенню життєвого рівня широких верств малозабезпечених громадян України. По ініціативі президента і уряду України Верховною Радою прийнята низка законодавчих актів по регулюванню трудових відносин при переході до ринкової економіки. Однак, ця робота далека від завершення. Використовуючи позитивний досвід вітчизняного трудового законодавства, в тому числі і вивчаємого періоду, більш активну роботу у створенні нового трудового законодавства, яке відповідало б міжнародним і європейським стандартам і реаліям сучасної Української держави, повинні проводити Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та праці й Міністерство праці та соціальної політики України. Вони могли б організувати проведення конкурсу на створення проектів окремих законодавчо-правових актів в сфері регулювання трудових відносин.
3. Можливо, по аналогії з 20-ми роками ХХ ст. для підвищення ефективності в регулюванні трудових відносин треба було б створити в областях і районах місцеві органи Міністерства праці та соціальної політики, які б не входили в склад місцевих управлінських державних структур. Це надало б їм можливість більш ефективно здійснювати контроль за дотриманням на підприємствах всіх форм власності законодавства про працю.
4. На нашу думку, можна і потрібно за прикладом деяких європейських держав створити спеціальні трудові сесії судів загальної юрисдикції. Вони більш кваліфіковано могли б розглядати індивідуальні та колективні трудові спори. При цьому судді, спеціалізуючись на цих справах, отримали б досвід їх професійного і більш об’єктивного та справедливого вирішення. Рішення цих судів можна було б широко використовувати в юридичній практиці по вирішенню таких справ.
5. Розвиток приватного підприємництва всіх форм викликає нагальну потребу в підвищенні ролі профспілок, охопленню їх діяльністю всіх підприємств і виробництв. Враховуючи досвід їх діяльності в досліджуваний період, треба провести в наш час їх повну деполітизацію і деідеологізацію. В своїй повсякденній роботі профспілки повинні керуватись тільки інтересами соціального захисту і покращення умов праці та життя всіх людей, які працюють по найму, а вони складають переважну більшість народу України.
6. Сьогодні однією з першорядних проблем для України на державному рівні є формування як у правлячої еліти, підприємців, так і трудящих такого менталітету, який передбачав би терпимість потенційних учасників соціальних конфліктів, коли зважено і твердо треба підходити до численних проблем, не давати конфліктам довго нагнітатися, щоб незадоволення ринуло через край, довівши справу до загальнодержавних страйків, цим самим кидаючи країну в економічний хаос, а то і в нову соціальну революцію.
7. Велику роботу треба провести по подоланню правового нігілізму громадян, роз’ясненню ситуації, що найшкідливішим для українського відродження є, як і в 1917 р., реалізація групових егоїстичних інтересів, які ведуть до перманентної боротьби в суспільстві, а це кінець кінцем дискредитує українську державу. Важливою проблемою є прогнозування конфліктів, а коли вони назріли, потрібно не заганяти їх вглиб, а вчасно сідати за стіл переговорів. Щоб зменшити соціальну напругу та не допустити в Україні великих соціальних конфліктів, на нашу думку, в новому Трудовому кодексі України на законодавчому рівні треба посилити відповідальність всіх роботодавців за ігнорування норм законодавства про працю.
На завершення зазначимо: не треба абсолютизувати демократичні перетворення в Україні і завуальовувати можливі потенційні соціальні конфлікти. Вивчення джерел їх живлення, механізму дій, якраз і спонукає нас кинути ретроспективний погляд на історичний досвід, вивчення якого є не лише цікавим, а й корисним як для України, так і для інших країн світового співтовариства, які зіткнулись або зіткнуться з подібними до наших проблемами. А історичне минуле вітчизняного трудового законодавства про працю, розглянуте в нашому дослідженні, аж ніяк не застаріло. Нове часто буває добре забутим старим, тому, як писав Уїнстон Черчилль, “чим далі назад звертаєш погляд, тим краще відкривається перед тобою майбутнє”.







СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нисселович Л.М. История заводско-фабричного законодательства в Российской империи. Ч.1-2. – СПб., 1883. – 345 c.
2. Таль Л.С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование. Часть 1. Общие учения. – Яр., 1913. – 218 c.
3. Таль Л.С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование. Часть 2. Внутренний распорядок хозяйственных предприятий. – Яр., 1918. – 236.
4. Вебб С., Кокс Х. 8-ми часовой рабочий день. – СПб., 1904. – 103 c.
5. Войтинский В. Заработная плата. – СПб., 1910. – 78 c.
6. Теттерборн З.Р. Советское законодательство о труде. – М., 1920. – 122 c.
7. Ленин В.И. Полн. собр. cоч. в 55 т. – М., 1970.
8. Шмидт В.В. Наше трудовое законодательство. – М., 1926. – 43 c.
9. Варшавский К.М. Трудовое право СССР. – Л., 1924. – 118 c.
10. Догадов В.М. Коллективые договоры в буржуазных государствах и СССР. – Л., 1926. – 227 c.
11. Горшенин К.П. Правовое регулирование труда рабочих и служащих в первый год Советской власти. – М., 1939. – 302 c.
12. Карсаков А. Коллективный договор на предприятии. – М., 1954. – 289 c.
13. Александров Н.Г. Принципы советского трудового права – принципы подлинной свободы труда. – М., 1949. – 428 c.
14. Пашерстник А.Е. Коллективный договор. – М., 1951. – 209 c.
15. История ВКП(б). Краткий курс. – М., 1945. – 441 c.
16. Туган-Барановский М.И. Русская фабрика в прошлом и настоящем. – М., 1938. – 176 c.
17. Рафаилова Т.К. Коммунистическая партия в борьбе за ликвидацию капиталистических элементов в промышленности СССР (1921-1930 гг.). Автореф. дис…канд. істор. наук. – М., 1955. – 19 c.
18. Астапович З.А. Первые мероприятия Советской власти в области труда. – М., 1958. – 87 c.
19. Пашерстник А.Е. Развитие советского трудового права // Вопросы труда в СССР. – М., 1958. – С.321-371.
20. Процевский А.И. Нормирование рабочего времени и времени отдыха в КзоТ РСФСР 1922 г. // Ученые записки ВЮЗИ. – М., 1974. – С.104-111.
21. Вовчик А.Ф. Политика царизма по рабочему вопросу в конце ХІХ – начале ХХ ст. Автореф. дис…доктора іст. наук. – К., 1966; – 32 c.
22. Кожевников М.В. История советского суда. – М., 1957. – 205 c.
23. Архипов В.А. Партийное руководство классовой борьбой трудящихся на частных и арендованных предприятиях промышленности и торговли в годы нэпа (1921-1929) // Вопросы истории КПСС. – 1974. – №6. – С.42-51.
24. Трифонов И.Я. Классы и классовая борьба в СССР в начале нэпа. В 2-х ч. – Ч.1. – Л., 1964. – 257 c.
25. Исаев И.А. Государственно-правовое регулирование частного капитала в народном хозяйстве СССР в первые годы нэпа (1921-1925 гг.). Дис…канд. юрид. наук. – М., 1972. – 193 c.
26. Киселев И.Я. Трудовое право России. – М., 2001. – 402 c.
27. Ильюхов А.А. Политика Советской власти в сфере труда (1917-1922 гг.). – С., 1998. – 99 c.
28. Гончаренко В.Д. Законодательное закрепление нэпа в Украине (20-е годы). // Проблемы законности: Республиканский межведомственный сборник. – №. 31. – Х., 1996. – С. 9-17.
29. Сосна Б.И., Горелко Н.А. Историко-правовое исследование источников трудового права России. // История государства и права. – 2001. – 35. – С. 35-41.
30. Лютов Л.Н. Государственная промышленность в годы нэпа (1921-1929 гг.). – С., 1996. – 331 с.
31. Андрусишин Б.І. Робітнича політики українських урядів (1917-1920 рр.). Автореф. дис…доктора іст. наук. – К., 1997. – 35 с.
32. Історія України. Курс лекцій. – Х.: ХВУ, 1995. –151 c.
33. Конквест Р. Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор. /Пер. з англ. – К.: Либідь, 1993. – 60 c.
34. Історія України: нове бачення. У 2-х т. Т. 2. – К.: Україна, 1996. – С. 176-177.
35. Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства (Сборник документов). – К., 1964. – 82 c.
36. Декрет ЦВК УСРР «Про державні промислові підприємства та переведення їх на засади комерційного розрахунку». – СУ УССР. – 1923. – №25. – Cт. 377.
37. Струмлін С. Г. Економічна історія України. Курс лекцій. –К.: Атіка, 2005. – 170 с.
38. Наказ РНК РСФРР «Про впровадження в життя засад нової економічної політики» від 09.09.1921р. – СУ РСФСР. – 1921. – №59. – ст. 403.
39. Залевский А.Д. Переход к новой экономической политике на Украине. Дис… канд. іст. наук. – К., 1959. – 192 c.
40. Процевский А.И. Нормирование рабочего времени и времени отдыха в КЗоТ РСФСР 1922 года. // Ученые записки ВЮЗИ. – М.: ВЮЗИ, 1974. – Т. XXXV. – С. 107-110.
41. Абрамова А.А. Труд женщины. – Х.:Юридична література. – 1989. – 89 с.
42. Бойко Р.Б. Правовий аспект охорони праці: міжнародний досвід для України / Р.Б. Бойко // Вісн. Акад. адвокатури України. Право, наука, практика. – 2011. – Чис. 3. – С. 81–86.
43. Бойко Р.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері охорони праці / Р.В. Бойко // Вісн. Акад. пр. і соц. відносин Федерації профспілок України. Сер.: Право та держ. упр. – 2011. – № 2. – С. 72–78.
44. Болотіна Н.Б. Чанишева Г.І. Трудове право України: Підручник. – К.: Знання КОО. – 2000. – 564 с.
45. Канторович Я.И. Коллективный договор. – Л., 1925. – 96 c.
46. Материалы по статистике труда на Украине, вып.3. – Х., 1922 – 89 c.
47. Шиян К. Боротьба робітників України за відбудову промисловості (1924-1925 рр.). – К.: Держполітвидав, 1959. – 256 c.
48. Лютов Л.Н. Государственная промышленность в годы нэпа (1921-1929 гг.). – Саратов: изд-во Саратов. ун-та, 1996. – 261 c.
49. Диденко Г.Д. Рабочий класс Украины в годы восстановления народного хоз-ва (1921-1925 гг.). – К.: Политиздат Укр., 1962. – 238 с.
50. Котова Л.В. Проблеми правового статусу працівника як суб’єкта трудового права в умовах ринкових відносин: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.05 / Л.В. Котова. – Луганськ, 2009. – 201 с.
51. Лавріненко, О.В. Актуальні питання теорії трудового права в контексті сучасного розвитку правової системи України : монографія / О.В. Лавріненко. – Донецьк : Вебер, 2007. – 427 с.
52. Лазор Л.І. Основні тенденції розвитку захисту соціальних прав людини в умовах глобалізації / Л.І. Лазор // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції науковців, викладачів, аспірантів, студентів. Книга 2. м. Луганськ, 21-22 квітня 2011р./ за ред. проф. Л.І. Лазор. – Луганськ, 2011. – С. 6-10.
53. Ломанов І.П. Охорона здоров’я працівників на виробництві // Праця і зарплата. – 1999р. – №8. – Квітень. – С. 16-18.
54. Маринич Л. В. Правовий екскурс щодо проблем реформування інституту оплати праці / Л. В. Маринич // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 617–623. – [Електронний ресурс]: режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11mlviop.pdf
55. Голєва Н. Право працівників на охорону праці / Н. Голєва // Практика упр. мед. закл. – 2012. – № 2. – С. 10 – 23.
56. Грицай Ю. Застосування вимог Закону України «Про охорону праці» : роз’яснення законодавства / Ю. Грицай // Охорона праці і пожежна безпека. – 2011. – № 8. – С. 17 – 22.
57. Дей М.О. Поняття та зміст гармонізації трудового законодавства України з правом Європейського Союзу про охорону праці / М.О. Дей // Часопис Київ. ун-ту права. – 2011. – № 1. – С. 311 – 314.
58. Дементий, Л.В. Законодательная охрана труда : учеб. пособие / Л.В. Дементий, А.Л. Юсина. – Краматорск : ДГМА, 2005. – 191 с.
59. Собко В.В. Изменение социально-классовой структуры советского общества в 1926-1932 гг. / на материалах Укр. ССР/. Дис… канд. іст. наук. – Донецк, 1984. –177 c.
60. Олійник М.М. Діяльність приватних виробництв України та створення і удосконалення системи соціального захисту працюючих на них в 1921-1929 рр. – Х., 1998. – 191 c.
61. Яроцкий В. Работница и профессиональные союзы. – М.,1935. – 39 c.
62. Копалкин В.М. Частная промышленность СССР. – М., 1927. – 33 c.
63. Лютов Л.Н. Частная промышленность в годы нэпа (1921-1929 гг.). – С.: изд-во Саратовского ун-та, 1994. – 88 c.
64. Исаев И.А. Государственно-правовое регулирование частного капитала в народном хозяйстве СССР в первые годы нэпа (1921-1925). Дис… канд. юрид. наук. – Москва, 1972. – 127 c.
65. Шмидт В.В. Почему возникают и как разрешаются трудовые конфликты. – М., 1926. – 28 c.
66. Буянов В.А. О работе профсоюзов на частных и концессионных предприятиях. – М., 1927. – 31 c.
67. Фролов А. Работа партии на частных предприятиях. – Х., 1927. – 19 c.
68. Белкин Г. Рабочий вопрос в частной промышленности. – М., 1926. – 142 c.
69. История Советского государства и права(1917-1920 гг.) Кн. 1. – М.: Наука, 1968. – 311 с.
70. СУ РСФСР. – 1918. – № 51. – Ст. 582.
71. Хрестоматія з істо¬рії держави і права у 2-х т. – Т. 2. – 1996. – К., 1997. – 145 с.
72. Горшенин К.П. Правовое регулирование труда рабочих и служащих в первый год Советской власти. – М.: НКЮ СССР, 1939. – С. 68-70.
73. Горшенин К.П. Правовое регулирование труда ра¬бочих и служащих в первый год Советской власти. – М.: НКЮ СССР, 1939. – С. 89-91.
74. Смолярчук В.И. Первый кодекс законов о труде. // Советские профсоюзы. – 1978. – № 23. – С. 3-7.
75. Волкова О.Н. История развития советского трудового законодательства. – М.: ВЮЗИ, 1986. – С. 6-7.
76. СУ УССР. – 1922. – № 52. – Ст. 751.
77. Процевский А.И. Нормирование рабочего времени и времени отдыха в КЗоТ РСФСР 1922 года. // Ученые записки ВЮЗИ. – М.: ВЮЗИ, 1974. – Т. XXXV. – С. 107-110.
78. Відо¬мості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
79. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
80. Венедиктов В. С. Проблеми науки і практики трудового права України в сучасних умовах ринкової економіки / В. С. Венедик¬тов // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: матеріали наук. практ. конф. – X., 2001. – С. 7-9.
81. Процевський О. Яким бути новому Ко¬дексу про працю України? / О. Процевский // Право України. – 1995. – № 9-10. – С. 28-33.
82. Іванов С. А. Применение конвенций МОТ в России в переходной период: некоторые проблеми / С. А. Иванов // Государство и право. – 1994. – № 8. – С. 66-74.
83. Орзіх М. Міжнародно-правові станда¬рти і права людини в Україні / М. Орзіх // Право України. – 1992. – № 4. – С. 7-11.
84. Хуторян Н. М. Гармонізація основних трудових прав, закріплених в проекті Трудо¬вого кодексу, з європейськими стандартами / Н. М. Хуторян // Актуальні проблеми трудо¬вого права та права соціального забезпечення: до 80-річчя профр. І. Кондратьєва : зб. наук, праць. - Хмельницький : Вид-во Хмельницьк. ун-ту управ, та права, 2007. – С. 13-23.
85. Ярошенко О. М. Кодифікація націона¬льного законодавства про працю: сучасний стан і перспективи / О. М. Ярошенко // Теоре¬тичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпе¬чення : тези доп. та наук, повідомл. учасн. II Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 8-9 жовт. 2010 р.). - X. : Кроссроуд, 2010. – С. 67-72.
86. Запропоновано взяти за основу проект Трудового кодексу України // Праця і зарпла¬та. – 2008. – № 7. – С. 3-9.
87. Хуторян Н. М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудо¬вих правовідносин : монографія / Н. М. Хуто¬рян. – К.: Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 263 с.
88. Чанишева Г. І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект : [мо¬нографія] / Г. І. Чанишева. – О.: Юрид. л-ра, 2001. – 327 с.
89. Болотіна Н. Б. Міжнародні стандарти соціальних прав та напрямки їх упровадження в юридичну практику України / Н. Б. Болотіна // Захист соціальних та економічних прав лю¬дини: міжнародні стандарти і законодавство України : матеріали наук. -практ. конф., (м. Київ, 12.03.2004 р.) / за ред. О. Ф. Штанька, Н. Б. Болотіної. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. 1. – С. 9-16.
90. Трудове право України: Академічний курс : підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. на- вч. закл.] / [П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, Я. Козак та ін.] ; за ред. П. Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2004. – 536 с.
91. Киселев И. Я. Трудовое право стран Запада на рубеже XXI века / И. Я. Киселев // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 121-123.
92. Головина С. Ю. Использование Кон- венций МОТ при разработке понятийного ап- парата трудового права / С. Ю. Головина // Правоведение. – 1997. – № 2. – С. 68-75.
93. Венедиктов В. С. Трудове право Укра¬їни в контексті розвитку громадянського сус¬пільства / В. С. Венедиктов // Захист соціаль¬них та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України : матеріа¬ли наук.-практ. конф. (м. Київ, 12.03.2004 р.) / за ред. О. Ф. Штанька, Н. Б. Болотіної. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. 1. – С.17-21.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 500





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.