У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Правовые положения осуществления аудиторской деятельности (укр)
Количество страниц 124
ВУЗ КНЭУ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 2279.doc 
Содержание Вступ
Розділ 1. Аудит в системі економічних відносин держави 5
1.1 Історія виникнення і розвитку аудиту 5
1.2 Міжнародний досвід аудиторської діяльності. Професійні організації аудиторів 21
1.3. Система незалежного фінансового контролю (аудиту) в Україні 30
Розділ 2. Правові засади здійснення аудиторської діяльності 37
2.1 Мета і функціональні завдання аудиту 37
2.2 Права, обов’язки і відповідальність аудиторів 47
2.3.Правове регулювання аудиторських послуг, консультацій та експертиз 63
2.4.Правові та інші проблеми розвитку аудиту в Україні 78
Розділ 3. Аудит в системі судочинства 90
3.1 Відмінність між аудитом, обліком, ревізією та судово-бухгалтерською експертизою 90
3.2 Методологічні аспекти судово-бухгалтерської експертизи і їх спорідненість з аудитом 101
3.3 Можливість використання аудиторського висновку в судовому процесі 106
Висновок 110
Список використаних джерел


Вступ.

Курс України на формування ринкових відносин у сфері господарювання значною мірою змінив правове положення підприємств. Змінюється значення обліку та оцінки результатів господарської діяльності як підприємств, так і підприємців. В умовах ринкової економіки роль обліку і оцінки суттєво зростає, оскільки завдяки ним приймаються рішення про зміни напрямів виробництва, його оновлення, переміщення капталу відповідно до ринкової кон’юнктури. Вони залишаються необхідними елементами діяльності будь – якого підприємства.
Водночас кризові явища в економіці, криміналізація більшості її галузей у значній мірі є результатом прорахунків у правовому та організаційно - управлінському забезпеченні реформ. За цих умов, проблеми боротьби з економічною злочинністю набувають першочергового значення. Призупинити, локалізувати й подолати їх зможуть лише висококваліфіковані фахівці, що сполучили у своєму арсеналі юридичні й економічні знання.
Сучасна правозастосовча практика свідчить про те, що важливою частиною професіональної компетенції юриста є економіко – правові знання, вміння повно і правильно їх застосувати для захисту державного і колективного майна від злочинних посягань.
Поштовхом до становлення аудиторства в України стало прийняття в 1993 році Закону "Про аудиторську діяльність". Зростання попиту на аудиторські послуги з боку суб'єктів підприємницької діяльності особливо відчувалося до 1 жовтня 1995 року, тобто до того терміну, коли необхідно було підтвердити достовірність даних за рік (обов'язковий аудит або аудит за законом). Але на сьогодні загальний обов’язковий аудит на законодавчому рівні не існує за винятком акціонерних товариств, підприємств з іноземним капіталом, торговців цінними паперами тощо.
В Україні ще як слід не налагоджена нормативна, методологічна і організаційна база аудиту.
Тому мета данної роботи - це узагальнення своєї і зарубіжної практики правового регулювання аудиторської діяльності в Україні.
Задачи роботи: проаналізувати нормативну базу, на основі проведеного аналізу розробити власні рекомендації щодо поліпшення існуючого стану. Окремим завданням цієї роботи є визначення можливості використання аудиторських висновків у судовому процесі у якості доказів.
Об'єктом дослідження цієї роботи є аудит і аудиторська діяльність в правовому контексті.
Суб'єктом даного дослідження є нормативно- правова база України.
Складність завдання цей роботи полягає в тому, що аудиторська діяльність відноситься до одного із самих законодавчо не врегульованих питань. Власне, до нормативних документів, що регулюють аудиторську діяльність, в повній мірі, можна віднести лише Закон «Про аудиторську діяльність» та Національні нормативи аудиту.
При цьому Закон був не досконалий з самого початку і на цей час дуже відстає від існуючих реалій. Національні нормативи, хоч і прийняті Аудиторською палатою 1998 року, ще і в 2002 році змінюються.
Тому изучение зарубежного опыта государственного регулирования аудиторской деятельности, зокрема опыта России и США, является необходимым условием для всестороннего изучения вопроса.
Однак следует помнить, что слепое перенесення зарубіжного досвіду не завжди прийнятне для наших специфічних умов переходу до ринку. Певний досвід проведення аудиту в нас уже нагромаджено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану господарюючих суб'єктів, які переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.
Відповідно до прийнятого 1995 року Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу" аудитори повинні зробити науково-обгрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи. Для забезпечення статусу ефективного незалежного аудиторського контролю важливе значення має запровадження в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту.
До проблемних питань аудиту можна віднести:
- брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;
- відсутність методичних рекомендацій щодо проведення аудиту;
- недостатня кількість кваліфікованих кадрів, а звідси і неосвоєний ринок аудиторських послуг;
- відсутність типових форм документів з аудиту (договорів, висновків тощо);
- слабкість єдиного професіонального центру (Аудиторської палати), як потужної лобіючої сили, що відстоює інтереси аудиторів,
- комп'ютеризація аудиту тощо.
Але найбільша проблема українського аудиту – відсутність нормативної бази аудиту.
Дипломна робота включає вступ, три розділи та висновки, що містяться на 119 сторінках, список літератури складається зі 114 використаних джерел (Законів України , інструкцій, підручників, наукових праць).
Список литературы Висновок

Історія бухгалтерського обліку — це пошук розумних відповідей.
Розвиток і становлення системи обліку відбувалися протягом чо-тирьох періодів: 1) класичного, що включає всю історію стародав¬нього світу і раннього середньовіччя (римські цифри); 2) з 1200 до 1850 року — народження позиційної системи лічби (арабські циф¬ри), застосування якої дозволило створити подвійну бухгалтерію і забезпечити визначення фінансових результатів обліковими метода¬ми ; 3) з 1850 до 1950 року — різкого ускладнення економічного жит¬тя, розповсюдження обліку витрат і калькуляції собівартості, виник¬нення публічної звітності і аудиторства; 4) з 1950 р. — новітнього, пов'язаного з широким використанням електронно-обчислюваль¬ної техніки, з розробкою і впровадженням облікових та аудиторсь¬ких стандартів [49, стр. 96-96 ].
Отже, незалежні аудитори і аудиторські фірми стали га¬рантом того, що підприємство має такий фінансовий стан, як оприлюднений. Спираючись на дані аудиторської пере¬вірки, різні користувачі інформації можуть вирішувати пи¬тання про інвестування, спільну виробничу діяльність тощо.
Аудиторська служба швидкого розвитку набула у краї¬нах з ринковою економікою. Уже через п'ять років після встановлення обов'язкового аудиту в Англії було прийнято такий самий закон у Франції.[92, стр.326-329 ].
Аудиторська діяльність у США виникла під безпосеред¬нім впливом британської практики аудиту. У 1896 р. зако¬нодавчими органами штату Нью-Йорк був ухвалений за¬кон, що регулював аудиторську діяльність. Тепер практично в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадсь¬кий інститут аудиту зі своєю правовою і організаційною інфраструктурою.
Професійні організації бухгалтерів-аудиторів створені: у Великобританії — Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (1880 р.); США — Інститут дипломованих бухгал¬терів (1887 р.); ФРН — Інститут аудиторів (1932 р.) і Пала¬та аудиторів; Франції — Палата експертів-бухгалтерів і по¬вірених бухгалтерів, Товариство комісарів по рахунках.
У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю. Порівнюючи законодавство різних країн у галузі організації аудиту, можна виявити пев¬ну подібність, яка полягає у тому, що скрізь є нормативні акти про обов'язковий аудит річної фінансової звітності пев¬них суб'єктів підприємництва, встановлені кваліфікаційні вимоги до аудиторів на право зайняття аудиторською діяль¬ністю.
Розвиток аудиторської справи сприяв створенню вели¬ких транснаціональних аудиторсько-консультативних фірм, які мають свої філії і представництва у багатьох країнах ("Делойт енд Туш" та ін.).
Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Ро¬сійській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міру формування ринкової економіки, урізноманітнення форм власності капіталу [111, стр. 79-82].
Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно - разрахункової документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів [4].
Це також надання інших аудиторських послуг (постановка, ведення і відновлення бухгалтерського обліку; аналіз господарсько-фінансової діяльності; складання декларації про доходи і бухгалтерську звітність; оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта; надання допомоги в проведенні приватизації й інші послуги по профілю діяльності аудиторської фірми).
Фізичні особи мають право займатися аудиторською діяльністю самостійно, зареєструвавшись як підприємці, або в складі аудиторської фірми, уклавши з нею трудову угоду (контракт) [1].
Аудитор і аудиторська фірма можуть починати роботу після одержання ліцензії на вчинення аудиторської діяльності і включення до державного реєстру аудиторів і аудиторських фірм.
Аудиторські перевірки можуть бути обов'язковими, проведеними у випадках, прямо встановлених законодавчими актами і задоручення державних органів, і ініціативними, проведеними за рішенням самого економічних (господарюючого) суб'єкта.
Результатом аудиторської перевірки є висновок аудитора (аудиторської фірми) - документ, що має юридичне значення для всіх юридичних і фізичних осіб, органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування і судових органів [4].
Приватним аудитором може бути особа, що має економічну чи юридичну (вищю або середню спеціальну) освіту, а також стаж роботи не менш трьох років, з останніх п'яти як аудитора, фахівця аудиторської організації, бухгалтера, економіста, ревізора, керівника підприємства, науковця або викладача по економічному профілі, що пройшов атестацію й одержав кваліфікаційний атестат аудитора.
Аудитори, що бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми можуть почати свою роботу тільки після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії і включення до державного реєстру аудиторів і аудиторських фірм.
Основним базовим елементом системи незалежного фінансового контролю є сертифіковані аудитори, які на підставі ліцензії від свого імені чи від імені аудиторської фірми здійснюють аудиторську діяльність.
Організаційне і методологічне керівництво аудиторською діяль¬ністю в Україні здійснює Аудиторська палата України (АПУ). АПУ є незалежним самостійним органом, головним завданням якого є:
— сприяння розвитку аудиту в державі;
— вирішення принципових питань аудиторської діяльності в Україні на єдиній методологічній основі;
— сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) ауди¬торів;
— ліцензування (дозвіл) на право займатися аудиторською діяль¬ністю.
Перелік аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, визначен у реєстрі, затвердженом Рішенням Аудитрської палати України від 31.10.00.
Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги - це офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм і аудиторів - суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність"[4].
За формою й метою здійснення аудиту розрізняють зовнішній та внутрішній аудит. Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться всередині самої організації за вимо¬гою та з ініціативи її керівництва аудитором, який працює в самій організації. Тому в виконанні своїх функцій він тією чи іншою мірою є залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю, який відповідно до міжнародного нормативу "Використання результатів роботи внутрішнього аудиту" здійснюється за такими напрямками (функціями):
— аналіз системи обліку та внутрішнього контролю;
—вивчення бухгалтерської (фінансової) та оперативної інфор¬мації (за окремими статтями та ін,);
— вивчення економічної ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;
— аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;
— оцінка якості інформації;
— розробка проектів управлінських рішень;
— проведення стратегічного (перспективного) аналізу;
— розробка фінансових прогнозів.
У цілому напрямки, за якими здійснюється внутрішній аудит, свідчать про його виняткову важливість для підприємств. Форму¬вання та розвиток внутрішнього аудиту є найважливішим завдан¬ням фірм. Внутрішній аудит має обов'язковий характер. Разом із внутрішнім аудитом надзвичайно поширений зовнішній аудит, який проводять окремі аудиторські фірми. Метою та завдан¬ням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фінан¬сової звітності підприємства. У процесі аудиторської перевірки зовнішній аудит, звичайно, входить до системи внутрішнього аудиту і дуже схожий з прийомами й методами, які застосовуються внутрі¬шніми аудиторами та з їхніми оцінками. При цьому зовнішні ауди¬тори не обмежуються питаннями підтвердження фінансової звітності, а оцінюють діяльність усіх систем підприємства [65, стр. 119-120].
У теорії і практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та став¬лення до виконання фахових обов'язків.” Эти принципи оговорены в Кодексе професійної етики аудиторов України, принятом 18.12.1998 АПУ [15].
Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі, обов’язкові для виконання усіма аудиторами - практиками при наданні ними аудиторських послуг [15].
Що стосується кримінальної відповідальності аудиторів, то в Кримінальному Кодексі України визначено, що є злочинами:
1. зловживання аудиторами (ст. 202 КК);
Цей злочин відрізняється від раніше розглянутих злочинів проти інтересів служби в комерційній і іншій організаціях тим, що їх суб'єктом є не будь-яка особа, що виконує управлінські функції в подібних організаціях, а конкретно зазначені у відповідній статті особи: приватни аудитори [2].
Злочин визначається в законі як використання приватним аудитором своїх повноважень усупереч завдань своєї діяльності і з метою отримання вигод і переваг для себе чи інших осіб, або нанесення шкоди іншим особам, якщо це діяння заподіяло істотну шкоду правам і законним інтересам громадян чи організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства чи держави.
Взагалі, нормативна база стосовно аудиту в Україні досить не досконала. До неї в повній мірі, можна віднести лише Закон «Про аудиторську діяльність» [4] та Національні нормативи аудиту [26].
Закон потребує суттєвих вдосконалень, зважаючи на швидкі зміни в правовому полі України. Потрібно вводити більш жорсткі параметри відбору співшукачів на кваліфікацію аудитора. На мою думку, в закон потрібно внести такі норми:

1. Аудитор обов’язково повинен мати економічну освіту, а юридичну – за бажанням.
2. Претендент на сертифікат аудитора повинен мати підтверджений досвід роботи в аудиторській фірмі не менш трьох років.
3. Претендент повинен надати на час складання іспиту мінімум три рекомендаціїї від членів САУ.
4. Подовження терміну дії сертифікату аудитора можливе лише в тому випадку, якщо він приймав участь у, щонайменше десяти аудиторських перевірках за рік, і має позитивні відгуки від клінтів.
5. Створити в структурі АПУ кваліфікаційну комісію, яка б розглядала рекламації користувачів аудиторських послуг і виносила рішення щодо неквіліфікованих аудиторів аж до відкликання сертифікату.
6. Поновити практику обов”язкового аудиту річної фінінсової звітності для підпрємств усіх форм власності.

Національні нормативи аудиту ще знаходяться в стадіїї доробки і, на мою думку, слід прийняти Рекомендації Комісії єропейського співтовариства стосовно забезпечення якості аудиту в країнах Європейського Союзу.
Що до можливості використання аудиторського висновку в судовому процесі, хотів би зазначити наступне.
Професіоналізм спеціаліста (експерта) з судової бухгалтерської експертизи має відповідати такому рівню, коли учасники судового процесу можуть повністю покластися на його кваліфікацію при розгляді конкретної справи, а сам експерт може цілком бути впевненим в результаті своєї роботи.
Вища ступінь кваліфікації спеціаліста в області бухгалтерського обліку - це аудитор.
Аудиторська робота може бути надана у вигляді заключення аудитора або аудиторського висновку, вона може стосуватися в тому числі висвітлення аудитором проблемних питань у стосунках з іншими підприємствами, митними службами, податковою інспекцією тощо.
Є випадки, коли аудитор робить аудиторський висновок що до спірних справ за позовом податкових органів до підприємств з питань неповної або не своєчасної сплати податків.
Статтями 3 і 4 Закони України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. N 3125-ХII установлено: "Аудиторськi послуги можуть надаватись у формi аудиторських перевiрок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацiй з питань бухгалтерського облiку, звiтностi, оподаткування, аналiзу фiнансово-господарської дiяльностi та iнших видiв економiчно-правового забезпечення пiдприємницької дiяльностi фiзичних та юридичних осiб.... Аудит - це перевiрка публiчної бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв та iншої iнформацiї щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб'єктiв господарювання з метою визначення достовiрностi їх звiтностi, облiку, його повноти i вiдповiдностi чинному законодавству та встановленим нормативам". Згідно статті 12 того ж Закону "право на отримання сертифiкату мають громадяни України, якi здобули вищу освiту, певнi знання з питань аудиту та досвiд роботи не менше трьох рокiв пiдряд на посадах аудитора, ревiзора, бухгалтера, юриста, фiнансиста або економiста”. [4]
Стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. N 4038-XII визначає судову експертизу, як "дослiдження експертом на основi спецiальних знань матерiальних об'єктiв, явищ i процесiв, як мiстять iнформацiю про обставини справи, що перебуває в провадженнi органiв дiзнання, попереднього слiдства чи суду". У відповідності зі статтею 10 того ж Закону "судовими експертами можуть бути особи, якi мають необхiднi знання для надання висновку з дослiджуваних питань", а статтями 7 і 9 установлено, що судово-експертну дiяльнiсть здiйснюють державнi спецiалiзованi установи та вiдомчi служби.
До них належать: науково-дослiднi та iншi установи судових експертиз Мiнiстерства юстицiї України i Мiнiстерства охорони здоров'я України; експертнi служби Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Мiнiстерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна дiяльнiсть може здiйснюватися на пiдприємницьких засадах на пiдставi спецiального дозволу (лiцензiї), а також громадянами за разовими договорами.
Лiцензiя видається в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Мiнiстерство юстицiї України веде Реєстр атестованих судових експертiв державних i пiдприємницьких структур та громадян. Атестацiя судових експертiв з числа працiвникiв пiдприємницьких структур та громадян проводитися Мiнiстерством юстицiї України або Мiнiстерством охорони здоров'я України вiдповiдно до їх функцiй. Органи дiзнання, попереднього слiдства i суди зобов'язанi доручати проведення судових експертиз переважно фахiвцям, внесеним до цього Реєстру". [5]
З викладеного випливає, що громадянину-фахівцю у відповідній області знань судом за разовим договором може бути доручене проведення судової експертизи. Стосовно до арбітражного суду ця область знань визначається компетенцією останнього, визначеною статтею 1 Закону України "Про арбітражний суд" від 04.06.1991 р. N 1142-ХII: "арбiтражний суд є незалежним органом у вирiшеннi усiх господарчих спорiв, що виникають мiж юридичними особами, державними та iншими органами, а також у розглядi справ про банкрутство" [6].
Критерієм наявності знань в аудитора є наявність сертифіката.
У інструкції Вищого арбітражного суду від 11.11.1998 р. N 02-5/424 "Про деякi питання практики призначення судової експертизи", у пункті 11 існує таке тлумачення: "чинним законодавством, зокрема статтею 10 Закону України "Про аудиторську дiяльнiсть", передбачено обов'язкове проведення аудиту, за результатами якого складається аудиторський висновок. Проте арбiтражним судам слiд мати на увазi, що аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яку може бути призначено лише судом i тiльки пiсля порушення провадження по справi. Крiм того, лiцензiя та сертифiкат на аудиторську дiяльнiсть не дають права їх власникам займатись судово-експертною дiяльнiстю".[21].
На підставі цитованих Законів "Про аудиторську діяльність"[4], "Про судову експертизу"[5] можна дійти висновку про нетотожність аудиторського висновку і висновку судової експертизи, а також ліцензії на право займатися аудиторською діяльністю і на право займатися судово-експертною діяльністю. Різняться вони як за функціональним призначенням, процедурою набуття ліцензії, ступінню відповідальності тощо.
У Законі "Про судову експертизу" (ст.7, 9) говоритися: "Судово-експертна діяльність може здійснюватись Громадянами за разовими договорами."[5].
В цьому випадку не йде мова про будь-яку ліцензію, тобто має місце неврегульована правова норма, яка на практиці може трактуватися двояко.
В Україні ще як слід не налагоджена методологічна і організацій¬на база аудиту. А тому виникає необхідність узагальнення своєї і зару¬біжної практики аудиторства та розробки технологій проведення ауди¬торських перевірок.
Заслуговує на велику увагу досвід Росії, особливо в зв'язку з прийняттям нового Федерального Закону "Про аудиторську діяльність". Російські аудитори з упевненістю говорять про те, що з прийняттям Федерального закону "Про аудиторську діяльність" у Російській Федерації почався новий етап розвитку аудита [113, стр. 19-22].



1. Цивільний процесуальний Кодекс України, затверджений Законом від 18.07.1963.// Відомості Верховної Ради України. — 1963.—№ 30. — С. 464.
2. Криминально – процесуальний Кодекс України, затверджений Законом від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради України. — 1961.—№ 2. — С. 15.
3. Господарський процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 1992.—№ 6. — С. 57.
4. Закон України «Про аудиторську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 1993.—№ 23. — С. 243.
5. Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994//Відомості Верховної Ради України. — 1994.—№ 28. — С. 232.
6. Закон України «Про арбітражний суд » від 04.06.1991 р. N 1142-ХII.
7. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2006 (зі змінами та доповненнями).
8. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 за№1576/ХІІ.
9. Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР.
10. Закон України «Про заставу» від 12.10.1992 (зі змінами та доповненнями).
11. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.2005 за № 334/94-ВР.
12. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. № 887-ХІІ
13. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 р. № 693-XII.
14. КЗоТ України
15. Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджений рішенням АПУ №73 від 18.12.2005.
16. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.2005 №53/5
17. Інструкція «Про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2006 за № 621.
18. Положення про порядок сертифікації громадян України, які мають намір займатися аудиторскою діяльністю, прийняте Аудиторскою палатою України 11.11.1993 .
19. Положення про ліцензування аудиту, затверджене Аудиторською палатою України 17.02.1994 (протокол 12)
20. Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в го.сподарському обороті України», затверджена постановою Правління НБУ від 02.08.1996 за № 204. — Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. —1997. — Вип. 10. — С. 30.
21. Інструкція Вищого арбітражного суду від 11.11.2005 р. N 02-5/424 "Про деякi питання практики призначення судової експертизи".
22. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій із цінними паперами установ комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від ЗО. 12.1997 за № 466 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2005. — Вип. 2. — С. 5-35.
23. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з векселями, затверджена постановою Правління НБУ від 08.06.2000 за№234.
24. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 16.12.2005 за № 520 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2005. — Вип. 1, ч. 2. — С. 3; 2006. — Вип. 1. —С. 26-39.
25. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затв. наказом ГКРУ від 03.10.1997 за № 121 // Галицькі контракти. — 1997, № 5 8.
26. Національни нормативи аудиту, затверджені рішенням Аудиторської палати України 18.12.98.
27. Концепція організації готівкового обігу в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 12.03.2005 за № 105 // Вісник НБУ. — 2005, червень. — С. 48.
28. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 11.11.2005 р. N 02-5/424 "Про деякi питання практики призначення судової експертизи".
29. Концепція розвитку внутрішнього аудиту Національного банку України: Затверджена постановою Правління НБУ від 21.07.2000 за №299.
30. Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затверджені постановою Правління НБУ від 20.07.2006 за № 358.
31. Методичні рекомендації щодо контролю за роботою комерційних банків за кореспондентськими рахунками, затверджені постановою Правління НБУ від 04.11.2006 за № 539.
32. Наказ Головного управління державної служби України «Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76)» від 01.09.2006 за № 65.
33. Наказ ДПА України «Про організацію документальних перевірок» від 07.08.1997 за №283.
34. Положення «Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках», затверджене постановою Правління НБУ від 20.03.2005 за №114.
35. Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформація про їх емісію».
36. Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів».
37. Положення НБУ «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ від 28.09.1995 за № 246.
38. Положення НБУ про порядок створення і реєстрації комерційних банків, затверджене постановою Правління НБУ від 21.07.2005 за № 281 (зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління НБУ від 15.03.2006 за№ 109).
39. Положення про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні, затверджене Постановою КМУ від 05.07.1993 № 515.
40. Положення про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами — емітентами облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФР від 09.06.2005 за № 72 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 431/2871 від 08.07.2005).
41. Положення про операції банків з векселями (зі змінами та доповненнями), затверджене постановою Правління НБУ від 28.05.2006 за №258.
42. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.2005 за № 566.
43. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках, затверджене постановою Правління НБУ від 20.03.2005 за № 114.
44. Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій, затверджене постановою Правління НБУ від 06.05.2005 за № 181 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.06.2005 за № 373/2813).
45. Положення щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 18.05.2006 за №104.
46. Порядок подання звітності торговцями цінними паперами, затверджений рішенням ДКЦПФР від 10.06.1997 за № 11/1.
47. Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 12.12.1997 за №436.
48. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (УПДА) у редакції 1993, що опубліковані Міжнародною торговельною палатою за № 500.
49. Аудит: практическое пособие. /Под ред. А. Кузминского- К.: 1996.
50. Аудит. /Под ред. В.И. Подольського - М.: 1997.
51. Банківські операції / за ред. Мороза А. М. — К.: КНЕУ, 2000. — 384с.
52. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Пер. з англ., за ред. Голова С. Ф. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. — 736 с.
53. Ревизия и аудит: Учебное пособие. — К.: МАУП, 2005. — 96 с.
54. Экономика промышленного производства.- М.: Мысль, 1993.
55. Экономика промышленности.- М.: Знание, 1994.
56. Экономика и организация промышленного производства.- М.: Мысль, 1992.
57. Экономический анализ работы предприятий с применением АСУ.- М.: Высшая школа, 1995.
58. Экономика и статистика фирм. /Под. ред. С.Д. Ильенковой.- М.: 1996.
59. Экономика предприятия. /Под. ред. проф. В.Я. Горфинкеля.-М.: 1996.
60. Економіка: Теоретичні основи.- Тернопіль: Астон, 1997
61. Андреев В. В. Практический аудит. — М.: Экономика, 1994. — 366с.
62. Білуха М.Т. Аудит у бізнесі- Дніпропетровськ, 1994.
63. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник.- К.: Вища школа - Знання, 2005.
64. Бухгалтерский учет в промышленности. /Под ред. проф.Новиченко П.П.- М.: 1990.
65. Бавдей А. и др. Аудит и ревизия: Справ. пособие / Под ред. И. Н. Белого. — Минск: Мисанта, 1994. 221с.
66. Белобжецкий И. А. Ревизия и контроль в промышленности: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 294 с.
67. Белов Н. Г. Контроль и ревизия в сельском хозяйстве. — М.: Агро- промиздат, 1988. — 320 с.
68. Белуха Н. Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства.— М.: Финансы и статистика, 1992. — 368 с.
69. Белуха Н. Т. Основы теории финансово-хозяйственного контроля и ревизии. — К.: КТЭИ, 1986. — 93 с.
70. БілухаМ. Т. Курс аудиту. — Київ: Вища школа, 2005. — 574с.
71. Богомолов А. М., Голощапов Н. А. Внутренний аудит. Организация и проведение. — Москва: Екзамен, 2006. — 190 с.
72. Бутинець Ф. Ф., Бардаш С. В., Малюга Н. М., Петренко Н. І. Контроль і ревізія: Підручник. — Житомир: ПП «Рута», 2000. — 509 с.
73. Вайнштейн Э. Г. Ревизия и контроль в банках: Учебник. —М.: Высшая школа, 1984. —200 с.
74. Видяпин В. И., Барсукова И. В. Основы теории ревизии: Лекции Московского института народного хозяйства им. Плеханова. —М.:МИНМХ, 1989. —46с.
75. Вітвицька Н. С., Кузьмінська О. Е. Контроль і ревізія: Навчально-методичний поабник для самостійного вивчення дисципліни. —К.: КНЕУ, 2000. — 166 с.
76. Герасимович А. М. Облік та аудит у комерційних банках. — Львів: Фенікс, 2006.— 511с.
77. Горячек I. Ю. Державний і незалежний контроль за діяльністю комерщйних банків // Вісник НБУ. — 1996. — № 4.
78. Губенко С. М., Мозгова О. П. Посібник для внутрішніх аудиторів банківських установ України.
79. Дмитренко Т. М., Чаадаев С. Г. Судебная бухгалтерия. —М.: Проспект, 1988. — 336 с.
80. Жила В. Г. Ревизия и аудит: Учебное пособие. — К.: МАУП, 2005.— 94с.
81. Завгорский В. П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. — К.: Право, 1997. — 372 с.
82. Замиусская Е., Кочмола К. В., Лазарева Н. А., Чубарова Н. А. Внутренний аудит банка. — Москва: «Экспертное бюро-М», 1997.— 159с.
83. Камлик. М.І.. Судова бухгалтерія. К., - 2000.
84. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит.- К.: ТОВ "НІОС", 2005.
85. Ирвин Д. Финансовый контроль / Под ред. И. И. Елисеевой. — Москва: Финансы и статистика, 2005. — 256 с.
86. Кармайк Д., Бенис М. Стандарты и нормы аудита. — М.: Юнити, 1995. —528с.
87. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік в комерційних банках України. — Київ, 2006.
88. Кондраков Н. П. Бухгалтерский учет, анализ хозяйственной деятельности и аудит. — Москва: Перспектива, 1994. — 339 с.
89. Кочетков В. М. Основы управления современным коммерческим банком: Учеб. пособие. — Киев: МАУП, 2005. — 72 с.
90. Крамаровский Л. М. Ревизия и контроль. — М.: Финансы и статистика, 2005.—299 с.
91. Криницкий И. Контроль и ревизия в условиях автоматизации бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 1990. — 120 с.85.
92. Лушкин В. А., Пономарев В. Д., Яддин И. В., Ачкасов А. Е. Аудит. Учебное пособие. —Житомир, 2006. — 240 с.
93. Мацкевичюс И. С., Лакис В. И. Ревизия в системе экономического контроля. — М.: Финансы и статистика, 2005. — 224 с.
94. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. — Київ: А. Л. Д. та ВІРА-Р, 2005. —559с.
95. Наринский А. С., Гаджиев Н. Г. Контроль в условиях рыночной экономики. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 176 с.
96. Носова С. С. Экономический контроль: Сущность и формы проявления. — М.: Экономика, 1991. — 176 с.
97. Олексієнко М., Романик М. Організація, форми та методи ревізійної роботи в банках // Вісник НБУ. — 2005. — № 5.
98. Ольхова Э. Г., Сахарова М. О., Соколинская Н. Э. Банк и контроль. — М.: Финансы и статистика, 1991.—208 с.
99. Поникаров В. Д. Судебно-учетная экспертиза. Учебное пособие. — Харьков: РИО ХГЭУ, 2005. — 112 с.
100. Романів М. В. Державний фінансовий контроль; аудит. Навчально-методичний посібник. — Київ: ТОВ «НЮС», 2005. — 224 с.
101. Садвакасов К. К. Коммерческие банки. Управленческий анализ деятельности. Планирование и контроль. — М.: Изд-во «Ось-89», 2005. —160с.
102. Сазерленд К., Бедді Дж., Басова О. Посібник з внутрішнього аудиту комерційних банків. - Європейська Комісія. — Програма Тасіс. — 2005. —226с.
103. Сойко В., Завгородній В. — Організація бухгалтерского обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000.— 260с.
104. Соколинская Н.Э. Банковский аудит. — Москва: Перспектива, 1994. —114с.
105. Соловьев Г. А. Экономический контроль в системе управления. — М.: Финансы и статистика, 1986. — 191с.
106. Суйц В. П., Ахметбеков А. Н., Дубровина Т. А. Аудит: общий, банковский, страховой. — Москва: Инфра-М, 2000. — 555 с.
107. Терехов А. А. Терехов М. А. Контроль и аудит: Основные и методические приемы и технология. — М: Финансы и статистика, 2005.— 208с.
108. Терпило В. Сучасні банківські технології у сфері готівкового обігу: етапи становлення та перспективи розвитку // Вісник НБУ. —2006 (грудень). — С. 3.
109. Усач Б. Ф. Ревізія і контроль у споживчій кооперації. — Львів: Світ, 1992. —320с.
110. Чумаченко Н. Г., Биренберг Б. М., Шпич А. А. Социалистический контроль: методы и проблеми. — К.: Наукова думка, 1985. —254 с.
111. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. — К.: Київ, Держ. Торг.-економ. ун-т, 2005. — 371 с.
112. Шеремет А. Д., Суйц В. П. Аудит. —М.:Инфрам, 1995.—240с.
113. Шохин С. О., Воронина Л. И. Бюджетно-финансовьій контроль и аудит. Теория и практика применения в России. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 240 с.
114. Хомин П.Я., Палюх М.С., Костецький І.І., Забчук В.Д. Кореспонденція рахунків в обліковому забезпеченні звітності за журнально-ордерною формою.- Тернопіль.: Джура, 2005.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 0
Скачать бесплатно 2279.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.