У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Гармонизация национального законодательства Украины с нормами Европейского общества в сфере защиты прав человека и гражданина (укр)
Количество страниц 95
ВУЗ Киевская национальная академия
Год сдачи 2010
Содержание Вступ 3
Розділ 1. Поняття правового статусу особи 7
Природа правового статусу особи 7
Сучасне розуміння та елементи правового статусу особи 20
Конституційні принципи правового статусу людини і громадянина в Україні
Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина 32
Механізм імплементації новітніх міжнародних стандартів з прав людини в Україні 39
Розділ 2. Гарантії реалізації та захист прав людини 43
Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні 43
Міжнародний захист прав людини 46
Розділ 3. Поняття правової системи 52
Загальна характеристика правової системи 52
Правова система України 61
Зближення правових систем, як загальноєвропейський процес 69
Причини адаптації правової системи України до Європейської правової системи 72
Сучасний стан адаптаційного процесу 77
Проблеми адаптації правової системи України до правової системи Європейського Союзу 81
Розділ 4. Органи внутрішніх справ і захист прав людини 89
Юстиція та правоохоронні органи: сфера співробітництва 89
Морально-правова культура працівників правоохоронних органів щодо захисту прав людини 93
Висновки 102
Список використаних джерел 106


Вступ

Тема даної роботи витікає з державної політики, яка спрямована на адаптацію законодавства України до норм Європейського права в сфері захисту прав людини і громадянина.
Україна, ставши на шлях розвитку та становлення дійсно суверенної та незалежної країни, неухильно орієнтуючись на визнані світовою спільнотою демократичні та гуманістичні за своїм змістом і спрямованістю міжнародні стандарти, приступила до формування державних інституцій, місцевого самоврядування, системи національного права. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну соціальну, правову державу. Основоположними принципами такої держави об'єктивно виступають верховенство Права, першочергова соціальна цінність прав і свобод людини і громадянина. Саме тому ст. 3 Конституції України підкреслює, що “Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Частина ж перша ст. 8 Основного Закону України проголошує: “В Україні визнається і діє принцип верховенства права”.
Проголошення незалежності Української держави абсолютно не означало її відособленості від світової економічної чи правової системи. Навпаки, сьогодні ми можемо констатувати факт становлення особливої національної правової системи, яка заснована на принципах правонаступності та гуманізму і відображає національні традиції та особливості суверенної Української держави.
Правова система кожної країни є відносно стабільною та динамічною залежно від змін, що відбуваються в суспільних відносинах, та появи нових сфер людської діяльності, які вимагають юридичного врегулювання. Більше того, в другій половині XX ст. одночасно із розвитком міжнародних відносин та глобалізацією виробничих і торгівельних процесів дедалі чіткіше помітна тенденція до зближення і навіть "переплетення" правових систем.
Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає організації і здійснення діяльності держави, її органів і посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами. Ці ж вимоги мають бути орієнтирами й у повсякденному житті кожного громадянина. Все зазначене, а також активні процеси розбудови суверенної Української держави, діяльність, спрямована на створення національної системи права, вимагають глибокого знання і розуміння не тільки змісту приписів чинного законодавства, але й основних принципів, ідей, закономірностей та напрямів розвитку основоположних державно-правових явищ. Особливо це стосується тих, хто навчається у вищих закладах освіти, прагне стати юристом вищої кваліфікації.
Незважаючи на те, що у сучаснiй вiтчизнянiй юридичнiй науцi сформувалась досить обґрунтована точка зору, згiдно з якою побудову правової держави необхiдно розпочинати з захисту i забезпечення прав людини. Теорiя i практика прав людини має довгу i повчальну iсторiю, визначними вiхами на її iсторичному шляху є, зокрема, Декларацiя прав людини i громадянина 1789 р., Всезагальна Декларацiя прав людини 1948 р., Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права 1966 р., Мiжнародний пакт про громадянськi i полiтичнi права 1966 р. та iншi мiжнародно-правовi документи щодо прав людини, а отже вимагає постійної і пильної уваги в її вивченні та дослідженні і ніколи не втратить своєї актуальності.
Слід зазначити, що розвиток будь-якої держави визначається не лише досягненнями в економічній, політичній чи соціальній сферах, а й тими зрушеннями, що відбуваються у сфері правового регулювання. Саме воно і характеризує як напрями політики держави, так і реальність тих перспектив, що визначаються державою як програмні. Тому цілком правомірним є дослідження залежності між законодавчо проголошеними завданнями держави та рівнем правового їх забезпечення і реалізації.
В сучасному світі настає час, коли регіональні проблеми стають міжнародними, а вирішення їх виходить за межі систем права окремих національних держав і навіть за межі правових систем.
Цей процес називають глобалізацією відносин, і одним з наслідків його є поглиблення взаємодії між правовими системами. Приклади такої взаємодії вже не мають характеру поодиноких фактів: правова взаємодопомога, обмін правовою інформацією, освітня допомога в правничій сфері, діяльність міжнародних організацій з уніфікації права, прийняття двосторонніх і багатосторонніх конвенцій з правової взаємодопомоги стало взагалі буденним явищем у міжнародному спілкуванні держав.
Ось чому метою моєї праці стало дослідження поняття правової системи, правої системи України та можливості її адаптації до правової системи Європейського Союзу.
Список литературы Висновки

Гармонізація національної правової системи з правом ЄС є однією з найважливіших умов для поглиблення співробітництва з Європейським Союзом та поступової інтеграції до його лав (набуття статусу асоційованого або повного члена) будь-якої країни, що має намір увійти до його складу.
Питання про приведення національної правової системи України у відповідність із правовою системою Європейського Союзу набуває сьогодні неабиякого значення для розвитку української економіки, яка б отримала змогу розвиватись у єдиному європейському правовому полі. Зокрема, як відомо, саме питання невідповідності нашої правової системи європейському є ключовим чинником, який гальмує вступ України до Світової Організації Торгівлі.
І нарешті, адаптація правової системи, яка має створити причинну базу для майбутнього членства України в ЄС, є основним напрямком поступової інтеграції України до Європейського Союзу.
На сьогоднішній день робота по адаптації правової системи України до Європейської правової системи ведеться занадто в'яло. Держава робить лише вигляд роботи в цьому напрямку. Так, робота з адаптації правової системи України до правової системи ЄС має будуватися на основі єдиної системи її координації, планування та контролю. Виконання завдань з адаптації правової системи також неможливе без належної організації цієї роботи в усіх органах державної влади та без належного інформаційного, кадрового, наукового і фінансового її забезпечення.
Отже, в кінці даної роботи необхідно зазначити, що адаптація правової системи - це складне і багатовимірні явище, і майбутнє членство України в Європейському Союзі є не єдиною його метою. Розвиток національної правової системи у напрямку її зближення із правовою системою Європейського Союзу має забезпечити високий рівень підготовки в нашій країні проектів нормативно-правових актів, що, в свою чергу, допоможе створити ринкове соціально-орієнтоване законодавство, яке забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, піднесенню його до рівня держав-членів ЄС.
Процеси політичного, економічного та соціального оновлення суспільства, побудова демократичної правової держави потребують приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування державних інститутів України у відповідності з новими умовами їх діяльності та розвитку. Органи державної влади повинні забезпечити виконання вимог чинного законодавства щодо розподілу повноважень органів державної влади та здійснювати їх, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.
Нестабільна ситуація щодо здійснення режиму законності та правопорядку потребує перегляд стратегічних напрямів та їх діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.
Проведений аналіз, викладені в ході його факти дозволяють глянути на проблему прав людини в широкому контексті, з огляду на її сильні і слабкі сторони. Реальне положення справ тут багато в чому відрізняється від квітчастих декларацій. Звичайно, не слід впадати й в іншу крайність.
У зв'язку зі сказаним очевидна необхідність нового погляду на проблему прав людини, перекладу її в русло ділового обговорення в умовах доброї волі і міжнародного співробітництва, що сприяло б усілякому розвитку і розширенню розглянутого інституту.
Конкретним змістом подібного діалогу міг би стати цілий ряд перспективних питань, що вимагають першорядного рішення. У числі таких слід зазначити необхідність розробки глобальної концепції прав людини, що мала б усеосяжний характер і будувалася з урахуванням досвіду усього світу. Така концепція повинна охоплювати поряд з особистими, політичними і соціально-економічними права також колективні права чи права народів, повинна була передбачати необхідність захисту прав людини в періоди військових конфліктів, включати положення, спрямовані на боротьбу зі злочинністю і т.д.
Спеціальної уваги заслуговує питання про гарантії прав людини. Без розробки розгорнутої системи гарантій домогтися реального забезпечення прав людини, ліквідувати розрив між словом і справою, між юридичною нормою і життям неможливо.
У 1849 році Віктор Гюго в промові на відкритті Конгресу світу в Парижі вимовив натхненні слова: “Настане день, коли ти, Франція, ти, Росія, ти, Італія, ти, Англія, ти, Німеччина – усі ви, усі нації і континенти, не втрачаючи ваших відмітних рис і вашої чудової розмаїтості, усі нерозривно зіллєтеся в деякій вищій єдності й утворите європейське братерство... Настане день, коли єдиним бойовищем будуть ринки, відкриті для торгівлі, і розуми, відкриті для ідей... Настане день, коли гармати будуть виставляти в музеях, як зараз виставляють знаряддя катування, і люди будуть дивуватися, що таке варварство було можливе”.
Ідеї великого гуманіста переступили рамки двох століть, але і сьогодні світ усе ще не в змозі здійснити його мрію. Правда, прагнення перебороти бар'єри, що зберігаються, відчутне наростає, стає усе більш настійним. І одна з найважливіших умов реалізації великої мрії – розвиток міжнародного співробітництва в сфері забезпечення прав людини.



1. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. - М., 1979. – 53 с.
2. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан - М.,1972 – 76 с.
3. Всеобщая декларация прав человека (принята на третьей сессии Генеральной Ассамблеи ООН 10 декабря 1948 г.). // "Российская газета". - 1998.. -10 декабря.
4. Гроций Гуго О праве войны и мира. - М., 1956. – 172 c.
5. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 3. - ст. 429.
6. Держава і право. Збірник наукових праць. № 10 за 2001 р.
7. Держава і право. Збірник наукових праць. № 11 за 2001 р.
8. Державотворення і правотворення в Україні. Київ: Інститут Держави і права при ПАН України, 2001 р.
9. Європейська інтеграція: крок за кроком. Київ «Європа XXI» - 2001 р.
10. Закон України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 27.12.02 р.
11. Закон України “Про загальний військовий обов’язок та військову службу” від 25 березня 1992 року // Голос України. – 1992. - 16 липня.
12. Закон України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” від 24 грудня 1993 року // Закони України. - Том 6. - К., 1996. - c. 387.
13. Закон України “Про охорону і використання пам’яток історії та культури” Закон УРСР від 13 липня 1978 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. - № 30.
14. Закон України “Про охорону навколишнього середовища” від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – Ст. 42.
15. Коваль М.Г, Євченко В.О. Конституцiя України: вивчаємо Основний Закон. - Миколаїв, 1997. – 86 с.
16. Кодекс поведінки посадових осіб з підтриманням правопорядку / резолюція Генеральної Асамблеї 34/169
від 17.12.1979 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро прав захисту людини. - Амстердам-Київ, 1996. - c. 176-179.
17. Коментар до Конституції України: наук.-популярне видання. - К., 1996. -187 с.
18. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання / Резолюція Генеральної Асамблеї 39/46 від 10.12.1984. Додаток // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро прав захисту людини. Амстердам-Київ, 1996. - c. 37-43.
19. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. В 4-х т. отв. ред. Б.А. Страшун. – Т.1. - М.: БЕК. - 1995. - 324 с.
20. Конституционное /государственное/ право зарубежних стран. Общая часть. - М.:БЕК, 1996. – 735 с.
21. Конституционный статус личности. - М., 1980. – 99 с.
22. Конституції нових держав Європи та Азії. Українська правнича фундація. - К., 1996. - 101 с.
23. Конституція України — основа подальшого розвитку законодавства: зб. наук. праць. - Вип. 2. - К., 1997. - c. 35-38.
24. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. - 1996. - 13 липня.
25. Копейчіков В.В. Загальна теорія держави і права. Київ: Юрінком - 1997 р.
26. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Країні XX ст. Київ: Правник, - 2000 р. 1
27. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 91 с.
28. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. - М., 1978. – 216 с.
29. Лазарев. В.В. Общая теория государства й права. Москва – 1998 р.
30. Масленников В.А. Конституционные обязанности советских граждан. - М.,1972 – 82 с.
31. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. - Саратов, 1966. – 145 с.
32. Международный Пакт о гражданских и политических правах (Нью-Йорк, 19 декабря 1966 г.). Пакт открыт для подписания, ратификации и присоединения 19 декабря 1966 г. резолюцией 2200А (XXI) Генеральной Ассамблеи ООН. Вступил в силу 23 марта 1976 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1976 №17(1831). - Ст. 291.
33. Мелащенко В.Ф., Молдован В.В. Основи конституційного права України. - К.,1996. - 341 с.
34. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 12.12.1966 року// Права людини і професійні стандарти для юристів. В документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро захисту прав людини. Амстердам-Київ, 1996.-С. 9-18.
35. Мінімальні стандартні 7правила поводження з ув’язненими (резолюція Економічної та Соціальної Ради 663 С (ХХ1V ) від 31.07. 1957 і 2076 (ХП) від 13.05.1977 // Права людини і професійні стандарти для юристів, в документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро прав захисту людини. Амстердам-Київ, 1996.- С.174-187.
36. Моделі демократії в Європі: парламентська і президентська демократія: Демократія та розподіл влади // Демокр. зошити. - К., 1995. - Вип.1: Азбука демократії. - c. 10-35.
37. Нерсесянц В.С. Права людини в історії політичної і правової думки // Права людини в історії людства й у сучасному світі. - М., 1989. – c. 372.
38. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юрист, 1994. – c. 372.
39. Общая теория прав человека . / Руков. автор. кол-ва и ответ. редактор докт. юр. наук Е.А. Лукашова. - М.: Изд-во Норма, 1996. – 520 с.
40. Основи конституційного права України / Під ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юринком Інтер, - 1998. – 214 с.
41. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї службовими особами з приводу підтримання правопорядку / 8-й Конгрес ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками від 1990 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упор. Ю.К. Качуренко. - К. : Наукова думка. 1992.- 27-29 с.
42. Пиголкин А.С. Общая теория права. - М., 1996. – 462 с.
43. Постанова КМУ від 12 червня 1998 року № 852 "Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".
44. Правові джерела України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1994. - № 1.
45. Правознавство / За ред. М.Настюка. Друге видання. - Л.: Світ, 1995. – 621 с.
46. Свод принципов защиты всех лиц подвергаемых задержанию и заключению в какой бы то ни было форме. Утв. На 76-м пленарном заседании Генеральной Ассамблеи ООН 9 декабря 1987 / Советская юстиция. - 1992.- №6.- c. 20-22.
47. Сравнительное конституционное право. - М.: Манускрипт, 1996. – 341 с.
48. Стахов Н.Н. Права человека и гражданина: история и современность // Правова держава України: проблеми, перспективи розвитку. - К ., 1997 – 135 с.
49. Сумський Д.О. Основи держави та права: Навч. посібник. - К., 1999. – 189 с.
50. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н.Марченко. - М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. – 298 c.
51. Теория права и государства: Учебник для ВУЗов. Под ред. Г.Н.Манова. М.: БЕК, - 1996. - 223 с.
52. Трошкин Ю.В. Права человека. Нарушения и защита прав человека и прессы. - М., 1997.- 230 с.
53. Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-члєнами від 11 червня 1994 року // Голос України № 23 від 15.06.94 р.
54. Указ Президента № 615/98 від 11 червня 1998 р. // Урядовий вісник №28 від 17.06.98р.
55. Український моніторинг // Міжнародна інтеграція України. № 2 2002 р.
56. Український моніторинг // Україна та ЄС. № 3 2001 р.
57. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для ВУЗов. - М.: “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1995. – 411 с.
58. Чероні У. Права людини. Демократія. Світська етика // Права людини в історії людства й у сучасному світі. - М., 1989. – 367 с.
59. Чиркин В.К. Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996. – 462 c.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 400





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.