У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Злочини у сфері господарської діяльності види та сучасні тенденції
Количество страниц 196
ВУЗ Київський національний економічний університет
Год сдачи 2014
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ………………………………………...
6
1.1. Поняття економічної злочинності……………………………………. 6
1.2. Тіньова економіка та її вплив на економічну безпеку держави……. 14
1.3. Корупція та наслідки її впливу на економіку України……………... 22
1.4. Відмивання коштів у системі загроз економічній безпеці…………. 29
РОЗДІЛ 2. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………... 38
2.1. Загальна характеристика злочинів в сфері господарської діяльності……………………………………………………………………
38
2.2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України……………………………………………………………...
48
2.3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів……………………………………...
86
2.4. Злочини у сфері банкрутства…………………………………………. 130
2.5. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів……………………………………………………………….............
134
2.6. Злочини у сфері обслуговування споживачів……………………….. 153
2.7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна.. 157
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗЛОЧИНІВ……………………………………………….
162
3.1. Декриміналізація як вид скасування кримінальної відповідальності…………………………………………………………….
162
3.2. Сучасні тенденції декриміналізації злочинів у сфері господарської діяльності……………………………………………………………………
177
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….. 191


ВСТУП

Поняття "економічні злочини" останнім часом увійшло до широкого наукового обігу і використовується в дослідженнях з кримінального права, кримінології, криміналістики тощо. Використовується цей термін і в офіційних статистичних даних про стан злочинності. Нормативно визначено й окремий напрям діяльності правоохоронних органів, який уособлюється Державною службою боротьби з економічною злочинністю МВС України. Але при цьому у поняття, яке розглядається, вкладається різний зміст. Аналіз нормативних актів, публікацій, статистичних даних з цього питання свідчить, що в різних випадках у поняття "економічні злочини" включаються різні види злочинів.
Важливо підкреслити, що зміст терміна "економічні злочини" залежить від того, яку предметну "зону" він обслуговує. З урахуванням цього можна виділити кримінально-правовий, кримінологічний і криміналістичний аспекти поняття "економічні злочини".
Кримінальний кодекс України, прийнятий 2001 року, зробив спробу пристосувати кримінально-правові норми до нових економічних реалій в окремому розділі 7 Особливої частини – “Злочини у сфері господарської діяльності”. У ньому переважно усунуті недоліки конструкцій минулих статей КК УРСР (1960 р.), вилучені застарілі кримінально-правові заборони. Наприклад, зникла кримінальна відповідальність за спекуляцію, тобто бізнес, торгівлю – підмурок для розвитку ринкової економіки (ст. 154 КК УРСР), виготовлення спиртних напоїв і торгівлю ними (ст. 149 КК УРСР), порушення правил торгівлі стосовно продажу товарів зі складів, баз, підсобних приміщень підприємств державної торгівлі (ст. 153-3 КК УРСР) тощо.
Інша тенденція – введення нових складів злочинів, якими встановлено кримінальну відповідальність за діяння, визнані законодавцем суспільно небезпечними саме в сучасних економічних умовах. На нашу думку, за своїм нормативним матеріалом оновлений КК України чітко орієнтований на охорону господарської діяльності в ринкових умовах.
Водночас, розділ 7 Особливої частини КК України покликаний захищати економіку України від різного роду посягань на права суб’єктів господарської діяльності. З огляду на це у розділі знайшли своє закріплення практично всі з відомих наразі господарських злочинів, котрі пов’язані із ринковими відносинами.
Проте, сучасна необхідність наближення української економіки та національного законодавства до європейських стандартів та внутрішній стан ринкових відносин в Україні зумовили процес декриміналізації злочинів у сфері господарської діяльності. Ця тенденція стала можливою з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який набрав чинності 17 січня 2012 р.
Декриміналізація – це зворотний процес, визнання діяння незлочинним, що здійснюється шляхом скасуванням кримінальної відповідальності за його вчинення (зокрема з встановленням за нього інших видів відповідальності, наприклад адміністративної). Тобто наразі майже усі покарання за злочини у сфері господарської діяльності замінено на фінансові санкції.
Цією проблематикою займались такі фахівці як Гуторова Н. О., Дудоров О. О., Коржанський М. Й., Лантінов Я. О., Навроцький В. О., Перепелиця А. І., Попович В. М., Стрельцов Е. Л., Тихонова О.В. та інші.
Об’єктом дослідження виступають злочини у сфері господарської діяльності.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика господарських злочинів та їх декриміналізація.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є створення на базі вітчизняного досвіду кримінально-правової характеристики злочинів у сфері господарської діяльності. Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:
- проаналізувати існуючі в науковий літературі погляди щодо сутності злочинів, пов'язаних з веденням господарської діяльності, на підставі досліджень та на основі чинного законодавства;
- дослідити поняття економічної злочинності та її вплив на економічну безпеку держави;
- визначити суб'єкт і суб'єктивні сторони злочинів у сфері господарської діяльності;
- дослідити новації з декриміналізації господарських злочинів та їх тенденції відповідно до норм чинного кримінального законодавства України.
У роботі як методи дослідження використовуються аналіз нормативно-правової бази, порівняння порядку застосування визначених законом видів санкцій при скоєнні злочинів у сфері господарської діяльності із застосуванням аналізу судової практики.
Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, чинне кримінальне законодавство України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Структура: робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 196 сторінок.
Список литературы ВИСНОВКИ

Кримінальний кодекс України, прийнятий 2001 року, зробив спробу пристосувати кримінально-правові норми до нових економічних реалій в окремому розділі 7 Особливої частини – “Злочини у сфері господарської діяльності”. У ньому переважно усунуті недоліки конструкцій минулих статей КК УРСР (1960 р.), вилучені застарілі кримінально-правові заборони. Наприклад, зникла кримінальна відповідальність за спекуляцію, тобто бізнес, торгівлю – підмурок для розвитку ринкової економіки (ст. 154 КК УРСР), виготовлення спиртних напоїв і торгівлю ними (ст. 149 КК УРСР), порушення правил торгівлі стосовно продажу товарів зі складів, баз, підсобних приміщень підприємств державної торгівлі (ст. 153-3 КК УРСР) тощо.
Інша тенденція – введення нових складів злочинів, якими встановлено кримінальну відповідальність за діяння, визнані законодавцем суспільно небезпечними саме в сучасних економічних умовах. На нашу думку, за своїм нормативним матеріалом оновлений КК України чітко орієнтований на охорону господарської діяльності в ринкових умовах.
Кримінально-правовим засобом протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом стало закріплення окремим складом злочину легалізації (відмивання) грошових коштів і іншого майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209). Склад цього злочину віднесено законодавцем до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, позаяк покарання за його вчинення суворі – позбавлення волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років із конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна (частини 1–3 ст. 209 КК України).
Крім того, Законом України від 16 січня 2003 р. № 430-IV Кодекс доповнено ст. 209-1, якою встановлено кримінальну відповідальність за умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, що карається штрафом від 1 до 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ). На наш погляд, такий захід цілком виправданий, позаяк вчинення зазначених діянь створює умови для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, перешкоджаючи їх виявленню спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також може заподіяти шкоду у сфері охорони комерційної та банківської таємниці суб’єктам господарської діяльності.
Зважаючи на важливість здійснення господарської діяльності для розвитку ринкової економіки, законодавець ретельно підійшов до її охорони. У ст. 202 КК України відповідальність встановлено не лише за порушення порядку заняття господарською діяльністю (без державної реєстрації, без одержання ліцензії, з порушенням умов ліцензування тощо), але і банківською діяльністю, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах (коли його сума у тисячу і більше разів перевищує НМДГ – наразі 61 тис. 500 грн.).
Важливим для практики застосування даної статті є те, що у постанові Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3 проводиться чітке відмежування цього злочину від адміністративних правопорушень, зокрема, порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю за умови, що отриманий дохід не становить великого розміру, складу злочину, передбаченого ст. 202 КК України не утворює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164 чи ст.ст. 160, 160-2, 164-3, 177-2 КпАП. Також не може вважатися злочином за ст. 202 КК України, здійснення без ліцензії певного виду діяльності, що потребує ліцензування, якщо особа, котра займалася такою діяльністю, не могла одержати ліцензію в установленому порядку (не було створено орган ліцензування, не були визначені ліцензійні умови тощо). Такі положення стверджують один з основних принципів кримінального права України – недопустимість об’єктивного інкримінування (настання кримінальної відповідальності без вини особи).
Крім наведеного, кримінально караними залишилися заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК України), фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України), протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), що, на наш погляд, стимулює суб’єктів господарської діяльності утримуватись від порушень господарського законодавства, різного роду зловживань та посягань на права інших суб’єктів господарської діяльності. Хоча у 2002 р. підрозділами податкової міліції ліквідовано понад 2,8 тис. фіктивних фірм, на розрахункових рахунках яких було заблоковано 72 млн. грн, порушено близько 479 кримінальних справ відносно осіб, які створили фіктивні фірми.
Істотні зміни торкнулися кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Згідно із ст. 212 КК України кримінально караним є виключно умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування, запроваджених у встановленому законом порядку. Суб’єктами злочину виступають службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати вказані податки, збори та інші обов’язкові платежі.
На відміну від існуючої раніше ст. 148-2 КК УРСР, коли для притягнення до кримінальної відповідальності податковій службі достатньо було виявити несплату податків у розмірі 100 НМДГ, тобто на суму 1 тис. 700 грн, а для кваліфікованого і особливо кваліфікованих складів злочину – відповідно 250 (4 тис. 250 грн) і 1000 (17 тис. грн) вказаних мінімумів, у ст. 212 КК України дані суми істотно підвищені. Тепер це суми, які в 1000 (61 тис. 500 грн), 3000 (184 тис. 500 грн), 5000 (307 тис. 500 грн) і більше разів перевищують НМДГ. Отже, наразі кримінальна відповідальність встановлена за ухилення у значному розмірі. Прогресивнішим є і підхід до встановлення покарань за даний злочин. Адже “стара” податкова стаття встановлювала санкції за ухилення від сплати податків лише у вигляді або виправних робіт, або позбавлення волі, що врешті-решт не дозволяло суду обрати більш м’яке альтернативне їм покарання. Нині за ст. 212 КК України як основне покарання передбачено більш м'яке – штраф. І хоча суми штрафу значні (від 300 до 2 тис. НМДГ), вони все таки гарантують волю, а не грати. Крім того, у ст. 212 КК України вперше закріплено заохочувальну норму, що надає можливість порушнику податкового законодавства дати своїм протиправним діянням належну оцінку і уникнути кримінальної відповідальності. Так, згідно із ч. 4 ст. 212 КК України, особа, яка вперше вчинила діяння, передбачене частинами 1 і 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Але сплата відповідних коштів має відбутись до винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченої за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та пред’явлення її до ознайомлення.
Конкуренція у ринковій економіці виступає як чинник саморегулювання, самоуправління суб’єктів господарської діяльності. Вона весь час змушує товаровиробників підвищувати якість продукції та послуг. Тому посягання на вільну конкуренцію у законодавстві країн із розвинутою ринковою економікою розглядається як тяжкий злочин.
Ураховуючи даний досвід, ст. 228 КК України встановлено кримінальну відповідальність за примушення до антиконкурентних узгоджених дій (примушення шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування вказаного насильства чи заподіяння шкоди до укладення різних угод, встановлення цін на продукції, товари, роботи, послуги, визначення обсягу виробництва тощо). Крім того, за ст. 229 Кодексу кримінальну відповідальність встановлено за незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, що дає змогу захистити не лише конкурентні відносини між суб’єктами господарської діяльності, які базуються на принципі добросовісної конкуренції, але і права інтелектуальної власності суб’єктів господарювання на власний знак для товарів і послуг, фірмове найменування, кваліфіковане зазначення походження товару.
В умовах ринкової економіки господарська діяльність об’єктивно пов’язується із завжди існуючим ризиком завдання збитків не лише самому суб’єкту господарської діяльності, але і його контрагентам. Наприклад, значних збитків може завдати кредиторам приховування стійкої фінансової неспроможності. Умисно приховуючи свою стійку фінансову неспроможність, надаючи кредиторові недостовірні відомості, власник суб’єкта господарської діяльності вводить його в оману, внаслідок чого останній може здійснювати певні діяння на його користь (продовжує надавати кредити, відстрочує сплату боргів тощо) або утримується від певних несприятливих для нього дій (не звертається з позовом до господарського суду). Отже, для того щоб звести до мінімуму можливі витрати суб’єктів господарської діяльності, які передали належні їм грошові кошти або майно іншим суб’єктам Кодекс запроваджує інститут кримінально караного банкрутства.
У законодавчому акті цю проблему вирішують чотири статті: фіктивне банкрутство (ст. 218), доведення до банкрутства (ст. 219), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220), незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221). Встановлення кримінальної відповідальності за вказані діяння пов’язано виключно із завданням великої матеріальної шкоди кредиторам та державі, якою вважається шкода, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує НМДГ (наразі 30 тис. 750 грн).
Перехід до ринкової економіки у будь-якій країні пов’язаний із появою різних форм власності, їх множинності, надання приватній власності вагомого місця, що, як відомо, здійснюється, передусім, шляхом приватизації. З метою забезпечення нормального функціонування вказаних процесів законодавець вирішив використати і заходи кримінально-правової охорони. Злочинами визнаються “незаконна приватизація державного, комунального майна” (ст. 233 КК України); “незаконні дії щодо приватизаційних паперів” (ст. 232 КК); “недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання” (ст. 235 КК).
За результатами перевірок, проведеними органами прокуратури ще у 2002 р., порушено понад 700 кримінальних справ за зловживання у сфері приватизації, до відповідальності притягнуто понад 600 службових осіб.
У межах статей розділу 7 Особливої частини КК України зроблена спроба змінити спрямування політики держави стосовно покарань за злочини у сфері господарської діяльності. Передусім, це простежується на прикладі поступового відходу від існуючої догми радянського періоду “злодій повинен сидіти у в’язниці”, коли основним покаранням за господарські злочини в КК УРСР було позбавлення волі або виправні роботи.
Тепер найпоширенішим покаранням за злочини у сфері господарської діяльності є економічні важелі – штрафи. Наприклад, умисне порушення вимог законодавства про запобігання та легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1 КК) карається штрафом від 1 до 3 тис. НМДГ, фіктивне банкрутство – від 750 до 2 тис. вказаних мінімумів, шахрайство з фінансовими ресурсами (ч. 1 ст. 222 КК) – від 500 до 1 тис. НМДГ. У такому ж розмірі встановлений штраф і за незаконне відкриття або використовування за межами України валютних рахунків (ч. 1 ст. 208 КК) тощо. Крім того, штраф як альтернативне покарання передбачений у переважній більшості “господарських” статей, що, на наш погляд, робить його компромісним для правозастосовувачів та самих порушників. Хоча, за більш серйозні злочини у сфері господарської діяльності передбачені суворі санкції. Наприклад, за підробку грошових знаків, державних цінних паперів (частини 1–3 ст. 199 КК України) передбачено безальтернативне позбавлення волі на строк від трьох до дванадцяти років, така ж ситуація і з контрабандою (ст. 201 КК України) тощо.
Достатньо поширеними покараннями за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності є також позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскація майна.
На наш погляд, гуманною є відмова від безальтернативного встановлення у більшості санкцій статей позбавлення волі та застосування більш м’яких заходів покарання без позбавлення волі.
Кримінальне право з давніх часів розглядалося як “розжарене залізо проти хвороб суспільства”, як останній засіб, найсуворіша міра реагування держави на протиправну поведінку, коли усі інші можливості впливу на особу вичерпані. З цього погляду деякі з “господарських” статей можна б було успішно перевести до сфери реагування адміністративного чи фінансового права.
Водночас, розділ 7 Особливої частини КК України покликаний захищати економіку України від різного роду посягань на права суб’єктів господарської діяльності. З огляду на це у розділі знайшли своє закріплення практично всі з відомих наразі господарських злочинів, котрі пов’язані із ринковими відносинами.
Проте, сучасна необхідність наближення української економіки та національного законодавства до європейських стандартів та внутрішній стан ринкових відносин в Україні зумовили процес декриміналізації злочинів у сфері господарської діяльності. Ця тенденція стала можливою з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який набрав чинності 17 січня 2012 р.
Відповідно до нього, 17 складів злочинів декриміналізуються, а за вчинення злочинів у господарській сфері замість покарання у вигляді позбавлення волі вводиться санкція у вигляді штрафу. Простіше кажучи, за майнові збитки відтепер каратимуть в майновий спосіб, шляхом погашення завданих збитків. Однак, у випадку несплати штрафу в строк, встановлений судовим рішенням, він може бути замінений судом на інше покарання.
Крім того, набрання законом чинності означає закриття всіх кримінальних справ, які розслідуються правоохоронними органами або розглядаються судами, а також звільнення осіб, засуджених за їх вчинення.
Законом передбачено, що у справах про господарські правопорушення пропонується використовувати запобіжний захід у вигляді застави. При цьому сума застави становитиме від 5 до 17 тисяч гривень, а також від 17 до 76,5 тисяч гривень (за тяжкі правопорушення), або від 76,5 до 289 тисяч гривень (за особливо тяжкі правопорушення у господарській сфері). Закон також встановлює, що взяття під варту не може бути застосовано до раніше несудимих осіб, підозрюваних або обвинувачених у скоєнні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років. Виняток становлять випадки, коли ці особи ховаються від органів слідства або перешкоджають розслідуванню справи.
Однак найголовніший аспект нововведення полягає у тому, що застосування адміністративних стягнень, має забезпечити гуманізацію відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності; - та запобігти вчиненню протиправних дій громадянами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, наразі головною тенденцією є лейтмотив процесу, за яким держава встановлює такі правила, відповідно до яких за економічні злочини має бути економічна відповідальність, а не позбавлення волі.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні джерела:
1. Конституція України // ВВР, 1996, № 30, ст. 141;
2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144;
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122;
4. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131;
5. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88;
6. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, ст.552;
7. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 25, ст.263;
8. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529;
9. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 31-32, ст.263;
10. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36, ст.299;
11. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268;
12. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292;
13. Закон України «Про приватизацію державного майна» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348;
14. Вирок Залізничного суду м. Києва від 20 вересня 1985 р. (справа № 04-877) // Архів Солом’янського суду м. Києва.;
15. Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2007 р. (справа 1-478/2007) // Архів Оболонського районного суду м. Києва.;
16. Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2007 р. (справа № 1-88/2007) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.;
17. Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 31 липня 2007 р. (справа № 1-130/07) // Архів Тростянецького районного суду Сумської області.;
18. Кримінальна справа № 4-42/09 за 2009 р. // Архів Франківського районного суду м. Львова.;
19. Постанова Кролевецького районного суду Сумської області від 2 лютого 2008 р. (справа № 4-24/08) // Архів Кролевецького районного суду Сумської області.;
20. Про практику розгляду судами корпоративних прав : постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. № 13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua.;
21. Ухвала Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 18 грудня 2007 р. (справа № 11-842-07) //Архів Апеляційного суду Миколаївської області.;
22. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 травня 2008 р. (справа № 5-53п07) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.;
23. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 січня 2009 р. (справа № 2925911) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.;
24. Ухвала Апеляційного суду Військово-Морських Сил України від 20 травня 2008 р. (справа № 11-35/2008) // Архів Апеляційного суду Військово-Морських Сил України м. Севастополь.;
25. Ухвала Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2006 р. (справа № 11-514) // Архів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області.;
26. Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 січня 2008 р. (справа № 10-9-2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.;
27. Ухвала Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2006 р. (справа № 11-а-644-06) // Архів Апеляційного суду Миколаївської області.;
28. Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 січня 2008 р. (справа № 1446246) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.;
29. Ухвала Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 4 квітня 2008 р. (справа № 2621387) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.;
30. Ухвала Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 березня 2009 р. (справа № 328554) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.;
31. Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2004 р. (справа № 11а - 861-2006) // Архів Апеляційного суду Кіровоградської області.;
32. Ухвала Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 р. (справа № 1192964) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua .;
33. Ухвала судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 7.10.2008. (справа № 11- 358/2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua .;
34. Ухвала апеляційного суду Сумської області від 21 лютого 2008 р. (справа № 10-83/2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua .;
35. Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 28.11.2006 р. (справа № 285686) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.;
36. Ухвала колегії суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 20 березня 2008 р. (справа № 1676257) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
37. Ухвала Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 липня 2007 р. (справа № 844041) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Навчальні та наукові джерела:
38. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Берзін Павло Сергійович. – К., 2004. – С. 192.
39. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. – К. : Юридична практика, 2010. – С. 206.
40. Грек Б. М. Кримінально-правова відповідальність за фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Грек Борис Миколайович. – К., 2005. – С. 161.
41. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Гуторова Н. О. – Харків: Видавництво Національного університету внутрішніх справ. – 2011. – С. 384.
42. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина Особлива / Коржанський М. Й. – К. : Генеза, 1998. – С. 259.
43. Короткевич М. Є. Кваліфікація зайняття забороненими видами господарської діяльності: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Мінаєв Микола Євгенович. – Л., 2005. – С. 174.
44. Кримінальне право України. Особлива частина: [підручник] / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Атіка, 2009. – С. 221.
45. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; За ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – С. 186–187.
46. Лантінов Я. О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю за ст. 202 КК України: дис.. … кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Лантінов Ярослав Олександрович. – Х., 2004. – С. 151.
47. Мінаєв М. М. Кримінальна відповідальність за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України): дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Мінаєв Михайло Миколайович. – К., 2005. – С. 172.
48. Навроцький В. О. Господарські злочини. Лекції для студентів юридичного факультету / Навроцький В. О. – Львів: Юрид. фак-т Львівського державного ун-ту ім. Івана Франка, 1997. – С. 8.
49. Перепелица А. И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности: комментарий к действующему законодательству / Перепелица А. И. – Харьков: Рубикон, 1997. – С. 5.
50. Попович В. М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології / Попович В. М. – К.: Правові джерела, 1998. – С. 403.
51. Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Радутний Олександр Едуардович. – Х., 2002. – С. 131.
52. Стрельцов Е. Л. Экономическая преступность в Украине : [курс лекций] / Стрельцов Е. Л. – Одесса: АО БАХВА, 1997. – С. 240.
53. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд. А. В. Савченко, В. В. Кузнецов та ін.; За заг. ред. В. В. Кузнецова. – К.: ПАЛИВОДА А. В., 2005. – С. 276.
54. Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: [навч. посіб.]/ Тацій В. Я. – Харків: Українська юридична академія, 1994. – С. 64.
55. Тихонова О.В. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Тихонова Олена Вікторівна. – К., 2009. – С. 86.
56. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. – 3-е изд., исправл. и дополн. / Отв. ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2003. – С. 487.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 300





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.