Розвиток комунікацій в інформаційному забезпеченні підприємств легкої промисловості
Фундаментальною основою якісних перетворень, що відбуваються у світі, є завершення епохи індустріального виробництва, індустріальної цивілізації й формування сучасного глобального середовища постіндустріальної інтелектуальної цивілізації з принципово новою господарчою системою, у якій роль головного виробничого ресурсу відіграє інформація, а роль вирішального чинника виробництва — знання та творчість.
Виявилося, однак, що українська економіка не має достатніх умов для того, щоб увійти в цей відкритий світ. Проте у нас з’явився стимул для входження в нього. Можна стверджувати, що Україна опинилася в глобальному світі, але ще, на жаль, лишається поза глобальною економікою.
Термін «глобалізація» виник для характеристики транснаціонального функціонування економіки й інформації, що, різко наростаючи в останні десятиліття, зробили прозорими для інтелектуальних систем національно-державні кордони і забезпечили перевагу тим, хто адаптувався до технологічно-інформаційної революції. Ще в 1982 році Дж. Несбіт визначив десять нових глобальних тенденцій: перехід від індустріального суспільства до інформаційного, від розвитку техніки до високих технологій, від національної економіки до світової, від короткострокових завдань до довгострокових, від централізації до децентралізації, від інституційної допомоги до самодопомоги, від представницької демократії до безпосередньої, від ієрархії до мереж, від Півночі до Півдня, від альтернативного вибору «або/або» до розмаїття вибору. Цим описом підкреслюються головні тенденції глобалізації. З винаходом комп’ютера й Інтернету і введенням їх в економіку всі операції неймовірно прискорилися і змінилися якісно, а не тільки кількісно. Виникла відкритість інформації, істотно знизилися інформаційні витрати. Тим самим зроблено могутній поштовх розвитку інтелектуальної економіки, наступний після промислової революції і масового виробництва.
Крім інформаційних аспектів, найважливішою характеристикою глобалізації є надзвичайно низькі митні бар’єри (приблизно 60 % до Другої світової війни і 6—7 % зараз). Настільки низькі тарифи полегшили переміщення товарів і капіталів. Але, крім цього, відбулася, так би мовити, втрата грошима свого національного призначення. На початку 90-х бізнесмени мали потребу в дозволі своїх урядів на одержання великого замовлення з-за кордону чи великого бізнесу в іншій країні. Сьогодні ніхто вже не сумнівається в прозорості національних ринків для міжнародних виробників.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
