Об’єкти управління у сфері збуту

     

      Для досягнення головної мети та низки завдань, які стоять перед підприємством, керівництво повинно володіти необхідною інформацією про фактичний стан усіх складових системи управління, про вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на діяльність підприємства тощо. Така інформація повинна бути достатньою, узагальненою та впорядкованою за певними ознаками. Усе це можливо лише за умови визначеності складу об’єктів управління та їх класифікаційних груп.

      При розробці власної класифікації об’єктів управління збутовою діяльністю, ми будемо дотримуємося таких вимог: підмножини, на які розбита множина об’єктів не повинні перетинатися, тобто мати спільні елементи; необхідно, щоб підмножини в сумі дали вихідну множину об’єктів, що класифікуються; кожен елемент повинен входити в якусь одну групу; поділ множини на групи має проводитися за одною ознакою [143, с. 72].

      Аналізуючи літературу з питань управління збутом, маркетингу, логістики та іншу, що торкається збутових проблем, ми зіткнулися з недостатньою розробленістю класифікацій об’єктів, які функціонують у межах збутової діяльності. Автори досліджуваної літератури, і дисертаційних робіт у тому числі [3; 4; 5; 6; 12; 14; 99; 102; 105], майже не акцентують увагу на необхідності виокремлення та вивчення системи об’єктів управління збутом, а відтак їх дослідження збутової діяльності та управління нею вже з самого початку не носять системного характеру, тому є неповними і потребують подальшої розробки власне в цьому напрямку. Спроби лише загальної класифікації об’єктів управління збутом зроблені деякими вже зазначеними авторами при характеристиці всієї сукупності об’єктів в межах розвитку ресурсно-процесного підходу до їх класифікації [119, с. 173-175; 144, с. 10-11; 145, с. 294-297]. Так, у класифікації Б.І. Валуєва в межах підсистеми збуту виділено такі об’єкти – наявність і стан готової продукції, відвантаження продукції, розрахункові взаємовідносини, а у В.Ф. Максимової – підготовку продукції до реалізації, її відвантаження та визначення доходів. І перша, і друга класифікації майже подібні та мають чіткі недоліки, головними з яких, на нашу думку, є такі: надто загальний вид, неврахування нематеріального виду продукта – робіт, послуг, вузька вибірка та деталізація даних та інші. Ці вади до певної міри блокують повне розкриття змісту збутової діяльності та її складових. Окрім того, зазначені класифікації містять лише процеси як об’єкти управління, не враховуючи ресурси, витрати, доходи і результати діяльності. І у зв’язку з цим виникають питання щодо витрат на збут і ресурсів як сфер застосування управлінської дії.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ