Визначення методу оцінки інтелектуального капіталу на підприємстві

     

      Особливе місце в концепції моделювання впливу інтелектуального капіталу на інноваційний розвиток підприємства займає процес оцінки інтелектуального капіталу та визначення оптимальних змін в його структурі. Основним завданням блоку оцінки інтелектуального капіталу є визначення структури його складових: людського, організаційного та споживчого капіталів, обсяг яких зумовлюється структурою технологічних укладів в досліджуваній галузі. Вітчизняні підприємства отримують та зберігають конкурентні переваги на ринку саме за рахунок використання унікальних знань та неперервного навчання персоналу, тобто накопиченню інтелектуальної власності. Грамотне використання інтелектуального капіталу є основним завданням для будь-якого підприємства, так як інтелектуальний капітал забезпечує його конкурентні переваги на ринку, тому, що містить знання, навички, професійне вміння людини (людський капітал); інформаційні ресурси, новітні технології (організаційний капітал); відносини з клієнтами, конкурентоздатність продукції (споживчий капітал). А з узагальнюючого визначення інтелектуального капіталу [112, c.30] можна стверджувати, що головним носієм інтелектуального капіталу є спеціально підібраний та підготовлений персонал підприємства. Саме від вмінь, старанності, інтелекту персоналу, швидкості прийняття ними рішень залежить ефективність діяльності підприємства [143, c. 3]. Тому, підґрунтям цих трьох складових є людські ресурси, які дають можливість підприємству отримувати прибуток впродовж тривалого часу. Та фактично людський ресурс не може бути власністю підприємства, а організаційний капітал, навпаки, може бути оформлений як власність підприємства у вигляді ліцензій, патентів тощо. Тоді, можна сказати, що в основі інтелектуального капіталу лежать інтелектуальні ресурси, які можна поділити на дві групи: це невідокремлені від людини ресурси – знання і навички, та відокремлені від людини ресурси – об’єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії тощо).

      Інтелектуальним ресурсам притаманні особливі властивості. Їх безпосереднє споживання не забезпечує задоволення потреб. Їх споживання завжди пов’язане з додатковими трудовими та фінансовими витратами, які не завжди приносять бажаний результат. Тому, дорожче і конструктивніше знання, забезпечує швидше отримання практичного результату, може користуватися підвищеним попитом [10, 134]. Та в більшості випадків підвищення цін на інтелектуальні ресурси веде якщо не до відмови від споживання відповідного виду ресурсу, то до заміщення більш якісних ресурсів менш якісними.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ