Забезпечення попиту на гроші в банківській системі
Попит на гроші зумовлюється переважно потребами у фінансовому забезпеченні майбутніх витрат на інновації та інвестиції, а не лише платоспроможністю суб’єктів ринку. Реальний попит на гроші не безмежний, і визначається ресурсною забезпеченістю суб’єктів економіки [113].
В окремих країнах досить часто не враховуються можливості ресурсного потенціалу економіки – проводиться незбалансована грошово-кредитна та фінансова політика. Тому досить актуальним є дослідження динаміки грошової маси (зокрема попиту на гроші) у взаємозв’язку з головними компонентами грошового обороту – банками та реальним сектором економіки.
Включення в статистичний аналіз фінансових ринків, а отже, потоків товарів і послуг та потоків заощаджень й інвестицій, дозволяє визначити ті грошові канали, які пов’язані з функціонуванням фінансових інститутів. Одним з найважливіших фінансових інститутів є комерційні банки, що забезпечують перелив грошових коштів від власників заощаджень до інвесторів (позичальників). Вони є специфічними інститутами, де гроші зберігаються і через які вони проходять, здійснюючи грошові розрахунки за всі елементи, що складають ВВП. Це дозволяє банківській системі впливати на обсяг та структуру грошової маси, отже дослідження попиту на гроші неможливе без розгляду банківської системи [72 – 73].
Одним із важливих індикаторів попиту на гроші є обсяг наданих кредитів, а їх структура у національній та іноземній валютах свідчать як про довіру до національної грошової одиниці, так і про девальваційні очікування суб’єктів господарювання. Розвиток кредиту означає зростання попиту на національну валюту: гроші починають вкладатися в інвестиції, основні та оборотні фонди. В іншому випадку вони тезавруються в золото або розміщуються на іноземних рахунках, що для національної економіки має той самий ефект. Тому зростання темпів кредитування економіки на практиці автоматично супроводжується збільшенням грошей в обігу.
