В загальному вигляді платіжно-розрахункова система являє собою рух готівкових і безготівкових грошей між суб’єктами економіки, який включає державні та недержавні фінансово-банківські установи. Одною із головних ланок грошового обороту та платіжно-розрахункової системи є підприємства і організації, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту. Тому аналіз фінансового стану підприємств відіграє важливе значення в дослідженні динаміки грошової маси.
Попит на гроші розглядається у взаємозв'язку з іншими сферами економіки, оскільки регулювання грошового обігу у широкому розумінні передбачає вплив і на немонетарну сферу економіки – виробництво (подолання структурних диспропорцій, підвищення технологічного рівня та рівня ефективності, покращення платіжно-розрахункової дисципліни та інше). В умовах розвитку конкурентоспроможної економіки заходи по стабілізації виробництва сприяють фінансовій стабілізації, зміцненню купівельної спроможності грошей [72].
Попит на гроші зумовлений, передусім, потребами у фінансового забезпечення підприємств і організацій майбутніх витрат на інновації та інвестиції. Обсяг реального грошового попиту в даному напрямку визначається ресурсним забезпеченням суб’єктів економіки (а вірніше платоспроможністю та фінансовим станом). Визначити обсяг попиту на гроші – означає, визначити грошовий запас, необхідний для забезпечення нормальних розрахунків між підприємствами.
