У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШАХРАЙСТВА ВІДНОСНО ВЛАСНОСТІ ОСОБИ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ
Количество страниц 193
ВУЗ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА
Год сдачи 2008
Бесплатно скачать 21839.doc 
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Криміналістична характеристика шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах 9
1.1. Предмет злочинного посягання при шахрайстві відносно власності особи в сучасних умовах 9
1.2. Способи вчинення шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах 21
1.3. Механізм утворення та виявлення слідів при скоєнні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах 48
1.4. Характеристика особи шахрая 58
1.5. Характеристика особи потерпілого від шахрайства 73
Висновки до 1 розділу 82
РОЗДІЛ 2. Використання даних криміналістичної характеристики у тактиці початкового етапу розслідування шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах 85
2.1. Тактика допиту та очної ставки при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах 85
2.2. Тактика пред’явлення для впізнання при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах 113
2.3. Тактика обшуку при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах
134
2.4. Призначення та проведення експертиз при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах 151
Висновки до 2 розділу 167
ВИСНОВКИ 171
ДОДАТКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199


ВСТУП
Актуальність теми. Впродовж останніх років в Україні спостерігаються істотні зміни у збільшенні достатку певної частини населення. Громадяни мають у своїй власності коштовні предмети, дорогі транспортні засоби та квартири, що не може не привертати увагу злочинців. Тому ефективна охорона права власності на зазначені цінності набуває принципового значення.
Шахрайство відносно власності фізичної особи, в першу чергу, заподіює збиток їх власникам. Стаття 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Цією правовою нормою держава забезпечила можливість правоохоронним органам вчасно і мобільно охороняти і захищати права власності громадян на майно, яке їм належить.
Протидіючи таким злочинним зазіханням, правоохоронні органи ведуть активну і систематичну боротьбу з цим видом злочинів. Ситуація погіршується нерідко і тим, що потерпілі не звертаються в правоохоронні органи, думаючи, що вони не зможуть надати їм дієву допомогу в розшуку майна і викритті винних.
У такій ситуації виникає нагальна потреба в криміналістичній характеристиці шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування.
Проблемам криміналістичної характеристики злочинів взагалі, та проблемам розслідування шахрайства зокрема, чимало приділили уваги вітчизняні і закордонні вчені. Серед них - Т.В. Аверянова, Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, М.М. Букаєв, А.Ф. Волобуєв,
В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.Н. Колесниченко, В.О. Коновалова, В.В. Лисенко, В.К. Лисиченко,
Є.Д. Лук’янчиков, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай,
В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, П.С. Яні та ін. Розробці методики розслідування шахрайства присвячені дисертаційні роботи І.О. Антонова, М.М. Букаєва, Т.А. Пазинич. Вони надали серйозну допомогу слідчій практиці, внесли істотний вклад у розвиток теорії криміналістичної методики, створили міцну основу для подальших досліджень. Разом з тим, далеко не всі питання криміналістичної характеристики злочинів вирішені з достатньою повнотою. Деякі з них розглядалися фрагментарно, частково, з дослідженням лише окремих сторін проблеми.
Так, не було, зокрема, проведено досліджень щодо криміналістичної характеристики шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування.
Аналіз слідчо-судової практики, опитування фахівців показали, що правоохоронні органи зазнають труднощів у визначенні способів шахрайства, шляхів його викриття, що не сприяє успішному усуненню слідчих помилок. Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність детального розгляду криміналістичної характеристики та її використання на початковому етапі розслідування шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних напрямків боротьби зі злочинністю і Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року, Наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”. Тему дисертації, зареєстровано у Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права Академії правових наук України, відбито у плані науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ та плані наукових досліджень кафедри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ України ім. Е.О. Дідоренка.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення закономірностей підготовки та вчинення розкрадань майна фізичних осіб шляхом шахрайства, підготовка науково-практичних рекомендацій з оптимізації розслідування злочинів у цій сфері.
Мета дослідження обумовлена необхідністю вирішення наступних завдань:
1. Конкретизувати предмет злочинного посягання при шахрайстві відносно власності фізичної особи в сучасних умовах та запропонувати його класифікацію та розкрити криміналістичне значення.
2. Встановити способи шахрайства відносно власності фізичної особи в сучасних умовах та класифікувати їх в залежності від видів обману та зловживання довірою.
3. Деталізувати механізм утворення слідів, їх зміст та визначити основні групи слідів вчинення шахрайства.
4. Виявити, конкретизувати характеристику особи злочинця.
5. Визначити особу потерпілого та його характеристику.
6. Розглянути особливості тактики проведення найбільш типових слідчих дій при розслідуванні шахрайства відносно власності фізичної особи в сучасних умовах на початковому етапі розслідування.
Об'єктом дослідження є діюча система організаційних і правових відносин, що складаються в процесі розкриття і розслідування шахрайства відносно власності особи.
Предметом дослідження є криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування.
Методи дослідження. У процесі теоретичних і практичних досліджень були використані основні положення теорії пізнання, філософії, теорії управління, загальнотеоретичні положення криміналістики, кримінального права, кримінального процесу й інших наук. Вирішення поставлених перед дисертантом задач здійснювалось враховуючи сучасну наукову думку і діюче законодавство. У процесі дослідження було використано як діалектичний метод пізнання, так і спеціальні методи, а саме: а) порівняльний - для порівняльного аналізу способів шахрайства відносно власності особи; б) історико-правовий - для аналізу виникнення і поширення шахрайства; в) формально-логічний - для здійснення класифікації способів і слідів вчинення даного злочину; г) статистичний і соціологічний - у процесі збирання, обробки й аналізу інформації з матеріалів розслідування цих злочинів.
Нормативно-правову базу дослідження склали: Конституція України, Закони України «Про міліцію», «Про прокуратуру», укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови Пленуму Верховного Суду України, діюче кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, інші законодавчі акти України і нормативні документи МВС України.
Емпірична база дослідження представлена в наступній структурі:
- систематизований статистичний матеріал Управління інформаційних технологій МВС України про шахрайство відносно особи за 2001-2007 рр..;
- офіційні звіти і довідки, інші аналітичні матеріали, зібрані в підрозділах системи МВС України;
- результати опитування 308 співробітників органів внутрішніх справ і викладачів кафедр криміналістики та кримінального процесу (132 слідчих, 98 оперативних працівників і 78 викладачів);
- вивчення 250 кримінальних справ, розслідуваних слідчими органів внутрішніх справ;
- результати особистих спостережень з використанням власного
п'ятирічного досвіду роботи дисертанта на посаді слідчого.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що як по характеру, так і за змістом розглянутих у дисертації питань, вона являє собою комплексне монографічне дослідження.
Були отримані наступні результати:
- вперше в сучасних умовах в Україні на основі узагальнення існуючих положень криміналістики, судової експертизи та досвіду слідчої, оперативно-розшукової й експертної практики виявлено, конкретизовано способи шахрайства відносно власності фізичної особи;
- детально розглянуто предмет злочинного посягання та розроблено його класифікацію;
- вперше розроблено класифікацію способів шахрайства в залежності від видів обману та зловживання довірою;
- висвітлені ознаки механізму утворення слідів вчинення шахрайства;
- удосконалено характеристики шахрая та потерпілого від шахрайства;
- одержали подальший розвиток рекомендації щодо тактики проведення допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання та обшуку при розслідуванні шахрайств відносно власності особи;
- показані можливості використання спеціальних знань при розслідуванні шахрайств відносно власності особи.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблена дисертантом криміналістична структура елементів розкрадання шляхом шахрайства відносно власності фізичних осіб, а також виявлення зв’язків та закономірностей між ними допоможе у практичній діяльності співробітникам правоохоронних та інших державних органів отримати детальну уяву про розглядуваний злочин при проведенні аналізу первинної інформації про нього у процесі розслідування; розроблені автором тактичні рекомендації з проведення окремих слідчих дій можуть бути використані співробітниками правоохоронних органів на початковій стадії розслідування для аналізу вихідної інформації, визначення загальних та окремих завдань розслідування, висунення слідчих версій.
Викладені в дисертації положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути застосовані у науково-дослідній роботі – у процесі наукових досліджень з проблем розробки та вдосконалення криміналістичних методик розслідування; у практичній діяльності на досудовому слідстві – при розслідуванні шахрайств. Результати дослідження впроваджені у навчальний процес ВНЗ МВС України при вивченні дисциплін «Криміналістика», зокрема під час проведення занять за темою «Методика розслідування шахрайств».
Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, будуть сприяти підвищенню ефективності та якості розслідування злочинів у сфері економічної діяльності.
Апробація результатів дисертації. Положення, висновки, пропозиції та рекомендації дисер¬тації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Оприлюднення основних положень та результатів дисертації відбулось на Міжнародній науково-практичній конференції «Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства» (м. Луганськ, жовтень 2004 р.); Постійно діючому семінарі «Методологічні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах» (м. Луганськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційне забезпечення розкриття та розслідування злочинів» (м. Луганськ, травень 2008 p.), а також обговорено на міжкафедральному семінарі Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в трьох наукових статтях у збірниках, що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України.
Список литературы ВИСНОВКИ

Шахрайство – це вчинені з корисливою метою шляхом обману чи зловживання довірою вилучення та звернення чужого майна на користь винного чи інших осіб, що спричинило шкоду власнику чи іншому володільцеві цього майна, або вчинене цими ж способами набуття права на це майно.
Шахрайство відносно власності фізичної особи нерідко пов’язується із вчиненням інших злочинів. 74% з них були поєднані із підробкою документів, печаток та штампів, 65% - придбанням або збутом майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, 10% - незаконними діями з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, 4% - легалізацією (відмиванням) злочинних прибутків, отриманих злочинним шляхом, 2% - виготовленням та використанням підроблених недержавних цінних паперів.
На підставі викладеного дисертант дійшов наступних висновків:
1. Криміналістично значимими є класифікації предмету шахрайства. Дисертант запропонував наступну класифікацію предмета шахрайства відносно власності фізичної особи:
а) гроші як предмет шахрайства, які, в свою чергу, можна класифікувати: 1) за сферою обігу (готівкові та безготівкові), 2) за країною-емітентом (грошова одиниця України та грошові одиниці інших країн);
б) цінні папери, які класифікуються на: 1) цінні папери як предмет посягання, 2) цінні папери як засіб злочинної діяльності (використання цінних паперів або їх сурогатів для для викрадення грошових коштів чи іншого майна);
в) нерухомість, право на нерухомість.
Криміналістична характеристика предмета шахрайств відносно власності фізичної особи повинна включати детальне описання такого предмета посягання. Адже цей предмет має криміналістично значимі ознаки, які, у свою чергу, характеризують суб’єкта посягання, закономірності його фізичної та психічної діяльності, обстановку, спосіб та знаряддя вчинення шахрайства.
2. На думку дисертанта, залежно від часу виникнення способів вчинення шахрайств, їх можна класифікувати на:
а) традиційні (класичні) способи вчинення шахрайства (підміна відрахованої суми фальсифікованим предметом, що нагадує пачку грошей (грошові «ляльки»); обман при розміні грошей («ломка» купюр); продаж підроблених ювелірних виробів (формазонство); застосування шулерських прийомів у грі у кістки, наперстки, використання форменого одягу, тощо);
б) сучасні (нові та модернізовані традиційні) способи вчинення шахрайства, які залежно від сфери застосування обману або зловживання довірою класифікуються на шахрайства: 1) у сфері релігійних відносин, 2) у сфері ЕОМ, Інтернет-технологій, 3) у сфері нерухомості, 4) у сфері страхування, кредитування.
Особливістю обману та зловживання довірою є зовнішня добровільність передачі потерпілим майна чи прав на нього шахраю, але вона є удаваною, оскільки обумовлена самим обманом чи зловживанням довірливими стосунками. Причому потерпілий наділяє винного колом юридичних повноважень: володіння, користування, розпорядження цим майном.
3. Обманом пропонується вважати не лише навмисне перекручення істини чи її часткове приховання, але і повне замовчування про факти, повідомлення про які утримало б потерпілого від добровільної передачі майна злочинцю. За змістом виділено способи обману: 1) обман у особі (винний видає себе за іншу особу, якою він у дійсності не є); 2) обман у намірах (винний отримує майно за обіцянки, виконувати які не має можливостей, намірів, бажань); 3) обман стосовно окремих предметів (винний змінює зовнішній вигляд предмету чи видає його за інший); 4) обман стосовно подій, з приводу яких створюється омана, що є для конкретного випадку суттєвими.
4. При зловживанні довірою відсутній вплив на психіку іншої особи з метою введення її у оману відносно певних обставин. Специфічною ознакою даного способу є особливі стосунки довіри між потерпілим та шахраєм, обумовлені юридичними або фактичними обставинами. Такі стосунки можуть випливати з певних угод цивільно-правового характеру або особистого ставлення потерпілого до шахрая (подружні, сімейні, рідні відносини, наявність рекомендацій та похвальних відгуків від спільних знайомих, тощо).
Проведене дисертантом дослідження засвідчило, що при вчиненні шахрайства зловживання довірою, не сполучене із обманом, як спосіб викрадення чужого майна складає 11,5% від загальної кількості вивчених кримінальних справ, а обман - 52,8%. Використання водночас обману та зловживання довірою спостерігалося у 35,7% від всієї кількості кримінальних справ. Результати дослідження не дозволяють погодитися з позицією, що має місце у літературі, про те, що викрадення чужого майна або прав на нього шляхом обману та зловживання довірою водночас неможливе.
5. Багатоманіття способів шахрайства обумовлює широкий спектр слідів його вчинення (отримані від потерпілого відомості про шахраїв, їх дій, залишені засоби злочину - розписки, фіктивні угоди, рахунки, особисті документи, матеріальні речі, підроблені ювелірні вироби, тощо). Ці особливості визначають специфіку слідоутворення при вчиненні шахрайства. Матеріальними слідами шахрайства можуть виступати предмети, використані для введення потерпілого у оману (документи, грошові кошти, транспортні засоби, підроблені гроші, ювелірні вироби, т.д.).
Узагальнення матеріалів 250 кримінальних справ дозволило встановити, що під час огляду місця події, який проводився у 87% справ, лише в 24% оглядів були виявлені сліди шахраїв, 17% - сліди потерпілих, 5% - знарядь шахрайства, 2% - сліди транспорту, використаного злочинцями. Наведені дані, на нашу думку, свідчать про низьку ефективність слідчої дії.
При вчиненні шахрайства відбувається тривалий контакт між учасниками злочину, а тому ідеальні сліди мають важливе значення у розслідуванні в аспекті слідоутворення.
6. Розгляд характеристик осіб, винних у вчиненні шахрайства, починається з аналізу соціально-демографічних якостей. У раніше надрукованих роботах зазначалося, що абсолютна більшість суб’єктів шахрайства складають чоловіки – до 98%. Це пояснюється більш активною життєвою позицією чоловіків у соціумі. Проведене при підготовці дисертації узагальнення судово-слідчої практики, дало дещо інші показники. 68% злочинців – особи чоловічої стати. Цікаво, що 23% з них знаходилися у віці від 18 до 25 років, коли відбувається формування соціально-психологічного портрету особи. За віковими показниками цей вид злочинів вчинюється особами найбільш активного віку – від 25 – 45 років. Отримані дані свідчать, що більшість злочинців отримали середню та вищу освіти, мають достатні інтелектуальні властивості усвідомлення власної протиправної діяльності.
Сучасні шахрай, які вчиняють злочин відносно фізичних осіб, можуть бути класифіковані на кілька типів, залежно від сфери пристосування своїх здібностей: 1) шахраї на ринку нерухомості або цінних паперів; 2) «вуличні» шахраї (питома вага осіб циганської національності); 3) шахраї, що репрезентують себе представниками державних, комунальних, соціальних служб, громадських організацій; 4) побутові шахраї, що використовують близькі стосунки для реалізації злочинних задумів; 5) посадові особи органів державної влади та управління.
7. Особа потерпілого від шахрайства також має певне значення. Специфіка предмету шахрайства обумовлена закономірним зв'язком з особою потерпілого. Яскраво ілюструє наведене зв'язок з таким предметом шахрайства, як об’єкт нерухомості. Серед характерних ознак особи потерпілого опитуваними були названі азарт (56,7%), жадібність (33,5%), ритуальні забобоні (22,9%), віра у щасливий випадок (21,8%), особисті комплекси (17,3%), лінь (12%), неуважність (9,3%), імпульсивність (8,6%), підвищена самовпевненість (5,4%), емоційна неврівноваженість (3,8%). За даними нашого дослідження пік віктимності приходиться на 30-45 років, причому жінки складають переважну більшість – 66% через властиву їм довірливість, підвищене почуття страху за близьких, забобонність, чоловіки відповідно – 34%.
8. Потерпілі, що з’являються із заявою про вчинений злочин, можуть значно полегшити початок розслідування тим, що вони певний час контактували із шахраями та можуть повідомити певну інформацію про них. В таких умовах невідкладно слід провести допит потерпілих. Скласти з їх участю композиційний портрет шахраїв, пред’явити фотографії осіб, що обліковуються в криміналістичних обліках ОВС.
Потерпілі допитуються про обставини зустрічі, знайомства, спілкування із шахраєм, його прикмети та поведінку, характеристику викраденого майна, умови передачі його шахраям, шляхи збирання обумовленого шахраями предмета шахрайства, факт звернення до правоохоронних органів, тощо. Оскільки такі особи, як і потерпілі від інших злочинів, нерідко відчувають емоційну напругу, необхідна чітка організація допиту, що відрізняється постановкою коротких, зрозумілих питань, які виключають виникнення пауз у процесі отримання показань. Показання таких жертв перевіряються при проведенні оглядів місця вчинення злочину, експертизи виявлених слідів, допитів свідків, в ході очних ставок між ними та іншими учасниками процесу. Певною специфікою відрізняється допит неповнолітніх потерпілих. Порядок їх допиту регламентований КПК України.
9. Свідки за цією категорією справ класифікуються на очевидців, а також осіб, які знали про обставини шахрайства зі слів потерпілих та третіх осіб.
У свою чергу очевидці поділяються на свідків спостереження за жертвою, а також тих, хто бачив знаряддя злочину, предмет злочинного посягання. З урахуванням наведеної класифікації визначається предмет допиту різних категорій свідків, пропонуються рекомендації з отримання та перевірки даних ними показань.
10. Пред’явлення для впізнання – специфічна слідча дія, оскільки спирається на складні психічні процеси, що відбуваються у свідомості особи, яка впізнає. Зміст цих процесів не завжди достатньо чітко усвідомлюється самим суб’єктом впізнання. Тому від майстерності та професіоналізму слідчого залежить отримання необхідної інформації про об’єкт, що цікавить та у подальшому її використання у кримінальній справі.
При розслідуванні шахрайств результати впізнання живих осіб дуже часто відіграють роль одного з важливих доказів. Передумовою успішного проведення впізнання є відносно тривалий контакт потерпілого та шахраїв, протягом якого потерпілий мав можливість запам’ятати в пам’яті зовнішній вигляд злочинців, їх манеру поведінки, особливості мови.
Дисертант використав ситуаційний підхід, який відіграє домінуючу роль у структуризації самої тактики слідчої дії. Надавши можливість проведення пред’явлення для впізнання в умовах, що виключають візуальне спостереження, законодавець у той же час поставив перед криміналістами нові завдання, адже порядок врегульовано в КПК у загальних рисах, що породжує багато спірних питань тактичного характеру.
Для визнання результатів пред’явлення для впізнання легітимними, повинен бути дотриманий порядок організаційної, підготовчої, процедурної стадій слідчої дії: 1) попередній допит впізнаючого про прикмети та особливості впізнаваного об’єкта; 2) пред’явлення об’єкта у групі схожих об’єктів; 3) надання впізнаваному можливості зайняти будь-яке місце серед пред’явлених для впізнання; 4) присутність понятих; 5) складання протоколу слідчої дії, де повинні бути вказані ознаки, за якими впізнаючий впізнав об’єкт; 6) неприпустимість повторного впізнання; 7) з метою забезпечення безпеки впізнаючого пред’явлення для впізнання за рішенням слідчого може бути проведене в умовах, що виключають візуальне спостереження впізнаючого впізнаваним.
Обґрунтування мети пред’явлення для впізнання визначене необхідністю встановлення тотожності між мисленим образом об’єкта, що раніше сприймався та зафіксований у пам’яті впізнаючого, та одним з об’єктів, що пред’являється.
В цілому процедура ідентифікації за мисленим образом може представлятися у вигляді системи, елементами якої є: стадія первинного сприйняття об’єкта; стадія запам’ятовування та збереження у пам’яті образу сприйнятого об’єкта; стадія пригадування суб’єктом сприйняття та передачі ним суб’єкту кримінального переслідування відомостей, що дозволяють індивідуалізувати об’єкт; стадія пригадування та мисленого співставлення ознак образу раніше сприйнятого об’єкта із ознаками образу об’єкта реального сприйняття; стадія формування суб’єктом ідентифікації висновку про наявність чи відсутність тотожності перевірюваного об’єкта. Дослідження засвідчило, що КПК України, регламентуючи пред’явлення для впізнання, недосконалий за цілою низкою позицій та потребує докорінного покращення шляхом внесення положень, що вказують на підстави пред’явлення для впізнання, а також усуваючи інші нормативні прогалини; розширення кола об’єктів, які можуть пред’являтися для впізнання; збільшення пізнавального потенціалу та ідентифікаційних можливостей пред’явлення для впізнання, у тому числі шляхом виключення вказівок, що орієнтують на можливість використання лише візуального способу впізнання.
11. Обшук – важлива слідча дія при розслідуванні шахрайств, яка проводилася практично за всіма вивченими нами кримінальними справами. Але результативність його залишає бажати кращого. Проведений нами аналіз кримінальних справ свідчить, що у справах цієї категорії обшуки проводилися за місцем проживання (юридичним або фактичним) підозрюваного (обвинуваченого) – у 55% випадків, за місцем їх роботи – 17%, за місцем проживання родичів та друзів – 20%; у господарських приміщеннях, транспортних засобах – 8%. У 75% випадків при провадженні обшуків припускалися різні помилки. Специфіка даної слідчої дії обумовлена особливостями такого елемента криміналістичної характеристик, як місце вчинення злочину. Цей елемент включає в себе ділянки, на яких відбувалося готування до злочину, рідше – його вчинення (місце проживання, роботи злочинця, частого перебування, транспортні засоби). Частиною обшуку може бути огляд предметів, виявлених під час його проведення.
Якщо підозрюваний був затриманий «на гарячому», треба детально оглянути всі виявлені при ньому речі (гроші, ювелірні вироби, блокноти, документи, бланки документів, записки з адресами, телефонами, цифрами, т.д.). З рук затриманого, на думку дисертанта, доцільно зробити змиви на марлеві тампони, якщо на них можуть залишитися мікрочастинки предметів або знарядь вчиненого шахрайства. Разом з його одягом та взуттям вони можуть бути направлені на експертизу з метою виявлення слідів злочину.
На підставі аналізу судово-слідчої практики у справах про шахрайство дисертант упевнився, що обшук, поряд із оглядом місця події, допитами проводиться з наступною метою: а) виявлення доказів, підтверджуючих факт обману або зловживання довірою, а також наявності в діях підозрюваного (обвинувачуваного) ознак, які вказують на його причетність до шахрайства чи інших злочинів; б) пошук доказів, які викривають злочинну діяльність шахраїв.
Дані про осіб, в яких передбачається провести обшук, об’єкти пошуку, місце, де він повинний бути проведений, одержують: з показань потерпілих, свідків, підозрюваних (обвинувачуваних), їх родичів, знайомих, товаришів по службі; з матеріалів, отриманих оперативно-розшуковим шляхом; із протоколів оглядів та висновків експертів, з яких можна одержати відомості про об’єкти пошуку. В ситуаціях, коли підозрюваний заперечує свою причетність до вчинення злочину, окрім огляду місця події, потерпілому можуть пред’являтися для впізнання ділянки місцевості та приміщення, в яких він контактував із шахраєм. Доказами причетності підозрюваного до шахрайства будуть протоколи огляду місця події, на якому виявлені сліди, пред’явлення для впізнання, висновки експертиз про те, що вилучені сліди залишені підозрюваним, показаннями свідків.
12. Вважаємо за доцільне призначення судової експертизи під час дослідчої перевірки. На практиці нерідкі ситуації, що потребують негайного її проведення (підробка документів, ювелірних виробів та виробів з дорогоцінних металів). Яскраве підтвердження наведеному наступне. Кількість експертиз, призначених на стадії порушення справи за ознаками ст.190 КПК України, перевищує сумарну їх кількість, що призначалися на наступному етапі розслідування шахрайств (338 та 275 експертизи відповідно).
Значна кількість призначених експертиз по вивчених справах відноситься до категорії багатооб’єктних, коли предметом дослідження стають підписи та записи, причому водночас та у декількох документах або від імені декількох осіб.
На підставі аналізу наукової літератури, судово-слідчої практики у роботі обґрунтовується положення про доцільність використання комп’ютерних засобів у цифровій фотографії для фіксації, дослідження папілярних візерунків, а також виготовлення додатку до висновку дактилоскопічної експертизи. Визначені цілі та задачі, а також основні вимоги, що пред’являються до судової фотографії з урахуванням досягнень технічного прогресу. У зв’язку з широким впровадженням у криміналістику цифрової фотографії, обґрунтовується доцільність дослідження папілярних візерунків за допомогою комп’ютерного обладнання та його програмного забезпечення. У теперішній час застосування в ОВС цих технічних засобів, здійснюється на основі особистої ініціативи експертів без урахування наукових рекомендацій та узагальнення існуючої експертної практики.
Результат почеркознавчої експертизи визначається якісною підготовкою до неї з боку слідчого. На стадії підготовки можна виділити такі напрямки:
- встановлення джерел отримання документів – речових доказів. Значна кількість даних експертиз проводиться водночас за декількома об’єктами у різних документах. Отримати певний документ, використаний шахраями, слідчий повинен оперативно та оперативно призначити експертизу;
- з’ясування обставин виконання документів (місця, часу, умов, осіб) та аналіз змісту документа та співставлення інформації в ньому.
- отримання необхідного для дослідження порівняльного матеріалу.
У дисертації автор прагнув на базі аналізу сучасної теорії та практики дати певні відомості про предмет криміналістичної експертизи та її можливості при розслідуванні шахрайств. Значення криміналістичних експертиз обумовлене багатьма чинниками, зокрема, призначення їх представляє собою ефективний напрямок вирішення складних задач розслідування, за допомогою їх отримується інформація, яка може свідчить про причетність особи до події злочину, результат даного процесуального інструменту спонукає підозрюваного до дачі правдивих показань. Застосування новітніх науково-технічних засобів та методів при проведенні ОРД та слідчих дій нерідко стає прерогативою експерта.
Викладені в дисертації положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути застосовані: співробітниками правоохоронних органів при розслідуванні шахрайств відносно власності фізичних осіб; у науково-дослідній роботі – у процесі наукових досліджень з проблем розробки та вдосконалення криміналістичних методик розслідування.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абраменкова В.С. Некоторые вопросы тактики и психологии допроса обвиняемого по существу обвинения // Сибирский юридический вестник. – 2001. - №4. – С. 10-22.
2. Анісімов Г.М. Зловживання довірою як спосіб вчинення злочину: поняття і кримінально-правове значення: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 233 с.
3. Анненков С.И. Криминалистическая характеристика способов совершения мошенничества // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. – Саратов. - 1982. -№4. – С. 50-56.
4. Антонюк Н.О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою // Дис. … канд. юрид. наук. – Львівський національний університет ім. І. Франка. – Львів, 2006. – 219 с.
5. Артамонов И.И., Порубов Н.И. Советская криминалистика: Учебное пособие / Под ред. А.В. Дулова. – Минск: вышэйшая школа, 1977. – 410 с.
6. Баев О.Я. Методические основы расследования отдельных видов преступлений // Расследование отдельных видов преступлений / Под ред. О.Я. Баева. - Воронеж, 1986. – 386 с.
7. Баев О. Я. Тактика следственных действий: Учеб. пособ. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1992. – 208 с.
8. Басай В.Д. Криміналістична одорологія (теоретичні, правові і методичні основи): Монографія. - Івано-Франківськ: ВПТ «Вік», 2003.- 502 с.
9. Басалаєв А.Н., Гуняев В.А. Криминалистическая характеристика преступлений // Методика расследования преступлений (общие положения). – М., 1976. – 128 с.
10. Басиста І.В. Особливості проведення пред’явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи // Наукові записки. Юридичні науки. Том 38. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – С.16 – 17.
11. Бахін В.П., Весельський В.К. Тактика допиту: Навчальний посібник. — К.: НВТ «Правник», 1997. — 64 с.
12. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью. – К., 2002. – 456 с.
13. Бахин В. П., Кузьмичев В. С., Лукьянчиков Е. Д. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел. - К.: НИ и РИО КВШ им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 56 с.
14. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. – М.: Норма, 2000. – 640 с.
15. Белкин Р.С. Ведется расследование. – М.: Советская Россия, 1976. – 222 с.
16. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Криминалистические средства, приемы, рекомендации. В 3 т.- М., Т.3. - 1979. – 280 с.
17. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики. — Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. — 200 с.
18. Белкин Р.С, Винберг А.И. Криминалистика и доказывание – M.: Юридическая литература, 1969. – 216 с.
19. Белкин Р. С., Лифшиц Е. М. Тактика следственных действий. – М.: Новый юрист, 1997. – 110 с.
20. Борзенков Н.Г. Ответственность з мошенничество (вопросы квалификации). – М.: Юридическая литература, 1971. – 168 с.
21. Букаев Н.М. Тактика и методика расследования мошенничеств: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 1989. – 170 с.
22. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Постанова Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах, - К., 1995. - №1.
23. В Москве раскрыты крупные аферы в турбизнесе // Обозреватель. – 2004. – 17 июня.
24. Валласк Е.В. Криминалистическая характеристика и программы расследования хищения путем мошенничества с использованием ценных бумаг: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: Санкт-Петербургский юридический институт. – СПб., 2006. – 26 с.
25. Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступления. - М.: Госюриздат, 1957. - 199 с.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.- К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003.- 1440 с.
27. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні, тактичні аспекти). — К.: НАВСУ- НВТ «Правник», 1999. — 126 с.
28. Видонов Л.Г. Типовые версии по делам об убийствах: Справоч. пособ. - Горький: Прокуратура СССР, Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, ДСП, 1981. – 55 с.
29. Волженкин Б.В. Мошенничество. – СПб, 1998. – 36 с.
30. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 336 с.
31. Ворошилин Е.В. Некоторые вопросы уголовной ответственности за посягательства на личную собственность в законодательстве СССР и ГДР (сравнительный анализ) // Задачи и средства уголовно-правовой охраны социалистических общественных отношений: Сб. науч. тр. / Отв. ред. В.А. Гельфер. - М.: ВЮЗИ, 1983. – 152 с.
32. Ворошилин Е. Предмет преступления при мошенничестве // Социалистическая законность. - 1976. - №9. - С.58-62.
33. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Ответственность за преступления против собственности. - М.: ЮрИнфоР, 1997. - 320 с.
34. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в структуре частных методик // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений: Межвуз. сб. науч. тр. - Свердловск: УрГУ, 1978. - №69. - С.5-11.
35. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий. – Свердловск.: СЮИ, 1973 – 120 с.
36. Голунский С.А. Об оценке доказательств в советском уголовном процессе //Советское государство и право. – 1955. - № 7. - С. 70-79.
37. Громов В.И. Предварительное расследование по уголовным делам. Руководство для органов расследования. - М., 1930. - С. 211-218.
38. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. - М.: ЛексЭст, 2002. - 1088 с.
39. Густов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики // Криминалистическая характеристика преступлений. М., 1984. - С.42. – 48.
40. Денисюк С.Ф., Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Науч.- практ. пособ. — Харьков: «Консум», 1999. — 156 с.
41. Дерябина-Чистякова Е.Н. Методика расследования мошенничества в сфере денежного обращения, кредита и банковской деятельности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / 12.00.09. – М.: Московский университет, 2006. – 23 с.
42. Довідка ДІТ МВС України. Березень 2007 р.
43. Довідка ДІТ УМВС України у Херсонській області за 2005 рік.
44. Довідка ДІТ УМВС України у Хмельницькій області від 12.02.2007 р.
45. Довідка ДІТ УМВС України у Київській області від 18.03.2007 р.
46. Дулов А.В. Основы разработки методов раследования чищений социалистической собственности // Методика расследования преступлений (общие положения). – М., 1976. – 46 с.
47. Душина Е.А. Особенности отношения ко лжи современных школьников: Автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.11 / Институт молодежи. - М., 2000. - 16 с.
48. Егерев И.М. Тактико-психологические основы предъявления для опознания лиц по признакам внешности: Автореф. дис. … канд..юрид.наук. – Иркутск: Байкальський государственный университет экономики и права, 2006. – 26 с.
49. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 року. - К.: Управління оперативної інформації МВС України, 2002. - 67 с.
50. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология (в двух частях): Учебник. Ч. ІІ.- М.: Юридическая литература, 1996.- 560 с.
51. Ефимова Л. Правовые аспекты безналичных денег // Закон. – 1997. - №1. – С.97-103.
52. За матеріалами СУ УМВС України у Львівській області.
53. Зав’ялов С.М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю // Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: НАВСУ, – К., 2005. – 20 с.
54. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23 лютого 2006 року № 3480 - ІV// Відомості Верховної Ради України. - 2006. - №31. - ст. 268.
55. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. - Х.: Одіссей, 2000. - 448 с.
56. Зернов С.И., Самолаева Е.Ю. К вопросу о процессуальной регламентации и тактике предъявления для опознания в суде // Вестник Воронежского колледжа Минюста России. – Воронеж: Центрально-Черноземное изд-во, 2003. - №1. – С.54-61.
57. Знаков В.В. Психология понимания правды. – СПб.: Алетейя, 1999. – 281 с.
58. Зорин Г.А. Руководство по тактике допроса: Учеб.-практ.пособ. — М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2001. — 320 с.
59. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. - Минск: Амалфея, 2001. - 608 с.
60. Зуйков Г. Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: Дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. - М., 1970. - 210 с.
61. Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. – К.: НАВСУ, 2002. – 212 с.
62. Каминский М.К. Взаимодействие, отражение, информация // Теория криминалистической идентификации, дифференциации и дидактические вопросы специальной подготовки сотрудников аппаратов БХСС. – Горький, 1980. – 115 с.
63. Каптерев П.Ф. О природе детей: Избранное. – М.: ИД Карапуз, 2005. – 288 с.
64. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юрид. лит-ра, 1969. – 167 с.
65. Качурін С. Одержання зразків для експертного дослідження: проблеми теоретичного та практичного характеру // Право України. – 2004. - №1. – С.115-118.
66. Клепицкий И.А. "Имущественные преступления (сравнительно-правовой аспект)" // Законодательство. - 2000. - № 1,2. - янв.
67. Клепицкий И.А. Недвижимость как предмет хищения и вымогательства // Государство и право. - 2000. - №12. - С. 11-19.
68. Клочков В.В., Образцов В.А. Преступление как объект криминалистического познания // Вопросы борьбы с преступностью. - Вып.42. - М., 1985. - С. 48 – 49.
69. Колдин В.Я. Идентификация при производстве криминалистических экспертиз. – М.: Госюриздат, 1957.- 152 с.
70. Колесниченко А. Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. - Харьков, 1967. - 369 с.
71. Колмаков В. П. Сущность и задачи идентификации личности в советской криминалистике / Ученые записки Харьковского юридического института. 1955. - Вып. 6. - С.97-110.
72. Комиссаров В. Предъявление для опознания // Законность. – 1994. - №9. - С.33-35.
73. Комиссаров В., Гаврилов М., Иванов А. Обыск с извлечением компьютерной информации (при расследовании преступлений в сфере компьютерной информации) // Законность. – 1999. - №3. - С.12-15.
74. Комментарий к Уголовному Кодексу Российской Федерации // Под ред. В.И. Радченко. Науч. ред. А.С. Михлин. – М.: Спарк, 2000. – 862 с.
75. Комментарий к Уголовному Кодексу Российской Федерации // Под общ. ред. Ю.И. Скуратова, В.М. Лебедева. – М.: Инфра-М - Норма, 1996. – 403 с.
76. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории и тенденции: Учеб.пособ. — Харьков: Гриф, 1997. — 256 с.
77. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
78. Корягина О.В., Годунов О.И. Использование лицом своего служебного положення как квалифицирующий признак хищения // Юридическая техника и проблемы дифференциации ответственности в уголовном праве и процессе. – Ярославль, 1999. – С.51-55.
79. Кочаров Г.И. Опознание на предварительном следствии. Пособие для следователей. - М.: Госюриздат, 1955. – 83 с.
80. Красюк И. Криминалисты упоминаються еще в Библии // Киевский телеграфъ. – 2003. - №197. – С.8.
81. Краткий психологический словарь // Сост. Л.А. Карпенко. Под обшлей ред. А.Б. Петровского, М.Г. Ярошевского - М.: Политиздат, 1985. – 431 с.
82. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова. – М.: БЕК, 1995. –
726 с.
83. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — 715 с.
84. Кримінальна справа №1-642/5 – 2001 // Архів Алчевського міського суду Луганської області.
85. Кримінальна справа №1-2258/10 // Архів Донецького міського суду 2002 р.
86. Кримінальна справа №1-9086/05 // Архів Тульчинського районного суду Вінницької області 2005 р.
87. Кримінальна справа №1075/05 // Архів Брянковського міського суду Луганської області 2005 р.
88. Кримінальна справа №03-16394 // Архів Дніпровського районного суду м. Києва за 2000 р.
89. Кримінальна справа №02-3254 // Архів Перевальського районного суду Луганської області за 2004 р.
90. Кримінальна справа №53-824 // Архів Дніпровського районного суду м. Києва за 2001 р.
91. Кримінальна справа №1-1700 // Архів Ізюмського міського суду Харківської області 2001 р.
92. Кримінальна справа №1-2672 // Архів Алчевського міського суду Луганської області за 2005 р.
93. Кримінальна справа №0312/03 // Архів Голопристанського районного суду Херсонської області за 2003 р.
94. Кримінальна справа №1-1817 // Архів Голосіївського районного суду м. Києва за 2001 р.
95. Кримінальна справа №3891/04 // Архів Дніпровського районного суду м. Києва за 2004 р.
96. Кримінальна справа №0938/02 // Архів Артемівського міського суду Донецької області за 2002 р.
97. Кримінальна справа №8481 // Архів Дніпровського районного суду м. Києва.
98. Кримінальна справа №0349-05 // Архів Ізюмського міського суду Харківської області.
99. Крылов В.Г. Некоторые направления организованной преступности в СССР // Проблемы борьбы с организованной преступностью: Сб.тр. — М., 1990. — С. 31-36.
100. Курс советского уголовного права: В 6 т. Т.4. Особенная часть. Государственные преступления против социалистической собственности / Под ред. А.А. Пионтковского, В.Д. Меньшагина. – М.: Наука, 1970. – 432 с.
101. Ларичев В.Д. Мошенничество. 2-е изд. Испр. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 61 с.
102. Ларичев В.Д. Мошенничество в сфере страхования: Предупреждение. Выявление. Расследование. М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. – 160 с.
103. Леви А.А., Михайлов А.И. Обыск: Справочник. — М.: Изд-во Всесоюз. ин-та по изуч. причин и разраб. мер предупрежд.преступ., 1983. — 95 с.
104. Лимонов В.Н. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика мошенничества: Автореф. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1998. – 24 с.
105. Лисицын В. И враги не узнают // Юридическая практика. – 2000. - № 10 (116). – 9 марта.
106. Лисодєд О. В. Кримінологічні проблеми шахрайства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Національна юридична академія України. - Х., 1999. – 16 с.
107. Лук'янчиков Б.Є., Лук'янчиков Є.Д. Поняття і види криміналістичної інформації // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України: Наук.- практ. журнал. – 2000. - №1. – С.72-78.
108. Лушечкина М.А. О направлениях, задачах и о понятии криминалистического изучения личности // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1999. - №3. – С.41-49.
109. Лысенко В. В. Расследование вымогательства: Учеб.-практ. пособ. – Х.: Ун-т внутр. дел, 1996. - 155 с.
110. Лысенко В.В. Некоторые вопросы использования специальных познаний при расследовании уклонений от уплаты налогов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матер. наук. конф. молодих учених УВС. - Х., 1996. - №1. – С. 95-98.
111. Матвієнко В.В. Криміналістичне забезпечення методики розслідування злочинів: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 1999. – 248 с.
112. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Х.: Консум, 1999. – 480 с.
113. Матеріали надані редакцією сайту «Кримінальні хроніки Києва» // www.crime.kiev.ua.
114. Машонин Ю.И. Функциональный портрет человека и его содержание / Ю.И. Машонин // Вопросы теории и методов следственной работы .– Иркутск, 1988 .– С. 73-79.
115. Митричев С.П. К вопросу о содержании и видах судебной идентификации // Криминалистика и судебная экспертиза. - Киев, 1973.- Вып. 10.- С. 160-161.
116. Михайлов К.В. Злоупотребление доверием как признак преступлений против собственности (уголовно-правовые и криминологические аспекты) // Автореф. дис. … канд. юрид.наук: 12.00.08. – Ч.: Челябинский юридический институт МВД РФ. – Ч., 2000. – 23 с.
117. Михальчук А. Е. Тактические комбинации при проведении следственных действий. – Саратов: Издательство Сарат.ун-та, 1991. – 128 с.
118. Моисеев Н.А. Криминалистическое обеспечение предъявления личности для опознания при расследовании преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М.: Академия управления МВД России, 2006. – 24 с.
119. Мойсеєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема // Право України. – 2000. - №7. – С.99-100,116.
120. Мозолин В.П. Право собственности в РФ в период перехода к рыночной экономике. – М., 1992. – 176 с.
121. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій.— К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.— 771 с.
122. Надьон О. Жіноча злочинність: деякі особливості розслідування справ // Право України. – 2003. - №9. – С.79 – 84.
123. Наказ МВС України №682 від 30 серпня 1999 року (про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України). – К., 1999. – 16 с.
124. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
125. Нафиев С.Х., Хамидуллина Г.Р. Экономические преступления. Судебно-бухгалтерская экспертиза как метод предупреждения экономической преступности.: Учебное пособие. – М.: Экзамен, 2003. –
192 с.
126. Ненахова Е.Д. Судебная экспертиза в стадии возбуждения уголовного дела: Автореф. дис. … канд..юрид.наук. – Караганда: Карагандинский гос.ун-т им. Е.А. Букетова, 2007. – 22 с.
127. Нікітенко С.В. Профілактика корисливих та корисливо-насильницьки злочинів, скоєних жінками на тлі наркоманії: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / НУВС. – Х., 2004. – 214 с.
128. Никифоров Б.С. Борьба с мошенническими посягательствами на социалистическую и личную собственность по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – 180 с.
129. Никифоров Б.С. Уголовно–правовая охрана личной собственности в СССР / Б.С.Никифоров; Отв. ред. С.В.Бакшеев; Академия наук СССР. Институт права. – М.: Изд–во АН СССР, 1954. –157 с.
130. Никифоров Б.С. Уголовное законодательство республики Индия: очерк. – М.: Госгориздат, 1958. – 217 с.
131. Новик В.В. Способ совершения преступления. Уголовно-правовой и криминалистически аспекты. – СПб., 2002. – 64 с.
132. Облаков А.Ф. Некоторые вопросы теории и практики задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления // Проблемы предварительного следствия и расследования преступления в деятельности ОВД. – Хабаровск.: Хабар. ВШМ СССР, 1989. – С.65-72.
133. Падва Г. П. Участие защитника в доказывании по новому уголовно-процессуальному законодательству. Практическое пособие. – М.: Юристъ, 2004. – 159 с.
134. Пазинич Т.А. Криміналістична характеристика шахрайств та основні положення їх розслідування: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Х.: ХНУВС, 2006. – 215 с.
135. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982. – 26 с.
136. Патрушева Т.В. Проблемы применения компьютерных средств при исследовании папиллярных узоров: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук. – Тюмень: Юридический институт Дальневосточного университета, 2006. – 20 с.
137. Переверза О. Особливості тактики допиту особи, яка дає завідомо неправдиві показання, з участю захисника у процесі з моменту затримання // Право України. – 2002. - №10. – С.50-53.
138. Переверза О. Подолання завідомо неправдивих показань допитуваного за допомогою експертиз у ході досудового слідства // Право України. – 2002. - №12. – С.75 – 77.
139. Переверза Е. Преодоление заведомой лжи допрашиваемого в ходе некоторых следственных действий в суде: теория и практика // Закон и жизнь. – 2005. - №1 (158). – С.37-39.
140. Пилипчук С. Криміналістична характеристика незаконної приватизації майна // Право України. – 2003. - №5. – С.134-139.
141. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна” (Із останніми змінами, внесеними згідно з постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 03.12.1997) // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – 1993. - №6.
142. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.06. 1983 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства в правах про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації» (Із останніми змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 03.12.1997 ) // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – 1998. - №6.
143. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 р. „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – К., 1995. - №1.
144. Постанова Правління НБУ від 18.12.1998 р. №527 “Інструкція про відкриття банками рахунків у національній чи іноземній валюті” // Офіційний вісник України. - 1999. - №1. – Ст. 23.
145. Поташник Д.П. Криминалистическая экспертиза документов и ее роль в судебном доказывании // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2000. - №3. – С.15 - 32.
146. Потудинский В.П. Особенности тактики допроса потерпевших, подозреваемых и обвиняемых по делам о хищениях скота // Труды юридического факультета Северо-кавказского ГТУ: Сборник научных трудов. Выпуск 2. – Ставрополь.: СевКавГТУ, 2004. – 216 с.
147. Присяжнюк Т. Передумови формування інституту потерпілого у кримінальному праві України // Право України. – 2005. - №7. – С.65 – 68.
148. Противинский Л. Предъявление для опознания на предварительном следствии: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М.. 1969.- 16 с.
149. Развитие советского гражданского права на современном этапе / Отв. ред. В.П. Мозолин. – М., 1986. – 155 с.
150. Ривкин К. Е. Уголовная ответственность за хищения кредитных средств // Гражданин и право. – 2001 - №4. – С. 22 – 25.
151. Романов С. Ю. Обман як спосіб злочинної діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Харківський університет внутрішніх справ МВС України, - Х., 1998. – 16 с.
152. Романюк Б. Призначення судової експертизи на досудовому слідстві: деякі проблемні питання // Право України. – 2003. - №3. – С.86 – 91;
153. Российское уголовное право. Особенная часть: Учебник / Под ред. М.П. Журавлева, С.И. Никулина. – М.: Спарк, 1998. – 495 с.
154. Руководство по расследованию преступлений: Учебное пособие / Под рук. А.В. Гриненко. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М), 2002. – С.497-498.
155. Сабитов Р. А. Обман как средство совершения преступления. - Омск, НИиРИО. - 1980. – 179 с.
156. Салімонов І.М. Кримінальна відповідальність за обман покупців та замовників: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / ЗЮІ МВС України. – З., 2004. – 230 с.
157. Салтевський М.В. Криміналістика: Навч.-довідк. посібник. – К.: НВП «Правник», 1996. – 159 с.
158. Салтевский М.В., Лукашевич В.Г. Микрообъекты и запаховые следы //Специализированный курс криминалистики для слушателей вузов МВД, обучающихся на базе среднего специального образования: Учебник. – К.: НИРИО КВШ МВД СССР, 1987. – С.130-145.
159. Самошина З.Г. Вопросы теории и практики предъявления для опознания на предварительном следствии. — М.: Издательство Московского университета, 1976. – 90 с.
160. Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 279 с.
161. Сегай М.Я. Методология судебной идентификации: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – К., 1970.- 18 с.
162. Сегодня. – 1999. – 1 окт. – С.6.
163. Селиванов Н.А. Криминалистическая характеристика преступлений и следственные ситуации в методике расследования // Социалистическкая законность. 1977. - № 2. - С.56-59.
164. Сизоненко А. Відеозв’язок як засіб проведення слідчих дій за межами України // Право України. – 2—3. - №3. – С.96-99.
165. Синенько С.А. Участие потерпевшего в расследовании преступлений. Уголовно-процессуальное и криминалистическое исследование // Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Владивосток.: Дальневосточный государственный университет. – 2001. – 25 с.
166. Синигибский И. А. Разграничение понятий обмана и злоупотребления доверием в действующем уголовном законодательстве // Некоторые вопросы эффективности уголовного законодательства: Науч. тр. Уральского гос. ун-та и Свердловского юрид, ин-та. - Вып. 49. - Свердловск, 1976. - С. 123-131.
167. Смаглюк О.В. Шахрайство за Кримінальним Кодексом України 2001 року: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2003. – 179 с.
168. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.: Под ред. В.К. Лисиченко. – К.: Выща школа, 1988. – 405 с.
169. Советское гражданское право // Под ред. проф. О.А. Красавчикова. – М.: Высшая школа, 1985. – 533 с.
170. Снетков В.А. Портретная криминалистическая идентификация // Криминалистика на службе следствия.- Вильнюс. 1976.- 67 с.
171. Сорокотягин Н. И. Специальные знания в советском уголовном процессе //Социалистическая законность. - 1980.-№ 8. – С.22-27.
172. Старовойтов В.И., Сулимов К.Т., Гриценко В.В. Запаховые следы участников происшествия: обнаружение, сбор, организация исследования. Методические рекомендации. М.: ЭКЦ МВД России, 1993. – 33 с.
173. Степаненко Д.А. Проблемы теории и практики криминалистической идентификации: Автореф. дис. … докт.юрид.наук. – Иркутск: Байкальский государственный университет экономики и права, 2006. – 54 с.
174. Степанов В.В. Научные и правовые основы тактики предъявления для опознания при расследовании преступлений / В.В. Степанов, Ю.Н. Михайлова .– Саратов, 2003.– 212 с.
175. Танасевич В.Г., Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1976. - Вып. 25. - С.94-104.
176. Теория познания. В 4т. Т. 2: Социально-культурная природа познания / Под ред. В.А. Лекторского, Т.И. Ойзермана. - М, 1995. – 430 c.
177. Тишкевич И.С., Тишкевич С.И. Квалификация хищений имущества. – Минск: Препринт, 1996. – 144 с.
178. Уголовное право. Особенная часть: Учебник / Под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова. – М.: Новый юрист, 1998. – 767 с.
179. Уголовное право Российской Федерации: Особенная часть: Учебник / Отв. Ред. Б.В. Здравомыслов. – М.: Юристь, 1996. – 559 с.
180. Уголовное право. Особенная часть: Учебник для вузов / Отв. ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова, Г.П. Новоселов. – М.: Норма, 2001. – 768 с.
181. Уголовный кодекс Украины. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 256 с.
182. Успенский А. О недостатках определений некоторых форм хищений в новом УК // Законность. – 1997. - №2.- С.33-36.
183. Федоренко А. Ю. К вопросу об общественной опасности противодействия раскрытию и расследованию преступлений // Проблемы борьбы с преступностью в Центральном Федеральном округе Российской Федерации / Материалы научно- практической конференции (28–29 ноября 2001 г., Брянск). Часть 2. – Брянск: ЮИ МВД РФ, 2001. - С. 382–385.
184. Филонов Л.Б. Психологические способы изучения личности обвиняемого. Учебное пособие. - М.: Изд-во Акад. МВД СССР, 1983. – 80 с.;
185. Филонов Л.Б. Тренинги делового общения сотрудников оранов внутренних дел с различными категориями граждан. Выпуск 13-14. – М.: Изд-во Ассоц. Проф. образование, 1992. – 77 с.;
186. Хейдемс М. Пространственный фактор в межличностных отношениях // Человек, среда, пространство: исследования по психологическим проблемам пространственно- предметной среды. – Тарту: Изд-во Тартуского ун-та, 1979. - С. 21-26.
187. Хірсін А.В. Криміналістичне забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Акад. адвокатури України. – К., 2006. – 291 с.
188. Цветков П.II. Предъявление для опознания в советском уголовном процессе, -Л., 1962. - С. 10 – 15.
189. Циркаль В. Одержання деяких видів зразків для експертного дослідження з участю спеціалістів // Право України. – 2003. - №2. – С.127 – 130.
190. Циркаль В.В. Участие специалистов в подготовке к проведению следственных действий //Криминалистика и судебная экспертиза. Выпуск 17. –К.: «Вища школа», 1978. – С.44 – 49.
191. Центров Е.Е. Криминалистическое учение о потерпевшем. – М.: Изд-во Московского университета, 1988. – 160 с.
192. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О. В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2001. – 864 с.
193. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – Ч. 1. – 689 с.
194. Черечукіна Л. Впізнання особи поза візуальним спостереженням: кримінально-процесуальний і криміналістичний аспекти // Право України. – 2003. - №10. – С.75 – 77.
195. Черенков А.М. Криминалистическое исследование малообъемных записей с целью розыска и установления преступника. Дисс. ... канд. юрид. наук. — М.: Юридический институт МВД РФ, 1993. – 479 с.
196. Чорний А. Розслідування вбивств, вчинених з метою заволодіння житлом потерпілого: початковий етап // Право України. – 2001. - №8. – С.76-77.
197. Шаповалова Л. Підстави визнання юридичної особи потерпілим у кримінальному процесі // Право України. - 2000.- №1.- С.95-96.
198. Щербак Н. Благотворительность: особенности налогообложения и учета // Бухгалтерия. – 2002. - №11/2 (478). – 21 марта. – С.16.
199. Эйсман А.А. Заключение эксперта: структура и научное обоснование, - М.: Юридическая литература, 1967 г. – 152 с.
200. Экман П. Психология лжи. – СПБ.: Питер, 1999. – 272 с.
201. Як не втратити житло // Дзеркало тижня. – 2002. - №25. - 6-12 липня.
202. Якимов И.Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике. Новое издание, перепечатанное с издания 1925 г. – М.: ЛексЭст, 2003. – 496 с.
203. Яни П.С. Преступное посягательство на имущество // Законодательство. – 1998. - №9. – С.74-82.
204. www.kriminal.info.ua.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 150
Скачать бесплатно 21839.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.