Як свідчать результати проведеного дослідження, наведені у розділі 1 дисертації, сучасна дестабілізація майже всіх сфер життєдіяльності країни, призвела до виникнення або посилення негативного впливу низки факторів на розвиток вітчизняного підприємництва. В таких умовах ризик потрапляння підприємств в зону неплатоспроможності з можливістю їх подальшого банкрутства в більшості випадків є досить високим. Якщо підприємству все ж не вдалося зберегти фінансову незалежність та стабільність, що призвело до визнання його неплатоспроможним та порушення справи про банкрутство, ситуація не обов’язково має завершитися припиненням діяльності та ліквідацією. За умов використання грамотного підходу до вибору найоптимальнішої процедури відновлення платоспроможності чи банкрутства, та ефективної реалізації заходів, передбачених такою процедурою, підприємство має досить високі шанси на вихід з кризового стану з мінімальними втратами.

Вибір доцільності введення тієї чи іншої процедури на судовому та досудовому етапах процесів відновлення платоспроможності та банкрутства, а також прийняття ефективних рішень зовнішніми та внутрішніми стейкхолдерами, які впливатимуть на подальшу долю суб’єкта господарювання, в першу чергу, залежить від розуміння та усвідомлення реального стану боржника (банкрута), а також визначення перспектив його діяльності у майбутньому. В свою чергу, для встановлення дійсного фінансового стану підприємства та можливих варіантів його подальшого розвитку виникає потреба користувачів в інформації, основним джерелом якої, як було обґрунтовано у розділі 2 дисертаційної роботи, є дані бухгалтерського обліку та звітності.

Сьогодні ж існує велика кількість різних категорій користувачів, зацікавлених в отриманні ОЗІ, склад та інформаційні потреби яких є предметом дослідження значної кількості наукових праць, але майже всі вони стосуються нормально функціонуючих фінансово спроможних суб’єктів господарювання. Проте, враховуючи встановлену у розділі 1 дисертації специфіку діяльності підприємств, або взагалі її припинення, у процедурах відновлення платоспроможності та банкрутства, логічно припустити, що в таких нестандартних умовах змінюється й склад зацікавлених користувачів та їх основна мета використання ОЗІ. Щоб з’ясувати це питання розглянемо спочатку основні групи користувачів ОЗІ у звичайних умовах діяльності підприємств.

Проаналізувавши існуючі наукові підходи до класифікації користувачів ОЗІ (додаток Ж.1), встановлено, що в науковій літературі найбільш поширеним є підхід до групування користувачів ОЗІ на зовнішніх та внутрішніх. Законом №996-XIV [99] бухгалтерський облік трактується як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відтак, враховуючи, що власне визначення бухгалтерського обліку містить конкретизацію користувачів саме як внутрішніх та зовнішніх, та той факт, що здійснення класифікації користувачів ОЗІ не є основним завданням даного дослідження, доцільно погодитись з більшістю науковців (додаток Ж.1, табл. Ж.1.1) та здійснювати групування користувачів ОЗІ саме за ознакою їх відношення до підприємства.

Серед науковців, наведених у додатку Ж.1, табл. Ж.1.1 досить широкий перелік користувачів надає Сопко В. В. [267, с. 38, 39], виокремлюючи в групі зовнішніх користувачів додаткові підгрупи, перелік яких зазначено у додатку Ж.1. Даний перелік було взято за основу при визначенні складу основних користувачів ОЗІ. Зазначений перелік уточнено, розширено, доповнено, а також адаптовано до процедур відновлення платоспроможності та банкрутства (додаток Ж.2).

В   переліку   користувачів   ОЗІ,   запропонованому   Сопко В. В.,   категорію

«власники (засновники, учасники, акціонери) підприємства» виділено окремо від управлінського персоналу, оскільки дані категорії користувачів мають різну мету використання ОЗІ. Категорії «менеджери різних напрямів діяльності» та «керівники