Ключові стратегії для управління фінансовим потенціалом підприємств

Перехід економіки до ринкових відносин ускладнив діяльність кожного підприємства незалежно від форми власності, галузі, правового статусу тощо. З ускладненням зовнішнього середовища, змінами технології, що застосовуються на підприємствах, появою нових цілей на перший план висувається необхідність визначення ідеології стратегічного управління. Оскільки розроблено механізм управління фінансовим потенціалом промислових підприємств, систему взаємообумовлених стратегічних цілей і цілей формування фінансового потенціалу та визначено види потенціалу, які оцінені щодо повноцінного стратегічного управління, то виникає потреба у формулюванні ключових стратегій для управління фінансовим потенціалом промислових підприємств. На становлення стратегічного управління найвідчутніше впливають особливості й перешкоди внутрішнього середовища суб’єктів господарювання. Незважаючи на те, що стратегічне управління є засобом успішного виживання у кризових умовах, на практиці стратегія поведінки більшості суб’єктів господарювання відсутня, що значною мірою погіршує їх становище. Це можна пояснити, насамперед, намаганням керівників швидко досягти фінансових результатів, інертністю мислення управлінських кадрів, які сформувалися за адміністративно-планової економіки, відсутністю досвіду застосування стратегічного управління, а також незнанням і нерозумінням його суті, принципів, методів і прийомів. Згідно з поглядами класика стратегічного планування А. Чандлера, стратегія – це “визначення основних довгострокових цілей та задач підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей”. З одного боку, таке тлумачення стратегії спирається на традиційний підхід до її визначення як особливого методу розподілу ресурсів між поточними і майбутніми видами діяльності (Чендлер зазначає, що “стратегічна альтернатива має будуватися порівнянням можливостей і ресурсів корпорацій з урахуванням прийнятого рівня ризику”). З іншого боку, в цьому визначенні основний акцент зроблено саме на досягнення цілей. Такому підходу відповідає наступне визначення: “стратегія – це загальний, всебічний план досягнення цілей”. Ототожнення стратегії і плану випливає з теорії ігор, де стратегія – це план дій у конкретній ситуації, що залежить від вчинків опонента. Відомий спеціаліст зі стратегічного управління А. Томпсон поєднує планові засади стратегії з поведінковими аспектами організації.