Соціально-економічні особливості особистого споживання в умовах ринкових перетворень економіки України

Соціально-економічні особливості особистого споживання в умовах ринкових перетворень економіки України В Україні на початку 90-х рр. ХХ ст. почав здійснюватися процес ринкової трансформації, що супроводжується непрозорою приватизацією, лібералізацією і тінізацією економіки, скороченням впливу держави на економіку особливо в соціальній сфері, результатом чого стала економічна нерівність населення, що зросла. Ринкові методи впроваджувалися шляхом шокової терапії, яка не принесла очікуваного результату і привела до значного економічного спаду. «Системна трансформація має серед своїх наслідків втрату майже 60% ВВП, зниження майже на 80% реальних доходів і втрату заощаджень населення, що позначилося на реальному скороченні особистого споживання на 77%» [157]. «У 1991-92 рр. вставала ділема: або отоварити ці реальні гроші, організувавши розпродаж багатомільярдних засобів виробництва, що лежать на складах підприємств мертвим вантажем неліквідів, і тим самим закласти основи масового народного підприємництва, або якимось чином експропріювати ці народні заощадження і оголосити приватизацію після того, як вони будуть вилучені» [78, с. 346-347]. На жаль, перший шлях не був узятий на озброєння і країна пішла шляхом непрозорої приватизації, яка заклала основи глибокої диференціації в сфері доходів. Різко знизилися доходи населення, відбулося знецінення багатства в ціновому вимірюванні, а реально воно розподілялося на користь окремих груп, які стали використовувати лібералізацію для свого збагачення. Таким чином, у процесі системної соціально-економічної кризи умови життя значної маси людей істотно погіршилися. З іншого боку, з'явився прошарок багатих людей, стандарти життя яких можна порівняти зі стандартами життя країн Заходу. «Квінтесенція соціальної і ментальної катастрофи, що відбулася в країні – це позамежовий розрив між багатством і бідністю. Так, якщо ми порівняємо співвідношення децильних показників (10% - найбідніші, і 10% - найбагатші) в різних країнах, то побачимо, що в країнах ЄС показник цей варіює в межах 1:5, 1:7; у Японії – 1:4,5; у Україні недавно було 1:30, а зараз 1:40!» [114, c.3]. Диференціація рівня добробуту населения, що розрахована з використанням критерія грошових витрат, представлена в додатку М. У 2007 р. мінімальний рівень грошових доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого у 4,2 раза (у 2006р. – 4,5 раза), а в цілому найбільш забезпечені 10% населення отримали у 6,1 раза більше грошових доходів, ніж 10% найменш забезпечених (у 2006р. – у 8,7 раза) [158] (додаток Н). Унаслідок диференціації доходів в українському суспільстві глибоко диференційованим є також реальне споживання, оскільки рівень споживання здійснюється через відповідний рівень реальних доходів на душу населення. Розглянемо залежність споживання від доходу за даними 2001-2007 рр.(табл.3.1.). Більш розгорнутий за роками аналіз, нажаль, неможна виконати через несумісність данних доходу та видатків внаслідок різних принципів їх розрахунків до 2000 р. і після 2000 р. Таблиця 3.1.- Значення поточного доходу та поточних споживчих видатків домогосподарств України за 2001-2007 рр. (млн. грн) 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Поточний доход 157996 185073 215672 274241 381404 472061 614984 Поточні споживчі видатки 151208 168015 199395 242607 335753 427858 575969 Джерело: складено за даними сайта Державного комітету статистики України Видно, що споживання та доход позитивно корелюють. Побудуємо кейнсіанську функцію споживання населення України за методом найменших квадратів. Рівняння регресії має вигляд: де Ct – поточні споживчі видатки домогосподарств; Yt – поточний доход. Коефіціент детермінації R2=0,99, а отже, вибране рівняння функції адекватно відображає закономірності зміни явищ у часі. У Радянській Україні багато товарів були дефіцитними, а якщо вони і з'являлися, то часто споживачі купували їх у більшій кількості, ніж це було потрібно для поточного споживання. «За оцінками самих споживачів, вони мали запаси товарів, що значно перевищували нормальні, необхідні для раціонального ведення господарства: по чаю – 1,8 раза, цукру – 2,5-5 разів, м'ясу -1,4 раза, м'ясним консервам -1,9 раза, рибним консервам -1,8 раза, миючим засобам – в 1,5 раза» [159, с.7]. Перехід до ринкової економіки передбачав перехід від дефіциту до достатку. Проте, разом з великою кількістю товарів, різко знизилася купівельна спроможність населення, знизився контроль за якістю товарів, за калорійністю, збалансованістю харчування. Вивченням питання особистого споживання в трансформаційній економіці займалися В. Ільїн, Л. Ліпич, С. Петрущенков, І. Радіонова, М. Руткевич, Н.Савицька, С. Тютюнникова, Л. Чинакова тощо. Ринкова економіка змінює і характер особистого споживання. Воно стає тісно пов'язаним з ринковими принципами функціонування економіки, носить, що вже було показано, чітко виражений диференційований характер. Внутрішні процеси розшарування суспільства заглиблюються під дією глобалізації, як було показано в другому розділі. Різкий відхід від патерналізму держави здійснювався в несприятливий для подібного переходу час, оскільки в цей же період у світі панують ліберальні цінності, які диктують державам умову покладатися на ринок, який зможе забезпечити громадянам високу якість життя. Послідувавши основним принципам неолібералізма, рекомендаціям міжнародних фінансових організацій і зарубіжним економістам, Україна опинилася в глибокій системній кризі, яка найбільш гостро проявилася в сфері особистого споживання. «Деякі дослідники роблять висновок, що розшарування населення за рівнем доходів на душу населення свідчить про реальну можливість існування двох моделей розвитку соціальної структури України: 1) демократичної, яка б ґрунтувалася на використанні людського потенціалу, реалізації кожним громадянином свого потенціалу, вдосконаленій системі розподілу при збереженні високих соціальних зобов'язань держави перед своїми громадянами; 2) аристократичної, заснованої на збереженні і поглибленні соціально-економічної диференціації в суспільстві, спадкоємності попереднього соціального статусу майбутніми поколіннями, гострій диференціації між верствами населення і окремими групами в можливостях користуватися державною і суспільною власністю. Економіка України, на думку цих учених, вже йде шляхом затвердження аристократичної моделі соціального розвитку, яка, зокрема, ґрунтується на низькій ціні на працю, втраті моральних ідеалів у більшості громадян, хоча демократична модель соціального розвитку ще не втрачена для України» [160, с. 96].