Кримінально-виконавча політика як засіб забезпечення виконання кримінальних покарань та запобігання злочинності

     

      Відомо, що стабільність і динамізм розбудови правової держави залежать насамперед від регулювання цього багатогранного процесу соціальними нормами, у т. ч. нормами права, серед яких вагоме місце відводиться кримінально-виконавчій політиці і відповідній галузі права. Власне вони найбільш суттєво впливають на суспільні відносини, що складаються під час виконання кримінальних покарань. Але розвиток держави є важливою передумовою творення й удосконалення її нормативного комплексу. Ця теза має пряме відношення до предмета нашого дослідження. Адже взаємозв’язок суспільних процесів, зокрема в кримінальній і некримінальній сферах, вимагає створення комплексного суспільного механізму впливу на злочинність, у якому взаємопов’язані між собою кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право будуть не тільки виконувати функції стримування злочинності, а й активно впливатимуть на саму злочинність і злочинців.

      Останнім часом в юридичній науці і соціальній практиці зроблено суттєві кроки для з’ясування змісту, цілей, завдань, функцій, суб’єктів і форм реалізації кримінально-виконавчої політики України. Зокрема, більшість сучасних дослідників визначилася з тим, що кримінально-виконавча політика – обов’язкова складова державної політики у боротьбі зі злочинністю шляхом застосування діючої в Україні системи кримінальних покарань. Головна пенітенціарна ідея цієї політики має філософсько-світоглядну та правову цінність, зорієнтовану на оптимальну ефективність боротьби зі злочинністю за допомогою інституту кримінальної відповідальності [273, с. 405].

      Виходячи з цього, цілями сучасної кримінально-виконавчої політики є захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави від злочинних посягань; забезпечення законності і справедливості при виконанні кримінальних покарань; ресоціалізація осіб, які відбувають кримінальні покарання.

      Суб’єктами формування і розвитку кримінально-виконавчої політики є Верховна Рада України (визначення засад внутрішньої політики, прийняття законів, у тому числі кримінальних і кримінально-виконавчих, актів амністії тощо), Президент України (питання помилування засуджених та ін.), Кабінет Міністрів України (прийняття постанов стосовно здійснення внутрішньої політики держави).

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ