Роль кримінально-виконавчої політики у створенні сучасної прогресивної системи виконання покарань в Україні

     

      З точки зору теорії та історії держави і права окреслення перспективних напрямів діяльності у процесі державотворення відповідає сутності визначення мети таких системних і підсистемних понять, як: а) соціальна держава – держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у правах людини й громадянина, в існуванні доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, у підтримці малозабезпечених прошарків населення тощо (система); б) суспільний порядок – порядок у суспільстві, який відповідає вимогам усього комплексу соціальних норм (підсистема); в) функції держави – основні напрями діяльності держави, в яких втілюється її сутність і соціальне призначення (підсистема [506, с. 718 – 719]).

      Вихідною засадою визначення перспективних напрямів розвитку кримінально-виконавчої системи України є мета кримінально-виконавчого законодавства, викладена у ст. 1 КВК України. У контексті нашого дослідження мета – це усвідомлене передбачення бажаного (кінцевого) результату діяльності – захист інтересів, особи, суспільства та держави, яке й зумовлює пошук засобів і шляхів його досягнення. Ідеальне уявлення про реальну мету діяльності кримінально-виконавчої системи містять принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань, викладені у ст. 5 КВК України, науково-теоретичне обґрунтування яких успішно здійснене у працях провідних вітчизняних науковців-юристів. Так, провідні фахівці з проблем сучасної пенітенціарної системи України А.Х. Степанюк та І.С. Яковець вважають, що принципи кримінально-виконавчого законодавства відображають стратегічну тенденцію його розвитку і для суб’єктів виконання покарань є орієнтирами, завдяки яким забезпечується одноманітний підхід до діяльності, спрямованої на досягнення мети покарання [35, с. 21].

      О.Г. Колб за прикладом російських науковців (Н.Ф. Кузнєцова, Г.М. Міньковського, Д.А. Шестопалова та ін.) ототожнює такий процес із кримінологічним прогнозуванням – як частину соціального прогнозу, що охоплює всі явища і процеси життєдіяльності суспільства, включаючи процес виконання кримінальних покарань та профілактики злочинів [295, с. 336 – 337]. В. Т. Маляренко перебудову кримінального процесу України пов’язує з необхідністю врахування як світової практики, так і традицій вітчизняної правової думки [55, с. 11 – 12].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ