Юридична природа переважних прав у корпоративних відносинах

     

      Родоначальницею сучасного корпоративного права є Великобританія, правові інститути якої лягли в основу сучасного законодавства про корпоративне право у більшості країн світу. Не стала виключенням і Україна.

      Прообразом сучасних юридичних осіб стали так звані «компанії», які пізніше стали називатися «корпораціями», а для надання їм правового статусу такі корпорації підлягали реєстрації. В основу корпорацій були покладені норми, що регулювали відносини створення компаній, їх діяльності, порядок реорганізації, класифікацію компаній, правосуб’єктність, законодавство про цінні папери компаній, неплатоспроможність та банкрутство компаній.

      Термін «корпоративні права» уперше з'явився у вітчизняному правовому полі ще за часів існування СРСР, але містився він лише у деяких міжнародних угодах з питань уникнення подвійного оподаткування і фактично не привертав уваги науковців за відсутністю практики застосування відповідних норм (транскордонні володіння корпоративними правами не були поширені у епоху радянського ладу). Прийняття в 1991 році низки основоположних законів – «Про підприємництво» , «Про підприємства в Україні» , «Про господарські товариства» заклало правове підґрунтя для функціонування нових типів господарських організацій, серед яких значне місце посіли організації корпоративного типу (кооперативи, господарські товариства тощо).

      Корпоративний рух започаткований в Україні переважно у вигляді відкритих акціонерних товариств. На шляху розвитку акціонерних товариств було і є багато перешкод, а головною є фактична законодавча неузгодженість стосунків між суб’єктами корпоративних прав. Із появою таких організації в науково-практичній літературі, а потім і в законодавстві поступово почав вживатися новий термін – «корпоративні права». Так, у п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24–92 «Про упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених при участі державних підприємств» керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування дозволялось «отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав». У роз'ясненні Кабінету Міністрів України щодо застосування цього Декрету було зазначено, що під корпоративним правом розуміють право громадян на управління суб'єктами підприємницької діяльності й одержання дивідендів відповідно до своєю частки майна.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ