Сутність альтруїзму в контексті сучасних досліджень
Термін “альтруїзм” (франц. “аltruisme”, лат. “аlter” – “інший, ближній, рівний, такий самий, подібний”; італ. “аltrui” – “хтось інший”) увів у філософію в ХІХ ст. французький філософ і соціолог О. Конт, засновник позитивізму, який започаткував на основі альтруїстичного принципу етичну систему. Означену дефініцію вжито загалом як антитезу егоїзмові. Вчений вважав, що “…основна проблема людського життя полягає в субординації егоїзму альтруїзмові”. Він пов’язував моральну досконалість особистості з вихованням у людях почуття альтруїзму і проголосив принцип “vivre pour autrui” – “жити для інших” як “релігію людства” [48, c. 138–139]. Цей принцип є характерним для моралі буддизму і християнства, пізніше розвиненого англійською етикою ХVІІІ ст. (А. Шефтсбері, Ф. Хатчесон, А. Сміт) та ідеями французького Просвітництва (Ж.-Ж. Руссо) [341].
Альтруїзм в етиці – теорія поведінки, згідно з якою добро інших вважають результатом морального вчинку; принцип етики, який базується на самопожертві заради блага інших як єдиному моральному принципу; фундаментальний елемент більшості етичних систем [328; 339; 373; 379].
Для О. Конта, як й інших його однодумців, альтруїзм та егоїзм є мотиваційними станами, суттєва відмінність між якими полягає в меті (цілі) мотивації. Таким чином, альтруїзм – мотиваційний стан, головною метою якого є збільшення добробуту інших, а егоїзм – це такий мотиваційний стан, основне завдання якого полягає у збільшенні власного добробуту [422].
Для розуміння суті досліджуваної проблеми, насамперед, потрібно звернути увагу на дефініцію базових понять. Поняття “альтруїзм” трактується переважно однозначно в усіх наукових джерелах, хоча наявні певні відмінності. Так, зокрема, в “Колумбійській енциклопедії” (“The Columbia Electronic Encyclopedia”) зазначено, що альтруїзм – це концепція у філософії і психології, згідно з якою інтереси інших, частіше, ніж власні, можуть мотивувати індивіда. Альтруїзм за суттю є протилежністю егоїзму. Це просоціальна дія (вчинок), що дає змогу отримати користь іншій особі, але не забезпечує її тому, хто допомагає, і може часто містити (спричиняти) певні особисті витрати на користь інших індивідуумів [345].
Згідно з визначеннями, поданими у словниках іншомовних слів, енциклопедичних виданнях, зарубіжних наукових та інтернет-джерелах, таких як “Американська енциклопедія” (“The Encyclopedia Americana”) [358, c. 462], “Словник польської мови” (“Mały Słownik Języka Polskiego”) [387, c. 11], “Словник Скрайбнера” (“Scribner Dictionary”) [411, c. 28] та інших [237, c. 47; 238, c. 40; 239, c. 30; 246; 284; 317; 349; 364, c. 462], альтруїзм тлумачать як термін, для описання теорії поведінки, спрямованої на доброчинну діяльність заради інших, як результат будь-якого морального вчинку; як безкорисливу турботу, відданість і піклування про благо інших і готовність жертвувати особистими інтересами заради інших.
Вся работа доступна по Ссылке
