Доказовість аналітичних процедур у формуванні аудиторського висновку щодо фінансової звітності

     

      Завершення аудиту має не менше значення, ніж попередні етапи аудиту. На цьому етапі аудитор на базі узагальнення всієї одержаної в ході перевірки інформації формує свою думку про достовірність фінансової звітності підприємства, документально оформляє цю думку і передає його клієнту у вигляді аудиторського висновку про фінансову звітність. Саме підсумкові документи дозволяють зацікавленим особам економічного суб’єкта і зовнішнім користувачам мати уяву про якість проведеної аудиторської перевірки.

      У стандартах аудиторської діяльності і літературі по аудиту детально висвітлені питання, що стосуються безпосереднього оформлення (структура, склад інформації, що підлягає викладу) і представлення (кому і в які терміни) підсумкової інформації. Тоді як завершальні процедури аудитора практично не розглядаються. Як правило, обмежуються згадкою, що аудитор повинен вивчити і оцінити суми виявлених відхилень, а також висновки, зроблені на підставі одержаних аудиторських доказів, як основу для виразу думки про достовірність фінансової звітності, проте конкретні рекомендації відсутні.

      Відповідно до вимог як вітчизняних, так і міжнародних стандартів аудиту, передбачена обов’язковість застосування аналітичних процедур на завершальному етапі перевірки. Так, у МСА 520 визначено, що висновки, складені за наслідками таких процедур, мають підтвердити висновки, зроблені під час аудиту окремих компонентів або елементів фінансової звітності, а також допомогти при формулюванні загального висновку щодо розумного характеру фінансової звітності; вони можуть також виявити області, що вимагають проведення подальших процедур.

      Вся работа доступна по Ссылке