Політика промислово розвинутих країн щодо офшорних зон
На міжнародній арені відносини промислово розвинених країн (зокрема, країн «Великої сімки») з країнами, що пропонують офшорні послуги, складаються досить неоднозначно. Причина криється в низькому рівні оподаткування в офшорних зонах. В абсолютному порівнянні податкові ставки офшорних режимів становлять конкуренцію рівню оподаткування в промислово розвинених країнах. Такий стан речей викликає невдоволення з боку державної влади, зокрема податкових органів. Вони подають офшорні зони як загрозу світовому співтовариству, як режими, що наносять шкоду чесній податковій конкуренції. Країни «Великої сімки» докладають максимум зусиль, щоб знищити офшорні режими й тим самим позбутися конкурентів. Донедавна уряди різних країн намагалися боротися з ухилянням від сплати податків незалежно один від одного. Однак, обговорення цієї проблеми в рамках «Великої сімки», Європейського союзу й Організації економічного співробітництва й розвитку показало, що на сучасному етапі на початку XXI ст. багато країн готові об'єднати свої зусилля в цьому напрямку. Як тільки це об'єднання якоюсь мірою відбулося, боротьба з ухилянням від сплати податків переросла в боротьбу з податковим плануванням і принципом конфіденційності. Тепер усі взаємини між цими групами «контрагентів» здійснюються в рамках концепцій, прийнятих міжнародними організаціями. На відміну від правил конкурентної боротьби, прийнятих в економічному просторі на рівні компаній, між державами така взаємодія здійснюється за допомогою адміністративних методів і тиску авторитетів.
Необхідно визнати, що в сучасному світі глобалізація сприяє розширенню можливостей для бізнесу та мінімізації податкового тягаря. Як процес, глобалізація руйнує економічні бар'єри між націями та змушує фірми розробляти глобальні стратегії свого розвитку, включаючи й податкове планування. Мета, яку переслідують міжнародні організації, прагнучи викорінити офшорні режими, − це створення уніфікованої системи оподаткування. При цьому ідеалом є створення єдиного рівня оподаткування в усіх європейських країнах. Така політика міжнародних організацій є нічим іншим, як бажанням створити податковий картель. Якщо таке бажання втілиться в життя, у простого споживача, яким є платник податків, не залишиться вибору в прийнятті економічних рішень, і він буде зобов'язаний платити ту ціну у вигляді податків, яка призначена.
На думку ОЕСР, якщо надалі міжнародними структурами не будуть розпочаті рішучі дії проти країн, що практикують пільгові податкові режими, уряди багатьох країн виявляться втягнені у процес «податкових торгів» з метою залучення більшого обсягу фінансових ресурсів, здатних до переміщення. У ситуації, де прийняття рішень щодо місця знаходження бізнесу й здійснення інвестицій буде здійснюватися, тільки виходячи з податкової ефективності, може деформувати фінансові потоки та конкуренцію в реальному економічному секторі. Звіт ОЕСР по офшорних регіонах показав п'ятикратне (до 200 млрд. дол. США) збільшення припливу капіталів у країни Карибського й Тихоокеанського регіону за період з 1985 р. по 1994 р. У взаєминах з офшорними зонами в Європі істотну роль відіграють чотири міжнародні організації: Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Форум фінансової стабільності, Спеціальна фінансова комісія з проблем відмивання грошей (далі − СФК) і Європейська комісія [107].
Вся работа доступна по Ссылке
