Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб

     

      Одним із провідних наслідків земельної реформи, яка проводиться в Україні останні 18 років, стала демонополізація державної власності на землю. У даний час, за даними Держкомзему, у власності держави перебуває вже менше половини земельного фонду держави – 29,6 млн га (49,0 %), натомість до приватної власності належить 30,6 млн га (50,8 %), а 117 тис. га (0,2 %) дотепер залишаються у нерозподілених землях колективної власності. За таких умов, розвиток соціальної, інженерно-транспортної, оборонної та енергетичної інфраструктури, формування природоохоронних територій тощо, в умовах обмеженості землі як просторового ресурсу, слід пов’язувати із викупом земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб. Безперечно, ефективне забезпечення суспільних потреб у земельних ресурсах можливе лише за наявності відповідного організаційно-правового та економічного механізму, керуючись яким держава та територіальні громади зможуть придбання необхідних земельних ділянок у приватних власників без порушення їх інтересів.

      Попри те, що питання ринкового обороту прав на земельні ділянки в України є предметом досліджень таких науковців як А. С. Даниленко, Д. С. Добряк, С. І. Дорогунцов, В. М. Месель-Веселяк, Б. Й. Пасхавер, І. А. Розумний, П. Т. Саблук, В. М. Трегобчук, А. М. Третяк, М. М. Федоров, О. М. Шпичак та інших, організаційно-правовий механізм викупу земельних ділянок для суспільних потреб, як одного із провідних інструментів забезпечення інтересів суспільства в умовах ринкових земельних відносин, дотепер не можна вважати розробленими у достатній мірі.

      Стаття 41 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [127] вказує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

      При цьому окремо зазначається, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

      Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, що ратифікований Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

      Правове регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб у даний час здійснюється статтями 350, 351, 412 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ) [275], низкою положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі – ЗКУ) [107], статтею 8 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 19.04.2007 р. № 962-V [92], статтею 14 Закону України «Про екологічну мережу України» від 24.06.2004 р. № 1864-IV, статтею 51 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV, статтею 23 Закону України «Про меліорацію земель» від 14.01.2000 р. № 1389-XIV та деякими іншими нормативно-правовими актами.

      По своїй суті, викуп земельних ділянок для суспільних потреб слід розглядати як один із часткових випадків ринкового обороту прав на земельні ділянки, що може здійснюватися примусово, в т.ч. без згоди власника земельної ділянки, у випадках, коли подальше використання приватної власності на землю може завдавати шкоди суспільним інтересам. Фактично, у разі незгоди власника земельної ділянки із її викупом, викуп втрачає юридичні ознаки відчуження, адже він вже не супроводжується вольовим актом та позитивними діями власника майнових прав, спрямованими на здійснення переходу прав, які заміняються, натомість, примусовим переходом прав за рішенням суду.

      Викуп земельних ділянок для суспільних потреб також слід розглядати окремо від придбання в інтересах держави або територіальних громад земельних ділянок, що вже продаються на ринку, або реалізації органами місцевого самоврядування переважного права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відповідно до статті 130 ЗКУ.

      Законом України від 17.11.2009 р. № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» було визначено правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

      Вся работа доступна по Ссылке