---

Економічна сутність і характеристика банківського нагляду

Чинна сьогодні банківська система України, її організаційна структура формувались на базі радянської банківської системи, в умовах трансформації адміністративно-командної економіки в ринкову. На її становлення і розвиток значною мірою вплинули процеси приватизації та накопичення капіталу в пострадянський період. Окрім державних, були утворені й стали функціонувати перші приватні банки. Упродовж останнього десятиліття формування банківської системи України відбувалось за активної участі іноземного капіталу.

Трансформаційні процеси переходу до ринкової системи господарювання в основному зумовили нинішній стан вітчизняної банківської системи і певні труднощі на шляху її розвитку. На процес становлення банківської системи в Україні значною мірою вплинула ще й фінансово-економічна криза 2008–2009 років. Попри ситуацію, що склалась, вітчизняні банки повинні бути стійкими до впливу кризових явищ, забезпечуючи подальший соціально-економічний розвиток нашого суспільства, позитивні економічні зрушення, мобілізацію та ефективне використання фінансових ресурсів. Належне виконання цих функцій неможливе без добре організованого й ефективно функціонуючого банківського нагляду.

Теоретичні й загальноекономічні аспекти банківського нагляду висвітлено в роботах багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, зокрема: Б. Адамика [1], В. Вдовіна [2], І. Волошка [3], Г. Гегенхаймера [4], І. Горячека [5], О. Качана [6], О. Костюченка [7], Л. Московкіна [8], О. Орлюк [9], В. Пасічника [10], В. Полякова [8], М. Суржинсього [11], Ф. Шпига [3], Г. Щербакова [12] та інших. Разом з тим низка питань банківського нагляду, особливості його організації в умовах перехідної економіки, на етапі становлення банківської системи, що має місце в Україні, вивчені не повною мірою. Понятійний апарат банківського нагляду як банківської дисципліни розглядався досить вузько, у традиціях і з підходами західних економістів, без урахування особливостей перехідного періоду, який пройшла у своєму становленні вітчизняна банківська система.

На нашу думку, понятійний апарат банківського нагляду щонайперше потрібно розглянути з точки зору етимології слів як основи понять і в подальшому логічно підійти до його змістового й сутнісного наповнення. Для цього, насамперед, слід спинитися на значеннях слів «нагляд», «регулювання» і «контроль», які містяться у тлумачних словниках.

Регулювання (від лат. regulo – улаштовую, упорядковую; regula – норма, правило); 1) регулювання ... механізму, налагодження ....; 2) упорядкування [13].

Регулювання: 1) упорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його відповідним правилам, певній системі; 2) домагатись нормальної роботи механізму й т.ін., забезпечуючи злагоджену взаємодію складових частин, деталей [14].

Нагляд – дія зі значенням наглядати [14].

Контроль – перевірка відповідності контрольованого об’єкта встановленим вимогам [14].

Слід зазначити, що у тлумачних словниках подається й тлумачення слів «банківській нагляд» і «банківський контроль». Зокрема, у Великому тлумачному словнику сучасної української мови дано такі визначення:

«Банківський нагляд: 1) система економічних і організаційних заходів центрального банку країни з контролю за діяльністю інших банків; 2) діяльність зі створення системи захисту інтересів кредиторів і вкладників; 3) нагляд банку за використанням кредиту.

Банківський контроль: 1) контроль банку за цільовим використанням виданих кредитів або за витрачанням коштів неплатоспроможного боржника до визнання його банкрутом; 2) контроль з боку центрального банку за діяльністю комерційних банків» [14].

Із тлумачень, що нами розглянуті, випливає, що поняття «банківський нагляд» і «банківське регулювання» є різними за своєю суттю. Разом з тим поняття «банківський контроль» тісно пов’язане з поняттям «банківський нагляд» і є його складовою.

На сьогодні проблеми визначення й розмежування понять «банківський нагляд», «банківське регулювання» і «банківський контроль» залишаються предметом дискусій науковців в економічній та юридичній науках, як і поняття «нагляд», «регулювання» і «контроль». У чинному законодавстві, а також в економічній та правовій літературі не існує єдиного їх визначення. Дуже часто ці поняття не розрізняють і вживають як синоніми [15, с. 37–38; 16, с. 52–61; 17,
с. 11–13]. Разом з тим існує група науковців, котрі їх ототожнюють. Так, поєднання понять «банківський нагляд», «банківське регулювання» і «банківський контроль» простежується у працях В. Полякова [8], В. Вдовіна [2], Л. Московкіної [8], О. Качана [6], О. Костюченка [7] та О. Хаб’юка [18]. У дечому близькими до цих позицій є підходи науковців В. Грушка [19], С. Лаптєва [19], К. Раєвського [19], С. Козьменка [3], Ф. Шпига [3] та І. Волошка [3], котрі визначають певну підпорядкованість або взаємодоповнюваність цих понять, надаючи перевагу тому чи іншому поняттю. Окрему, протилежну позицію займають дослідники Б. Адамик [1], В. Пасічник [10], Г. Гегенхаймер [4], М. Суржинський [11], М. Руденко [20], Т. Семко [20] та О. Орлюк [9], котрі розмежовують поняття «банківський нагляд», «банківське регулювання» і «банківський контроль».

З огляду на невизначеність понятійного апарату, ми дослідили теоретичні підходи до визначення понять «банківське регулювання», «банківський нагляд» і «банківський контроль», систематизували позиції окремих авторів і зробили спробу окреслити межі та чітко визначити змістовне наповнення цих понять. Спочатку ретельно розглянемо позиції тих авторів, які є діаметрально протилежними.

Так, Б. Адамик [1], В. Пасічник [10], Г. Гегенхаймер [4], М. Суржинський [11], М. Руденко [20], Т. Семко [20] та О. Орлюк [9] розмежовують згадувані поняття, трактуючи їх як різні види діяльності. Генрі Гегенхаймер під поняттям «банківське регулювання» розуміє розроблення й видання уповноваженими органами законів і нормативно-правових актів, що регламентують види й способи банківської діяльності, а під поняттям «банківський контроль» – цілісне й безперервне відстежування їх діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів [4]. Б. Адамик, уточнюючи цю позицію, під поняттям «банківське регулювання» розуміє систему заходів, за допомогою яких центральний банк забезпечує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізувальним процесам у банківському секторі. При цьому основною метою банківського нагляду автор вважає своєчасне реагування на порушення і негативні тенденції в діяльності комерційних банків з метою їх нормалізації, укріплення фінансового стану, підтримки стабільності й надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи в цілому» [1, с. 174]. Такий підхід щодо визначення поняття «банківське регулювання» також поділяють науковці О. Любунь, В. Любунь та І. Іванець [21,
с. 108–209].

В. Пасічник відмежовує «банківське регулювання» від «банківського контролю», але під «банківським регулюванням» розуміє цілісне й безперервне відстеження діяльності, здійснюваної банками згідно із нормативно-правовими актами [10, с. 238]. Така позиція, по суті, ототожнює банківське регулювання й контроль, оскільки моніторинг, відстеження, спостереження є методами фінансового контролю [10, с. 180–183].

На думку М. Суржинського, поняття «банківське регулювання», «банківський нагляд» і «банківський контроль» – це різні види діяльності щодо виконання завдання забезпечення надійності й стабільного функціонування банків, що доповнюють одне одного [11, с. 87].

Науковці М. Руденко і Т. Семко під поняттям «банківське регулювання» розуміють розроблення, ухвалення й видання нормативно-правових актів, які регламентують банківську діяльність, а під поняттям «банківський нагляд» – моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків – з моменту їх створення до моменту ліквідації [20, с. 128].

Заслуговує на увагу підхід щодо трактування понять, які ми досліджуємо, з позиції теорії права, який представлений О. Орлюк [9]. Науковець вказує на відмінності понять «банківське регулювання» і «банківський нагляд», відносячи їх до різних видів діяльності. Вона зазначає, що наглядовий орган за своєю суттю не має відносин підлеглості з органом, за яким здійснюється нагляд. Наглядовий орган оцінює діяльність відповідного об’єкта лише з позиції законності, але не доцільності, не втручаючись у його оперативну або іншу форму діяльності. На відміну від нагляду, контроль передбачає, як правило, наявність відносин підлеглості між органом, що контролює, і суб’єктом, над яким здійснюється контроль, а також втручання органу контролю в оперативну діяльність підконтрольного об’єкта з метою усунення допущенних порушень. На думку О. Орлюк, регулювання включає в себе розроблення і видання уповноваженими установами конкретних правил, інструкцій, методичних матеріалів, що базуються на чинному законодавстві та визначають структуру й способи здійснення банківської діяльності. Контроль за діяльністю банків здійснюється з метою забезпечення їхньої надійності та стійкості. Він передбачає цілісний і безперервний нагляд за здійсненням банками своєї діяльності відповідно до чинного законодавства [9, с. 162]. Таку позицію щодо розмежування понять «банківське регулювання» і «банківський нагляд» підтримують О. Андрійко [22], Е. Алісов [23], Л. Воронова [24], В. Гаращук [25] і Л. Савченко [26].

Думки науковців, котрі розмежовують досліджуванні поняття як різні види діяльності, ми повною мірою підтримуємо й зазначаємо, що поняття «банківське регулювання» і «банківський нагляд» є різним за своєю суттю, а поняття «банківський контроль» пов’язане з поняттям «банківський нагляд» і доповнює його.

Позицію, протилежну до вищевикладеної, займає група науковців – В. Поляков [8], В. Вдовіна [2], Л. Московкіна [8], О. Качана [6], О. Костюченка [7] і О. Хаб’юк [18], – котрі поєднують або розглядають як досить близькі поняття «банківське регулювання», «банківський нагляд» і «банківський контроль».

Так, В. Поляков і Л. Московкіна розглядають як узагальнювальне поняття «банківське регулювання», вкладаючи в його зміст певні дії й систему заходів, за допомогою яких держава через центральний банк забезпечує стабільне й безперебійне функціонування банківської системи [8, с. 139]. На противагу цьому підходові, науковці О. Качана і О. Костюченка розглядають як узагальнювальне поняття «банківський контроль», який, на їхню думку, включає видання нормативно-правових актів, а також процес спостереження за діяльністю банків та адміністративно-вольового впливу на їхню діяльність [6, с. 87; 7, с. 285].

На думку О. Хаб’юка, під поняттям «банківське регулювання» слід розглядати  формування і застосування органами державної влади заходів впливу до банків з метою досягнення державних цілей у забезпеченні грошового обігу, стабільності банківської системи, уникнення монополізації та усунення недоліків у міжнародній діяльності банків. Поняття «банківський нагляд» науковець розглядає як складову поняття «банківське регулювання» і, на його думку, виражається він у контролі за діяльністю банків і в застосуванні заходів впливу за порушення законодавства [18, с. 21].

У контексті нашого дослідження заслуговує на увагу позиція В. Вдовіна, котрий зазначає, що контроль – не самоціль, а невід’ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від стандартів і порушень правил, законності, ефективності та економії витрачання ресурсів на більш ранній стадії з тим, щоб мати можливість ужити корегувальні заходи, а в окремих випадках притягнути винних до відповідальності, отримати компенсацію за завданий збиток і здійснювати заходи для запобігання таким порушенням у майбутньому. Водночас він ототожнює поняття, які ми розглядаємо, стверджуючи, що «в економічній системі банківський контроль реалізується на макрорівні (банківський нагляд), мезорівні (внутрішньобанківський контроль) і мікрорівні (контроль за клієнтами, що організується банком у процесі кредитно-розрахункових відносин і грошового обігу)» [2, с. 1].

 

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16994.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>