Методологічні засади вивчення передумов та чинників міжнародної трудової міграції у межах міграційних теорій

Методологія вивчення міжнародної трудової міграції представляє собою сукупність способів пізнання та вивчення цього явища, а також систему принципів вивчення міжнародних міграційних процесів. Принципи дослідження феномену міжнародної трудової міграції виражені у багатьох підходах, що представлені різними науковими дисциплінами. Загалом, В. А. Іонцев виділяє 45 наукових напрямків, теорій, концепцій, у межах яких здійснюється дослідження міграції населення [29]. Однак, при дослідженні міжнародної трудової міграції проблема вибору методу надалі залишається актуальною. Американські дослідники Б. Керолайн та Дж. Холліфілд спробували здійснити міждисциплінарний підхід до методології дослідження міжнародної міграції, згрупувавши наукові дисципліни і виокремивши між ними певні зв’язки [265]. При цьому, автори беруть до уваги суспільні (соціальні) науки, зокрема такі, як політологія, право, демографія, антропологія, історія, політична економіка, соціологія. Схожі підходи сьогодні спостерігаємо і в російській літературі [55]. На наш погляд, методи дослідження міграції можна розглядати з точки зору наукової дисципліни, виду міграції та мети дослідження, наприклад, дослідження передумов міграції чи її наслідків, обсягів, темпів, тощо.

У нашій роботі для виявлення передумов та чинників міжнародної трудової міграції вважаємо за доцільне детальніше зупинитися на методології, що використовується в межах економічних теорій.

Вперше поняття «міграція» вводиться в науковий обіг англійським вченим Е. Равенштейном у праці «Закони міграції» (1889р.), в якій автор розробляє 11 законів міграції [279]. Хоча Е. Равенштейн був географом, у його праці чітко прослідковуються економічні характеристики та ознаки трудової міграції. На основі даних перепису населення в Англії та Уельсі автор робить висновок, що основною причиною активізації міграційних процесів є кращі умови функціонування суб’єктів економіки в інших регіонах та країнах [279]. У своїй гравітаційній моделі Е. Равенштейн доводить, що міграція між місцем і та j  – це позитивна функція «виштовхуючих» чинників в і та «приваблюючих» – в j, яка обернено пропорційна до відстані між і та j:

де (М_ij) – міграція між місцем і та j; (R_i) – «виштовхуючі» чинники в місці і; (A_j) – «приваблюючі» чинники в місці j; (D_ij) – відстань між і та j [279, с. 201].

Меркантилісти Т. Ман та Ж.-Б. Кольбер були одні з перших представників західноєвпорейської економічної науки, яка звернулася до проблем вивчення міжнародної трудової міграції. Вони відстоювали наявність тісного взаємозв’язку між володінням грошима (золотом) та процесами зростання чисельності населення як джерела процвітання і міцності держави. При цьому, на думку прихильників цієї школи, пріоритет має надаватися іноземним працівникам, при повному обмеженні еміграції вітчизняних трудових ресурсів [54, с. 295].

Класична школа (А. Сміт, Д. Рікардо) розглядала міжнародну і внутрішню міграцію з точки зору взаємовідносин та взаємодоповнення експорту капіталу і робочої сили. Так, А. Сміт виступав за безперешкодний міжнародний рух капіталу, товарів та робочої сили з метою максимального сприяння економічному розвитку і скороченню бідності засобами ринкових механізмів [54, с. 296].

Мальтузіанська школа, яка побудована на постулатах теорії народонаселення Т. Мальтуса, за основу розглядала концепцію оптимальної кількості населення. Саме на цій концепції базувалися основні теоретичні обґрунтування міжнародної міграції населення [54, с. 296].

У кейнсіанській концепції також багато уваги приділено трудовій міграції. Дж. Кейнс вважається творцем системи державного регулювання економіки. Розглядаючи світове господарство як сукупність державно регульованих господарств, уряди яких намагаються забезпечити повну зайнятість населення, він доводить, що світовий ринок праці формується у результаті міжнародної міграції робочої сили [54, с. 297].

Неокласичні теорії основну увагу звертають на розподіл заробітних плат між країнами на різних рівнях ієрархії управління (мікро- та макрорівні). У межах макротеорій автори намагаються дати відповідь на питання, чому відбуваються міграційні процеси, а на мікрорівні – чому люди приймають рішення про міграцію.

Неокласичні макроекономічні теорії розроблені А. Льюїсом, Т. Шульцем, Дж. Харрісом, М. Тодаро та ін. [256, с. 433]. М. Колосніцина вважає, що однією з перших ґрунтовних теоретичних праць – що можна віднести до неокласичних макроекономічних теорій, які пояснюють причини трудової міграції, – є праця Дж. Хіґса «Теорія заробітної плати», в якій автор розглядає міграцію як рішення раціонального індивіда [34, с. 544]. У своїй роботі Дж. Хіґс обґрунтовує трудову міграцію як таку, що викликана диференціацією у рівнях оплати праці між країнами, яка зумовлена нерівномірним розподілом факторів виробництва – праці і капіталу [234].

А. Льюїс і Т. Шульц, які є авторами теорії «людського капіталу», розробили дуалістичну модель економіки. Ця модель вперше була опублікована в статті А. Льюїса «Економічний розвиток з необмеженою пропозицією робочої сили» у 1954 р., де автор пропонує модель розвитку типової країни, що розвивається, з розподілом її господарства на два сектори: традиційний – «аграрний» та сучасний – «індустріальний» [249]. Аграрний сектор характеризується наявністю надмірної кількості працівників і низькою заробітною платою, в той час, як сучасний індустріальний сектор – високими заробітними платами, високою продуктивністю праці й потребою у нових працівниках. Аналізуючи цю модель, А. Льюїс приходить до висновку, що країни третього світу, маючи надмірну кількість некваліфікованих трудових ресурсів, можуть впливати на економічний розвиток за рахунок спрямування цих працівників до країн із розвиненим індустріальним сектором. А. Льюїс висловив припущення, що міграція – відповідь на попит трудових ресурсів, і вона не впливає ні на продуктивність у сфері сільського господарства, ні на рівень заробітної плати [249]. Своєю чергою, Т. Шульц удосконалив цю модель, наполягаючи на тому, що оскільки міграція усуває надлишок робочої сили у сільськогосподарських районах, то рівень заробітної плати в міських районах має збільшуватися для того, щоб приваблювати цих працівників. Тому саме рівень заробітної плати має збалансовувати функціонування сільськогосподарського та індустріального секторів [287].

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/10336.html