Інституційно-організаційна форма залучення української діаспорної мережі для сприяння соціально-економічному розвитку України

Як було зазначено у підрозділі 1.1, суб’єктами регулювання міжнародної трудової міграції на різних рівнях є громадські організації, зокрема діаспорні структури. Роль діаспорних організацій для соціально-економічного розвитку держави походження та ефективні механізми їх використання описано у підрозділі 1.3 тому метою цього підрозділу є дослідження формування української діаспорної мережі, оцінка її потенціалу та критичний аналіз механізмів її використання для сприяння соціально-економічного розвитку України та підвищення якості людського капіталу.

За розрахунками Світового банку, у 2010 р. чисельність українських емігрантів у світі сягнула 6,6 млн. осіб, що склало 14,4% населення України [56, с. 260]. Активізація зовнішньої трудової міграції з України до країн ЄС призвела до того, що станом на 2010 р. за офіційними даними, українці зайняли перше місце за показником відносної частки щодо інших мігрантів у Чеській Республіці (31,2%) та Польщі (27,4%), друге місце в Болгарії (8,8%), Греції (2,5%) та Угорщині (9,8%), третє місце в Словаччині (9,2%) та Латвії (12,6%) [308, с. 4]. За попередніми результатами перепису населення Португалії 2011 р., українці зайняли друге місце серед усіх іммігрантів, які проживають на території цієї країни [173]. Дані Світового банку свідчать про наявність значної чисельності українців у Ізраїлі США та Російській Федерації [56, с. 260].

Важливо зауважити, що зовнішню трудову міграцію українців, яка розпочалася після проголошення незалежності України, вчені називають четвертою хвилею української еміграції. Нащадки попередніх хвиль українських емігрантів сформували і розвинули мережу громадських організацій в таких країнах, як Аргентина, Бразилія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Російська Федерація, Великобританія, Болгарія, Польща, Румунія, Чеська Республіка, які об’єдналися у єдину структуру – Світовий Конгрес Українців (СКУ). Так звана «нова хвиля еміграції» не лише якісно розвиває уже сформовану діаспорну мережу в деяких з цих країн, зокрема у США та Австралії (наприклад, позитивно впливає на вивчення української мови та збереження національної ідентичності загалом [310]), але й доповнює її новоутвореними структурними об’єднаннями в Греції, Португалії, Іспанії, Італії, Латвії, Литві, Естонії, Швеції, Норвегії [77]. Досить розвинена українська діаспора в країнах СНД, представники якої також входять до СКУ. Як було уже зазначено в підрозділі 1.3, українська діаспорна мережа сьогодні налічує більше 20 млн. осіб. Українська діаспора – важливий демографічний, економічний, науковий, політичний та культурний ресурс України.

Проаналізуємо, наскільки ефективно Україна сьогодні використовує цей ресурс, і яким чином можна удосконалити механізми його використання для покращення соціально-економічного розвитку нашої держави.

Одне з головних завдань українців, які проживають за кордоном, полягає у розробці усіх необхідних заходів, спрямованих на допомогу Україні стати повноправним членом світового співтовариства, забезпечити їй членство у всіх міжнародних організаціях та структурах. Політична підтримка діаспори стала очевидною після проголошення незалежності України та її міжнародного визнання. Вже понад десять років представники української діаспори беруть активну участь у виборчих процесах в Україні у якості міжнародних спостерігачів, допомагаючи таким чином встановленню та розвитку демократії в країні. Так, під час Помаранчевої революції серед представників міжнародних спостерігачів майже 3 тис. складали вихідці з української діаспори [83]. Українська діаспора є важливим політичним лобі, зокрема в економічній сфері, у країнах свого перебування в прийнятті рішень стосовно України. Так, за словами В. Педенка, колишнього Генсека СКУ, Україна стала членом СОТ завдяки лобіюванню провідних організацій української діаспори. Крім того, Україна протягом багатьох років намагалася вплинути на США, щоб анулювати поправку Джексона-Веніка, яка перешкоджала інтенсифікації їх взаємних торгівельних відносин. Це питання було вирішене після багатьох петицій, заяв та лобіювання цього питання в Конгресі США представниками двох українських Централь (УККА та УАКР) [83].

Українська діаспора здійснює представництво інтересів України у міжнародних організаціях, зокрема в ООН, завдяки функціонуванню Ради ООН при СКУ.

В умовах інтеграції України в ЄС формування потужної новітньої діаспори із представників четвертої хвилі еміграції може забезпечити їй істотні преференції у майбутньому. Однак, специфіка четвертої хвилі еміграції полягає в тому, що умови становлення та інституціоналізації мігрантів, які працюють у країнах з уже сформованою та фінансово забезпеченою українською діаспорою (США, Австралія, Канада) істотно відрізняються від умов тих трудових мігрантів, яким довелося розпочати процес формування нової діаспори в країнах ЄС. У зв’язку з активізацією зовнішньої трудової міграції з України, діаспора взяла на себе частину державних функцій щодо регулювання цієї проблеми. Створена при СКУ Комісія допомоги українським громадянам за кордоном лише протягом 2010 р. виділила 7 млн. кан. дол. для підтримки українських громад у деяких країнах ЄС, зокрема 4 млн. – Іспанії, 1,5 млн. – Португалії, 1,5 млн. – Італії [27, с. 223]. Вагома частка цих коштів була спрямована на законотворчу діяльність, зокрема активізацію переговорного процесу між Україною та країнами ЄС щодо укладення двосторонніх догорів у сфері соціально захисту, регулювання питань взаємного працевлаштування. Завдяки зусиллям представників громадських організацій в Іспанії у 2010 р. було укладено двосторонню Угоду про взаємне визнання та обмін національних посвідчень водія, у 2011 р. – Угоду щодо врегулювання та упорядкування трудових міграційних потоків між Україною та Іспанією. Активно просувається питання укладання Угоди про соціальне забезпечення українських громадян між Україною та Португалією [27].

На жаль, членами цієї комісії є лише громадські організації Італії, Іспанії, Португалії та Греції, однак, наприкінці 2011 р. заплановано розширити мережу організацій-членів Комісії [27].

Водночас, фінансова допомога від структурних підрозділів СКУ надходить не лише до країн-реципієнтів українських трудових мігрантів, але й в інші країни, зокрема в Україну. Так, згідно звіту Світової Ради Суспільної Служби СКУ, протягом 2003-2010 рр., без урахування 2008 р., цією організацією було виділено Україні більше 21,5 млн. кан. дол. у вигляді допомоги (табл. 4.4). При цьому, частка коштів, виділених Україні протягом цього періоду, становить близько 60% загальної суми коштів, виділених на підтримку українців у всіх інших країнах.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/10336.html