Честь та гідність як основний безпосередній об’єкт злочину

Продовжуючи дослідження честі та гідності особи як об’єкта злочину, на нашу думку, слід зупинитися на наступних аспектах: по-перше, визначити що саме слід розуміти під об’єктом злочину (яка концепція об’єкта злочину приймається нами за основу), по-друге, з’ясувати місце честі та гідності в системі об’єктів злочинів, по-третє, визначити роль та значення честі та гідності особи як основного безпосереднього об’єкта злочину, по-четверте, проаналізувати роль та значення честі та гідності як додаткового об’єкт злочину.

З’ясування цих аспектів, цілком логічно, можна вважати одним із головних завдань нашого дисертаційного дослідження. У зв’язку з цим постає низка дискусійних питань, головним серед яких є питання щодо розуміння об’єкта злочину. При цьому зауважимо, що вказана дискусія є центральною не тільки для другого розділу дисертації, а й для всього змісту нашого дослідження. Оскільки, саме концепція розуміння об’єкта злочину закладається в основу всього нашого дослідження та в основу дослідження структури об’єкта злочинів, які посягають на честь та гідність особи.

Більше того дискусія, щодо розуміння об’єкта злочину є центральною не тільки для нашого дослідження, а й для науки кримінального права загалом. Проблемі розуміння об’єкта злочину присвячені численні праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема: П. П. Андрушка, П. С. Берзіна, С. Б. Гавриша, В. К. Глістіна, О. Ф. Кістяківського, М. Й Коржанського, О. М. Костенка, Є. В. Лащука, С. Я. Лихової, М. І. Мельника, П. П. Михайленка, А. А. Музики, А. В. Наумова, Г. П. Новосьолова, С. В. Постишева, А. В. Савченка, М. Д. Сергієвського, В. Д. Спасовича, М. С. Таганцева, В. Я. Тація, А. Н. Трайніна, Є. В. Фесенка, Є. А. Фролова, М. І. Хавронюка, А. З. Хуна та ін.

Доктринальне тлумачення змісту об’єкта злочину є не тільки обов’язковою передумовою правильної кваліфікації злочину, а й вказує на зміст тих чи інших благ чи інтересів особи, які можуть стати об’єктом кримінально-правового захисту, а також допоможе більш повно охарактеризувати характер та ступінь суспільно-небезпечного діяння.

Протягом тривалого часу відомі вітчизняні та іноземні вчені підходили з різних позицій до вирішення питання, щодо визначення об’єкта злочину. Існує декілька різних концепцій щодо розуміння об’єкта злочину:

1. Концепція, яка визначає об’єктом злочину особу. Відповідно до цієї концепції об’єктом злочину є особа або група осіб, яким унаслідок учинення злочину заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої шкоди. Одними із найвідоміших послідовників вказаної концепції є В. Д. Спасович. Об’єктом злочину вчений визнає особу або групу осіб, яким унаслідок учинення злочину заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої шкоди. Автор пояснює, «що злочин завжди направлений на порушення того чи іншого права (прав). Право постійно повинно комусь належати, а носіями або суб’єктами права може бути лише особа або група осіб, отже і злочин вчиняється тільки проти особи. Звідси випливає, що предметом злочину може бути тільки особа» [182, с. 83­–94]. Іншим прихильником вказаної концепції є Г. П. Новосьолов. Учений вважає, що «об’єктом будь-якого злочину є люди, які в одних випадках виступають як окремі фізичні особи, в інших – як певного роду численні особи, що мають чи не мають статус юридичної особи, в третіх – як соціум (суспільство)» [134, с. 60]. «Об’єкт злочину – це той, проти кого він спрямований, тобто окремі особи або сукупність осіб, матеріальні або нематеріальні цінності яких, будучи об’єктами кримінально-правової охорони, піддаються злочинному впливу, унаслідок чого цим особам заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої шкоди» [133, с. 135]. Автор вважає, що злочин, заподіюючи шкоду цінностям особи, завдає шкоду і самій особі, тобто об’єктом злочину в будь-якому разі потрібно визнавати особу.

2. Концепція об’єкта злочину, як правового блага, цінностей. Найбільш відомими послідовниками концепції об’єкта злочину як правового блага є відомі російські криміналісти С. В. Постишев [146, с. 49–50]., М. Д. Сергієвський [176, с. 51, с. 56, с. 234], А. В. Наумов [129, с. 146–155] А. З. Хун [227, с. 64].

Зміст концепції полягає в тому, що внаслідок впливу на правове благо завдається або створюється загроза завдання шкоди окремій особі або певній сукупності осіб, які є носіями відповідного блага (благ). Тому поняття «об’єкт злочину» використовується ними для визначення тих правових благ, впливаючи на які, шкода завдається особі. Підтримуючи наведене положення, М. Д. Сергієвський зазначає: «Злочинне діяння, за своїм змістом, це діяння, яке завдає шкоду суспільству або окремим особам, чи яке в собі містить загрозу заподіяння шкоди» [176, с. 56]. «Шкода, яка завдається злочинним діянням, може бути або шкодою, яка завдається окремій особі, або шкодою для всього суспільства, оскільки всяка норма, яка порушується злочинним діянням, має своїм предметом права, блага та інтереси окремої особи або інтереси всього суспільства, або те й інше разом» [176, с. 51]. Визначаючи об’єктом злочину правове благо, впливаючи на яке, злочином завдається шкода особі, М. Д. Сергієвський виділяв «безпосередній предмет посягання» та « порушений інтерес всього суспільства», і тільки – «поєднання обох моментів утворює поняття «об’єкт злочину», а також обґрунтовує склад злочинного діяння, пояснюючи що порушення норми закону неможливе без посягання на конкретні блага або інтереси» [176, с. 234].

При дослідженні об’єкта злочину С. В. Постишев спирався на власне визначення поняття злочину. На його думку, «злочин – це протизаконне й осудне посягання на охоронюваний кримінальним законом об’єкт», а тому «…об’єктами злочину є ті конкретні відносини, речі або стан осіб чи речей, які охороняються законом під страхом покарання. Для лаконічності їх можна назвати «правовими благами». Але С. В. Постишев зазначає, що об’єктом злочину може бути тільки чуже благо або спільне благо злочинця з іншими людьми [146, с. 49–50].

Сучасним вченим, прихильником концепції «об’єкт злочину як правове благо, цінності» є російський вчений А. З. Хун який визначає об’єктом злочину соціальні інтереси й блага, регульовані нормами права, на які посягає злочинець, заподіюючи їм реальну шкоду [227, с. 64]. Інший російський вчений А. В. Наумов під об’єктом злочину розуміє блага, інтереси, на які посягає злочин, і які охороняються кримінальним законом [129, с. 146–155].

Вітчизняними прихильниками аналізованої концепції є Є. В. Фесенко та С. Б. Гавриш. На думку Є. В. Фесенка, «…об’єкт злочину можна визначити як цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким може заподіюватися або спричинятися шкода» [216, с. 51].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/138862.html