Чітке  розуміння  причин,  які  обумовлюють  необхідність  тлумачення  у

праві, дозволяє удосконалювати техніку юридичного тлумачення, розширювати його інструментарій, обирати спосіб і прийом тлумачення, який найбільш доцільний при тлумаченні того чи іншого об’єкта інтерпретації.

науковій літературі висловлювалися такі думки щодо причин, які обумовлюють необхідність тлумачення правових приписів. Наприклад,

Л.Н. Александрова так пояснює це явище: 1) норми права, що містяться в нормативних актах, виражаються за допомогою слів, пропозицій, формулювань, для розуміння сенсу яких, значення і логічного зв’язку між ними потрібна розумова діяльність; 2) у нормативних актах воля держави виражена через засоби і прийоми юридичної техніки, що потребує для правильного їх пояснення спеціальних юридичних знань; 3) мова закону не направлена на конкретну особу, текст закону відрізняється безособовістю викладу, стислістю формулювань, а також великою формалізацією, що веде до частого виникнення у правозастосувача необхідності розшифровування цих формулювань,

недосконалість і неадекватне використання законодавчої техніки [1, с.21].

У своїй роботі Г.О. Саміло дещо по-іншому викладає ознаки й особливості норм права, які викликають необхідність тлумачення, хоча значною мірою сутність підходів перекликається з думкою попереднього автора: 1) норми права мають загальний і абстрактний характер, коло їх дії поширюється на велику кількість суб’єктів і ситуацій, але разом з тим реалізуються в конкретних діях осіб у конкретних випадках. Отже, виникає

127

потреба наблизити формальне правило до конкретних дій суб’єкта та ситуацій;

кожна норма права регулює певний вид суспільних відносин, окреслений у ній загальними рисами. Конкретні відносини, які регулює норма права, є вельми численними. Вони мають індивідуальні особливості і водночас суттєві риси, характерні для всіх видів відносин. Ця обставина в процесі реалізації норм права народжує багато питань, що належать до змісту норм права,

відповіді на які можна отримати лише шляхом тлумачення; 3) норми права діють досить тривалий час. У період їх дії у результаті розвитку економічних та суспільних відносин виникають нові ситуації, які підпадають під регулювання певних норм права через їх загальний характер; 4) норми права мають певну мовно-логічну зовнішню форму, особливості якої потребують тлумачення;

логічні форми не тотожні граматичним, логіка не зливається з граматикою.

Слово не дає повного уявлення про сутність речі, яку воно означає, слова не мають єдиної інтерпретації. Зв’язок між словом і поняттям ускладнюється тим, що значення слова в мові охоплює не весь зміст поняття, а лише загальновідому його частину, і тут слово опиняється в своєму значенні вужчим за поняття;

професій, мають різний життєвий досвід, різну правову і моральну свідомість, сприймають однакові явища дійсності з різним ступенем точності, широти і глибини [448, с.11-13].

З вищенаведеними думками та висновками можна повністю погодитися, разом з тим потрібно роздивитися вказані підстави більш докладно та доповнити їх.

Так, можемо окреслити ті особливості, які є визначальними для процесу тлумачення в праві, обумовлюють його та мають бути враховані особами, що здійснюють правоінтерпретаційну діяльність.

Однією з основних причин, що спричиняє необхідність тлумачення у сфері права, є загальний характер правових норм. Будь-яка норма права є загальним правилом поведінки у певній сфері соціальних відносин.

Встановлюючи таке загальне правило, «видавець норми» не може передбачити

128