Методологія дослідження юридичного тлумачення

завданням науковця є обрання логічно взаємопов’язаних між собою підходів, способів і прийомів, які є найбільш оптимальними для проведення конкретного дослідження.

Наукове вивчення юридичного тлумачення неможливо у відриві від дослідження його загального об’єкта – сенсу права. Тому пізнання як сенсу права, так і юридичного тлумачення проводиться за допомогою філософських методів і обов’язково доповнюється загальнонауковими і спеціально-науковими методами дослідження.

При цьому метод дослідження розуміємо не тільки як систему інструментів, спрямованих на єдиний об’єкт пізнання, але і як поєднання різнорідних прийомів, орієнтованих на вирішення конкретного дослідницького завдання.

Варто зазначити, що методологія перебуває у перманентному історичному русі і змінюється залежно від домінуючого світогляду, типу наукового мислення, парадигми, які існували у хронологічно змінні конкретно-історичні періоди еволюції людства. Так, якщо у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. виключної ваги набула методологія позитивізму, то за часів

СРСР існував примат матеріалістичної діалектики, представлений більшовицьким варіантом, який, проте, упродовж 80-х років ХХ ст. у радянській юридичній науці зазнав кризи.

Після розпаду СРСР деякі учені відмовилися від постулатів матеріалістичної діалектики (досить часто несправедливо і необґрунтовано). Як наслідок, на початку незалежності України в правовій науці накопичується методологічний вакуум, паралельно ж відбуваються процеси пошуку нової методології дослідження проблем. Тому одним з магістральних шляхів подолання кризи методології є конструювання такого наукового пізнання правових явищ і процесів (зокрема, й юридичного тлумачення), фундаментом якого є соціальна відповідальність учених, їх неупередженість, об’єктивність, відсутність заангажованості, деідеологізація досліджень тощо.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/540238.html