Тлумачення, як і будь-який інший різновид юридичної практики, – утворення поліструктурне, що включає логіко-філософську, просторову, часову, стохастичну, горизонтальну, вертикальну та інші структури [201, с.356].

роботі за основу буде взята логіко-філософська структура, яка передбачає дослідження насамперед форми і змісту.

Так, у своїй роботі Я.С. Вольфовська наводить перелік основних елементів юридичного тлумачення, а саме: 1) компетентні органи, фізичні і посадові особи, які володіють відповідними знаннями, здібностями, навичками, майстерністю тощо у сфері юридичного тлумачення; 2) об’єкти і предмети, що підлягають з’ясуванню та роз’ясненню; 3) система загальносоціальних, технічних і спеціально-юридичних засобів правової інтерпретації (техніка тлумачення); 4) сукупність прийомів, способів і методів оптимального використання вказаних вище засобів (тактика тлумачення); 5) принципи, плани і прогнози суб’єктів інтерпретаційної діяльності (стратегія тлумачення);

(правороз’яснюючі стадії, режими); 8) показники, що характеризують якість офіційного юридичного тлумачення і його результатів; 9) параметри ефективності правоінтепретаційної діяльності; 10) ресурсозабезпеченість юридичного тлумачення (фінансові, трудові та інші витрати); 11) відповідні види контролю і нагляду за законністю, якістю й ефективністю правороз’яснюючих дій та операцій суб’єктів, ухвал, що виносяться, й актів, їх оформлення тощо [91, с.25-26].

176