У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название МЕДІАЦІЯ КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ І СПОРІВ: НАЦІОНАЛЬНА ТА МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Количество страниц 106
ВУЗ КТИ
Год сдачи 2016
Содержание МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

за темою

«МЕДІАЦІЯ КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ І СПОРІВ: НАЦІОНАЛЬНА ТА МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ»

Київ 2016





Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ І. Загальна характеристика інституту медіації як способу вирішення корпоративних конфліктів і спорів………………………………………………7
1.1. Інститут медіації: становлення, поняття, ознаки, сутність………………..7
1.2. Статус медіатора та його роль у вирішенні спору………………………..19
1.3. Конфлікти і спори в сфері корпоративних правовідносин……………….28
Розділ ІІ. Практичні аспекти медіації корпоративних конфліктів та спорів в межах національного законодавства……………………………….…………..40
2.1. Інститут медіації в Україні………………………………………………....40
2.2. Процедура застосування медіації………………………………………….48
2.3. Особливості медіації порівняно з іншими способами врегулювання корпоративних конфліктів і спорів………………………………..……….…60
Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку інституту медіації………….74
3.1. Проблемні питання впровадження інституту медіації в сфері вирішення корпоративних конфліктів і спорів……………………………………………..74
3.2. Шляхи вдосконалення механізму медіації як альтернативного способу вирішення спорів……………………………………………………………..….87
Висновки………………………………………………………………………....95
Список використаних джерел…………………………………………………100






ВСТУП

Конфлікти присутні у багатьох сферах людської життєдіяльності. Не оминули вони й корпоративне право, галузь права, яка тільки набирає обертів в Україні. Вона сформувалася в західних державах, що першими ступили на шлях капіталізму, який спричинив бурхливий розвиток в сферах торгівлі та промисловості, що в свою чергу вимагало вдосконалення організаційно-правових форм ведення господарювання, корпоративних відносин. Ця галузь права відіграє вагому роль в регулюванні діяльності суб’єктів господарювання.
Корпоративне право охоплює відносини з приводу заснування суб’єкта господарювання, провадження ним господарської діяльності, підтримання платоспроможності, а також його припинення через призму особи, яка є засновником і володіє часткою в статутному капіталі. Тобто дана галузь права значну увагу приділяє корпоративним правам, а разом з цим і відносинам з приводу таких прав, що мають назву корпоративних.
Корпоративні відносини полягають, зокрема, в участі в управлінні суб’єктом господарювання, отриманні дивідендів від його діяльності та активів у разі ліквідації. Однак в Україні вони ще не набули своєї завершеної форми, а законодавство в цій області терпить часті зміни і далеке поки що від досконалості. Тому, не кажучи вже про сам людський фактор, бо ми часто й на порожньому місці здатні вигадати суперечку, наявні сприятливі умови для виникнення корпоративних конфліктів та спорів.
Останні в свою чергу негативно впливають на діяльність суб’єкта господарювання, можуть погіршити його прибутковість та спричинити втрату ділової репутації, що здобувається інколи протягом довгих років. Ще більш негативного значення набуває така ситуація, коли конфлікти та спори не розв’язуються протягом тривалого часу і немає перспектив владнати їх в майбутньому.
В такому разі негативний вплив корпоративних конфліктів та спорів виходить за рамки власне корпоративних відносин, оскільки знижує ефективність діяльності суб’єкта господарювання, що в свою чергу зачіпає його трудовий колектив, бо може виникнути несприятлива можливість втрати робочих місць або взагалі банкрутства.
Наявність же багатьох довготривалих корпоративних конфліктів та спорів здійснює широкий несприятливий вплив на економічну ситуацію в державі, тому що знижуються економічні показники, відбувається відтік капіталу, зменшується рівень інвестицій, виникає соціальна напруга. Тобто корпоративні конфлікти та спори породжують заразом багато проблем, що безпосередньо не пов’язані з власне корпоративними відносинами.
Тому існує об’єктивна потреба успішного їх розв’язання, оскільки існуючі способи вирішення спорів не завжди дозволяють швидко та економічно вирішити конфлікт чи спір, що виникли в корпоративній сфері.
Саме тому постає необхідність в пошуку альтернативних способів вирішення конфліктів та спорів, зокрема, й корпоративних. Серед таких способів чільне місце займає медіація.
У світі вона вже давно визнана і застосовується для вирішення спорів в різноманітних сферах. Існують різні об'єднання та асоціації медіаторів, які виконують регулятивні функції, а університети пропонують навчальні програми з вивчення медіації. У нас же їй тільки належить знайти своє визнання та отримати нормативне закріплення в українському законодавстві.
З огляду на постійну необхідність розв’язання конфліктів та спорів, сучасний розвиток корпоративного права в Україні, дослідження питання застосування медіації як альтернативного способу вирішення корпоративних конфліктів та спорів і разом з тим як достатньо нового явища в українському праві взагалі, а також визначення її реального значення та функцій є безумовно актуальними темами. Тим паче, що скільки існують конфлікти, стільки є потреба в розумному їх розв’язанні.
Теоретичною розробкою питань медіації займалися, зокрема, такі вітчизняні та іноземні науковці: Гаврилішин А.П., Дараганова Н.В., Демидович О.М., Козирєва В.П, Мамчур Л.В., Подковенко Т.О., Саранюк В.І., Соловйова О.Є., Хименко С.М., Алеш Залар, Джон Майкл Річардсон, Джудіт П. Мейер, Една Сасмен, Майкл Лезес, Патрісія Барклай, Іан Генгер, Ф. Пітер Філіпс. Однак наукові розробки дослідників стосуються різних аспектів медіації, в Україні вони часто присвячені загальним проблемам, стосуються, зокрема, цивільних та господарських аспектів. Через це така більш конкретизована тема медіації корпоративних конфліктів та спорів в українських наукових роботах недостатньо розкрита, що пояснюється також новизною предмета вивчення.
Метою дослідження є визначення ефективності медіації у сфері вирішення корпоративних конфліктів та спорів. Для досягнення мети, необхідно виконати наступні завдання:
1) розкрити становлення,поняття та сутність інституту медіації;
2) розглянути статус медіатора та його роль у вирішенні спорів;
3) дослідити конфлікти і спори в сфері корпоративних правовідносин;
4) з’ясувати правове регулювання інституту медіації в Україні;
5) розкрити процедуру застосування медіації;
6) визначити особливості медіації порівняно з іншими способами врегулювання корпоративних конфліктів і спорів;
7) дослідити проблемні питання впровадження інституту медіації в сфері вирішення корпоративних конфліктів і спорів;
8) запропонувати шляхи вдосконалення механізму медіації як альтернативного способу вирішення спорів.
Об'єкт дослідження – вирішення корпоративних конфліктів та спорів за допомогою інституту медіації.
Предмет дослідження – вивчення правовідносин у сфері практичного застосування інституту медіації та тенденцій його розвитку.
Методологічну основу дослідження становлять такі методи як діалектичний, оскільки при вивченні інституту медіації необхідно врахувати постійний розвиток даного способу вирішення спорів, знаходити шляхи його вдосконалення; історичний, оскільки потрібно дослідити етапи становлення інституту медіації, процес визнання його як ефективного способу вирішення спорів; емпіричний метод, тому що потрібно розуміти об’єктивно процес застосування медіації на практиці та проблемні питання, які при цьому виникають; порівняльно-правовий, оскільки необхідно зіставити нормативне закріплення інститут медіації в різних державах, виявити спільні та відмінні риси. Використання таких методів дозволить всебічно та ґрунтовно розкрити тему магістерської дипломної роботи, визначити її особливості та досягнути встановленої мети.
Магістерська дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи сто сім сторінок.
Таким чином, в даній роботі буде досліджено і проаналізовано поняття та сутність інституту медіації, його можливості у вирішенні спорів взагалі та головним чином доречність застосування при вирішенні корпоративних конфліктів та спорів. Крім того буде обов’язково звернено увагу на міжнародний досвід у цьому питанні та розглянуто проблеми і перспективи впровадження цього альтернативного способу вирішення спорів в Україні, зокрема, на законодавчому рівні.
Список литературы ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження підтверджено, що інститут медіації є ефективним способом вирішення спорів, що повноцінно виконує свої функції та застосовується у різноманітних ситуаціях та галузях, зокрема і у корпоративній сфері. Звернення до медіації у випадку виникнення корпоративних конфліктів і спорів виправдовує себе за умови наявності у сторін конфліктної ситуації дійсного бажання розв’язати суперечку. В такому разі спостерігається досить висока успішність медіаційної процедури, що завершується укладенням взаємоприйнятної угоди про результати медіації.
Під час роботи над дослідженням були виконані поставленні завдання. Розкрито становлення, поняття та сутність медіації. Визначено, що медіація є добровільною процедурою та характеризується співпрацею сторін, які самостійно приймають вигідне для кожного рішення.
Окрім цього, в науковій роботі розглянуто статус медіатора, його права та обов’язки. Визначено перелік вимог, яким він повинен відповідати, щоб брати участь у вирішенні спору. Але головне, встановлено особливу роль медіатора порівняно з іншими особами, які також розглядають спори. Вона полягає в тому, що медіатор не вирішує спір, а підводить сторін спору до його розв’язання.
Також досліджено конфлікти та спори в сфері корпоративних правовідносин. Розкрито корпоративний конфлікт через соціальний та юридичний конфлікт, вивчено його структуру та динаміку. Розглянуто причини виникнення корпоративних конфліктів і спорів, розмежовано поняття корпоративного конфлікту та спору.
Опрацьовано питання правового регулювання інституту медіації. Встановлено, що ця сфера в Україні мало розвинута. Відсутнє законодавство, яке регулює провадження медіації. Певні успіхи спостерігаються тільки на рівні громадських організацій, які займаються медіацією.
В магістерській дипломній роботі розкрито процедуру застосування медіації, принципи, на яких вона здійснюється. Вивчено окремо її стадії та етапи, а також, дії, які сторони конфлікту здійснюють під час їх проходження.
Наступним завданням було визначення особливостей медіації порівняно з іншими способами врегулювання корпоративних конфлікті та спорів. Внаслідок виконання завдання встановлено переваги медіації порівняно з судом та арбітражем, а також з іншими менш поширеними способами вирішення спорів.
Під час написання магістерської дипломної роботи досліджено проблемні питання впровадження інституту медіації в сфері вирішення корпоративних конфліктів і спорів. Визначено, що основною перешкодою на цьому шляху є відсутність відповідного законодавства, яке врегульовувало б різні аспекти медіаційної процедури, зокрема, виконання угоди про результати медіації.
Крім визначення проблем, потрібно було знайти шляхи вдосконалення механізму медіації. Серед таких конкретних кроків запропоновано прийняти закон про медіацію, запровадити судову медіацію, прийняти програму підготовки медіаторів, а також зареєструвати асоціацію медіаторів, яка б здійснювала контроль їхньої діяльності. Такі заходи дозволять розкрити потенціал медіації у багатьох галузях, не тільки в корпоративній.
Однак незважаючи на всі можливості медіації, її серйозний характер так би мовити у вирішенні спорів з цифрами на багато нулів, в Україні такий інститут вирішення спорів не має широкого використання, хоча й присутні організації, що мають певні успіхи на цьому поприщі, та займаються його просуванням.
Внаслідок цього можна стверджувати, що правовідносини у сфері практичного застосування інституту медіації перебувають на етапі свого становлення і зазнають ще певних змін, доки не сформулюються остаточно. Це пов’язано також з тим, як уже згадувалося, що не існує на даний момент законодавства у сфері медіації. Така прогалина, обмежує цей інститут, зводить в рамки приватної ініціативи, гальмує його розвиток в Україні і не дає вийти на загальнодержавний рівень, отримавши визнання широкого загалу.
З цим і пов’язаний низький рівень використання медіації у вирішенні корпоративних конфліктів та спорів. Попит на неї не сформований, а перевага віддається часто таким звичним і знайомим способам вирішення спорів як господарський суд та арбітраж.
Попри це, якщо буде забезпечено відповідний науковий базис вивчення медіації, запроваджено навчальні дисципліни у вищих навчальних заклад та найголовніше буде прийнято спеціальний закон, що стосується медіації, вищезгадані загальноприйняті способи вирішення спорів поступляться своїм місцем на користь медіації. Оскільки процедура медіації за рахунок своїх особливостей краще пристосовується до кожного конкретного конфлікту. А її ефективність підтверджена іноземним досвідом. Який свідчить про те, що у державах, де економіка потужніша, складніша, корпоративна культура давно сформована, перевага часто надається медіації, і результати вирішення корпоративних конфліктів і спорів не чим не поступаються рішенням державних судів або арбітражів. Навіть більше вони мають перевагу, оскільки досягаються самостійно сторонами та в атмосфері співпраці за коротший проміжок часу і з меншим використанням фінансових ресурсів.
Зважаючи на це вагомою проблемою, яка стоїть на заваді широкого впровадження та застосування медіації, окрім відсутності спеціального закону та відповідних змін у процесуальному праві, є несформованість власне української корпоративної культури, а також низький рівень поінформованості громадськості.
Тому з метою виправлення ситуації на краще необхідно проявити законодавцю все-таки політичну волю і прийняти відповідний закон, провести перед тим громадські слухання з широкою інформаційною кампанією. Такі заходи сприятимуть пропаганді медіації та закріплення думки серед широкого загалу, що вирішення протиріч за допомогою судової інстанції не завжди є доречним та виправдовує затрачені зусилля і час.
У демократичному суспільстві корпоративна культура формується самостійно, держава визначає законні рамки та межі такого творення, але не здійснює певних конкретних дій в цьому секторі, які б порушували його природу, оскільки це більше приватноправова сфера, ніж навпаки. Хоча Україні дісталися в спадок радянські традиції присутності держави в багатьох сферах, які тільки поступово поступаються новим, пов’язаним з ринковою економікою.
Особливу вагу в цьому аспекті має корпоративне управління. Кожна держава має власну модель корпоративного управління, яка обумовлена її історичним розвитком та характерними рисами і традиціями управління. Тому Україна потребує власну модель корпоративного управління, яка б відповідала своєрідним ознакам українського середовища ведення бізнесу. Українська модель корпоративного управління має узгодити діяльність керівних органів господарських товариств з інтересами їх засновників та учасників, а також виробити принципи та підходи розв’язання конфліктних ситуацій.
Зважаючи на це держава повинна забезпечити дієве законодавство, яке не тільки створювало придатні умови для господарювання, а й передбачало ефективні способи вирішення корпоративних конфліктів та спорів, серед яких чільне місце має зайняти медіація. Також на державу покладається загальний обов’язок формування високої правової культури українського суспільства. За рахунок цього відбуватимуться позитивні зміни і в корпоративному секторі, оскільки корпоративна культура є частиною правової.
Підсумовуючи викладений матеріал варто зауважити наступне. Наявність корпоративних спорів та конфліктів між учасниками суб’єкта господарювання не є проблемою. Найчастіше така ситуація свідчить про те, що в господарському товаристві зібралися активні та підприємливі люди, які мають власне бачення розвитку бізнесу. Таке становище є набагато кращим за те, коли керівництво товариства боїться змін та не вживає заходів, які диктують сучасні умови.
Навпаки проблемою є намагання зберігати примарний статус-кво і не розв’язувати конфліктну ситуацію або ще гірше вдатися до відвертого протистояння, яке може знищити плоди попередніх років тяжкої праці і обірвати зв’язки між учасниками товариства назавжди.
Звернення до медіації дає змогу уникнути таких проблем. Такі сутнісні ознаки медіації як добровільність, виваженість, атмосфера співпраці зосереджують сторін конфлікту не на протиставленні їх позицій, а на спільності інтересів. Як результат з мінімальними витратами досягається взаємоприйнятне вирішення проблеми із збереженням ділових відносин в подальшому.
Завдяки медіації сторони корпоративного конфлікту виходять з нього з корисним досвідом, за допомогою якого вони по-новому можуть поглянути на стан речей. Тоді особи розуміють на практиці, що мирне вирішення спору приносить більше позитивних результатів, ніж антагонізм. Такий спосіб розв’язання корпоративних конфліктів та спорів сприяє зміцненню корпоративного управління суб’єкта господарювання, що в свою чергу добре відображається на його конкурентоздатності та комерційній успішності.
Тому якщо корпоративний сектор України бажає йти еволюційним шляхом, він має пильніше придивитися до переваг, які надає інститут медіації, та взяти їх на озброєння.







СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України — 1996 р. — № 30 — Ст. 141.
2. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради України — 1992 р. — № 6 — Ст. 52.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України — 2003 р. — № 18, 19-20,21-22 — Ст. 44.
4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України — 2003 р. — № 40 – Ст. 356.
5. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України — 1993 р. — № 39 — Ст. 383.
6. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) // Відомості Верховної Ради України — 1998 р. — № 34 — Ст. 234.
7. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України — 1999 р. — № 24 — Ст. 207.
8. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України — 2006 р. — № 34 — Ст. 291.
9. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України — 2008 р. — № 50-51 — Ст. 384.
10. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України — 2010 р. — № 41-42, № 43, № 44-45 — Ст. 529.
11. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. // Офіційний вісник України — 2012 р. — № 62 — Ст. 2509.
12. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17 листопада 1998 року № 1258/98 // Офіційний вісник України — 1998 — № 46 — Ст. 13.
13. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 // Офіційний вісник України — 2006 — № 19 — Ст. 1376.
14. Про заходи щодо посилення захисту права власності: Указ Президента України від 12 лютого 2007 року № 103/2007 // Урядовий кур’єр — 2007 — № 30.
15. Про утворення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 257 // Офіційний вісник України — 2007 — № 14 — Ст. 516.
16. Про затвердження Принципів корпоративного управління: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 р. № 571 // Цінні папери України. — 2004 — № 1.
17. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 р. // Офіційний вісник України — 2004 р. — № 45 — Ст. 3004.
18. ЮНСИТРАЛ Типовой закон о международной коммерческой согласительной процедуре и Руководство по принятию и применению 2002 год // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uncitral.org/uncitral/ru/uncitral_texts/arbitration/2002Model_conciliation.html
19. Про практику розгляду судами корпоративних спорів: Постанова Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008р. № 13 // Вісник Верховного суду України — 2008 р. — № 11.
20. Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин: Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007р. №04-5/14 // Вісник господарського судочинства — 2008 р. — № 1 — Ст. 22.
21. Директива 2008/52/ЄC Європейського парламенту та Ради від 21 травня 2008 р. // Відновне правосуддя в Україні — 2008 — № 4 (12) — С.62-66.
22. Закон о медиации № 134-XVI от 14.06.2007 Мониторул Офичиал N 188-191/730 от 07.12.2007. // Відновне правосуддя в Україні — № 4 (12) — 2008 — С.67-73.
23. Федеральный закон «Об альтернативной процедуре урегулирования споров с участием посредника (процедуре медиации)» от 27 июля 2010г. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ntc.duma.gov.ru/duma_na/asozd/asozd_text.php?nm=193-%D4%C7&dt=2010
24. Закон Республики Казахстан «О медиации» № 401-IV 3PK от 28 января 2011 г. // Відновне правосуддя в Україні — №3–4(17) — 2011— С. 42-49.
25. The Uniform Mediation Act (Enacted by NCCUSL on August 16, 2001) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uniformlaws.org/shared/docs/mediation/uma_final_03.pdf
26. European Code Of Conduct For Mediators // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/civiljustice/adr/adr_ec_code_conduct_en.pdf
27. Проект Закону про медіацію від 17 грудня 2010 р. //
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=39276
28. Проект Закону про медіацію від 21 лютого 2011 р. //
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc2_5_1_J?ses=10007&num_s=2&num=8137&date1=&date2=&name_zp=%EF%F0%EE+%EC%E5%E4%B3%E0%F6%B3%FE&CB1=&out_type=1&id=
29. Анцупов А. Я. Конфликтология в схемах и комментариях: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. / А. Я. Анцупов, С. В. Баклановский — СПб.: Питер, 2009. — 304 с.
30. Бегаева А.А. Правовая природа альтернативных способов урегулирования корпоративных споров (сравнительно-правовой анализ зарубежной и отечественной практики) / А.А. Бегаева // Государство и право. — 2009 — № 2 — С. 37-47.
31. Березанська Вероніка. Медіація як вихід із глухого конфлікту / Вероніка Березанська // Інтелектуальна власність. — 2010 — № 10 — С. 46-50.
32. Бессемер, Христоф. Медиация. Посредничество в конфликтах. / Христоф Бессемер; [перевод с нем. Н.В. Маловой]. — Калуга: «Духовное познание», 2005. — 176 с.
33. Вінник Оксана Мар’янівна. Проблеми правового регулювання корпоративних і партнерських відносин. Монографія / О.М. Вінник — К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010.— 166 с.
34. Данельян Андрей Андреевич. Корпорация и корпоративные конфликты / А.А. Данельян. — Москва: Издательський дом «Камерон», 2007. — 192 с.
35. Дараганова Н.В. Медіація як один із альтернативних способів вирішення спорів / Н.В. Дараганова // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. Науковий журнал. — 2010 — №1 — С. 106-109.
36. Довгань Л.Є., Пастухова В.В., Савчук Л.М. Корпоративне управління. Навчальний посібник. / Л.Є. Довгань, В.В. Пастухова, Л.М. Савчук. — К.: Кондор, 2007.— 174 с.
37. Єрьоменко Г. Про проект закону «Про медіацію» в Україні / Г. Єрьоменко, А. Комбікова // Право України — 2011 — №11-12 — С. 217-224.
38. Зазуляк Юрій. Ремесло суперарбітра. Шляхетські конфлікти та полюбовні замирення у Руському воєводстві початку ХVІ ст. / Юрій Зазуляк // Соціум. Альманах соціальної історії. Вип. 7 / [голов. ред. В. Смолій]. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. — С.43-57.
39. Залар, Алеш. Кампанія з інформування громадськості про медіацію в Україні. Рекомендації, розроблені в листопаді 2007 р. / Алеш Залар // Відновне правосуддя в Україні — № 4 (12) — 2008 — С. 49-61.
40. Іванов В. М. Юридична конфліктологія : навч. посіб. для студ. вищ.навч. закл. / В. М. Іванов, О. В. Іванова. — К.: МАУП, 2004. — 224 с.
41. Кисельова Т. Правове регулювання відносин із надання послуг медіації у зарубіжних країнах / Т. Кисельова // Право України — 2011 — №11-12 — С. 225-236.
42. Леко Б. Медіація: підручник. / Б. Леко, Г. Чуйко. — Чернівці: Книги – ХХІ, 2011. — 464 с.
43. Лукьяновская О. В. Основы юридической конфликтологии и медиации / О.В. Лукьяновская, Р.Г. Мельниченко; ФГОУ ВПО «Волгоградская академия государственной службы». — Волгоград: Изд-во ФГОУ ВПО ВАГС, 2011. — 96 с.
44. Мусіяка В.Л. Медіація в діяльності українських нотаріусів: екзотика чи реальна перспектива? / В.Л. Мусіяка // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010 — №8 — С. 106-110.
45. На кафедрі соціології і соціальної роботи Політехніки вчать, як грамотно виходити з конфліктів // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lp.edu.ua/node/3494
46. Притика Ю.Д. Зміст та класифікація принципів медіації / Ю.Д.Притика // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2010 — №10 — С. 86-92.
47. Рунессон, Ерік M., Гі, Mарі-Лоранс. Медіація конфліктів і спорів у галузі корпоративного управління — Всесвітній форум з питань корпоративного управління, 2007 — 68 с. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www1.ifc.org/wps/wcm/connect/deed798048a7e4ae9e6fdf6060ad5911/FocusReport_Ukr_final.pdf?MOD=AJPERES
48. Сахарова Юлія. Спори кордонів не знають / Юлія Сахарова // Закон і Бізнес — 24.11 – 30.11.2012 — №47 (1086) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/12878-1516_listopada_v_kievi_vidbulisya_arbitrazhni_dni.html
49. Селівон М. Взаємодія судової влади з міжнародним комерційним арбітражем / М. Селівон // Право України — 2011 — №1 — С. 130-138.
50. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. / О.Ф. Скакун [пер. з рос.] — Харків: Консум, 2009 — 656 с.
51. Слободянюк А.В. Психологія управління та конфліктологія: навчальний посібник для практичних та семінарських занять / А.В. Слободянюк, Н.О. Андрущенко, — Вінниця: ВНТУ, 2010. — 120 с.
52. Спектор Ольга. До питання запозичення досвіду зарубіжних країн щодо комбінованих альтернативних способів вирішення спорів / Ольга Спектор // Український часопис міжнародного права — 2012 — №1 — С. 121-125.
53. Степанов Сергей. Корпоративные конфликты в современной России и за рубежом. / Сергей Степанов, Салават Габдрахманов — Москва: Национальный совет по корпоративному управлению, 2011. — 140 с.
54. Тихомирова Є. Б. Конфліктологія та теорія переговорів: підручник. / Є.Б. Тихомирова, С.Р. Постоловський. — Рівне: Перспектива, 2007. — 389 с.
55. Український центр медіації // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrmediation.com.ua/ua/about_center/
56. Український центр медіації. Медіація: як швидко та ефективно вирішити спір // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrmediation.com.ua/files//content/kmbs_18_2_05_2009_bukl.pdf
57. Український Центр Порозуміння // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uccg.org.ua/
58. Українські медіатори, які пройшли навчання за підтримки IFC, отримали міжнародну акредитацію // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifc.org/IFCExt/pressroom/IFCPressRoom.nsf/0/CD5BE441E8A75CFC85257554005C7256?OpenDocument
59. Фар, Петер [и др.]. Медиация в нотариальной практике (Альтернативные способы разрешения конфликтов) / Петер Фар // [отв. Редакторы Катарина Грефин фон Шлиффен и Бернард Вегманн; пер. с нем. С.С. Трушников] — М. Волтерс Клувер, 2005 — 388 с. — (Серия «Библиотека нотариуса» / Федер. нотар. палата России, Центр нотар. Исслед.).
60. Фишер Р., Юри У., Патон Б. Переговоры по-гарвардски. / Р. Фишер, У. Юри, Б. Патон. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — 352 с.
61. Фёдоров А.Ю. Рейдерство и корпоративный шантаж (организационно-правовые меры противодействия). Монография / Фёдоров А.Ю. — М.: Волтерс Клувер, 2010. — 480 с.
62. Шамлікашвілі Ц. Впровадження медіації у Росії / Ц. Шамлікашвілі // Право України — 2011 — №11-12 — С. 237-245.
63. Шамликашвили Цисана. Юридическое сопровождение процедуры медиации / Цисана Шамликашвили // Корпоративный юрист — 2009 — № 2 — С. 56-58.
64. Штерн Г.Ю. Корпоративне управління: навч. посібник для студентів спеціальності 8.050201 «Менеджмент організацій». / Г. Ю. Штерн — Харків: ХНАМГ, 2009.— 278 с.
65. Яхно Т. П. Конфліктологія та теорія переговорів. навч. посіб. / Т.П. Яхно, І. О. Куревіна. — К.: Центр учбової літератури, 2012.— 168 с.
66. Billiet, Johan and Nigmatullina Dilyara. Recent developments in European mediation and ADR / Johan Billiet // Corporate Disputes — oct-dec, 2012 — 45-48 p.
67. Black's Law Dictionary, Deluxe 9th — West, 2009 — 1940 p.
68. Carr, Indira. International trade law / Indira Carr — New York: Routledge-Cavendish, 2010 — 840 p.
69. Doing Business 2013 Ukraine. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.doingbusiness.org/~/media/giawb/doing%20business/documents/profiles/country/UKR.pdf
70. The Fifth Mediation Audit 2012, CEDR, 13р. // [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.cedr.com/docslib/TheMediatorAudit2012.pdf
71. Global trends in mediation, 2d ed. [ed. by Nadja Alexander]. — Kluwer Law International, 2006 — 480 p.
72. Richardson, John Michael. How Confidential Is Mediation Confidentiality? / John Michael Richardson // Contemporary Issues in International Arbitration and Mediation: The Fordham Papers 2008 / [Arthur W. Rovine, Editor]. — Martimus Nijhoff Publishers, 2009 — 273-291 р.
73. Sussman, Edna. Final Step: Issues in Enforcing the Mediation Settlement Agreement / Edna Sussman // Contemporary Issues in International Arbitration and Mediation: The Fordham Papers 2008 / [Arthur W. Rovine, Editor] — Martimus Nijhoff Publishers, 2009 — 343-359 р.
74. Sussman, Edna. Why mediate? The benefits of mediation over direct negotiation and litigation / Edna Sussman // IBA Legal Practice Division Mediation Committee Newsletter — April 2009 — Vol. 5 № 1 — 31-35 p.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 500





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.