У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Европейський досвід у запобіганні та протидії корупції у сфері державної служби
Количество страниц 109
ВУЗ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Год сдачи 2017
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 12
1.1. Поняття «корупція», її зміст та сутність 12
1.2. Наукові дослідження та розробки щодо протидії корупції в сфері державної служби 26
1.3. Причини та умови виникнення корупції як суспільно-політичного явища 30
Висновки до першого розділу 38
РОЗДІЛ 2.ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ, ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ ІЗ ВРАХУВАННЯМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ 42
2.1. Антикорупційне законодавство України, його розвиток 42
2.2. Основні засади державної антикорупційної політики та шляхи їх оптимізації 58
2.3 Стратегія України по запобіганню корупційних проявів, можливості ії вдосконалення 66
РОЗДІЛ 3.ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИХ ПРОЯВІВ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 75
3.1. Европейські стандарти у сфері запобігання та протидії корупції 75
3.2. Досвід европейських країн у боротьбі з корупційними проявами 78
3.3. Комплексне та системне формування з подальшою реалізацією антикорупційної політики на основі європейського досвіду 84
Висновки до третього розділу 88
ВИСНОВКИ 92
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 99








ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Обумовлена підвищеним проявом негативних тенденцій, деструктивних процесів, пов'язаних із високим рівнем корупції в сучасній Україні, що створюють реальну загрозу національній безпеці держави, їі політичній стабільності, конституційному і суспільному ладу, а також гострою необхідністю протидії цьому явищу насамперед у системі державної служби, тісна взаємодія якої з державним управлінням в Україні досі залишається мало конструктивною, коли старі принципи формування і функціонування державного апарату вже не діють, а нові ще досі стабільно не сформовані, коли утворилась об’єктивна розбіжність між типом державного службовця, що сьогодні здійснює суспільно-політичні реформи та необхідністю його трансформації відповідно існуючої соціально-політичної та економічної ситуації в країні.
На даний час в Україні, в умовах слабких демократичних традицій, недосконалості національного законодавства та незначного рівня політико-правової культури громадян, корупційними проявами охоплені практично всі сфери державної влади і управління, вони же в свою чергу являють собою загрозливий та небезпечний механізм, що підпорядковує собі політичне життя суспільства, є причиною поширення організованої злочинності і відповідно зростання зневіри населення у можливості влади здійснювати організаційні та практичні заходи щодо боротьби із нею, створюють сприятливі умови для поширення загального соціального напруження та деморалізації.
Боротьба з корупцією вже давно вийшла за фор¬мальні межі й стала предметом пильної уваги інститутів держави, громадських організацій, засобів масової інформації, пересічних громадян, вирішальною мірою впливаючи на систему законодавства будь-якої європейської демократичної держави, досвід яких Україні варто враховувати при реформуваннях в соціальній, економічній та політичній сферах, від чого на пряму залежить створення сучасної, ефективної системи державного управління.
Сучасні види корумпованої поведінки посадових осіб далеко пішли за рамки простого хабарництва, повсюдне поширення набули кримінальний лобізм, корисливі змови посадових осіб, інвестування комерційних структур за рахунок бюджету на шкоду інтересам держави, не обгрунтована і збиткова для суспільства передача державного майна в управління комерційним структурам, створення фіктивних підприємств, незаконні зовнішньоекономічні операції, суміщення державної служби з участю в комерційних організаціях, неправомірне втручання в діяльність правоохоронних органів.
Сучасна корупція являє собою безліч розгалужених структур, які не тільки здійснюють протиправну діяльність, але і включаються в міжнародні механізми тіньової економіки. При здійсненні корупційної діяльності використовуються різноманітні механізми: політичні, соціальні, економічні (підкуп, хабар, матеріальна вигода та ін.), механізми шантажу і погроз, а також шпигунства та іншої протиправної діяльності, які в сукупності являють собою складну систему. На сучасному етапі для корупції характерна транснаціональність і системність, вона має повсюдне поширення, не визнає національних кордонів, а масштаби даного явища досягли міжнародних рівнів.
В таких умовах перед політичною наукою виникає гостра необхідність дослідження феномена корупції, її змісту, пошуку інноваційних теоретичних і методологічних підходів до організації системи протидії корупційним проявам в органах державної влади України, особливо перераховані вище проблеми зумовили актуальність дослідження досвіду розвинутих країн щодо протидії корупції у сфері державної служби, зважаючи на європейські прагнення України.
Різноманітні аспекти проблеми запобігання та протидії корупції у сфері державної служби досліджували такі вітчизняні науковці, як М.Мельник, Є.Невмержицький, О.Охотнікова, О.Прохоренко, І.Рейтерович, О.Рудик, С.Телешун, А. Тіньков, Х.Тули, М.Я.Азаров, О.В.Бандурка, В.Т.Білоус, В.О.Глушков, Ю.В.Грошовий, І.С.Даньшин, Є.Б.Дидо¬ренко, А.П.Закалюк, В.Т.Зеленецький, М.І.Камлик, В.С.Литви¬ненко, В.М.Попович, В.В.Сташис, В.Г.Тацій, І.П.Якушик та інших.
Так, наприклад О.Я. Прохоренко в своїх роботах активно досліджував питання протидії корупційним проявам в системі державної служби України, протидії організованій злочинності та реформуванню податкової системи, зв’язків із громадськістю.
А.Л. Тіньков в своїх роботах [1-10] здійснив комплексний аналіз механізмів запобігання та протидії корупції в системі державного управління України, розкрив сутність та характерні риси політичної корупції, особливості видів, форм та сфер її прояву, дослідив зарубіжний досвід запобігання та протидії політичній корупції, проаналізував правові засади запобігання і протидії політичній корупції в органах державної влади України, а також здійснив оцінку ефективності роботи державних інститутів, уповноважених законодавством на здійснення антикорупційних заходів в Україні.
Х.А. Тули в своїх роботах [11-21] дослідив адміністративно-правові засоби боротьби з корупцією в державних органах України та Іраку та можливості їх вдосконалення з урахуванням існуючих міжнародно-правових норм і особливостей національного законодавства зазначених країн. Автором проаналізовано міжнародно-правові стандарти боротьби з корупцією та правові проблеми протидії корупції в державних органах України та Іраку.
М.І. Мельник в своїх роботах [22-32] досліджував кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції. З'ясував соціальну сутність, правову природу, причинну обумовленість та негативні наслідки корупції. Автор провів диференціацію корупційних правопорушень, охарактеризовано їх види, визначив правові ознаки та систему корупційних злочинів, дав визначення поняття корупційної злочинності. Дослідив теоретичні і прикладні проблеми запобігання корупції як стратегічного напряму протидії їй. Визначив недоліки антикорупційного законодавства та антикорупційної діяльності.
Серед зарубіжних авторів, що розглядали проблеми корупції в державах перехідного типу, в тому числі пострадянського простору, слід відзначити А.Ванучі, М.Гроссмана, К. Педерсена, С.Коткіна, К. Уоллеса, Дж.Най, Д.Порта, М. Філпа , С.Роуз-Аккермана, А.Шайо, К. Ріда, Л. Йохансена та інших.
Незважаючи на велику кількість досліджень економічних, політичних, правових та соціальних чинників, що сприяють виникненню корупції, бракує праць, у яких би безпосередньо висвітлювався досвід європейських країн щодо комплексного запобігання та протидії корупції в сфері державної служби.
Усе вищезазначене свідчить про необхідність детальних досліджень теоретичного і емпіричного матеріалу, існуючих тенденцій і надання реальних заходів щодо вирішення проблем у державному управлінні, а саме протидії корупційним проявам у сфері державної служби на основі європейського досвіду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Магістерське дослідження проводилося автором згідно з планом наукової діяльності кафедри державного управління та менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.
Мета і завдання дослідження. Основною метою даного дослідження є визначення оптимальних механізмів запобігання та протидії корупції у сфері державної служби на основі європейського досвіду.
Відповідно до поставленої мети, було окреслено наступне коло дослідницьких завдань:
1) виявити основні причини та умови щодо виникнення корупції як суспільно-політичного явища;
2) дослідити антикорупційне законодавство України;
3) розглянути стратегію України по запобіганню корупційних проявів, можливості її вдосконалення;
4) проаналізувати досвід європейських країн у боротьбі з корупційними проявами;
5) виробити комплексне формування з подальшою реалізацією антикорупційної політики на основі європейського досвіду.
Об`єктом дослідження є суспільні відносин щодо запобігання та протидії корупції у сфері державної служби.
Предметом дослідження є європейський досвід щодо запобігання та протидії корупції у сфері державної служби.
Теоретико-методологічні засади. Для досягнення поставленої мети використовувались загальнонаукові методи. Із застосуванням емпіричних методів - спостереження, моніторингу, класифікації, нормативно-інституційного - виявлено й описано причини та умови виникнення корупції як суспільно-політичного явища. За допомогою структурно-функціонального методу досліджено та визначено антикорупційне законодавство України, його розвиток. Суттєвим доповненням до структурно-функціонального методу став порівняльний, який передбачає зіставлення європейського та вітчизняного досвіду протидії корупції.
Структура роботи. Магістерське дослідження складається з із вступу, трьох розділів, кожен з яких містить три підрозділи, висновків, списку використаних джерел.
Практичне значення отриманих результатів. В результаті детального дослідження основних положень європейського досвіду у запобіганні та протидії корупції у сфері державної служби, стає можливим запровадження нових способів щодо здійснення таких же ефективних заходів в Україні та визначення шляхів адаптації вітчиз¬няної нормативної бази до вимог Європейського Союзу, які можуть стати корисними при формуванні та реалізації антикорупційних програм діяльності, документів програмного і прогнозного характеру, орієнтованих на розробку стратегії подолання корупції в державі, ухваленні політичних рішень, а також для вдосконалення нормативно-правових актів з питань формування антикоруп¬ційної свідомості громадян та посадових осіб органів державної влади.
Отримані результати також можуть використовуватися для закріплення основ подальшого поглибленого вивчення зазначеної тематики у навчальному процесі, при формуванні навчальних планів і програм підготовки спеціалістів у галузі політології та права, державного управління, написанні відповідних підруч¬ників, навчальних посібників, курсів лекцій, що сприятиме вдосконаленню системи державного правління нашої країни.
Список литературы ВИСНОВКИ
Таким чином, в результаті проведеного дослідження, слід зробити наступні висновки:
1. Виявлено, що основними причинами та умовами виникнення корупції як суспільно-політичного явища є: непомірне розростання бюрократичного апарату чиновників, надмірна централізація влади, значна поширеність дозвільних процедур у державному управлінні, криміналізація владних відносин (економічна залежність влади від приватного капіталу); низький рі¬вень заробітної плати державних службовців; відсутність дієвого контролю суспільства за діяльністю органів державної влади; недо-сконалість законодавства, що регулює відносини влади і капіталу щодо сфери впливу; соціально-економічна криза в державі тощо.
2. З аналізу антикорупційного законодавства України встановлено, що нормативну основу протидії корупції становлять близько 100 правових актів, які тією чи іншою мірою присвячені вирішенню проблем протидії корупції. Основним нормативно-правовим актом, у якому зосереджені спеціальні антикорупційні положення запобіжного характеру, є Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який не позбавлений недоліків. Однак з аналізу розвитку антикорупційного законодавства за останні роки можна побачити стійку і прогресуючу системну роботу, яка спрямована на заповнення прогалин, а зміст кожного нового внесення змін у законодавство наближає Україну до прогресивних європейських тенденцій у запобіганні і протидії корупції. Ураховуючи реалії сьогодення України, зменшення рівня корупції до безпечного можливе за умови вивчення та втілення в життя європейського досвіду боротьби з цим соціально-руйнівним явищем та імплементацією світових успішно діючих політичних, правових та організаційних механізмів подолання корупції. Зроблено висновок, що наскільки буде якісним процес імпле¬ментації європейських антикорупційних ста¬ндартів в законодавство України як складової адаптації законодавства в цілому, насті¬льки й буде правильною реалізація завдань, пов’язаних із необхідністю забезпечення відповідності адміністративного законодав-ства України європейським стандартам. Адже адміністративному законодавству на¬лежить ключове місце у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, що органічно та нерозривно пов’язане з діяльністю вико¬навчої влади та інститутів державного управління. Саме його норми покликані за¬безпечити встановлення і розвиток демокра¬тичних відносин між громадянином і апара¬том управління, які на сьогодні є критерієм оцінки внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності.
3. Виявлено, що донедавна в Україні фактично була відсутня ефективна стратегія протидії корупції, яка б враховувала гостроту проблеми та актуальність ситуації. Однак 14 жовтня 2014 р. Верховна Рада України в другому читанні прийняла ряд законів, а 24 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про запобігання корупції», що виправляють ситуацію. Нова нормативна база має певні недоліки - в Україні створено дві антикорупційні структури: Національне антикорупційне бюро й Національне агентство з питань запобігання корупції. Безумовним плюсом можна вважати те, що обидва очільники та члени цих структур обираються й призначаються на конкурсних засадах. Однак при цьому в країні створюються паралельні органи з протидії корупції, а неминуча конкуренція цих органів зробить боротьбу з нею малоефективною. 5. 5. Вважаємо, що зменшення рівня корупції до безпечного в Україні можливе лише за умови вивчення та втілення в життя закордонного досвіду боротьби з цим негативним явищем, насамперед успішно діючих в інших країнах політичних, правових та організаційних механізмів подолання корупції. Вивчення закордонних програм, що на практиці довели свою ефективність, являє собою величезні перспективи для запозичення позитивного іноземного досвіду, особливо за відсутності власного реально діючого механізму протидії корупції.
4. Досвід європейських країн щодо запобігання корупції різноманітний і залежить від правових, соціаль¬них, політичних умов, рівня економічного розви¬тку, удосконалення державного управління. Певні норми вже перейняті й діють в Україні, інші пере¬бувають у стадії обговорення. Але вартий уваги той факт, що ефективність стратегії боротьби з корупцією визначається не кількістю пропонованих заходів, а їх якістю, тобто спроможністю реально впливати на ситуацію та змінювати її. Тому запо-зичувати відповідний досвід потрібно вибірково, з урахуванням наявних результатів застосування відповідної норми. Запропоновано, враховуючи досвід Франції, для реалізації ефективної антикорупційної політики в Україні забезпечити прозорість діяльності органів державної влади, активізацію політичної участі громадян, організований соціальний контроль з боку громадянського суспільства за системою державного управління, запровадити програми правового навчання громадян. Запропоновано також імплементувати європейські принципи демократії та державотворення, забезпечити чіткий контроль з боку держави за фінансовими операціями державних службовців та політичних партій, особливо що стосується безготівкового руху коштів. Запропоновано, за прикладом Франції, зобов’язати кредитні установи уважно ставитись до капіталів державних службовців. Йдеться, насамперед, про виявлення порушень, пов’язаних із фальсифікацією чеків та векселів, переданих на інкасацію. У разі встановлення факту відкриття службовцем рахунку з метою ухиляння від сплати податків, функціонуванння такого рахунку слід негайно припиняти. Окрім цього, слід законодавчо зобов’язати фінансових посередників встановлювати особу свого клієнта, надавати довідки про третіх осіб, на користь яких здійснюються перерахування, передбачити відповідальність банківського працівника в разі прийняття фальшивого документа. Фінансові посередники повинні бути зобов’язані повідомляти спеціальні адміністративні служби про суми внесків на рахунок, якщо виникає підозра, а також про операції з такими коштами. При цьому обов’язок дотримання професійної таємниці знімається. Таким чином, необхідно розширити державний контроль за рухом безготівкових грошових коштів, розширюючи у цей спосіб важелі контролю за потенційними порушниками закону. Запропоновано впровадити постійну звітність та гласність щодо виявлення корупції та обговорення наслідків - покарання за корупційні дії; щорічно міністр внутрішніх справ повинен доповідати Верховній Раді України парламенту про виявлені факти корупції та вжиті заходи щодо покарання осіб, причетних до корупції; розробити системи моніторингу можливих місць виникнення корупційних дій у державних та громадських організаціях і здійснювати суворий контроль за діяльністю осіб, які там працюють; необхідне створення системи прав і обов’язків поса¬дових осіб із визначенням міри відповідальнос¬ті за порушення посадової етики та корупційні прояви; основною мірою покарання за корупційну дію повинна стати заборона працювати в державних органі¬заціях та втрата всіх соціальних пільг, які надає державна служба, наприклад, пенсійного і соці¬ального обслуговування; у всіх організаціях, зокрема у міністерствах, повинні діяти служби внутрішньої безпеки, обов’язком яких є реєстрація та виявлення помилок чиновників, їх на¬вмисних чи випадкових порушень діючих правил і відповідних наслідків таких порушень.
5. Реалізацію антикорупційної політики на основі європейського досвіду запропоновано провести наступним чином: Першим етапом повинно стати (за прикладом Федеративної Республіки Німеччина) прийняття заходів щодо знищення матеріальної, насамперед фінансової бази злочинних угруповань. Це повинно бути досягнуто шляхом конфіскації майна і створення належної правової бази для унеможливлення «відмивання» «брудних» грошей. Основним завданням цього етапу повинно бути в тому, щоб у результаті законодавчих, організаційних, кадрових та інших заходів унеможливити зловживання державного службовця своїм посадовим становищем. Необхідно переглянути комплекс організаційно-правових та інших заходів на національно¬му рівні з метою їхнього вдосконалення Саме на цьому етапі необхідно, за досвідом Франції, впровадити постійну звітність та гласність щодо виявлення корупції та обговорення наслідків - покарання за корупційні дії, та ін. заходи, запропоновані вище. Другим етапом повинно бути підвищення ефективності діяльності Національне антикорупційне бюро. Наразі поки що рано говорити про недоліки в організації і нормативному регулюванні діяльності цього новоствореного органу, але з 16 квітня 2016 року результати його першого року роботи необхідно ретельно проаналізувати та внести відповідні корективи. Третім етапом необхідно інтенсифікува¬ти діяльність у міжнародних організаціях та двосторонню міжнародну співпрацю, в першу чергу НАБ, щодо протидії корупції, адже однією з головних складових форму¬вання й реалізації ефективної системи боротьби з коруп¬цією є чітка взаємодія держав, насамперед, їхніх право¬охоронних органів, спільна участь у заходах, ініційованих Організацією Об'єднаних Націй, Радою Європи, Інтерполом, Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та іншими міжнародними інституціями. Четвертим, і можливо, найголовнішим етапом необхідно забезпечити ефективне незалежне функціонування судової влади, за прикладом правоохоронних систем Італії, Великої Британії чи Франції. Вкрай важливим на цьому етапі є оновлення суддівського корпусу, творення системи електронного правосуддя, приведення повноважень та діяльності прокуратури до європейських стандартів. Безумовно, побудова нової ефективної судової системи повинна проводитись поступово, тому її й запропоновано винести у четвертий пункт. Однак, зважаючи на високий рівень корупції в сфері державної служби, не слід зволікати з виконанням запропонованого поетапного плану реалізації антикорупційної політики на основі європейського досвіду. Водночас, тільки реальна політична воля керівництва країни сприятиме зменшенню можливостей щодо корупційних діянь в органах державної влади.










СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Тіньков А. Л. Політична корупція в системі державного управління: українські реалії / А. Л. Тіньков // Вісн. НАДУ. – 2010. – № 1. – С. 227–234.
2. Тіньков А. Л. Роль громадських організацій у протидії політичній корупції / А. Л. Тіньков // Вісн. НАДУ. – 2010. – № 3. – С. 199–206.
3. Тіньков А. Л. Особливості протидії політичній корупції в країнах ЄС [Електронний ресурс] / А. Л. Тіньков // Державне управління: теорія та практика. – 2011. – № 2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2011_2/txts/Tinkov.pdf.
4. Тіньков А. Л. Правові засади запобігання політичній корупції в органах державної влади України / А. Л. Тіньков // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2012. – № 1 (41). – С. 341–348.
5. Тіньков А. Л. Специфіка боротьби з політичною корупцією в системі публічного управління Європейського Союзу / А. Л. Тіньков // Зб. наук. пр. НАДУ. – К. : НАДУ, 2012. – Вип. 1. – С. 213–222.
6. Тіньков А. Л. Суб’єкти протидії політичній корупції в системі державного управління України / А. Л. Тіньков // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – № 19. – С. 103–108.
7. Тіньков А. Л. Політична корупція в системі державного управління: українські реалії / А. Л. Тіньков // Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 28 трав. 2010 р.) : у 2 т. / за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2010. – Т. 2. – С. 342–343.
8. Тіньков А. Л. Роль громадських організацій у протидії політичній корупції / А. Л. Тіньков // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 27 трав. 2011 р.): у 2 т. / за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 2. – С.350–352.
9. Тіньков А. Л. Особливості протидії явищам політичної корупції в системі державного управління Словаччини: досвід для України / А. Л. Тіньков // Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави : матеріали наук. конф. (Київ, 16 трав. 2012 р.) : у 2 т. / за ред. Ю. В. Ковбасюка, К. О. Ващенка, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2012. – Т. 2. – С. 271–272.
10. Тіньков А. Л. Деякі особливості запобігання та протидії політичній корупції в органах державної влади України в контексті нового антикорупційного законодавства / І. В Рейтерович, А. Л. Тіньков // Стратегія державної кадрової політики – основа модернізації країни : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. За міжнар. участю (Київ, 31 трав. 2012 р.) / за ред. Ю. В. Ковбасюка, К. О. Ващенка, С. В. Загороднюка. – К.: НАДУ, 2012. – С.88–90.
11. Тули Х. А. Теория коррупции и её воплощение: международно-правовой аспект / Х. А. Тули // Європейські перспективи. – 2013. – № 1. – С. 71–77.
12. Тули Х. А. Международно-правовые стандарты административно-правовых методов предупреждения и пресечения коррупции в государственных органах власти / Х. А. Тули // Наше право. – 2013. – № 3. – С. 84–90.
13. Тули Х. А. Методы предупреждения борьбы с коррупцией в государственных органах власти в законодательстве Украины и Ирака / Х. А. Тули // Наше право. – 2013. – № 7. – С. 70–75.
14. Тули Х. А. Коррупция в органах власти и противодействие ей в Ираке / Х. А. Тули // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013. – Вип. 60. – С. 170–179.
15. Тули Х. А. Государственная политика в сфере борьбы с коррупцией в Украине и Ираке / А. С. Васильев, Х. А. Тули // Право и политология : междунар. науч. журнал. – Кишинёв, 2013. – № 24. – С. 43–48.
16. Тули Х. А. Международные отношения Украины и Ирака и их способы борьбы с коррупцией на уровне государственной власти / Х. А. Тули // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 3. – С. 113–118.
17. Тули Х. А. Ликвидация коррупционных схем в административных, финансовых и политических системах и их механизмах в соответствии с международным правом / Х. А. Тули // Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи : матеріали Сьомої міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 30–31 березня 2012 р.). – Одеса : ОНУ ім. І. І. Мечникова, 2013. – Т. 2. – С. 143–146.
18. Тули Х. А. Влияние коррупции на инвестиционный климат / Х. А. Тули // Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 22–23 грудня 2012 р.). – Запоріжжя : Запорізька міська громадська організація «Істина», 2012. – Ч. 1. – С. 106–108.
19. Тули Х. А. Международное сотрудничество в организации борьбы с коррупцией в государственном аппарате / Х. А. Тули // Стратегія і тактика правових реформ: виклики сучасності : зб. матеріалів Міжнар. юрид. наук.-практ. Інтернет-конференції [«Стратегія і тактика правових реформ: виклики cучасності»], (Київ, 5 березня 2013 р.). – К. : МЮНПІК «Актуальна юриспруденція», 2013. – С. 123–128.
20. Тули Х. А. Международно-правовые средства и методы борьбы с коррупцией: на примере Украины и Ирака / Х. А. Тули // Перспективные направления развития современной юридической науки : материалы Междунар. науч.-практ. конф. (Симферополь, 16–17 марта 2013 г.). – Симферополь : Научное объединение «Юридическая мысль», 2013. – С. 60–62.
21. Тули Х. А. Современное состояние иракского законодательства, направленного на пресечение коррупции в государственных органах / Х. А. Тули // Збірник тез студентів, аспірантів та здобувачів – учасників 69-ї звітної конференції, присвяченої 148-й річниці створення Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Секція економіко-правових наук (Одеса, 26 квітня 2013 р.). – Одеса : Астропринт, 2013. – С. 343–346.
22. Мельник М.І. Мафія // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енциклоп.”, 2001. – Т. 3. – С. 600–601.
23. Мельник М.І. Антикриміногенна політика // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2001. – Т. 1. – С. 547–548.
24. Мельник М.І. Нові аспекти кримінальної відповідальності за посадові (службові) злочини // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25–26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 199–202
25. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
26. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид., 2000. – 256 с.
27. Клименко В.А., Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Уголовная ответственность за должностные преступления // Кримінальна відповідальність за посадові злочини / В.А. Клименко, М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. Коментар до Закону України “Про боротьбу з корупцією” / М.І. Мельник, Г.О. Омельченко, М.І. Хавронюк. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – С. 3–158.
28. Мельник М.І. Наукове забезпечення антикорупційної діяльності в органах державної влади. – К.: Основа, 1999. – 22 с.
29. Мельник М.І. Посадові злочини // Кримінальне право. Особлива частина: Підручник. Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші. Відп. редактор Шакун В.І. – К.: НАВСУ-“Правові джерела”, 1998. – С. 403–451.
30. Мельник М.І. Корупційна злочинність // Курс кримінології. Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, М.І. Мельник та ін. / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 24–34.
31. Мельник Н.И., Омельченко Г.Е., Хавронюк Н.И. Комментарий к Закону Украины “О борьбе с коррупцией” // Кримінальна відповідальність за посадові злочини / В.А. Клименко, М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. Коментар до Закону України "Про боротьбу з корупцією" / М.І. Мельник, Г.О. Омельченко, М.І. Хавронюк. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – С. 163–363.
32. Мельник М.І. Злочини, пов'язані з хабарництвом (ст. ст. 168, 169, 170, 171 КК). Відмежування їх від корупційних та інших правопорушень // Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. – С. 385–424.
33. Большая советская энциклопедия - М.: Сов. энцикл., Т. 27. - 1977. – 624 с.
34. Ахметова Г.Р. Коррупция в нефтедобывающих странах. Учебное пособие. - Алматы: Издательство “Кульжахан”, 2002. – 150 с.
35. Бартошек М. Римское право. Понятие, термины, определения. М., 1989. – 448 с.
36. Безрутченко В. С. Історичний шлях виникнення корупції, різноманітність поглядів на проблему визначення дефініції цього явища / В. С. Безрутченко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2008. - Вип. 18. - С. 279-286.
37. Жданов // Борьба с коррупцией на Юге России как системная проблема. Препятствия и стратегии : междунар. науч. - практ. конференция - Ростов на Дону, 2001. - С. 21.
38. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Практичні заходи боротьби з корупцією» від 07.09.1990 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_785.
39. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI // Відомості Верховної Ради України, 2011. - № 40. - Ст.404.
40. Запобігання і протидія проявам корупції як елемент модернізації системи державної служби / Івано-Франківський центр науки, інновацій та інформатизації. – Івано-Франківськ: 2012. – 237 с.
41. Гаращук В. М. Актуальні проблеми боротьби з корупцією в Україні / В. М. Га¬ращук, А. О. Мухатаєв. - Х. : Право, 2010. - С. 20-28.
42. Настюк В. Я. Форми коруп¬ції в митних органах / В. Я. Настюк // Особливості взаємодії спеціальних підроз¬ділів «К» Служби безпеки України з іншими правоохоронними органами у сфері протидії контрабандній діяльності : матеріали наук.-практ. конф. - Х.: Оберіг, 2008. - С. 117-124.
43. Айрапетян Э. С. Причины и условия, порождающие коррупцию в Российской Федерации в современных условиях / Э. С. Айрапетян // Актуальные вопросы юридических наук: материалы междунар. науч. конф. - Челябинск : Два комсо¬мольца, 2012. - С. 68-71.
44. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
45. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 р. № 221-VII // Відомості Верховної Ради, 2014. - № 10. - Ст.119.
46. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993. - № 52. - Ст.490.
47. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984. - Додаток до № 51. - Ст.1122.
48. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 р. № 2493-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2001. - № 33. - Ст. 175.
49. Договір про Європейський Союз від 07.02.1992 (із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_029.
50. Кримінальна Конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173), прийнята 27.01.1999 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_10.
51. Цивільна Конвенція про боротьбу з ко¬рупцією, прийнята 04.11.1999 року [Елект¬ронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_102.
52. Директива Європейського Парламенту та Ради про запобігання використанню фі¬нансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму: від 26.10.2005 р., 2005/60/ЄС [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/ed 2005 10 26/MU05364.html.
53. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у звʼязку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 11 липня 2014 р. № 1261-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 28. – Ст. 2253.
54. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30.
55. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
56. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40/40-42. – Ст. 1530.
57. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. № 3782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
58. Колісніченко Н. М. Державна служба в Європейському Союзі. Європеїзація та розвиток державної служби в Україні [Текст] : навч. посіб. / за заг. ред. : М. Бойцуна, Я. Мудрого, О. Рудіка. — К. : Міленіум, 2009. — С. 40—47.
59. Чубенко І. Зарубіжний досвід боротьби з корупцією в органах виконавчої влади [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dgpn.lviv.ua/ index.php?option=com_content&task=view&id=363&Itemid=32.
60. Керницька М. Стан та перспективи у антикорупційній діяльності на міжнародному рівні / М. Керницька, Н. Розлуцький // Вісник Львівського Університету [Текст]. — 2010. — Вип. 44. — С. 392—395.
61. Рубинский Ю. Франция: коррупция и борьба с ней / Ю. Рубинский [Электронный ресурс]. — Режим доступа: www.ieras-library.ru/documenti/soveurope/2010/rubinskii.doс.
62. Беззуб І. Антикорупційна політика в Україні [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua.
63. Закон України «Засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки» від 14.10.2014 № 1699-VII // Відомості Верховної Ради, 2014. - № 46. - Ст.2047.
64. Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» (від 14 жовтня 2014 р. № 1698-VІІ // Відомості Верховної Ради, 2014. - № 47. - Ст.2051.
65. Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. №1700-VII // Відомості Верховної Ради, 2014. - № 49. - Ст.2056.
66. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки» від 29.04.2015 № 265 // Урядовий кур'єр від 13.05.2015. - № 83.
67. Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії / Є. В. Невмержицький : моногр. - К. : КНТ, 2008. - 368 с.
68. Прохоренко, О. Я. Протидія корупційним проявам в системі державної служби України (організаційно- правовий аспект) : дис. ... кандидата наук з держ. упр. : 25.00.03 / Прохоренко Олексій Якимович. - К., 2004. - 206 с.
69. Мартел Ж.—Ф. Служба чиновника. Управление его карьерой: правовое регулирование или анархия? / Ж.-Ф. Мартел // Кадровая работа за рубежом. - М. : ИНПАИ, 1998. - Вып. 4. - С. 34-48.
70. Соловйов В. М. Запобігання і протидія корупції в державному управлінні України: монографія / В. М. Соловйов. - К. : Ін-т зак-ва Верховн. Ради України, 2012. - 508 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 500





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.