---

Поняття, види і зміст правовідносин

       Перш за все, розглядаючи цей пункт плану, слід дати визначення, що ж таке правові відносини. Отже, правовідносини - це врегульовані правом суспільні відносини. Вони є одним з фундаментальних, основних понять правової науки. Більш ширше і конкретне визначення звучить так:

правові відносини - це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Правові відносини несуть у собі юридичний і фактичний зміст, бо існують як поєднання фактичних суспільних відносин та юридичних норм.

У юриспруденції термін "право" використовується для визначення двох взаємопов'язаних, але різних явищ: одне з них - об'єктивне право, друге - суб'єктивне юридичне право, що є найважливішим елементом категоріальної системи загальної теорії.

Юридичний зміст правовідносин - це зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.Тут суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших осіб.

Фактичний зміст правовідносин - це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Правові відносини мають низку ознак, серед яких основними є: первинність правових норм, внаслідок чого правові відносини є результатом регулюючої дії на данні суспільні відносини данної правової норми, що надає їм юридичну форму; регламентація правовими нормами дій (поведінки) всіх сторін цих відносин; корреспонденція взаємних обов'язків і прав сторін правовідносин, визначаєма нормами і т.п.

Україна - правова держава. А правова держава, це держава пріоритету прав і свобод людини.

Головними ж принципами права є явища, що не тільки пов'язують право з політикою, економікою, духовним життям суспільства, а й забезпечують єдність різних власне правових процесів, форм, теорій, ідей і концепцій, понятійно-категоріальних рядів.Принципи права покликані забезпечувати органічний взаємозв'язок правової системи, системи іструктури права, тобто щодо останнього - загально-соціального і юридичного, публічного і приватного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуального, об'єктивного і суб'єктивного права; норм права і правових відносин; єдність норм, інститутів і галузей права.

Головними прикладами основних міжнародно-правових документів є пять законів щодо міжнародно-правових і зовнішньоекономічних відносин:

1.     Закон України від 22 грудня 1993 р. про міжнародні договори України.

2.     Закон України від 21 січня 1994 р. про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України.

3.     Закон України від 17 грудня 1993 р. про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні.

4.     Закон УРСР від 16 квітня 1991 р. із змінами та доповненнями на

    14 березня 1995 р. про зовнішньоекономічну діяльність.

5.     Закон України від 4 лютого 1994 р. про правовий статус іноземців.

Існуючі у суспільстві правовідносини, залежно від їх певних ознак, про які я зазначу нижче, поділяються на декілька видів:

        за функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникають, правовідносини поділяються на: а) регулятивні, в яких поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною; б) охоронні, що виникають через неправомірну поведінку суб'єктів як реакція держави на таку поведінку.

        за рівнем індивідуалізації субєктів: а) відносні, де точно визначені права і обов'язки всіх учасників як уповноважених так і зобов'язаних; б) абсолютні, в яких визначена тільки одна сторона - носій суб'єктивного права, а решта визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню ним своїх прав.

        за галузями норм права: державно-правові, адміністративно-правові, кримінально-процесуальні і т. ін.

       за кількістю суб'єктів:  а) прості, лише між двома суб'єктами;

б) складні - між трьома і більше суб'єктами.

       за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами:  а) односторонні, в яких кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки; б) двосторонні, в яких кожна із сторін має і права, і обов'язки.

       за характером дій зобов'язаного суб'єкта:  а) активні, в яких зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії; б) пасивні, в яких він повинен утриматись від певних дій.

за волевиявленням сторін: а) договірні, для виникнення яких необхідне виявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов'язаної сторони; б) управлінські, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони.*

Повернемось до джерел правових відносин. Результат дії норм права може виражатись різними формами. Найважливіша - надання суспільним відносинам форми правових відносин. Правовідносини являють собою результат дії правових норм. Та данне положення не слід сприймати спрощено. Правовідносини виникають у результаті дії самих різних факторів, як то: матеріальних умов життя суспільства; конкретних умов, в яких знаходиться особа чи особи; виховання, традицій, звичок, психофізичного складу та інш.

Реалізація норм в правовідносинах - найбільш розповсюджений та еффективний вид дії права на суспільні відносини. Таким чином загальні правила та принципи права отримують своє реальне існування в актах поведінки громадян і діяльності органів держави.

За визначеннями науковців, правові відносини як єдність форми та змісту не можуть бути предметом правового регулювання, вони є результатом правового регулювання.Тому такими важливими є праці науковців, щодо концепції розвитку законодавства України в умовах  формування нової структури права.

Одже, повернемось до низки ознак правових відносин:

1)    належність првавовідносин до сфери ідеологічних відносин як результат свідомої діяльності людини;

2)    правові відносини з формальної точки зору суто юридичного підходу нерозривно повязані з нормами права, виникають на їх основі. Реально можуть виникати лише правові відносини, які визначені юридичною нормою.Єдиний виняток з цього правила - виникнення правовідносин у випадку вирішення справи на основі аналогії права;

3)    правовідносини - це особлива форма взаємозвязку субєктів через їх права і обовязки, що закріплені у правових нормах. У правовідносинах завжди є дві сторони: одна, що має субєктивні права, і друга, на яку покладені відповідні юридичні обовязки;

4)    у правовідносинах реалізація субєктивних прав і здійснення юридичних обовязків забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу;

5)    правові відносини - це вольові відносини між субєктами, тобто вони виникають за їх волевиявленням. При цьому є правовідносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників, та правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників.

Переходячи до наступного пункту плану, хочу додати ще декілька слів, як короткий підсумок вище визначеного.

Всі правові відносини складаються з певних елементів: суб'єктів, об'єктів та змісту правовідносин.

Для будь-яких правовідносин характерне виникнення їх внаслідок окремих юридичних фактів, виходячи з того, що під юридичними фактами розуміємо дії або події, наслідком яких є виникнення, змінювання або закінчення правових відносин. На думку Халфіної Р.О. елементами структури правовідносин є: а) учасники правовідносин; б) права та обов'язки, їх взаємодія; в) реальна поведінка учасників правовідносин у співвідношенні з правами та обов'язками.