Загальна характеристика уваги

Для того, щоб краще висвітлити поняття уваги, я використаю порівняльний аналіз уваги та інших відомих психологічній науці та близьких до уваги психологічних процесів, що відбуваються з нами, а тому розгляну перш за все психічні пізнавальні процеси.

Психічні пізнавальні процеси особистості, як то працівника міліції, чи просто будь-якої особи, виконують складні функції. З одного боку психічні процеси створюють структурні одиниці внутрішнього світу особистості, саму особистість, а з іншого боку - вони є формами та інструментами відображення особистістю реальності, виконуючи пізнавально-регулятивну функцію активності особистості.

До психічних процесів відносяться - відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уявлення, емоції, воля. Увага ж у психологічній науці визначається як спрямованість та концентрація психічної діяльності на об’єкти та явища, які мають сталу або ситуативну значущість для особистості.

Відмінність уваги саме від психічних пізнавальних процесів полягає у тому, що вона сама безпосередньо не відображає реальність, а тільки регулює, тобто спрямовує та контролює діяльність пізнавальних процесів. У цій якості увага виконує важливу для людини функцію психічної регуляції та контролю. Безпосередньо у діяльності правоохоронних органів, як і в багатьох інших галузях праці та і в простому житті теж, увага є надзвичайно важливою. Адже причиною багатьох недоліків та помилок є саме вона.

Увага має певні властивості (відповідні різновиди та відмінності), які для неї є чи не головними:

1. Активність (обсяг) уваги визначає її як мимовільну, довільну та післядовільну. Це говорить про кількість одиниць інформації, що одночасно сприймається та опрацьовується.

Мимовільна увага має фізіологічною основою аргументований рефлекс на окремі подразники (світло, звук, розмір, колір тощо) або на актуальні потреби особистості (голод, спека, холод тощо). У деяких випадках мимовільна увага корисна, оскільки вона дозволяє швидко реагувати на миттєві, несподівані ситуації, ті, до настання яких немає часу на підготовку. В інших випадках, навпаки, мимовільна увага зважає. Наприклад, працююче радіо відволікає увагу і заважає написанню контрольної роботи, а телефонні дзвінки здатні відволікти слідчого від аналізу інформації або стеження за поведінкою допитуваного. 

Довільна увага формується як реакція на динамічне збудження окремих ділянок головного мозку. Це цілеспрямована на конкретний об’єкт чи діяльність психічна активність. Вона вимагає вольових зусиль і є продуктивною, визначається постановкою мети.

Післядовільна увага (тобто вторинна) також має цілеспрямований характер, проте вона на відміну від інших, не вимагає постійних вольових зусиль. Цей різновид уваги є детермінованим інтересом або навіть успішністю діяльності. Так на початку розслідування, за умов невизначеності інформації, слідчий докладає значних зусиль у здійсненні уважної та копіткої роботи. Коли ж інформації вже стає достатньо, розслідування йде ефективно, за графіком, і тоді у слідчого виникає стійкий інтерес до завершення справи, увага стає легко керованою, вона начебто сама притягається до роботи.

2. Спрямованість уваги визначає її зовнішній та внутрішній різновиди.

Зовнішня увага спрямована на об’єкти поза особистістю - тобто на поведінку об’єкта, вплив працівник, сприймання інформації тощо.

Внутрішня увага - це концентрація активності на власному стані, тобто це може бути самоаналіз, якесь переживання, планування власних дій.

       3. Широта уваги зумовлюється її концентрацією та розподілом.

Концентрація уваги - це тривале утримання психологічної активності на певній діяльності, явищі чи просто певному об’єкті. Розподіл уваги визначається як організація психічної діяльності при одночасному виконанні двох або більше дій. Таке складне виконання кількох дій можливе лише за умови наявності автоматизованих навичок виконання деяких з цих дій, тобто саме підсвідомої їх регуляції, що уможливлює свідоме керування над іншою дією.

Концентрація та розподіл уваги - це ті якості, які формуються у професійній діяльності працівників правоохоронних органів. Дуже важливо для бажаного результату, наприклад, щоб досвідчений слідчий був здатним сконцентрувати увагу при обшуку виключно на пошукових діях, і щоб жодна зовнішня дія чи якийсь подразнюючий фактор не відволікали його від першочергової мети, тобто обшуку. Або, наприклад, найтиповіша ситуація з прикладом концентрації та розподілу уваги, в роботі працівника правоохоронних органів, коли слідчий одночасно вислуховує свідчення, здійснює їх запис та подумки аналізує почуте.

Дослідженнями встановлено, що, наприклад, професійні квартирні злодії мають дуже розвинену концентрацію уваги, а кишенькові злодії - навпаки, високий рівень розподілу уваги. Порівняння цих даних зі специфікою організації злочинної діяльності дозволяє зробити висновок, що ці відмінності формуються у вище зазначених осіб професійно. Іншими словами можна сказати, що це прояв "професійної" деформації злочинця.

4. Переключення уваги - легкість переносу психічної активності від однієї діяльності до іншої. Це своєрідний динамічний показник уваги.

Переключення уваги у високому темпі є професійно важливою якістю працівника правоохоронних органів, особливо в екстремальних, психологічно насичених ситуаціях протидії злочинцю або злочинній групі, тобто у тих випадках, коли потрібно приймати відповідальні рішення та здійснювати невідкладні заходи на основі максимально повної та всебічної інформації.

Отже, проводячи невеликий підсумок, можна відзначити, що ефективність пізнавальної діяльності працівників правоохоронних органів забезпечується високим рівнем розвиненості психічних пізнавальних процесів, які складають окрему самостійну підструктуру у цілісній структурі особистості. До пізнавальної діяльності залучається вся особистість, і тут визначальну роль відіграє ціннісно-мотиваційна сфера працівника, його спрямованість на вирішення професійних завдань.

Щоб звернутися до коренів психології, розглянемо, наприклад, “Теорію двох інстинктів” Зігмунда Фрейда. Вона полягає ось у чому. В кожній людині  існують так звані  інстинкт життя  та інстинкт смерті. Інстинкт життя забезпечує енергію для існування росту і розвитку, у той час як інстинкт смерті  працює на самознищення  індивіда. Інстинкт життя часто спрямовується назовні, через прояв особистості у навколишньому світі. Енергія інстинкту життя постійно акумулюється в людині. Способами прояву позитивної енергії є – емоції, відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уявлення, воля, а також увага до оточуючих, що іноді виливається навіть в благодійництво.

Слід згадати про теорію впливу на людину як особистість генетичних факторів, яка була неодноразово доведена за допомогою експериментів з близнюками. Гени можуть впливати на поведінку через кодування, вироблення специфічних білків, які функціонують в мозку і нервовій системі та прямо впливають на поведінку людини. Це так звані закладені з утроби якості людини, а от інші психічні відмінності особистості формуються протягом життя та часто бувають запозиченими від других осіб, яких ми неосмислено копіюємо. Крім того, за моїми власними спостереженнями, чим активніший спосіб життя веде людина, тим більшою мірою вона проявляє свою суть з точки зору психології, тим легше зрозуміти чим вона "живе", та що собою являє.

Погано, що, наприклад, внаслідок великої завантаженості різноманітними справами (перевантаження головного мозку внаслідок особливої уваги до багатьох справ, предметів тощо) і нестачі часу  для релаксації, накопичується багато негативної енергії, яка, реагуючи на дію навіть незначного подразника (людина, що ненароком штовхнула вас в метро; двері, які не захотіли відчинитися з першого разу), вихлюпується назовні. Хочеться звернути увагу на те, що останнім часом, великий вплив на психіку і поведінку дітей мають засоби масової інформації, які за допомогою мимовільної та інших проявів уваги дітей до "шоу" закладають в маленьких людей в подальшому потрібну та вигідну для них інформацію, допомагаючи у формуванні таким чином малюків як особистостей  не кращими засобами.

Таким чином, увага є як внутрішнім так і зовнішнім проявом психічних якостей людини, в тому числі вона використовується нами в позитивному та, нажаль, іноді і в негативному напрямках. Аналіз уваги як психічної діяльності дозволяє зробити висновок, що увага є важливим елементом, або різновидом якостей людини, і дуже потрібна нам як і психологічні пізнавальні процеси особистості.