---

Повернення безпідставно набутого чи збереженого майна

Дамо загальну характеристику зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Це самостійний вид недоговірних зобов'язань, сфера застосування яких характеризується: особливими підставами виникнення та специфікою змісту.

В судовій практиці зустрічаються випадки, коли особа не може захистити свої права, які порушені, ні за допомогою речового позову, ні позову із договору, ні із заподіяння шкоди. Водночас, потерпілому заподіяні збитки, а особа, яка їх заподіяла, збагатилася за його рахунок. Наприклад, особа помилково оплатила телефонні розмови сусіда.

У цих випадках захист майнових інтересів потерпілої сторони досягається за допомогою інституту набуття та збереження чужого майна без достатньої правової підстави.

У ЦК УРСР 1922 р. законодавець використовував не таку громіздку термінологію, оперуючи поняттям “безпідставне збагачення”.

Боржником (набувачем) у цих правовідносинах виступає особа, яка без правових підстав набула матеріальної вигоди, а кредитором (потерпілим) – особа, за рахунок якої відбулося це набуття.

Умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, є:

а) безпідставність набуття. Особа, яка збагатилася за рахунок іншої не мала для цього ніяких правових підстав, тобто вони не передбачені у договорі й не випливають із закону. Так, якщо спадкоємець отримав спадщину, обдарований – дарунок, казино – гроші гравця, боржнику кредитор простив борг, кредитна установа нарахувала відсотки за користування кредитом позичальнику – всі ці особи збагатилися за рахунок іншої, але для збагачення існували передбачені законом чи укладеним договором підстави.

Безпідставність має місце:

1) коли підстави для збагачення взагалі були відсутні. Скажімо, сплата неіснуючого боргу;

2) підстава для збагачення спочатку існувала, але потім відпала. Наприклад, спадкоємець отримав за заповітом спадщину, а потім заповіт у судовому порядку визнали недійсним. Залізниця сплатила клієнту вартість втраченого вантажу, а потім вантаж знайшовся;

б) збільшення або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто у відповідача не просто збільшується майно, а саме за рахунок іншої особи. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідач зберігає своє майно за рахунок іншої особи. Тобто майно має зменшуватися, проте фактично зберігається. Вантаж належить двом відправникам, а за охорону і страхування сплатила одна особа, сусід помилково користується чужим вугіллям тощо;

в) набуття майна має бути за відсутністю умислу набувача. Тобто, якщо набувач чужого майна, або особа яка зберігає своє майно за рахунок чужого, свідомо вчиняє спрямовані на це дії чи бездіяльність, то у цьому випадку такі дії чи бездіяльність будуть утворювати склад іншого правопорушення – делікту, тобто заподіяння шкоди, передбачені ст. 1166 ЦК України;

г) підставою виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави можуть бути різного роду юридичні факти, як дії, так і події (внаслідок негоди заблукала худоба і прибилася до чужого стада; як активні дії, так і бездіяльність; як правомірні, так і неправомірні дії особи, яка збагатилася, потерпілої особи чи взагалі третьої особи (помилка листоноші, підрядника, перевізника). Помилку може допустити навіть суд.

Головною ознакою зобов'язань з набуття і збереження майна без достатніх підстав є не правомірність чи неправомірність набуття, не природа юридичних фактів, що обумовили виникнення настання цих зобов’язань, а відсутність підстав для збагачення. Усі незаконні підстави збагачення неможливо передбачити у нормативному порядку.

Так, набуття або збереження чужого майна без достатньої правової підстави може мати місце у таких випадках:

а) оплата покупцем незамовленого товару;

б) несення співвласником витрат з утримання майна понад своєї частки;

в) користування чужими речами без договору найму (оренди) чи дозволу;

г) оплата мнимого боргу;

д) повторна оплата товару;

є) помилкове надання послуг або виконання робіт не тій особі, яка є стороною за договором;

ж) виконання банком розпорядження про списання суми з розрахункового рахунку на виконання рішення суду після того, як ця сума вже списана з рахунку боржника на підставі виконавчого листа;

з) визнання правочину недійсним унаслідок чого, що отримане особою за правочином стає безпідставно набутим та інші. [9, с. 360]

Зобов'язання з набуття чи збереження майна без достатньої правової підстави необхідно відмежовувати від деліктних зобов'язань:

а) за підставами виникнення. В основі делікту завжди лежить правопорушення, а підставою збагачення можуть бути будь-які юридичні факти зокрема і подія. Так, унаслідок дощу кури поховалися на сідалах у сусідньому дворі;

б) на відміну від делікту, де завжди є конкретна потерпіла особа, якій заподіяна шкода, у зобов'язаннях із набуття чи збереження майна без достатніх підстав така особа може бути і відсутня.

Наприклад, унаслідок безпідставного завищення цін продавцем у роздрібній торгівлі, перевізником – особа, що збагатиться є, а конкретний потерпілий – відсутній. У цьому випадку, набуте безпідставно стягується у дохід бюджету;

в) у деліктних зобов'язаннях кредитором виступають особи, яким заподіяна шкода. У зобов'язаннях із безпідставного збагачення позивачами можуть бути не лише особи, за рахунок яких відбувається безпідставне переміщення майнових цінностей, а й інші прямо передбачені законом особи;

г) із змісту деліктних зобов'язань випливає принцип повного відшкодування, тобто деліктні зобов'язання забезпечують поновлення порушеного права (віддай, відремонтуй, заміни, відшкодуй тощо), при зобов'язаннях із безпідставного збагачення – відшкодовується лише те, на що набувач збагатився.

Зобов'язання для витребування безпідставно набутого майна відрізняються і від віндикаційного позову. Якщо за загальним правилом предметом віндикації можуть бути лише речі, визначені індивідуальними ознаками (щоб довести їх належність кредитору), то безпідставно набуватися може будь-яке майно, зокрема і речі, визначені родовими ознаками. 

Набувач зобов'язаний:

а) повернути потерпілому майно, що набуте без достатньої правової підстави навіть тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

б) повернути потерпілому безпідставно набуте майно у натурі, а в разі неможливості цього – відшкодувати його вартість.

Предмет зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави не залишається незмінним. Стан майна може поліпшитись або погіршитись, майно може приносити доходи або, навпаки, вимагати витрат на його нормальне утримання.

Набувач додатково зобов'язаний:

а) відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави. З цього часу набувач відповідає також за допущене ним погіршення майна;

б) сплатити відсотки за користування безпідставно одержаними або збереженими грошима згідно зі ст. 536 ЦК України.

Водночас, набувач має право вимагати відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно від часу, з якого він зобов'язаний повернути доходи (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Під поняттям “необхідні витрати на майно” слід розуміти лише ті витрати, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його природної амортизації (зношеності), без яких неможливе звичайне використання майна. [9, с. 361]

За наявності певних обставин законодавець вважає, що недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав Не підлягають поверненню безпідставно набуті:

а) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності:

1) рахункової помилки зі сторони платника;

2) недобросовісності з боку набувача;

б) інше майно, якщо це встановлено законом.

Під іншим майном розуміється:

а) майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із сутності зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 531 ЦК);

б) майно, передане на виконання зобов'язання після закінчення строку позовної давності, у випадках, коли таке виконання допускається (ст. 267 ЦК);

в) грошові суми чи інше майно, надане у виконання неіснуючого зобов'язання, якщо набувач доведе, що потерпілий, який вимагає повернення майна, знав про відсутність зобов'язання або надав майно.