---

Особливості системи оподаткування в сільському господарстві

 

Особливості системи оподаткування в сільському господарстві.

 

Успішна діяльність агропромислового комплексу України в значній мірі залежить від стимулюючої функції чинної податкової системи. На жаль, за підсумками роботи даної галузі, за ряд останніх років цього не досягнуто. Постійні зміни в системі оподаткування сільського господарства призвели до катастрофічного зниження його платоспроможності. Тому, пошуки такого податкового механізму, який дав би змогу зменшити податковий тиск на сільськогосподарських товаровиробників та зацікавити їх у підвищенні ефективності господарювання, постійно продовжується. В результаті було запроваджено фіксований сільськогосподарський податок (далі - ФСП). Таким чином, було зароблено спробу через зміну об’єкта оподаткування одержати від сільського господарства хоча б частину податків, які товаровиробники цієї галузі повинні сплачувати до бюджету держави, але не сплачували по раніше діючих податках. Велика заборгованість сільськогосподарських підприємств перед бюджетом  й змусила державу запровадити фіксований сільськогосподарський податок. Слід відмітити, що запровадження даного податку має ряд як позитивних, так і негативних моментів [23, ст. 66].

Згідно статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарсь­кий податок" від 17.12.98 р. № 320-ХІУ, із змінами та доповненнями, фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Відповідно до статті 14 Закону України "Про систему опо­даткування" від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ (далі - Закон про систему оподаткування) цей податок є загальнодержав­ним.   Головною особливістю ФСП є те, що він сплачується замість цілої низки податків, зборів та інших платежів. Тому якщо можна так сказати, він увібрав у себе одинадцять різних податків, зборів і обов'язкових платежів:

1)      податок на прибуток підприємств;

2)      плату (податок) за землю;

3)      податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів;

4)      комунальний податок;

5)      збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

6)      збір на обов'язкове соціальне страхування;

7)      збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України (не справляється);

8)      збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

9)      збір до Державного інноваційного фонду (не справляється);

10)  плату за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності;

11)  збір за спеціальне використання природних ресурсів (у частині користування водою для потреб сільського господарства).

Першим  абзацом статті 2 Закону про ФСП визначено, що платниками ФСП є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, се­лянські та інші господарства, які займаються виробницт­вом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогос­подарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства [19]. Під терміном “валовий доход” мається на увазі економічний показник, розрахований як різниця між прибутком від реалізації про­дукції і собівартістю такої продукції (валовий доход = собівартість продукції + прибуток (чистий доход)). Не слід плутати з валовим доходом, визначення якого наведене у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”[1, ст. 41].

Доповнення до цього визначення міститься у другому абзаці пункту 1 Положення № 658:"... за наявності сільсько­господарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багато­річних насаджень)..." тобто за наявності об'єкта оподатку­вання. Об'єктом оподаткування ФСП є площа сільськогос­подарських угідь, переданих сільськогосподарському то­варовиробнику у власність або наданих йому у користу­вання, в тому числі на умовах оренди (ст. 3 Закону про ФСП).

 До платників ФСП відносяться власники земельних ділянок та землекористу­вачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та земле­користувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслу­говування житлового будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасан­ня худоби.

Що ж до вимоги "перевищення 50% загальної суми ва­лового доходу", то таке перевищення може становити, ска­жімо, і 1 %, тоді як решту валового доходу (49%) може за­ймати доход від будь-якої іншої підприємницької діяль­ності (торгівля, надання побутових послуг тощо). При цьо­му підприємство має право сплачувати ФСП.

Для того щоб визначити, чи відноситься підприємство до категорії сільськогосподарських, слід скористатися Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009-96, затвердженим наказом Державного комітету по стандартизації, методології та сертифікації від 22.10.96 р. № 441. Відповідно до цього документа сільськогосподарським підприємствам (включаючи риболовецькі підприємства) присвоюються коди 01.1-01.4 (01.11, 01.12, 01.13, 01.21, 01.22, 01.23, 01.24, 01.25, 01.30, 01.41, 01.42).

“Підводним каменем” при визначенні можливості переходу на сплату ФСП може стати значення терміна "продукція влас­ного виробництва". Здавалося б, питання нескладне: про­дукція власного виробництва сільськогосподарського підприємства - це продукція, витрати на виробництво якої обліковуються на балансі підприємства на рахунках 23 "Ви­робництво", 91 "Загальновиробничі витрати" та 92 "Загаль­ногосподарські витрати". Крім того, сільськогосподарські підприємства обсяг отриманої господарством продукції відображають у спеціалізованих формах річного звіту -№ 9-АПК "Виробництво і собівартість продукції рослинницт­ва", № 13-АПК "Виробництво і собівартість продукції тварин­ництва". До цієї звітності включають дані про зібрані площі сільськогосподарських культур, середньорічне поголів'я тва­рин і птиці, обсяги виробництва усіх видів продукції рослин­ництва і тваринництва, а також матеріальні витрати та затра­ти праці на їх виробництво. Реалізація продукції власного виробництва, а також обсяги продукції, направленої на про­мислову переробку, відображаються у формі № 7-АПК.

Ра­зом з тим згі­д­но з п.2 По­ло­жен­ня № 658 у ва­ло­вий до­ход від ре­а­лі­за­ції сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва вклю­ча­ють­ся ва­р­тість:

- ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­к­ції ро­с­лин­ни­ц­т­ва і тва­рин­ни­ц­т­ва вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва;

- ре­а­лі­зо­ва­ної сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції, ви­ро­б­ле­ної із сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої си­ро­ви­ни вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва на вла­с­них пе­ре­ро­б­них під­при­єм­с­т­вах;

- ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­к­ції, ви­ро­б­ле­ної з вла­с­ної си­ро­ви­ни на да­ва­ль­ни­ць­ких умо­вах, не­за­ле­ж­но від те­ри­то­рі­а­ль­но­го роз­мі­щен­ня пе­ре­ро­б­но­го під­при­єм­с­т­ва;

- на­да­них по­слуг (по­слу­ги ма­шин­но-­тра­к­то­р­но­го па­р­ку, бу­ді­ве­ль­них і ре­мо­н­т­них бри­гад, ін­ші по­слу­ги), по­в'я­за­них із сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ким ви­ро­б­ни­ц­т­вом [1, ст. 41].

Що сто­су­єть­ся ва­р­то­с­ті ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­к­ції, ви­ро­б­ле­ної на вла­с­них пе­ре­ро­б­них під­при­єм­с­т­вах, то тут си­ту­а­ція скла­д­ні­ша. Як­що бу­к­ва­ль­но чи­та­ти ви­зна­чен­ня ва­ло­во­го до­хо­ду, на­ве­де­не в п.2 По­ло­жен­ня № 658, ви­хо­дить, що для то­го щоб по­тра­пи­ти до йо­го скла­ду, ви­ро­б­ле­на у вла­с­них пе­ре­ро­б­них по­ту­ж­но­с­тях про­ду­к­ція, яка ре­а­лі­зу­єть­ся, має бу­ти ви­клю­ч­но сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­ю. Зро­зу­мі­ло, це нон­сенс, оскі­ль­ки пі­с­ля за­кін­чен­ня про­це­су пе­ре­ро­б­ки про­ду­к­ція із сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої пе­ре­тво­рю­єть­ся на про­ми­с­ло­ву. Тоб­то із сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої си­ро­ви­ни не мо­же бу­ти ви­ро­б­ле­на сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ка про­ду­к­ці­я. А от для ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­к­ції, ви­ро­б­ле­ної із вла­с­ної си­ро­ви­ни на да­ва­ль­ни­ць­ких умо­вах, ні­яких об­ме­жень не вста­но­в­ле­но. То­му не­зва­жа­ю­чи на та­ку не­то­ч­ність у ви­зна­чен­нях, при об­чи­с­лен­ні су­ми ва­ло­во­го до­хо­ду вра­хо­ву­єть­ся са­ме ва­р­тість будь-­якої ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­к­ції, але обо­в'я­з­ко­во ви­ро­б­ле­ної із сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої си­ро­ви­ни вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва. До ре­чі, ре­а­лі­зо­ва­на про­ми­с­ло­ва про­ду­к­ція, ви­ро­б­ле­на із сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої си­ро­ви­ни, ві­до­бра­жа­єть­ся у фо­р­мах № 18-АПК (м'я­с­на про­ми­с­ло­вість), № 19-АПК (ма­с­ло­си­ро­ро­б­на та мо­ло­ч­на про­ми­с­ло­вість) та № 20-АПК (ха­р­чо­ва, му­ко­мо­ль­на та кру­п'я­на, ри­б­на, плодоово­чева промисловість).

От­же, як­що для ви­ро­б­ни­ц­т­ва го­то­вої про­ду­к­ції бу­ла ви­ко­ри­с­та­на ли­ше вла­с­на си­ро­ви­на, ва­р­тість ре­а­лі­зо­ва­ної го­то­вої про­ду­к­ції мо­ж­на вклю­ча­ти до скла­ду ва­ло­во­го до­хо­ду від ре­а­лі­за­ції сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції без об­ме­жень.

Як­що ж для ви­ро­б­ни­ц­т­ва го­то­вої про­ду­к­ції ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся і вла­с­на, і при­дба­на на сто­ро­ні сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ка си­ро­ви­на, то, на на­шу ду­м­ку, пра­во­мі­р­ним бу­де вклю­чен­ня до ва­ло­во­го до­хо­ду ли­ше ті­єї ча­с­т­ки ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­к­ції, яка бу­ла ви­го­то­в­ле­на з вла­с­ної си­ро­ви­ни.

Від­по­ві­д­но до під­пу­н­к­ту 7.7.2 пун­к­ту 7.2 стат­ті 7 За­ко­ну Укра­ї­ни "Про опо­да­т­ку­ван­ня при­бу­т­ку під­при­ємств" в ре­да­к­ції За­ко­ну Укра­ї­ни від 22.05.97 р. № 283/97-ВР об­лік ре­зуль­та­тів спі­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті ве­деть­ся пла­т­ни­ком по­да­т­ку, упо­в­но­ва­же­ним на це ін­ши­ми сто­ро­на­ми згі­д­но з умо­ва­ми до­го­во­ру, окре­мо від об­лі­ку го­с­по­дар­сь­ких ре­зуль­та­тів та ко­го пла­т­ни­ка по­да­т­ку. Тоб­то з усіх під­при­ємств, що укла­ли до­го­вір на спі­ль­ну ді­я­ль­ність, ви­би­ра­єть­ся одне, яке і веде облік результатів спільної діяльності на окремому балансі. Витрати на виробництво продукції, її надходжен­ня обліковуються на окремому балансі, тож таку продук­цію не можна вважати продукцією власного виробниц­тва, оскільки вона належить всім учасникам спільної діяль­ності незалежно від характеру її розподілу між ними.

Іс­нує ду­м­ка, що пта­хо­фа­б­ри­ки, від­го­ді­ве­ль­ні під­при­єм­с­т­ва, зві­ро­гос­по­дар­с­т­ва та ін­ші під­при­єм­с­т­ва, що ба­жа­ють спла­чу­ва­ти ФСП, але у яких від­су­т­ні сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі угід­дя, не мо­жуть бу­ти від­не­се­ни­ми до йо­го пла­т­ни­ків. Але, на на­шу ду­м­ку, будь-­яке з та­ких під­при­ємств мо­же оре­н­ду­ва­ти хоч 0,01 га сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь (оскі­ль­ки за­ко­но­да­в­че мі­ні­ма­ль­на пло­ща та­ких угідь не вста­но­в­ле­на), під­тве­р­ди­ти зві­т­ні­с­тю за по­пе­ре­дній рік своє пра­во на та­кий вид опо­да­т­ку­ван­ня, і в на­сту­п­но­му - за­ре­є­с­т­ру­ва­ти­ся як пла­т­ник ФСП.

Ду­же ба­га­то пи­тань ви­ни­кає що­до мо­ж­ли­во­с­ті пе­ре­хо­ду но­во­ст­во­ре­них під­при­ємств на спла­ту ФСП. Від­по­відь од­но­зна­ч­на - ні. При­чи­на та­кої ка­те­го­ри­ч­но­с­ті кри­єть­ся у тих са­мих "50% ва­ло­во­го до­хо­ду", оскі­ль­ки мо­ва йде про ва­ло­вий до­ход від ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва та про­ду­к­тів її пе­ре­ро­б­ки за по­пе­ре­дній зві­т­ний (по­да­т­ко­вий) рік. У но­во­ст­во­ре­но­го під­при­єм­с­т­ва ми­ну­ло­го ро­ку бу­ти не мо­же. То­му за­ли­ша­єть­ся од­не: про­пра­цю­ва­ти один рік на за­га­ль­ній си­с­те­мі опо­да­т­ку­ван­ня [1, ст, 42].

Єди­ним ви­ня­т­ком із цьо­го пра­ви­ла про­тя­гом 2000 ро­ку бу­ли ство­ре­ні на ос­но­ві ре­о­р­га­ні­зо­ва­но­го ко­ле­к­ти­в­но­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го під­при­єм­с­т­ва - пла­т­ни­ка ФСП су­б'єк­ти го­с­по­да­рю­ван­ня рі­з­них ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм, які за­йма­ли­ся ви­ро­б­ни­ц­т­вом (ви­ро­щу­ван­ням), пе­ре­ро­б­кою та збу­том сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ці­ї. Во­ни ав­то­ма­ти­ч­но ста­ва­ли пла­т­ни­ка­ми ФСП. Од­нак з но­во­го ро­ку та­ким під­при­єм­с­т­вам все од­но по­трі­б­но бу­де до­во­ди­ти своє пра­во і на­да­лі спла­чу­ва­ти ФСП на за­га­ль­них під­ста­вах із до­три­ман­ням усіх не­об­хід­них для цьо­го умов.

Для то­го щоб пе­ре­йти на спла­ту по­да­т­ку, слід по­да­ти за­яву до по­да­т­ко­вих ор­га­нів. Те­р­мін по­да­чі та­кої за­яви за­ко­но­да­в­че не вста­но­в­ле­но. Од­нак в п.10 По­ряд­ку № 230 ви­зна­че­но, що до­ві­д­ка, за­ві­ре­на пе­ча­т­кою, яка під­тве­р­джує ста­тус пла­т­ни­ка ФСП, ви­да­єть­ся пла­т­ни­ку по­да­т­ку ли­ше пі­с­ля зда­чі роз­ра­ху­н­ку ФСП до ор­га­ну дер­жа­в­ної по­да­т­ко­вої слу­ж­би.

Окре­мо за­зна­чи­мо, що За­ко­ном про ФСП не пе­ред­ба­че­на мо­ж­ли­вість для пла­т­ни­ків ФСП від­мо­ви­ти­ся від спла­ти цьо­го по­да­т­ку про­тя­гом ро­ку. От­же, як­що з но­во­го ро­ку ви по­тра­пи­ли до лав пла­т­ни­ків цьо­го по­да­т­ку, ви зму­ше­ні за­ли­ша­ти­ся в них до 1 сі­ч­ня на­сту­п­но­го ро­ку (ст.2 За­ко­ну про ФСП).

Як­що у зві­т­но­му ро­ці ва­ло­вий до­ход бу­де ста­но­ви­ти менш як 50 від­со­т­ків за­га­ль­но­го об­ся­гу ре­а­лі­за­ції, то під­при­єм­с­т­во з на­сту­п­но­го ро­ку бу­де опо­да­т­ко­ву­ва­ти­ся на за­га­ль­них під­ста­вах. Знов по­ве­р­ну­ти­ся до спла­ти по­да­т­ку мо­ж­на бу­де ли­ше че­рез рік (при ви­ко­нан­ні всіх не­об­хід­них умов).

При ви­зна­чен­ні роз­мі­ру по­да­т­ку за­крі­п­ле­ну за під­при­єм­с­т­вом пло­щу сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь пе­ре­мно­жу­ють на її гро­шо­ву оці­н­ку і ста­в­ку ФСП з 1 га сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь, яка вста­но­в­лю­єть­ся у від­со­т­ках до їх гро­шо­вої оці­н­ки. По­ча­т­ко­ві ста­в­ки по­да­т­ку з 1 га сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь ста­но­ви­ли (в % до ва­р­то­с­ті зе­м­лі): ріл­лі, сі­но­жа­тей, па­со­вищ – 1,3 %, ба­га­то­рі­ч­них на­са­джень – 0,3 %. Зго­дом ста­в­ка 1,3 % зме­н­ши­лась до 1 %. У кві­т­ні 1999 ро­ку бу­ло за­твер­дже­но ста­в­ки по­да­т­ку, які під­при­єм­с­т­ва за­сто­со­ву­ють при роз­ра­ху­н­ках і сьо­го­дні, а са­ме: для ріл­лі, сі­но­жа­тей, па­со­вищ - 0,5 %; для ба­га­то­рі­ч­них на­са­джень - 0,3 %.

Для го­с­по­дарств, що здій­с­ню­ють ді­я­ль­ність у гір­сь­ких зо­нах та на по­лі­сь­ких те­ри­то­рі­ях, ста­в­ки по­да­т­ку ста­но­в­лять, від­по­ві­д­но, 0,3% і 0,1%. До ре­чі, при ви­зна­чен­ні, до якої ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­ної зо­ни від­но­сить­ся те чи ін­ше під­при­єм­с­т­во, на до­по­мо­гу при­йде по­ста­но­ва КМУ “Про ви­зна­чен­ня по­лі­сь­ких те­ри­то­рій Укра­ї­ни" від 25.12.98 р. № 2068, де вка­за­ні кри­те­рії від­не­сен­ня ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­но-­те­ри­то­рі­а­ль­них оди­ниць до по­лі­сь­ких те­ри­то­рій і ви­зна­че­но, які са­ме те­ри­то­рії на­ле­жать до гір­сь­ких.

Для го­с­по­дарств, що здій­с­ню­ють ді­я­ль­ність на зви­чай­них зе­м­лях, По­ряд­ком № 230 пе­ред­ба­че­но та­кі фо­р­му­ли для роз­ра­ху­н­ку фі­к­со­ва­но­го сіль­госп­по­да­т­ку:

Ефі­к­сов. по­да­т­ку = Пріл х (Гріл х 0,5):100 + Псін х (Гсін х 0,5):100 + Ппас х  (Гпас х 0,5):100 + Пбаг. нас. х (Гбаг. нас. х 0,3):100

де:  Пріл, сін, пас, ба­г­.­нас. - пло­ща ріл­лі, сі­но­жа­тей, па­со­вищ, ба­га­то­рі­ч­них на­са­джень, що на­ле­жить пла­т­ни­ку по­да­т­ку, в то­му чи­с­лі на умо­вах оре­н­ди;

Гріл, сін, пас, ба­г­.­нас. - пло­ща ріл­лі, сі­но­жа­тей, па­со­вищ, ба­га­то­рі­ч­них на­са­джень, роз­ра­хо­ва­на за Ме­то­ди­кою гро­шо­вої оці­н­ки зе­мель сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го при­зна­чен­ня та на­се­ле­них пун­к­тів, яка за­твер­дже­на по­ста­но­вою КМУ від 23.03.95р. №213.

Го­во­ря­чи про об­чи­с­лен­ня ФСП, слід вка­за­ти і на те, що аб­за­цом 4 стат­ті 2 За­ко­ну про ФСП вста­но­в­ле­на до­да­т­ко­ва ви­мо­га що­до роз­мі­ру по­да­т­ку. Так, як­що у сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ків на­ра­хо­ва­на у 1997 ро­ці су­ма по­да­т­ків і збо­рів (обо­в'я­з­ко­вих пла­те­жів) пе­ре­ви­щує су­му ФСП більш як у три ра­зи, то для су­ми фі­к­со­ва­но­го по­да­т­ку вста­но­в­ле­ні та­кі ко­е­фі­ці­є­н­ти: у ра­зі пе­ре­ви­щен­ня у три-­чо­ти­ри ра­зи - 1,5; у ра­зі пе­ре­ви­щен­ня більш як у чо­ти­ри ра­зи - 2. Од­нак зро­зу­мі­ло, що та­ка но­р­ма за­ко­ну бу­де за­сто­со­ву­ва­ти­ся ли­ше до тих під­при­ємств, які ве­ли ді­я­ль­ність у 1997 ро­ці.

Роз­ра­ху­нок сум ФСП, під­пи­са­ний ке­рі­в­ни­ком і го­ло­вним бу­х­га­л­те­ром го­с­по­дар­с­т­ва та скрі­п­ле­ний пе­ча­т­кою, по­да­єть­ся до ор­га­нів дер­жа­в­ної по­да­т­ко­вої слу­ж­би за мі­с­цем зна­хо­джен­ня пла­т­ни­ка по­да­т­ку до 1 лю­то­го по­то­ч­но­го ро­ку. Крім то­го, як­що під­при­єм­с­т­во має де­кі­ль­ка зе­ме­ль­них ді­ля­нок у рі­з­них ра­йо­нах, не­об­хід­но до­да­т­ко­во за­по­в­ню­ва­ти і по­да­ва­ти до по­да­т­ко­во­го ор­га­ну ко­ж­но­го з та­ких ра­йо­нів роз­ра­ху­нок по­да­т­ку по від­по­ві­д­ній зе­ме­ль­ній ді­ля­н­ці.

Та­кі роз­ра­ху­н­ки пла­т­ник по­да­т­ків по­дає у ті ж стро­ки, що й ос­но­в­ний роз­ра­ху­нок. Як­що про­тя­гом ро­ку на під­при­єм­с­т­ві від­бу­ва­єть­ся змі­на площ сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь, то від­по­ві­д­но до стат­ті 3 За­ко­ну про ФСП не­об­хід­но здій­с­ни­ти уто­ч­нен­ня су­ми ФСП на пе­рі­од до за­кін­чен­ня по­да­т­ко­во­го ро­ку і про­тя­гом мі­ся­ця по­да­ти роз­ра­ху­н­ки до ор­га­нів дер­жа­в­ної по­да­т­ко­вої слу­ж­би за мі­с­цем роз­мі­щен­ня зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки та мі­с­цем ре­єст­ра­ції пла­т­ни­ка по­да­т­ку. До роз­ра­ху­н­ку до­да­єть­ся ви­тяг з дер­жа­в­но­го зе­ме­ль­но­го ка­да­с­т­ру про склад зе­ме­ль­них угідь та їх гро­шо­ву оці­н­ку[1, ст. 43].

Як­що бу­к­ва­ль­но до­три­му­ва­ти­ся ви­мог стат­ті За­ко­ну про ФСП, то до роз­ра­ху­н­ку слід при­йма­ти гро­шо­ву оці­н­ку зе­мель, про­ве­де­ну ста­ном на 01.06.95 р. То­му де­які спе­ці­а­лі­с­ти вва­жа­ють, що і в по­да­ль­шо­му слід ко­ри­с­ту­ва­ти­ся са­ме та­ки­ми зна­чен­ня­ми гро­шо­вої оці­н­ки зе­м­лі. Од­нак за­кін­чу­єть­ся стат­тя 3 За­ко­ну про ФСП аб­за­цом на­сту­п­но­го змі­с­ту: ”Гро­шо­ва оці­н­ка сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь у ра­зі не­об­хід­но­с­ті мо­же уто­ч­ню­ва­ти­ся згі­д­но із за­ко­но­дав­ст­вом". Як ро­зу­мі­ти та­ку но­р­му За­ко­ну, осо­б­ли­во вра­хо­ву­ю­чи той факт, що від­по­ві­д­но до по­ста­но­ви КМУ від 12 тра­в­ня 2000 р. № 783 "Про про­ве­ден­ня ін­де­к­са­ції гро­шо­вої оці­н­ки зе­мель" цю са­му оці­н­ку бу­ло сут­тє­во збі­ль­ше­но? Щоб да­ти від­по­відь на це за­пи­тан­ня, слід ви­зна­чи­ти­ся із тим, що та­ке гро­шо­ва оці­н­ка зе­м­лі вза­га­лі. Ви­зна­чен­ня цьо­го те­р­мі­на ми мо­же­мо знай­ти у За­ко­ні Укра­ї­ни "Про пла­ту за зе­м­лю" від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ (да­лі - За­кон про пла­ту за зе­м­лю) - це ка­пі­та­лі­зо­ва­ний ре­н­т­ний до­ход із зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки, тоб­то до­ход, який за­ле­жить від які­с­них ха­ра­к­те­ри­с­тик зе­м­лі і ін­те­н­си­в­но­с­ті її екс­плу­а­та­ці­ї. Є в За­ко­ні про пла­ту за зе­м­лю і де­кі­ль­ка ін­ших сут­тє­вих тез:

1. Гро­шо­ва оці­н­ка зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки про­во­дить­ся Дер­жа­в­ним ко­мі­те­том Укра­ї­ни по зе­ме­ль­них ре­сур­сах за ме­то­ди­кою, за­твер­дже­ною Ка­бі­не­том Мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни. Гро­шо­ва оці­н­ка зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки що­ро­ку ста­ном на 1 сі­ч­ня уто­ч­ню­єть­ся на ко­е­фі­ці­єнт ін­де­к­са­ції, по­ря­док про­ве­ден­ня якої за­твер­джу­єть­ся Ка­бі­не­том Мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни.

2. Гро­шо­ва оці­н­ка зе­м­лі за­сто­со­ву­єть­ся для еко­но­мі­ч­но­го ре­гу­лю­ван­ня зе­ме­ль­них від­но­син при укла­дан­ні ци­ві­ль­но-­пра­во­вих угод, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ст­вом Укра­ї­ни.

При роз­ра­ху­н­ку ФСП ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся гро­шо­ва оці­н­ка, об­чи­с­ле­на за вста­но­в­ле­ною уря­дом ме­то­ди­ко­ю. То­му, на на­шу ду­м­ку, при про­ве­ден­ні на за­га­ль­но­де­р­жа­в­но­му рі­в­ні ін­де­к­са­ції гро­шо­вої оці­н­ки (яка, до ре­чі, є не­об­хід­ні­с­тю для всіх без ви­ня­т­ку вла­с­ни­ків зе­м­лі і зе­м­ле­ко­ри­с­ту­ва­чів) для роз­ра­ху­н­ку ФСП слід бра­ти про­ін­де­к­со­ва­ні зна­чен­ня оці­н­ки зе­м­лі.

При від­не­сен­ні зе­м­лі до ті­єї чи ін­шої гру­пи, зо­к­ре­ма до сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь, слід ке­ру­ва­ти­ся Ін­стру­к­ці­єю із за­по­в­нен­ня дер­жа­в­ної ста­ти­с­ти­ч­ної зві­т­но­с­ті по кі­ль­кі­с­но­му об­лі­ку зе­мель (ф. № 6-зем., 6а-­зем., 6б-зем., 2-зем.), за­твер­дже­ною на­ка­зом Дер­жа­в­но­го ко­мі­те­ту ста­ти­с­ти­ки Укра­ї­ни від 05.11.98 р. № 377. Згі­д­но з ці­єю Ін­стру­к­ці­єю сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі угід­дя - це зе­ме­ль­ні угід­дя, які си­с­те­ма­ти­ч­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють для отри­ман­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ці­ї. До їх скла­ду вхо­дять ріл­ля, пе­ре­ло­ги, ба­га­то­рі­ч­ні на­са­джен­ня, сі­но­жа­ті, па­со­ви­ща.

Крім то­го, сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­му під­при­єм­с­т­ву мо­жуть на­ле­жа­ти й ін­ші зе­м­лі, які пе­ре­бу­ва­ють у ста­дії ме­лі­о­ра­ції, лі­со­за­хи­с­ні сму­ги, зе­м­лі під до­ро­га­ми, спо­ру­да­ми і, го­ло­вне, - зе­м­лі під го­с­по­дар­сь­ки­ми бу­ді­в­ля­ми та дво­ра­ми. Як же бу­ти з та­ки­ми зе­м­ля­ми при роз­ра­ху­н­ку сум ФСП? Згі­д­но із За­ко­ном про ФСП при роз­ра­ху­н­ку сум ФСП ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся да­ні про пло­щі і гро­шо­ву оці­н­ку тіль­ки по ріл­лі, сі­но­жа­тях, па­со­ви­щах і ба­га­то­рі­ч­них на­са­джен­нях. Ре­ш­та зе­мель, на які но­р­ма­ми за­зна­че­но­го За­ко­ну не ви­зна­че­но ста­вок, не вклю­ча­єть­ся в роз­ра­ху­нок ФСП [1, ст. 44].

Слід від­мі­ти­ти, що до роз­ра­ху­н­ку ФСП вклю­ча­ють­ся ли­ше ті з оре­н­до­ва­них зе­мель, які пла­т­ник по­да­т­ку оре­н­дує у під­при­єм­с­т­ва, що не є пла­т­ни­ком ФСП (п.9 По­ло­жен­ня № 658). То­му, на на­шу ду­м­ку, за­по­в­нен­ням роз­ра­ху­н­ку по­да­т­ку (про який мо­ва пі­де ни­ж­че) пе­ре­ко­на­ти­ся, що оре­н­до­да­вець не пла­нує пе­ре­хо­ди­ти на спла­ту ФСП в то­му ж ро­ці, в яко­му пла­нує це зро­би­ти і сам оре­н­дар. Крім то­го, оре­н­да­рям - пла­т­ни­кам ФСП, які вклю­ча­ють до роз­ра­ху­н­ку та­кі зе­м­лі: слід пе­ре­ко­на­ти­ся в то­му, що укла­де­ні до­го­во­ри від­по­ві­да­ють всім ви­мо­гам За­ко­ну Укра­ї­ни від 06.10.98 р. № 161-ХІУ "Про оре­н­ду зе­м­лі" (ма­ють всі не­об­хід­ні ре­к­ві­зи­ти, за­ві­ре­ні но­та­рі­а­ль­но і прой­ш­ли дер­жа­в­ну ре­єст­ра­цію). Це до­зво­лить уни­к­ну­ти не­по­ро­зу­мінь із по­да­т­ко­ви­ми ор­га­на­ми.

Що ж сто­су­єть­ся зе­мель дер­жа­в­ної і ко­му­на­ль­ної вла­с­но­с­ті, які оре­н­ду­ють­ся у мі­с­це­вих рад, то та­кі зе­м­лі та­кож слід вклю­ча­ти до роз­ра­ху­н­ку ФСП. На­га­да­є­мо, що "пі­ка­н­т­ні­с­тю" ці­єї си­ту­а­ції є те, що в ре­зуль­та­ті та­кої опе­ра­ції на ра­ху­н­ки оре­н­до­да­в­ця (мі­с­це­вій ра­ді) спла­чу­єть­ся не про­с­то оре­н­д­на пла­та, а су­ма, яка є пла­тою до бю­дже­ту, при­рі­в­ня­ною до зе­ме­ль­но­го по­да­т­ку (ст.2 За­ко­ну Укра­ї­ни "Про пла­ту за зе­м­лю" № 2535-ХІІ від 03.07.92 р. в ре­да­к­ції За­ко­ну Укра­ї­ни від 19.09.96 р. № 378/96-ВР та п.5 ст.19 За­ко­ну Укра­ї­ни "Про оре­н­ду зе­м­лі"). Ра­зом з тим, як ми за­зна­ча­ли ви­ще, пла­т­ник ФСП зві­ль­ня­єть­ся від по­да­т­ку (пла­ти) за зе­м­лю. На жаль, під­при­єм­с­т­ву - пла­т­ни­ку ФСП все од­но до­ве­деть­ся спла­чу­ва­ти оре­н­д­ну пла­ту, оскі­ль­ки це пе­ред­ба­че­но до­го­во­ром між ним і оре­н­до­да­в­цем, на­віть як­що та­кий оре­н­до­да­вець - мі­с­це­ва ра­да. Ін­ак­ше - оре­н­да­ря на за­кон­них під­ста­вах по­зба­в­лять пра­ва ко­ри­с­ту­ва­ти­ся та­кою ді­ля­н­ко­ю.               

Пе­в­ні осо­б­ли­во­с­ті має об­чи­с­лен­ня ФСП при оре­н­ді зе­ме­ль­них ча­с­ток (па­їв) у вла­с­ни­ків-­гро­ма­дян. Спра­ва в то­му, що по­да­ток мо­ж­на роз­ра­ху­ва­ти ли­ше по ре­а­ль­них зе­м­лях, то­ді як на зе­ме­ль­ний пай при­па­дає   аб­с­т­ра­к­т­на зе­ме­ль­на ді­ля­н­ка.   Ли­ше пра­во­на­сту­п­ни­ки КСП ма­ють та­кі до­ку­ме­н­ти, як Схе­ми роз­па­ю­ван­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких зе­мель чи План ре­фо­р­му­ван­ня ко­ле­к­ти­в­но­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го під­при­єм­с­т­ва, на яких чі­т­ко ви­зна­че­но, яка зе­ме­ль­на ча­с­т­ка якій ді­ля­н­ці на мі­с­це­во­с­ті від­по­ві­да­є. От­же, пра­во­на­сту­п­ни­кам мо­ж­на ре­а­ль­но вста­но­ви­ти пло­щу і гро­шо­ву оці­н­ку ко­ж­ної оре­н­до­ва­ної ді­ля­н­ки під па­єм. В усіх ін­ших ви­па­д­ках вла­с­ни­ки зе­ме­ль­них па­їв для пе­ре­да­чі їх в оре­н­ду зму­ше­ні ви­ді­ли­ти зе­ме­ль­ні ді­ля­н­ки на мі­с­це­во­с­ті, отри­ма­в­ши та­ким чи­ном акт на пра­во вла­с­но­с­ті на зе­м­лю і до­да­ток до ньо­го у ви­гля­ді План-­схе­ми зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки. До­ві­д­ку про гро­шо­ву оці­н­ку та­ких ді­ля­нок їх вла­с­ни­ки мо­жуть отри­ма­ти у від­ді­лі зе­ме­ль­них ре­сур­сів мі­с­це­во­го ор­га­ну вла­ди.

На жаль, і до­сі ба­га­то пра­во­на­сту­п­ни­ків КСП не ма­ють Схем роз­па­ю­ван­ня. На на­шу ду­м­ку, у цьо­му ра­зі про­ве­с­ти пра­ви­ль­ний роз­ра­ху­нок по­да­т­ку за умо­ви, що хо­ча б один з ко­ли­ш­ніх чле­нів ко­ли­ш­ньо­го КСП офо­р­мить свій пай в на­ту­рі бу­де до­сить важ­ко. Вклю­чи­ти ж до роз­ра­ху­н­ку умо­в­ні ка­да­с­т­ро­ві ге­к­та­ри і об­чи­с­ли­ти по­да­ток ви­хо­дя­чи із се­ре­д­ньої гро­шо­вої оці­н­ки 1 га не мо­ж­на, оскі­ль­ки це бу­де по­ру­шен­ням За­ко­ну про ФСП, що, в свою чер­гу, мо­же до­да­ти кло­по­ту із по­да­т­ко­ви­ми ор­га­на­ми. То­му перш ніж пе­ре­хо­ди­ти на спла­ту ФСП, ми б ра­ди­ли та­ким під­при­єм­с­т­вам все ж та­ки отри­ма­ти не­об­хід­ний ком­плект зе­ме­ль­ної до­ку­ме­н­та­ці­ї.

 

Спла­та по­да­т­ку у гро­шо­вій фо­р­мі про­во­дить­ся що­мі­ся­ч­но до 20 чи­с­ла на­сту­п­но­го за зві­т­ним мі­ся­ця (по­чи­на­ю­чи з лю­то­го по­то­ч­но­го ро­ку і за­ве­р­шу­ю­чи 20 сі­ч­ня на­сту­п­но­го за зві­т­ним ро­ку) у роз­мі­рі тре­ти­ни су­ми по­да­т­ку, ви­зна­че­ної на ко­ж­ний ква­р­тал від рі­ч­ної су­ми по­да­т­ку, у та­ких роз­мі­рах: 1 ква­р­тал -10%, II ква­р­тал -10%, III ква­р­тал - 50%, IV ква­р­тал - 30%.

Пла­т­ни­ки ФСП пе­ре­ра­хо­ву­ють ко­ш­ти на окре­мий ра­ху­нок від­ді­лен­ня Дер­жа­в­но­го ка­з­на­чей­с­т­ва в ра­йо­ні за мі­с­цем роз­мі­щен­ня зе­ме­ль­ної ді­ля­н­ки.

До 1 сі­ч­ня 2001 р. пла­т­ни­ки ФСП зві­ль­ня­ли­ся від йо­го спла­ти, за ви­ня­т­ком вне­сен­ня пла­те­жів на обо­в'я­з­ко­ве дер­жа­в­не пе­н­сій­не стра­ху­ван­ня (68%) та на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­ван­ня (2%). От­же, в 2000 ро­ці спла­чу­ва­ло­ся 70% на­ра­хо­ва­ної су­ми по­да­т­ку. Як­що ж ні­чо­го не змі­нить­ся, то з 1 сі­ч­ня 2001 ро­ку пла­т­ни­кам до­ве­деть­ся пе­ре­ра­хо­ву­ва­ти на ра­ху­нок Дер­жа­в­но­го ка­з­на­чей­с­т­ва 100% об­чи­с­ле­но­го по­да­т­ку.

Ду­же зру­ч­ним для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств є той факт, що згі­д­но із За­ко­ном про ФСП во­ни ма­ють пра­во на ви­бір фо­р­ми спла­ти по­да­т­ку. Як­що у го­с­по­дар­с­т­ва від­су­т­ні "жи­ві" гро­ші, во­но мо­же спла­ти­ти по­да­ток у на­ту­ра­ль­ній фо­р­мі, тоб­то роз­ра­ху­ва­ти­ся сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кою про­ду­к­ці­є­ю. У ра­ху­нок спла­ти ФСП мо­же бу­ти по­ста­в­ле­на будь-­яка про­ду­к­ція га­лу­зей тва­рин­ни­ц­т­ва, ро­с­лин­ни­ц­т­ва. При цьо­му про­ду­к­ція мо­же бу­ти вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва або ку­по­ва­на (у то­му чи­с­лі при­дба­на за ба­р­те­ром). Жо­д­них об­ме­жень що­до цьо­го За­ко­ном про ФСП не пе­ред­ба­че­но.

Спла­та ФСП на­ту­рою мо­же здій­с­ню­ва­ти­ся у ви­гля­ді:

-         по­ста­вок сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції за­го­ті­ве­ль­ним під­при­єм­с­т­вам, ор­га­ні­за­ці­ям;

-         ви­пла­ти пе­н­сій пе­н­сі­о­не­рам за їх зго­дою ча­с­ти­ни ФСП на­ту­рою (за­раз не

за­сто­со­ву­єть­ся у зв'я­з­ку із від­су­т­ні­с­тю за­бо­р­го­ва­но­с­ті по ви­пла­ті пе­н­сій).

На сьо­го­дні­ш­ній день кі­ль­кість про­ду­к­ції, що по­ста­в­ля­єть­ся в ра­ху­нок ФСП, ви­зна­ча­єть­ся ви­хо­дя­чи із на­ра­хо­ва­ної до спла­ти у зві­т­но­му ро­ці су­ми ФСП та до­го­ві­р­ної ці­ни (во­на не мо­же бу­ти ни­ж­чою бі­р­жо­вої ці­ни за ви­ра­ху­ван­ням ви­трат, по­в'я­за­них з при­йман­ням про­ду­к­ції) на про­ду­к­цію на да­ту про­ве­ден­ня спла­ти по­да­т­ку.

ФСП у ви­гля­ді по­ста­вок зе­р­на спла­чу­єть­ся че­рез за­го­ті­ве­ль­ні під­при­єм­с­т­ва та ор­га­ні­за­ці­ї. При цьо­му від­по­ві­д­но до ета­пі 5 За­ко­ну про ФСП обо­в'я­з­ки з до­ста­в­ки то­ва­р­ної про­ду­к­ції до та­ких під­при­ємств ці­л­ком по­кла­да­ють­ся на під­при­єм­с­т­во - пла­т­ни­ка по­да­т­ку. А ви­тра­ти, що по­в'я­за­ні з при­йман­ням, збе­рі­ган­ням і ре­а­лі­за­ці­єю та­кої про­ду­к­ції, не­суть за­го­ті­ве­ль­ні під­при­єм­с­т­ва. У по­да­ль­шо­му всі ці ви­тра­ти від­шко­до­ву­ють­ся з ви­ру­ч­ки від ре­а­лі­за­ції по­ста­в­ле­ної про­ду­к­ції та про­ду­к­тів її пе­ре­ро­б­ки.

Для то­го щоб спла­чу­ва­ти ФСП на­ту­рою, пла­т­ник по­ви­нен перш за все по­го­ди­ти об­ся­ги по­да­т­ку за ви­да­ми сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції та те­р­мі­ни по­ста­вок з управ­лін­ням сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва та про­до­во­ль­с­т­ва ра­йон­ної дер­жа­в­ної ад­мі­ні­с­т­ра­ції (пункт 11, 12 По­ло­жен­ня № 658). При цьо­му вста­но­в­ле­ні об­ме­жен­ня за стро­ка­ми по­ста­в­ки ран­ніх зе­р­но­вих куль­тур - до 15 жо­в­т­ня; пі­з­ніх зе­р­но­вих і тех­ні­ч­них куль­тур - до 1 гру­д­ня. Про­ду­к­ція тва­рин­ни­ц­т­ва по­ви­нна по­ста­ча­ти­ся що­мі­ся­ця, але не пі­з­ні­ше остан­ньо­го дня по­то­ч­но­го мі­ся­ця.

За­го­ті­ве­ль­не (пе­ре­ро­б­не) під­при­єм­с­т­во та пла­т­ник ФСП укла­да­ють уго­ду про при­йман­ня сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції, в якій вка­зу­ють­ся об­ся­ги, стро­ки по­ста­в­ки і якість про­ду­к­ції, умо­ви її за­го­ті­в­лі. Під час до­ста­в­ки про­ду­к­ції за­го­ті­ве­ль­но­му під­при­єм­с­т­ву пла­т­ник ФСП ро­бить у то­ва­р­но-­тра­н­с­по­р­т­ній на­кла­д­ній за­пис: "у ра­ху­нок спла­ти фі­к­со­ва­но­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го по­да­т­ку". А за­го­ті­ве­ль­не під­при­єм­с­т­во ви­пи­сує на про­ду­к­цію, що на­дій­ш­ла у ра­ху­нок по­да­т­ку, при­бу­т­ко­ву кви­та­н­цію ви­хо­дя­чи із за­лі­ко­вої ва­ги та до­го­ві­р­них цін на да­ту над­хо­джен­ня про­ду­к­ці­ї.

За­го­ті­ве­ль­не під­при­єм­с­т­во ре­а­лі­зує оде­р­жа­ну сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ку про­ду­к­цію, а оде­р­жа­ні від ре­а­лі­за­ції ко­ш­ти пе­ре­ра­хо­вує на ра­ху­нок Дер­жа­в­но­го ка­з­на­чей­с­т­ва.

Що­мі­ся­ч­но до 5 чи­с­ла на­сту­п­но­го за зві­т­ним мі­ся­ця за­го­ті­ве­ль­не під­при­єм­с­т­во та пла­т­ник ФСП скла­да­ють ак­ти при­йман­ня-­пе­ре­да­чі про­ду­к­ції в ра­ху­нок ФСП, які по­да­ють­ся до ор­га­нів дер­жа­в­ної по­да­т­ко­вої слу­ж­би до 20 чи­с­ла на­сту­п­но­го за зві­т­ним мі­ся­ця для їх за­твер­джен­ня та за­ра­ху­ван­ня спла­ти по­да­т­ку.

Пе­ре­пла­та ФСП у на­ту­ра­ль­ній фо­р­мі пла­т­ни­ко­ві не по­ве­р­та­єть­ся, а за­ра­хо­ву­єть­ся ви­клю­ч­но в ра­ху­нок по­га­шен­ня по­да­т­ко­вих зо­бо­в'я­зань на­сту­п­них зві­т­них пе­рі­одів (По­ря­док № 267).

У ра­зі ви­ни­к­нен­ня об­ста­вин не­пе­ре­бо­р­ної си­ли (на­при­клад сти­хій­но­го ли­ха), че­рез які сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ке під­при­єм­с­т­во не мо­же роз­ра­ху­ва­ти­ся за сво­ї­ми по­да­т­ко­ви­ми зо­бо­в'я­зан­ня­ми по ФСП, во­но (під­при­єм­с­т­во) мо­же по­да­ти кло­по­тан­ня до об­ла­с­ної ра­ди про від­стро­ч­ку спла­ти по­да­т­ку. Рі­шен­ня про ре­с­т­ру­к­ту­ри­за­цію (від­стро­ч­ку) спла­ти ФСП при­йма­ють­ся на під­ста­ві про­то­ко­лу за­сі­дан­ня між­ві­до­м­чих і ре­гі­о­на­ль­них ко­мі­сій з пи­тань про­ве­ден­ня са­на­ції під­при­ємств аг­ро­про­ми­с­ло­во­го     ком­пле­к­су,    до яких з кло­по­тан­ням зве­р­та­ють­ся пла­т­ни­ки. До кло­по­тан­ня до­да­ють­ся:

- ак­ти об­сте­жень по­сі­в­них площ, які під­тве­р­джу­ють зни­щен­ня по­сі­вів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких куль­тур на пло­щі, що пе­ре­ви­щує 20% сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких угідь, які пе­ре­бу­ва­ють у ко­ри­с­ту­ван­ні пла­т­ни­ка по­да­т­ку;

- ак­ти, які під­тве­р­джу­ють ма­со­ве ін­фе­к­цій­не за­хво­рю­ван­ня чи за­ги­бель тва­рин, що пе­ре­ви­щує 15% за­га­ль­ної чи­се­ль­но­с­ті ста­да, яке на­ле­жить пла­т­ни­ку по­да­т­ку (для пла­т­ни­ків, у яких ви­ру­ч­ка від ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції тва­рин­ни­ц­т­ва ста­но­вить не менш як 50% за­га­ль­но­го ва­ло­во­го до­хо­ду);

- ви­сно­в­ки об­ла­с­них ко­мі­сій з пи­тань тех­но­ген­но-­еко­ло­гі­ч­ної без­пе­ки і над­зви­чай­них си­ту­а­цій та до­ві­д­ки від об­ла­с­них центрів по гі­д­ро­ме­те­о­ро­ло­гії Мі­не­ко­ре­су­р­сів (з над­зви­чай­них си­ту­а­цій при­ро­д­но­го ха­ра­к­те­ру).

Про­то­ко­ли за­сі­дань між­ві­до­м­чих і ре­гі­о­на­ль­них ко­мі­сій з пи­тань про­ве­ден­ня са­на­ції під­при­ємств аг­ро­про­ми­с­ло­во­го ком­пле­к­су з пе­ре­лі­ком пла­т­ни­ків ФСП, що ма­ють пра­во на ре­с­т­ру­к­ту­ри­за­цію (від­стро­ч­ку) спла­ти ФСП, по­да­ють­ся Мі­на­г­ро­по­лі­ти­ки, яке роз­гля­дає та по­го­джує їх з Мі­н­фі­ном. Роз­гля­ну­ті Мі­на­г­ро­по­лі­ти­ки та по­го­дже­ні з Мі­н­фі­ном про­то­ко­ли пе­ре­да­ють­ся ор­га­нам дер­жа­в­ної по­да­т­ко­вої слу­ж­би за мі­с­цем ре­єст­ра­ції пла­т­ни­ка по­да­т­ку для на­дан­ня від­стро­ч­ки зі спла­ти ФСП згі­д­но з рі­шен­ням від­по­ві­д­ної ра­ди. По­ст­ра­ж­да­ло від фо­рс-­ма­жо­р­них об­ста­вин під­при­єм­с­т­во на під­ста­ві оде­р­жа­но­го рі­шен­ня за­ли­ша­єть­ся пла­т­ни­ком ФСП і на на­сту­п­ний рік, оскі­ль­ки ви­мо­гу що­до "50% ва­ло­во­го до­хо­ду" для пе­ре­хо­ду на спла­ту по­да­т­ку до та­ко­го пла­т­ни­ка за ре­зуль­та­та­ми по­то­ч­но­го ро­ку не за­сто­со­ву­ють.

Слід за­ува­жи­ти, що ідея єди­но­го по­да­т­ку не но­ва, йо­го при­хи­ль­ни­ка­ми бу­ли ще фі­зіо­кра­ти на чо­лі з фра­н­цу­зь­ким вче­ним Фра­н­суа Ке­не. Во­ни про­по­ну­ва­ли за­мі­ни­ти всі ді­ю­чі на той час по­да­т­ки єди­ним по­да­т­ком із зе­ме­ль­ної вла­с­но­с­ті. Суть їх вчен­ня по­ля­га­ла в чи­с­то­му про­ду­к­ті, який на їх ду­м­ку, утво­рю­єть­ся тіль­ки в сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві, в то­му йо­го тре­ба об­кла­да­ти єди­ним по­да­т­ком, оскі­ль­ки в ін­ших га­лу­зях чи­с­тий про­дукт не ство­рю­є­ть­ся.

Спро­ба прак­ти­ч­ної ре­а­лі­за­ції та­кої ідеї бу­ла здій­с­не­на в 1923 ро­ці у Ра­дян­сь­ко­му Со­ю­зі, з при­йн­ят­тям Де­к­ре­ту про єди­ний сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кий по­да­ток, який об’­єд­ну­вав всі ра­ні­ше іс­ну­ю­чі по­да­т­ки. Цей по­да­ток спо­ча­т­ку об­чи­с­лю­ва­в­ся в на­ту­ра­ль­них оди­ни­цях (пу­дах жи­та, пше­ни­ці то­що в за­ле­ж­но­с­ті від ра­йо­ну), а по­тім – в гро­шо­вій фо­р­мі. Він про­іс­ну­вав ме­н­ше ро­ку і в 1924 ро­ці був за­мі­не­ний де­кі­ль­ко­ма по­да­т­ка­ми.

Звід­си ви­пли­ває ви­сно­вок, що спро­ба за­про­ва­джен­ня єди­но­го по­да­т­ку по­те­р­пі­ла фі­а­с­ко. Ма­буть ін­ак­ше і не мо­г­ло бу­ти, оскі­ль­ки по­да­т­ки як еко­но­мі­ч­на ка­те­го­рія по­ви­нні від­би­ва­ти скла­д­ні еко­но­мі­ч­ні про­це­си й то­му по­ви­нні бу­ти аде­к­ва­т­ні їм, ін­ак­ше во­ни не змо­жуть в по­вній мі­рі ви­ко­ну­ва­ти по­кла­де­ні на них фу­н­к­ці­ї. Оче­ви­д­но, ви­хо­дя­чи з цих мі­р­ку­вань, по­шук єди­но­го по­да­т­ку як своє­рі­д­ної “па­на­цеї від усіх бід” в роз­ви­ну­тих кра­ї­нах да­в­но при­пи­ни­в­ся.

До­ці­ль­ність по­да­т­ків ви­зна­ча­єть­ся їх при­зна­чен­ням (фу­н­к­ці­я­ми). Звід­си ви­пли­ває, що за­ле­ж­но ввід то­го яку ме­ту ви­су­ва­ти на пе­ред­ній план, ви­ни­ка­ють і рі­з­ні під­хо­ди до по­бу­до­ви по­да­т­ко­во­го ме­ха­ні­з­му. Як­що пе­ре­ва­га від­да­єть­ся фі­с­ка­ль­ній фу­н­к­ції, то кі­ль­кість по­да­т­ків ві­ді­грає дру­го­ря­д­ну роль; як­що ж на пе­р­ший план ви­су­ва­єть­ся сти­му­лю­ю­ча фу­н­к­ція, то кі­ль­кість по­да­т­ків уже має не дру­го­ря­д­не зна­чен­ня, оскі­ль­ки го­с­по­дар­сь­кий ме­ха­нізм є скла­д­ною си­с­те­мою і для сти­му­лю­ван­ня йо­го дії, як за­зна­ча­ло­ся по­трі­б­на аде­к­ва­т­на си­с­те­ма.     

Ос­но­в­ним ар­гу­ме­н­том, який ви­су­ва­єть­ся на за­хист фі­к­со­ва­но­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го по­да­т­ку – це спро­щен­ня по­да­т­ко­во­го ме­ха­ні­з­му і за­хист сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва від по­да­т­ко­во­го пре­си­н­гу.

Ви­мо­га що­до спро­щен­ня по­да­т­ко­во­го ме­ха­ні­з­му за­пе­ре­чень не ви­кли­ка­є. Але слід ма­ти на ува­зі, що да­на ви­мо­га до по­да­т­ко­вої си­с­те­ми ще з ча­сів А.­С­мі­та не сто­я­ла на пер­шо­му мі­с­ті. Крім то­го, кі­ль­кість по­да­т­ків не сві­д­чить про скла­д­ність си­с­те­ми, то­му, що по­да­т­ко­ва си­с­те­ма – це не про­с­та су­ку­п­ність рі­з­них по­да­т­ків. во­на фо­р­му­єть­ся на пе­в­них за­са­дах і має від­по­ві­д­ну ба­зу. Без вра­ху­ван­ня цих ви­мог по­да­т­ко­ва си­с­те­ма як та­ка бу­де від­су­т­ня, а бу­де лиш пе­в­ний на­бір по­да­т­ків. Хо­ті­ло­ся б від­мі­ти­ти та­кож, що збі­ль­шен­ня кі­ль­ко­с­ті по­да­т­ків не зав­жди сві­д­чить про по­да­т­ко­вий тиск. Так, у 1992 ро­ці ко­ли по­да­т­ків бу­ло бі­ль­ше ніж за­раз, рі­вень їх спла­ти сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми під­при­єм­с­т­ва­ми ста­но­вив 76,9 %, а вже, на­при­клад, в 1998 ро­ці – тіль­ки 43,3 %. От­же, на сту­пінь спла­ти по­да­т­ків впли­ва­ють ба­га­то ін­ших фа­к­то­рів, крім їх кі­ль­ко­с­ті [38, ст. 79 - 80].      

По­да­т­ко­ва си­с­те­ма по­ви­нна від­по­ві­да­ти рі­в­ню со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­но­го роз­ви­т­ку кра­ї­ни. А так як в на­шій кра­ї­ні від­бу­ва­єть­ся про­цес ста­но­в­лен­ня ри­н­ко­вих від­но­син, то аде­к­ва­т­ною цим від­но­си­нам має бу­ти і по­да­т­ко­ва си­с­те­ма.

От­же, ви­мо­га вве­ден­ня єди­но­го (фі­к­со­ва­но­го) по­да­т­ку, на якій ба­зі він не ґру­н­ту­ва­в­ся б, не від­по­ві­дає си­с­те­м­но­му під­хо­ду до конс­тру­ю­ван­ня по­да­т­ко­вої си­с­те­ми (ме­ха­ні­з­му), су­пе­ре­чить сві­то­вій прак­ти­ці опо­да­т­ку­ван­ня. І як­що не від­мо­ви­ти­ся від та­кої ідеї, по­да­т­ко­вий ме­ха­нізм аг­ра­р­но­го се­к­то­ра як та­кий пе­ре­ста­не іс­ну­ва­ти. За­ли­шить­ся тіль­ки фі­с­ка­ль­на йо­го ча­с­ти­на, яка ав­то­ма­ти­ч­но за­без­пе­чу­ва­ти­ме над­хо­джен­ня до бю­дже­ту пе­в­них ко­ш­тів [38, ст. 80].

 Ви­хо­дя­чи з ви­ще­на­ве­де­но­го пе­ре­лі­ку по­да­т­ків, вклю­че­них у ФСП, мо­ж­на зро­би­ти ви­сно­вок, що ба­за для їх об’­єд­нан­ня від­су­т­ня, так як це аб­со­лю­т­но рі­з­ні по­да­т­ко­ві пла­те­жі як за їх сут­ні­с­тю, так і дже­ре­ла­ми спла­ти. не­зва­жа­ю­чи на це по­да­т­ки, збо­ри і пла­те­жі об’­єд­ну­ють­ся і “при­в’я­зу­ю­ть­ся” до гро­шо­вої оці­н­ки зе­м­лі в ре­зуль­та­ті чо­го вста­но­в­лю­єть­ся по­да­т­ко­вий но­р­ма­тив (ста­в­ка опо­да­т­ку­ван­ня), згі­д­но з яким об­чи­с­лю­єть­ся єди­ний по­да­ток в за­ле­ж­но­с­ті від на­яв­но­с­ті зе­м­лі у гро­шо­вій оці­н­ці. Вва­жа­єть­ся, що та­ким чи­ном бу­де до­ся­г­ну­та ос­но­в­на ме­та: спро­щен­ня ме­ха­ні­з­му опо­да­т­ку­ван­ня і зни­жен­ня по­да­т­ко­во­го ти­с­ку.

Од­нак це хи­б­на ду­м­ка, так як в дій­с­но­с­ті він не спро­щу­єть­ся, а на­впа­ки ускла­д­ню­єть­ся, оскі­ль­ки не­ві­до­мі йо­го скла­до­ві, не ви­д­но стру­к­ту­ри по­да­т­ків, в зв’я­з­ку з чим, важ­ко здій­с­ню­ва­ти їх ко­ри­гу­ван­ня зі змі­ною си­ту­а­ці­ї. Втра­ча­єть­ся ре­гу­лю­ю­ча фу­н­к­ція по­да­т­ків.

При та­ко­му під­хо­ді по­ру­шу­єть­ся один із ос­но­в­них прин­ци­пів опо­да­т­ку­ван­ня – рі­в­ність умов. Це по­в’я­за­но з тим, що ко­ли рі­з­ні по­да­т­ки (збо­ри та пла­те­жі) шту­ч­но “при­в’я­зу­ю­ть­ся” до од­ні­єї ба­зи опо­да­т­ку­ван­ня (в да­но­му ви­па­д­ку до зе­м­лі), то при цьо­му во­ни від­ри­ва­ють­ся від фі­нан­со­вих ре­зуль­та­тів і від фі­нан­со­во­го ста­ну су­б’єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня. В на­слі­док цьо­го не вра­хо­ву­ють­ся осо­б­ли­во­с­ті го­с­по­да­рю­ван­ня пла­т­ни­ків по­да­т­ків, які ма­ють до­сить сут­тє­вий ха­ра­к­тер. Як сві­д­чить прак­ти­ка, на­кла­д­ка фі­к­со­ва­но­го по­да­т­ку на го­с­по­дар­с­т­ва окре­мих ра­йо­нів при­зво­дить до то­го, що ос­но­в­ний по­да­т­ко­вий тя­гар пе­ре­мі­щу­єть­ся у більш сла­б­кі у фі­нан­со­во­му від­но­шен­ні го­с­по­дар­с­т­ва і зме­н­шу­єть­ся у го­с­по­дар­с­т­вах з від­но­с­но ви­со­ки­ми до­хо­да­ми. За­вдя­ки та­кій те­н­де­н­ції мо­же не ви­пра­в­да­ти­ся спо­ді­ван­ня що­до збі­ль­шен­ня над­хо­джень до бю­дже­ту в ре­зуль­та­ті за­про­ва­джен­ня фі­к­со­ва­но­го сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го по­да­т­ку. При­во­дя­чи всі по­да­т­ки до єди­ної ба­зи опо­да­т­ку­ван­ня, дер­жа­ва так чи ін­ак­ше втра­чає мо­ж­ли­вість сти­му­лю­ван­ня  тих ви­дів го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті під­при­ємств, в яких су­с­пі­ль­с­т­во за­ці­ка­в­ле­не най­бі­ль­ше. Ви­ни­кає за­мкну­те ко­ло, так як в кі­н­це­во­му під­су­м­ку по­сла­бить­ся і фі­с­ка­ль­на фу­н­к­ція по­да­т­ків то­му, що не вра­хо­ву­ють­ся фу­н­к­ці­о­на­ль­ні на­ва­н­та­жен­ня всіх по­да­т­ків у єди­ній опо­да­т­ко­ву­ва­ній ба­зі. За та­ких умов мо­ж­ли­ві на­віть си­ту­а­ції, ко­ли сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ке під­при­єм­с­т­во по­ви­нне бу­де спла­чу­ва­ти по­да­ток за ді­я­ль­ність, якою во­но не за­йма­є­ть­ся.

На ду­м­ку ака­де­мі­ка Де­м’я­не­н­ко М.Я., при та­ко­му під­хо­ді по­да­т­ко­ва си­с­те­ма аг­ра­р­но­го се­к­то­ру “ви­па­да­ти­ме” із за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної си­с­те­ми опо­да­т­ку­ван­ня, в на­слі­док чо­го по­ру­шать­ся не тіль­ки за­га­ль­ні прин­ци­пи опо­да­т­ку­ван­ня, а й ме­то­до­ло­гія фо­р­му­ван­ня ба­га­тьох по­ка­з­ни­ків го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті.

На ду­м­ку то­го ж ав­то­ра, для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва на да­но­му ета­пі йо­го ре­фо­р­му­ван­ня ос­но­в­ним по­да­т­ком по­ви­нен бу­ти ви­зна­ний зе­ме­ль­ний по­да­ток. На­го­ло­шу­є­мо – ос­но­в­ним , а не єди­ним то­му, що для сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва зе­м­ля – ос­но­в­ний ре­сурс, без яко­го про­цес ви­ро­б­ни­ц­т­ва в да­ній га­лу­зі вза­га­лі не мо­ж­ли­вий. То­му до да­но­го за­со­бу ви­ро­б­ни­ц­т­ва має бу­ти і від­по­ві­д­не ста­в­лен­ня як дер­жа­ви, так і вла­с­ни­ків (ко­ри­с­ту­ва­чів) зе­м­лі. Дер­жа­ва по­ви­нна бу­ти за­ці­ка­в­ле­на в ефе­к­ти­в­но­му ви­ко­ри­с­тан­ні цьо­го ре­сур­су, а вла­с­ни­ки (ко­ри­с­ту­ва­чі) – від­чу­ва­ти це [38, ст. 81].               

Дер­жа­ва на сьо­го­дні­ш­ній день не ста­вить за ме­ту ство­рен­ня пе­в­них осо­б­ли­во­с­тей у спла­ті по­да­т­ку ве­ли­ки­ми під­при­єм­с­т­ва­ми і дрі­б­ни­ми фе­р­мер­сь­ки­ми го­с­по­дар­с­т­ва­ми. На наш по­гляд до­ці­ль­но ви­ко­ри­с­та­ти під­хід, за яко­го ма­лі го­с­по­дар­с­т­ва ма­ли б ни­ж­чий рі­вень в опо­да­т­ку­ван­ні за ко­ри­с­ту­ван­ня зе­м­ле­ю. [39, ст. 55].      

Од­нак у ни­ні­ш­ніх умо­вах, ко­ли май­же вся га­лузь зна­хо­дить­ся в кри­зо­во­му ста­ні, цьо­го не до­ста­т­ньо. Не­об­хід­ні більш ка­р­ди­на­ль­ні за­хо­ди. Ви­рі­шу­ва­ти по­да­т­ко­ву про­бле­му слід по­ета­п­но.

На пер­шо­му ета­пі, вра­хо­ву­ю­чи кри­зо­ву си­ту­а­цію в аг­ро­про­ми­с­ло­во­му ком­пле­к­сі, до­ці­ль­но за­про­ва­ди­ти мо­ра­то­рій на всі пря­мі по­да­т­ки і по­да­т­ко­ві пла­те­жі, що спла­чу­ють­ся сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми. Цей за­хід, як вже за­зна­ча­ло­ся, здій­с­не­ний. Але, на на­шу ду­м­ку, йо­го те­р­мін не­об­хід­но про­до­в­жи­ти, су­дя­чи зі ста­ну га­лу­зі мі­ні­мум до 2005 ро­ку, так як ра­ні­ше на­вряд чи вда­сть­ся до­ся­г­ти та­ко­го еко­но­мі­ч­но­го ста­ну, ко­ли під­при­єм­с­т­ва мо­жуть спла­чу­ва­ти по­да­т­ки в по­в­но­му об­ся­зі.

 В пе­рі­од дії мо­ра­то­рію сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ки по­ви­нні здій­с­ню­ва­ти від­ра­ху­ван­ня тіль­ки на пе­н­сій­не і со­ці­а­ль­не за­без­пе­чен­ня. При цьо­му ба­зу та­ких від­ра­ху­вань для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств – пла­т­ни­ків ФСП, не­об­хід­но змі­ни­ти. Від­ра­ху­ван­ня до Пе­н­сій­но­го фо­н­ду і на со­ці­а­ль­не стра­ху­ван­ня в за­ле­ж­но­с­ті від зе­м­лі не ви­три­мує кри­ти­ки ні в ме­то­ди­ч­но­му ні в змі­с­то­в­но­му пла­ні. Крім то­го, та­кий прин­цип фо­р­му­ван­ня вка­за­них фо­н­дів мо­же при­зве­с­ти до ви­ни­к­нен­ня дис­про­по­р­цій між по­тре­ба­ми і на­яв­ни­ми дже­ре­ла­ми пе­н­сій­но­го та со­ці­а­ль­но­го за­без­пе­чен­ня в роз­рі­зі ре­гі­о­нів. То­му слід по­ве­р­ну­ти­ся до вка­за­них від­ра­ху­вань від опла­ти пра­ці, при­пу­с­ка­ю­чи од­но­ча­с­но мо­ж­ли­вість зни­жен­ня ста­в­ки та­ких від­ра­ху­вань для під­при­ємств ви­ро­б­ни­ків сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції до 20%.

За пе­рі­од мо­ра­то­рію не­об­хід­но роз­ро­би­ти і ап­ро­бу­ва­ти та­ку си­с­те­му опо­да­т­ку­ван­ня, яка б з од­но­го бо­ку ма­к­си­ма­ль­ною мі­рою вра­ху­ва­ла спе­ци­фі­ку сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва, а з дру­го­го – яв­ля­ла­ся б скла­до­вою за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної си­с­те­ми опо­да­т­ку­ван­ня.

Пі­с­ля цьо­го мо­жуть бу­ти ре­а­лі­зо­ва­ні і на­сту­п­ні ета­пи за­про­ва­джен­ня по­да­т­ків, суть яких по­ля­гає в по­сту­по­во­му їх вве­ден­ні в мі­ру го­то­в­но­с­ті су­б’єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня до спла­ти то­го чи ін­шо­го по­да­т­ку. При цьо­му по­ви­нна обо­в’я­з­ко­во за­без­пе­чу­ва­ти­ся ви­мо­га ма­к­си­ма­ль­но­го вра­ху­ван­ня фі­нан­со­вих ре­зуль­та­тів і фі­нан­со­во­го ста­ну під­при­ємств да­ної га­лу­зі. Тоб­то, в ра­зі зби­т­ко­вої ді­я­ль­но­с­ті із су­б’єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня не по­ви­нні стя­гу­ва­ти­ся по­да­т­ки, фа­к­ти­ч­ним дже­ре­лом спла­ти яких є при­бу­ток. До до­ся­г­нен­ня рі­в­ня ре­н­та­бе­ль­но­с­ті, який дасть змо­гу здій­с­ню­ва­ти роз­ши­ре­не від­тво­рен­ня по­ви­нен спла­чу­ва­ти­ся тіль­ки зе­ме­ль­ний по­да­ток, а та­кож від­ра­ху­ван­ня на пе­н­сій­не та со­ці­а­ль­не стра­ху­ван­ня.

От­же, на пе­рі­од ста­бі­лі­за­ції бі­ль­шість сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств ма­ють здій­с­ню­ва­ти тіль­ки від­ра­ху­ван­ня від за­ро­бі­т­ної пла­ти. При на­яв­но­с­ті при­бу­т­ку спла­чу­ва­ти­муть­ся в йо­го ме­жах по­да­т­ки і збо­ри, дже­ре­лом спла­ти яких є сам при­бу­ток. І тіль­ки при до­ся­г­нен­ні та­ко­го рі­в­ня ефе­к­ти­в­но­с­ті, який до­зво­лить здій­с­ню­ва­ти роз­ши­ре­не від­тво­рен­ня, по­ви­нні спла­чу­ва­ти­ся всі ін­ші по­да­т­ки.

Тіль­ки за та­ких умов бу­де до­ся­г­ну­тий зв’я­зок по­да­т­ко­вих пла­те­жів з ре­а­ль­ни­ми фі­нан­со­ви­ми мо­ж­ли­во­с­тя­ми сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств, а по­да­т­ко­ва си­с­те­ма га­лу­зі бу­де скла­до­вою за­га­ль­но­де­р­жа­в­ної си­с­те­ми опо­да­т­ку­ван­ня і за­без­пе­чу­ва­ти­ме не тіль­ки аку­му­лю­ван­ня ко­ш­тів в бю­джет, а й сти­му­лю­ва­ти­ме роз­ви­ток сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва [38, ст. 82].

 

Другим головним податком, який сплачують сільськогосподарські товаровиробники являється податок на додану вартість. В сільському господарстві існує цікава особливість його застосування, на що і хотілося б звернути увагу нижче.

По­да­ток на до­да­ну ва­р­тість (да­лі - ПДВ) до­мі­нує се­ред не­пря­мих по­да­т­ків, що над­хо­дять до бю­дже­ту. Тоб­то це по­да­ток, який ви­ко­нує яс­к­ра­во ви­ра­же­ну фі­с­ка­ль­ну фу­н­к­ці­ю. Осо­б­ли­вість цьо­го по­да­т­ку по­ля­гає в тім, що са­ме він спра­в­ляє зна­ч­ний вплив на фі­нан­со­во-­го­с­по­дар­сь­ку ді­я­ль­ність су­б’єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня та на їх­ній фі­нан­со­вий стан.

Слід зве­р­ну­ти ува­гу, що ва­рі­ант об­чи­с­лен­ня ПДВ, який за­сто­со­ву­єть­ся в Укра­ї­ні до­пу­с­кає опо­да­т­ку­ван­ня пе­ре­не­се­ної ва­р­то­с­ті, а та­кож по­двій­не опо­да­т­ку­ван­ня. Це зу­мо­в­ле­но тим, що ста­в­ки ПДВ вста­но­в­лю­ють­ся на опо­да­т­ко­ва­ний обо­рот, який вклю­чає ва­р­тість ма­те­рі­а­ль­них ви­трат (пе­ре­не­се­ну ва­р­тість), а та­кож по­пе­ре­дньо вклю­че­ні у ва­р­тість то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) по­да­т­ки [5, ст. 125].

По­да­ток на до­да­ну ва­р­тість був вве­де­ний в Укра­ї­ні з 1 сі­ч­ня 1992 ро­ку згі­д­но із За­ко­ном Укра­ї­ни “Про по­да­ток на до­ба­в­ле­ну ва­р­тість” від 20 гру­д­ня 1991 ро­ку. Де­к­рет Ка­бі­не­ту Мі­ні­с­т­рів Укра­ї­ни “Про по­да­ток на до­ба­в­ле­ну ва­р­тість”, що по­чав ді­я­ти з 1993 ро­ку, бу­ло під­пи­са­но 26 гру­д­ня 1992 ро­ку. З вра­ху­ван­ням до­по­в­нень і змін, вне­се­них про­тя­гом на­сту­п­них пе­рі­одів, вка­за­ний де­к­рет ре­г­ла­ме­н­ту­вав по­ря­док об­чи­с­лен­ня і спла­ти ПДВ про­тя­гом 1993 – 1997 р.р. (до 1 жо­в­т­ня 1997 ро­ку).

З 1 жо­в­т­ня 1997 ро­ку по­ря­док об­чи­с­лен­ня і спла­ти ПДВ ре­г­ла­ме­н­ту­єть­ся За­ко­ном Укра­ї­ни “Про по­да­ток на до­да­ну ва­р­тість” від 3 кві­т­ня 1997 ро­ку № 168. На­жаль по­да­т­ко­ве за­ко­но­дав­ст­во що­до ПДВ є ду­же не­ста­бі­ль­ним і Вер­хо­в­ною Ра­дою до сьо­го­дні­ш­ньо­го дня бу­ло при­йн­я­то ряд змін та до­по­в­нень.

Пла­т­ни­ка­ми по­да­т­ку в бю­джет є су­б’єк­ти го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті (юри­ди­ч­ні осо­би) і гро­ма­дя­ни (фі­зи­ч­ні осо­би), які здій­с­ню­ють під­при­єм­ни­ць­ку ді­я­ль­ність на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. При цьо­му по­да­ток стя­гу­єть­ся, як­що об­сяг опо­да­т­ко­ву­ва­них опе­ра­цій пла­т­ни­ка з про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) за остан­ні два­на­д­цять ка­ле­н­да­р­них мі­ся­ців пе­ре­ви­щу­вав 3600 не­опо­да­т­ко­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян. Спла­чу­єть­ся ПДВ на всіх ета­пах ру­ху то­ва­рів, ро­біт, по­слуг.

Об’­єк­том опо­да­т­ку­ван­ня є не ва­ло­вий обо­рот, а до­да­на ва­р­тість. При цьо­му за­сто­со­ву­ють­ся від­по­ві­д­ні ста­в­ки. Це по­ле­г­шує об­чи­с­лен­ня по­да­т­ків і ко­н­т­роль за йо­го над­хо­джен­ням. об­чи­с­лен­ня і стя­г­нен­ня по­да­т­ку по­тре­бує чі­т­ко­го ви­зна­чен­ня об’­єк­та опо­да­т­ку­ван­ня – до­да­ної ва­р­то­с­ті. Мо­ж­ли­ві два спо­со­би її ви­зна­чен­ня: за­ро­бі­т­на пла­та + при­бу­ток; ви­ру­ч­ка від ре­а­лі­за­ції – ма­те­рі­а­ль­ні за­тра­ти. Цей по­да­ток на­був зна­ч­но­го по­ши­рен­ня в кра­ї­нах За­хі­д­ної Єв­ро­пи [5, ст. 116].

От­же об’­єк­том опо­да­т­ку­ван­ня є та­кі опе­ра­ції, здій­с­ню­ва­ні пла­т­ни­ка­ми по­да­т­ку, су­б’єк­та­ми го­с­по­да­рю­ван­ня:

-          про­даж то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) на ми­т­ній те­ри­то­рії Укра­ї­ни, у то­му чи­с­лі опе­ра­ції з опла­ти ва­р­то­с­ті по­слуг за до­го­во­ра­ми опе­ра­ти­в­ної оре­н­ди (лі­зи­н­гу);

-          за­ве­зен­ня (пе­ре­си­лан­ня) то­ва­рів на ми­т­ну те­ри­то­рію Укра­ї­ни, ви­ко­нан­ня ро­біт (по­слуг), що здій­с­ню­єть­ся не ре­зи­де­н­та­ми для ви­ко­ри­с­тан­ня або спо­жи­ван­ня цих ро­біт (по­слуг) на ми­т­ній те­ри­то­рії Укра­ї­ни; за­ве­зен­ня (пе­ре­си­лан­ня) май­на згі­д­но з до­го­во­ра­ми оре­н­ди (лі­зи­н­гу), за­ста­ви чи іпо­те­ки;

-       ви­ве­зен­ня (пе­ре­си­лан­ня) то­ва­рів за ме­жі ми­т­ної те­ри­то­рії Укра­ї­ни і ви­ко­нан­ня ро­біт (на­дан­ня по­слуг) для спо­жи­ван­ня за ме­жа­ми ми­т­ної те­ри­то­рії Укра­ї­ни.

Ви­хо­дя­чи з цьо­го мо­ж­на зро­би­ти ви­сно­вок, що об’­єк­том опо­да­т­ку­ван­ня є опе­ра­ції, по­в’я­за­ні з про­да­жем то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) в Укра­ї­ні, їх­нім ім­по­р­том чи екс­по­р­том.

Слід зве­р­ну­ти ува­гу, що за­ко­но­дав­ст­вом ви­зна­че­но по­нят­тя про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) як будь-­які опе­ра­ції, що здій­с­ню­ють­ся згі­д­но з до­го­во­ра­ми ку­пі­в­лі-­про­да­жу, ін­ши­ми ци­ві­ль­но-­пра­во­ви­ми до­го­во­ра­ми та пе­ред­ба­ча­ють пе­ре­да­чу пра­ва вла­с­но­с­ті на то­ва­ри за ком­пе­н­са­цію, а та­кож опе­ра­ції з їх бе­з­о­пла­т­но­го на­дан­ня.

Не вва­жа­ють­ся про­да­жем опе­ра­ції з пе­ре­да­чі то­ва­рів згі­д­но з до­го­во­ра­ми ко­мі­сії (кон­си­г­на­ції), по­ру­ки, від­по­ві­да­ль­но­го збе­рі­ган­ня, до­ві­р­чо­го управ­лін­ня, оре­н­ди (лі­зи­н­гу) та ін­ших гро­мад­сь­ко-­пра­во­вих до­го­во­рів, що не пе­ред­ба­ча­ють втра­ту пра­ва вла­с­но­с­ті на від­по­ві­д­ні то­ва­ри.

Про­даж по­слуг (ро­біт) – це будь-­які опе­ра­ції ци­ві­ль­но-­пра­во­во­го ха­ра­к­те­ру з їх на­дан­ня і  при цьо­му пе­ре­да­чею пра­ва ко­ри­с­ту­ван­ня або роз­по­ря­джан­ня то­ва­ра­ми, в то­му чи­с­лі не­ма­те­рі­а­ль­ни­ми ак­ти­ва­ми, за ком­пе­н­са­цію, а та­кож опе­ра­ції з без­ко­ш­то­в­но­го на­дан­ня по­слуг. Про­даж  ро­біт і по­слуг ( їх ре­зуль­та­тів) вклю­чає на­дан­ня пра­ва ко­ри­с­ту­ван­ня або роз­по­ря­джан­ня ни­ми згі­д­но з до­го­во­ра­ми оре­н­ди (лі­зи­н­гу), про­да­жу, лі­це­н­зу­ван­ня,  за­ко­но­да­в­чо вста­но­в­ле­них спо­со­бів пе­ре­да­чі пра­ва ін­те­ле­к­ту­а­ль­ної вла­с­но­с­ті.     

Згі­д­но із За­ко­ном про ПДВ в Укра­ї­ні за­сто­со­ву­ють­ся дві ста­в­ки опо­да­т­ку­ван­ня: 20% і 0%. Ну­льо­ва ста­в­ка опо­да­т­ку­ван­ня ПДВ за­сто­со­ву­єть­ся до та­ких опе­ра­цій:

-          про­даж то­ва­рів, що бу­ли ви­ве­зе­ні (екс­по­р­то­ва­ні) пла­т­ни­ком по­да­т­ку за ме­жі ми­т­ної те­ри­то­рії Укра­ї­ни;

-          про­даж ро­біт (по­слуг), при­зна­че­них для ви­ко­ри­с­тан­ня і спо­жи­ван­ня за ме­жа­ми ми­т­ної те­ри­то­рії Укра­ї­ни;

-          про­даж то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) під­при­єм­с­т­ва­ми роз­дрі­б­ної то­р­гі­в­лі, що роз­мі­ще­ні на те­ри­то­рії Укра­ї­ни в зо­нах ми­т­но­го ко­н­т­ро­лю (без­ми­т­них ма­га­зи­нах);

-          на­дан­ня транс­по­р­т­них по­слуг з пе­ре­ве­зен­ня па­са­жи­рів і ва­н­та­жів за ме­жа­ми ми­т­но­го ко­р­до­ну Укра­ї­ни;

-          про­даж ву­гіл­ля та про­ду­к­тів йо­го зба­га­чен­ня, ву­гі­ль­них і то­р­ф’я­них бри­ке­тів, еле­к­т­ро­ене­р­гії, ім­по­р­то­ва­но­го га­зу;

-          про­даж мо­ло­ка і м’я­са жи­вою ва­гою пе­ре­ро­б­ним під­при­єм­с­т­вам то­що.

Не до­зво­ля­єть­ся за­сто­су­ван­ня ну­льо­вої ста­в­ки ПДВ до опе­ра­цій, що по­в’я­за­ні з ви­ве­зен­ням (екс­по­р­том) то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), у тих ви­па­д­ках, ко­ли ці опе­ра­ції зві­ль­не­ні від опо­да­т­ку­ван­ня на ми­т­ній те­ри­то­рії Укра­ї­ни.

Та­ким чи­ном, за­сто­су­ван­ня ну­льо­вої ста­в­ки опо­да­т­ку­ван­ня ПДВ до пе­ре­лі­че­них ви­ще опе­ра­цій умож­ли­в­лює вклю­чен­ня в су­му по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту ПДВ, спла­че­но­го на при­дбан­ні то­ва­ри (ро­бо­ти, по­слу­ги), що бу­ли ви­ко­ри­с­та­ні для про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), які опо­да­т­ко­ву­ють­ся за ну­льо­вою ста­в­кою [5, ст. 129].

Як вже зга­ду­ва­лось, го­ло­вним до­ку­ме­н­том, за яким здій­с­ню­єть­ся спра­в­лян­ня по­да­т­ку на до­да­ну ва­р­тість, є За­кон Укра­ї­ни “Про по­да­ток на до­да­ну ва­р­тість” від 03.04.97 ро­ку №168/97-ВР зі змі­на­ми і до­по­в­нен­ня­ми (да­лі – за­кон про ПДВ). Сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ки зо­бо­в’я­за­ні за­ре­є­с­т­ру­ва­ти­ся як пла­т­ни­ки ПДВ на за­га­ль­них умо­вах. При цьо­му ос­но­в­ним об’­єк­том опо­да­т­ку­ван­ня у та­ких під­при­ємств є опе­ра­ції з про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) на ми­т­ній те­ри­то­рії Укра­ї­ни. При здій­с­нен­ні опе­ра­цій з про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі під­при­єм­с­т­ва ви­пи­су­ють по­да­т­ко­ву на­кла­д­ну та ве­дуть по­да­т­ко­вий об­лік у по­ряд­ку, за­твер­дже­но­му на­ка­зом ДПА Укра­ї­ни від 30.05.97 р. №165 “Про за­твер­джен­ня форм по­да­т­ко­вої на­кла­д­ної, кни­ги об­лі­ку при­бут­тя і кни­ги об­лі­ку про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), по­ряд­ку їх за­по­в­нен­ня” і по­да­ють за ре­зуль­та­та­ми зві­т­но­го (по­да­т­ко­во­го) пе­рі­оду по­да­т­ко­ву де­кла­ра­ції з ПДВ у по­ряд­ку, за­твер­дже­но­му на­ка­зом ДПА Укра­ї­ни від 30.05.97 р. № 166 “Про за­твер­джен­ня форм по­да­т­ко­вої де­кла­ра­ції та по­ряд­ку  її за­по­в­нен­ня і по­дан­ня”.

     Всі опе­ра­ції з про­да­жу то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), які здій­с­ню­ють сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі під­при­єм­с­т­ва, по­ді­ля­ють­ся на чо­ти­ри гру­пи:

1.      Опе­ра­ції з про­да­жу мо­ло­ка і м’я­са в жи­вій ва­зі пе­ре­ро­б­ним під­при­єм­с­т­вам.

2.      Опе­ра­ції з ре­а­лі­за­ції мо­ло­ка, м’я­са (крім опе­ра­цій пер­шої гру­пи), пти­ці, во­в­ни, мо­ло­ч­ної про­ду­к­ції і м’я­со­про­ду­к­тів, ви­го­то­в­ле­них у вла­с­них пе­ре­ро­б­них це­хах.

3.      Опе­ра­ції з про­да­жу:

-          про­ду­к­ції вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва (то­ва­рів, ро­біт, по­слуг), крім опе­ра­цій, від­не­се­них до ін­ших груп;

-          про­ду­к­ції, ви­го­то­в­ле­ної на да­ва­ль­ни­ць­ких умо­вах ви­клю­ч­но з вла­с­ної сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої си­ро­ви­ни;

4.      Опе­ра­ції з про­да­жу:

-          під­ак­ци­з­ної про­ду­к­ції вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва;

-          будь-­якої про­ду­к­ції, при­дба­ної на сто­ро­ні;

-          про­ду­к­ції, ви­ро­б­ле­ної на да­ва­ль­ни­ць­ких умо­вах з при­дба­ної си­ро­ви­ни, а та­кож з вла­с­ної не­сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої си­ро­ви­ни.

     На сьо­го­дні­ш­ній день сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі під­при­єм­с­т­ва за­по­в­ню­ють три де­кла­ра­ції з ПДВ:

спе­ці­а­ль­ну де­кла­ра­цію №1 (за ско­ро­че­ною фо­р­мою), до якої вклю­ча­ють­ся опе­ра­ції дру­гої гру­пи;

спе­ці­а­ль­ну де­кла­ра­цію №2  (за ско­ро­че­ною фо­р­мою), до якої вклю­ча­ють­ся опе­ра­ції тре­тьої гру­пи;

за­га­ль­ну де­кла­ра­цію №3 (за по­вною фо­р­мою), до якої вклю­ча­ють­ся опе­ра­ції пер­шої і че­т­ве­р­тої груп.

     Осо­б­ли­во­с­ті опо­да­т­ку­ван­ня опе­ра­цій, від­не­се­них до пер­шої і дру­гої гру­пи.

     Від­по­ві­д­но до п.п. 6.2.6 За­ко­ну про ПДВ, опе­ра­ції з про­да­жу пе­ре­ро­б­ним під­при­єм­с­т­вам мо­ло­ка та м’я­са жи­вою ва­гою сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми всіх форм вла­с­но­с­ті і го­с­по­да­рю­ван­ня опо­да­т­ко­ву­ють­ся за ста­в­кою 0% (опе­ра­ції пер­шої гру­пи). У свою чер­гу, ко­ж­не пе­ре­ро­б­не під­при­єм­с­т­во ви­зна­чає су­му по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань з ПДВ, яку отри­має під­при­єм­с­т­во в хо­ді ре­а­лі­за­ції мо­ло­ка, мо­ло­ч­ної про­ду­к­ції, м’я­са та м’я­со­про­ду­к­тів, а та­кож су­му по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту та роз­мір до­та­цій то­ва­ро­ви­ро­б­ни­кам за про­да­не мо­ло­ко і м’я­со жи­вою ва­гою на од­ну гри­в­ню ва­р­то­с­ті ці­єї про­ду­к­ці­ї. Згі­д­но з під­пу­н­к­том 11.21 За­ко­ну про ПДВ до 1 сі­ч­ня 2004 ро­ку су­ма по­да­т­ку на до­да­ну ва­р­тість, що по­ви­нна спла­чу­ва­тись до бю­дже­ту пе­ре­ро­б­ни­ми під­при­єм­с­т­ва­ми за ре­а­лі­зо­ва­ні ни­ми мо­ло­ко і м'я­со у по­в­но­му об­ся­зі спря­мо­ву­єть­ся ви­клю­ч­но на ви­пла­ту до­та­цій сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ким то­ва­ро­ви­ро­б­ни­кам за про­да­ні ни­ми пе­ре­ро­б­ним під­при­єм­с­т­вам мо­ло­ко і м’я­со жи­вою ва­го­ю. Для цьо­го пе­ре­ро­б­ні під­при­єм­с­т­ва від­кри­ва­ють спе­ці­а­ль­ний ра­ху­нок. Спе­ці­а­ль­ний ра­ху­нок від­кри­ва­єть­ся і сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ким під­при­єм­с­т­вом. На­ра­ху­ван­ня і ви­ко­ри­с­тан­ня ко­ш­тів з цьо­го ра­ху­н­ка ре­гу­лю­ють­ся По­ряд­ком на­ра­ху­ван­ня, ви­плат і ви­ко­ри­с­тан­ня ко­ш­тів, спря­мо­ва­них для ви­пла­ти до­та­цій сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ким то­ва­ро­ви­ро­б­ни­кам за про­да­ні ни­ми пе­ре­ро­б­ним під­при­єм­с­т­вам мо­ло­ко та м’я­со в жи­вій ва­зі, який за­твер­дже­но По­ста­но­вою КМУ №805 від 12.05.99 ро­ку (да­лі – по­ста­но­ва №805). Пун­к­том 9 цьо­го По­ряд­ку пе­ред­ба­ча­єть­ся мо­ж­ли­вість  ви­пла­ти до­та­цій за­мість гро­шо­вих ко­ш­тів ма­те­рі­а­ль­ни­ми ре­сур­са­ми.

            Слід від­мі­ти­ти, що вра­хо­ву­ю­чи ви­мо­ги Ука­зу Пре­зи­де­н­та Укра­ї­ни від 07.08.98 р. №857/98  “Про де­які змі­ни в опо­да­т­ку­ван­ні”, при про­ве­ден­ні ба­р­те­р­них роз­ра­ху­н­ків за зда­не в пе­ре­ро­б­ку мо­ло­ко і м’я­со жи­вою ва­гою сіль­госп­ви­ро­б­ни­ки втра­ча­ють пра­во на за­сто­су­ван­ня ну­льо­вої ста­в­ки ПДВ і по­ви­нні опо­да­т­ко­ву­ва­ти вка­за­ні опе­ра­ції за ста­в­кою 20%.

Під при­йман­ня за­ку­п­ле­них мо­ло­ка та м’я­са жи­вою ва­гою від сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств пе­ре­ро­б­ні під­при­єм­с­т­ва ви­пи­су­ють кви­та­н­ції за фо­р­ма­ми ПК-1 і ПК-3, а від осо­би­с­тих під­со­б­них го­с­по­дарств на­се­лен­ня – за фо­р­ма­ми ПК-2 і ПК-3а, де крім ва­ги та ва­р­то­с­ті за­ку­п­ле­ної про­ду­к­ції, окре­мим ря­д­ком за­зна­ча­ють­ся су­ми до­та­цій, що на­ле­жать сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­му то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ку. Пе­ре­ра­ху­ван­ня ко­ш­тів сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ким то­ва­ро­ви­ро­б­ни­кам за про­да­ні ни­ми мо­ло­ко та м’я­со в жи­вій ва­зі про­во­дить­ся пла­ті­ж­ни­ми до­ру­чен­ня­ми з по­то­ч­но­го ра­ху­н­ка пе­ре­ро­б­но­го під­при­єм­с­т­ва за ці­на­ми, які обу­мо­в­ле­ні до­го­во­ра­ми, а сум до­та­цій – з йо­го окре­мо­го ра­ху­н­ка. Сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ки ма­ють ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти за­зна­че­ні ко­ш­ти ви­клю­ч­но для роз­ви­т­ку га­лу­зі тва­рин­ни­ц­т­ва і в пе­р­шу чер­гу для за­без­пе­чен­ня тва­рин­ни­ц­т­ва ко­р­ма­ми, від­тво­рен­ня по­го­лі­в’я, при­дбан­ня пле­мін­них ре­сур­сів та здій­с­нен­ня ве­те­ри­на­р­них за­хо­дів.

Опе­ра­ції пер­шої гру­пи ві­до­бра­жа­ють­ся в за­га­ль­ній де­кла­ра­ції (да­лі – за­га­ль­на де­кла­ра­ція №3).

Су­ма ПДВ за опе­ра­ці­я­ми дру­гої гру­пи, що під­ля­гає спла­ті до бю­дже­ту сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми під­при­єм­с­т­ва­ми, спря­мо­ву­єть­ся на під­три­м­ку вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва тва­рин­ни­ць­кої про­ду­к­ції та про­ду­к­ції пта­хі­в­ни­ц­т­ва. По­да­ток, при цьо­му, на­ра­хо­ву­єть­ся за ста­в­кою 20%.

 За ци­ми опе­ра­ці­я­ми то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ки скла­да­ють окре­му по­да­т­ко­ву де­кла­ра­цію з ПДВ (да­лі – спе­ці­а­ль­на де­кла­ра­ція №1). Роз­ра­ху­н­ки з бю­дже­том за ці­єю де­кла­ра­ці­єю не про­во­дя­ть­ся. За­ли­шок по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань (тоб­то рі­з­ни­ця між ПДВ, отри­ма­ним від по­ку­п­ців, та ПДВ, спла­че­ним по­ста­ча­ль­ни­кам) пе­ре­ра­хо­ву­єть­ся під­при­єм­с­т­вом з по­то­ч­но­го ра­ху­н­ку на окре­мий ра­ху­нок. Як­що ж та­ка рі­з­ни­ця має ві­д’є­м­не зна­чен­ня, то во­на по­га­ша­єть­ся за ра­ху­нок по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань на­сту­п­них по­да­т­ко­вих пе­рі­одів.

Осо­б­ли­во­с­ті опо­да­т­ку­ван­ня опе­ра­цій, від­не­се­них до тре­тьої і че­т­ве­р­тої груп.

З сі­ч­ня 1999 ро­ку на­бра­ли чин­но­с­ті по­ло­жен­ня Ука­зу Пре­зи­де­н­та Укра­ї­ни “Про під­три­м­ку сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ків ” від 02.12.98 р. №1328/98, за яким вста­но­в­ле­но, що з 01.01.99 р. і до 01.01.2004 р. не під­ля­га­ють спла­ті до бю­дже­ту су­ми ПДВ, які на­ра­хо­ву­ють­ся сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми – пла­т­ни­ка­ми ПДВ що­до опе­ра­цій тре­тьої гру­пи. Під дію Ука­зу №1328 під­па­да­ють сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ки, в яких су­ма, оде­р­жа­на від про­да­жу сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва та про­ду­к­тів її пе­ре­ро­б­ки за по­пе­ре­дній зві­т­ний (по­да­т­ко­вий) рік, ста­но­вить не ме­н­ше 50% за­га­ль­ної су­ми  ва­ло­во­го до­хо­ду під­при­єм­с­т­ва. Але у тра­в­ні 2000 ро­ку цей Указ бу­ло ска­со­ва­но, а в ли­п­ні то­го ж ро­ку вка­за­на піль­га зно­ву від­но­ви­ла­ся, але вже в За­ко­ні Укра­ї­ни “ Про вне­сен­ня змін до За­ко­ну Укра­ї­ни “Про по­да­ток на до­да­ну ва­р­тість” ” від 13.07.2000 р. № 1874-ІІ­І. З 1 сі­ч­ня 2001 р. вка­за­на піль­га зно­ву втра­ти­ла чин­ність. Не прой­ш­ло і мі­ся­ця, як за­ко­но­да­в­ці ви­рі­ши­ли її ре­а­ні­му­ва­ти вже но­вим За­ко­ном про ПДВ № 2233-ІІІ, що на­брав чин­но­с­ті 10.02.2001 р. Тоб­то, по­чи­на­ю­чи з ці­єї да­ти, ПДВ у зга­да­них під­при­ємств не під­ля­гає пе­ре­ра­ху­ван­ню до бю­дже­ту і мо­же ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­ся на зга­да­ні ви­ще ці­лі. Що ж сто­со­в­но сум по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань, які утво­ри­лись в сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств за пе­рі­од з 01.01.2001 р. по 09.02.2001 р. вклю­ч­но, то во­ни  по­ви­нні бу­ти пе­ре­ра­хо­ва­ні до бю­дже­ту, а не на спе­ці­а­ль­ні ра­ху­н­ки для ці­льо­во­го ви­ко­ри­с­тан­ня, що при­зве­де до не­од­но­зна­ч­но­го під­хо­ду і ускла­д­нень як у ве­ден­ня по­да­т­ко­во­го об­лі­ку пла­т­ни­ка­ми по­да­т­ку, так і в про­ве­ден­ні пе­ре­ві­рок ко­н­т­ро­лю­ю­чи­ми ор­га­на­ми.

Крім то­го, за­сто­су­ван­ня норм при­йн­я­то­го За­ко­ну з 10 лю­то­го 2001 ро­ку не за­без­пе­чить ре­а­ль­них по­да­т­ко­вих над­хо­джень. І то­му, Дер­жа­в­на по­да­т­ко­ва ад­мі­ні­с­т­ра­ція Укра­ї­ни, Ли­с­том від 19.02.2001 р. № 58/2/16-1110, вста­но­ви­ла по­ря­док за­сто­су­ван­ня норм пун­к­ту 11.29 стат­ті 11 За­ко­ну Укра­ї­ни “Про по­да­ток на до­да­ну ва­р­тість” з 1 сі­ч­ня 2001 ро­ку, а не з10 лю­то­го 2001 ро­ку.

На під­ста­ві да­них бу­х­га­л­тер­сь­ко­го та по­да­т­ко­во­го об­лі­ку сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кі то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ки що­мі­ся­ч­но скла­да­ють окре­мі по­да­т­ко­ві де­кла­ра­ції:

з ПДВ із ре­а­лі­зо­ва­ної про­ду­к­ції, то­ва­рів (ро­біт, по­слуг), від­не­се­них до тре­тьої гру­пи (спе­ці­а­ль­на де­кла­ра­ція №2);

з ПДВ із ре­а­лі­зо­ва­ної то­ва­рів, вклю­че­них до че­т­ве­р­тої гру­пи (за­га­ль­на де­кла­ра­ція №3);

За обо­ма де­кла­ра­ці­я­ми по­да­ток об­чи­с­лю­єть­ся за ста­в­кою 20%.

За­ли­шок по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань від­по­ві­д­но до де­кла­ра­ції №2 пе­ре­ра­хо­ву­єть­ся під­при­єм­с­т­вом з по­то­ч­но­го ра­ху­н­ка на окре­мий ра­ху­нок. Цей пла­тіж здій­с­ню­єть­ся ба­н­ком у по­ряд­ку чер­го­во­с­ті пла­те­жів до бю­дже­ту. Ці ко­ш­ти ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми під­при­єм­с­т­ва­ми для при­дбан­ня ма­те­рі­а­ль­но-­те­х­ні­ч­них ре­сур­сів ви­ро­б­ни­чо­го при­зна­чен­ня. У ра­зі не­ці­льо­во­го ви­ко­ри­с­тан­ня цих ко­ш­тів во­ни стя­гу­ють­ся до Дер­жа­в­но­го бю­дже­ту від­по­ві­д­но до чин­но­го за­ко­но­дав­ст­ва Укра­ї­ни. У кі­н­ці по­то­ч­но­го ро­ку за­ли­шок на ра­ху­н­ку ви­лу­чен­ню до бю­дже­ту не під­ля­гає і ви­ко­ри­с­то­ву­єть­ся під­при­єм­с­т­вом на за­зна­че­ні ці­лі в на­сту­п­но­му ро­ці, а в кі­н­ці 2003 ро­ку пе­ре­ра­хо­ву­єть­ся до Дер­жа­в­но­го бю­дже­ту.

За­ли­шок з по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань по за­га­ль­ній де­кла­ра­ції №3 пе­ре­ра­хо­ву­єть­ся до бю­дже­ту, а з по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту – від­шко­до­ву­єть­ся з бю­дже­ту в по­ряд­ку, вста­но­в­ле­но­му За­ко­ном Укра­ї­ни “Про ПДВ” і Ука­зом Пре­зи­де­н­та Укра­ї­ни від 07.08.98 р. №857/98 “Про де­які змі­ни в опо­да­т­ку­ван­ні”, з ура­ху­ван­ням норм По­ста­но­ви КМУ від 07.12.99 р. за №2215 “Про де­які пи­тан­ня від­шко­ду­ван­ня сум  по­да­т­ку на до­да­ну ва­р­тість та впо­ря­д­ку­ван­ня роз­ра­ху­н­ків з бю­дже­том” в уста­но­в­ле­но­му по­ряд­ку.

Ін­ші піль­ги з ПДВ для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ків:

·         від­по­ві­д­но до п.п. 5.2.4 За­ко­ну про ПДВ зві­ль­ня­ють­ся від об­кла­дан­ня ПДВ:

-          опе­ра­ції з на­дан­ня в сіль­сь­кій мі­с­це­во­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми по­слуг з ре­мо­н­ту шкіл, до­шкі­ль­них за­кла­дів, ін­тер­на­тів, за­кла­дів охо­ро­ни здо­ро­в’я;

-          на­дан­ня ма­те­рі­а­ль­ної до­по­мо­ги (в ме­жах од­но­го не­опо­да­т­ко­ву­ва­но­го мі­ні­му­му на мі­сяць на од­ну до­бу) про­ду­к­та­ми ха­р­чу­ван­ня вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва та по­слуг з об­ро­б­ки зе­м­лі ба­га­то­ді­т­ним сі­м’ям, ве­те­ра­нам пра­ці і вій­ни, ін­ва­лі­дам оди­но­ким осо­бам по­хи­ло­го ві­ку то­що;

-          на­дан­ня в сіль­сь­кій мі­с­це­во­с­ті сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми в пе­рі­од про­ве­ден­ня польо­вих ро­біт по­слуг з ха­р­чу­ван­ня ме­ха­ні­за­то­рів і тва­рин­ни­ків про­ду­к­та­ми вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва в польо­вих їда­ль­нях то­що.

·         від­по­ві­д­но до п. 11.16 За­ко­ну про ПДВ до 01.01.2002 ро­ку зві­ль­ня­ють­ся від опо­да­т­ку­ван­ня опе­ра­ції з ви­да­чі сільсько­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції вла­с­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва:

фі­зи­ч­ним осо­бам – вла­с­ни­кам зе­ме­ль­них па­їв, вне­се­них до сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств у ви­гля­ді ком­пе­н­са­ції ва­р­то­с­ті ко­ри­с­ту­ван­ня та­ки­ми па­я­ми ци­ми під­при­єм­с­т­ва­ми, але не бі­ль­ше як 70 гри­вень у роз­ра­ху­н­ку на по­вний ка­ле­н­да­р­ний мі­сяць стро­ку та­ко­го ко­ри­с­ту­ван­ня;

фі­зи­ч­ним осо­бам, які пе­ре­бу­ва­ють у тру­до­вих від­но­си­нах з під­при­єм­с­т­вом – ви­ро­б­ни­ком сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­кої про­ду­к­ції, від­по­ві­д­но фа­к­ти­ч­но від­пра­цьо­ва­но­му ча­су, але не бі­ль­ше як 70 гри­вень у роз­ра­ху­н­ку на по­вний ка­ле­н­да­р­ний мі­сяць.

Пла­т­ник по­да­т­ку зо­бо­в’я­за­ний ви­да­ти по­ку­п­цю по­да­т­ко­ву на­кла­д­ну. Во­на скла­да­єть­ся в мо­мент ви­ни­к­нен­ня по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань про­дав­ця в двох при­мі­р­ни­ках. Ори­гі­нал по­да­т­ко­вої на­кла­д­ної за­ли­ша­єть­ся по­ку­п­цю, а ко­пія – у про­дав­ця то­ва­рів (ро­біт, по­слуг). По­ря­док за­по­в­нен­ня по­да­т­ко­вої на­кла­д­ної за­твер­дже­но На­ка­зом ДПА Укра­ї­ни від 30.05.97 ро­ку №165. Пла­т­ни­ки ПДВ по­ви­нні ве­с­ти окре­мий об­лік з про­да­жу та при­дбан­ня то­ва­рів (ро­біт, по­слуг) в кни­зі об­лі­ку при­дбан­ня і про­да­жу то­ва­рів, за­твер­дже­ною ви­ще вка­за­ним На­ка­зом ДПА Укра­ї­ни [ 11 ].

 Згі­д­но аб­за­ців “а” і “б” під­пу­н­к­ту 4.1.4 За­ко­ну Укра­ї­ни “Про по­ря­док по­га­шен­ня зо­бо­в’я­зань пла­т­ни­ків по­да­т­ків пе­ред бю­дже­том та дер­жа­в­ни­ми ці­льо­ви­ми фо­н­да­ми” пла­т­ни­ки по­да­т­ку по­да­ють по­да­т­ко­ву де­кла­ра­цію з ПДВ:

-          про­тя­гом 20 ка­ле­н­да­р­них днів, на­сту­п­них за остан­нім ка­ле­н­да­р­ним днем зві­т­но­го (по­да­т­ко­во­го) мі­ся­ця, як­що по­да­т­ко­вим пе­рі­одом є мі­сяць;

-           про­тя­гом 40 ка­ле­н­да­р­них днів, на­сту­п­них за остан­нім ка­ле­н­да­р­ним днем зві­т­но­го (по­да­т­ко­во­го) ква­р­та­лу (пів­річ­чя), як­що по­да­т­ко­вим пе­рі­одом є ква­р­тал;

Від­по­ві­д­но до аб­за­цу дру­го­го пун­к­ту 7.7.1 стат­ті 7 За­ко­ну № 168, спла­та по­да­т­ку на до­да­ну ва­р­тість до бю­дже­ту про­во­дить­ся не пі­з­ні­ше 20 чи­с­ла мі­ся­ця, на­сту­п­но­го за зві­т­ним по­да­т­ко­вим пе­рі­одом.

На сьо­го­дні­ш­ній день су­б’єк­та­ми го­с­по­да­рю­ван­ня Укра­ї­ни бі­ль­шість по­да­т­ків сприй­ма­ють­ся не­га­ти­в­но. Не є ви­ня­т­ком і ПДВ. Не­за­до­во­ле­ні ним, зо­к­ре­ма, і го­с­по­дар­сь­кі стру­к­ту­ри аг­ра­р­но­го спря­му­ван­ня. Але, ра­зом з тим, ві­до­мо, що ПДВ – це не­пря­мий по­да­ток і то­му не по­ви­нен впли­ва­ти на ре­зуль­та­ти го­с­по­дар­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті, тоб­то бу­ти ней­т­ра­ль­ним до ви­ро­б­ни­ка, оскі­ль­ки йо­го ре­а­ль­ни­ми пла­т­ни­ка­ми ви­сту­па­ють кі­н­це­ві спо­жи­ва­чі про­ду­к­ці­ї.

Од­ні­єю з при­чин не­га­ти­в­но­го ста­в­лен­ня до ПДВ - є скла­д­ність ме­ха­ні­з­му йо­го роз­ра­ху­н­ку, а в ре­зуль­та­ті чо­го, ви­ни­к­нен­ня рі­з­них те­о­рій еко­но­мі­ч­но­го змі­с­ту да­но­го по­да­т­ку.

Осо­б­ли­во го­с­т­ро це від­чу­ва­ло­ся на пе­р­ших ета­пах йо­го за­про­ва­джен­ня, ко­ли на­віть на­у­ко­ви­ми пра­ців­ни­ка­ми при­пу­с­ка­ли­ся по­ми­л­ки як при тра­к­ту­ван­ні су­ті ПДВ, так і оці­н­ки йо­го впли­ву на го­с­по­дар­сь­кі про­це­си [32, ст. 38]. Так, про­фе­сор М. Па­в­лі­ше­н­ко вва­жав, що  при за­сто­су­ван­ні ПДВ, ви­ни­кає по­двій­не опо­да­т­ку­ван­ня, оскі­ль­ки при опо­да­т­ку­ван­ні обо­ро­ту з ре­а­лі­за­ції, крім но­во­ст­во­ре­ної ва­р­то­с­ті, опо­да­т­ко­ву­єть­ся і ва­р­тість спо­жи­тих за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва, з яких по­да­ток вже був ви­лу­че­ний при по­пе­ре­дньо­му їх про­да­жу [31].

Але ж, в дій­с­но­с­ті по­двій­не опо­да­т­ку­ван­ня від­су­т­нє, а є спе­ци­фі­ч­ний ме­ха­нізм об­чи­с­лен­ня по­да­т­ку, за­вдя­ки яко­му при ви­зна­чен­ні об’­єк­та опо­да­т­ку­ван­ня ПДВ (обо­ро­тів з ре­а­лі­за­ції), ре­а­ль­но опо­да­т­ко­ву­єть­ся до­да­на ва­р­тість. Так від­бу­ва­єть­ся то­му, що по­да­ток об­чи­с­лю­єть­ся не шля­хом без­по­се­ре­д­ньо­го опо­да­т­ку­ван­ня до­да­ної ва­р­то­с­ті, а по­ета­п­но че­рез ін­ші по­ка­з­ни­ки [32, ст. 38]. Тоб­то, в про­це­сі ре­а­лі­за­ції у пла­т­ни­ка по­да­т­ку ви­ни­кає по­да­т­ко­ве зо­бо­в’я­зан­ня, су­му яко­го він і пе­ре­ра­хо­вує до бю­дже­ту, але за по­пе­ре­днім ви­ра­ху­ван­ням з ньо­го су­ми, так зва­но­го, по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту, що, в свою чер­гу, ви­ни­кає в про­це­сі при­дбан­ня ма­те­рі­а­ль­них ре­сур­сів.

Та­ка ме­то­ди­ка об­чи­с­лен­ня ПДВ отри­ма­ла на­зву – “ме­тод ра­ху­н­ків-­фа­к­тур” і бу­ла при­йн­я­та кра­ї­на­ми Єв­ро­пей­сь­ко­го Со­ю­зу при за­про­ва­джен­ні ПДВ. Слід за­ува­жи­ти, що цей ме­тод став най­по­ши­ре­ні­шим у прак­ти­ці опо­да­т­ку­ван­ня по­да­т­ком на до­да­ну ва­р­тість.

По­ве­р­хо­ве сприй­нят­тя да­но­го по­да­т­ку без ро­зу­мін­ня йо­го вну­т­рі­ш­ньо­го змі­с­ту при­зво­дить і до по­ми­л­ко­во­го тра­к­ту­ван­ня на­с­лід­ків йо­го ді­ї. Так, окре­мі ав­то­ри не­га­ти­в­ний вплив ПДВ на сти­му­лю­ван­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті вба­ча­ють у на­яв­но­с­ті “ку­му­ля­ти­в­но­го ефе­к­ту”. Тоб­то, по­ява ПДВ при­зво­дить до ба­га­то­ра­зо­во­го до­да­ван­ня 20% ва­р­то­с­ті про­ду­к­ції до ці­ни [33]. В ре­зуль­та­ті, на ду­м­ку Ю. Ми­хай­ло­ва, стрі­м­ко зро­с­тає ці­на про­ду­к­ції, осо­б­ли­во, як­що в її ви­ро­б­ни­ц­т­ві бе­ре участь ба­га­то під­при­єм­с­тв-­су­мі­ж­ни­ків [34]. Під­ра­хо­ва­но, що на­віть за ше­с­ти ета­пів ви­ро­б­ни­ц­т­ва ці­на про­ду­к­ції зро­с­тає втри­чі [35].

Ми по­го­джу­є­мось із ду­м­кою ака­де­мі­ка Де­м’я­не­н­ка М.Я. що­до не­від­по­ві­д­но­с­ті су­ті ПДВ і тве­р­джен­ня про те, що не­га­ти­в­ний вплив да­но­го по­да­т­ку на сти­му­лю­ван­ня під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті про­яв­ля­єть­ся пе­ре­д­у­сім у вклю­чен­ні ПДВ в ці­ну про­ду­к­тів на ко­ж­ній ста­дії їх ру­ху від ви­ро­б­ни­ка до кі­н­це­во­го спо­жи­ва­ча. А це, згі­д­но з мі­р­ку­ван­ням ав­то­ра Ко­ся­не­н­ко Н., при­зво­дить до му­ль­ти­плі­ка­цій­но­го ефе­к­ту, ко­ли в про­це­сі ру­ху то­ва­рів чи по­слуг за ра­ху­нок ПДВ збі­ль­шу­єть­ся і їх ці­на про­по­р­цій­но кі­ль­ко­с­ті ста­дій обі­гу [36]. І хо­ча мо­ва йде про му­ль­ти­плі­ка­цій­ний ефект, су­дя­чи за змі­с­том, він то­то­ж­ний по­нят­тю “ку­му­ля­ти­в­но­го ефе­к­ту”, тоб­то збі­ль­шен­ня ці­ни то­ва­ру за ра­ху­нок по­да­т­ку на до­да­ну ва­р­тість на ко­ж­но­му ета­пі йо­го ру­ху до кі­н­це­во­го спо­жи­ва­ча.

Цей по­да­ток вна­слі­док то­го, що опо­да­т­ко­ву­єть­ся до­да­на ва­р­тість, а та­кож за­вдя­ки ме­ха­ні­з­му, який до­зво­ляє опо­да­т­ко­ву­ва­ти її на ко­ж­но­му ета­пі ство­рен­ня, усу­нув за­зна­че­ний де­фект. То­му тве­р­джен­ня про те, що при опо­да­т­ку­ван­ні ПДВ від­бу­ва­єть­ся “на­г­ро­ма­джен­ня” по­да­т­ків на ко­ж­но­му ета­пі ви­ро­б­ни­ц­т­ва і та­ким чи­ном збі­ль­шу­єть­ся ці­на кі­н­це­вої про­ду­к­ції, по­ми­л­ко­ве. Та­ко­го не­до­лі­ку ПДВ не має, дя­ку­ю­чи чо­му за від­но­с­но ко­ро­т­кий час він оде­р­жав ви­знан­ня бі­ль­ші­с­тю кра­їн сві­ту [32, ст. 39].

Як­що по­да­ток на до­да­ну ва­р­тість яв­ля­єть­ся не­пря­мим по­да­т­ком, то то­ва­ро­ви­ро­б­ник, як су­б’єкт опо­да­т­ку­ван­ня, не мо­же бу­ти од­но­ча­с­но і пла­т­ни­ком цьо­го по­да­т­ку так як це су­пе­ре­чить са­мій при­ро­ді не­пря­мо­го опо­да­т­ку­ван­ня. Він (су­б’єкт опо­да­т­ку­ван­ня) по­ви­нен ви­ко­ну­ва­ти фу­н­к­цію по­се­ре­д­ни­ка між пла­т­ни­ка­ми по­да­т­ків та бю­дже­том (в осо­бі по­да­т­ко­вих ор­га­нів).

Од­ні­єю з про­блем ре­а­лі­за­ції ме­ха­ні­з­му опо­да­т­ку­ван­ня ПДВ як вза­га­лі, так і зо­к­ре­ма в аг­ро­про­ми­с­ло­во­му ком­пле­к­сі є під­ви­щен­ня цін на про­ду­к­цію, яка ви­ро­б­ля­єть­ся та ре­а­лі­зу­є­ть­ся. Ста­в­ка ж ПДВ на рі­в­ні 20% її зна­ч­но здо­ро­ж­чує  (осо­б­ли­во про­ду­к­ти ха­р­чу­ван­ня), що сут­тє­во впли­ває на ку­пі­ве­ль­ну спро­мо­ж­ність кі­н­це­вих спо­жи­ва­чів, адже, як­що ці­на на про­ду­к­цію зро­с­тає (в то­му чи­с­лі і за­вдя­ки ПДВ),спо­жи­ван­ня її при цьо­му об­ме­жу­єть­ся, вна­слі­док чо­го над­хо­джен­ня до бю­дже­ту за цим по­да­т­ком не збі­ль­шу­ва­ти­муть­ся, а то і вза­га­лі при­пи­ня­ть­ся. І на­впа­ки, при по­мі­р­ній ста­в­ці та збі­ль­шен­ні спо­жи­ван­ня про­ду­к­ції (на­віть при зни­же­них ста­в­ках), над­хо­джен­ня до бю­дже­ту зро­с­та­ти­муть. Тоб­то тут не­об­хід­ний пе­в­ний ком­п­ро­міс [32, ст. 41]. У бі­ль­шо­с­ті кра­їн, які за­сто­со­ву­ють ПДВ, йо­го зна­хо­дять че­рез ди­фе­ре­н­ці­а­цію ста­вок. Їх вста­но­в­лю­ють, як пра­ви­ло, по трьох гру­пах: мі­ні­ма­ль­ні ста­в­ки, ста­н­да­р­т­ні і ма­к­си­ма­ль­ні. За ста­н­да­р­т­ною ста­в­кою ПДВ опо­да­т­ко­ву­єть­ся ос­но­в­на ма­са то­ва­рів, за мі­ні­ма­ль­ною – то­ва­ри пер­шої не­об­хід­но­с­ті, як пра­ви­ло, це про­ду­к­ти ха­р­чу­ван­ня і за ма­к­си­ма­ль­ною – пред­ме­ти роз­ко­шу. Та­ким чи­ном че­рез стру­к­ту­р­ні змі­ни в ба­зі опо­да­т­ку­ван­ня вда­єть­ся не тіль­ки не ско­ро­ти­ти над­хо­джен­ня до бю­дже­ту, а й під­ви­щи­ти ре­гу­лю­ю­чу фу­н­к­цію по­да­т­ку на до­да­ну ва­р­тість.

Ви­хо­дя­чи з ви­кла­де­но­го, на ду­м­ку ака­де­мі­ка Н.Я­.­Де­м’я­не­н­ко, ста­в­ки ПДВ на про­ду­к­цію сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва не по­ви­нні пе­ре­ви­щу­ва­ти 10%. На пе­р­ших по­рах мо­ж­на бу­ло б об­ме­жи­ти­ся та­ким роз­мі­ром, ма­ю­чи на ува­зі в пе­р­с­пе­к­ти­ві мо­ж­ли­вість її ди­фе­ре­н­ці­а­ції в роз­рі­зі окре­мих ви­дів про­ду­к­ції у ме­жах від 5 до 10%.

Од­нак в аг­ро­про­ми­с­ло­во­му ви­ро­б­ни­ц­т­ві є ще од­на, не менш ва­ж­ли­ва про­бле­ма, по­в’я­за­на з ПДВ – ме­ха­нізм роз­ра­ху­н­ків по ньо­му. І са­ме тут про­яв­ля­єть­ся зна­ч­ний вплив на да­ний про­цес спе­ци­фі­ки сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Прин­ци­по­вим у да­но­му ви­па­д­ку є те, що ПДВ, як вже за­зна­ча­лось, че­рез під­при­єм­с­т­во має про­хо­ди­ти тра­н­зи­том, не впли­ва­ю­чи на йо­го фі­нан­со­ві ре­зуль­та­ти і фі­нан­со­вий стан. Для то­го ж щоб да­ний прин­цип не по­ру­шу­ва­в­ся, в си­с­те­мі опо­да­т­ку­ван­ня ПДВ за­кла­да­єть­ся ме­ха­нізм роз­ра­ху­н­ків і на ви­па­д­ки, ки­ли спла­та ПДВ за при­дба­ні ре­сур­си пе­ре­ви­щує йо­го над­хо­джен­ня за ре­а­лі­зо­ва­ні то­ва­ри.

Тим бі­ль­ше, що є під­при­єм­с­т­ва (на­віть ці­лі га­лу­зі) де пе­ре­ви­щен­ня спла­ти ПДВ над йо­го над­хо­джен­ням має си­с­те­м­ний ха­ра­к­тер. До та­кої га­лу­зі на­ле­жить і сіль­сь­ке го­с­по­дар­с­т­во. Са­ме тут пе­ре­ви­щен­ня спла­ти да­но­го по­да­т­ку над йо­го над­хо­джен­ням в окре­мі пе­рі­оди ро­ку має по­стій­ний ха­ра­к­тер [32, ст. 41].

Слід від­мі­ти­ти, що на­яв­ність ла­га між спла­тою і над­хо­джен­ням ПДВ – ос­но­в­ний йо­го не­до­лік, що не­га­ти­в­но по­зна­ча­єть­ся на під­при­єм­с­т­вах, оскі­ль­ки ви­ни пе­в­ною мі­рою ви­сту­па­ють кре­ди­то­ра­ми дер­жа­ви. Од­нак з цим не­до­лі­ком за но­р­ма­ль­них умов фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­ємств мо­ж­на ми­ри­ти­ся, тим бі­ль­ше, що він пе­ре­кри­ва­єть­ся ба­га­ть­ма по­зи­ти­в­ни­ми ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка­ми по­да­т­ку. Про­те цей не­га­ти­в­ний мо­мент за пе­в­них умов пе­ре­тво­рю­єть­ся в зна­ч­ний не­до­лік, який ста­вить під сум­нів до­ці­ль­ність іс­ну­ван­ня по­да­т­ку вза­га­лі. Са­ме та­ке ста­но­ви­ще ство­ри­ло­ся з ПДВ для сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва [32, ст. 42].

            У сіль­сь­ко­му го­с­по­дар­с­т­ві роз­рив між спла­тою і над­хо­джен­ням ПДВ на­бу­ває зна­ч­них роз­мі­рів. Оскі­ль­ки ж він має об’­єк­ти­в­ний ха­ра­к­тер, так як зу­мо­в­лю­єть­ся тех­но­ло­гі­єю ви­ро­б­ни­ц­т­ва, то має вра­хо­ву­ва­ти­ся при за­про­ва­джен­ні по­да­т­ку. то­му ді­ю­чий ме­ха­нізм  опо­да­т­ку­ван­ня ПДВ по­ви­нен бу­ти ско­ри­го­ва­ний так, щоб опо­да­т­ко­ву­ва­ла­ся са­ме до­да­на ва­р­тість.

            На під­ста­ві ви­ще­на­ве­де­но­го еко­но­мі­с­та­ми об­ґру­н­то­ва­но, на наш по­гляд, вно­си­ли­ся про­по­зи­ції про ско­ро­чен­ня те­р­мі­ну від­шко­ду­ван­ня ПДВ сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми то­ва­ро­ви­ро­б­ни­ка­ми в пе­р­шій по­ло­ви­ні ро­ку. Оскі­ль­ки ж по­чи­на­ю­чи з 1999 ро­ку згі­д­но з Ука­зом Пре­зи­де­н­та Укра­ї­ни № 1328 по­ря­док роз­ра­ху­н­ків з ПДВ   сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ки­ми під­при­єм­с­т­ва­ми змі­ни­в­ся, і, як вже за­зна­ча­лось, за­мість спла­ти до бю­дже­ту йо­го пе­ре­ра­хо­ву­ють на спе­ці­а­ль­ні ра­ху­н­ки в ба­н­ках з на­сту­п­ним ці­льо­вим ви­ко­ри­с­тан­ням та­ких ко­ш­тів, про­бле­ма від­шко­ду­ван­ня ПДВ на­бу­ла де­що ін­шо­го змі­с­ту.

            Зда­ва­ло­ся б, оскі­ль­ки ПДВ, який мав пе­ре­ра­хо­ву­ва­ти­ся до бю­дже­ту за­ли­ша­єть­ся в го­с­по­дар­с­т­вах, про­бле­му від­шко­ду­ван­ня мо­ж­на вва­жа­ти ви­рі­ше­но­ю. Од­нак на прак­ти­ці це пи­тан­ня ви­яви­ло­ся скла­д­ні­шим ніж уяв­ля­лось. Про­бле­ма де­бе­то­во­го са­ль­до з ПДВ, не зва­жа­ю­чи на те, що він не пе­ре­ра­хо­ву­єть­ся до бю­дже­ту, за­ли­ши­ла­ся, бо в бі­ль­шо­с­ті го­с­по­дарств при при­дбан­ні ма­те­рі­а­ль­них ре­сур­сів у пе­р­шій по­ло­ви­ні ро­ку від­су­т­нє дже­ре­ло фі­нан­су­ван­ня  вхі­д­но­го ПДВ. Вна­слі­док цьо­го у го­с­по­дарств ви­ни­кає по­тре­ба в до­да­т­ко­вих фі­нан­со­вих ре­сур­сах про­тя­гом як мі­ні­мум ше­с­ти мі­ся­ців в роз­мі­рі 20% їх ва­р­то­с­ті. При ни­ні­ш­ніх про­це­н­т­них ста­в­ках за кре­дит си­ту­а­ція мо­же скла­с­ти­ся та­ким чи­ном, що на їх по­га­шен­ня не ви­ста­чить су­ми ПДВ, який має за­ли­ша­ти­ся в го­с­по­дар­с­т­вах. Як­що ж ро­бо­та сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го під­при­єм­с­т­ва ви­яв­ля­єть­ся зби­т­ко­вою, то йо­му не тіль­ки не від­шко­до­ву­ва­ти­меть­ся ПДВ, а й збі­ль­шу­ва­ти­меть­ся зби­ток на су­му спла­че­но­го по­да­т­ку при при­дбан­ні ма­те­рі­а­ль­них ре­сур­сів [32, ст. 43].

            От­же, при спла­ті ПДВ до бю­дже­ту, на ду­м­ку Ака­де­мі­ка Де­м’я­не­н­ко М.Я., не­об­хід­но для сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ких під­при­ємств вста­но­ви­ти ди­фе­ре­н­ці­йо­ва­ні стро­ки роз­ра­ху­н­ків по­да­но­му по­да­т­ку про­тя­гом ро­ку. У пе­р­шій по­ло­ви­ні ро­ку при ви­ни­к­нен­ні де­бе­то­во­го са­ль­до з ПДВ від­шко­до­ву­ва­ти йо­го не пі­з­ні­ше, ніж у мі­ся­ч­ний те­р­мін. Крім то­го, до­ці­ль­но за­про­ва­ди­ти і ди­фе­ре­н­ці­йо­ва­ний ме­ха­нізм роз­ра­ху­н­ків в за­ле­ж­но­с­ті від роз­мі­ру від­шко­ду­вань. На не­ве­ли­кі су­ми від­шко­ду­вань слід пе­ред­ба­чи­ти спро­ще­ну зві­т­ність, яка мо­же ускла­д­ню­ва­тись зі збі­ль­шен­ням роз­мі­рів де­бі­тор­сь­кої  за­бо­р­го­ва­но­с­ті з ПДВ.

            Ана­ло­гі­ч­ний по­ря­док від­шко­ду­ван­ня де­бе­то­во­го са­ль­до з ПДВ по­ви­нен за­сто­со­ву­ва­ти­ся і то­ді, ко­ли ПДВ не пе­ре­ра­хо­ву­єть­ся до бю­дже­ту, а за­ли­ша­єть­ся в го­с­по­дар­с­т­вах. Тіль­ки в та­ко­му ви­па­д­ку пла­те­жі (від­шко­ду­ван­ня) про­тя­гом пер­шо­го пів­річ­чя зві­т­но­го ро­ку по­ви­нні ма­ти ава­н­со­вий ха­ра­к­тер з на­сту­п­ним їх по­га­шен­ням в мо­мент ви­ни­к­нен­ня пе­ре­ви­щен­ня по­да­т­ко­вих зо­бо­в’я­зань над по­да­т­ко­вим кре­ди­том.

На­ве­де­ний під­хід до­зво­лить, по­-пе­р­ше, своє­ча­с­но по­ве­р­та­ти бю­дже­ту від­шко­до­ва­ні про­тя­гом ро­ку пе­ре­ви­щен­ня по­да­т­ко­во­го кре­ди­ту над по­да­т­ко­ви­ми зо­бо­в’я­зан­ня­ми, що ви­ни­ка­ють у пер­шо­му пів­річ­чі і, по­-дру­ге, ав­то­ма­ти­ч­но сто­со­в­но спла­ти ПДВ вра­хо­ву­ва­ти си­ту­а­цію, ко­ли су­б’єк­ти го­с­по­да­рю­ван­ня в ре­зуль­та­ті сво­єї ді­я­ль­но­с­ті ма­ють зби­т­ки, а в ці­ло­му – бі­ль­шою мі­рою ада­п­ту­ва­ти ме­ха­нізм опо­да­т­ку­ван­ня ПДВ до умов сіль­сь­ко­го­с­по­дар­сь­ко­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва і та­ким чи­ном під­ви­щи­ти об’­єк­ти­в­ність по­да­т­ко­вих від­но­син су­б’єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня в ри­н­ко­вих умо­вах [32, ст. 44].

Ре­ш­та по­да­т­ків та збо­рів, ви­зна­че­них стат­тя­ми 14 та 15 За­ко­ну про си­с­те­му опо­да­т­ку­ван­ня, а са­ме; ак­ци­з­ний збір; збір на роз­ви­ток ви­но­г­ра­дар­с­т­ва, са­ді­в­ни­ц­т­ва і хме­ляр­с­т­ва; ми­то; дер­жа­в­не ми­то; ре­н­т­ні пла­те­жі; збір за за­бру­д­нен­ня на­вко­ли­ш­ньо­го се­ре­до­ви­ща; ін­ші (крім ко­му­на­ль­но­го по­да­т­ку) мі­с­це­ві по­да­т­ки і збо­ри (в т.ч. ри­н­ко­вий збір, по­да­ток з ре­к­ла­ми, збір за ви­да­чу до­зво­лу на роз­мі­щен­ня об'­єк­тів то­р­гі­в­лі та сфе­ри по­слуг то­що) - спла­чу­ють­ся в по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­но­му за­ко­но­дав­ст­вом.

 

 

Література

1.      Гопцій Р.  Фіксований сільськогосподарський податок у питаннях і відповідях. - ВПБО. - №6(552). – 2001 р. – ст.40 – 46.

2.      Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с., іл.

3.      Наказ ДПА України від 30.05.97 р. № 165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку прибуття і книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”.

4.      Закон України "Про фіксований сільськогосподарсь­кий податок" від 17.12.98 р. № 320-ХІУ, із змінами та доповненнями.

5.      Дема Д. І. Удосконалення оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в умовах реформування їх власності / / Економіка АПК. – 2000. - № 9, ст. 66 – 68.

6.      Павлішенко М. Про економічну суть податку на додану вартість / / Економіка України. – 1993. - № 7. – С. 49.

7.      Дем’яненко М. Я. Податок на додану вартість: економічна суть і механізм реалізації / / Економіка АПК. – 2000. - № 12. – ст. 38 – 44.

8.      Соціально- трудовий потенціал аграрної економіки / За ред. О.А. Богуцького. – К.: ІАЕ УААН, 1996. – С. 66.

9.      Михайлов Ю. Захистимо вітчизняного товаровиробника / / Пропозиція. – 1998. - № 2. – С. 61.

10.  Довгань Л.П. Державне регулювання фінансової діяльності акціонерних товариств / / Фінанси України. – 2000. - № 1. – С. 54.

11.  Косяненко Н. ПДВ – яким йому бути? / / Фінанси України. – 1996. - № 5. – С. 82.

12.  Дем’яненко М.Я. Реформування податкових відносин в аграрному секторі АПК / / Економіка АПК. – 1999. - № 6. – С. 78 – 82.

13.  Підчибій М.М. Законодавче закріплення сільськогосподарського податку / / Економіка  АПК. – 1999. - № 8. – С. 55.

14.  Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями.

15.  Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ. ВпБО, № 16.

16.  Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 року № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями.

17.  Наказ ДПА України від 30.05.97 р. № 166 “Про затвердження форм податкової декларації та порядку  її заповнення і подання”.

18.  Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі.  Затверджений Постановою КМУ № 805 від 12.05.99 р.

19.  Указ Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні”.

20.  Постанова КМУ від 07.12.99 р. за № 2215 “Про деякі питання відшкодування сум  податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з бюджетом”.

21.  Постанова КМУ від 23.03.95р. №213 “ Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призна­чення та населених пунктів ”.

22.  Постанова КМУ від 12 травня 2000 р. № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

23.  Закон Украї­ни "Про плату за землю" від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ.

24.  Закон Украї­ни "Про плату за землю" від 19.09.96 р. № 378/96-ВР.

25.  Інструкція із заповнення державної статистичної звітності по кількісному обліку земель (ф. № 6-зем., 6а-зем., 6б-зем., 2-зем.), затверджена наказом Державного комітету ста­тистики України від 05.11.98 р. № 377.

26.  Закон України "Про оренду землі"  від 06.10.98 р. № 161-ХІУ.