Актуальні проблеми системи освіти в Україні

Концентрована характеристика ситуації у вітчизняній освіті міститься в Посланні Президента України до Верховної Ради «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році». Насамперед зазначено: за даними ООН (2000 р.), індекс освіти населення України становив 0,92, що трохи перевищує відповідний середній індекс країн Східної Європи (0,91) та СНД, але це відчутно нижче, ніж у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) - 0,97.

Із-поміж поточних кількісних змін заслуговує на увагу те, що в 2001 -2002 навчальному році випуск фахівців із вищих навчальних закладів України збільшився на 11,3%, порівняно з попереднім роком, і дорівнював 512 тис. осіб.

Залишається дуже гострою проблема недостатнього фінансування діяльності навчальних закладів. Передусім це стосується заробітної плати педагогічних працівників, яка істотно нижча від середньої заробітної плати працівників промисловості. Невідповідність рівня заробітної плати вчителів і прожиткового мінімуму призводить до виникнення кадрової проблеми у навчальних закладах. Так, на початок 2002-2003 навчального року у школах не вистачало понад 8,4 тис. вчителів, насамперед фахівців з іноземних мов, математики, інформатики, української мови і літератури, історії. Така ситуація змушує залучати до педагогічної роботи вчителів-пенсіонерів, кількість яких у педагогічних колективах за останній рік збільшилася на 6,3%, студентів старших курсів вищих педагогічних навчальних закладів.

Серед чинників, які негативно впливають на навчальний процес, - недостатня забезпеченість сучасними підручниками та наочним приладдям, а також низький рівень комп'ютеризації. Так, із 21,4 тис. денних загальноосвітніх шкіл лише 10,1 тис. мають сучасні комп'ютери. Забезпеченість засобами навчання в цілому становить 22,9% від нормативних потреб, обладнанням для проведення лабораторних робіт – 6-9%, що знижує якість навчально-виховного процесу [21, с.70].

Недостатньо використовуються сучасні методи і форми підготовки школярів та студентів. У багатьох випадках якість навчання не відповідає національним та міжнародним стандартам. Формується розрив між набутими знаннями та вимогами виробництва.

Підготовка фахівців вищої кваліфікації здійснюється без урахування перспективних потреб економіки країни. Внаслідок цього значна частина випускників навчальних закладів не може знайти роботу і вимушена змінювати кваліфікацію (або навіть професію) за допомогою центрів зайнятості.

На сучасному етапі Міністерство освіти і науки України займається підвищенням заробітної платні педагогічним працівникам, укріпленням учбової матеріально - технічної бази навчальних закладів, реалізацією державної програми їхньої інформатизації, проблемами педагогів і сільських шкіл, іншими проблемними питаннями. Щодо витрат Державного бюджету на освіту, то можна зауважити, що фінансування освіти значно зросло. Якщо в 2004 р. на освіту було виділено 18,3 млрд. гривень (5,3 % від ВВП), то в 2006р. – 33,1 млрд. (6,4%  ВВП), а в 2007р. – 39 млрд. гривень(6,6 % ВВП), з них на середню й дошкільну освіту - 24,8 млрд. грн. це в два рази більше, ніж три роки назад [17].

До прогресивних зрушень в освітній галузі можна віднести перші спроби в нашій країні перейти до незалежного оцінювання та впровадження тестових завдань для випускників старших класів, які покликані зробити вступ до ВНЗ прозорішим, допомогти в боротьбі із корупцією в них.