Гендерні аспекти поведінки людей у конфліктних ситуаціях

Визначаючи особливості поведінки чоловіків та жінок у конфлікті, варто звернути увагу на значимість спілкування для кожної статі.

Психолог Ільїн Є.П. підкреслює, що жінки високо цінують відносини між людьми, це проявляється у високій значимості спілкування для жінок. Наявна вже в дітей молодшого ясельного віку (1,5 року) статева емоційна диференціація (велика емоційність дівчаток) і відмінності в інтересах впливають і на відмінності спілкування дітей чоловічої і жіночої  статі. Так, граючи в дитячому саду, хлопчики виявляють цікавість до предметів, а дівчатка – до особистісних взаємин. Дівчатка виявляють більше відповідальності і «материнської поведінки» стосовно   інших дітей [11, 177].

У будь-якому віці дівчатка частіше хлопчиків бувають задіяні в «соціальних» іграх за участю інших дітей. Значна заклопотаність дівчаток своєю зовнішністю і манерами поведінки є непрямим проявом їхнього інтересу до думки про себе оточуючих. Дівчатка задають батькам більше запитань про соціальні відносини. Внаслідок цього дівчатка більше готові до спілкування, ніж хлопчики.

Коростилєва Л.А. наприклад, виявила, що юнаки частіше, ніж дівчата, використовують шаблонні типи взаємодії. Вони в меншому ступені володіють прийомами і способами спілкування. Дівчата ж більш гнучкі і варіативні в спілкуванні [16, 134].

Значне прагнення дівчаток до спілкування показано й іншими дослідниками. Така ж закономірність була виявлена і для дорослих. А.А.Бодалєвим [3], наприклад, встановлено, що обсяг спілкування в чоловіків у півтора разу менше, ніж у жінок.

Велика значимість спілкування для жінок підкреслюється і тим фактом, що в людей у віці від 70 до 90 років товариськість дає високу позитивну кореляцію з переживанням щастя саме жінками, але не виявляє такого ж зв'язку в чоловіків.

А.А. Бодалєв показав, що в коло безпосереднього спілкування в жінок різновікових осіб входить більше, ніж у чоловіків. Це підтверджується і даними, отриманими І.С. Коном. Якщо юнаки в спілкуванні з представниками протилежної статі орієнтуються в основному на ровесниць, то дівчата в значній їх частині – на більш старших представників чоловічої статі [3, 154].

Так, на питання: «Друга якого віку ви б хотіли?» юнаки в 80 % віддали перевагу одноліткові, у 20 % - старшому і лише в рідких випадках – молодшому. Дівчата ж віддають перевагу старшим у 40-50 % і нікого не вибирають молодших себе. При цьому їхня позиція у відношенні спілкування з особами різного віку вкрай суперечлива. Так, вони охоче допомагають, наставляють, доглядають саме над молодшими дітьми.

За даними А.А. Бодалєва, підставою для включення тієї або іншої людини в коло спілкування в чоловіків є можливість одержання від цих осіб різного роду допомоги, а також участь їх у задоволенні повсякденних побутових потреб. З віком причини формування кола безпосереднього спілкування змінюються. Якщо в дітей перевага віддається по емоційно-стетевій ознаці, то в дорослих головним фактором у виборі партерів спілкування є прагматизм [3, 155].

Серед  дівчаток, що дружать, відносини більш довірливі, ніж серед хлопчиків. У дівчаток близькі дружні відносини з протилежною статтю зав'язуються раніше, ніж у хлопчиків. Ця ж тенденція зберігається й у дорослих. Згідно з даними Єремеєвої В.Д. і Хризман Т.П., жінки мають більш тісні дружні взаємини, ніж чоловіки, вони більш схильні до саморозкриття і ведуть більш інтимні розмови. І чоловіка, і жінки описують свої дружні відносини з жінками як більш близькі, що приносять радість і взаємну турботу [10, 106].

За даними Фрідан Б., відносини між чоловіками характеризуються знаною конфліктністю і змагальністю. Конфліктні відносини між собою хлопчики з'ясовують за допомогою сили, відкидаючи більш слабкого. Конфліктні ситуації між дівчатками вирішуються на емоційному рівні, у суперечках, бойкотуванні. Вони частіше «наговорюють» одна на одну. Серед дівчаток поширені ніжні прізвиська, тоді як хлопчики за основу кличок беруть фізичні особливості або прізвища [29, 71].

Жінки гірше справляються з емоційними  проблемами і виникаючими труднощами, сильніше переживають сімейні й особисті конфлікти.

Жінки, відчуваючи пригніченість, прагнуть думати про можливі причини свого стану. Ця реакція «ретельно обміркувати» приводить до нав'язливого фокусування на проблемі і збільшує вразливість жінки стосовно стрес-фактору. Чоловіка, навпаки, намагаються відгородитися від депресивних емоцій, концентруючи на чомусь іншому, наприклад здійснюючи фізичну активність, щоб таким способом розрядити виниклу негативну напругу.

Ільїн Є.П. теж виявив, що чоловіки і жінки по-різному вирішують конфліктні ситуації, що виникають у сімейному і домашньому колі. Жінки виявляють більше терпимості і прагнення до компромісного примирення інтересів. Чоловіки в цій ситуації частіше прибігають до «міцних» висловлювань і лайок, а жінки швидше готові заплакати [11, 179].

Калабіхіна І., вивчаючи стратегії поведінки при психологічному захисті, виявила, що в жінок відмінності між трьома видами стратегії (утікання, агресія і миролюбство) мінімальні, у той час як у чоловіків спостерігається або втеча (прагнення піти від конфлікту), або агресія. Миролюбство в них виражено значно менше, ніж у жінок [13, 45].

За даними Єремеєвої В.Д., що порівнювала стратегії поведінки  хлопчиків і дівчаток 1-5-х класів у важких і неприємних для них ситуаціях, хлопчики в 2 рази частіше, ніж дівчатка, звертаються до стратегії «борю, б'юся» і в 1,5 рази частіше – до стратегії «дражню кого-небудь». Таким чином, і ці дані підтверджують, що хлопчики частіше схильні прибігати до стратегії, пов'язаної з проявом агресії. Дівчатка вірогідно частіше хлопчиків використовують стратегії «обіймаю, притискаю, гладжу», «плачу, сумую». Це вказує на їхню велику потребу в тісній прихильності, в емоційній розрядці через сльози і жалість до себе й інших, на труднощі саморозкриття [10, 109].

Дещо інші дані отримані Коростилевою  Л.А.: при подоланні конфліктів у чоловіків більше виражені, ніж у жінок, суперництво й особливо виражені компроміси, а в жінок – пристосування і співробітництво. Стратегія втечі, по її даним, була виражена в чоловіків і жінок однаково [16, 136].

Під час сварки, як відзначає Ільїн Є.П., жінки частіше згадують старі гріхи і помилки, допущені чоловіком у минулому. Чоловіки ж більше дотримуються проблеми, через яку виникла сварка [11, 180].

Жінки при вирішенні конфліктів більше орієнтуються на чужу думку, що пояснюється їх значною конформністю. Звідси при вирішенні конфлікту за участю жінок велика роль посередника. Тому, пише Калабіхіна І., жінки частіше звертаються по допомогу до інших людей, психологів, лікарів, психотерапевтів, намагаючись зняти психічну напругу шляхом розмови. При цьому чоловіки вибирають посередника за його діловими і статусними параметрами, а жінки надають значення і його зовнішності [13, 49].

Коростилева Л.А. відзначає, що жінки у важку хвилину більше потребують не тільки допомоги реальної значимої людини, але й «уявлюваної» (у тому числі і Бога), щоб обпертися на її силу і міць і вступити з нею в різні форми вербальної і невербальної взаємодії. Наприклад, дівчатка часто використовують такі прийоми, як «говорю сама із собою», «молюся». Це пояснює велику релігійність жінок, а також чоловіків з вираженим фемінінним особистісним профілем [16, 139].

Статеві відмінності у виробничих конфліктах, за даними Ільїна Є.П., виражаються в наступному. Чоловіки більше схильні до конфліктів, пов'язаних безпосередньо з трудовою діяльністю. Для жінок характерна тенденція до більшої частоти конфліктів у зв'язку з їхніми особистими потребами. Чоловіки значимо частіше використовують такі стратегії, як аналіз ситуації і систематизація робочого часу [11, 182].

Вивчення типів і спрямованості фрустрації в групах чоловіків і жінок   Ільїним Є.П. показало, що в частоті прояву типів реакцій особливих відмінностей немає, а по спрямованості реакцій у чоловіків трохи частіше зустрічається варіант зовнішнього обвинувачення, а в жінок – варіант безобвинувальної реакції. У соціально-фруструючій ситуації жінкам більш властива спрямованість реакції, що пов'язана із самозвинуваченням [11, 183].

У конфлікті також відрізняються і види психологічного захисту, які обирають жінки і чоловіки. За даними Фрідан Б. [29] маються достовірні відмінності між юнаками і дівчинами по виразності деяких видів психологічного захисту.

У дівчат більше виражений захисний механізм по типу компенсації, реактивного утворення, регресії і проекції, у юнаків – витиснення і заперечення. Оскільки реактивне утворення має на увазі підміну негативного імпульсу або почуття на соціально схвалюване, то можна думати, що дівчата  частіше приховують від самих себе мотив власної поведінки. У юнаків цей вид захисту має найменше значення, у той час як у дівчат на останнім місці як  спосіб захисту стоїть витиснення.

Дослідження Калабіхіної І. засвідчило, що жінки частіше, ніж чоловіки, надають перевагу таким захисним механізмам, як проекція, регресія, реактивне утворення, а чоловіки частіше, ніж жінки, обирають витиснення й інтелектуалізацію [13, 53].

Таким чином, ми бачимо, що поведінка жінок та чоловіків значно відрізняється у вирішенні конфлікту – вони по-різному сприймають цілі спілкування, для них різна цінність самого конфлікту і вони відрізняються у стратегії вирішення гострих ситуацій.