Быстрый переход к готовым работам
|
Поняття волонтерства та його розвиток в світі
Ідеологія радянського періоду піднесла добровольчество у статус державної
повинності або почесного обов'язку (наприклад, участь в комуністичних
суботниках). Тим самим духовний сенс цього суспільного явища було змінено.
Істинне значення добровольчества в масовій свідомості відновиться ще не скоро -
на зміну радянській коньюктурності та примушення прийшов новий етап розвитку
України, в якому прагматизм займає домінуюче положення: те, що не приносить
фінансової вигоди, сьогодні не є престижним. Між тим добровільна праця,
безумовно, не повинна грати в нашому суспільстві другорядну роль, так як вона
впливає на формування моральних, етнічних та економічних цінностей. Відсутність інформації про значення добровільної праці не сприяє його
популярності серед різноманітних категорій населення. Більшість людей не готова
до особистої систематичної участі в неоплачуваних роботах, хоча й сприймають
добровільну працю як позитивне явище. Сучасні добровольці - в основному люди
похилого або, навпаки, молодіжного віку, як правило, жінки. Це ті, хто
відноситься до категорії населення з невисоким рівнем доходів, вони дуже гостро
переживають дефіцит уваги зі сторони близьких, колег, державних та комерційних
структур [12, с. 16]. Участь в добровільній праці
аргументується відчуттям потреби в спілкуванні з іншими, бажанням бути комусь
потрібним, своєрідною втечею від самотності. Для багатьох це ще й
самореалізація, самоутвердження. Добровільна праця може задовольнити і супутні
інтереси: інформаційний вибір, можливість вчитися, знайомитися, приймати участь
в роботах, результати яких можна використовувати як набуття нових ділових
контактів. Це може бути захоплення тим видом діяльності, що пропонують. Нефінансові інтереси сторін сьогодні не популярні. Це пояснюється
матеріальними складнощами значної кількості тих, хто прагне використовувати
свій вільний час для додаткового заробітку. Деякі мотивують відмову зайнятістю
на роботі або навчанні. Робота на професійному
рівні - це велика відповідальність. Це також "плюс" волонтерства,
який перетворює його в гру: чи можеш ти працювати безоплатно та ще з тою ж
відповідальністю що й за гроші? Так чи ні? Проте, як казав один "літературний волонтер" лікар Айболить, в
перекладі Корнія Чуковського: "Мені гроші не потрібні. Мені і без грошей
добре. Я буду лікувати тварин, і вони мене нагодують." [19, с. 52] Волонтерська діяльність фактично завжди була частиною кожної цивілізації
та суспільства. В широкому розумінні волонтерська діяльність - це якісь вчинки,
дії людини, які не приносить їй ніякої користі, це добровільний внесок в
збільшення добробуту певної спільноти чи суспільства. Вона може набувати
будь-яких форм: від традиційних звичаїв обопільної допомоги до допомоги
суспільству під час кризи, зусиль, спрямованих на вирішення соціальних конфліктів
та проблем бідності. Дехто вважає роком виникнення
волонтерського руху 1859 рік, коли французький письменник-журналіст Анрі Дюнан,
вражений кривавими картинами війни, запропонував ідею створення Червоного
Хреста – організації, яка працювала б на добровільних засадах і надавала першу
медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном,
керуються волонтерські організації у всьому світі і донині. Мабуть кожен із вас знає таку символічну постать як Мати Тереза. Вона
була католицькою черницею, фундаторкою Ордена милосердя, що займається
служінням бідним і хворим. У 1979 була визнана гідною Нобелівської премії миру [15, с. 71]. В таких країнах як США,
Канада, країни-члени ЄС (особливо скандинавські) волонтерська діяльність
становить значну частину суспільної та економічної діяльності, забезпечуючи
солідарність та стабільність. В інших, зокрема на теренах Центральної та Східної Європи - про вклад
волонтерів знають менше. Але скрізь існують проблеми - бідність, насильство,
зловживання наркотиками, ВІЧ/СНІД, забруднення - що потребують допомоги, яку
можуть надати волонтери. Волонтерською діяльністю в індустріальних країнах
можуть займатися як люди, що працюють, так і пенсіонери. Для молоді країн, що
розвиваються, це може бути хорошою нагодою використати свій ентузіазм та
енергію на покращання умов життя, одночасно набуваючи навичок праці, необхідних
для ринкового суспільства. Ще у 1998 році, більш
ніж 109 мільйонів людей по всьому світу взяли участь у найрізноманітніших
волонтерських проектах. Якщо говорити про окремі країни, то згідно
соціологічних досліджень, 19% населення Франції хоча би раз у житті долучались
до волонтерських акцій, кожен третій німець є волонтером, присвячуючи принаймні
15 годин на місяць роботі у добровільницьких асоціаціях, проектах і групах
взаємодопомоги, 26% японців мають досвід волонтерства у минулому, майже третина
ірландців вважають себе волонтерами.
Цей список можна продовжувати [14, с. 44]. Зміни суспільного устрою,
нестабільність, будь-якого характеру, чи то економічна, політична або
соціальна, як невід'ємна риса 90-х років, спричинили появу та розвиток в
українському суспільстві нових соціальних інституцій та сфер діяльності. Передусім,
серед таких новоутворень можна назвати появу неурядових організацій, які
спрямовують свою діяльність на зменшення соціальної нестабільності через
надання певним категоріям населення необхідних соціальних послуг. Звичайно, що
держава, як то і було раніше, виконувала певні функції по вирішенню соціальних
проблем. Але ж, швидка зміна соціально-політичного устрою, недосконалість
економічних реформ призвели до занепаду в галузі соціального захисту. Механізми, завдяки яким держава раніше
забезпечувала соціальну суспільну рівновагу, в нових умовах не спрацьовують. На
сьогоднішній день певний відсоток діяльності виконують різноманітні громадські
об'єднання та благодійні фонди, формуючи за своїми власними уявленнями
механізми вирішення соціальних проблем та ринок соціальних послуг. Усі
задіяні в соціальній сфері організації, як державні, так і неурядові, відчували
нагальну потребу систематизувати все, що відбувається. Звідси виникла нова для
нас, але відома в світі, ідея проведення заходу, який дозволить зорієнтуватися
в тому, хто і що робить, як поширити позитивний досвід та виправити існуючі
помилки. Це стало підставою для проголошення Генеральною Асамблею ООН 2001 року
Міжнародним Роком Волонтерів. Цей рік призначений для збільшення визнання,
сприяння та популяризації волонтерської діяльності та створення мережі
поширення та обміну інформацією. Очікувані результати: визнання сфер
діяльності, в яких може використовуватися праця волонтерів; збільшення кількості
бажаючих працювати волонтерами; збільшення спонсорування та підтримки
волонтерських програм. В деяких суспільствах існує
традиція солідарності, як наприклад харамбеї в Кенії, барангеї на Філіпінах,
мінги в Латинській Америці чи волонтерська діяльність пожежних бригад. Скрізь
може статися якесь лихо, наприклад, землетрус, яке змусить нас працювати разом
за досить малу винагороду, чи взагалі без винагороди. Міжнародний Рік
Волонтерів 2001 дає людині можливість обміркувати, чи зможе вона після всього
запропонувати іншим свій час, діяльність, досвід чи ресурси. Міжнародний рік волонтерів мав
віддзеркалювати один з ключових атрибутів волонтерів - їх переконання, що
глобальні явища завжди пов'язані з локальними: тобто, що економічний та
соціальний прогрес починається не зверху, а знизу - на місцевому рівні. Увагу
Міжнародного року волонтерів необхідно було сконцентрувати на місцевих спільнотах, групах громадян, селах, а
не всесвітньому самміті волонтерів [13, с. 38-39]. Це насправді мав бути рік
усіх: окремих сімей; працівників та фірм; віруючих груп; торгових союзів;
членів політичних партій; тих, хто займається спортом та живе заради
задоволення; дітей та молоді, що навчається, а також тих, хто вже закінчив
навчання; старших людей. Але перш за все це був рік волонтерів та волонтерських
організацій - інституціоналізованих та неформальних. Кожен міг взяти участь та отримати
задоволення від того, що виконує корисну роботу разом з іншими. Заказать написание авторской работы |
|