Особливості образотворчої діяльності молодших дошкольників

Методологічною основою вивчення дитячого образотворчого мистецтва є ряд положень естетичного виховання засобами мистецтва Б.М. Неменського, Н.А. Ветлугиной, Н.П. Сакуліной, Н. Казакової, В.С. Мухиной, Б.Т. Ліхачевої та ін. Ці положення потребують розвитку та розробки прикладних методик для вихователів дитячих садків та батьків, які можна було б використовувати для естетичного виховання молодших дошкільників.

Образотворча діяльність дітей вивчається психологами з різних сторін:

- досліджується, як відбувається вікова еволюція дитячого малюнка,

- проводиться психологічний аналіз процесу малювання,

- аналіз зв'язку розумового розвитку дитини і малювання,

- досліджуються зв'язки між особистістю дитини і його малюнком.

Але, не дивлячись на всі ці різноманітні підходи, дитячий малюнок з погляду його психологічної значущості вивчений ще недостатньо. З цим пов'язано велике число суперечних теорій, що пояснюють психологічну природу дитячих малюнків.

На думку деяких фахівців [5], образотворча діяльність має особливий біологічний сенс. Дитинство - період інтенсивного становлення фізіологічних і психічних функцій. Малювання при цьому грає роль одного з механізмів виконання програми вдосконалення організму і психіки.

В перші роки життя дитини особливо важливим є розвиток зору та моторики, а також сенсомоторної координації. Від хаотичного сприймання простору дитина переходить до сприйняття таких понять як вертикаль та горизонталь. Перші дитячі малюнки, які з’являються у цю пору, звичайно лінійні. Малювання сприяє формуванню зорових образів, допомагаючи оволодівати формами, координувати перцептивні та моторні акти.

Що до характерних особливостей дитячого малюнку, то вони чітко відображують етапи розвитку зорово-просторово-моторного досвіду дитини, на який він спирається у процесі малювання. Так, діти до 6 років не визнають просторових зображень – вони малюють тільки вид спереду або зверху. Обучати дитину у цьому віці просторовому зображенню предметів мало ефективно – навіть навчаючись у кружках образотворчого мистецтва, діти у неформальних обставинах виконують зображення, які відповідають їх рівню розвитку та які вони самі уявляють правильними.

Образотворча діяльність вимагає узгодженої участі багатьох психічних функцій. На думку ряду фахівців [6, 9], дитяче малювання сприяє також узгодженості міжполушарної взаємодії. У процесі малювання координується конкретно-образне мислення, пов’язане у основному з роботою правого полушарка головного мозку, а також абстрактно логічне, за яке відповідний лівий полушарок.

Особливо важним є зв'язок малювання з  мисленням дитини. Усвідомлення оточуючого відбувається у дитини швидше, ніж накопичення слів і асоціацій, і малювання надає йому можливість найбільш легко в образній формі виразити те, що він знає і переживає, не дивлячись на недостатню кількість слів. Більшість фахівців сходиться на думці, що дитяче малювання - це один з видів аналітико-синтетичного мислення. Будучи напряму пов'язаним з найважливішими психічними функціями - зоровим сприйняттям, моторною координацією, мовою і мисленням, малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функцій, але і зв'язує їх між собою, допомагаючи дитині упорядкувати бурхливо засвоювані знання, оформити і зафіксувати модель уявлення про світ, що все більш ускладнюється.

Чим спостережливішою є дитина, чим вона питливіша, тим переконливішим є її малюнок, навіть при технічній безпорадності автора. Малюючи, дитина не просто зображує інші предмети або явища, але і виражає посильними ій засобами своє відношення до того, що відображується.

Тому процес малювання у дитини пов'язаний з оцінкою того, що вона зображує, і в цій оцінці завжди велику роль грають почуття дитини, у тому числі естетичні. Прагнучи передати це відношення, дитина шукає засоби виразу, опановувавшись олівцем і фарбами.

Дорослим, які стикаються з образотворчою діяльністю дитини і хочуть допомогти йому, перш за все необхідно розуміти, як малює дитина і чому вона так малює. Захоплюючись малюванням навіть самі непосіди здатні годину або дві просидіти за малюнком із зосередженим виглядом, іноді щось, бурмочучи собі під ніс, швидко заповнюючи зображеннями людей, тварин, будинків, машин, дерев великі листи паперу. Малюють діти звичайно за уявленням, спираючись на свій запас знань про оточуючі їх предмети і явища, ще дуже неточні і схемні.

Характерна особливість образотворчої творчості дітей на першому його етапі - велика сміливість. Дитина сміливо зображає самі різноманітності події з свого життя і відтворює особливо захоплюючі його літературні образи і сюжети з прочитаних дорослими книжок.

Серед малюючих дітей можна зустріти два типи: спостерігач і мрійник. Для творчості спостерігача характерні образи і сюжети, побачені в житті, для мрійника - образи казок, образи уяви. Одні діти малюють машини, події з свого життя, інші - пальми, жирафів, крижані гори і північних оленів, космічні польоти і казкові сценки.

Малюючи дитина часто в думках діє серед предметів, що їм зображаються, вона тільки поступово стає по відношенню до свого малюнка стороннім глядачем, що знаходиться зовні малюнка і що дивиться на нього з певної точки зору, як дивимося ми [11].

Починаючи малювати дитина мислить і передає в малюнку горизонтальну площину столу у вигляді більш менш вузької смуги, як вона видна в перспективі. Вона знає, що на столі можна розставити багато предметів, і тому малює площину без відповідного скорочення. Точно також, малюючи дорогу, діти проводять її через весь лист, спираючись на свій досвід - на відчуття протяжності дороги, по якій йдеш.

Діти, що предоставлені самим собі, при малюванні легко перемикаються на змальовування образів, які випадково потрапили їм або починають повторювати свої малюнки чи їх частину, що веде до штампу. Більш старші діти, у яких розвивається поступово критичне відношення до своєї творчості, часто не задоволені своїм малюнком, шукають поради і заохочення у дорослого і якщо не знаходять, то розчаровуються в своїх можливостях.

Всі уявні безглуздості дитячого малюнка обумовлені не тим, що дитина малює несвідомо, ні, у дитини є своя особлива логіка, свої реалістичні і естетичні запити і це треба пам'ятати. Малюють діти із захопленням, і здається, що всяке втручання тут абсолютно надмірно, що ніякої допомоги з боку дорослих маленьким художникам не потрібно. Але це не так. Прояв інтересу дорослих до малюнка дитини і деякі думки про нього не тільки заохочують його до подальшої роботи, але і допомагають йому зрозуміти, в якому напрямі він повинен і може удосконалитися в роботі над малюнком. Тим самим виконується естетичне виховання дитини та розвиток її емоційного та творчого потенціалу.