---

Види лізингу та механізм лізингової угоди

Для організації цілеспрямованої практичної роботи з освоєння лізингових відносин важливе значення має правильне визначення можливих видів, форм і способів їхньої реалізації, тим більше, що світова практика виробила численні варіанти лізингових угод.

В економічній  літературі поки немає однозначного тлумачення видів лізингу, допускається змішання понять. Границі між різними видами лізингових відносин не завжди належним чином позначені, і ознаки того або іншого виду в різному ступені сполучаються в одному договорі.

Види лізингу диференціюють залежно від форми організації угоди, тривалості відносин, обсягу обов'язків сторін, особливостей об'єктів лізингу й умов їхньої амортизації, типу лізингових платежів, відносини до податкових пільг і секторів ринку. Залежно від форми організації й техніки проведення операції розрізняють: прямій лізинг, непрямий лізинг, поворотний лізинг і лізинг постачальникові.

Прямий лізинг має місце в тому випадку, коли постачальник (виготовлювач) сам без посередників здає об'єкт у лізинг, що спрощує механізм угоди, знижує витрати на її проведення, дозволяє самому товаровиробникові одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції й обертати їх на розширення й  технічну реконструкцію виробництва.

Непрямий лізинг передбачає передачу майна в лізинг через посередників. В основі більшості угод лежить процедура непрямого лізингу, що пов'язане з необхідністю фінансування покупки, що здійснює лизингодавець. Схема лізингової угоди за участю посередника представлена на малюнку 1.1

 

Де                   встаткування;

              платежі

Малюнок 1.1 - Лізинг за участю посередника [29]

 

Поворотний лізинг укладається в тім, що власник майна спочатку продає його майбутньому лизингодавцю, а потім сам орендує цей же об'єкт у покупця. Цей вид лізингу використовується підприємствами, що випробовують фінансові утруднення у зв'язку з тим, що операція дозволяє тимчасово визволити зв'язаний капітал за рахунок продажу майна й одночасно продовжувати користуватися ним на правах лізингової угоди.

Лізинг постачальникові відрізняється від поворотного лізингу тим, що постачальник устаткування хоча й виступає в ролі продавця й орендаря одночасно, але не є користувачем майна, що він обов'язково передає в сублiзинг третій особі.

За ознаками тривалості угод, обсягу обов'язків лизингодавця й ступеня окупності об'єктів виділяють два основних види лізингу: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг - угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість амортизації встаткування або більшу його частину, додаткові витрати й прибуток лизингодавця.

Фінансовий лізинг характеризується наступними основними рисами:

-                     участь третьої сторони (виробника або постачальника об'єкта угоди);

-                     неможливість розірвання договору в плині строку, необхідного для відшкодування  видатків лизингодавця (на практиці це може відбутися , що обмовляється в договорі лізингу й значно підвищує вартість операції);

-                     тривалий термін дії лізингового договору (звичайно близький на термін служби об'єкта угоди );

-                     об'єкти угод, як правило, відрізняються високою вартістю.

У вересні 1982 р. Комітет з міжнародним стандартам бухгалтерського обліку опублікував і рекомендував до застосування стандарт бухгалтерського обліку для лізингових операцій (LAS 17). У цьому стандарті наведені чотири ознаки, при наявності хоча б одного йз яких договір повинен бути визнаний договором фінансового лізингу, а саме:

-                     лізингове майно передається після закінчення терміну дії договору лизингоотримувачу;

-                     лизингоотримувач має опціон на придбання майна за справедливою ціною;

-                     строк лізингу збігається з корисним терміном служби лізингового майна;

-                     величина мінімальних лізингових платежів більше або дорівнює вартості майна.

При відсутності всіх цих ознак договір класифікується як договір оперативного лізингу.

У рамках фінансового лізингу можливі різні його різновиди: роздільний і груповий (акціонерний). Роздільний лізинг  (частково фінансований лизингодавцем) полягає в тому,  що  поєднує кілька кредитних організацій для фінансування великих лізингових проектів.

Груповий (акціонерний) лізинг відрізняється тим, що як орендодавець виступає група учасників (акціонерів). Вони засновують спеціальну корпорацію й призначають довірену особу, що надалі всій необхідній операції за лізинговим договором. Застосовується у великих угодах, наприклад, в оснащенні встаткуванням реконструеванних або  новостворюваних підприємств, здачі в лізинг літаків, морських суден і ін.

Оперативний лізинг (сервісний) - це орендні відносини, при яких видатки лизингодавця, пов'язані із придбанням і втримуванням здаваних в оренду предметів, не покриваються орендними платежами в плині одного лізингового контракту.

Для оперативного лізингу характерні наступні основні ознаки:

-         лизингодавець не розраховує відшкодувати всі свої витрати за рахунок надходження лізингових платежів від одного одержувача;

-         лізинговий договір укладається, як правило, на 2 - 5 років, що значно менше строків фізичного спрацювання устаткування, і може бути розірвуть лизингоотримувачем у будь-який час [4];

-         ризик псування або втрати об'єкта в основному - на лизингодавце.

У лізинговому договорі передбачається певна відповідальність лизингоотримувача за псування переданого йому майна, але її розмір значно менше первісної ціни майна;

-         ставка лізингових платежів значно вище, ніж при фінансовому лізингу, що викликано відсутністю в лизингодавця повної гарантії окупності витрат, у зв'язку із чим він повинен ураховувати різні комерційні ризики шляхом підвищення ціни на свої послуги;

-         об'єктом угоди є переважно найбільш покупні види машин і встаткування.

По обсязі сервісного обслуговування орендаря виділяють «чистий » лізинг, лізинг із повним або не повним набором послуг і генеральний.

Чистий (нетто) лізинг має місце в тих випадках, коли всі видатки по експлуатації, ремонту й страхування використовуваного встаткування несе орендар і вони не включаються в лізингові платежі.

Полносервiсный лізинг або лізинг із повним набором сервісних послуг передбачає комплексну систему технічного обслуговування, ремонту, страхування, а так само поставки необхідної сировини, підготовки кваліфікованого персоналу, маркетингу й навіть реклами продукції, що випускається орендарем, з боку лизингодавця, що гарантує право власності на об'єкт після закінчення строку оренди й тому також виплачує ще й податок на майно, що залишається в нього на балансі в плині всього періоду угоди.

Частково сервісний лізинг (з неповним набором послуг) припускає заздалегідь погоджений поділ функцій по технічному обслуговуванню об'єкта між сторонами договору.

Генеральний лізинг - право лизингоотримувача доповнювати список орендованого встаткування без висновку нових контрактів.

По об'єктах угод розрізняють:

-         лізинг нерухомості - лизингодавець будує або купує нерухомість із доручення орендаря й передає йому для використання у виробничих і комерційних цілях із правом викупу або без нього по закінченні строку договору;

-         лізинг рухомого майна підрозділяється на лізинг виробничого й будівельного встаткування, комп'ютерів, транспортних засобів;

-         спеціальний лізинг - об'єкти лізингу виготовляються з орієнтацією на вимоги орендаря, з огляду на, що після закінчення строку угоди він може бути використаний лише самим замовником.

Залежно від умов амортизації виділяють лізинг із повною й неповною амортизацією.

Лізинг із повною амортизацією характеризується збігом тривалості угоди з нормативним строком амортизації об'єкта, повною виплатою вартості об'єкта лізингу при однократній його оренді й опціоном користувача на викуп об'єкта за символічною ціною.

Як різновид виділяють лізинг із прискореною амортизацією, що може передбачатися за згодою сторін.

Лізинг із неповною амортизацією допускає не повну виплату вартості об'єкта й по своєму втримуванню наближається до параметрів оперативного лізингу.

Стосовно сфери ринку виділяють внутрішній (всі учасники угоди з однієї країни) і зовнішній (міжнародний) лізинг, якщо хоча б одна зі сторін є іноземною або хто-небудь із учасників має спільний із закордонною фірмою капітал. Міжнародний лізинг має кілька модифікацій: прямій експортний або прямій імпортний, транзитний.

Прямий міжнародний лізинг - угода, де всі операції відбуваються між комерційними організаціями із правом юридичної особи із двох різних країн.

Розходження експортного й імпортного лізингу визначається країною місця розташування лизингодавця й лизингоотримувача. При імпортному лізингу постачальник перебуває за рубежем, а при експортному - закордонним партнером є лизингоотримувач.

Транзитний лізинг має місце в тих випадках , коли лизингодавець однієї країни бере кредит або здобуває необхідне йому встаткування в іншій країні й поставляє його орендареві, що перебуває в третій країні.

По ознаці податкових і амортизаційних пільг лізинг підрозділяється на фіктивний і дійсний.

Фіктивний лізинг має місце спекулятивний характер і розраховується на одержання прибутку за рахунок діючих у країні податкових і інших пільг. Як правило, це угоди, чинені для прикриття іншої операції, наприклад, купівлі-продажу або комерційного кредиту.

Дійсний лізинг у правовому відношенні повинен відповідати чинному законодавству й економічному втримуванню лізингової форми підприємницької діяльності.

По характері лізингових платежів розрізняють:

-         грошовий лізинг (має місце, якщо всі платежі провадяться в грошовій формі);

-         компенсаційний (передбачає платежі у формі поставки товарів, вироблених на використовуваному встаткуванні, або у формі надання зустрічних послуг);

-         змішаний (заснований на сполученні грошових і компенсаційних платежів, у яких використовуються елементи бартерної угоди).

По розмірі лізингових угод на практиці розрізняють також три види лізингу:

-         дрібний - лізинг, об'єктом якого є не задіяне в процесі виробництва встаткування, наприклад, комп'ютери, оргтехніка, телефонні станції, системи безпеки;

-         стандартний - лізинг, об'єктом якого є такі популярні види встаткування, як міні-пекарня, завод по розливі води й т.д.;

-         великі лізингові угоди, орієнтовані на такі об'єкти як літаки, судна, енергетичне встаткування й т.д.

Крім того виділяють на практиці наступні види лізингу:

-         поновлюваний -  передбачає періодичну заміну встаткування за заявкою орендаря новими, більше зробленими зразками того ж роду;

-         револьверний лізинг - відрізняється від поновлюваного тем, що надає право користувачеві після закінчення певного строку обміняти орендоване майно на інше встаткування, що відповідно до технологічних особливостей процесу виробництва послідовно необхідно орендареві;

-         персональний лізинг ґрунтується на наданні лизингоотримувачу робітників і фахівців, що працюють по найманню;

-         сублiзинг має місце, коли основний лизингодавець здає встаткування в оренду користувачеві не прямо, а через іншу лізингову компанію, що акумулює лізингові платежі й перераховує їх основному лизингодавцю.

За класичною схемою в лізингу беруть участь три сторони: виробничник або власник майна - продавець, покупець - лизингодавець і споживач - лизингоотримувач.

Більш докладно зупинимося на таких основних елементах лізингової операції, як об'єкт лізингу, суб'єктах лізингових відносин і посередники.

Визначення об'єкта лізингу є істотною умовою, без якого угода вважається недійсною.

Залежно від конкретних обставин об'єктом лізингу може бути будь-яке майно, що ставиться по діючій класифікації до основних коштів. Всі об'єкти лізингу в загальному виді можна класифікувати по різних істотних ознаках. Виходячи з вищесказаного треба, що головна обов'язкова умова лізингу, укладається в тім, що об'єкти , передані в лізинг, можуть бути використані винятково для підприємницьких цілей.

Широке поширення одержала класифікація об'єктів лізингу по ознаці рухомості майна й відповідне виділення спонукуваних речей і нерухомості.

У всіх випадках об'єкт лізингу повинен бути найбільше точно визначений, ідентифікований.

На  практиці в лізинг передається найчастіше різне технологічне встаткування з високими темпами морального старіння, дорогі машини, верстати, прилади, будівельна техніка, автомобілі, річкові й морські судна, обчислювальна техніка, будинки, спорудження.

Здавати майно в лізинг мають право його власники або їхні представники. Постачальниками можуть бути такі фірми, які забезпечують гарантовані поставки заздалегідь певного типу встаткування, запасних частин і, можливо, фірмових послуг по технічному сервісі.

Всім комплексом лізингових послуг, як правило, займаються спеціалізовані компанії, що мають кошти для інвестування. По характері своєї діяльності вони підрозділяються на узкоспецлiзовани - мають справу з одним видом товару (легкові автомобілі) або з товарами однієї групи стандартних видів (будівельне встаткування) і універсальні лізингові фірми, що передають в оренду найрізноманітніші види машин і встаткування.

Попит на ринку лізингу забезпечують у першу чергу підприємці всіх галузей народного господарства, а також окремі громадяни. Споживачі лізингових послуг повинні відповідати наступним основним вимогам: забезпечувати високу норму й масу прибутку, мати достатню професійну й економічну підготовку й надійні гарантії платоспроможності.

Аналіз поводження орендарів у різних господарських ситуаціях, мотивів їхніх дій і цілей, які вони ставлять, дозволяє попередньо виявити 2 типи лизингоотримувачей:

- перший тип - це підприємці, які за допомогою лізингу намагаються досягти декількох цілей: одержати високий дохід, затвердиться в суспільстві як самостійна вільна особистість, створити комфортні умови життя й побуту;

- другий тип - це люди, що не мають достатнього стартового капіталу. Вони прагнуть одержати максимум прибутку за рахунок нарощування обсягів виробництва, уводять твердий режим економії, мало піклуються про умови праці й побуту, домагаються своєї мети в основному виснажливою важкою працею.

Посередники - професійні учасники лізингових операцій, виступають у якості:

-         представника клієнта перед іншими учасниками лізингових відносин;

-         самостійного суб'єкта угод з постачальником, що купує в нього встаткування у власність із метою наступної реалізації іншим клієнтам.

Серед посередників, що беруть участь у лізингових угодах, виділяють ряд професійних спеціалізованих підприємців з різним колом прав і обов'язків.

Посередники - це особи, що представляють інтереси товаровиробника й споживача, а часто й діючі від їхнього ім'я. Вони сприяють підвищенню ефективності роботи виробників, оскільки дозволяють їм зосередиться на самому процесі виробництва, передаючи функції просування товару посередникові.